- Presiding judge (HACC): Oliinyk O.V.
Справа № 991/878/22
Провадження № 1-кп/991/66/23
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
У Х В А Л А
28 листопада 2024 року м. Київ
Вищий антикорупційний суд колегією суддів у складі:
головуючого судді ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
з участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
обвинувачених ОСОБА_6, ОСОБА_7,
ОСОБА_8, ОСОБА_9,
ОСОБА_10 (у режимі відеоконференції),
ОСОБА_11 (у режимі відеоконференції),
ОСОБА_12 (у режимі відеоконференції),
ОСОБА_13 (у режимі відеоконференції),
ОСОБА_14 (у режимі відеоконференції),
їх захисників ОСОБА_15,
ОСОБА_16, ОСОБА_17,
ОСОБА_18, ОСОБА_19,
ОСОБА_20, ОСОБА_21,
ОСОБА_22 (у режимі відеоконференції),
представника власника майна ОСОБА_22 (у режимі відеоконференції),
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні клопотання адвоката ОСОБА_22, який діє в інтересах ОСОБА_23, про скасування арешту майна, подане в межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 52017000000000365 від 02.06.2017, за обвинуваченням:
ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Зубра Пустомитівського району Львівської області, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 та проживає за адресою: АДРЕСА_2,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27 - ч. 5 ст. 191 КК України;
ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця м. Лисичанськ Луганської області, який проживає за адресою: АДРЕСА_3,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2, 3 ст. 27 - ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 27 - ч. 2 ст. 209 КК України;
ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженця м. Києва, який проживає за адресою: АДРЕСА_4,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 - ч. 5 ст. 191, ч. 5 ст. 27 - ч. 3 ст. 358, ч. 2 ст. 27, ч. 2 ст. 28 - ч. 4 ст. 358 КК України;
ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця м. Фастів Київської області, який проживає за адресою: АДРЕСА_5,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 27 - ч. 2 ст. 209, ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 27 - ч. 5 ст. 191 КК України;
ОСОБА_14, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженця м. Городок Львівської області, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_6,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 27 - ч. 5 ст. 191 КК України;
ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_6, уродженки с. Шевченкове Броварського району Київської області, яка проживає за адресою: АДРЕСА_7,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 - ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 27 - ч. 3 ст. 358 КК України;
ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_7, уродженки м. Києва, яка проживає за адресою: АДРЕСА_8,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 - ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 27 - ч. 3 ст. 358 КК України;
ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_8, уродженця с. Жовте П`ятихатського району Дніпропетровської області, який проживає за адресою: АДРЕСА_9,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 - ч. 5 ст. 191 КК України;
ОСОБА_13, ІНФОРМАЦІЯ_9, уродженця м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, який проживає за адресою: АДРЕСА_10,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 - ч. 5 ст. 191 КК України,
ВСТАНОВИВ:
На розгляді Вищого антикорупційного суду перебуває вказане кримінальне провадження, у якому ухвалою від 30.05.2023 призначено відкрите підготовче судове засідання.
Адвокат ОСОБА_22, діючи в інтересах ОСОБА_23, звернувся до суду із клопотанням про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 21.01.2019 у справі № 760/1711/19 на квартиру АДРЕСА_11 .
Обґрунтування клопотання
ОСОБА_22 . мотивував подане клопотання тим, що ОСОБА_23, будучи в шлюбі із ОСОБА_14, придбала вказану квартиру за особисті кошти, отримані нею від продажу подарованого їй майна. Тобто ця квартира не є спільною сумісною власністю подружжя, а є особистою приватною власністю ОСОБА_23 .
Беручи до уваги, що ОСОБА_23 не є обвинуваченою у кримінальному проваджені, представник вважає, що арешт з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання накладено необґрунтовано та такий захід забезпечення підлягає скасуванню.
Позиції учасників судового провадження
Представник ОСОБА_23 - адвокат ОСОБА_22 підтримав заявлене клопотання та просив задовольнити.
Прокурор ОСОБА_5 заперечив щодо задоволення клопотання, оскільки арешт накладено обґрунтовано.
Обвинувачені ОСОБА_10, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_11, ОСОБА_14, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_12, ОСОБА_13 та їх захисники ОСОБА_18, ОСОБА_15, ОСОБА_19, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_20, ОСОБА_21 підтримали клопотання про скасування арешту майна, просили суд його задовольнити.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_24 направив до суду заяву, у якій обґрунтував наявність поважних причин його неявки у підготовче судове засідання та просив відкласти розгляд справи.
Представник потерпілого (цивільного позивача) Акціонерного товариства «Українська залізниця» - адвокат ОСОБА_25 не прибув у підготовче судове засідання. Разом з тим 25.08.2023 суд ухвалою, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, вирішив провести підготовче судове засідання без участі представника потерпілого (цивільного позивача), у зв`язку із заявою останнього про проведення такого засідання за його відсутності.
Суд у даному конкретному випадку дійшов висновку про можливість розгляду клопотання про скасування арешту майна за відсутності захисника ОСОБА_24 та представника потерпілого (цивільного позивача), оскільки порушене питання не стосується прав, інтересів осіб, яких вони захищають/представляють та їх неявка не є перешкодою для розгляду такого клопотання, що узгоджується із положеннями ст. 174, 314, 324, 325, 326 КПК України.
Мотиви та висновки суду
Розділ ІІ КПК України визначає, що з метою досягнення дієвості кримінального провадження застосовуються заходи його забезпечення, до яких зокрема віднесено арешт майна (п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України).
За змістом ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Згідно з п. 3 ч. 2, ч. 5 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання та у такому випадку накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна.
Згідно з ч. 1 ст. 59 КК України покарання у виді конфіскації майна полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого.
Частиною 4 ст. 174 КПК України визначено, що підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Тобто суд має право скасувати арешт майна лише з двох підстав, а саме у разі доведення існування обставин, які підтверджують, що арешт накладено необґрунтовано або в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба.
Кримінальний процесуальний кодекс України не визначає переліку обставин, за наявності яких суд може встановити такі підстави, однак логічне тлумачення відповідної норми свідчить, що, перевіряючи наявність першої підстави, суд повинен враховувати обставини, які існували на час накладення арешту, а наявність другої - з огляду на існуючі обставини на час розгляду клопотання про скасування арешту майна.
Така підстава як необґрунтованість накладеного арешту не передбачає оцінку та перегляд по суті постановленого судового рішення про накладення арешту. Кримінальний процесуальний кодекс України визначає процедуру такого перегляду - виключно в апеляційному порядку. У протилежному випадку це становило би порушення принципу остаточності судового рішення «res judicata».
Обґрунтованість накладеного арешту може бути оцінена виключно з урахуванням обставин та доводів, які з тих чи інших причин не були предметом оцінки під час накладення арешту.
При цьому, відповідно до засади диспозитивності (ч. 3 ст. 26 КПК України), суд виходить тільки із тих обставин, на які посилаються учасники провадження. Саме на особу, яка звернулася із клопотанням про скасування арешту, покладається обов`язок довести те, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Суд встановив, що ОСОБА_14 та ОСОБА_23 перебувають у шлюбі із 11.10.2003.
14.09.2004 ОСОБА_23 продала належну їй на підставі особистої приватної власності (договір дарування від 25.07.1998) 1/2 частину будинку, за адресою: АДРЕСА_12 . Продаж вчинено за 60 012 грн, з яких 7 420 грн продавець отримала до підписання відповідного договору, а 52 592 грн - 19.11.2004, що підтверджується змістом договору від 14.09.2004 та заяви від 19.11.2004.
03.06.2005, тобто в період шлюбу, ОСОБА_23 придбала за 175 235 грн квартиру АДРЕСА_13, що підтверджується копією договору купівлі-продажу від 03.06.2005. Згідно зі змістом цього договору покупцеві роз`яснено положення ч. 3 ст. 61, ч. 4 ст. 65 СК України, які передбачають, що договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї, створює обов`язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї, а також якщо такий договір укладений в інтересах сім`ї одним із подружжя, то гроші, інше майно є об`єктом спільної сумісної власності подружжя.
Зважаючи на те, що:
- договір від 03.06.2005 не містить застережень щодо набуття ОСОБА_23 квартири за власні кошти або ж інформації щодо відповідної заяви другого з подружжя - ОСОБА_14 ;
- 1/2 частину будинку по АДРЕСА_12 ОСОБА_23 продала за 60 012 грн та через близько півроку придбала інше майно за 175 235 грн, тобто за ціною майже утричі більшою,
суд не вбачає підстав для висновку, що квартира АДРЕСА_13 придбана ОСОБА_23 за особисті кошти, отримані нею від продажу подарованого їй майна, та була її особистою приватною власністю.
Надалі 14.10.2014 ОСОБА_23 продала вказану квартиру за 348 526 грн, що підтверджується копією договору купівлі-продажу квартири від 14.10.2014. Зі змісту договору вбачається, що правочин вчинено за згодою другого із подружжя - ОСОБА_14, який надав відповідну заяву від 14.10.2014, що додатково свідчить на користь правового режиму майна як спільного сумісного майна подружжя.
Відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 11.12.2014 ОСОБА_23 є власником квартири АДРЕСА_11 . Це свідоцтво не містить інформацію про порядок та підстави набуття права власності на майно, а також про його вартість, що позбавляє суд можливості оцінити ці обставини у контексті клопотання адвоката ОСОБА_22 .
Сукупність вказаних обставин свідчить про недоведеність твердження адвоката ОСОБА_22 про те, що квартира по АДРЕСА_2 придбана ОСОБА_23 у 2014 році за власні кошти, отримані нею від продажу в 2004 році подарованого їй майна, а тому є її особистою приватною власністю.
Разом з тим суд звертає увагу на непослідовну позицію ОСОБА_23, яка у 2020 році, оскаржуючи в апеляційному порядку судове рішення про накладення арешту на цю квартиру (справа № 760/1711/19, провадження № 11-сс/991/383/20) та звертаючись до слідчого судді із клопотанням про скасування такого заходу забезпечення (справа № 991/3211/20, провадження № 1-кс/3312/20), зазначала, що арештоване майно є спільною сумісною власністю подружжя.
Отже, зважаючи на положення ст. 60, 61, 65 СК України, вказане вище майно є спільною сумісною власністю подружжя та на нього правомірно накладено арешт ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 21.01.2019 у справі № 760/1711/19 з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання, оскільки у разі визнання ОСОБА_14 винуватим у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 - ч. 5 ст. 191 КК України, йому може бути призначено такий вид покарання.
Кримінальний процесуальний кодекс України не містить заборони накладення арешту на майно у разі, якщо воно перебуває у спільній сумісній власності, та не визначає, що застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження є надмірним обмеженням прав іншого співвласника.
Представник власника не зазначав як підставу для скасування арешту майна, що в подальшому застосуванні такого заходу забезпечення відпала потреба, тому, з огляду на положення ст. 26 КПК України, суд не надає оцінку наявності чи відсутності такої підстави.
Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що в задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_22 слід відмовити.
Керуючись ст. 372, 392 КПК України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Відмовити в задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_22, який діє в інтересах ОСОБА_23, про скасування арешту майна.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення і окремому оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя ОСОБА_1
Судді ОСОБА_2
ОСОБА_3