- Presiding judge (HACC): Shkodin Ya.V.
справа №991/12896/24
провадження №1-кс/991/12975/24
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
У Х В А Л А
Іменем України
«21» листопада 2024 року м. Київ
Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1, за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2, прокурора ОГП ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні, клопотання прокурора другого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів у сфері протидії організованій злочинності Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3, про арешт майна у кримінальному провадженні №42023000000000674 від 20 квітня 2023 року,
ВСТАНОВИВ:
До Вищого антикорупційного суду надійшло клопотання прокурора ОСОБА_3, про арешт майна у кримінальному провадженні №42023000000000674 від 20 квітня 2023 року, а саме: грошових коштів в загальній сумі 630 320 Євро, що знаходяться на рахунку словенської компанії Belit d.o.o., відкритому у SKB banka d.d.
Обставини, якими обґрунтоване клопотання.
Клопотання обґрунтоване тим, що Головним слідчим управлінням Національної поліції України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42023000000000674 від 20 квітня 2023 рокуза ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209, ч. 3 ст. 28 ч. 2 ст. 366 КК України, зокрема стосовно заволодіння державними коштами під час здійснення закупівель предметів оборонного призначення. Так, за версією обвинувачення, службові особи Міністерства оборони України, не маючи наміру забезпечувати реальне постачання товару, реалізуючи спільний умисел у складі організованої групи, незважаючи на численні порушення вимог законодавчих актів, погодили та уклали державний контракт від 11 жовтня 2022 року №403/1/22/317 з ТОВ «Львівський арсенал», без дотримання істотних умов цього контракту уклали додаткову угоду від 10 листопада 2022 року №1 до нього, а також підготували та погодили рішення щодо здійснення попередньої плати за вказаним державним контрактом, що призвело до затвердження рішення щодо здійснення попередньої оплати і, як наслідок, незаконного перерахування бюджетних коштів.
Таким чином, за твердженням сторони обвинувачення, об`єднані єдиним злочинним умислом співучасники злочину, діючи у складі організованої групи, заволоділи державними коштами на загальну суму 1 340 465 698 грн.
У вказаному кримінальному провадженні ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 повідомлено про підозру за ч.5 ст. 191 КК України. Постановою прокурора від 15 березня 2024 року матеріали відносно ОСОБА_9 виділені в окреме провадження.
Також, як зазначає прокурор у клопотанні, під час досудового розслідування здобуто достатні об`єктивні дані, які дають підстави стверджувати, що організована група, до складу якої входять службові особи Міністерства оборони України, ТОВ «Львівський арсенал» та інші особи привласнили державні грошові кошти в особливо великих розмірах, частину з яких переказали на банківські рахунки «Sevotech a. s.», які у свою чергу в подальшому були перераховані на рахунки «WDG promet d.o.o.» та у подальшому 630 320 Євро перераховано на банківський рахунок словенської компанії Belit d.o.o. № НОМЕР_1, відкритим у SKB banka d.d. адреса: АДРЕСА_1, призначення платежу - контракт BELIT- WDG 01-23-рахунок 23-010- 000001.
Ураховуючи вище викладене, на переконання органу досудового розслідування, у сторони обвинувачення є всі підстави вважати, що гроші, які знаходяться на вищевказаному банківському рахунку, є предметом протиправної діяльності групи осіб, які отримані внаслідок злочинної діяльності, є предметом кримінального правопорушення, тобто відповідають вимогам ст. 98 КПК України. Також, постановою слідчого кошти в загальній сумі 630 320 Євро, що знаходяться на рахунку № НОМЕР_1 словенської компанії Belit d.o.o. визнані речовими доказами у кримінальному провадженні.
Отже, на переконання прокурора, з метою збереження речових доказів, запобігання протиправним діям з використанням банківських рахунків, припиненням злочинної діяльності з привласнення та розтрати державних грошових коштів, у подальшому відшкодування спричинених державі збитків, забезпечення можливих у майбутньому цивільних позовів та конфіскації майна, у органу досудового розслідування виникла необхідність у накладені арешту на грошові кошти у загальній сумі 630 320 Євро, що знаходяться на рахунку № НОМЕР_1 словенської компанії Belit d.o.o., які отримані через низку суб`єктів підприємницької діяльності від Міністерства оборони України.
Прокурор просив розглядати клопотання без повідомлення особи (представників), у володінні якої знаходиться майно. Керуючись ч.2 ст. 172 КПК України, слідчий суддя прийшов до висновку, що зазначене клопотання підлягає задоволенню.
Позиція сторін у судовому засіданні.
В судовому засіданні прокурор підтримав клопотання та просив його задовольнити з підстав, викладених у ньому.
Встановлені обставини, мотиви і оцінка слідчого судді.
Заслухавши прокурора, дослідивши подане стороною обвинувачення клопотання, слідчий суддя перш за все вважає за необхідне зазначити, що відповідно до затверджених процедур, які встановленні у Засадах використання автоматизованої системи документообігу Вищого антикорупційного суду, кримінальне провадження №420023000000000674 від 20 квітня 2023 рокубуло закріплене за слідчим суддею ОСОБА_1, який розглядає заяви, клопотання тощо, які подані зацікавленими особами в межах цього провадження. Визначений зборами суддів Вищого антикорупційного суду відповідний авторозподіл справ дозволяє слідчому судді повно та всебічно орієнтуватися у кримінальному провадженні, використовувати отриману інформацію в межах цього провадження і, на мою думку, таке використання не призводить до порушення принципу диспозитивності (ч.3 ст.26 КПК України). Підсумовуючи, для мене кримінальне провадження №420023000000000674 є знайомим, я є основним слідчим суддею та обізнаний про загальне бачення кожної із сторін, розумію та орієнтуюся в озвучених сторонами правових позиціях під час розгляду інших клопотань, поданих в його межах.
Перед наданням оцінки клопотанню слідчий суддя вважає за необхідне зазначити, що, відповідно до ст.33-1 КПК України, Вищому антикорупційному суду підсудні кримінальні провадження стосовно корупційних кримінальних правопорушень, передбачених в примітці статті 45 Кримінального кодексу України, статтями 206-2, 209, 211, 366-2, 366-3 Кримінального кодексу України, якщо наявна хоча б одна з умов, передбачених пунктами 1-3 частини п`ятої статті 216 Кримінального процесуального кодексу України. Згідно з приміткою статті 45 КК України, стаття 191 відноситься до корупційних кримінальних правопорушень.
З положень п.2 ч.5 ст.216 КПК України, розмір завданої шкоди у кримінальних правопорушеннях, передбачених статтями 191, 206-2, 209, 210, 211, 364, 410 Кримінального кодексу України, у дві тисячі і більше разів перевищує розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на час вчинення кримінального правопорушення (якщо кримінальне правопорушення вчинено службовою особою державного органу, правоохоронного органу, військового формування, органу місцевого самоврядування, суб`єкта господарювання, у статутному капіталі якого частка державної або комунальної власності перевищує 50 відсотків).
За формальних ознак (інкримінований злочин та розмір шкоди) дане кримінальне правопорушення за ч.5 ст.191 КК України підсудне Вищому антикорупційному суду, а тому слідчий суддя повноважний розглядати клопотання, які подані в його межах, що було неодноразово підтверджено численними судовими рішеннями як Вищого антикорупційного суду, так і його Апеляційної палати, Касаційним кримінальним судом у складі Верховного суду (справі №757/45357/24-к) та доведено до представників обвинувачення, в розрізі настання можливих негативних наслідків щодо його перебігу (оцінки зібраних доказів судом, продовження строків досудового розслідування тощо), з урахуванням положень ч.3 ст. 33-1 КПК України.
Одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є арешт майна (п.7 ч. 2 ст. 131 КПК України).
Згідно з ч. 3 ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження, зокрема і арешту майна, можливе лише якщо: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.
Стаття 170 КПК України встановлює, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
При цьому, відповідно до змісту ч.3, 5, 6 ст. 170 КПК України, для збереження речових доказів арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно може бути речовим доказом; у випадку можливості застосування конфіскації арешт може накладатися на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених КПК України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна; у випадку можливого відшкодування шкоди завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов) арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні.
Водночас, відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 173 КПК України, слідчий суддя відмовляє у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абз.2 ч.1 ст. 170 КПК України. До таких ризиків відноситься можливість приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження майна.
Також положеннями ч. 10 ст. 170 КПК України передбачено, що арешт може бути накладений на рухоме чи нерухоме майно, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді визначено необхідність арешту майна.
Як вбачається зі змісту ч. 2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п.1 ч.2 ст. 170 КПК України - збереження речових доказів); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підлягає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п.п. 3, 4 ч.2 ст. 170 КПК України - конфіскація майна, відшкодування шкоди); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням (якщо арешт накладається у випадку, передбаченому п.4 ч.2 ст. 170 КПК України - відшкодування шкоди); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для третіх осіб.
Так, досудове розслідування у цьому кримінальному провадженні здійснюється за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209, ч. 3 ст. 28 ч. 2 ст. 366 КК України.
Зокрема з матеріалів клопотання та пояснень прокурора вбачається, що в межах даного кримінального провадження перевіряються обставини заволодіння бюджетними коштами, призначеними для закупівлі товарів оборонного призначення, організованою групою осіб, створеною і очоленою ОСОБА_9 (матеріали відносно нього виділені в окреме провадження), та до складу якої було залучено т.в.о. директора Департаменту військово-технічної політики, розвитку озброєння та військової техніки МОУ ОСОБА_5, начальника управління військово-технічного співробітництва Департаменту військово-технічної політики, розвитку озброєння та військової техніки МОУ ОСОБА_6, які були відповідальні за погодження та укладення контрактів на постачання озброєння, військової та спеціальної техніки, директора ТОВ «Львівський арсенал» ОСОБА_4 та ОСОБА_7 (у подальшому заступник директора ТОВ «Львівський арсенал»), ОСОБА_8, який в подальшому став представником і агентом в країнах Європейського союзу ТОВ «Львівський арсенал», а також інших невстановлених на даний час осіб, які повинні були сприяти у вчиненні кримінальних правопорушень.
У вказаному кримінальному провадженні ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 повідомлено про підозру за ч.5 ст. 191 КК України. Постановою прокурора від 15 березня 2024 року матеріали відносно ОСОБА_9 виділені в окреме провадження.
Як вбачається з клопотання, за версією обвинувачення, службові особи Міністерства оборони України, не маючи наміру забезпечувати реальне постачання товару, реалізуючи спільний умисел у складі організованої групи, незважаючи на численні порушення вимог законодавчих актів, погодили та уклали державний контракт від 11 жовтня 2022 року №403/1/22/317 з ТОВ «Львівський арсенал», без дотримання істотних умов цього контракту уклали додаткову угоду від 10 листопада 2022 року №1 до нього, а також підготували та погодили рішення щодо здійснення попередньої плати за вказаним державним контрактом, що призвело до затвердження рішення щодо здійснення попередньої оплати і, як наслідок, незаконного перерахування бюджетних коштів. За твердженням сторони обвинувачення, об`єднані єдиним злочинним умислом співучасники злочину, діючи у складі організованої групи, заволоділи державними коштами на загальну суму 1 340 465 698 грн.
Зокрема, як було встановлено органом досудового розслідування, 17 листопада 2022 року за результатами підписання згаданого рішення на рахунок ТОВ «Львівський арсенал» №НОМЕР_2, відкритий в АБ «УКРГАЗБАНК», Міністерство оборони України на виконання умов державного контракту здійснило попередню оплату на загальну суму 1 340 465 698 грн. В цей же день, з метою маскування вчинення злочину та можливості відслідковування походження коштів, грошові кошти в сумі 1 337 465 596 грн з рахунку №НОМЕР_2 у АБ «УКРГАЗБАНК» були перераховані на інший поточний рахунок ТОВ «Львівський арсенал» № НОМЕР_3, відкритий в ПуАТ «КБ «АКОРДБАНК», а в подальшому, після купівлі іноземної валюти на виконання умов контракту №23/04/LAS грошові кошти в сумі 3 659 970 доларів США та 9 150 000 Євро були перераховані ТОВ «Львівський арсенал» на рахунки «Sevotech a.s.».
Згідно отриманих даних з Державної служби фінансового моніторингу України, частину грошових коштів «Sevotech a.s.» в подальшому перерахувала на рахунки юридичної особи, зареєстрованої в Республіці Хорватії « ІНФОРМАЦІЯ_1 », після чого, частина бюджетних коштів Міністерства оборони України з рахунків хорватської компанії «WDG promet d.o.o» була спрямована на рахунок компанії Poslovni Sustav Vitezit doo (Боснія і Герцеговина) в якості оплати за об`єкт нерухомості (завод по виготовленню боєприпасів, який перебуває у стані банкрутства). Решту бюджетних коштів було спрямовано на користь ряду компаній нерезидентів, а також на інші рахунки, відкриті в декількох банках Чехії, зокрема, 19 січня 2023 року, на користь словенської компанії Belit d.o.o., на її рахунок № НОМЕР_1, були перераховані кошти в сумі 630 320 Євро в якості поставки смертельних бомб, згідно договору від 12 січня 2023 року № Belit - Wdg 01-23. Вказані обставини прокурор доводить дослідженими в судовому засіданні матеріалами кримінального провадження, зокрема: довідкою фінансового інспектора від 24 листопада 2023 року; протоколами огляду від 06 листопада 2023 року та 01 листопада 2024 року; копіями іноземних платіжних доручень; рапортом консультанта-експерта СБ України від 04 квітня 2024 року.
Тобто, на переконання сторони обвинувачення, під час досудового розслідування здобуто достатньо об`єктивних даних, які дають підстави стверджувати, що організована група, до складу якої входять службові особи Міністерства оборони України, ТОВ «Львівський арсенал» та інші особи привласнили державні грошові кошти в особливо великих розмірах.
Оскільки кримінальне провадження перебуває на стадії досудового розслідування, слідчий суддя не може вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі встановлювати наявність складу злочину, винуватість осіб чи ступінь їх вини, достатність та належність доказів, він досліджує лише питання достатності підстав вважати, що мало місце кримінальне правопорушення шляхом оцінки існуючих відомостей про діяння та можливість їх сприяння формуванню внутрішнього переконання в тому, що це діяння становить собою склад кримінального правопорушення, тобто існують об`єктивні дані про вчинення вказаного у клопотанні злочину, у зв`язку з розслідуванням якого подається відповідне клопотання.
Так, з аналізу відомостей, викладених в клопотанні та встановлених в судовому засіданні під час дослідження матеріалів, не вирішуючи при цьому питання про доведеність вини та правильність кваліфікації дій осіб, виходячи лише з фактичних обставин, які містяться в поданих та досліджених в судовому засіданні матеріалах, слідчий суддя переконався в тому, що аналіз представлених матеріалів свідчить про наявність достатніх підстав вважати, що могли бути вчинені зазначені у клопотанні кримінальні правопорушення, у тому числі з урахуванням висновків, які містяться у Постанові від 13 березня 2024 року про визначення підслідності у кримінальному провадженні та без прив`язки до конкретних осіб та, що з метою привласнення грошових коштів Міністерства оборони України могли бути використані суб`єкти господарської діяльності, які ведуть свою господарську діяльність на території країн Європейського Союзу, в тому числі словенська компанія Belit d.o.o., зокрема в частині використання її рахунків з метою маскування вчинення злочину та можливості відслідкувати походження таких грошових коштів.
Частина 10 ст. 170 КПК України встановлює, що арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
Як було встановлено в ході розгляду цього клопотання, між компанією «Sevotech a.s.» (Словаччина) та компанією «WDG promet d.o.o» (Хорватія) 11 жовтня 2022 року укладено договір №WDG/Sevotech/01-22 на поставку боєприпасів, а саме мінометних пострілів калібру 120 мм та 82 мм загальною кількістю 100 шт. на суму 40,342 млн. Євро. В подальшому, компанія «WDG promet d.o.o» стала членом кредитної спілки Podnikatelska druzstevni zalozna (Чеська Республіка) на підставі заяви-анкети, під час подання якої її керівником було вказано, що рахунок відкривається з метою виконання контрактів з торгівлі товарами військового призначення кінцевим отримувачем яких є Міністерство оборони України. Після відкриття такого рахунку по ньому були здійсненні певні операції, зокрема 19 січня 2023 року здійснено перерахування грошових коштів в сумі 630 320 Євро на рахунок словенської компанії Belit d.o.o. № НОМЕР_1, призначення платежу - контракт Belit - Wdg 01-23-invoice 23-010-000001.
Прокурор, посилаючись на те, що оскільки після сплати грошових коштів та до цього часу товар до Міністерства оборони України досі не поставлений, а грошові кошти не повернуті, що може свідчити про можливе вчинення дій з відмивання з метою легалізації коштів, які попередньо отримані від Міністерства оборони України, просить накласти арешт на грошові кошти в загальній сумі 630 320 Євро, що знаходяться на рахунку № НОМЕР_1 словенської компанії ІНФОРМАЦІЯ_2 (адреса: АДРЕСА_2, відкритому у SKB banka d.d. адреса: АДРЕСА_1, з можливістю зарахування на зазначений рахунок коштів, що надходять, з метою забезпечення збереження речових доказів, конфіскації майна та відшкодування шкоди.
Врахувавши інтереси досудового розслідування, у тому числі твердження прокурора, що зазначені грошові кошти отримані юридичною особою внаслідок можливого вчинення кримінального правопорушення, обставини якого перевіряються в межах даного кримінального провадження, а також те, що, як вбачається з тексту клопотання, постановою слідчого кошти в загальній сумі 630 320 Євро, що знаходяться на рахунку № НОМЕР_1 словенської компанії Belit d.o.o. визнані речовими доказами у кримінальному провадженні (наявність якої на цьому етапі розслідування тільки констатується слідчим суддею та не надається їй оцінка в частині правомірності/можливості/доцільності віднесення грошових коштів на банківських рахунках до речових доказів, як і в частині можливості проведення їх ідентифікації (ототожнення) за конкретними ознаками), слідчий суддя вважає обґрунтованою необхідність перевірки органом досудового розслідування інформації щодо перерахування на рахунок № НОМЕР_1 словенської компанії Belit d.o.o. грошових коштів за постачання смертельних бомб, згідно договору від 12 січня 2023 року № Belit - Wdg 01-23, що, за версією слідства, здійснювалось з метою маскування вчинення злочину та можливості відслідкувати походження таких грошових коштів, а тому на даній стадії досудового розслідування приходить до висновку про можливість накладення арешту на грошові кошти з метою проведення такої перевірки та необхідності виконання завдань кримінального провадження.
Що стосується накладення арешту на вказані прокурором у клопотанні грошові кошти з метою конфіскації майна та відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення, слідчий суддя, дослідивши матеріали клопотання та долучені до нього матеріали, приходить до висновку, що такі вимоги прокурором в даному випадку є передчасними, оскільки в судовому засіданні не доведено, а матеріали провадження не містять будь-яких відомостей щодо належності розміщених на рахунках коштів жодному з підозрюваних у даному кримінальному провадженні, а також щодо подання у ньому цивільного позову. Разом з цим, слідчий суддя звертає увагу на те, що у разі отримання в ході досудового розслідування додаткових відомостей, прокурор не позбавлений можливості звернутися до слідчого судді для вирішення питання про доповнення або зміну мети застосування арешту майна.
Частина 4 ст. 173 КПК України визначає, що у разі задоволення клопотання слідчий суддя застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна. Слідчий суддя зобов`язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб.
У цьому контексті слідчий суддя відзначає, що накладення арешту на відповідні грошові кошти не є припинення права власності на них або невідворотнім позбавленням такого права. Хоча власник і обмежується у реалізації всіх правомочностей щодо такого майна, однак такий захід є тимчасовим.
За таких обставин, враховуючи, серед іншого, суспільну небезпеку вчинених кримінальних правопорушень, їх специфіку, ступінь тяжкості, накладення арешту в даному випадку є розумним та співрозмірним завданням кримінального провадження, а тому виправдовує саме такий ступінь втручання у право власності юридичної особи. Отже, на думку слідчого судді, таке обмеження не є свавільним та відповідає вимогам законності, з дотриманням справедливого балансу між вимогами суспільного інтересу у вигляді досягнення завдань кримінального провадження та вимогами захисту права власності, оскільки досягнення мети забезпечення збереження речових доказів не є можливим у інший спосіб, окрім як застосуванням такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна. З огляду на характер кримінальних правопорушень, підстав сумніватися в співмірності такого обмеження права власності завданням кримінального провадження у слідчого судді не виникає.
У ході розгляду клопотання слідчим суддею не встановлено негативних наслідків арешту майна. Що стосується прав та законних інтересів власника/власників майна, то слідчий суддя вважає, що такі обмеження не будуть занадто обтяжливими для них з огляду на обставини справи.
Врахувавши правову підставу арешту майна (відповідні положення ст. 170 КПК України); можливість досягнення заявленої прокурором мети - забезпечення збереження речових доказів через застосування саме такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна; встановлення обставин, підтверджуючих факт можливого вчинення кримінальних правопорушень; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; обставини кримінального провадження, з яких, серед іншого, вбачається відсутність негативних наслідків такого арешту майна, слідчий суддя приходить до висновку, що, з метою виконання завдань цього кримінального провадження та уникнення можливого приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна клопотання прокурора підлягає задоволенню.
На цьому етапі розслідування слідчий суддя не вважає за доцільне втручатися у розсуд прокурора щодо мотивів подачі ними відповідного клопотання, як і не оцінює перспективи досягнення дієвості обраного заходу забезпечення кримінального провадження після спливу майже двох років після зарахування коштів на рахунок словенської компанії Belit d.o.o., а обмежується виключно констатацією факту доведення потреби досудового розслідування в такому арешті, з урахуванням існуючої судової практики щодо можливості віднесення такого виду майна до речових доказів, приходить до висновку, що обмеження господарської діяльності товариства в даному випадку є виправданим, пропорційним та співрозмірним завданням кримінального провадження і переслідує легітимну мету.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 132, 170-173, 309, 376 КПК України, слідчий суддя,-
ПОСТАНОВИВ :
Клопотання прокурора - задовольнити.
Накласти арешт на грошові кошти в загальній сумі 630 320 (шістсот тридцять тисяч триста двадцять) Євро, що знаходяться на рахунку № НОМЕР_1 словенської компанії Belit d.o.o. (адреса: АДРЕСА_2, відкритому у SKB banka d.d. адреса: АДРЕСА_1, з можливістю зарахування на зазначений рахунок коштів, що надходять.
Підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.
Арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому у застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
На ухвалу слідчого судді протягом п`яти днів з дня її оголошення може бути подана апеляційна скарга. Якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення. Апеляційна скарга подається до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду.
Ухвала набирає законної сили після закінчення п`ятиденного строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала слідчого судді, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Ухвала про арешт майна підлягає негайному виконанню. Подання апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.
Слідчий суддя ОСОБА_10