- Presiding judge (CCC): Marynych V.K.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 жовтня 2024 року
м. Київ
справа № 991/6658/24
провадження № 51-4649 ск 24
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
розглянувши касаційну скаргу захисника ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5 на ухвалу Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 14 серпня 2024 року,
встановив:
Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 05 серпня 2024 року продовжено до 06 вересня 2024 року включно строк дії процесуальних обов`язків, покладених на ОСОБА_5, у зв`язку із застосуванням щодо нього запобіжного заходу у виді застави у кримінальному провадженні № 52024000000000171 від 11 квітня 2024 року.
Ухвалою судді Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 14 серпня 2024 року відповідно до частини 4 статті 399 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) відмовлено у відкритті провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_4 в інтересах підозрюваного ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 05 серпня 2024 року.
У своїй касаційній скарзі захисник порушує питання про перегляд вказаної ухвали апеляційного суду в касаційному порядку. Посилається на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
Вважає, що Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду не надала жодної правової оцінки доводам захисника щодо допущених слідчим суддею порушень вимог кримінального процесуального закону, не дослідила обставини, які мали істотне значення для ухвалення законного, обґрунтованого та справедливого судового рішення, а тому оскаржуване рішення перешкоджає подальшому кримінальному провадженню.
Зазначає, що застосування до підозрюваного ОСОБА_5 6 з 9 передбачених діючим законодавством обов`язків, є суттєвим обмеженням гарантованих Конституцією України основоположних прав та свобод людини і громадянина, а саме: права на працю; право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім`ї; свобода пересування, вільний вибір місця проживання.
Вказує на те, що в апеляційному порядку під час досудового розслідування можуть бути оскаржені не лише рішення слідчого судді, можливість оскарження яких прямо передбачена нормами кримінального процесуального закону, але й інші їх рішення за відсутності дозволу та/або заборони щодо їх апеляційного оскарження.
Одночасно, посилається на: справу «Даниленко проти росії»; постанову Верховного Суду України від 12 жовтня 2017 року (справа № 5-142ск(15)17; постанови Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року (справи № 237/1459/17 та № 243/6674/17-к); постанову Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 18 листопада 2019 року (справа № 367/3068/17); рішення Конституційного Суду України № 4-р(ІІ)/2020 від 17 червня 2020 року. При цьому, зазначає, що вказані рішення не можуть бути прямо застосовані в цьому провадженні, але вважає, що з урахуванням обмежувального характеру обраного запобіжного заходу (його виду та розміру) щодо ОСОБА_5 та обов`язків, передбачених частиною 5 статті 194 КПК, а також можливих негативних наслідків у разі їх не виконання, дані рішення можуть бути застосовані за аналогією.
Вказує на те, що ухвала слідчого судді про продовження дії обов`язків, передбачених частиною 5 статті 194 КПК, в межах раніше обраного запобіжного заходу у вигляді застави призводить до тих самих правових наслідків, що і ухвала про застосування запобіжного заходу у вигляді застави з покладенням на особу даних обов`язків. Вважає, що ухвала про продовження дії обов`язків, передбачених частиною 5 статті 194 КПК, може бути оскаржена в апеляційному порядку.
Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 428 КПК суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів вбачається, що підстав для задоволення скарги немає.
У частині 3 статті 392 КПК визначено, що в апеляційному порядку можуть бути оскаржені ухвали слідчого судді у випадках, передбачених цим Кодексом.
Вичерпний перелік ухвал слідчого судді, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку під час досудового розслідування, визначений статтею 309 вказаного Кодексу.
Згідно з частиною 3 статті 309 КПКскарги на інші ухвали слідчого судді оскарженню не підлягають і заперечення проти них можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді.
У статті 194 КПК визначено, що якщо під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, прокурор доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною 1цієї статті, слідчий суддя, суд застосовує відповідний запобіжний захід, зобов`язує підозрюваного прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого визначеного органу державної влади, а також виконувати один або кілька обов`язків, необхідність покладення яких була доведена прокурором.
Відповідно до частини 7 статті 194 КПК, обов`язки, передбачені частинами 5, 6 статті 194 КПК, можуть бути покладені на підозрюваного, обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу.
Так, Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду зважила на те, що слідчий суддя, постановляючи ухвалу про задоволення клопотання про продовження строку дії покладених на підозрюваного процесуальних обов`язків, прийняв рішення в межах своєї компетенції, визначеної вказаними нормами процесуального закону.
При цьому, чинним КПК не передбачено окреме оскарження в апеляційному порядку ухвали суду, якою вирішувалось питання про продовження дії обов`язків, визначених частиною 5 статті 194 цього Кодексу, встановлених для підозрюваних у зв`язку із застосуванням запобіжного заходу у виді застави.
З урахуванням зазначеного, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку, що ухвала слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 05 серпня 2024 року оскарженню в апеляційному порядку не підлягає тавідповідно до вимог частини 4 статті 399 КПКпостановив ухвалу про відмову у відкритті апеляційного провадження.
Згідно з частиною 4 статті 399 КПКсуддя-доповідач апеляційного суду відмовляє у відкритті провадження, якщо апеляційна скарга подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку.
Разом з тим, посилання захисника на рішення Конституційного Суду України № 4-р(ІІ)/2020 від 17 червня 2020 року є безпідставними, оскільки у цьому рішенні міститься висновок про визнання такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення частини третьої статті 307 КПК щодо заборони оскарження ухвали слідчого судді за результатами розгляду скарги на бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви, повідомлення про кримінальне правопорушення.
Крім того, посилання захисника на постанови Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року (справи № 237/1459/17 та № 243/6674/17) та постанову Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 18 листопада 2019 року (справа № 367/3068/17) є нерелевантними, оскільки в цих рішеннях містяться висновки про те, що уразі постановлення слідчим суддею ухвали, що не передбачена кримінальними процесуальними нормами, до яких відсилає положення частини 3 статті 309 КПК, суд апеляційної інстанції не вправі відмовити у перевірці її законності, посилаючись на приписи частини 4 статті 399 КПК, а також про те, що на стадії досудового розслідування в апеляційному порядку можуть бути оскаржені ухвали слідчого судді про роз`яснення судового рішення або відмову у його роз`ясненні. Натомість в цьому провадженні апеляційним судом переглядалась ухвала слідчого судді щодо вирішення питання про продовження дії обов`язків, визначених частиною 5 статті 194 КПК, встановлених для підозрюваних у зв`язку із застосуванням запобіжного заходу у виді застави, що, як вже зазначалось, не є предметом оскарження суду апеляційної інстанції.
Доводи касаційної скарги захисника щодо недотримання апеляційним судом загальних засад кримінального провадження є непереконливими.
Оскільки частиною 6 статті 9 КПК передбачено, що коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені частиною 1 статті 7 цього Кодексу. Однак, у цьому випадку не виникає питань, які б не було врегульовано чи неоднозначно застосовано нормами КПК. А тому немає підстав вважати, що апеляційний суд, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, не дотримався загальних засад кримінального провадження щодо забезпечення права на оскарження процесуальних рішень.
Відтак, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги захисника.
Що стосується прохання захисника в касаційній скарзі про передачу цього провадження на розгляд об`єднаної палати Верховного Суду за наявності необхідності відступу від висновку, який міститься у постанові Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду (справа № 202/16017/23), то колегія суддів звертає увагу на те, що законодавець визначив підстави і порядок передачі кримінального провадження на розгляд палати, об`єднаної або Великої Палати Верховного Суду у статтях 434-1, 434-2 КПК, тобто відніс до стадії касаційного розгляду.
Водночас прийняття рішення про передачу кримінального провадження на розгляд палати, об`єднаної або Великої Палати Верховного Суду на стадії розгляду у порядку статті 428 КПК, зокрема, до відкриття касаційного провадження, не передбачено чинним КПК.
На підставі наведеного, керуючись пунктом 2 частиною 2 статті 428 КПК, Суд
постановив:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою захисника ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5 на ухвалу Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 14 серпня 2024 року.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3