- Presiding judge (HACC AC): Chorna V.V.
справа № 331/4672/16-к
провадження № 11-кп/991/92/24
слідчий суддя: ОСОБА_1
доповідач: ОСОБА_2
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА
У Х В А Л А
16 жовтня 2024 року місто Київ
Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2,
суддів ОСОБА_3, ОСОБА_4,
при секретарі судового засідання ОСОБА_5,
за участі обвинуваченого ОСОБА_6,
захисника ОСОБА_7,
прокурора ОСОБА_8,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання захисника ОСОБА_7 про зміну запобіжного заходу та надання дозволу обвинуваченому ОСОБА_6 відлучатися із населеного пункту, -
в с т а н о в и л а:
На розгляді Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду перебувають апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_6, захисника ОСОБА_9 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_10 та захисника ОСОБА_11 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_12 на вирок Вищого антикорупційного суду від 29.04.2024 р., яким ОСОБА_10 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 364 КК України, призначено йому покарання у виді п`яти років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади на підприємствах державної форми власності, а також приватних підприємствах, що мають частку держави у такому підприємстві, пов`язані зі здійсненням адміністративно-господарських та організаційно-розпорядчих функцій строком на три роки та штрафом у розмірі 17 000 грн.; ОСОБА_12 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 364 КК, призначено йому покарання у виді чотирьох років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади на підприємствах державної форми власності, а також приватних підприємствах, що мають частку держави у такому підприємстві, пов`язані зі здійсненням адміністративно-господарських та організаційно-розпорядчих функцій строком на три роки та штрафом у розмірі 17 000 грн.; ОСОБА_6 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 364 КК України, призначено йому покарання у виді чотирьох років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади на підприємствах державної форми власності, а також приватних підприємствах, що мають частку держави у такому підприємстві, пов`язані зі здійсненням адміністративно-господарських та організаційно-розпорядчих функцій строком на три роки та штрафом у розмірі 17 000 грн. До набрання вироком законної сили, до ОСОБА_10, ОСОБА_12 та ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання. Задоволено частково цивільний позов ПАТ «Запорізький електровозоремонтний завод» та стягнуто солідарно з обвинувачених на користь ПАТ «Запорізький електровозоремонтний завод» майнову шкоду у розмірі 789 594 грн. Кошти ТОВ «СК Смарт» в сумі 789 594 грн., що перебувають на рахунках, відкритих в АТ «УкрСиббанк» та в ПАТ КБ «Приватбанк», конфісковано в дохід держави (спеціальна конфіскація). Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 29.04.2016 р. на кошти ТОВ «СК Смарт» на рахунку № НОМЕР_1, відкритому в АТ «УкрСиббанк», та на рахунках № НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4, НОМЕР_5, НОМЕР_6, НОМЕР_7, відкритих в ПАТ КБ «Приватбанк», залишено в силі в межах суми 789 594 грн., для забезпечення виконання вироку в частині спеціальної конфіскації майна, в іншій частині зазначений арешт майна скасовано. Вирішено долю речових доказів та питання про стягнення судових витрат.
09.10.2024 року до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду надійшло клопотання захисника ОСОБА_7 про зміну запобіжного заходу та надання дозволу обвинуваченому ОСОБА_6 відлучитися із населеного пункту, де він проживає - м. Бровари Київської області до м. Конотоп Сумської області, за місцем поховання його матері. Вказане клопотання обґрунтоване тим, що ОСОБА_6 протягом усього часу досудового розслідування та судового розгляду сумлінно виконує покладені на нього обов`язки. Втім, носіння електронного засобу контролю призводить до суттєвих незручностей у його повсякденному житті, оскільки тертя браслету на нозі викликає постійний біль та порушення сну. Крім того, постійні відключення електроенергії на декілька годин унеможливлюють здійснення підзарядки електронного браслета та вимагають застосування додаткових зарядних пристроїв. ОСОБА_6 є особою похилого віку, а тому йому важко впоратися із вказаним електронним засобом. Стверджує, що застосований вироком суду першої інстанції запобіжний захід повною мірою забезпечує дотримання процесуальних обов`язків, а тому необхідність носіння електронного засобу контролю відсутня. Крім того, у 2023 році під час розгляду даного провадження померла мати ОСОБА_6, яка похована в м. Конотоп Сумської області. Наразі ОСОБА_6 - єдиний, хто має можливість здійснити догляд за місцем її поховання. Однак, оскаржуваним вироком на ОСОБА_6 покладено обов`язок не відлучатись із населеного пункту, в якому він проживає, що унеможливлює його виїзд м. Конотоп Сумської області для прибирання та упорядкування могили матері.
В судовому засіданні захисник ОСОБА_7 підтримав своє клопотання та просив його задовольнити. Зауважив, що носіння електронного засобу контролю негативно впливає на стан здоров`я ОСОБА_6, відтак, є необхідність у зміні останньому запобіжного заходу. Крім того, наполягав на наданні дозволу ОСОБА_6 поїхати до м. Конотопу Сумської області для прибирання на кладовищі могили матері.
Обвинувачений ОСОБА_6 підтримав позицію свого захисника та зазначив, що у зв`язку з носінням електронного браслету у нього постійно підіймається тиск, що негативно впливає на стан його здоров`я. Вважає, що наразі у суду наявні правові підстави для зміни йому запобіжного заходу.
Прокурор ОСОБА_8 заперечив проти задоволення клопотання в частині зміни запобіжного заходу, оскільки під час ухвалення вироку, зокрема при вирішенні питання щодо обрання ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання, суд першої інстанції в повному обсязі дослідив документи, що характеризують особу останнього, та дійшов обґрунтованого висновку про те, що зазначений запобіжний захід зможе забезпечити виконання вироку. Водночас, проти надання дозволу обвинуваченому ОСОБА_6 відлучитися з м. Бровари Київської області до м. Конотоп Сумської області для упорядкування могили матері не заперечував.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників провадження, дослідивши матеріали кримінального провадження в частині, що стосується розгляду клопотання, та обговоривши його доводи, колегія суддів зазначає наступне.
Як вже зазначалося вище, до набрання вироком законної сили до ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання, із покладенням на нього таких обов`язків: 1) прибувати до суду за кожним його викликом; 2) не відлучатися із населеного пункту, у якому вони проживають, без дозволу суду; 3) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну; 4) носити електронний засіб контролю.
Відповідно до пункту «Б. Щодо запобіжного заходу» Розділу Х «Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку» оскаржуваного вироку, суд першої інстанції наголосив, що для обрання чи застосування за вироком суду запобіжного заходу немає необхідності у будь-якому клопотанні прокурора, оскільки суд у цьому випадку діє у якості влади, що призначила покарання, і забезпечує його виконання, а не вирішує спір між сторонами. При цьому, немає потреби аналізувати питання, необхідні для продовження дії запобіжного заходу до постановлення вироку (розумна підозра стає неактуальною, оскільки є вже висновок про винуватість; ризики втрачають своє значення з огляду на стадію провадження; обґрунтованість вироку не потребує періодичного перегляду).
Згідно з п. п. 4 п. 1 ст. 374 КПК України, у резолютивній частині вироку зазначаються, зокрема, рішення щодо заходів забезпечення кримінального провадження, в тому числі рішення про запобіжний захід до набрання вироком законної сили.
Таким чином, вимогами зазначеної норми закону закріплено обов`язок суду під час постановлення вироку вирішити питання щодо запобіжного заходу, який буде забезпечувати його подальше виконання. Відтак, після проголошення вироку запобіжний захід відіграє роль заходу забезпечення виконання покарання, покликаного запобігти спробам втечі обвинуваченого та ухилення від відбування призначеного покарання, вчинення нових злочинів, а також як захід забезпечення належної процесуальної поведінки під час гіпотетично можливого провадження з перегляду судового рішення в апеляційному порядку.
Одночасно з цим, норми КПК України не встановлюють особливостей процедури обрання чи зміни запобіжного заходу на різних стадіях кримінального провадження (досудового розслідування, судового розгляду, апеляційного перегляду тощо).
Відповідно до положень ст. ст. 200, 201 КПК України, зміна чи скасування запобіжного заходу обумовлюється тим, що в ході кримінального провадження змінюються підстави застосування чи обставини, що враховувалися при обранні запобіжного заходу, внаслідок чого запобіжний захід може бути скасований або замінений на інший - більше або менше суворий.
Отже, підставами звернення з клопотанням про зміну запобіжного заходу є обставини, які або існували під час прийняття попереднього рішення про застосування запобіжного заходу, але про які не було відомо сторонам, або які виникли після прийняття попереднього рішення про застосування запобіжного заходу. Існування таких обставин повинно бути обґрунтовано належними доказами.
Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення дієвості кримінального провадження, тобто досягнення його завдань та виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання ризикам (ч. 1 ст. 177 КПК України). Під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати суду докази обставин, на які вони посилаються (ч. 5 ст. 132 КПК України).
У відповідності до ч. 1 ст. 176 КПК України, у кримінальному провадженні можуть бути застосовані такі запобіжні заходи: 1) особисте зобов`язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт; 5) тримання під вартою. Обираючи один із запобіжних заходів, слід зважати, що їх види наведено у порядку зростання ступеня суворості. Відповідно, найбільш м`яким запобіжним заходом є особисте зобов`язання, а найбільш суворим - тримання під вартою.
Отже, для зміни запобіжного заходу за клопотанням сторони захисту, остання повинна довести, що обставини, наведені у ст. 194 КПК України, які враховувались судом при застосуванні запобіжного заходу, перестали існувати або ж їх вага суттєво зменшилась.
Натомість, клопотання захисника ОСОБА_7 про зміну ОСОБА_6 запобіжного заходу не містить жодних доводів на підтвердження зміни підстав застосування запобіжного заходу чи обставин, які враховувалися при його обранні, на підставі яких колегія суддів могла б дійти висновку про необхідність зміни запобіжного заходу на інший, менш обтяжливий (враховуючи обрання за вироком суду найменш обтяжливого, у вигляді особистого зобов`язання).
Посилання сторони захисту на те, що носіння ОСОБА_6 електронного засобу контролю (браслету) негативно впливає на стан здоров`я обвинуваченого, зокрема призводить до підняття тиску, колегія суддів відхиляє, оскільки жодних медичних документів, які б підтверджували наведені доводи станом на час розгляду клопотання матеріали справи не містять. Відтак, суду не надано доказів, які б об`єктивно підтверджували неможливість ОСОБА_6 за станом здоров`я виконувати покладений на нього обов`язок у вигляді носіння електронного засобу контролю.
При цьому, колегія суддів враховує, що під час апеляційного розгляду залишається чинним вирок суду першої інстанції, яким встановлена вина ОСОБА_6 та призначено покарання, незважаючи на те, що у зв`язку з поданням стороною захисту апеляційних скарг на вказаний вирок суду останній не набрав законної сили.
Враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_6, ухвалення судом першої інстанції обвинувального вироку, апеляційний перегляд якого ще не завершився, та з огляду на те, що ОСОБА_6, розуміючи невідворотність, у разі відхилення його апеляційної скарги, призначеного покарання у виді позбавлення волі, яке пов`язане виключно з реальним та тривалим його відбуванням, в умовах скасування додаткового обов`язку - носити електронний засіб контролю, може переховуватись від суду, колегія суддів дійшла висновку, що на цій стадії апеляційного розгляду відсутні підстави для задоволення клопотання про зміну йому запобіжного заходу, зокрема скасування вищевказаного обов`язку.
Водночас, колегія суддів вважає за необхідне надати ОСОБА_6 дозвіл на виїзд з м. Бровари Київської області, де він проживає, до м. Конотоп Сумської області у період з 17.10.2024 року по 22.10.2024 року для упорядкування могили його матері, оскільки під час судового розгляду даного провадження (03.07.2023 року) мати обвинуваченого ОСОБА_13 померла та була похована в м. Конотоп Сумської області, а також з огляду на те, що ОСОБА_6 продовжує виконувати покладений на нього вироком суду першої інстанції обов`язок - носити електронний засіб контролю, що забезпечить виконання ним покладених на нього обов`язків та його належну процесуальну поведінку.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 369-372, 177, 194, 201, 331, 405, 419 КПК України, колегія суддів, -
п о с т а н о в и л а:
У задоволенні клопотання захисника ОСОБА_7 в частині зміни запобіжного заходу - відмовити.
Надати ОСОБА_6 дозвіл на виїзд з м. Бровари Київської області до м. Конотоп Сумської області у період з 17.10.2024 року по 22.10.2024 року.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий суддя ОСОБА_2
судді ОСОБА_3
ОСОБА_4