- Presiding judge (HACC): Moisak S.M.
Справа № 991/12482/24
Провадження 1-кп/991/120/24
У Х В А Л А
19 листопада 2024 року м.Київ
Суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_2,
прокурора ОСОБА_3,
захисників ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6,
обвинуваченого ОСОБА_7,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні у приміщенні зали суду в м. Києві клопотання захисників ОСОБА_4, ОСОБА_6 про повернення обвинувального акта у кримінальному провадженні, внесеному 11 квітня 2024 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 52024000000000171, за обвинуваченням:
ОСОБА_7, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Києві, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, проживає за адресою: АДРЕСА_2,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369 КК України,
В С Т А Н О В И В:
На розгляді Вищого антикорупційного суду перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 52024000000000171 від 11.04.2024 за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369 КК України.
Ухвалою суду від 07.11.2024 у вказаному провадженні призначено підготовче судове засідання.
До початку підготовчого судового засідання захисником ОСОБА_4 подано до суду клопотання про повернення обвинувального акта у кримінальному провадженні.
Доводи клопотання про повернення обвинувального акта
У поданому клопотанні захисник посилається на низку процесуальних підстав, які, на переконання сторони захисту, дають можливість стверджувати про невідповідність обвинувального акта вимогам ст. 291 КПК України.
По-перше, захисник зазначає, що відповідно до матеріалів досудового розслідування детективами Національного антикорупційного бюро України надсилався лист на адресу Національного агентства з питань запобігання корупції та на адресу ОСОБА_8 . В листах зазначалося, що ОСОБА_8 є викривачем у даному кримінальному провадженні. Проте, відповідно до обвинувального акта викривач у кримінальному провадженні відсутній і винагорода йому не пропонується. Таким чином, обвинувальний акт не відповідає фактичним матеріалам провадження.
По-друге, захисник у клопотанні зазначає, що реєстр матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні № 52024000000000171 є неповним. Стороною обвинувачення в реєстр не внесено частину процесуальних рішень у формі постанов про відмову в задоволенні клопотань сторони захисту.
По-третє, в обвинувальному акті не чітко зазначені об`єктивна та суб`єктивна сторони кримінального правопорушення та кваліфікуючи ознаки злочину. Так, текст обвинувального акта містить неузгодженість щодо зазначення в різних його абзацах різних суб`єктів, яким повинна була бути надана неправомірна вигода. Водночас, в обвинувальному акті не зазначається анкетних відомостей осіб та їх кількість, кому саме планувалося надати неправомірну вигоду. Також, на переконання сторони захисту, з аналізу фактичних обставин справи не вбачається, що ОСОБА_7 висловлював пропозицію в наданні неправомірної вигоди щодо конкретно визначеного кола осіб. Разом з цим, захисник зазначає, що посилання в обвинувальному акті на кваліфікуючу ознаку кримінального правопорушення, як його вчинення за попередньою змовою групою осіб, не підтверджується жодними матеріалами справи. Таким чином, обвинувачення знехтувало обов`язком об`єктивно та повно дослідити обставини кримінального правопорушення, та встановити попередню змову. Вказані дії призвели сторону в положення правової невизначеності.
В сукупності викладеного захисник переконана, що наведені обставини є підставою для повернення обвинувального акта прокурору для усунення недоліків.
Позиції учасників судового провадження
Захисник ОСОБА_4 у судовому засіданні доводи клопотання підтримала, пояснення надала аналогічні письмовому клопотанню та просила задовольнити. Зазначила, що в обвинувальному акті не зазначені чіткі особи, яким повинна була надаватися неправомірна вигода. Хоча, на переконання захисника, сторона обвинувачення повинна була встановити таких осіб. Відтак відсутнє чітке розуміння чи займає вказана особа відповідальне становище. З приводу попередньої змови групою осіб захисник пояснила, що з тексту обвинувального акта не вбачається з ким саме у змові діяв ОСОБА_7 . Обвинувачення не намагалося встановити відповідну групу осіб. Відповідне формулювання обвинувачення ставить сторону захисту в стан правової невизначеності та перекладає на суд обов`язок збору доказів. Водночас, така позиція є порушенням принципу змагальності.
Захисник ОСОБА_6 підтримав клопотання колеги про повернення обвинувального акта та додатково заявив власне клопотання. В обґрунтування власного клопотання зазначив, що з обвинувального акта не зрозуміло у вчиненні якого кримінального правопорушення обвинувачується ОСОБА_7 . В акті не зазначено конкретної дії, що ним вчинена. Акт не містить конкретного висловлювання, яке прокурор вважає висловлюванням пропозиції надання неправомірної вигоди. У зв`язку з відсутністю відповідних відомостей захисту не зрозуміло від чого саме необхідно захищатися і стосовно яких подій надавати пояснення суду. Наведене, на переконання захисника, звужує межі захисту.
Захисник ОСОБА_9 підтримав позицію колег стосовно повернення обвинувального акта.
Обвинувачений ОСОБА_7 також підтримав позиції захисників та додатково пояснив, що відсутність в обвинувальному акті відомостей стосовно викривача не є опискою. Відсутність відомостей про викривача в обвинувальному акті вважає намаганням сторони обвинувачення ввести сторону захисту та суд в оману. Просив клопотання задовольнити та повернути акт прокурору для усунення недоліків.
Прокурор ОСОБА_3 заперечувала проти задоволення клопотань сторони захисту. Надала пояснення стосовно того, що відсутність в обвинувальному акті викривача обумовлена різним трактуванням даного поняття приписами Кримінального процесуального законодавства та Закону України «Про запобігання корупції». З огляду на положення ЗУ «Про запобігання корупції» ОСОБА_8 не підпадає під ознаки викривача. Національне агентство запобігання корупції повідомлялося про відповідний статус у ОСОБА_8 з огляду на положення ст. 3 КПК України.
Стосовно формулювання обвинувачення прокурор зазначила, що висловлені захисниками твердження є не згодою останніх з формулюванням висунутого обвинувачення, яке викладено в обвинувальному акті. Наголосила, що обвинувачення висувається саме прокурором і ст. 291 КПК України вказує, що в акті наводяться ті обставини, які саме прокурор вважає встановленими. Також прокурор пояснила, що незгода з кваліфікуючими ознаками та викладеними в акті обставинами є предметом судового розгляду і буде доводитися стороною обвинувачення під час судового засідання. З приводу відомостей у реєстрі повідомила, що реєстр є додатком до обвинувального акта, а не самим актом. Таким чином пояснення сторони захисту стосуються не обвинувального акта та його невідповідності вимогам КПК, а не зазначенню в додатку до акта певних рішень. Вказані обставини не визнаються законодавцем, як підстава для повернення акта. Просила відмовити у задоволенні клопотання.
Оцінка та висновки суду щодо вирішення клопотань
Суд, дослідивши обвинувальний акт, заслухавши думки учасників судового провадження, проаналізувавши доводи клопотань захисників про повернення обвинувального акта, дійшов таких висновків.
Пунктом 3 частини 3 статті 314 КПК України передбачено право суду у підготовчому судовому засіданні повернути обвинувальний акт прокурору, якщо він не відповідає вимогам КПК України. При цьому необхідно звернути увагу, що законодавець встановлює не обов`язок суду, а саме право повернути обвинувальний акт прокурору (постанова Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 520/8135/15-к, провадження № 51-203 км 17).
У світлі вищезазначеної норми вбачається, що для ухвалення рішення про повернення обвинувального акта суд має встановити невідповідність відомостей, що фактично наявні у обвинувальному акті, тим відомостям, які він має містити, згідно з вимогами КПК України. При цьому повернення обвинувального акта прокурору передбачає не формальну невідповідність такого акта вимогам закону, а наявність у ньому таких недоліків, які перешкоджають суду призначити судовий розгляд.
Перелік відомостей, які повинен містити обвинувальний акт, закріплено у ч. 2 ст. 291 КПК України. До них належать: найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер; анкетні відомості кожного обвинуваченого (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); анкетні відомості кожного потерпілого (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); анкетні відомості викривача (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); прізвище, ім`я, по батькові та займана посада слідчого, прокурора; виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення; обставини, які обтяжують чи пом`якшують покарання; розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням; підстави застосування заходів кримінально-правового характеру щодо юридичної особи, які прокурор вважає встановленими; розмір витрат на залучення експерта (у разі проведення експертизи під час досудового розслідування); розмір пропонованої винагороди викривачу; дату та місце його складення та затвердження. Обвинувальний акт підписується слідчим та прокурором, який його затвердив, або лише прокурором, якщо він склав його самостійно (ч. 3 ст. 291 КПК України).
Крім цього, за змістом ч. 4 ст. 291 КПК України до обвинувального акта додається: реєстр матеріалів досудового розслідування; цивільний позов, якщо він був пред`явлений під час досудового розслідування; розписка підозрюваного про отримання копії обвинувального акта, копії цивільного позову, якщо він був пред`явлений під час досудового розслідування, і реєстру матеріалів досудового розслідування (крім випадку, передбаченого частиною другою статті 297-1 цього Кодексу); розписка або інший документ, що підтверджує отримання цивільним відповідачем копії цивільного позову, якщо він був пред`явлений під час досудового розслідування не до підозрюваного; довідка про юридичну особу, щодо якої здійснюється провадження, у якій зазначаються: найменування юридичної особи, її юридична адреса, розрахунковий рахунок, ідентифікаційний код, дата і місце державної реєстрації.
Дослідивши поданий у даному кримінальному провадженні обвинувальний акт, Суд дійшов висновку, що вищевказані вимоги до нього стороною обвинувачення дотримані в тій мірі, яка не перешкоджає суду призначити судовий розгляд. Обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 52024000000000171 від 11.04.2024 містить відомості, які передбачені ч. 2 ст. 291 КПК України, підписаний детективом та прокурором, який його затвердив, і до нього додано передбачені кримінальним процесуальним законом додатки. Тому суд дійшов висновку про відповідність даного обвинувального акта вимогам чинного законодавства, а також про відсутність у ньому таких недоліків, які б могли стати підставою для його повернення прокурору. При цьому, суд відхиляє доводи сторони захисту, наведені у клопотаннях про повернення обвинувального акта.
Стосовно доводів сторони захисту з приводу того, що в обвинувальному акті не вказано конкретних осіб, яким повинна була надаватися неправомірна вигода, різні частини обвинувачення містять неузгодженість між собою стосовно суб`єкта, надання неправомірної вигоди, акт не містить чіткого формулювання вислову обвинуваченого, яке прокурор вважає пропозицією надання неправомірної вигоди та в обвинуваченні взагалі не вказані конкретні дії, які вчиненні ОСОБА_7, тобто в висунутому обвинуваченні не чітко зазначені об`єктивна та суб`єктивні сторони кримінального правопорушення, що позбавляє сторону захисту можливості вірно розуміти висунуте звинувачення та звужує їх права, Суд зазначає таке.
Відповідно до ч. 4 ст. 110 КПК України обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. В обвинувальному акті, зокрема, зазначається виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими (п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України). Саме сформульованим обвинуваченням визначаються межі судового розгляду (ч. 1 ст. 337 КПК України).
З наведеного слідує, що визначення способу та обсягу викладу фактичних обставин кримінального правопорушення в обвинувальному акті належить до дискреційних повноважень прокурора. Виключно прокурор уповноважений підтримувати державне обвинувачення в суді, відмовлятися від підтримання державного обвинувачення, змінювати його або висувати додаткове обвинувачення у порядку, встановленому КПК України. При цьому кримінальний процесуальний закон не надає повноважень суду до ухвалення вироку чи іншого рішення по суті справи перевіряти правильність визначення прокурором обсягу обвинувачення, кваліфікацій дій особи, зобов`язувати його змінювати цей обсяг та/або статтю Закону України про кримінальну відповідальність.
Вказана позиція кореспондується з правовою позицією Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду, яка висловлена у постанові від 03.07.2019 по справі № 273/1053/17 провадження № 51-8914км18. Відповідно до цієї позиції кримінальний процесуальний закон не надає повноважень суду до ухвалення вироку чи іншого рішення по суті справи перевіряти правильність визначення прокурором обсягу обвинувачення, зобов`язувати його змінювати цей обсяг, у тому числі й у сторону збільшення, повертати за наслідком підготовчого судового засідання обвинувальний акт у зв`язку з неправильною кваліфікацією дій обвинуваченого тощо. Визначення обсягу обвинувачення при направленні обвинувального акта до суду належить виключно до повноважень прокурора.
Як попередньо зазначалося, визначення ступеня деталізації опису обставин вчинення злочину в обвинувальному акті належить до повноважень прокурора. Разом з тим, зміст та спосіб викладення вказаних обставин повинні давати можливість обвинуваченому в достатній мірі розуміти суть висунутого проти нього обвинувачення, що є необхідним для підготовки позиції сторони захисту.
Про обізнаність обвинуваченого із суттю обвинувачення повинні свідчити не лише наявність у тексті обвинувального акта правової кваліфікації кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа, а фактичні обставини вчинення злочину та інші обставини, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні. Вказане є важливою передумовою забезпечення права на справедливий судовий розгляд.
Поряд з наведеним, Суд вважає за необхідне зазначити, що здатність розуміти суть обвинувачення залежить від індивідуальних особливостей сприйняття інформації певної особи. Саме тому одні й ті самі фактичні обставини та/або формулювання обвинувачення, викладені прокурором в обвинувальному акті, різними людьми можуть сприйматися та осмислюватися по-різному, але це не може свідчити про факт неконкретності обвинувачення або його незрозумілості.
Стосовно доводів сторони захисту про невірність зазначення в обвинувальному акті кваліфікуючих ознак кримінального правопорушення з не наведенням в самому тексті формулювання обвинувачення конкретики з цього питання, Суд зазначає таке. Повернення обвинувального акта прокурору із вказівкою на зміну кваліфікації або зміною кваліфікуючих ознак злочину призведе до порушення засад змагальності, та може бути розцінене як втручання суду у формулювання висунутого обвинувачення чи як прояв обвинувального ухилу суду. Водночас, на переконання Суду, обсяг та зміст сформульованого обвинувачення у достатній мірі дають усвідомлення стороні захисту про його сутність та можливість висловлюватися щодо його ключових елементів, включаючи елементи об`єктивної сторони. З огляду на викладене, зауваження сторони захисту не приймаються до уваги при вирішенні питання про повернення обвинувального акта.
Відхиляючи доводи сторони захисту щодо повернення обвинувального акта прокурору з підстави відсутності у ньому відомостей про викривача та розмір його винагороди, Суд вважає за необхідне зазначити таке.
За змістом п.п. 3-1, 8-1 ч. 2 ст. 291 КПК України обвинувальний акт дійсно має містити анкетні відомості викривача (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство), а також розмір пропонованої йому винагороди. Тобто зазначення викривача є гарантією для забезпечення прав останнього у кримінальному процесі.
Відповідно до п. 16-2 ч. 1 ст. 3 КПК України викривачем є фізична особа, яка за наявності переконання, що інформація є достовірною, звернулася із заявою або повідомленням про корупційне кримінальне правопорушення до органу досудового розслідування.
За своїм процесуальним статусом викривач, відповідно до положень Кримінального процесуального законодавства, а також Закону України «Про запобігання корупції» є заявником із ширшим колом процесуальних прав та гарантіями захисту. Крім цього, згідно зі ст. 130-1 КПК України, викривач має право на виплату винагороди. Таким чином в українське законодавство інститут викривача був введений з метою забезпечення державного захисту викривачів корупції, про що також свідчить зміст Пояснювальної записки до проекту Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про запобігання корупції» щодо викривачів корупції».
Відповідно до пояснень сторони захисту, матеріали досудового розслідування, а саме лист детектива Національного бюро до Національного агентства з питань запобігання корупції та лист до ОСОБА_8 свідчать, що останній набував статусу викривача у кримінальному провадженні № 52024000000000171 на початку досудового розслідування.
Таким чином, Суд переконаний, що ОСОБА_8 були забезпечені державні гарантії, встановленні чинним законодавством для викривачів за фактом повідомлення останнім про вчинення корупційного кримінального правопорушення на стадії досудового розслідування.
Разом з цим, не зазначення ОСОБА_8 в обвинувальному акті у якості викривача, що останній не заявив клопотання про винагороду, на переконання Суду, не може бути перешкодою для призначення справи до судового розгляду і не є обов`язковою підставою для повернення обвинувального акта прокурору. Суд наділений повноваженнями, у разі виникнення такої необхідності під час судового розгляду кримінального провадження, викликати ОСОБА_8 в судове засідання, роз`яснити йому наявні у нього права, в т.ч. щодо виплати винагороди, та забезпечити останньому гарантований законодавцем захист.
На час підготовчого судового засідання на адресу суду не надходило заяв від імені ОСОБА_8 щодо необхідності забезпечення його прав. На підставі викладеного Суд відхиляє доводи сторони захисту щодо повернення обвинувального акта прокурору з підстав відсутності в обвинувальному акті відомостей про викривача. Крім цього Суд зазначає, що відсутність відомостей про викривача жодним чином не обмежує прав обвинуваченого та сторону захисту.
Також, Суд відхиляє і доводи захисту стосовно повернення акта з підстав відсутності в реєстрі матеріалів досудового розслідування певних процесуальних рішень сторони обвинувачення. По-перше, на переконання Суду, надання обвинуваченням стороні захисту копій відповідних процесуальних рішень втім не внесення відомостей про них в реєстр жодним чином не звожують прав обвинуваченого. По-друге, відповідно до ч. 4 ст. 291 КПК України реєстр матеріалів досудового розслідування є додатком до обвинувального акта, неповнота або невідповідність якого матеріалам провадження не є підставою для повернення самого обвинувального акта прокурору.
Підсумовуючи вищенаведене, Суд дійшов висновку, що в судовому засіданні не знайшли свого підтвердження доводи сторони захисту з приводу невідповідності обвинувального акта вимогам законодавства, які б слугували беззаперечною підставою для його повернення прокурору. За таких обставин у задоволенні клопотань захисників слід відмовити.
Керуючись статтями 219, 284, 290, 291, 314, 369-372 КПК України, суд
П О С Т А Н О В И В:
Відмовити у задоволенні клопотання захисників ОСОБА_4, ОСОБА_6 про поверення обвинувального акта прокурору у кримінальному провадженні, внесеному 11 квітня 2024 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 52024000000000171, за обвинуваченням ОСОБА_7 .
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та окремому оскарженню не підлягає. Заперечення проти неї можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч. 1 ст. 392 КПК України.
Головуючий суддя ОСОБА_10