- Presiding judge (HACC AC): Semennykov O.Yu.
справа № 991/7665/24
провадження №11-сс/991/738/24
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 листопада 2024 року м.Київ
Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_4,
представника третіх осіб, щодо майна яких вирішується питання про арешт, ОСОБА_5,ОСОБА_6, ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8,
прокурора ОСОБА_9,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Києві апеляційні скарги представника третіх осіб, щодо майна яких вирішується питання про арешт, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 21 серпня 2024 року про арешт майна у кримінальному провадженні №2024000000000135 від 22 березня 2024 року,
ВСТАНОВИЛА:
Зміст оскаржуваного рішення і встановлені судом обставини.
Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 21 серпня 2024 рокуз метою збереження речових доказів та забезпечення спеціальної конфіскаціїнакладено арешт на майно:
- що належить ОСОБА_5, шляхом тимчасового обмеження права відчуження та розпорядження таким майном, а саме на чотирикімнатну квартиру площею 191,2 кв.м., що знаходиться у АДРЕСА_1 ;
- що належить ОСОБА_7, шляхом тимчасового обмеження права відчуження та розпорядження таким майном, а саме: гаражний бокс в підземно-наземному паркінгу площею 22,9 кв.м за адресою: АДРЕСА_2 ; гаражний бокс в підземно-наземному паркінгу площею 21,2 кв.м. за адресою: АДРЕСА_3 ; квартиру площею 88,9 кв.м. у ЖК «Оболонь Плаза» за адресою: АДРЕСА_4 ; квартиру площею 89,1 кв.м. у ЖК «Оболонь Плаза» за адресою: АДРЕСА_5 ; квартиру площею 77,9 кв.м. у ЖК «Резидент Парк», за адресою: АДРЕСА_6 ; машино-місце площею 18 кв.м. у ЖК «Резидент Парк», за адресою: АДРЕСА_7, приміщення НОМЕР_3; групу нежитлових приміщень площею 188,9 кв.м., розташованих за адресою: АДРЕСА_8 ; машино-місце площею 18 кв.м. у ЖК «Резидент Парк», за адресою: Закарпатська обл., м.Ужгород, Слов`янська набережна, 25А, приміщення НОМЕР_4; машино-місце площею 18 кв.м. у ЖК «Резидент Парк», за адресою: Закарпатська обл., м.Ужгород, Слов`янська набережна, 25А, приміщення НОМЕР_5; машино-місце площею 18 кв.м. у ЖК «Резидент Парк», за адресою: Закарпатська обл., м.Ужгород, Слов`янська набережна, 25А, приміщення НОМЕР_6; квартиру площею 77,3 кв.м. у ЖК «Резидент Парк», за адресою: АДРЕСА_9 ; транспортний засіб, а саме автомобіль BMW ХЗ, 2020 р.в., державний номерний знак НОМЕР_1, VIN: НОМЕР_2 ;
- що належить ОСОБА_6, шляхом тимчасового обмеження права відчуження та розпорядження таким майном, а саме: садовий будинок площею 228,3 кв.м. у котеджному містечку за адресою: АДРЕСА_10 ; земельну ділянку площею 0,2500 га у котеджному містечку за адресою: Київська обл., Вишгородський р-н, с/рада Лебедівська, садове товариство «Глядин», кадастровий номер: 3221884000:37:203:0105, реєстраційний номер: 2075489632218; земельну ділянку площею 0,2440 га у котеджному містечку за адресою: Київська обл., Вишгородський р-н, с/рада Лебедівська, садове товариство «Глядин», кадастровий номер: 3221884000:37:203:0168, реєстраційний номер: 2347344932218; квартиру площею 90,5 кв.м. у ЖК «Резидент Парк», за адресою: АДРЕСА_11 ; квартиру площею 73,6 кв.м. у ЖК «Резидент Парк», за адресою: АДРЕСА_12 ; машино-місце площею 17,2 кв.м. за адресою: АДРЕСА_13 ; машино-місце площею 18,6 кв.м. за адресою: АДРЕСА_14 ; приміщення площею 2,7 кв.м. за адресою: АДРЕСА_15, приміщення НОМЕР_7; приміщення площею 2,6 кв.м. за адресою: м. Київ, пр-т Оболонський, 6А, приміщення НОМЕР_8.
Вимоги апеляційних скарг та узагальнені доводи особи, яка їх подала.
Не погоджуючись з вказаним рішенням слідчого судді, представниктретіх осіб, щодо майна яких вирішується питання про арешт, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_8 звернувся з апеляційними скаргами, за вимогами яких просив скасувати ухвалу слідчого судді від 21 серпня 2024 року в частині накладення арешту на майно, що належать вказаним особам.
В апеляційних скаргах представник посилався на наступні доводи.
Об`єкти нерухомості та автомобіль, на які оскаржуваною ухвалою накладено арешт, не були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, не зберегли на собі його сліди та не містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження. Також не є об`єктом кримінально протиправних дій, вони не набуті кримінально протиправним шляхом, отже не являються речовими доказами в цьому кримінальному провадженні.
Матеріали, які долучені до клопотання про арешт майна не місять жодних належних та допустимих доказів того, що це майно: одержане внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від такого майна; призначалось (використовувалось) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення; було предметом кримінального правопорушення; підшукано, виготовлено, пристосовано або використано як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення.
На переконання представника осіб, в цій справі відсутні підстави для накладення арешту на це майно як з метою збереження речових доказів, так і забезпечення спеціальної конфіскації. слідчий суддя врахував доводи сторони обвинувачення щодо можливого формального оформлення нерухомого та рухомого майна ОСОБА_10 на свою тещу - ОСОБА_7, тестя ОСОБА_6, а також матір ОСОБА_7 - ОСОБА_5 саме з метою уникнення прямої пов`язаності ОСОБА_10 із таким майном, проте не надав оцінку тому, наскільки такі доводи обґрунтовані відповідними доказами.
Так, слідчим суддею враховано сукупний задекларований дохід родичів дружини ОСОБА_10 за період з 1998 по 2023 роки, відомості з реєстрів та декларацій. Однак, загальновідомим є той факт, що декларування відповідних доходів, а також внесення відомостей в реєстрі розпочате значно пізніше початку трудової діяльності вказаних осіб, після здобуття Україною незалежності. При цьому, ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_5 більшу частину свого житія прожили за радянських часів, до того, як відповідні законодавчі норми щодо контролю за доходами були впроваджені. Наданими стороною обвинувачення доказами підтверджується лише той факт, що в певний період часу з 1998 по 2024 роки у них не було достатнього рівня офіційних заощаджень, які дозволили б їм придбати ці об`єкти. Однак в таких відомостях неохопленим залишається значний період часу. Крім того, самі лише офіційні реєстри на надають повної інформації про доходи, позики та інше майно.
Зокрема, ОСОБА_5 вела свою трудову діяльність з 1965 року, її чоловік - з 1960 року. За життя вони придбавали об`єкти нерухомості, деякі з них продавали. Після смерті ОСОБА_11, його майно та збережені кошти перешли ОСОБА_5 у спадок.
ОСОБА_6 вів свою трудову діяльність з 1988 року, працював на керівних посадах в ДАІ, мав також значні неофіційні доходи.
ОСОБА_7 тривалий час здійснювала по суті підприємницьку діяльність, у радянські часи без реєстрації займалась обміном валют разом із своїм братом. Відсутність реєстрації такої підприємницької діяльності може свідчити про порушення податкового законодавства, але не свідчить про відсутність відповідних доходів у ОСОБА_7 .
Майно придбавалося ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_12 з законних джерел. В 2020 році ОСОБА_5 придбана квартира за адресою АДРЕСА_16 за рахунок особистих заощаджень, одним із джерел яких є кошти, отримані як прибуток від багаторічного інвестування в різні проекти грошових коштів від продажу акцій ПАТ «Концерн Стирол».
Придбання у 2023 році ОСОБА_7 квартири АДРЕСА_17, а ОСОБА_6 машиномісць №2 та АДРЕСА_18 відбувалося за рахунок коштів, які були отримані ОСОБА_6 на підставі договору позики, укладеного 10 липня 2021 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_13 в розмірі 800 000,00 доларів США, що підтверджується копією договору позики, вказаний договір вилучено під час проведення обшуку будинку.
Крім того, договори купівлі-продажу майна, на підставі яких ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_5 набувалися активи, в установленому законом порядку недійсними не визнані і вартість об`єктів, як істотна умова договору, є дійсною.
Жоден із доказів сторони обвинувачення не вказує на те, що ОСОБА_10 прямо чи опосередковано придбавав це майно, здійснював дії аналогічні розпорядженню або управлінню. Повідомлення про підозру не ґрунтується на фактах, а лише на неперевірених та недопрацьованих припущеннях сторони обвинувачення. У справі немає жодного доказу впливу, доручення, або аналогічних дій ОСОБА_10 на реальних власників майна, у справі немає належної та допустимої оцінки вартості майна.
Отже, на переконання представника осіб, сторона обвинувачення також не довела належними та допустимими доказами свого твердження про те, що ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_5 не мали відповідних заощаджень або інших коштів, які б дозволили їм придбати зазначені об`єкти нерухомості та автомобіль, а тому висновки слідчого судді щодо обґрунтованості підозри не відповідають фактичним обставинам справи.
Також слідчим суддею не враховано наслідки арешту майна для третіх осіб. Виходячи з визначення права розпорядження, передача майна, яке перебуває у власності осіб в оренду або користування, певного мірою, становите вчинення дій щодо розпорядження вказаним майном.За вказаних обставин встановлення для осіб, які не с підозрюваними в цьому кримінальному провадженні, заборони вчиняти дії щодо розпорядження майном становить надмірне втручання в їх право власності, таке втручання перешкоджає їм реалізувати право на здійснення підприємницької діяльності та права на використання власного майна.
Позиції учасників провадження.
Представник третіх осіб, щодо майна яких вирішується питання про арешт, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_8 в судовому засіданні подані ним апеляційні скарги підтримав та просив задовольнити у повному обсязі з зазначених у них підстав.
Прокурор у судовому засіданні заперечувала проти задоволення апеляційних скарг, вважала оскаржуване рішення законним та обґрунтованим, просила ухвалу слідчого судді залишити без змін, а апеляційні скарги представника без задоволення.
Треті особи, щодо майна яких вирішується питання про арешт, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце апеляційного розгляду не з`явилися, про поважні причини свого неприбуття суд не повідомили, а тому суд з урахуванням позиції їх представника згідно з положеннями ч.4 ст.405 КПК вважав за можливе розглянути апеляційні скарги за їх відсутності.
Мотиви та висновки суду.
Відповідно до вимог ч.1 ст.404 КПК суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення в межах апеляційної скарги.
Зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, віднесено і засади недоторканості права власності. Згідно з вимогами ст.16 КПК позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення ухваленого в порядку, передбаченому КПК.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Згідно з положеннями ст.170 КПК арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя згідно з вимогами ст.94, 132, 173 КПК повинен врахувати, зокрема, правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п.1 ч.2 ст.170 цього Кодексу), можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п.2 ч.2 ст.170 КПК), розумність та співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
Колегією суддів встановлено, що під час розгляду клопотання про арешт майна слідчий суддя у повному обсязі належним чином дотримався вищевказаних вимог кримінального процесуального закону.
Як встановлено слідчим суддею та вбачається з матеріалів провадження, детективами Національного антикорупційного бюро України (далі - НАБУ) здійснюється досудове розслідування, а прокурорами Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (далі - САП) - процесуальне керівництво у кримінальному провадженні №2024000000000135 від 22 березня 2024 року за підозрою ОСОБА_10 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.368-5, ч.2 ст.366-2 КК.
За версією сторони обвинувачення, у період часу з 03 січня 2020 року по 30 травня 2023 року ОСОБА_10, будучи головою Донецької обласної державної адміністрації, набув у власність активи, а саме 21 об`єкт нерухомості та один транспортний засіб, загальною вартістю не менше ?61 706 471,6 грн., що на 56 195 039,5? грн. перевищують його офіційні доходи. Набуття цих активів здійснено ОСОБА_10 шляхом надання відповідних доручень батькам дружини ОСОБА_14 - ОСОБА_6, ОСОБА_7 та бабі дружини ОСОБА_5 ????????
Отже, як стверджує слідство, ОСОБА_10, будучи уповноваженою особою на виконання функцій держави, через близьких осіб набув активи, вартість яких більше ніж на шість тисяч п`ятсот неоподаткованих мінімумів доходів громадян перевищує його законні доходи. Окрім того, під час досудового розслідування перевіряються факти можливого умисного внесення ОСОБА_10 як головою Донецької обласної державної адміністрації та як головою Антимонопольного комітету України, недостовірних відомостей до декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2020-2023 роки, які відрізняються від достовірних на суму понад 2000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
14 серпня 2024 року ОСОБА_10 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.368-5 та ч.2 ст.366-2 КК.
Підставами для задоволення клопотання прокурора про арешт майна слідчим суддею в оскаржуваному рішенні зазначено необхідність збереження речових доказів та забезпечення подальшої можливої спеціальної конфіскації майна, що відповідає змісту положень п.1, 2 ч.2 ст.170 КПК, які передбачають мету застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження.
Відхиляючи доводи представника осіб щодо безпідставності накладення арешту на майно, колегія суддів виходила з наступного.
Відповідно до ч.3 ст.170 КПК у випадку, передбаченому п.1 ч.2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст.98 цього Кодексу.
Речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення (ч.1 ст.98 КПК).
Слідчим суддею встановлено, що сукупний задекларований дохід родичів дружини ОСОБА_10 - ОСОБА_14 за період з 1998 року по 2023 роки наступний: ОСОБА_6 в період з 1999 по 2021 роки нараховано сукупний дохід у розмірі 300 870 грн.; ОСОБА_7 в період з 1998 по 2022 роки нараховано сукупний дохід у розмірі 5 192 грн., поряд з цим у 2023 році в реєстрі відображено отримання ОСОБА_7 подарунку у розмірі 11 8767 040 грн від своєї матері - ОСОБА_5 та дохід від надання майна в оренду (студія танцю) у розмірі 397 682 грн. У свою чергу ОСОБА_5, яка являється бабусею дружини ОСОБА_10, за період з 1998 по 2023 рр. отримала від податкових агентів доходу на загальну суму 1 755 грн. Водночас, вартість набутих родичами дружини ОСОБА_10 активів не відповідає і сукупному доходу подружжя ОСОБА_15 .
Також слідчим суддею враховано, що майно набуте ОСОБА_5 та подружжям ОСОБА_16 саме в період 2020-2023 роки, тобто в період перебування ОСОБА_10 на посаді (з 05 липня 2019 року до 05 вересня 2023 року) голови Донецької обласної державної адміністрації.
За встановлених обставин не виключається, що зареєстроване за ОСОБА_5, ОСОБА_7 та ОСОБА_6 майно може бути набутим кримінально протиправним шляхом, про що обґрунтовано зазначив слідчий суддя в оскаржуваній ухвалі,
Таким чином надані стороною обвинувачення матеріали провадження свідчать про відповідність заявленого майна визначеним ст.98 КПК критеріям речових доказів так як воно може бути предметом кримінального правопорушення, передбаченого ст.368-5 КК, та відповідно може бути доказом у кримінальному провадженні.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів констатує наявність правової підстави для арешту вищезазначеного майна та можливість його використання як доказу у кримінальному провадженні.
Крім того, слідчий суддя дійшов висновку про наявність підстав для накладення арешту на зазначене майно з метою забезпечення можливого застосування спеціальної конфіскації.
У передбаченому п.2 ч.2 ст.170 КПК випадку арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації у передбачених випадках КК. Арешт накладається на майно третьої особи, якщо вона набула його безоплатно або за ціною, вищою чи нижчою за ринкову вартість, і знала або повинна була знати, що таке майно відповідає будь-якій з ознак, передбачених п.1-4 ч.1 ст.96-2 КК (ч.4 ст.170 КПК).
Відповідно до ч.1 ст.96-1 КК спеціальна конфіскація полягає у примусовому безоплатному вилученні за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого майна у випадках, визначених КК, за умови вчинення умисного кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає, зокрема, під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною КК, за які передбачено основне покарання у виді позбавлення волі або штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Спеціальна конфіскація застосовується у разі, якщо гроші, цінності та інше майно: 1) одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від такого майна; 2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення; 3) були предметом кримінального правопорушення, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), а у разі, коли його не встановлено, - переходять у власність держави; 4) були підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), який не знав і не міг знати про їх незаконне використання (ч.1 ст.96-2 КК).
Водночас, на стадії досудового розслідування не всі обставини, що підлягають з`ясуванню у кримінальному провадженні, можуть бути достовірно встановлені одразу ж, оскільки розслідування - це процес пізнання обставин подій минулого, пов`язаний з пошуком, виявленням та фіксацією відповідних слідів злочинного діяння.
Разом з цим, системний аналіз норм КПК та практики ЄСПЛ дозволяє дійти висновку, що КПК оперує поняттями, які відповідають декільком різним стандартам доказування (переконання) - стандарт «обґрунтованої підозри», переконання (доведення) «поза розумним сумнівом» та стандарти «достатніх підстав (доказів)» тощо. Стандарти «достатніх підстав (доказів)» використовуються в широкому колі різноманітних ситуацій, що виникають в ході кримінального провадження, тому вони не є сталими, а залежать від конкретної ситуації, цілі прийняття тих чи інших рішень (вчинення дій) та їх правових наслідків. При цьому вони застосовуються як для прийняття процесуальних рішень слідчими суддями (судом) (ст.157, 163, ч.5 ст.234, 260 КПК та інш.), так і слідчими, прокурорами (ст.134, 271, 276 КПК та інші).
З огляду на положення ч.4 ст.170 КПК арешт майна на підставі п.2 ч.2 ст.170 КПК (тобто з метою забезпечення спеціальної конфіскації) передбачає дотримання стандарту «достатніх підстав» вважати, що майно відповідає критеріям, зазначеним у ч.1 ст.96-2 КК.
Стандарт «достатніх підстав (доказів)» для цілей арешту з метою забезпечення спеціальної конфіскації передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують певну річ (кошти, майно) з кримінальним правопорушенням (зокрема, використання його як засобу вчинення кримінального правопорушення, або є предметом кримінального правопорушення), і вони є достатніми, щоб виправдати його тимчасове обтяження у вигляді арешту для подальшого виконання завдань кримінального провадження.
В про можливість застосування спеціальної конфіскації майна третіх осіб у цьому кримінальному провадженні вказують такі фактори: сукупний задекларований дохід родичів дружини ОСОБА_10 - ОСОБА_14 за період з 1998 року по 2023 роки та вартість набутих ними активів не відповідає ні доходам кожного з них, ані їх сукупному доходу з подружжям ОСОБА_15 ; майно набуте ОСОБА_5 та подружжям ОСОБА_16 саме в період 2020-2023 роки, тобто в період перебування ОСОБА_10 на посаді голови Донецької обласної державної адміністрації; наявність обґрунтованої підозри про вчинення ОСОБА_10 кримінального правопорушення, передбаченого ст.368-5; діяння, передбачене ст.368-5 КК карається позбавленням волі на строк від п`яти до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років; таке майно може бути набутим кримінально протиправним шляхом.
На переконання колегії суддів зазначені обставини із дотримання стандарту «достатніх підстав» вказують, що майно, на яке оскаржуваною ухвалою накладено арешт, відповідає критеріям, зазначеним у ч.1 ст.96-2 КК, оскільки об`єктивно зв`язує його з кримінальним правопорушенням, і вони є достатніми, щоб виправдати його тимчасове обтяження у вигляді арешту для подальшого виконання завдань кримінального провадження.
Відтак, суд на даній стадії провадження, всупереч доводам апеляційної скарги, погоджується з висновками слідчого судді про те, що до зазначеного майна може бути застосована спеціальна конфіскація, а отже наявні підстави для накладення арешту з метою її забезпечення.
Доводи та посилання представника про недоведеність того, що ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_5 не мали відповідних заощаджень, або інших коштів, які б дозволили їм придбати зазначені об`єкти нерухомості та автомобіль, спростовуються наданими стороною обвинувачення відомостями з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про доходи вказаних осіб у відповідні періоди.
Також придбання ОСОБА_6 майна за рахунок можливо законних джерел, а саме за рахунок коштів, які були отримані ОСОБА_6 на підставі договору позики, укладеного 10 липня 2021 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_13 в розмірі 800 000,00 доларів США, викликає у суду обґрунтовані сумніви.
Інших належних доказів придбання особами майна за рахунок законних джерел їх представником суду не надано, а тому на цьому етапі кримінального провадження, саме та лише з метою вирішення питання про наявність підстав для накладення арешту на майно, колегія суддів вважає доводи та надані стороною обвинувачення докази більш переконливими.
Також, всупереч доводам представника, слідчим суддею враховано положення ч.4 ст.173 КПК та застосовано найменш обтяжливий спосіб арешту майна, який не призводить до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб, а саме шляхом тимчасового обмеження права на розпорядження та відчуження такого майна, з метою запобігання можливості підозрюваного його приховування, перетворення, відчуження, оскільки такі ризики не є вочевидь необґрунтованими.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про доведеність стороною обвинувачення наявності правових підстав для накладення арешту на майно, що зареєстроване за ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7, необхідність накладення якого обґрунтовано обумовлена потребою забезпечення збереження речових доказів, власне самого майна та забезпечення спеціальної конфіскації та запобігання можливості його відчуження чи передання на користь третіх осіб, з метою приховування, що виправдовує таке втручання у права та інтереси власників майна з метою забезпечення кримінального провадження.
В апеляційних скаргах містяться також інші аргументи, які не потребують детального аналізу колегії суддів та не мають будь-якого вирішального значення в цьому провадженні.
Зважаючи на вищевикладене в сукупності з обставинами кримінального провадження, колегія суддів дійшла висновку, що слідчий суддя, накладаючи арешт на майно, діяв у спосіб та в межах діючого законодавства, доводи стосовно незаконності та необґрунтованості ухвали слід визнати непереконливими, слідчим суддею відповідно до ст.132, 170, 173 КПК дотримані принципи розумності та співрозмірності обмеження права власності осіб завданням кримінального провадження та враховані наслідки від вжиття такого тимчасового заходу забезпечення кримінального провадження для інших осіб. Доказів негативних наслідків обраного заходу забезпечення особою, яка подала апеляційні скарги, не надано та під час апеляційного розгляду не встановлено.
Крім того, накладення арешту на майно не є припиненням права власності на нього або позбавленням таких прав, хоча власники і обмежуються у реалізації всіх правомочностей права власності, такий захід є тимчасовим, відповідні обмеження за вищевказаних фактичних обставин є розумними і співмірними з огляду на завдання кримінального провадження, з урахуванням чого колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді, що потреби досудового розслідування виправдовують саме такий ступінь втручання у права та свободи осіб з метою виконання завдань кримінального провадження.
Відтак, під час постановлення оскаржуваної ухвали слідчим суддею дотримано вимоги кримінального процесуального закону, порушень норм КПК, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, в тому числі за вимогами та обставинами, викладеними в апеляційній скарзі, колегією суддів не встановлено, у зв`язку з чим оскаржувана ухвала слідчого судді є законною, обґрунтованою та такою, що підлягає залишенню без змін, а вимоги апеляційних скарг без задоволення.
Керуючись ст.392, 404, 422, 532 КПК, колегія суддів
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційні скарги залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 21 серпня 2024 року залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
_______________ _______________ _______________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3