- Presiding judge (HACC): Kryklyva T.H.
Справа № 991/10365/24
Провадження 1-кп/991/108/24
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25.09.2024 Вищий антикорупційний суд у складі:
головуючого суддіОСОБА_1 за участі: секретаря судового засіданняОСОБА_2 прокурораОСОБА_3 обвинуваченогоОСОБА_4 обвинуваченогоОСОБА_5 його захисників, адвокатів обвинуваченого його захисника, адвоката обвинуваченого його захисників, адвокатівОСОБА_6 ОСОБА_7 ОСОБА_8 ОСОБА_9 ОСОБА_10 ОСОБА_11 ОСОБА_12 - ОСОБА_13 ОСОБА_14
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в приміщенні зали судових засідань Вищого антикорупційного суду в місті Києві клопотання прокурора про продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинувачених ОСОБА_5 та ОСОБА_9, у межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 52023000000000547 від 02.11.2023, за обвинуваченням:
ОСОБА_4, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Кунашівка, Ніжинського району, Чернігівської області, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 28, ч. 4 ст. 368 КК України,
ОСОБА_5, який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Києві, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_2
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 28, ч. 4 ст. 368 КК України,
ОСОБА_9, який народився ІНФОРМАЦІЯ_3 у с. Чуловичі, Городоцького району, Львівської області, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3, проживає за адресою: АДРЕСА_4
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 28, ч. 4 ст. 368 КК України, та
ОСОБА_11, який народився ІНФОРМАЦІЯ_4 у м. Києві, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_5, проживає за адресою: АДРЕСА_6
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 28, ч. 4 ст. 368 КК України,
ВСТАНОВИВ:
І. Історія провадження
1.1. На розгляді Вищого антикорупційного суду перебувають матеріали зазначеного кримінального провадження.
1.2. Ухвалою суду від 23.09.2024 у цьому кримінальному провадженні призначене підготовче судове засідання.
1.3. 25.09.2024 у підготовчому судовому засіданні від прокурора першого відділу управління процесуального керівництва, підтримання публічного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_3 надійшло два клопотання про продовження обвинуваченим ОСОБА_5 та ОСОБА_9 обов`язків, передбачених ст. 194 КПК України:
1) у клопотанні прокурор просив суд продовжити на два місяці строк дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_5, а саме:
- прибувати за кожною вимогою до прокурора та суду;
- повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або роботи;
- утримуватися від спілкування зі свідками: ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26 ;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.
Потребу у продовженні строку дії зазначених обмежувальних заходів прокурор пояснював продовженням існування ризиків переховування від органів досудового розслідування та/або суду та незаконного впливу на свідків.
Ризик переховування обвинуваченого від органів досудового розслідування та/або суду прокурор обґрунтовував: тяжкістю покарання, що загрожує ОСОБА_5 у випадку доведення його винуватості; широким колом знайомств і зв`язків серед службових осіб органів державної влади, місцевого самоврядування, правоохоронних органів, які він може використати з метою переховування, у тому числі для залишення території України; можливістю безперешкодного перетину державного кордону, що пов`язана з його неодноразовим перетином та непоширенням на обвинуваченого обмежень щодо виїзду за межі України, запроваджених у зв`язку з воєнним станом, з огляду на його вік; майновим станом обвинуваченого, який надає йому можливість проживати за кордоном.
Ризик незаконного впливу на свідків прокурор обґрунтовував: практичною спроможністю впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, оскільки більшість з них є працівниками апарату Київського апеляційного суду; використанням широкого кола знайомств, зв`язків, соціального статусу та авторитету, набутих під час здійснення професійної діяльності, які дають ОСОБА_5 можливість впливати на інших свідків з метою зміни раніше наданих показань, надання суперечних показань або відмови від їх дачі.
2) у клопотанні прокурор просив суд продовжити на два місяці строк дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_9, а саме:
- прибувати за кожною вимогою до прокурора та суду;
- повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або роботи;
- утримуватися від спілкування зі свідками: ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26 ;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.
Необхідність у продовженні строку дії раніше обраних обов`язків прокурор пояснював продовженням існування ризиків переховування від органів досудового розслідування та/або суду та незаконного впливу на свідків.
Ризик переховування обвинуваченого від органів досудового розслідування та/або суду прокурор мотивував: суворістю можливого покарання, яке загрожує ОСОБА_9 у разі доведення його винуватості; широким колом знайомств і зв`язків серед службових осіб органів державної влади, місцевого самоврядування, правоохоронних органів, які він може використати з метою переховування, у тому числі для залишення території України; минулим досвідом перетину кордону; невизначеністю на кордонах України та належним контролем з боку прикордонної служби на пропускних пунктах, що пов`язано з військовою агресією рф; майновим станом обвинуваченого; активами в іноземній банківській установі, які надають йому фінансову можливість забезпечити проживання за кордоном.
Ризик незаконного впливу на свідків прокурор аналогічно попередньому клопотанню обґрунтовував тим, що більшість свідків є працівниками апарату Київського апеляційного суду або ж бути учасниками судового провадження, а також тим, що обвинувачений може використовувати знайомства, зв`язки, соціальний статус та авторитет з метою впливу на свідків для зміни, викривлення наданих ними під час досудового розслідування показань, або відмови їх надання суду.
ІІ. Позиції сторін судового провадження
2.1. Прокурор подані ним клопотання підтримав та просив суд їх задовольнити.
2.2. Захисник обвинуваченого ОСОБА_5, адвокат ОСОБА_6, щодо клопотань прокурора заперечувала. Наголосила на поетапному вирішенні: спершу питань, передбачених ч. 3 ст. 314 КПК України та клопотання про колегіальний розгляд кримінального провадження, після чого перейти до розгляду клопотань про продовження обвинуваченим ОСОБА_5 та ОСОБА_9 строку дії обов`язків.
2.3. Захисник обвинуваченого ОСОБА_5, адвокат ОСОБА_8, щодо поданих клопотань також заперечував та вважав, що їх розгляд відбувається у позапроцесуальний спосіб. Наголосив, що надані прокурором, як додатки до клопотання, матеріали досудового розслідування не підлягають дослідженню у підготовчому судовому засіданні. Звернув увагу суду на тому, що обов`язки на обвинувачених покладає закон і жодного разу вони їх не порушували, тому потреба у їх продовженні на підставі судового рішення відсутня.
2.4. Захисник обвинуваченого ОСОБА_5, адвокат ОСОБА_7, дотримався спільної з іншими захисниками позиції та вважав, що наразі розгляд таких клопотань є неможливим і вони повинні бути повернуті прокурору.
2.5. Обвинувачений ОСОБА_5 підтримав позицію, висловлену його захисниками.
2.6. Захисник обвинуваченого ОСОБА_9, адвокат ОСОБА_10, щодо клопотання заперечувала і просила відмовити у його задоволенні. Вважала, що усупереч ст. 291 КПК України прокурор надав до клопотань матеріали досудового розслідування, дослідження яких на цій стадії заборонено законом. Наголосила, що клопотання прокурора не визначає мету продовження цих обов`язків. Звернула увагу, що ухвали слідчого судді, якими ОСОБА_9 обирався запобіжний захід та продовжувався строк дії обов`язків, передбачених ст. 194 КПК України, не відповідають вимогам КПК України, оскільки постановлені не «іменем України».
2.7. Обвинувачений ОСОБА_9 щодо клопотань прокурора заперечував, наголосив, що вони не містять посилань на матеріали, якими прокурор обґрунтовував викладені у ньому доводи. Вважав, що ризик переховування, про який зазначив прокурор, не підтверджується жодними доказами, а зі свідками він не знайомий. Зазначив, що у клопотанні не наведено обставин, які вимагають продовжувати раніше визначені обов`язки.
2.8. Захисники обвинуваченого ОСОБА_11, адвокати ОСОБА_12 та ОСОБА_27, повідомили, що зі змістом клопотань прокурора вони не знайомі, тому висловити свою думку щодо них позбавлені можливості. Зауважили, що заборонено одночасно розглядати два клопотаня про продовження дії обов`язків, які стосуються різних обвинувачених. При цьому, такі клопотання можливо розглянути лише після вирішення судом питань, передбачених ст. 314 КПК України. Наголосили на невиконанні прокурором вимоги ч. 6 ст. 199 КПК України щодо строку звернення з такими клопотаннями.
2.9. Обвинувачений ОСОБА_11 та інший його захисник, адвокат ОСОБА_14, щодо клопотань прокурора поклались на розсуд суду, однак підтримали позицію, висловлену іншими захисниками.
2.10. Обвинувачений ОСОБА_4 щодо клопотань прокурора поклався на розсуд суду.
ІІІ. Мотиви та обґрунтування суду
Заслухавши думку учасників підготовчого судового засідання, перевіривши доводи поданих клопотань, суд дійшов до таких висновків.
Положення ч. 5 та ч. 6 ст. 194 КПК України визначають правові підстави та надають перелік обмежувальних заходів (обов`язків), які покладаються на підозрюваного, обвинуваченого одночасно із застосуванням запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою.
В силу частини сьомої цієї статті такі обов`язки можуть бути покладені на підозрюваного, обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому ст. 199 КПК України.
Зі змісту ст. 199 КПК України слідує, що суд продовжує строк дії відповідних обов`язків лише у разі, якщо прокурор доведе, що заявлені ним ризики не зменшилися або з`явилися нові ризики, які виправдовують подальше застосування покладених на особу обов`язків.
3.1. Щодо порядку вирішення клопотань про продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинувачених, у підготовчому судовому засіданні
3.1.1. Згідно з правилами ч. 1 ст. 314 КПК України після отримання обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру або клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності суд не пізніше п`яти днів з дня його надходження призначає підготовче судове засідання, в яке викликає учасників судового провадження.
У п. 2 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03.10.2012 № 223-1430/0/4-12 зазначено, що у призначений для проведення підготовчого судового засідання час головуючий відкриває підготовче судове засідання і оголошує про його початок.
Водночас ч. 2 ст. 314 КПК України передбачено, що підготовче судове засідання відбувається, зокрема, за участю захисника, та оскільки це кримінальне провадження здійснюється щодо особливо тяжкого злочину, з огляду на приписи ч. 1 ст. 52 КПК України, участь таких захисників є обов`язковою.
Як було встановлено судом, у підготовче судове засідання не з`явились захисники обвинуваченого ОСОБА_4, адвокати ОСОБА_28 та ОСОБА_29, а отже вирішення питань, передбачених ч. 3 ст. 314 КПК України, без забезпечення права на захист обвинуваченому ОСОБА_4 неможливо.
Однак, в силу положень ч. 3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.
Ба більше, такому праву кореспондує передбачений ч. 4 ст. 199 КПК України обов`язок розглянути клопотання про продовження строку запобіжного заходу до закінчення строку дії попередньої ухвали.
З наведеного вбачається, що у межах підготовчого судового засідання суд може розглянути питання щодо обрання, зміни, продовження чи скасування заходів забезпечення кримінального провадження, складовою яких є додаткові обов`язки, передбачені ст. 194 КПК України, і з огляду на обмежені строки такого розгляду він може відбутися без участі захисників обвинуваченого, якого таке клопотання не стосується.
3.1.2. Що стосується обсягу повноважень суду під час вирішення клопотань про продовження строку дії обмежувальних заходів у підготовчому судовому засіданні, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 4 ст. 291 КПК України до обвинувального акта додається: 1) реєстр матеріалів досудового розслідування; 2) цивільний позов; 3) розписка; 5) довідка про юридичну особу. Надання суду інших документів до початку судового розгляду забороняється.
Як убачається з наданих до обох клопотань додатків, прокурор в якості додатків надав суду у т.ч. копії матеріалів досудового розслідування, оцінювати які у будь-який спосіб у підготовчому судовому засіданні суд не може у зв`язку з існуючої в законі забороною.
Водночас, згідно з п. 1 ч. 3 ст. 184, ч. 3 ст. 199 КПК України до клопотання слідчого, прокурора про застосування запобіжних заходів додаються копії матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.
З огляду на це, суд обмежився дослідженням обвинувального акта, реєстру матеріалів досудового розслідування та матеріалів, якими прокурор обґрунтовував свої клопотання, однак докази, які стосуються обґрунтованості підозри, суд при прийнятті рішення не оцінював.
3.2. Щодо клопотання про продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_5 .
Судом установлено, що ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 18.12.2023 до ОСОБА_5 застосований запобіжний захід у виді тримання під вартою з можливістю внесення застави у розмірі 4 000 000 грн та покладенням таких обов`язків: 1) прибувати за кожною вимогою до слідчого (детектива), прокурора та суду; 2) не відлучатись із м. Києва, в якому проживає, без дозволу слідчого (детектива), прокурора або суду; 3) повідомляти слідчого (детектива), прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи; 4) утримуватися від спілкування з підозрюваним ОСОБА_4, ОСОБА_11, ОСОБА_9 та свідками: ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26 ; 5) здати на зберігання до ГУ ДМС у м. Києві свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, які дають право на виїзд з України та в`їзд до України; 6) носити електронний засіб контролю.
У подальшому строк дії покладених на ОСОБА_5 обов`язків, за виключенням обов`язку носити електронний засіб контролю, неодноразово продовжувався (ухвалами слідчих суддів Вищого антикорупційного суду від 15.02.2024, 10.04.2024, 10.06.2024), востаннє ? ухвалою від 05.08.2024.
До закінчення дії обов`язків в порядку ст. 199, 315 КПК України прокурор звернувся з клопотанням про продовження їх строку.
Вирішуючи питання про можливість продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_5 попередньою ухвалою суду, суд досліджує обставини, які можуть свідчити про те, що заявлені прокурором ризики не зменшилися та/або що з`явилися нові ризики.
При цьому, з огляду на стадію розгляду кримінального провадження, суд не буде вдаватись до оцінки обґрунтованості підозри обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення та перевірки наданих на її підтвердження доказів.
3.2.1. Ризик переховування ОСОБА_5 від органів досудового розслідування та/або суду
Згідно з обвинувальним актом ОСОБА_5 обвинувачується в одержанні, як службовою особою, яка займає відповідальне становище, неправомірної вигоди в особливо великому розмірі для себе та третіх осіб за вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, та інтересах третьої особи дій з використанням наданої їй влади, вчинене організованою групою (ч. 3 ст. 28, ч. 4 ст. 368 КК України).
Зазначене кримінальне правопорушення за ступенем тяжкості належить до особливо тяжких злочинів, за яке передбачене покарання у виді позбавлення волі від восьми до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, з конфіскацією майна.
Ба більше, це кримінальне правопорушення є корупційним, що унеможливлює застосування інституту звільнення від відбування покарання з випробуванням чи призначення більш м`якого покарання, ніж передбачено законом до цих правовідносин.
Отже, існування ризику переховування підтверджується ймовірністю для обвинуваченого бути засудженим на тривалий строк з примусовим відчуженням всього належного йому майна.
Поряд з цим, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях вказує, що небезпеку переховування від правосуддя не можна констатувати, виходячи виключно з суворості можливого покарання; її треба визначати з врахуванням низки інших факторів, які можуть або підтвердити наявність небезпеки переховування від правосуддя, або зробити її настільки незначною, що вона не може слугувати виправданням для тримання під вартою (п. 33 рішення у справі «W v.Switzerland», заява № 14379/88, 26.01.1993).
З цього слідує, що саме по собі обвинувачення у вчиненні особливо тяжкого злочину не є беззаперечним свідченням того, що в обвинуваченого існує бажання переховуватись від суду, а тому така обставина має значення лише у випадку встановлення інших релевантних факторів.
Такими факторами у цьому кримінальному провадженні є, зокрема, час перебування на посаді судді, за який він міг набути широке коло зв`язків серед співробітників різних державних та правоохоронних формувань, використовуючи які може реалізувати ризик втечі та ухилення від суду.
Також, отриманий ОСОБА_5 дохід ймовірно може вказувати на можливість обвинуваченого переховуватися від суду.
За таких обставин, взявши до уваги тяжкість інкримінованих ОСОБА_5 кримінальних правопорушень, суд доходить висновку, що з урахуванням встановлених судом факторів, ризик переховування ОСОБА_5 від суду продовжує існувати.
Водночас суд відхиляє доводи прокурора про можливість обвинуваченого перетнути державний кордон, оскільки на нього не поширюються обмеження щодо виїзду за межі України, запроваджені у зв`язку з воєнним станом, з огляду на його вік.
Суд зауважує, в силу Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених Постановою КМУ № 57 від 27.01.1995, на ОСОБА_5 розповсюджується обмеження перетинати державний кордон у зв`язку з займаною посадою судді (п. 2-14).
Втім, суд не виключає імовірність перетину обвинуваченим державного кордону у незаконний спосіб з огляду на можливі негативні наслідки у вигляді його потенційного ув`язнення у невизначеному майбутньому.
Однак, враховуючи стадію здійснення цього кримінального провадження, суд констатує підтвердження прокурором виключно ризику переховування від суду, оскільки стадія досудового розслідування була завершена складанням обвинувального акта.
3.2.2. Ризик впливу на свідків з боку обвинуваченого ОСОБА_5 .
Прокурор у клопотанні покликався на авторитет та зв`язки, набуті обвинуваченим ОСОБА_5 під час здійснення ним повноважень судді Київського апеляційного суду та його взаємозв`язок із свідками, більшість з яких є працівниками апарату цього суду, а також на можливість певних свідків брати участь у судових справах у Київському апеляційному суді, що надає обвинуваченому потенційну можливість впливати на цих осіб.
Безумовно, отримані в силу службової діяльності стосунки наведеного характеру або відносини, які випливають із почуття поваги та авторитету, мають зазвичай тривалий характер і формують сталі соціальні зв`язки, які у випадку необхідності можуть бути використані з метою впливу на показання свідків у цьому кримінальному провадженні як самостійно, так і через інших осіб.
Крім того, важливе значення відіграє така засада кримінального провадження як безпосередність дослідження судом показань свідків (ст. 23 КПК України). Вказане обумовлюється тим, що ознайомившись з матеріалами кримінального провадження, а відтак і з протоколами допитів свідків, обвинувачений вочевидь ознайомлений зі змістом наданих ними показань на стадії досудового розслідування, а отже у суду існує достатньо підстав вважати, що обвинувачений може вдатися до дій, спрямованих на перешкоджання кримінальному провадженню.
Водночас обмеження права ОСОБА_5 на спілкування зі свідками, які працюють в апараті Київського апеляційного суду, або є учасниками судового процесу, може негативно вплинути на здійснення обвинуваченим трудової діяльності. Тому суд вважає, що заборона на спілкування обвинуваченого зі свідками повинна поширюватись виключно на обмеження їх спілкування щодо обставин цього кримінального провадження.
Висновки суду
Застосування до підозрюваного/обвинуваченого певних обмежень, якими в цьому випадку є додаткові обов`язки, передбачені ст. 194 КПК України, повинно мати як правове, так і фактичне підґрунтя, бути пропорційним заявленим стороною обвинувачення ризикам та не створювати для нього несправедливого чи надмірного тягаря. Тобто, заявлені стороною обвинувачення ризики повинні кореспондувати обов`язкам, які на підозрюваного/обвинуваченого просить покласти прокурор.
За наслідком розгляду клопотання прокурора судом встановлено, що стороною обвинувачення доведено існування ризиків переховування ОСОБА_5 від суду та незаконного впливу на свідків, яким кореспондують зазначений у клопотанні прокурора обов`язки утримуватися від спілкування зі свідками та здати на зберігання до відповідного органу паспорт (паспорти) для виїзду за кордон або інші документи, що дають право на виїзд з України.
Водночас обмеження обвинуваченого у спілкуванні з працівниками апарату або учасниками процесу Київського апеляційного суду може ускладнити виконання суддівських повноважень. З огляду на це, суд зауважує, що обов`язок утримуватися від спілкування зі свідками за своїм характером повинен бути таким, що забороняє обвинуваченому ініціативно вступати у будь-який вид комунікації саме щодо обставин, які є предметом доказування у кримінальному провадженні, або відомостей, щодо яких особа має надати показання.
За таких обставин, суд, дійшовши переконання про необхідність встановлення обов`язку ОСОБА_5 утриматися від спілкування зі свідками, конкретизує його зміст, а саме, що таке обмеження стосується обставин цього кримінального провадження.
Що стосується обов`язку прибувати за кожною вимогою до суду, який просить продовжити прокурор, суд зазначає, що відповідно до п. 1 ч. 7 ст. 42 КПК України обов`язок прибути за викликом до суду покладається на обвинуваченого в силу набуття ним такого процесуального статусу, а отже покладення на нього аналогічного додаткового обов`язку не слугуватиме досягненню завдань кримінального провадження.
Щодо іншого обов`язку ? повідомляти суд про зміну місця свого проживання та/або роботи, суд зазначає, що прокурор не навів жодного доводу, який би вказував на існування обставин, які вимагають встановлення такого обмеження.
З урахуванням наведених мотивів, клопотання прокурора про продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_5, підлягає частковому задоволенню.
3.3. Щодо клопотання про продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_9 .
Судом установлено, що ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 05.12.2023 до ОСОБА_9 застосований запобіжний захід у виді тримання під вартою з можливістю внесення застави у розмірі 4 000 000 грн та покладенням таких обов`язків: 1) прибувати за кожною вимогою до слідчого (детектива), прокурора та суду; 2) не відлучатись із м. Києва, в якому проживає, без дозволу слідчого (детектива), прокурора або суду; 3) повідомляти слідчого (детектива), прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи; 4) утримуватися від спілкування з підозрюваним ОСОБА_4, ОСОБА_11, ОСОБА_5 та свідками: ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26 ; 5) здати на зберігання до ГУ ДМС у м. Києві свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, які дають право на виїзд з України та в`їзд до України; 6) носити електронний засіб контролю.
Ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 19.12.2023 зазначену ухвалу залишено без змін.
У подальшому строк дії покладених на ОСОБА_9 обов`язків, за виключенням обов`язку носити електронний засіб контролю, неодноразово продовжувався (ухвалою слідчих суддів Вищого антикорупційного суду від 15.02.2024, 10.04.2024, 10.06.2024), востаннє ? ухвалою від 02.08.2024.
До закінчення дії обов`язків в порядку ст. 199, 315 КПК України прокурор звернувся до суду з клопотанням про продовження їх строку.
Водночас, оскільки в силу положень ч. 2 ст. 42 КПК України, ОСОБА_9 на теперішній час перебуває у статусі обвинуваченого, що нівелює потребу оцінювати обґрунтованість підозри у вчиненні кримінального правопорушення, суд зупиняється на оцінці вірогідності вчинення ним позапроцесуальних дій, які будуть перешкоджати судовому розгляду, тобто на доведеності заявлених прокурором ризиків.
3.3.1. Ризик переховування ОСОБА_9 від органів досудового розслідування та/або суду
Згідно з відомостями обвинувального акта ОСОБА_9 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 28, ч. 4 ст. 368 КК України, яке згідно класифікації, передбаченої ст. 12 КК України, належить до особливо тяжких злочинів.
При цьому зазначене кримінальне правопорушення приміткою до ст. 45 КК України віднесене до корупційних, що виключає застосування інститутів звільнення від відбування покарання з випробуванням (ч. 1 ст. 75 КК України) та призначення більш м`якого покарання, ніж передбачено законом (ч. 1 ст. 69 КК України).
На переконання суду, очікування можливого суворого покарання саме по собі може бути реальним мотивом та підставою для обвинуваченого переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. Це твердження узгоджується з позицією Європейського суду з прав людини, який зазначав, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування (п. 80 рішення у справі «Ілійков проти Болгарії»).
Разом з тим, сама лише тяжкість кримінального правопорушення та суворість можливого покарання без врахування інших факторів не є достатньою підставою для висновку про наявність такого ризику.
Так, відповідно до п. 2-14 Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених Постановою КМУ № 57 від 27.01.1995, у разі введення в Україні воєнного стану судді мають право перетинати державний кордон виключно у службове відрядження.
З огляду на посаду судді, яку обіймає обвинувачений ОСОБА_9, та передбачені законом обмеження щодо виїзду суддів за межі України під час дії воєнного стану, доводи прокурора про існування в обвинуваченого досвіду перетину кордону у 2018-2021 роках суд не враховує.
Проте суд не виключає можливості нелегального перетину кордону обвинуваченим, з огляду на тяжкість кримінальних правопорушень, у вчиненні яких він обвинувачується. Очевидно, що в умовах, які існують в Україні, викликаних безпрецедентною військовою та нелюдською агресією російської федерації проти України, в обвинуваченого збільшуються можливості для ухилення від суду. Адже у держави наразі з об`єктивних причин через дії російської федерації відсутні можливості належним чином контролювати його поведінку та місцезнаходження, а також державний кордон у місцях активних бойових дій.
Також під час оцінки цього ризику суд ураховує інші обставини, а саме обставини кримінального правопорушення, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_9, зокрема, використання обвинуваченим заходів конспірації.
Крім того, професійний досвід, займана посада обвинуваченого та набуті ним зв`язки серед службових осіб органів державної влади, правоохоронних органів можуть бути використані для вчинення дій, пов`язаних з незаконним перетином державного кордону, або ж переховуванням у межах країни.
Існування в умовах переховування може бути забезпечене за рахунок матеріальних ресурсів ОСОБА_9, з огляду на доходи, які він отримав, обіймаючи посаду судді.
З огляду на наведені фактори наразі відсутні підстави вважати, що заявлений прокурором ризик переховування від суду зник повністю чи був нівельований до такої міри, що виключає потребу в застосування обов`язків, передбачених ст. 194 КПК України.
При цьому, зважаючи на стадію перебування цього кримінального провадження, суд відхиляє доводи прокурора щодо існування ризику переховування обвинуваченого ОСОБА_9 від органів досудового розслідування, який є неспроможним.
Ризик впливу на свідків з боку обвинуваченого ОСОБА_9 .
Аналізуючи доводи прокурора щодо продовження існування наведеного ризику, суд у першу чергу виходить із передбаченої кримінальним процесуальним законом процедури отримання свідчень від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні.
Так, в силу засади безпосередності дослідження судом показань, яка регламентована ст. 23 КПК України, та відповідно до визначених у ст. 224 КПК України правил проведення допиту в суді, під час судового розгляду суд отримує показання усно шляхом допиту особи у судовому засіданні. Порушення зазначених імперативних вимог, як правило, має наслідком недопустимість як доказу відомостей, що містяться у відповідних показаннях.
Водночас, з огляду на закріплений у ст. 290 КПК України порядок ознайомлення захисту з матеріалами досудового розслідування, зокрема, з показаннями допитаних стороною обвинувачення осіб, очевидно, що обвинувачений може бути обізнаний із персональними даними свідків та змістом їх позасудових показань.
Зазначене у поєднанні із посадою судді, яку обіймає обвинувачений ОСОБА_9 у Київському апеляційному суді, вказує на існування у нього можливості впливу на як на свідків-працівників апарату суду, в якому він працює, так і інших свідків, які потенційно можуть бути учасниками судового процесу за його участі, безпосередньо або шляхом використання своїх службових чи інших зв`язків.
Наведене дає підстави обґрунтовано припускати вірогідність незаконного впливу зі сторони обвинуваченого на зазначених у клопотанні прокурором свідків з метою зміни чи відмови від раніше наданих ними показань, а відтак - спотворення доказів у справі.
Водночас обмеження права ОСОБА_9 на спілкування зі свідками, які працюють в апараті Київського апеляційного суду, або є учасниками судового процесу, може негативно вплинути на здійснення обвинуваченим трудової діяльності. Тому суд вважає, що заборона на спілкування обвинуваченого зі свідками повинна поширюватись виключно на обмеження їх спілкування щодо обставин цього кримінального провадження.
Крім того, суд відхиляє доводи обвинуваченого ОСОБА_9 та його захисника, адвоката ОСОБА_10, про невідповідність ухвал слідчого судді Вищого антикорупційного суду, якими обирався запобіжний захід та продовжувався строк дії обов`язків, передбачених ст. 194 КПК України.
По-перше, в силу положень ч. 1 ст. 371 КПК України «іменем України» ухвалюється вирок, тобто остаточне судове рішення, яким закінчується кримінальне провадження.
По-друге, ухвала слідчого судді про обрання ОСОБА_9 запобіжного заходу була переглянута в апеляційному порядку ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 19.12.2023 і порушень вимог ст. 371-372 КПК України апеляційним судом не встановлено.
Висновки суду
Стороною обвинувачення доведено існування ризиків переховування від суду та незаконного впливу обвинуваченого ОСОБА_9 на свідків, які виправдовують необхідність у покладенні на нього таких додаткових обов`язків, як: утримання від спілкування зі свідками та здача на зберігання до відповідного територіального підрозділу Державної міграційної служби України паспорту (паспортів) для виїзду за кордон та інших документів, що надають право на виїзд з України.
Щодо решти вимог прокурора, то суд констатує їх безпідставність, з огляду на таке.
У клопотанні прокурор просив покласти на ОСОБА_9 обов`язок прибувати до прокурора або суду за кожною вимогою та повідомляти прокурора або суд про зміну свого місця проживання та роботи.
Однак, як вбачається зі змісту п. 1 ч. 7 ст. 42 КПК України обов`язок обвинуваченого прибути за викликом до суду покладається на обвинуваченого в силу набуття ним такого процесуального статусу, тому потреба у покладенні аналогічного додаткового обов`язку відсутня. До того ж, досудове розслідування у цьому кримінальному провадженні станом на теперішній час закінчене, воно перебуває на розгляді в суді, тому покладення на обвинуваченого згаданих обов`язків не релевантне фактичним обставинам.
Щодо іншого обов`язку ? повідомляти суд про зміну місця свого проживання та/або роботи, суд зазначає, що прокурор не навів жодного доводу, який би вказував на існування обставин, які вимагають встановлення такого обмеження.
Наведене свідчить, що клопотання прокурора належить задовольнити в частині покладення на ОСОБА_9 лише тих додаткових обов`язків, які знайшли своє належне правове та фактичне обґрунтування, тоді як у решті вимог клопотання прокурора слід відмовити.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 176-178, 194, 199, 314, 369, 372, 376 КПК України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Клопотання прокурора про продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_5 - задовольнити частково.
Продовжити на два місяці строк дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_5, а саме:
- утримуватися від спілкування зі свідками: ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, з приводу обставин цього кримінального провадження;
- здати на зберігання до територіального підрозділу Державної міграційної служби України свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.
В іншій частині клопотання прокурора - відмовити.
Обвинуваченого ОСОБА_5 повідомити про покладені на нього обов`язки та роз`яснити, що в разі їх невиконання до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру мінімальної заробітної плати до 2 розмірів мінімальної заробітної плати.
Встановити строк дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_5, до 24.11.2024 включно.
2. Клопотання прокурора про продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_9 - задовольнити частково.
Продовжити на два місяці строк дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_9, а саме:
- утримуватися від спілкування зі свідками: ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, з приводу обставин цього кримінального провадження;
- здати на зберігання до територіального підрозділу Державної міграційної служби України свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.
В іншій частині клопотання прокурора - відмовити.
Обвинуваченого ОСОБА_9 повідомити про покладені на нього обов`язки та роз`яснити, що в разі їх невиконання до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру мінімальної заробітної плати до 2 розмірів мінімальної заробітної плати.
Встановити строк дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_9, до 24.11.2024 включно.
Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її оголошення.
Головуючий суддяОСОБА_1