- Presiding judge (HACC AC): Pankulych V.I.
Справа № 991/4900/24
Провадження №11-сс/991/516/24
У Х В А Л А
18 вересня 2024 року м. Київ
Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_4,
захисника ОСОБА_5,
представника власника майна - адвоката ОСОБА_6,
власника майна ОСОБА_7,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційні скарги адвоката ОСОБА_6, який діє в інтересах ОСОБА_7, захисника ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 07 червня 2024 року про арешт майна у кримінальному провадженні № 52024000000000171 від 11.04.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбачен ого ч. 3 ст. 369 КК України,
В С Т А Н О В И Л А:
Національним антикорупційним бюро України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 52024000000000171 від 11.04.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369 КК України щодо висловлення адвокатом ОСОБА_8 пропозиції службовим особам, які займають відповідальне становище, надати їм неправомірну вигоду за вчинення в інтересах третіх осіб дій з використанням наданих їм влади чи службового становища, вчиненій за попередньою змовою групою осіб.
За версією органу досудового розслідування, ОСОБА_8, здійснюючи захист підозрюваної ОСОБА_9 у кримінальному провадженні № 52022000000000091 від 03.05.2022, під час зустрічі 10 квітня 2024 року з ОСОБА_10 висловив бажання надати детективам НАБУ та прокурорам САП неправомірну вигоду в розмірі 200 000 доларів США за прийняття ними рішення про відновлення досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні; перекваліфікацію дій підозрюваної ОСОБА_9 з ч.2 ст.364-1 КК України на інший, непідслідний детективам НАБУ злочин; повідомлення їй про зміну раніше повідомленої підозри; виділення в окреме провадження одного з епізодів та подальшу зміну підслідності у такому провадженні за слідчими органів Національної поліції України з фактичною передачею матеріалів кримінального провадження.
Сприймаючи ОСОБА_10 як особу, яка від його імені веде діалог з детективами та прокурорами, ОСОБА_8 у ході зустрічі передав йому аркуш білого паперу формату А-4 з переліком процесуальних дій в межах кримінального провадження щодо ОСОБА_9, за вчинення яких пропонується неправомірна вигода. У подальшому він неодноразово за допомогою мобільного застосунку «Signal» запитував у ОСОБА_10 про стан розгляду його питання.
Під час зустрічі 10 травня 2024 року ОСОБА_8 висловив ОСОБА_10 пропозицію надати прокурорам САП неправомірну вигоду в розмірі 200 000 доларів США у 2 етапи: після прийняття рішення про відновлення досудового розслідування у кримінальному провадженні, підготовки проектів процесуальних документів щодо перекваліфікації дій ОСОБА_9 та повідомлення їй про зміну раніше повідомленої підозри - в розмірі 100 000 доларів США; другу частину коштів - після зміни підслідності у провадженні за слідчими органів Національної поліції України та фактичної передачі матеріалів кримінального провадження.
04.06.2024 року ОСОБА_8 повідомлено про підозру у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.369 КК України.
З метою забезпечення конфіскації як виду покарання, детектив звернувся до слідчого судді Вищого антикорупційного суду з клопотанням про арешт(шляхом встановлення заборони відчуження, розпорядження та користування) майна ОСОБА_8, а саме:
-нежитлового приміщення-кафе за адресою: АДРЕСА_1 ;
-автомобіля марки BMW 840, VIN: НОМЕР_1, державний номерний знак НОМЕР_2 ;
-автомобіля марки BMW M8, VIN: НОМЕР_3, державний номерний знак НОМЕР_4 ;
-автомобіля марки BMW Z4, VIN: НОМЕР_5, державний номерний знак НОМЕР_6 ;
-мотоцикла марки DUCATI DIAVEL, VIN: НОМЕР_7, державний номерний знак НОМЕР_8 ;
-автомобіля марки AUDI TT, VIN: НОМЕР_9, державний номерний знак НОМЕР_10, який перебуває у власності дружини підозрюваного ОСОБА_7, та був придбаний в період спільного проживання у шлюбі з 08.06.2019.
Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 10 червня 2024 року клопотання детектива задоволено частково. Накладено арешт на майно підозрюваного ОСОБА_8, що належить йому на праві спільної сумісної власності з ОСОБА_7, шляхом позбавлення права на відчуження та розпорядження ним, а саме:
-автомобіль марки BMW 840, VIN: НОМЕР_1, державний номерний знак НОМЕР_2 ;
-автомобіль марки BMW M8, VIN: НОМЕР_3, державний номерний знак НОМЕР_4 ;
-автомобіль марки BMW Z4, VIN: НОМЕР_5, державний номерний знак НОМЕР_6 ;
-мотоцикл марки DUCATI DIAVEL, VIN: НОМЕР_7, державний номерний знак НОМЕР_8 ;
-автомобіль марки AUDI TT, VIN: НОМЕР_9, державний номерний знак НОМЕР_10 .
Слідчим суддею встановлено, що арешт майна з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання не може бути застосований до нежитлового приміщення-кафе за адресою: АДРЕСА_1, оскільки підозрюваний щодо нього є іпотекодержателем, а доказів набуття ним у власність даного майна, слідчому судді не надано. Прокурор не оскаржив судове рішення в цій частині.
Не погодившись з ухвалою, адвокат ОСОБА_6, який діє в інтересах ОСОБА_7 та захисник ОСОБА_5 подали апеляційні скарги, просять її скасувати.
ОСОБА_5 просить ухвалити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання детектива Національного антикорупційного бюро України про арешт майна. ОСОБА_6 просить ухвалити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання щодо накладення арешту на автомобіль AUDI TT державний номерний знак НОМЕР_10, який належить ОСОБА_7 .
Сторона захисту переконана, що слідчий суддя безпідставно наклав арешт на майно ОСОБА_7, яка не має жодного відношення до кримінального правопорушення та предмету досудового розслідування.
Адвокат ОСОБА_6 вважає, що слідчий суддя дійшов хибного висновку щодо відношення належного ОСОБА_7 транспортного засобу до спільного майна подружжя. Хоч транспортний засіб набутий нею під час шлюбу, однак був придбаний повністю за її кошти, а відтак є її особистою власністю. Накладений арешт на автомобіль AUDI TT є надмірно обтяжливим та порушує право ОСОБА_7 на мирне володіння та розпорядження належним їй майном.
Оскаржувана ухвала не містить жодного посилання та відомостей щодо факту спричинення шкоди третьою особою - ОСОБА_7, щодо якої вирішувалось питання про обмеження права власності.
В даному кримінальному провадженні вже застосовано ряд заходів, направлених на забезпечення конфіскації майна як виду покарання, що може бути призначено підозрюваному ОСОБА_8, зокрема, судом арештовано готівкові грошові кошти та безготівкові кошти на рахунках.
На переконання захисту, клопотання про арешт майна подано неналежною особою. ОСОБА_7 в межах даного кримінального провадження не має процесуального статусу підозрюваної, обвинуваченої або засудженої, а тому з клопотанням про накладення арешту на належне їй майно має право звернутись виключно прокурор.
Захисник ОСОБА_5 вважає, що долучені до клопотання матеріали не місять достатніх доказів, які б свідчили про обґрунтованість пред`явленої ОСОБА_11 підозри.
Адвокат ОСОБА_6 та захисник ОСОБА_5 просять поновити строк на апеляційне оскарження мотивуючи тим, що оскаржувану ухвалу постановлено без участі власників майна в закритому судовому засіданні, а копію ухвали стороною захисту отримано 10 липня 2024 року.
Відповідно до ст.395 КПК України апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді може бути подана протягом п`яти днів з дня її оголошення. Якщо ухвалу слідчого судді постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Оскільки, згідно з наявної в матеріалах кримінального провадження розписки, ОСОБА_8 отримав копію ухвали слідчого судді (в тому числі для передачі ОСОБА_7 ) 10 липня 2024 року, а апеляційні скарги адвокатом ОСОБА_6 та захисником ОСОБА_5 надіслано 15 липня 2024 року, колегія суддів вважає, що строк на апеляційне оскарження не пропущено.
Прокурор подав заперечення на апеляційні скарги. Ухвалу слідчого судді вважає законною та обґрунтованою, а апеляційні скарги такими, що не підлягають задоволенню.
Досудовим слідством встановлено, що у власності підозрюваного спільно з його дружиною перебувають зазначені в клопотанні та в ухвалі слідчого судді транспортні засоби. На переконання прокурора, арештоване майно у відповідності до норм Сімейного кодексу України є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Наголошує на необхідності арешту майна підозрюваного з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання та у зв`язку з необхідністю запобігання можливості його приховування, знищення, перетворення чи відчуження. Накладений на майно подружжя арешт не вважає надмірно обтяжливим.
Будучи належним чином повідомленим про місце, дату і час судового засідання, підозрюваний в суд не з`явився, про причини неявки не повідомив. Прокурор у зв`язку із зайнятістю в іншому засіданні в суд також не з`явився, просив слухати справу за його відсутності. У зв`язку з цим колегія суддів ухвалила розглянути апеляційні скарги за відсутності підозрюваного ОСОБА_8 та прокурора.
За результатами розгляду апеляційних скарг колегія суддів дійшла такого висновку.
Відповідно до ч.1 та п.7 ч.2 ст. 131 КПК України арешт майна є одним із видів забезпечення кримінального провадження, що застосовуються з метою досягнення його дієвості.
Згідно зі ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення підозрюваного за ухвалою слідчого судді права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Згідно зі ст.173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розумність та співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
Накладаючи арешт, слідчий суддя виходив з того, що наведені у клопотанні обставини в сукупності з доданими матеріалами дають підстави вважати обґрунтованою підозру ОСОБА_8 в інкримінованому кримінальному правопорушенні.
ЇЇ обґрунтованість підтверджена дослідженими в судовому засіданні матеріалами, серед яких: протоколи за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій -аудіо, відеоконтроль особи від 10.05.2024, 15.05.2024, 16.05.2024, 17.05.2024; протоколи допиту свідка ОСОБА_10 від 11.04.2024 з додатками; протоколи додаткового допиту свідка ОСОБА_10 від 12.05.2024 та 20.05.204 з додатками, а також інші матеріали кримінального провадження в їх сукупності.
Колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про обґрунтованість підозри ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369 КК України.
Цей стандарт доказування не вимагає існування доказів, достатніх для пред`явлення обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку. Якщо слідчий суддя, ретельно дослідивши матеріали кримінального провадження, дійде висновку про ймовірність вчинення особою кримінального правопорушення, підозра вважається обґрунтованою.
За ч.ч. 2, 5 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення, зокрема, конфіскації майна як виду покарання. У такому випадку арешт накладається на майно підозрюваного за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити йому покарання у виді конфіскації майна.
Санкцією інкримінованої підозрюваному статті передбачено покарання у виді позбавлення волі з конфіскацією майна або без такої.
Згідно з даними Державного реєстру актів цивільного стану, ОСОБА_8 уклав шлюб з ОСОБА_7 08 червня 2019 року.
Слідчим суддею встановлено, що підозрюваному на праві власності належать автомобілі: 1) BMW 840, VIN: НОМЕР_11 .з НОМЕР_2 ; 2) BMW M8, VIN: НОМЕР_3, д.н.з. НОМЕР_4 ; 3) BMW Z4, VIN: НОМЕР_5, д.н.з. НОМЕР_6 . Також він володіє мотоциклом марки DUCATI DIAVEL, VIN: НОМЕР_7, д.н.з НОМЕР_8 .
Вказані транспортні засоби зареєстровані за ОСОБА_8 у період з 11 травня 2023 року по 15 березня 2024 року.
Автомобіль марки AUDI TT, VIN: НОМЕР_9, д.н.з. НОМЕР_10 зареєстрований за ОСОБА_7 08 квітня 2023 року.
Слідчий суддя вважає, що перелічені транспортні засоби належать ОСОБА_8 та ОСОБА_7 на праві спільної сумісної власності як майно, набуте подружжям за час шлюбу.
З огляду на повідомлення ОСОБА_8 підозри у вчиненні кримінального правопорушення, санкція якого передбачає додаткове покарання у виді конфіскації майна, у підозрюваного є вагомі підстави для вчинення дій щодо відчуження майна на яке детектив просив накласти арешт. Накладення арешту шляхом позбавлення права на відчуження та розпорядження майном є необхідним для виконання завдань кримінального провадження. Водночас обмеження права користування, про що просив детектив, буде надмірним обмеженням права власності.
На переконання, слідчого судді, законодавець не наділяє його повноваженнями на визначення частки у майні подружжя підозрюваного. Закон передбачає можливість накладення арешту на майно ОСОБА_8, що є спільною сумісною власністю, а питання звернення стягнення на таке із визначенням частки буде вирішуватись судом під час виконання вироку судом за поданням виконавця.
Колегія суддів не погоджується із таким висновком слідчого судді з огляду на таке.
Зазначена у ч.5 ст.170 КПК України умова накладення арешту на майно підозрюваного з метою забезпечення його конфіскації як виду покарання не передбачає можливості арешту майна інших осіб, в тому числі, дружини підозрюваного.
Відповідно до ст.60 Сімейного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Зазначені вимоги закону встановлюють презумпцію спільної сумісної власності на майно, яке має ознаки набутого в шлюбі. Ця презумпція має враховуватися слідчим суддею при накладенні арешту на майно одного з подружжя, який є підозрюваним у кримінальному провадженні. Відступити від неї можливо тільки у випадку доведеності факту належності майна одному з подружжя на праві особистої приватної власності.
Колегія суддів вважає, що будь-яких даних про те, що автомобіль марки AUDI TT, VIN: НОМЕР_9, д.н.з. НОМЕР_10 набуто подружжям не в шлюбі або з інших підстав є особистою власністю ОСОБА_7, матеріали клопотання про арешт не містять, не надано відповідних доказів учасниками і в ході апеляційного судового розгляду, а тому слід виходити з встановленої законом презумпції спільної сумісної власності на такий автомобіль підозрюваного та його дружини.
Відповідно до ст.70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
На стадії досудового розслідування, для забезпечення можливої конфіскації як виду покарання, слідчий суддя не має права здійснювати поділ спільного майна подружжя або виділяти частку підозрюваного у ньому.
Однак відповідно до ст.173 КПК України слідчий суддя зобов`язаний врахувати розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для третіх осіб. Треті особи, які вважають, що право власності на арештоване майно належить їм, повинні це довести.
З огляду на зазначені законодавчі вимоги при вирішенні питання арешту майна підозрюваного для забезпечення його можливої конфіскації як виду покарання правильним буде накладення такого арешту не на все спільне майно подружжя, а на частину (частку) підозрюваного у ньому.
При цьому, слід виходити із законодавчої презумпції рівності часток кожного із подружжя у спільній сумісній власності на майно при його поділі, якщо не доведено інше. Інший учасник спільної власності у такому випадку матиме можливість визначити свою частку, виділити її.
Накладаючи арешт на автомобіль марки AUDI TT, VIN: НОМЕР_9, д.н.з. НОМЕР_10, слідчий суддя не врахував положень ст.173 КПК України, що призвело до порушення права власності дружини підозрюваного на спільне майно.
Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що арешту підлягає не весь автомобіль марки AUDI TT, VIN: НОМЕР_9, д.н.з. НОМЕР_10, а лише автомобіля, яка належить підозрюваному.
Колегія суддів критично оцінює твердження слідчого судді, що все арештоване майно належить ОСОБА_8 та ОСОБА_7 на праві спільної сумісної власності. Матеріали клопотання про арешт майна не містять даних, які б вказували на те, що автомобілі BMW 840 VIN: НОМЕР_1, BMW M8 VIN: НОМЕР_3, BMW Z4 VIN: НОМЕР_5 та мотоцикл марки DUCATI DIAVEL, VIN: НОМЕР_7 є об`єктами права спільної сумісної власності подружжя. Жодного доказу цьому ОСОБА_7 чи її предсавник не надали і в ході апеляційного розгляду. Однак такий висновок слідчого суді не впливає на законність арешту транспортних засобів, що належать ОСОБА_8 як титульному власнику.
На підставі наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що в частині права дружини підозрюваного ОСОБА_8 у спільній сумісній власності на автомобіль марки AUDI TT, VIN: НОМЕР_9, д.н.з. НОМЕР_10 ухвалу слідчого судді про його арешт слід скасувати, а в задоволенні клопотання детектива в цій частині - відмовити.
Керуючись ст.ст. 170-173, 407, 418 КПК України, колегія суддів
П О С Т А Н О В И Л А:
Апеляційні скаргиадвоката ОСОБА_6 та захисника ОСОБА_5 задовольнити частково.
Ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 07 червня 2024 року про арешт майна у кримінальному провадженні № 52024000000000171 від 11.04.2024 скасувати в частині накладення арешту (із забороною розпорядження та відчуження) на автомобіля марки AUDI TT, VIN: НОМЕР_9, державний номерний знак НОМЕР_10 та ухвалити нову, якою відмовити в задоволені клопотання детектива в цій частині.
В іншій частині ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 07 червня 2024 року залишити без змін, а апеляційні скарги без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та не підлягає оскарженню.
Головуючий ОСОБА_1
Судді ОСОБА_2
ОСОБА_3