- Presiding judge (HACC): Moisak S.M.
Справа № 991/12482/24
Провадження 1-кп/991/120/24
У Х В А Л А
29 листопада 2024 року м.Київ
Суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_2,
захисника ОСОБА_3,
обвинуваченого ОСОБА_4,
представника заявника - адвоката ОСОБА_5,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні зали суду в місті Києві клопотання заявника - захисника ОСОБА_5, про скасування арешту у кримінальному провадженні, внесеному 11.04.2024 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 52024000000000171, за обвинуваченням:
ОСОБА_4, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Києві, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, проживає за адресою: АДРЕСА_2,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 369 КК України,
В С Т А Н О В И В:
На розгляді Вищого антикорупційного суду перебуває кримінальне провадження № 52024000000000171 від 11.04.2024 за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369 КК України.
Представником ОСОБА_6 - захисником ОСОБА_5 подано до суду клопотання про скасування арешту у даному кримінальному провадженні.
Доводи клопотання про скасування арешту
В обґрунтування поданого клопотання адвокат ОСОБА_5 зазначає таке. Під час досудового розслідування кримінального провадження № 52024000000000171 детективами Національного антикорупційного бюро України проведено обшук за місцем проживання ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_2 . Під час проведення обшуку стороною обвинувачення виявлено та вилучено грошові кошти в сумі 109 100 доларів США. На вилучені кошти слідчим суддею накладено арешт. Підставою для накладення арешту слідчим суддею зазначено можливість конфіскації майна, як виду покарання, що загрожує ОСОБА_4, та можливість віднесення коштів до предмета неправомірної вигоди, яка пропонувалася ОСОБА_4, тобто відповідають критеріям речового доказу.
На переконання адвоката, арешт на грошові кошти накладено необґрунтовано. Вищевказана квартира на праві приватної власності належить ОСОБА_6, яка є тещею ОСОБА_4 . Вилучені кошти також є власністю останньої. Отже, до них не може бути застосована конфіскації майна, як виду покарання ОСОБА_4 . На підтвердження права власності на кошти адвокат зазначає, що ОСОБА_6 разом з чоловіком ОСОБА_7 тривалий час є приватними підприємцями та їх сумарний дохід з 2010 по 2023 роки становить 4 447 600 гривень, що еквівалентно 405 819 доларам США в розрахунку станом на останній банківський день грудня кожного року. Разом з цим, подружжя отримує дохід від передачі земельної ділянки в оренду та у 2021 році здійснено продаж квартири у м. Кременчук. Таким чином, сукупний дохід подружжя ОСОБА_8 за останні 13 років дозволяв їм зробити заощадження в сумі 109 100 доларів США, які ОСОБА_6 зберігала у власній квартири. На підтвердження висловленої позиції адвокатом надано відомості щодо отриманих ОСОБА_6 та ОСОБА_7 доходів. Поряд з цим, адвокат також зазначає, що вилучені грошові кошти не можуть бути і доказом у даному кримінальному провадженні.
В сукупності викладеного адвокат просила арешт скасувати оскільки він порушує права та свободи особи, яка не має ніякого відношення до інкримінованого ОСОБА_4 кримінального правопорушення та застосований захід забезпечення не виправдовує потреби досудового розслідування.
Позиція сторін
Адвокат ОСОБА_5 в судовому засіданні клопотання підтримала, пояснення надала аналогічні письмовому клопотанню та додатково зазначила, що грошові кошти, які вилучені під час обшуку не мають ніякого відношення до кримінального провадження. У матеріалах справи відсутні документи щодо ідентифікації коштів, які були предметом неправомірної вигоди. Також пояснила, що доходи сім`ї ОСОБА_8 значно перевищують їх витрат на проживання, суттєвих витрат сім`я не робила, що дозволило заощадити 109 тис. доларів США. Посилаючись на приналежність вилучених коштів ОСОБА_6, стан здоров`я останньої та необхідність у медичній допомозі просила клопотання задовольнити та скасувати арешт з вилучених під час обшуку грошових коштів.
Захисник ОСОБА_3 підтримала клопотання про скасування арешту. Пояснила, що відповідно до приписів законодавства право власності презюмується. Таким чином, сторона обвинувачення повинна довести протилежне. Втім прокурор не надала документів на спростування права власності грошових коштів, що належать ОСОБА_6 . Обвинуваченням для розгляду клопотання про арешт майна слідчому судді було надано документи в обмеженій кількості і тільки ті, що були зручними для обвинувачення. На теперішній час Суду для оцінки надано відомості стосовно усіх доходів сім`ї ОСОБА_6 за минулі роки. З наданих документів вбачається, що сім`я ОСОБА_8 мала достатній дохід, щоб відкласти заощадження на понад 100 тис. доларів США. Таким чином, на переконання захисника, є логічним, що ОСОБА_6 маючи заощадження у вищезазначеній готівковій сумі зберігала їх у квартирі, власницею якої вона є. ОСОБА_4 до вказаної квартир не має ніякого відношення і на час обшуку просто в ній проживав. Просила клопотання задовольнити та скасувати арешт.
Обвинувачений ОСОБА_4 також підтримав клопотання про скасування арешту. Надав пояснення стосовного того, що приблизно за два тижні до дати обшуку його теща ( ОСОБА_6 ) разом з донькою ( ОСОБА_9 ) виїхали за кордон на відпочинок. Тесть ( ОСОБА_10 ) працює водієм вантажного автомобіля і на той момент перебував у рейсі. З огляду на вказане ОСОБА_6 вирішила наявні в неї грошові заощадження в валюті залишити на зберіганні у квартирі, що на праві власності їй належить та розташована у м. Києві. Зберігати гроші в порожній хаті у м. Кременчуг боялася. Виявлені кошти в доларах США зберігалися окремо від заощаджень родини ОСОБА_11. Водночас гроші родини ОСОБА_11 вилучені не були. Враховуючи викладене просив арешт скасувати та повернути кошти законному їх власникові - ОСОБА_6 .
Прокурор ОСОБА_12 в судове засідання не з`явилася, про час та місце засідання повідомлена належним чином. Подала письмові заперечення на клопотання про скасування арешту. В запереченнях зазначила, що відомості з Головного управління ДПС у Полтавській області щодо доходів ОСОБА_6 та ОСОБА_10 є інформацією щодо задекларованих доходів останніх від підприємницької діяльності. Тобто вказані суми є оборотом фізичної особи - підприємця. Дійсний прибуток від підприємницької діяльності невідомий. Також прокурор вказала, що ОСОБА_6 у 2022 році зареєстровано право власності на житловий будинок, загальною площею 232, 8 кв.м, а у 2016 році придбано квартиру у м. Києві. Враховуючи викладене, необхідність здійснення витрат для задоволення щоденних соціальних та побутових потреб, а також наявність у ОСОБА_6 захворювання, яке, на твердження представника останньої, потребує дороговартісного лікування, прокурор стверджує, що доходи сім`ї ОСОБА_8 були недостатніми для здійснення заощаджень на суму 100 000 доларів США. Окремо прокурор посилається і на ті обставини, що вилучена сума грошових коштів є близькою до суми, яка ОСОБА_4 пропонувалася службовим особам НАБУ та САП, як перша частина неправомірної вигоди. Тому вилучені грошові кошти відповідають критеріям ст. 98 КПК України. Посилаючись на викладене прокурор просила у задоволенні клопотання відмовити та розгляд клопотання здійснювати без її участі.
Оцінка та висновки суду щодо вирішення клопотання
Дослідивши клопотання адвоката про скасування арешту майна та додані до нього матеріали, заслухавши думку учасників судового провадження, Суд дійшов такого.
Відповідно до ч. 1 ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Частина 2 статті 131 КПК України визначає арешт майна одним із видів заходів забезпечення.
Частиною 3 статті 132 КПК України визначено, що застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.
Згідно з ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Згідно з ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Відповідно до ч. 1 ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Як вбачається із обвинувального акта, досліджених в судовому засіданні матеріалів провадження та пояснень сторін, стороною обвинувачення здійснювалося досудове розслідування у кримінальному провадженні № 52024000000000171 від 11.04.2024, за фактом висловлення ОСОБА_4 прокурорам Спеціалізованої антикорупційної прокуратури пропозиції надання неправомірної вигоди в сумі 200 тисяч доларів США за вчинення в інтересах третіх осіб дій та прийняття рішення у кримінальному провадженні № 52022000000000091.
За вказаним фактом ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369 КК України та за відповідною статтею обвинувальний акт скеровано до суду.
Під час досудового розслідування кримінального провадження стороною обвинувачення 04.06.2024 на підставі ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду проведено обшук за місцем проживання ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_2 . За результатами обшуку детективами Національного антикорупційного бюро вилучено, з поміж іншого, грошові кошти в загальній сумі 109 100 доларів США купюрами номіналом по 100 доларів США.
05.06.2024 постановою детектива Національного бюро вищезазначені грошові кошти визнано речовим доказом у кримінальному провадженні.
Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 10.06.2024 справа № 991/4899/24, в тому числі на грошові кошти накладено арешт з метою забезпечення збереження речових доказів.
Потреби кримінального провадження виправдовують арешт майна, як втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення збереження речових доказів (п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України).
Доводи адвоката ОСОБА_5 стосовно того, що арешт на грошові кошти накладено необґрунтовано через відсутність в сторони обвинувачення документів, які би ідентифікували грошові кошти призначені для надання неправомірної вигоди, на переконання Суду, спростовується наступним.
По-перше, відповідно до приписів ч. 1 ст. 98 КПК України, речовими доказами у кримінальному провадженні є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
З огляду на викладені норми законодавства, встановлені з обвинувального акта обставини щодо пропонування ОСОБА_4 неправомірної вигоди в загальній сумі в 200 000 доларів США двома частинами по 100 000 доларів США та виявлення за місцем проживання обвинуваченого ОСОБА_4 грошових коштів, зокрема, в сумі 109 100 доларів США, Суд дійшов висновку про небезпідставність визнання детективом Національного антикорупційного бюро України віднайдених коштів речовим доказом у відповідному кримінальному провадженні.
Згідно частин 1, 2 статті 100 КПК України, речовий доказ, який був наданий стороні кримінального провадження або нею вилучений, повинен бути якнайшвидше повернутий володільцю, крім випадків, передбачених статтями 160-166, 170-174 цього Кодексу (тимчасовий доступ до речей і документів та арешт майна). Речовий доказ або документ, наданий добровільно або на підставі судового рішення, зберігається у сторони кримінального провадження, якій він наданий. Сторона кримінального провадження, якій наданий речовий доказ або документ, зобов`язана зберігати їх у стані, придатному для використання у кримінальному провадженні.
Водночас, частини 1, 2 статті 23 КПК України зазначають, що суд досліджує докази безпосередньо. Не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться у речах та документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду. Вказані норми також знайшли своє відображення і у Главі 28 КПК України - «судовий розгляд», де частина 1 статті 357 КПК України встановлює необхідність огляду судом речового доказу, а також ознайомлення з речовим доказом учасників судового провадження.
Враховуючи в своїй сукупності вищевикладені норми законодавства щодо необхідності безпосереднього дослідження судом речового доказу та стадію кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_4, яка перебуває на початковому етапі судового розгляду та судом ще не вирішувалося питань визначення обсягу доказів, що підлягатимуть дослідженню, Суд дійшов висновку, що твердження представника ОСОБА_6 про необґрунтованість визнання грошових коштів речовими доказами, а отже, і накладення на них арешту з метою збереження речового доказу є передчасними та задоволенню не підлягають.
З приводу ж твердження адвоката ОСОБА_5 та сторони захисту про необхідність скасування арешту з грошових коштів через їх належність ОСОБА_6, а не обвинуваченому, та не можливість з огляду на наведене застосування норми конфіскації майна, Суд зазначає наступне.
Відповідно до ухвали Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 10.07.2024, якою переглядалося рішення слідчого судді Вищого антикорупційного суду про арешт майна, встановлено, що колегією суддів критично оцінено висновок слідчого судді про арешт майна з метою забезпечення конфіскації майна. На підставі чого Суд робить висновок, що дана правова підстава для арешту грошових коштів свого підтвердження не знайшла та в апеляційній палаті була відхилена. Таким чином, на час подання адвокатом ОСОБА_5 клопотання про скасування арешту відповідна правова підстава відсутня, додаткового дослідження не потребує та не є вирішальною підставою для скасування арешту в цілому.
Підсумовуючи вищевикладене Суд дійшов висновку стосовно того, що на час розгляду клопотання ще не відпали потреби у продовженні застосування заходу забезпечення кримінального провадження, оскільки на даному етапі судового розгляду він забезпечує досягнення мети і завдань кримінального провадження. Отже, клопотання захисника про скасування арешту є передчасним та задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. 131, 132, 170, 174, 369-372 КПК України, суд
П О С Т А Н О В И В:
Відмовити у задоволенні клопотання захисника ОСОБА_5 про скасування арешту у кримінальному провадженні, внесеному 11.04.2024 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 52024000000000171, за обвинуваченням ОСОБА_4 .
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та окремому оскарженню не підлягає. Заперечення проти неї можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч. 1 ст. 392 КПК України.
Головуючий суддя ОСОБА_13