- Presiding judge (HACC AC): Nykyforov A.S.
Справа № 344/2364/19
Провадження №11-кп/991/70/24
Головуючий колегії суддів ВАКС: ОСОБА_1
Доповідач: ОСОБА_2
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
08 жовтня 2024 року м. Київ
Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:
головуючого ОСОБА_2,
суддів ОСОБА_3,
ОСОБА_4,
секретар судового засідання ОСОБА_5,
за участю:
адвоката ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції),
обвинуваченого ОСОБА_7,
захисника ОСОБА_8,
прокурора ОСОБА_9,
розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання представника ОСОБА_10 - адвоката ОСОБА_6 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні № 42018000000001520,
ВСТАНОВИЛА:
На розгляді Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду перебуває апеляційна скарга захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 на вирок Вищого антикорупційного суду від 13.03.2024 у кримінальному провадженні №42018000000001520, яким ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, та призначено покарання у виді 6 (шести) років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посаду судді, прокурора та адвоката на строк три роки з конфіскацією всього належного йому на праві власності майна.
07.10.2024 до суду надійшло клопотання представника ОСОБА_10 - адвоката ОСОБА_6 про скасування арешту майна, накладеного ухвалами слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 24 вересня 2018 року, а саме з:
1) домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер 36774659) та земельної ділянки з кадастровим номером 2625886801:12:194:0020, на якій знаходиться зазначене домоволодіння;
2) ювелірних виробів (загалом 24 вироби);
3) колекційних монет (загалом 220 монет);
4) грошових коштів в розмірі 12 000 (дванадцять тисяч) доларів США та 50 (п`ятдесят) євро.
В обґрунтування клопотання адвокат стверджує, що рішенням Івано-Франківського місцевого суду від 05.05.1997 шлюб між ОСОБА_10 та ОСОБА_7 розірваний. Зазначене у клопотанні майно набуте ОСОБА_10 після розірвання шлюбу, відтак є її особистою приватною власністю.
Земельна ділянка, на якій знаходиться домоволодіння, була придбана ОСОБА_10 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 30.12.2004 року, а зведення споруд на ній завершилось в 2008 році, тобто після розірвання шлюбу із обвинуваченим ОСОБА_7 .
Рішенням Тисменицького районного суду Івано-Франківської області у справі № 352/47/19 від 22.03.2019 визнано за ОСОБА_10 право власності на домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 та на земельну ділянку з кадастровим номером 2625886801:12:194:0020, на якій знаходиться зазначене домоволодіння.
Монети також є її особистою власністю, оскільки ОСОБА_10 понад 15 років поспіль працювала в управлінні НБУ в Івано-Франківській області, як працівник банку періодично нагороджувалась монетами за заслуги у сфері банківської діяльності та придбавала монети за власні кошти після розірвання шлюбу із ОСОБА_7 .
Ювелірні вироби, які є жіночими прикрасами, в силу приписів ч. 2 ст. 57 СК є особистою приватною власністю ОСОБА_10, відтак не можуть бути предметом спеціальної конфіскації або конфіскації у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_7 .
Обґрунтовуючи необхідність скасування арешту з 12 000 доларів США, адвокат зазначає, що на підставі договору позики № 1 від 06.07.2018 ОСОБА_11 надав ОСОБА_10 9000 доларів США на умовах строковості, що документально підтверджується. Крім того ОСОБА_10 мала власні накопичення у сумі 3000 доларів США та 50 євро, які були вилучені під час обшуку домоволодіння працівниками НАБУ безпосередньо з її особистого гаманця.
Відтак майно, щодо якого заявлене клопотання, належить ОСОБА_10 на праві особистої приватної власності та не відповідає жодній із ознак, передбачених пунктами 1-4 частини 1 статті 96-2 КК України, та не може бути предметом конфіскації як виду покарання.
Адвокат ОСОБА_6 в судовому засіданні клопотання підтримав, наполягав на його задоволенні з підстав, викладених у ньому.
Обвинувачений ОСОБА_7 та його захисник - адвокат ОСОБА_8 також підтримали клопотання представника ОСОБА_10, яке прохали задовольнити.
Прокурор у судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання, зазначивши, що арешт накладений на майно обвинуваченого з метою забезпечення виконання призначеного оскаржуваним вироком покарання у виді конфіскації майна. ОСОБА_10 вже неодноразово зверталась до суду із аналогічними клопотаннями про скасування арешту із частини майна обвинуваченого, однак щоразу такі клопотання були залишені судом без задоволення.
Заслухавши пояснення учасників судового провадження, обговоривши наведені в клопотанні доводи, колегія суддів вважає, що клопотання не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Дослідивши матеріали провадження, судом апеляційної інстанції встановлено наступні обставини.
Рішенням Івано-Франківського місцевого суду від 05.05.1997 було розірвано шлюб між ОСОБА_10 та ОСОБА_7 (т. 5 а.п. 70). Державну реєстрацію розірвання шлюбу в органі ДРАЦС здійснено 11.08.2018 (т. 5 а.п. 69).
Рішенням Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 22.03.2019 у справі № 352/47/19 та ухвалою цього ж суду від 10.02.2020 про виправлення описки за ОСОБА_10 визнано право особистої приватної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 2625886801:12:194:0020, що знаходиться по АДРЕСА_1 (територія урочища «Боднарчик») та на домоволодіння з господарськими спорудами АДРЕСА_1 (т. 5 а.п. 73-75, т. 6 а.п. 211-212). Доказів про здійснення державної реєстрації речового права на нерухоме майно за ОСОБА_10 на підставі цього рішення, як того вимагають приписи абз. 2 ч. 2 ст. ст. 331 ЦК України та вимог ч. 3 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції, що діяла на момент ухвалення рішення), матеріали справи та клопотання не містять.
Під час проведення 07-08 серпня 2018 року обшуку у домоволодінні АДРЕСА_1 за участю ОСОБА_10 та її адвоката ОСОБА_12, ОСОБА_10 підтвердила, що окрім неї в домоволодінні проживають її чоловік ОСОБА_7 та їх діти (т. 9 а.п. 151-173).
У матеріалах суддівського досьє ОСОБА_7 зазначав ОСОБА_10 своєю дружиною, зокрема, 24.12.2012 в особовій картці та автобіографії, а також 15.06.2018 в анкеті судді (т. 7 а.п. 139-162).
Аналогічні відомості наведені ОСОБА_7 і в деклараціях особи уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування. Так, в щорічних деклараціях за 2015, 2016 та 2017 роки (ІНФОРМАЦІЯ_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, ІНФОРМАЦІЯ_3 ), декларації перед звільненням, яка охоплювали період декларування з 01.01.2018 по 18.10.2018 (ІНФОРМАЦІЯ_4 ) та виправленій декларації перед звільненням (ІНФОРМАЦІЯ_5 ), а також в декларації після звільнення, яка охоплювала 2018 рік (ІНФОРМАЦІЯ_6 ), ОСОБА_7 вносив відомості про ОСОБА_10 як про члена родини суб`єкта декларування - дружину.
При чому у наведених щорічних деклараціях відомості про наявність у ОСОБА_7 та ОСОБА_10 готівкових коштів в іноземній валюті - доларах США чи євро відсутні, як і не відображено про факт володіння ювелірними виробами.
Відтак для вирішення питання про скасування арешту майна, яке ОСОБА_10 вважає особистою приватною власністю та частки майна, яке за твердженням її представника, перебуває у правовому режимі спільної сумісної власності, необхідно встановити чи було придбано таке майно у шлюбі; чи перебували ОСОБА_7 та ОСОБА_10 у фактичних шлюбних відносинах після розірвання шлюбу у 1997 року до моменту державної реєстрації його розірвання та після цього; які саме доходи були джерелом для набуття майна, чи були це спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя тощо.
Відповідно до ч.12 ст.100 КПК, спір про належність речей, що підлягають поверненню, вирішується у порядку цивільного судочинства.
Спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю (ч. 1 ст.368 ЦК України).
Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю (ч.3 ст.368 ЦК України, ч.1 ст.60 СК України).
Якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними (ч.1 ст.74 СК України).
Звернення стягнення на частку у праві спільної сумісної власності відбувається шляхом виділу такої частки, при цьому внаслідок виділу право спільної власності припиняється (ст.ст. 364, 366, 370, 371 ЦК України, ст.73 СК України).
Особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту (ч.1 ст.59 Закону України №1404-VIII від 02.06.2016 «Про виконавче провадження»).
Виконання рішень про конфіскацію майна здійснюється органами державної виконавчої служби в порядку, встановленому цим Законом (ч.1 ст.62 Закону України №1404-VIII від 02.06.2016 «Про виконавче провадження»).
У разі якщо боржник володіє майном разом з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням виконавця (ч.6 ст.48 Закону України №1404-VIII від 02.06.2016 «Про виконавче провадження»).
Враховуючи викладене, у клопотанні про скасуванні арешту майна фактично перед судом поставлені питання, які підлягають встановленню за визначеною законом процедурою в порядку цивільного судочинства, що не передбачено положеннями КПК.
При вирішенні по суті клопотання адвоката ОСОБА_6 колегія суддів враховує усталену судову практику Верховного Суду з вирішення аналогічних правовідносин.
Так, Касаційний кримінальний суд у складі Верховного Суду в своїх рішеннях неодноразово звертав увагу, що вирішення питання про скасування арешту майна, що є об`єктом спільної сумісної власності, не може вирішуватись у межах кримінального провадження. Такі висновки наведені у постановах ККС ВС від 20.11.2018 у справі №359/4829/17 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/78044669), від 09.04.2020 у справі №676/2199/19 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/88749307), від 04.10.2022 у справі №752/7440/18 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/106661447) та постанові ККС ВС від 25.07.2024 у справі №676/2111/20 (ІНФОРМАЦІЯ_7 ).
Аналогічний підхід застосований і Великою Палатою Верховного Суду у пункті 27 постанови від 15 вересня 2020 року у справі № 352/1802/18 (провадження № 14-72 цс 20) (ІНФОРМАЦІЯ_8 ).
Таким чином, враховуючи, що для вирішення питання про скасування арешту майна у межах кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_7 насамперед слід вирішити питання права щодо зазначеного у клопотанні майна, що, з огляду на вищевикладене, можливо лише у порядку цивільного судочинства, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення клопотання адвоката ОСОБА_6 .
Крім того, відповідно до вимог ч.4 ст.174 КПК, скасування арешту майна можливе за умови доведення, що в подальшому у застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено слідчим суддею необґрунтовано. Втім клопотання адвоката ОСОБА_6 не містить послання на такі обставини та доказів на їх підтвердження.
Виходячи із вищевикладеного та керуючись ст.ст. 174, 418 КПК України, колегія суддів
ПОСТАНОВИЛА:
Клопотання представника ОСОБА_10 - адвоката ОСОБА_6 про скасування арешту майна - залишити без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий ОСОБА_2
Судді ОСОБА_3
ОСОБА_4