- Presiding judge (HACC AC): Chornenka D.S.
Справа № 991/1710/22
Провадження №11-кп/991/106/24
Головуючий суддя 1 інст. ОСОБА_1
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
04 листопада 2024 року м. Київ
Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:
головуючого-судді ОСОБА_2,
суддів: ОСОБА_3, ОСОБА_4,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_5,
прокурора ОСОБА_6,
захисника ОСОБА_7,
обвинуваченого ОСОБА_8,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_8 - ОСОБА_9 про зміну запобіжного заходу щодо обвинуваченого:
ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця смт.Талалаївка Талалаївського району Чернігівської області, громадянина України, з вищою освітою, пенсіонера, одруженого, військовозобов`язаного, непрацюючого, жителя АДРЕСА_1, на час інкримінованих злочинів - радник на громадських засадах Директора Державного бюро розслідувань,
за ч.4 ст.190, ч.4 ст.27, ч.2 ст.15, ч.4 ст.369, ч.1 ст.263 КК України,
в с т а н о в и л а:
Вироком Вищого антикорупційного суду від 26 червня 2024 року ОСОБА_8 визнано винуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч.4 ст.190, ч.4 ст.27, ч.2 ст.15, ч.4 ст.369, ч.1 ст.263 КК України та призначено остаточне покарання на підставі ч.1-3 ст.70 КК України у виді 6 (шести) років позбавлення волі з конфіскацією належного йому на праві власності майна, окрім його долі у квартирі, з позбавленням класного чину - старший радник юстиції. На підставі ч.5 ст.72 КК України у строк покарання ОСОБА_8 зараховано період перебування під вартою, а також строк попереднього ув`язнення з моменту його затримання за цим вироком до набрання ним законної сили. Визначено початок строку відбування покарання та стягнуто процесуальні витрати з обвинуваченого ОСОБА_8 на користь держави. Длязабезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов ?язків, а також запобігання спробам, зокрема, переховуватися від суду (п.1 ч.1 ст.177 КПК України) запобіжний захід у вигляді застави 1 929 500 гривень змінено на тримання під вартою до набрання вироком законної сили. Вирішено обвинуваченого ОСОБА_8 затримати негайно, а заставу повернути заставодавцю. Вирішено долю речових доказів та майна, на яке накладено арешт.
24 липня 2024 року захисник обвинуваченого ОСОБА_8 - ОСОБА_10 подав апеляційну скаргу на вирок Вищого антикорупційного суду від 26 червня 2024 року.
31 жовтня 2024 року до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду надійшло клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_8 - ОСОБА_7 про зміну, обраного вироком Вищого антикорупційного суду від 26 червня 2024 року ОСОБА_8, запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на домашній арешт із покладенням на нього обов?язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України. Підставами для зміни зазначає, що вироком обвинуваченому змінили запобіжний захід необґрунтовано, оскільки ОСОБА_8 як під час досудового розслідування, так і під час тривалого судового розгляду сумлінно дотримувався покладених на нього процесуальних обов`язків та жодного разу не допустив їх порушення. Подальше застосування обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є недоцільним та безпідставним. Ризики, передбачені ст.177 КПК України, фактично відсутні, а їх наявність колегія суддів в оскаржуваному стороною захисту вироку обгрунтувала безпідставними припущеннями. Згідно ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України. ОСОБА_8 має постійне місце проживання у АДРЕСА_1 ; позитивно характеризується; має міцні соціальні зв?язки, так як проживає з дружиною ОСОБА_11, має дітей - ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_2, та ОСОБА_13, ІНФОРМАЦІЯ_3 ; має ряд хронічних захворювань, що підтверджується медичною документацією, яка на час розгляду клопотання 09 серпня 2024 року була відсутня.
У судовому засіданні захисник обвинуваченого ОСОБА_8 - ОСОБА_14 клопотання про зміну обвинуваченому міри запобіжного заходу підтримав, дав пояснення аналогічні його доводам та просив задовольнити.
Обвинувачений ОСОБА_8 клопотання підтримав, просив його задовольнити з мотивів, зазначених у клопотанні.
Прокурор заперечував проти задоволення клопотання, посилаючись на те, що ув?язнення на виконання обвинувального вироку дозволяється, так як ризик, передбачений ч.1 ст.177 КПК України, пов?язаний із можливим ухиленням обвинуваченого від відбуття призначеного судом покарання у разі набрання обвинувальним вироком законної сили.
Заслухавши пояснення учасників судового провадження, обговоривши наведені в клопотанні захисника доводи, колегія суддів вважає, що клопотання не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.201 КПК України обвинувачений, до якого застосовано запобіжний захід, його захисник має право подати до суду клопотання про зміну запобіжного заходу. До клопотання мають бути додані 1) копії матеріалів, якими підозрюваний, обвинувачений обґрунтовує доводи клопотання; 2) перелік свідків, яких підозрюваний, обвинувачений вважає за необхідне допитати під час розгляду клопотання, із зазначенням відомостей, які вони можуть надати, та обґрунтуванням значення цих відомостей для вирішення питання; 3) підтвердження того, що прокурору надіслана копія клопотання та копії матеріалів, що обґрунтовують клопотання.
Згідно ст.131 КПК України запобіжні заходи застосовуються з метою досягнення дієвості кримінального провадження.
Відповідно до ст.374 КПК України суд, при ухваленні вироку приймає, серед іншого, рішення щодо заходів забезпечення кримінального провадження, у тому числі рішення про запобіжний захід до набрання вироком законної сили.
Як вбачається з матеріалів провадження, вироком суду першої інстанції ОСОБА_8 визнано винуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч.4 ст.190, ч.4 ст.27, ч.2 ст.15, ч.4 ст.369, ч.1 ст.263 КК України та на підставі ч.1-3 ст.70 КК України, призначено остаточне покарання у виді 6 років позбавлення волі з конфіскацією належного йому на праві власності майна, окрім його долі у квартирі, з позбавленням класного чину - старшого радника юстиції, у тому числі, змінено запобіжний захід у вигляді застави 1 929 500 грн на тримання під вартою до набрання вироком законної сили. При вирішенні питання щодо запобіжного заходу колегія суддів першої інстанції дійшла висновку про необхідність такої зміни у зв?язку з тим, що існує ризик переховування його від суду (п.1 ч.1 ст.177 КПК України).
09 серпня 2024 року колегією суддів клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_8 - ОСОБА_7 від 06 серпня 2024 року про зміну обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на запобіжний захід у виді домашнього арешту залишено без задоволення.
Не вирішуючи питання про «обґрунтованість підозри», через перебування кримінального провадження на етапі апеляційного перегляду вироку, предметом розгляду якого є також доведеність обвинувачення, колегія суддів вважає, що наявні матеріали судової справи є достатніми для того, щоб дійти висновку про відсутність підстав для зміни запобіжного заходу щодо обвинуваченого ОСОБА_8 з тримання під вартою на домашній арешт, оскільки наданий документ щодо стану здоров`я обвинуваченого не забезпечує усунення ризику переховування його від суду, враховуючи наявність обвинувального вироку з призначенням покарання у виді шести років позбавлення волі, інші ж обставини, які б свідчили про наявність підстав для зміни обраного запобіжного заходу, колегія суддів не встановила.
Застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою після засудження особи компетентним судом, яким особу визнано винуватою і призначено відповідне покарання, суттєво відрізняється від тримання особи під вартою на стадії досудового розслідування у розумінні п.п. «а» та «с» ч.1 ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так за пунктом «а» для визнання затримання законним вимагається лише наявність законного вироку суду, яким особу визнано винуватою і призначено відповідне покарання, на відміну від пункту «с», за яким на стадії досудового розслідування існує необхідність доведення стороною обвинувачення наявності розумної підозри та ризиків, якомога коротшого періоду перебування під вартою невинуватої особи, здійснення періодичного судового контролю тощо.
Обвинувачений вважається затриманим «після засудження компетентним судом» у значенні статті 5 § 1 «a» після того, як рішення було винесено в першій інстанції, навіть якщо воно ще не виконується і підлягає оскарженню (Ruslan Yakovenko v. Ukraine, no. 5425/11, § 46, ECHR 2015). Термін «після засудження» не можна тлумачити, так, ніби він стосується лише остаточного засудження. Не можна ігнорувати того, що винуватість особи, яка тримається під вартою під час апеляційного або наглядового провадження, вже встановлена в ході судового розгляду, проведеного відповідно до вимог статті 6 (Wemhoff v. Germany, 27 June 1968, § 9, Series A no. 7).
Змінюючи обвинуваченому ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді застави на тримання під вартою, колегія суддів першої інстанції дослідила всі обставини, з якими закон пов?язує можливість застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, врахувала ступінь тяжкості вчинених злочинів, наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України.
Колегія суддів вважає, що на даний час відсутні обставини для зміни обвинуваченому ОСОБА_8 запобіжного заходу на більш м?який, оскільки застосування до нього більш м?якого запобіжного заходу не дасть можливості здійснювати дієвий контроль за його поведінкою.
Посилання захисника обвинуваченого ОСОБА_8 - ОСОБА_7 на те, що обвинувачений має постійне місце проживання, позитивно характеризується, має міцні соціальні зв?язки та ряд хронічних захворювань, не є настільки переконливими та вагомими, щоб знизити встановлений судом першої інстанції ризик та спростувати висновок щодо необхідності і достатності застосування запобіжного заходу саме у вигляді тримання під вартою з метою забезпечення можливого виконання покарання у випадку набрання чинності обвинувальним вироком.
Колегією суддів не встановлено обставин, які б свідчили про те, що стан здоров`я обвинуваченого ОСОБА_8 унеможливлює його утримання під вартою або йому відмовлено у праві на отримання необхідної медичної допомоги в межах ДУ «Київський слідчий ізолятор» чи поза межами цієї установи.
Відповідно до листа Філії ДУ «Центр охорони здоров?я ДКВС України» в місті Києві та Київській області від 18 вересня 2024 року №Ф/КИ-24 обвинувачений ОСОБА_8 прибув до установи 26 червня 2024 року, по прибутті скарг на здоров`я не виказував, гостру терапевтичну патологію не виявлено. 03 липня 2024 року та 10 липня 2024 року був обстежений, консультовано лікарем-терапевтом, рекомендовано симптоматичне амбулаторне лікування. 18 вересня 2024 року обвинуваченого обстежено лабораторно, ЕКГ та консультовано лікарями: терапевтом, невропатологом та офтальмологом, рекомендовано симптоматичне лікування. Станом на 18 вересня 2024 року стан здоров?я обвинуваченого ОСОБА_8 лікарями оцінювався як стабільний, задовільний та відповідає перебігу наявних хронічних захворювань.
На підставі викладеного, враховуючи обставини даного кримінального провадження, мету застосування заходів забезпечення кримінального провадження, з огляду на необхідність попередження ризику переховування обвинуваченого ОСОБА_8 від суду, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_8 - ОСОБА_7 про зміну обвинуваченому запобіжного заходу з тримання під вартою на запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Керуючись ст.ст.131, 132, 176, 177, 183, 194, 201, 370, 376, 392, 401, 418, 419 КПК України, колегія суддів
п о с т а н о в и л а:
Клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_8 - ОСОБА_9 про зміну обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на запобіжний захід у виді домашнього арешту залишити без задоволення.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя ОСОБА_2
судді: ОСОБА_3
ОСОБА_4