Document No. 123630322

справа № 991/6770/23

провадження № 22-ц/991/4/24

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2024 року м. Київ

Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду колегією суддів у складі:

головуючого Михайленка Д. Г., суддів Панкулича В. І., Семенникова О. Ю.

за участю:

секретаря судового засідання Ворони К. О.,

представника позивача - прокурора Макара О. І.,

відповідачів ОСОБА_1, ОСОБА_2,

представника відповідача-1 та відповідача-2 - адвоката Мостової І. О.,

розглянула апеляційні скарги (1) прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Макара Олега Ігоровича, (2) представника ОСОБА_1 адвоката Мостової Ірини Олександрівни, (3) ОСОБА_2

на рішення Вищого антикорупційного суду від 24.07.2024 (головуючий Хамзін Т. Р., судді Михайленко В. В., Мойсак С. М., рішення ухвалено у місті Києві, дата складання повного тексту рішення 31.07.2024)

за позовом Держави Україна в особі прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Макара Олега Ігоровича до ОСОБА_1 (відповідач-1), ОСОБА_3 (відповідач-2) та ОСОБА_2 (відповідач-3),

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_4,

про визнання необґрунтованими активів та стягнення їх в дохід держави.

Вступ

1.Ця справа стосується цивільної конфіскації необґрунтованих активів у вигляді об`єктів нерухомого майна, набутих у період виконання функцій держави подружжям [ ОСОБА_1 (в період 01.11.2019-07.04.2020 обіймав керівні посади у поліції, у подальшому й наразі перебуває на службі в Державному бюро розслідувань) та ОСОБА_3 (з 05.01.2016 до 10.04.2023 прокурор прокуратури Вінницької області, майже весь цей період перебувала у відпустках різного виду)].

2.Судом першої інстанції визнано необґрунтованими та стягнуто: (1) квартиру (загальною площею 82,6 кв. м) й (2) паркомісце у АДРЕСА_1 . Ця нерухомість за висновками суду для приховання фактичного власника була попередньо оформлена на бабусю ОСОБА_3 . У період набуття активу їй було 81 рік, вона проживала і досі проживає у Вінниці. У жовтні 2021 року вона подарувала їх онуці ОСОБА_3, при цьому мала трьох дітей та трьох інших онуків. Схожим чином бабуся подарувала ОСОБА_3 й іншу квартиру з паркомісцем в Києві, які не є предметом цього позову. Також визнано частково необґрунтованим активом квартиру в будинку АДРЕСА_2 . Суд вирішив, що ця квартира хоч і належить ОСОБА_2 (проживає у Вінницькій області), яка є тіткою ОСОБА_3, але фактичними її власниками є саме подружжя ОСОБА_5 . Оскільки останній актив визнаний частково необґрунтованим, то з кожного з подружжя стягнено по 1 255 770 грн.

3.Усі три об`єкта нерухомості знаходяться в одному АДРЕСА_14. 4 .Судом відмовлено у задоволенні позову прокурора в частині визнання необґрунтованим та стягнення садового будинку, побудованого подружжям в 2019-2020 роках у Вінницькій області (Вінницький район, с. Агрономічне) на власній земельній ділянці.

5.Сторони не погодились із судовим рішенням, просять його скасувати та прийняти нове рішення на свою користь (прокурор просить задовольнити позов повністю, відповідачі просять відмовити у його задоволенні).

6.Ключовими доводами відповідачів, які Суду належить вирішити в цій справі, є: (1) можливість активу у вигляді квартири АДРЕСА_4 взагалі виступати в якості предмета позову, з огляду те, що (а) майже вся сума коштів, сплачена за майнові права (на етапі будівництва новобудови), була перерахована (а отже й накопичена) на користь забудовника до 28.11.2019 (дата впровадження інституту цивільної конфіскації активів); (б) стосовно цих платежів сплив встановлений для цих вимог чотирирічний строк позовної давності; (2) обґрунтованість висновків суду першої інстанції, що спірні активи дійсно були набуті подружжям, а не їх офіційними власниками; (3) необхідність врахування витрат із законних доходів подружжя на проведення ремонту в квартирі АДРЕСА_4 .

7.Вирішення апеляційної скарги прокурора залежить головним чином від того, чи правильно суд першої інстанції встановив дату початку будівництва садового будинку (в 2019 році за висновком суду, в 2020 році за позицією прокурора).

Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції

8.Держава Україна в особі прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Макара І. О. (далі - позивач) звернулася до Вищого антикорупційного суду з позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач-1), ОСОБА_3 (далі - відповідач-2) та ОСОБА_2 (далі - відповідач-3) про визнання необґрунтованими активів та стягнення в їх дохід держави.

9.Прокурор просив: (1) визнати необґрунтованими активи, а саме: 1) квартиру за адресою: АДРЕСА_5 [далі - квартира (АДРЕСА_15)], 2) садовий будинок за адресою: АДРЕСА_6 ) квартиру за адресою: АДРЕСА_7 ) машиномісце за адресою: АДРЕСА_1, гараж НОМЕР_1, машиномісце НОМЕР_1 [далі - паркомісце чи машиномісце (АДРЕСА_15)]; (2) стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 в дохід держави такі активи: 1) квартиру ( АДРЕСА_15 ); 2) садовий будинок; (3) стягнути з ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 в дохід держави такі активи: 1) квартиру (АДРЕСА_17), 2) машиномісце (АДРЕСА_15).

10.Оскаржуваним рішенням суду (далі - рішення суду): (1) позов задоволено частково; (2) визнано необґрунтованими та стягнуто на користь держави такі активи: 1) квартиру ( АДРЕСА_15 ), власником якої є ОСОБА_3 ; 2) машиномісце ( АДРЕСА_15 ), власником якого є ОСОБА_2 ; (3) визнано частково необґрунтованим актив - квартиру (АДРЕСА_17), яка належить ОСОБА_2 ; (4) стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь держави частину вартості частково необґрунтованого активу у розмірі 1 255 770 грн з кожного; (5) у задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Короткий зміст вимог та узагальнені доводи апеляційної скарги позивача

11.У своїй апеляційній скарзі позивач просив: (1) скасувати рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо визнання необґрунтованим активу у вигляді садового будинку та його стягнення в дохід держави; (2) прийняти нову постанову в цій частині, якою визнати вищезазначений актив необґрунтованим та стягнути його в дохід держави.

12.В обґрунтування цих вимог позивач посилається на таке: (1) зазначена судом дата початку будівництва садового будинку 21.01.2019 не відповідає матеріалам справи; (2) відповідно до витягу з Реєстру будівельної діяльності Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва датою початку будівництва активу є 21.01.2020, що в свою чергу зумовлює висновок про відсутність у ОСОБА_1 та ОСОБА_3 законних доходів на створення (придбання) садового будинку; з огляду на це (3) здійснення судом розрахунків із урахуванням задекларованих відповідачем-1 готівкових коштів у декларації за 2018 рік та окремих платежів у 2019 році суперечить фактичним обставинам справи; (4) крім того, висновки суду про те, що окремі платежі, пов`язані із придбанням певних робіт та матеріалів, мають відношення до будівництва цього будинку, зроблені виключно на підставі показань ОСОБА_1, які позивачем поставлені під сумнів під час судового розгляду; (5) спростування необґрунтованості зазначеного активу виключно показаннями відповідача-1, без надання первинних фінансово-господарських документів (договорів, квитанцій), проєктів будівництва із зазначенням специфікації обладнання та робіт, допитів як свідків виконавців робіт тощо, не є достатнім за стандартом доведення «балансу ймовірностей»; (6) враховуючи вищенаведене, оскаржуване судове рішення в частині відмови у визнанні необґрунтованим активом садового будинку не відповідає обставинам справи та визнані судом встановленими обставини є недоведеними.

Короткий зміст вимог та узагальнені доводи апеляційних скарг представника відповідача-1 та відповідача-3

Вимоги апеляційних скарг представника відповідача-1 адвоката Мостової І. О. та відповідача-3 ОСОБА_2 .

13.В апеляційній скарзі представник відповідача-1 висловила прохання: (1) скасувати рішення Вищого антикорупційного суду від 24.07.2024 у частині: 1) визнання необґрунтованими активами та стягнення на користь держави машиномісця та квартири (АДРЕСА_15); 2) визнання частково необґрунтованим активом квартири (АДРЕСА_17); 3) стягнення з відповідача-1 та відповідача-2 на користь держави частини вартості частково необґрунтованого активу в розмірі 1 255 770 грн з кожного; (2) прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

14.В апеляційній скарзі відповідач-3 просить: (1) скасувати рішення суду у частині: 1) визнання необґрунтованим активом та стягнення в дохід держави машиномісця; 2) визнання частково необґрунтованим активом квартири (АДРЕСА_17); 3) стягнення з відповідача-1 та відповідача-2 на користь держави частини вартості частково необґрунтованого активу в розмірі 1 255 770 грн з кожного; (2) прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовної заяви у цій частині.

Узагальнені доводи апеляційної скарги представника відповідача-1 щодо активу - квартири (АДРЕСА_15)

15.Вимоги апеляційної скарги щодо зазначеного активу представник відповідача-1 обґрунтувала групами доводів про: (1) неправильне визначення судом першої інстанції правовідносин, що мали місце, та відповідно способу та дати набуття активу; (2) як наслідок порушення норм процесуального права при ухваленні рішення; (3) неправильне встановлення фактичних обставин справи та оцінка доказів, внаслідок чого суд дійшов неправильного висновку щодо набуття ОСОБА_7 квартири за дорученням відповідача-1 та відповідача-2 та можливість останніх вчиняти дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження; (4) відсутність у відповідача-2 на момент отримання активу статусу особи, уповноваженої на виконання функцій держави.

16.Перша група доводів стосується того, що суд першої інстанції неправильно визначив спосіб та дату набуття активу. Так: (1) 05.04.2019 укладено попередній договір купівлі-продажу квартири, відповідно до умов якого ОСОБА_7 зобов`язана сплатити у строк до 12.04.2019 забезпечувальний авансовий платіж у розмірі, який дорівнює вартості квартири; (2) при цьому здійснений 29.01.2020 останній платіж у розмірі 48 106,90 грн є не оплатою залишку вартості квартири, а оплатою за результатами коригування забезпечувального платежу, оскільки фактична загальна площа квартири внаслідок проведення технічної інвентаризації виявилася більшою від проєктної площі; (3) договір від 05.04.2019 іменується попереднім, проте він має інвестиційну природу і є змішаним договором купівлі-продажу квартири, яка буде створена та набута покупцем у майбутньому; (4) крім того, авансовий платіж є вартістю квартири і фактичною оплатою сторони за товар, який інша сторона зобов`язалася передати у майбутньому; (5) встановлення зазначеної умови у попередньому договорі з урахуванням чинних положень цивільного законодавства не допускається, натомість є ознакою договору купівлі-продажу; (6) при цьому договором купівлі-продажу від 29.01.2020 лише засвідчено факт передачі та прийняття у власність об`єкта на підставі договору від 05.04.2019, тому він є фактично доповненням до нього; (7) з огляду на вищенаведене актив у вигляді квартири набуто ОСОБА_7 до 28.11.2019, відтак він не може бути предметом позову відповідно до вимог статті 290 ЦПК; (8) крім того, враховуючи те, що грошові кошти у сумі 3 736 301, 32 грн набуті та сплачені ОСОБА_7, яка не є особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, до набрання чинності Законом «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо конфіскації незаконних активів осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, і покарання за набуття таких активів» № 263-ІХ від 31.10.2019 (далі - Закон № 263-ІХ), такі грошові кошти не підлягають перевірці на законність та до активу не може бути пред`явлений позов про визнання його необґрунтованим; (9) отже, сплачені за квартиру грошові кошти набуті до 28.11.2019 та належать ОСОБА_7 на праві приватної власності, яке гарантоване законодавством та згідно з частиною 2 статті 328 ЦПК вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не встановлено законом або рішенням суду (при цьому строк позовної давності минув).

17.Наступна група доводів щодо спростування висновку суду про набуття ОСОБА_7 квартири за дорученням відповідача-1 та відповідача-2 зводиться до такого: (1) в розумінні вимог законодавства власником активу із усіма правомочностями є ОСОБА_7 ; (2) попередній договір та договір купівлі-продажу квартири від імені ОСОБА_7 підписаний відповідачем-2 та відповідачем-1 на підставі належним чином посвідченої довіреності; (3) з огляду на вік, погіршення зору, відсутність юридичної або фінансової освіти ОСОБА_7 довірила укладання договорів близьким їй особам із фаховою освітою; (4) оплата комунальних послуг за квартиру здійснювалася відповідачем-1 саме від імені ОСОБА_7, що обумовлено поганим зором та відсутністю навичок користування Інтернет-сервісами оплати; (5) вчиненням відповідачем-1 та відповідачем-2 дій на підставі довіреності є саме представництвом та жодним чином не свідчить про набуття ОСОБА_7 квартири за дорученням відповідача-1 та відповідача-2 та їх можливість вчиняти дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження; (6) ОСОБА_7 набула актив за рахунок коштів, наданих ОСОБА_8 та ОСОБА_9, в якості матеріальної допомоги своїм непрацездатним батькам, при цьому ОСОБА_7 та ОСОБА_10 на власний розсуд вирішували як розпоряджатися отриманою допомогою; (7) посилання суду на незазначення ОСОБА_7 у декларації про доходи та майновий стан осіб, які звернулися за призначенням житлової субсидії, про наявність у неї інших доходів, крім пенсії, як на доказ спростовується отриманням нею коштів від сина у готівковій формі та їх віднесення до аліментів, що не враховується до доходу; (8) позиція суду, що зберігання грошових коштів у іноземній валюті ОСОБА_7 та ОСОБА_11 мало б залишити фінансовий слід у виді зберігання коштів на банківських рахунках, не відповідає дійсності та спростовується показаннями свідка ОСОБА_10, наявній недовірі до банківських установ та необхідністю сплати комісії за здійснення банківських переказів; (9) крім того, помилковим є висновок суду щодо тотожності способів набуття цього активу та квартири за адресою: АДРЕСА_8 ; (10) твердження суду про необхідність обов`язкової наявності автомобіля для придбання машиномісця нівелює існування інституту інвестування та отримання від цього доходу; (11) враховуючи вищенаведене, здійснення відповідачем-1 та відповідачем-2 дій від імені ОСОБА_7 свідчить про зв`язок не із активом, а із його власником та виконання повноважень представника.

18.Відсутність у відповідача-2 на момент отримання активу статусу особи, уповноваженої на виконання функцій держави, обґрунтовується тим, що ОСОБА_3 перебувала у відпустках по догляду за дитиною, не виконувала посадові обов`язки та не реалізовувала в цей момент службові повноваження.

Узагальнені доводи апеляційних скарг відповідача-3 та представника відповідача-1 щодо активів - квартири (АДРЕСА_17) та машиномісця (АДРЕСА_15), які зареєстровані на праві власності за відповідачем-3 ОСОБА_2 .

19.В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач-3 та представник відповідача-1 зазначили, що: (1) суд неправильно визначив різницю між законними доходами та вартістю активів, оскільки позивач не надав жодних доказів щодо відсутності фінансової спроможності у відповідача-3 та її чоловіка придбати активи; (2) суд взяв до уваги наведені позивачем під час допиту відповідача-3 відомості щодо майнового стану, які відсутні у матеріалах позовної заяви та не підтверджені доказами, чим порушив принципи змагальності та диспозитивності; (3) суд дійшов хибного висновку щодо недостатності коштів віповідача-3 та її чоловіка для придбання активів, оскільки для розрахунку взято суму доходів із вирахуванням сплачених податків, що всупереч вимогам законодавства знизило розмір доходів; (4) під час здійснення розрахунку щодо можливих заощаджень в іноземній валюті відповідачем-3 відраховано витрати на побутові, соціальні, культурні потреби, утримання житла, тому суд безпідставно не взяв такий розрахунок до уваги; (5) доходи відповідача-3 та її чоловіка істотно перевищували офіційні дані показників середньої заробітної плати в Україні за відповідні роки, тому їх вистачало як для здійснення поточних витрат, так і для заощаджень; (6) суд не врахував показання відповідача-3 щодо наявності у минулому депозитів та доходів від них, наявності заощаджень, відсутність закордонних подорожей, ведення сільського господарства для власних потреб, що знижує витрати родини; (7) суд та позивач неправильно розрахували доходи ОСОБА_4 за 2019 рік та за І квартал 2020 року, чим знижено дохід за наведені періоди на 23 820 грн; (8) квартира та машиномісце належать відповідачу-3 на праві власності, комунальні платежі здійснювали особисто відповідач-3 та відповідач-1 в її інтересах, ключі від квартири та доступу до паркінгу отримані відповідачем-3, факту користування відповідачем-1 та відповідачем-2 активами не встановлено, як і вчинення будь-яких інших дій, крім представництва за довіреністю; (9) зазначення номеру телефону та електронної пошти відповідача-1 у договорі на компенсацію витрат на утримання паркомісця відповідає меті довіреності щодо представництва інтересів; (10) висновок суду щодо придбання машиномісця за дорученням відповідача-1 та відповідача-2 у зв`язку із його розташуванням у будинку, де знаходиться квартира, що належить ОСОБА_7, є припущенням, оскільки є логічним інвестування у вже введений в експлуатацію паркінг; (11) суд не встановив фактів вчинення будь-яких дій відповідачем-1 та відповідачем-2 після закінчення строку дії довіреностей.

Щодо інших доводів апеляційних скарг

20.В апеляційній скарзі представника відповідача-1 окремо зазначено про: (1) недопустимість витягів (довідок) з реєстрів та баз даних, одержаних в межах моніторингу способу життя відповідача-1 та відповідача-2, з огляду на їх отримання неналежним суб`єктом, що підтверджується тим, що: 1) посадові особи НАЗК, які здійснювали відповідні запити, згідно із положеннями статті 13 Закону України «Про запобігання корупції» не є уповноваженими особами на отримання документів та інформації; 2) посилання суду на положення Порядку здійснення моніторингу способу життя суб`єктів декларування, затвердженого наказом НАЗК № 236/23 від 26.10.2023, не є релевантним, оскільки зазначений Порядок не був чинний на момент направлення запитів та отримання витягів із державних реєстрів, тому при проведенні моніторингу способу життя підлягали застосуванню положення статті 13 Закону; (2) нові обставини, що підлягають встановленню, а саме збільшення вартості квартири (АДРЕСА_15), що проявляється у здійсненні ремонту квартири за рахунок законних доходів відповідача-1 та відповідача-2.

21.Крім того, в апеляційних скаргах відповідач-3 та представник відповідача-1: (1) виклали клопотання про долучення до матеріалів справи та дослідження у встановленому порядку ряду нових доказів; (2) навели перелік доказів, які необхідно дослідити під час апеляційного розгляду.

Узагальнені доводи та заперечення учасників справи проти апеляційних скарг

Заперечення позивача на апеляційні скарги відповідачів

22.Відзив прокурора на апеляційні скарги відповідача-3 та представника відповідача-1 містить наступні групи доводів: (1) представником зазначені помилкові твердження, що попередній договір від 05.04.2019 має інвестиційну природу та є змішаним договором купівлі-продажу квартири, крім того, слід враховувати, що у будь-якому випадку повна сплата забезпечувальних платежів була завершена 29.01.2020, тому актив може бути предметом відповідного позову; (2) при перевірці активу на предмет обґрунтованості судом надається оцінка законності доходів для набуття такого активу, при цьому чинне законодавство не містить вимоги щодо набуття витрачених на придбання активу коштів після набрання чинності Законом № 263-ІХ. Окремо позивач висловив заперечення проти задоволення клопотання про долучення нових доказів.

Заперечення представника відповідача-1 ОСОБА_1 та відповідача-2 ОСОБА_3 адвоката Мостової І. О. на апеляційну скаргу позивача

23.Відзиви представника на апеляційну скаргу прокурора зводяться до того, що будівництво садового будинку розпочалося 21.01.2019 та здійснювалося за рахунок законних коштів відповідача-1 та відповідача-2. Зазначене підтверджується повідомленням про початок будівництва, листуванням щодо будівельних робіт, деклараціями відповідача-1 та відповідача-2 за 2018, 2019 та 2020 роки (зокрема зазначення об`єкту незавершеного будівництва, наявність заощаджень у виді готівкових коштів), банківськими виписками про рух коштів щодо наявності перерахунків на придбання матеріалів та здійснення будівельних робіт, показаннями свідків тощо.

Відзиви відповідачів [відповідача-3 ОСОБА_2 та представника відповідача-1 ОСОБА_1 і відповідача-2 ОСОБА_3 адвоката Мостової І. О.] на апеляційні скарги відповідачів

24.Відповідачі подали відзиви на апеляційні скарги інших відповідачів, а саме: (1) відповідач-3 - на апеляційну скаргу представника відповідача-1 ОСОБА_1 адвоката Мостової І. О., (2) адвокат Мостова І. О. в інтересах відповідача-1 та відповідача-2 - на апеляційну скаргу відповідача-3 ОСОБА_2 ; (3) адвокат Мостова І. О. в інтересах відповідача-2 - на апеляційну скаргу представника відповідача-1 ОСОБА_1., в яких підтримали доводи та вимоги відповідних апеляційних скарг в повному обсязі.

Мотиви та оцінка Суду

(1) Встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини

25.Позивачем стверджуються, а відповідачами не оспорюються, зокрема, такі встановлені в оскаржуваному рішенні обставини: (1) на дату придбання спірних активів відповідачі (1 та 2) були особами, уповноваженими на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі - ОФДМС), тобто до них може бути пред`явлений позов про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави (водночас представник відповідача-2 акцентує увагу на тривалих соціальних відпустках відповідача-2, в результаті чого фактично владні повноваження відповідачем-2 майже не реалізовувались); (2) характер родинних зв`язків між собою відповідачів, третьої особи, свідка ОСОБА_11, ОСОБА_7, сина ОСОБА_2 та ОСОБА_4, ОСОБА_12 та ОСОБА_13 ; (3) щодо квартири ( АДРЕСА_15 ): правочини, що стали підставою придбання квартири (зокрема, попередній та основний договір), їх зміст, в тому числі доручення, на підставі якого була оформлена нотаріально посвідчена довіреність від 02.04.2019, та вчинені представницькі дії; вартість квартири, її фізичні характеристики; дати та суми платежів; факт укладання, виконання та зміст правочину дарування цієї квартири від 04.10.2021 між ОСОБА_7 (дарувальник) та ОСОБА_3 ; дати державної реєстрації права власності на квартиру за попереднім та поточним власником; (4) щодо квартири (АДРЕСА_17) та машиномісця (АДРЕСА_15): правочини, що стали підставою придбання квартири та машиномісця (зокрема, попередній та основний договір), їх зміст, в тому числі доручення, на підставі яких були оформлені нотаріально посвідчені довіреності від 04.03.2020, 18.03.2020 та 10.01.2022, та вчинені представницькі дії; вартість квартири та машиномісця, їх фізичні характеристики; дати та суми платежів; дати державної реєстрації права власності на квартиру та машиномісця за їх покупцем ( ОСОБА_2 ); (5) щодо садового будинку: відомості дозвільних документів у зв`язку з будівництвом; фізичні характеристики будівлі; відомості про земельну ділянку під садовим будинком та її цільове призначення; дата та інші відомості щодо державної реєстрації права власності на садовий будинок; (6) щодо майнового стану ОСОБА_7 : відомості про перебування на обліку в управлінні соціального захисту населення, періоди отримання субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг на квартиру загальною площею 32,5 кв. м. у м. Вінниця; відомості поданих декларацій про доходи та майновий стан осіб, які звернулися за призначенням житлової субсидії; (7) щодо майнового стану ОСОБА_1 : обсяг отриманих доходів з 2001 року по 2022 рік (з розподілом по роках); відомості декларацій особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2017-2019 роки; (8) щодо майнового стану ОСОБА_3 : обсяг отриманих доходів за 2003-2007, 2019-2022 роки у вигляді соціальних виплат та зарплати (з розподілом по роках); (9) щодо майнового стану ОСОБА_2 : сукупний офіційний дохід ОСОБА_2 за період з 1998 року по перший квартал 2020 року; (10) відомості про майновий та сімейний стан ОСОБА_14 та ОСОБА_12, країну їх проживання, про дати та кількість перельотів ОСОБА_15, ОСОБА_16 з України до Ізраїлю та з Ізраїлю до України; (11) щодо змісту листування у месенджері Viber з абонентом НОМЕР_2 ОСОБА_17 ( ОСОБА_18 ) за період з 05.10.2019 до 05.12.2019; (12) обставини придбання ОСОБА_22 будинку у квітні 2000 року за 3 000 доларів США; (13) обставини придбання квартири АДРЕСА_9 та машиномісця гараж № НОМЕР_3 в будинку АДРЕСА_1 тощо.

(2) Межі апеляційного розгляду

26.Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами (у разі їх допуску) та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

27.З огляду на доводи апеляційної скарги та мотиви оскаржуваного судового рішення у цій справі Суд має дослідити такі питання: (1) чи може квартира (АДРЕСА_15) виступати предметом позову з огляду на обставини (зокрема, час) її набуття та дату впровадження інституту стягнення необґрунтованих активів; (2) чи є підстави для перевірки майнового стану ОСОБА_7 за період часу до зазначеної дати (28.11.2019); (3) чи є обґрунтованими висновки суду першої інстанції про набуття спірних активів за дорученням відповідачів-1 та 2 або їх можливість прямо чи опосередковано вчиняти дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження; (4) чи є обґрунтованими висновки суду щодо садового будинку (період будівництва, відповідність вартості його будівництва законним доходам відповідачів); (5) чи є обґрунтованими доводи апеляційної скарги представника відповідачів-1 та 2 щодо необхідності додаткового врахування обставин стосовно витрачання коштів його довірителями на здійснення ремонту в квартирі (АДРЕСА_15).

28.Попередньо слід вирішити доводи апеляційної скарги з боку відповідачів щодо недопустимості матеріалів моніторингу способу життя як доказів, оскільки від цього залежить коло допустимих доказів для встановлення фактичних обставин справи.

(3) Перевірка доводів відповідачів про недопустимість матеріалів моніторингу способу життя як доказів та загальні зауваження щодо тлумачення положень частин 4, 8 статті 290 ЦПК

(3.1) Щодо допустимості доказів

29.Представник відповідачів-1 та 2 під час судового розгляду в суді першої інстанції зазначав, що докази, зібрані в порядку здійснення моніторингу способу життя відповідачів-1 та 2, є такими, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом, а отже відповідно до статті 78 ЦПК суд не має їх враховувати.

30.Таке обґрунтування на його думку випливає з положень статті 13 Закону України «Про запобігання корупції», відповідно до яких правом на отримання документів та інформації, в т. ч. з обмеженим доступом, наділені не будь-які посадові особи Національного агентства з питань запобігання корупції (далі - НАЗК), а лише уповноважені особи, до яких належать Голова НАЗК, його заступники, та інші особи визначені Головою НАЗК.

31.У матеріалах справи наявні листи НАЗК від 10.08.2023 № 281-08/17967-23 та 16.08.2023 № 47-09/18786-23 з яких вбачається, що посадові особи НАЗК, які здійснювали запити, не були уповноваженими особами на дати направлення запитів, отримання інформації (довідок, витягів) з державних реєстрів, а отже неправомірно отримали інформацію та документи.

32.В оскаржуваному рішенні наведені аргументи відхилені судом з огляду на те, що здійснення моніторингу способу життя суб`єктів декларування не належить до повноважень уповноважених осіб НАЗК. Такий висновок суд першої інстанції суд обґрунтував з посиланням на положення статей 11, 12, 13, 51-4 Закону України «Про запобігання корупції», а також пункту 2.2. Порядку автоматизованого розподілу обов`язків з проведення перевірок між уповноваженими особами Національного агентства з питань запобігання корупції, затвердженого Наказом НАЗК № 231/20 від 29.05.2020, пункт 6 Порядку здійснення моніторингу способу життя суб`єктів декларування, затвердженим Наказом НАЗК 26.10.2023 № 236/23, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.10.2023 за № 1873/40929.

33.В апеляційній скарзі адвокат Мостова І. О. звертає увагу на той факт, що Порядок здійснення моніторингу способу життя суб`єктів декларування, затверджений наказом Національного агентства з питань запобігання корупції від 26.10.2023 № 236/23, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 27.10.2023 за № 1873/40929, на який посилається суд, не був чинним на момент направлення запитів та отримання витягів з державних реєстрів (лютий 2022 року - вересень 2023 року), а відтак не підлягає застосуванню до моніторингу способу життя відповідачів-1 та 2.

34.Суд не погоджується з доводами апеляційної скарги в цій частині, вважає тлумачення норм закону, представлене адвокатом, за яким правом на отримання документів та інформації з обмеженим доступом, наділені лише уповноважені особи НАЗК, помилковим.

35.Так, уповноваженими особами НАЗК є Голова, заступник Голови Національного агентства, а також інші посадові особи, уповноважені Головою Національного агентства. Уповноважені особи Національного агентства мають право, серед іншого, вимагати необхідні документи та іншу інформацію, у тому числі з обмеженим доступом, у зв`язку з реалізацією своїх повноважень (абзаци 1, 4 частини 1 статті 13 Закону України «Про запобігання корупції»). Зазначені положення не сформульовані таким чином, що виключно уповноважені особи НАЗК мають право на отримання інформації з обмеженим доступом.

36.Більше того, Суд звертає увагу на наступні положення Закону (в редакції що діяла в період направлення інформаційних запитів НАЗК стосовно предмету позову), які стосуються правового режиму отримання та використання інформації з обмеженим доступом у зв`язку з реалізацією повноважень НАЗК.

37.Національне агентство з метою виконання покладених на нього повноважень має серед іншого такі права: (1) одержувати в установленому законом порядку за письмовими запитами від державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, суб`єктів господарювання незалежно від форми власності та їх посадових осіб, громадян та їх об`єднань інформацію, у тому числі з обмеженим доступом, необхідну для виконання покладених на нього завдань; (2) мати безпосередній автоматизований доступ до інформаційно-телекомунікаційних і довідкових систем, реєстрів, банків даних, у тому числі тих, що містять інформацію з обмеженим доступом, держателем (адміністратором) яких є державні органи або органи місцевого самоврядування, користуватися державними, у тому числі урядовими, засобами зв`язку і комунікацій, мережами спеціального зв`язку та іншими технічними засобами. Отримання інформації з Єдиного реєстру досудових розслідувань здійснюється у порядку та обсязі, визначених спільним наказом Національного агентства та Генерального прокурора. Обробку такої інформації Національне агентство здійснює з дотриманням законодавства про захист персональних даних та забезпечення таємниці, що охороняється законом ( підпункти 1-1, 1-2 пункту 1 частини 1 статті 12 Закону України «Про запобігання корупції»).

38.Державні органи, органи влади Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи зобов`язані надавати запитувані Національним агентством документи чи інформацію, у тому числі з обмеженим доступом, протягом десяти робочих днів з дня одержання запиту, а в разі направлення запиту для забезпечення проведення спеціальної перевірки - протягом трьох днів (частина 8 статті 12 Закону України «Про запобігання корупції»).

39.Голові, заступнику Голови Національного агентства, посадовим і службовим особам його апарату забороняється розголошувати інформацію з обмеженим доступом, отриману у зв`язку із виконанням ними службових обов`язків, крім випадків, встановлених законом (частина 4 статті 13 Закону України «Про запобігання корупції»).

40.Національне агентство здійснює вибірковий моніторинг способу життя суб`єктів декларування з метою встановлення відповідності їх рівня життя наявним у них та членів їх сім`ї майну і одержаним ними доходам згідно з декларацією особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що подається відповідно до цього Закону. Моніторинг способу життя суб`єктів декларування здійснюється Національним агентством на підставі інформації, отриманої від фізичних та юридичних осіб, а також із засобів масової інформації та інших відкритих джерел інформації, яка містить відомості про невідповідність рівня життя суб`єктів декларування задекларованим ними майну і доходам. Порядок здійснення моніторингу способу життя суб`єктів декларування визначається Національним агентством (частини 1-3 статті 51-4 Закону України «Про запобігання корупції»).

41.Наведені правові норми свідчать про те, що запитувати й отримувати інформацію з обмеженим доступом можуть не тільки уповноважені особи НАЗК, але й і інші посадові і службові особи його апарату. Для них встановлена заборона на розголошення інформації з обмеженим доступом, отриманої у зв`язку із здійсненням службових повноважень, підкріплена охоронними нормами про відповідні види юридичної відповідальності.

42.Тож, підстав для визнання доказів, зібраних НАЗК, недопустимими немає.

(3.2) Щодо усталеної практики тлумачення термінів «за дорученням» та «можливість прямо чи опосередковано вчиняти щодо активів дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження»

43.Розглядаючи доводи апеляційних скарг відповідачів-1 та 2, Суд також має спершу повторно наголосити на усталеному судовому тлумаченні термінів «за дорученням» та «можливість прямо чи опосередковано вчиняти щодо активів дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження» (частина 4 статті 290, пункт 2 частини 8 статті 290 ЦПК), яке вироблено судовою практикою у цій категорії спорів.

44.Перше словосполучення в контексті досліджуваної норми: (1) вказує на відносини, відмінні від визначених цивільним законодавством відносин довірителя і повіреного; (2) означає набуття суб`єктом декларування активів через третіх осіб з метою приховання факту набуття цих активів; (3) вчинення дії «за дорученням» у розумінні досліджуваного пункту може бути встановлене із сукупності вторинних ознак, які дозволяють дійти висновку, що третя особа діяла в інтересах суб`єкта декларування, а суб`єкт декларування, в свою чергу, отримує вигоду від набутого активу.

45.Щодо терміну «можливість прямо чи опосередковано вчиняти щодо активів дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження»: (1) під цим мається на увазі можливість контролювати певне майно через неформалізоване право розпорядження ним шляхом фактичної можливості визначення долі цього майна як безпосередньо, так і через третіх осіб, на яких оформлено відповідне право власності; (2) дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження в сенсі визнання активів необґрунтованими, повинні трактуватися ширше передбаченої статтею 317 ЦК складової права власності (зокрема, пункти 5.1 та 5.1.1 постанови Апеляційної палати ВАКС від 14.12.2022 у справі № 991/366/22, яка залишена в силі постановою Касаційного цивільного суду Верховного Суду (КЦС ВС) від 16.10.2024).

46.Отже, твердження про те, що офіційні власники (у цій справі ОСОБА_7, ОСОБА_2 ) придбали відповідні активи (квартиру, машиномісце тощо) для себе, а не для когось іншого (родича, родичів, що є ОФДМС за їх дорученням) тільки тому, що вони є формальними (номінальними, офіційними) власниками відповідних активів, самі по собі (без відповідної сукупності доказів та пояснень, які будуть для суду більш переконливі за версію та докази позивача) у справах цієї категорії не є достатніми.

47.Судом першої інстанції надана правильна оцінка сукупності доказів та версій сторін у цій справі щодо обставин набуття спірних об`єктів нерухомості в АДРЕСА_16». Переконання Суду у цьому додатково ґрунтується на досліджених доказах й встановлених у ході судового розгляду обставинах, викладених нижче.

(4) Вирішення Судом аргументів апеляційних скарг відповідачів щодо квартири ( АДРЕСА_15 ), попередньо набутої ОСОБА_7

(4.1) Щодо дати набуття квартири (АДРЕСА_15), можливості її виступати предметом позову та періоду перевірки майнового стану ОСОБА_7

(4.1.1.) Дата набуття активу

48.Суд в оскаржуваному рішенні серед іншого дійшов висновку, що набуття активу відбулось 29.01.2020, а значить після набрання чинності Законом № 263-IX, тому з точки зору часового критерію цей актив може бути предметом позову про визнання активів необґрунтованими (детальні мотиви щодо цього наведені в пунктах 6.1 та 10.1.1 рішення суду першої інстанції).

49.Представники відповідачів вважають неправильним висновок суду щодо дати набуття цього активу та можливості його бути предметом позову у цьому провадженні через те, що фактичне набуття мало місце до 28.11.2019 (дата набуття чинності Законом № 263-IX). Обґрунтовують таку позицію доводами, наведеними у пункті 16 цієї постанови.

50.Суд вважає наведені вище аргументи адвоката помилковими, оскільки набуття активу (права власності на нього) ОСОБА_7 саме як об`єкта нерухомого майна (квартири), щодо якого подано позов, мало місце в момент його державної реєстрації (29.01.2020) відповідно до частини 2 статті 331 ЦК. Таке тлумачення не є свавільним, оскільки воно базується на прямій нормі права.

51.Так, визначення темпоральних меж застосування інструменту визнання активів необґрунтованими та їх стягнення, що відповідає конституційному припису про заборону зворотної дії законів та інших нормативно-правових актів в часі, законодавцем обумовлено через окреслення періоду набуття спірних активів, до яких може бути пред`явлений позов (набутих після дня набрання чинності Законом № 263-IX, тобто після 28.11.2019 - частина 2 статті 290 ЦПК).

52.Право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом (частина 1 статті 331 ЦК). Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації (частина 2 статті 331 ЦК).

53.Для цілей проваджень про визнання активів необґрунтованими термін «активи» означає грошові кошти (у тому числі готівкові кошти, кошти, що перебувають на рахунках/електронних гаманцях, у банках чи інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, емітентах електронних грошей чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах), інше майно, майнові права, нематеріальні активи, у тому числі криптовалюти, обсяг зменшення фінансових зобов`язань, а також роботи чи послуги, надані особі, уповноваженій на виконання функцій держави чи місцевого самоврядування (пункт 1 частини 8 статті 290 ЦПК). Суд визнає необґрунтованими активи, якщо судом на підставі поданих доказів не встановлено, що активи або грошові кошти, необхідні для придбання активів, щодо яких поданий позов про визнання їх необґрунтованими, були набуті за рахунок законних доходів (частина 1 статті 291 ЦПК).

54.ЦПК у наведених вище нормах обмежує можливість пред`явити позов до активу, який набутий до 28.11.2019, проте жодних таких обмежень щодо дати набуття грошових коштів, які використані для набуття такого активу, Закон не містить.

55.У цій справі позов пред`явлений саме щодо квартири (АДРЕСА_15) як об`єкта нерухомого майна, право власності на який підлягає державній реєстрації відповідно до закону, а не щодо грошових коштів (окремих платежів) на його придбання чи майнових прав за договором (попереднім чи основним). Така державна реєстрація мала місце після 28.11.2019 (том 2 а. с. 56-62). При цьому визнання активу необґрунтованим можливе не тільки якщо він сам, але й якщо гроші, необхідні для його придбання, не були набуті за рахунок законних доходів.

56.На переконання Суду будь-який акт трансформації активів (гроші - майно - гроші, майнові права - об`єкт нерухомості, готівка - депозит/електронні гроші/криптовалюта - готівка, обмін валютних цінностей тощо) самим ОФДМС (чи іншою особою, яка діяла за його дорученням), в результаті якого така особа набуває новий актив, є набуттям цього нового активу. Набуття активу (в розумінні пункту 2 частини 8 статті 290 ЦПК) після 28.11.2019 відкриває шлях для пред`явлення державою позову про визнання його необґрунтованим.

57.Цей висновок підтверджується і судовою практикою. Так, судом касаційної інстанції були залишені без змін рішення суду першої та апеляційної інстанції про задоволення позову про визнання активу необґрунтованим, незважаючи на доводи сторони відповідача про те, що на його переконання визнання факту внесення набутих до 28.11.2019 коштів на банківський рахунок після цієї дати [трансформація активу: готівкові кошти - кошти на банківському рахунку] фактично дозволило судам поширити дію Закону № 263-IX на період часу до набуття ним чинності, що, у свою чергу, є порушенням вимог статті 5 ЦК щодо дії актів цивільного законодавства у часі та статті 58 Конституції України про незворотність дії закону у часі.

58.КЦС ВС визнав означені доводи неспроможними, оскільки відповідач не надав належних і допустимих доказів на підтвердження набуття ним спірного активу у вигляді грошових коштів у відповідному розмірі до набрання чинності Законом № 263-IX. Тому, врахувавши стандарт переваги більш вагомих доказів, суди правильно ототожнили момент внесення на банківський рахунок готівки, яка не відображена в декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави, і щодо законності походження якої відсутні розумні пояснення, з набуттям права власності на ці кошти, що не суперечить висновку про необґрунтованість набуття спірних активів у вигляді готівкових грошових коштів до звільнення відповідача з поліції 11.06.2021 та трансформованих у безготівкові грошові кошти вже після звільнення зі служби (постанова Апеляційної палати ВАКС від 29.03.2023 та постанова КЦС ВС від 24.01.2024 у справі № 991/1786/22). Таким чином, КЦС ВС погодився з висновком судів нижчестоящих інстанцій про те, що лише факт внесення грошових коштів на банківський рахунок вважається набуттям активу, і дозволяє суду перевірити джерела походження таких коштів за період і до 28.11.2019.

59.Зазначений підхід значно ускладнює використання (трансформацію) необґрунтованих активів (законне походження яких не можна пояснити розумно) після 28.11.2019, що суттєво зменшує фінансову привабливість вчинення корупційних діянь (навіть тих, що залишаються невикритими) щонайменше через ризик конфіскації таких активів. Це відповідає легітимній меті запровадження інституту «цивільної конфіскації» необґрунтованих активів.

60.Так само, метою цивільних проваджень in rem [у Грузії] було попередження незаконного збагачення шляхом корупційних дій як таких, через надсилання чіткого сигналу державним службовцям, які вже замішані у корупційних діяннях або вважають, що їхні незаконні дії, навіть якщо залишаться непоміченими системою кримінальної юстиції, не зможуть бути матеріальною вигодою для них та їхніх родин (рішення ЄСПЛ від 12.08.2015 у справі Gogitidze and others v. Georgia, заява № 36862/05, § 102).

61.У цій же справі, ЄСПЛ перевіряв і доводи скаржників стосовно того, чи не було свавільним ретроспективне поширення механізму конфіскації на майно, яке вони придбали до набрання чинності поправкою від 13.02.2004. ЄСПЛ зауважив, що поправка, про яку йдеться, не була першим законодавчим актом у країні, який вимагав від державних службовців нести відповідальність за нез`ясоване походження їхніх статків. Так, ще у 1997 році Закон про конфлікт інтересів та корупцію на державній службі вже торкався таких питань, як корупційні правопорушення та обов`язок державних службовців декларувати та обґрунтовувати походження свого майна та майна свого близького оточення, за умови до можливої кримінальної, адміністративної чи дисциплінарної відповідальності, точний характер якої мав регулюватися окремими законами, що регулюють порушення цих антикорупційних вимог (§§ 44-48 рішення). Зважаючи на це, зрозуміло, що поправка від 13.02.2004 лише заново регулює матеріальні аспекти існуючих антикорупційних правових стандартів. Крім того, Суд повторює, що вимога «законності», яка міститься у статті 1 Першого протоколу, зазвичай не може тлумачитись як така, що перешкоджає законодавчому органу контролювати використання власності чи іншим чином втручатися в грошові права через нові ретроспективні положення, що регулюють триваючі фактичні ситуації або правові відносини, заново. Він не знайшов підстав для встановлення іншого у цій справі. Суд визнав, що конфіскація майна заявників повністю відповідала вимозі «законності», яка міститься у статті 1 Першого протоколу (рішення ЄСПЛ від 12.08.2015 у справі Gogitidze and others v. Georgia, заява № 36862/05, § 99).

62.Так само в Україні, задовго до 28.11.2019, Законом України «Про запобігання корупції» було визначено поняття «корупційних правопорушень» (абзац 6 частини 1 статті 1), встановлено обмеження для публічних службовців (щодо використання державного і комунального майна у власних інтересах, одержання подарунків, сумісництва та суміщення з іншими видами діяльності тощо) (розділ IV Закону), впроваджено інструменти запобігання та врегулювання конфлікту інтересів (розділ V Закону), встановлений обов`язок державних службовців декларувати своє майно (статті 45-47 Закону), впроваджені заходи фінансового контролю за статками службовців (статті 48-52 Закону), зазначено про можливість притягнення суб`єктів декларування до кримінальної, адміністративної, цивільно-правової та дисциплінарної відповідальності у встановленому законом порядку, у тому числі положення про те, що кошти та інше майно, одержані внаслідок вчинення корупційного правопорушення, підлягають конфіскації або спеціальній конфіскації за рішенням суду в установленому законом порядку (статті 65-69 Закону, пункт 6-1 частини 9 статті 100 КПК). Тож, Закон № 263-ІХ (що набув чинності 28.11.2019) лише заново регулює матеріальні аспекти існуючих в Україні антикорупційних правових стандартів.

63.Більше того, в подальшому 04.10.2021 (тобто вже в період чинності Закону, яким впроваджено «цивільну конфіскацію») між ОСОБА_7 (дарувальник) та ОСОБА_3 (обдаровуваний) був укладений договір дарування квартири (АДРЕСА_15), тобто відповідач-2 (як особа, що має статус ОФДМС) вже безпосередньо набула цей об`єкт у особисту приватну власність одного з подружжя. Тобто 04.10.2021 є датою набуття квартири ( АДРЕСА_15 ) безпосередньо відповідачем-2 і саме до цього активу пред`явлено позов.

64.Саме ця обставина є суттєвою для цієї справи. Так, зусилля відповідачів-1 та 2 були спрямовані не тільки на приховування активів у вигляді об`єктів нерухомості, набутих за рахунок непідтверджених джерел доходів, від фінансового антикорупційного контролю з боку держави шляхом оформлення на інших довірених осіб, але й на подальше набуття їх реальними власниками де-юре. Це в подальшому і відбулось стосовно активів, попередньо оформлених на бабусю ОСОБА_3 - ОСОБА_7 . В іншому випадку існував ризик втрати фактичного контролю над ними, зокрема, через наявність багатьох спадкоємців за законом пріоритетної черги спадкування, враховуючи похилий вік ОСОБА_7 та різке погіршення її здоров`я, про що стверджували самі відповідачі.

65.Отже, враховуючи, що: (1) позов пред`явлений щодо квартири ( АДРЕСА_15 ) як об`єкта нерухомого майна, а не щодо грошових коштів (окремих платежів) на його придбання чи майнових прав за договором (попереднім чи основним); (2) будь-який акт трансформації активів (у цій справі готівкові грошові кошти - об`єкт нерухомості) призводить до набуття нового активу і якщо такий новий актив набутий після 28.11.2019, то це уможливлює пред`явлення позову до нього за ознакою дати; (3) 04.10.2021 відповідач-2 вже безпосередньо набула квартиру (АДРЕСА_15) на підставі договору дарування; (4) саме ця обставина є суттєвою для цієї справи, оскільки зусилля відповідачів-1 та 2 були спрямовані не тільки на приховування необґрунтованих активів (об`єктів нерухомості), але й на подальше набуття їх реальними власниками де-юре, адже в іншому випадку існував ризик втрати фактичного контролю над ними (через наявність багатьох спадкоємців за законом пріоритетної черги спадкування, враховуючи похилий вік ОСОБА_7 та різке погіршення її здоров`я) - Суд вважає, що квартира (АДРЕСА_15) є активом, який набутий після 28.11.2019, та до нього може бути пред`явлений позов.

(4.1.2) Щодо позовної давності

66.В апеляційній скарзі відповідача-1 також стверджувалось про сплив строку позовної давності стосовно грошових коштів, витрачених на придбання квартири (АДРЕСА_15), з огляду на те, що грошові кошти у сумі 3 736 301,32 грн набуті ОСОБА_7 до 15.04.2019, що підтверджено їх внесенням на банківський рахунок. З цього приводу слід зазначити таке.

67.Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК). Позовна давність у чотири роки застосовується за вимогами про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави (частина 5 статті 258 ЦК). Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина 1 статті 261 ЦК). Перебіг позовної давності за вимогами про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави починається від дня набуття оспорюваних активів відповідачем (частина 7 статті 261 ЦК).

68.Суд звертає увагу, що хоча будь-який акт трансформації активів призводить до набуття нового активу у відповідну дату і якщо ця дата після 28.11.2019, то це уможливлює пред`явлення позову за цією ознакою, проте це не може нівелювати чотирирічний строк позовної давності, встановлений для вимоги про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави.

69.Проте при оформленні необґрунтованого активу на третіх осіб (під фактичним контролем ОФДМС), оскільки вони приховані від офіційного контролю з боку держави (і відповідно держава не мала можливості довідатись про таке порушення, ні про особу, яка його порушила), плин строку позовної давності слід відраховувати з моменту коли: (1) держава довідалась чи могла дізнатися про здійснення фактичного контролю над активом з боку ОФДМС (у межах кримінального провадження, за результатами моніторингу способу життя, інших спеціальних перевірок чи процедур тощо); (2) актив формально перейшов у власність ОФДМС (залежно від того, що відбулось раніше).

70.З цього моменту має відраховуватися чотирирічний строк позовної давності і подальша трансформація такого необґрунтованого активу у нові необґрунтовані активи (без збільшення їх вартості) не перериває такий строк давності та не створює новий строк позовної давності від дати набуття нового необґрунтованого активу.

71.У цій справі: (1) оспорюваним активом є квартира (АДРЕСА_15), а не грошові кошти витрачені на неї; (2) ця квартира 04.10.2021 перейшла у власність відповідача-2 і саме з цієї дати держава могла довідатись про її зв`язок із ним; (3) до цієї дати як грошові кошти, так і ця квартира були приховані від антикорупційного фінансового контролю держави, оскільки саме з цією метою і були де-юре у власності ОСОБА_7 ; (4) будь-яких відомостей, що держава до 04.10.2021 довідалась чи могла дізнатися про здійснення фактичного контролю над активом з боку ОФДМС матеріали справи не містять, а учасники справи не стверджують.

72.З огляду на зазначене, Суд вважає, що у цій справі строк позовної давності не порушений.

73.Інше тлумачення наведених норм (як щодо дати набуття необґрунтованого активу, так і щодо початку плину строку позовної давності у цій категорії справ) може нівелювати інститут цивільної конфіскації необґрунтованих активів із-за відкриття можливості перетворення прихованих від антикорупційного фінансового контролю держави необґрунтованих активів у власність службових осіб (ОФДМС) без ризику відповідальності за це.

74.З іншого боку таке тлумачення враховує положення закону про дату набуття активу (28.11.2019) та про чотирирічний строк позовної давності у цій категорії справ, адже (1) унеможливлює пред`явлення позову навіть до необґрунтованого активу набутого суб`єктом після 28.11.2019 у результаті його виникнення від трансформації іншого необґрунтованого активу, який існував у цього ж суб`єкта до 28.11.2019 і який не був прихований від антикорупційного фінансового контролю держави, та (2) зберігає позовну давність, оскільки її відлік має починатися від першого набуття суб`єктом необґрунтованого активу, який міг бути підданий контролю держави та відповідно міг бути предметом позову, незалежно від його подальшої трансформації у нові необґрунтовані активи цього ж суб`єкта.

(4.1.3) Щодо перевірки майнового стану ОСОБА_7 .

75.Суд також відхиляє доводи апелянтів щодо того, що грошові кошти у сумі 3 736 301,32 грн не підлягають перевірці на законність та до активу не може бути пред`явлений позов про визнання його необґрунтованим, оскільки гроші набуті та сплачені ОСОБА_7, яка не є ОФДМС, до набрання чинності Законом № 263-ІХ.

76.Суд в інших справах вже надавав відповідь на питання чи мають перевірятись законні доходи третьої особи (юридичного власника спірного активу) при перевірці обґрунтованості активу (встановлення факту набуття активу суб`єктом декларування).

77.Позов про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави може бути пред`явлено до іншої фізичної чи юридичної особи, яка набула у власність такі активи за дорученням особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, або якщо особа, уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, може прямо чи опосередковано вчиняти щодо таких активів дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними (частина 4 статті 290 ЦПК). У справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави суд виносить рішення на користь тієї сторони, сукупність доказів якої є більш переконливою порівняно з сукупністю доказів іншої сторони (частина 4 статті 89 ЦПК). Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частини 1, 3, 4 статті 12 ЦПК). Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до ЦПК, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених ЦПК випадках (частина 1 статті 13 ЦПК).

78.Отже, у разі, якщо (1) позивачем у справі про стягнення необґрунтованих активів позов пред`явлено до іншої (третьої) фізичної чи юридичної особи, яка за версією позивача набула у власність такі активи за дорученням ОФДМС або якщо така ОФДМС за твердженням позивача може прямо чи опосередковано вчиняти щодо таких активів дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними; (2) позивачем на підтвердження доводів про набуття активу суб`єктом декларування опосередковано (шляхом оформлення права власності за третьою особою) висуваються аргументи щодо відсутності фінансової спроможності такої третьої особи на придбання спірного активу, - Суд має перевірити такі доводи.

79.При цьому, термін «законні доходи» ОФДМС, яким оперує частина 2 статті 290 ЦПК, не стосується доходів (фінансової спроможності) такої третьої особи, тому така перевірка доводів позивача проводиться в загальному порядку. Тобто положення, передбачені, зокрема главою 12 розділу ІІІ ЦПК, стосуються виключно ОФДМС. При перевірці фінансової спроможності третьої особи на придбання спірного активу в справах про визнання активів необґрунтованими та їх стягнення суд враховує надані сторонами докази за загальними для цивільного процесу правилами та стандартом доказування (пункт 5.2.1 постанови АП ВАКС від 14.12.2022 у справі № 991/366/22, яка залишена в силі постановою КЦС ВС від 16.10.2024).

80.При цьому висновок суду про фінансову неспроможність третьої особи придбати спірний актив не може однозначно свідчити про належність такого спірного активу відповідачу (ОФДМС), адже реальним (фактичним) власником може виявитися інша особа (не відповідач), тому цей висновок має враховуватися (співставлятися) у сукупності з іншими доказами позивача та відповідача на підтвердження/спростування набуття активу саме відповідачем (суб`єктом декларування). Відсутність фінансової спроможності третіх осіб для придбання дороговартісних об`єктів може бути додатковим індикатором їх набуття за дорученням особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, або в її інтересах, коли вона після набуття може прямо чи опосередковано вчиняти щодо таких активів дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження.

81.Адвокат також зазначав, що сплачені ОСОБА_7 за квартиру грошові кошти набуті до 28.11.2019 та належать їй на праві приватної власності, яке гарантоване законодавством та згідно з частиною 2 статті 328 ЦПК вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не встановлено законом або рішенням суду (при цьому строк позовної давності минув). Втім, позов пред`явлений не до грошових коштів, які були витрачені на придбання квартири (АДРЕСА_15), а до активу, що є результатом їх витрачання.

82.Можливість пред`явлення позову до активів, що на праві власності належать особам, які не є ОФДМС, прямо передбачена законом (частина 4 статті 290 ЦПК) за наявності обґрунтованого припущення про існування між ними та активом певного зв`язку (придбання активів за дорученням ОФДМС та/або можливість ОФДМС прямо чи опосередковано вчиняти щодо таких активів дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними).

83.Можливість держав звертатися із позовами такого роду щодо активів, в тому числі оформлених на третіх осіб з оточення державних службовців, також відповідає положенням статті 1 Протоколу 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практиці ЄСПЛ щодо її застосування. Так, у § 107 рішення від 12.08.2015 у справі Gogitidze and Others v. Georgia, заява № 36862/05 зазначено, що суд (ЄСПЛ) також визнає законними дії відповідних національних органів влади, які видають ордери на конфіскацію на підставі вагомості доказів, які дають змогу зробити висновок, що законні доходи відповідачів не дозволили б їм придбати майно, яке є предметом розгляду у справі. Дійсно, у випадку, коли ордер на конфіскацію було видано в результаті цивільного провадження in rem, яке стосувалося доходів від серйозних злочинів, у таких процедурах Суду не потрібні докази «поза сумнівом» щодо незаконності походження майна. Натомість доказ щодо балансу вірогідностей або високої ймовірності незаконного походження майна у сумісності з неможливістю власником цього майна довести протилежне був достатній для перевірки критерію пропорційності відповідно до статті 1 Протоколу 1. Національні органи влади відповідно до Конвенції надалі отримали свободу дій у питанні застосування конфіскаційних заходів не лише стосовно осіб, безпосередньо обвинувачених у злочинах, а й членів їхніх сімей та інших близьких родичів, які могли володіти та неформально управляти незаконно набутим майном від імені підозрюваних правопорушників, а також будь-кого, хто не мав необхідного статусу добросовісності (bona fide).

84.Отже, висновки суду першої інстанції в цій частині є правильними і підстав для їх зміни немає.

85.Також Суд звертає увагу, що апелянти не ставлять під сумнів висновки оскаржуваного рішення щодо результатів дослідження майнового стану ОСОБА_7 (правильність розрахунків отриманих доходів, витрат, стилю життя тощо), а стверджують, що суд взагалі не мав права здійснювати таку перевірку та ставити під сумнів правомірність і достатність її фінансових можливостей для придбання квартири (АДРЕСА_15).

86.З огляду на відхилення відповідних доводів підстав для перегляду висновків суду про недостатність у ОСОБА_7 фінансових можливостей купити квартиру ( АДРЕСА_15 ) немає.

(4.2) Перевірка висновків суду першої інстанції про набуття квартири (АДРЕСА_15) за дорученням відповідачів-1 та 2 або їх можливість прямо чи опосередковано вчиняти дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження

(4.2.1) Мотиви суду першої інстанції щодо набуття квартири (АДРЕСА_15) [в ЖК «Французький квартал 2] за дорученням відповідачів-1 та 2

87.Представники відповідачів також не погоджуються з висновком суду про те, що спірні активи були придбані номінальними власниками ( ОСОБА_7, ОСОБА_2 ) не для себе, а за дорученням відповідачів-1 та 2, які, окрім того мали можливість прямо чи опосередковано вчиняти дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження.

88.Так, суд першої інстанції обґрунтував наведений висновок стосовно квартири ( АДРЕСА_15 ) такими мотивами: (1) ОСОБА_7 не мала фінансової можливості купити квартиру АДРЕСА_4 ; (2) сумнівним є придбання ОСОБА_7 саме для себе квартири загальною площею 81,55 кв. м у Києві з точки зору неспроможності її утримувати, враховуючи отримання субсидії на сплату комунальних послуг за квартиру у Вінниці; (3) придбання квартири саме для ОСОБА_3 та ОСОБА_1 підтвердив останній під час його допиту в судовому засіданні; (4) надані докази про розмір доходів ОСОБА_12 та ОСОБА_13, їх фінансову спроможність, час поїздок певних осіб до Ізраїлю та в Україну не доводять факту надання допомоги саме у розмірах, зазначених представником відповідачів-1 та 2 (150 000 доларів США); (5) непереконливою для суду виявилась версія відповідачів, за якою родичі, які проживають в Ізраїлі ( ОСОБА_12 та ОСОБА_13 ) надали близько 150 000 доларів США ОСОБА_7 (в тому числі через ОСОБА_11 ); (6) для суду залишились незрозумілими джерела доходів, за рахунок яких ОСОБА_7 були придбані в 2017 році квартира АДРЕСА_9 та в 2019 році машиномісце гараж № НОМЕР_3 в будинку АДРЕСА_1, приблизна вартість яких становила 63 000 доларів США на дату сплати коштів; (7) враховуючи похилий вік ОСОБА_7, суд із сумнівом поставився до фізичної спроможності останньої керувати автомобілем та використовувати машиномісце за призначенням, суду не надано доказів наявності у неї транспортного засобу чи посвідчення водія; (8) відповідач-1 та відповідач-2 у щорічних деклараціях зазначали про наявність у власності/володінні автомобіля у ОСОБА_1 ; це свідчить про придбання квартири та машиномісця саме для ОСОБА_3 та ОСОБА_1 та подальше «узаконення» цієї квартири шляхом дарування на користь онуки; (9) відповідачі-1 та 2 отримали ключ-бейдж від квартири на підставі довіреності; (10) з 16.04.2020 до 08.11.2022 (два з половиною роки) ОСОБА_1 здійснював оплату комунальних послуг по цій квартирі, загальний розмір платежів за цей період становив 40 049,36 грн; (11) відслідковувалась певна системність у діях відповідачів-1 та 2, адже придбання об`єктів нерухомого майна по АДРЕСА_1 та по АДРЕСА_10 відбувалось за аналогічних обставин: видача довіреностей на ОСОБА_3 та ОСОБА_1, сплата комунальних платежів ОСОБА_1, користування цими активами відповідачами-1 та 2, дарування об`єктів нерухомості через деякий час ОСОБА_3 04.10.2021.

89. Версія про надання ОСОБА_7 допомоги родичами з Ізраїлю на думку суду визнана неспроможною через те, що: (1) нереконливими визнано твердження про те, що родичі, які проживають в Ізраїлі, фактично придбали квартиру для ОСОБА_3 та ОСОБА_1, при тому що мають свої родини, дітей, дотримуючись певного рівня життя, який вимагає відповідних витрат; (2) відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_1 на той момент вже мали у власності та користуванні об`єкти нерухомості у Вінниці та Києві; (3) ОСОБА_7 також вже мала у власності квартиру у Києві; (4) суд поставився критично до: (а) показань ОСОБА_1 та ОСОБА_11, оскільки вони є зацікавленими особами: ОСОБА_1 є відповідачем у справі, а свідок ОСОБА_11 є його матір`ю; (б) письмової заяви ОСОБА_12, яка є рідною сестрою ОСОБА_1 .

90.Суд погоджується із висновками суду першої інстанції щодо фінансової неспроможності ОСОБА_7 придбати квартиру ( АДРЕСА_15 ) без допомоги відповідачів-1 та 2.

(4.2.2) Щодо версії відповідачів про набуття активів, попередньо оформлених на ОСОБА_7, та фінансової неспроможності ОСОБА_7 для придбання об`єктів нерухомості в Києві

Декларування ОСОБА_7 відсутності інших доходів (в т. ч. переказів з-за кордону) при зверненні за субсидіями

91.Перевіряючи майновий стан ОСОБА_7 в контексті можливості придбання кількох об`єктів нерухомості у місті Києві (квартира по АДРЕСА_1, квартира та паркомісце по АДРЕСА_1) судом першої інстанції було встановлено, що: (1) ОСОБА_7 1938 року народження, за період з 01.12.1993 по 01.04.2023 їй нараховано та виплачено пенсію в розмірі 323 238,98 грн; (2) розмір щомісячної пенсії у 2019 році складав від 1906 до 2788 грн; (3) вона з 2019 по 2022 роки отримувала субсидію від Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради (в 2019 році - 1 901 грн, в 2020 році - 9 143 грн, в 2021 році - 2 330 грн, в 2022 році - 1 416 грн); (4) у декларації про доходи і витрати осіб, які звернулися за призначенням житлової субсидії заявниця зазначила єдиний вид доходу - пенсію. Інформація про придбання майна, товарів або оплату послуг на суму, яка на дату купівлі, оплати, набуття права власності в інший законний спосіб перевищує 50 тисяч гривень, які здійснені протягом 12 місяців перед зверненням за призначенням житлової субсидії, відсутня. Також міститься запис такого змісту: «Грошові перекази із-за кордону із січня по червень 2018 р. не отримувала, заборгованості по сплаті аліментів не маю» та підпис заявниці; (5) в деклараціях за інші періоди, які подавалися разом із заявами на отримання субсидії, відображені аналогічні відомості: пенсія як єдине джерело доходів та відсутність інформації про придбання майна у відповідних розмірах.

92.Адвокат Мостова І. О. в своїй апеляційній скарзі відмітила, що посилання суду на незазначення ОСОБА_7 у декларації про доходи та майновий стан осіб, які звернулися за призначенням житлової субсидії, про наявність у неї інших доходів, крім пенсії, як на доказ спростовується отриманням нею коштів від сина у готівковій формі та їх віднесення до аліментів, що не враховується до доходу.

93.Суд з цим не погоджується. Аліменти вважаються доходом навіть в розумінні податкового законодавства (підпункт 165.1.14 пункту 165.1 статті 165 Податкового кодексу України), хоч вони і не підлягають оподаткуванню. Крім того, затверджена форма декларації про доходи і витрати осіб, які звернулися за призначенням житлової субсидії містить відповідний запис (розділ) про дані щодо видів та сум доходів осіб, які входять до складу домогосподарства, а також членів сім`ї осіб із складу домогосподарства незалежно від реєстрації їх місця проживання (фактичного місця проживання), інформація про які відсутня в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків та реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (у тому числі закордонні грошові перекази), тобто ця інформація збиралась не для цілей оподаткування (а для цілей визначення реального майнового стану декларанта для призначення чи непризначення субсидій), і вона стосувалась навіть тих доходів, які не відображені в реєстрі платників податків-фізичних осіб.

Про непереконливість висунутих відповідачами версій щодо обставин придбання квартири (АДРЕСА_15)

94.Відповідачі стверджували, що джерелами коштів для придбання ОСОБА_7 квартири ( АДРЕСА_15 ) були: (1) 100 000 доларів США, отримані нею від сина ОСОБА_14 (проживає в Ізраїлі); (2) 55 000 доларів США отримані від ОСОБА_11, з яких 50 000 доларів остання отримала від своєї доньки ОСОБА_12, яка теж постійно проживає в Ізраїлі.

95.Висновок суду першої інстанції про непереконливість цієї версії є слушним.

96.Так, допитана в судовому засіданні 08.07.2024 як свідок ОСОБА_11 (мати ОСОБА_1 ) зазначала, що її донька ( ОСОБА_12 ) разом з чоловіком та чотирма дітьми мешкають у квартирі, яка придбана у 2020-2021 році. Для придбання квартири вони брали кредити. Чи є ця квартира їх власністю, достеменно невідомо. Родина ОСОБА_20 має транспортні засоби.

97.Також свідок зазначила, що повідомляла доньці про те, що отримані кошти в сумі 50 000 доларів США планує надати 81-річній бабусі невістки ОСОБА_7, яка проживала у Вінниці для придбання (інвестування на етапі будівництва) нею вже другої квартири у центрі Києва з оформленням усіх прав на ОСОБА_7, на що донька наче не заперечувала.

98.Отже, з одного боку ОСОБА_12 (яка з чоловіком, маючи на утриманні чотирьох дітей, не маючи власного житла в Ізраїлі) в період 2015-2020 років надавала матері ( ОСОБА_11 ) 50 000 доларів США допомоги (аліменти на утримання), а потім в 2020 чи 2021 році взяла з чоловіком кредити на придбання власної квартири, які невідомо чи погашені станом на цей час.

99.Така поведінка ОСОБА_12 та ОСОБА_11 видається вкрай нерозсудливою.

100.Щодо способу передання коштів (150 000 доларів США) із Ізраїлю в Україну: за версією відповідачів та згідно показань свідків ( ОСОБА_11, ОСОБА_2 ) усі кошти фінансової допомоги з Ізраїлю передавались під час поїздок ОСОБА_11, та ОСОБА_7 до Ізраїлю в сумах, що не підлягали декларуванню (до 10 000 доларів США за раз), хоча не кожну поїздку сума була максимально дозволеною для перетину без декларування. ОСОБА_11 повідомила, що такий спосіб перевезення грошей для неї був зручним і безпечним. Зберігала кошти вдома, бо не довіряє банкам. Саме тому відсутні будь-які документальні чи інші підтвердження надання такої грошової допомоги та перебування в розпорядженні ОСОБА_11 .

101.Водночас допитана як свідок ОСОБА_2 зазначила, що ОСОБА_13 і досі допомагає своїй матері ОСОБА_7, періодично надсилає кошти через ОСОБА_2 шляхом переказів через компанію (сервіс) Western Union, «то 3000», то «250 доларів США». Отже, показання ОСОБА_11 та відповідачів-1 та 2 щодо надійного й безпечного способу передання з Ізраїлю фінансової допомоги ОСОБА_21 своїй матері розходяться з показаннями ОСОБА_2 .

102.При цьому ОСОБА_7, нібито отримавши від сина 100 000 доларів США та 55 000 доларів США від ОСОБА_11 [для придбання майнових прав на квартиру ( АДРЕСА_15 )] в 2019-2020 роках зверталась за отриманням субсидій на оплату житлово-комунальних послуг і декларувала, що не має інших доходів, крім пенсії (в тому числі грошових переказів з-за кордону). Так само, ОСОБА_11 показала як свідок, що отримуючи солідну фінансову допомогу від доньки з Ізраїлю в 2015-2020 роках, отримувала певний період житлові субсидії (позбавлена орієнтовно в 2021 році), і при цьому також не повідомляла органи соціального забезпечення про такі надходження.

103.Непереконливими для Суду є і декларовані відповідачами мотиви обрання ОСОБА_7 квартири ( АДРЕСА_15 ) в якості «об`єкта інвестування» та подальших планів на неї.

104.Якщо підсумувати надані свідками показання, а також версію, викладену у запереченнях проти позову, апеляційній скарзі відповідачів, та поясненнях в ході судового та апеляційного розгляду, складається така, суперечлива та нереалістична на переконання Суду, версія щодо мотивів дій задіяних учасників відповідних правочинів. Бабуся ОСОБА_3 ( ОСОБА_7 ) у віці 81 рік, яка отримувала пенсію і житлові субсидії, не робила жодних дороговартісних покупок (основні статті видатків «ліки» і «комунальні платежі»), накопичила 100 000 доларів США допомоги від сина, який тривалий час проживає в Ізраїлі. Вирішила інвестувати їх на придбання нерухомості в Києві (хоча сама проживає у Вінниці і вже має у власності двокімнатну квартиру з машиномісцем у АДРЕСА_1 ) для того, щоб жити ближче до онуки ОСОБА_3 та її родини (або використовувати для отримання доходу). Бажаним об`єктом інвестування виступає квартира (площею 81 кв. м) в одному з дороговартісних житлових комплексів Києва - (АДРЕСА_16»), що розташований в Печерському районі столиці. Коштів на таку інвестицію суттєво не вистачало, для чого довелось звертатися до матері чоловіка онуки ( ОСОБА_11 ), щоб на засадах повернення залучити ще 55 000 доларів США. Згідно умов попереднього та основного договорів квартира від забудовника мала передаватися у стані «без ремонту». Тобто було розуміло, що додатково знадобляться значні кошти на проведення в ній ремонту (інакше ні жити, ні здавати в оренду її неможливо) та сплату комунальних платежів протягом ремонту. Доходів на його проведення, облаштування квартири меблями і технікою ОСОБА_7 не мала. При цьому онука ОСОБА_3 на той момент ще не тільки не проживала зі своєю родиною в АДРЕСА_16» (і взагалі не мала з чоловіком в цьому ЖК об`єктів незавершеного будівництва), вона з чоловіком ( ОСОБА_1 ) проживала в належній бабусі ОСОБА_7 квартирі по АДРЕСА_1 . Жодні родичі (в тому числі ОСОБА_22 ) на момент укладання ОСОБА_7 попереднього договору ще не інвестували в АДРЕСА_16» на етапі його будівництва.

105.Також непослідовними і суперечливими є показання свідка ОСОБА_11 (мати ОСОБА_1 ) стосовно характеру її домовленості з бабусею ОСОБА_3 ( ОСОБА_7 ) на рахунок переданих останній 55 000 доларів США для інвестування у квартиру ( АДРЕСА_15 ) в новобудові. Договір був оформлений повністю на ОСОБА_7, тобто частка ОСОБА_11 ні при придбанні майнових прав, ні при реєстрації права власності на об`єкт нерухомості не була визначена. Спочатку, зі слів ОСОБА_11, мова йшла про те, що ОСОБА_7 поверне їй ці кошти за рахунок продажу квартири у Вінниці (чого у підсумку не відбулось). Потім нібито були розмови, що вони будуть жити в квартирі ( АДРЕСА_15 ) разом. При цьому незрозуміло хто і за який рахунок мав робити ремонт в цій квартирі, якщо обидві жінки вже літнього віку, пенсіонерки, не мають самостійних джерел суттєвих доходів. Також на момент допиту за словами ОСОБА_11 ще не обговорювалось хто з родичів ( ОСОБА_7, ОСОБА_11, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 з дітьми) де саме буде проживати, хто в квартирі (по АДРЕСА_1, хоча власницею обох цих квартир наразі вже є ОСОБА_3 .

106.Для Суду єдиним розумним поясненням цієї ситуації є пояснення, за яким питанням ремонту в квартирі ( АДРЕСА_15 ) з самого початку мало опікуватись саме подружжя ОСОБА_5 за власні кошти. Так, згідно показань відповідача-1 ОСОБА_1, допитаного як свідка, ремонт як в квартирі АДРЕСА_9 ), так і в квартирі (АДРЕСА_15) [згідно апеляційної скарги та додаткових пояснень в суді апеляційної інстанції] здійснювався саме за його власні з дружиною кошти.

107.Такий сценарій подій Суд вважає нереалістичним, а версії позивачів вкрай непереконливими. Недивно, що у результаті ця версія так і не була втілена у життя, а всі зазначені вище квартири були в один день подаровані ОСОБА_7 на користь ОСОБА_3 .

108. За твердженням прокурора про користування квартирою ( АДРЕСА_15 ) ОСОБА_1 (до дати дарування квартири ОСОБА_7 онуці ОСОБА_3 ) свідчить не тільки тривала оплата ним комунальних послуг, але й витрати на покупки у магазинах, що знаходяться в цьому будинку та неподалік. Так, у період з 04.04.2020 по 02.12.2022 з банківського рахунку ОСОБА_1 оплачено майже 230 покупок в магазині « OK WINE » за адресою АДРЕСА_1 (адреса будинку, в якому знаходяться спірна квартира та машиномісце). Сам відповідач-1 пояснив, що територія ЖК «Французький квартал» є відкритою, він здійснює покупки зараз, здійснював раніше. В магазинах «OK WINE» та «FOOD STORY» (що на території АДРЕСА_16») дуже специфічні товари, які продаються тільки там і дуже подобаються йому і дітям. До дарування квартирою фактично не користувався.

109.При цьому відповідно до листа ТОВ «Французький квартал 2» від 01.12.2022 № 1024 згідно рахунків за комунальні послуги (електроенергія та споживання холодної води) користування цими послугами почалось саме з березня 2020 року (пункт 10.1.2 рішення суду), що може свідчити про введення до цієї дати будинку в експлуатацію, передання інвесторам квартир та ключів за актом. Також машиномісце № 8 в будинку за цією ж адресою набуто ОСОБА_2 (через ОСОБА_1 ) саме в цьому місяці (13.03.2020). На противагу підтверджень здійснення систематичних покупок ОСОБА_2 в жодному закладі на території АДРЕСА_16» відповідачами не надано. Крім того, магазин «OK WINE» є мережевим, такі ж магазини « ІНФОРМАЦІЯ_1 » є і за іншими адресами, що розташовані ближче до фактичного місця проживання в 2018-2021 роках подружжя відповідачів-1 та 2, а саме в квартирі по АДРЕСА_1, так і до місця роботи ОСОБА_1 по

АДРЕСА_11 .Апелянт з боку відповідачів також зазначала, що твердження суду про необхідність обов`язкової наявності автомобіля (у ОСОБА_7 ) для придбання машиномісця нівелює існування інституту інвестування та отримання від цього доходу. Водночас відповідачами не надано жодних доказів того, що машиномісце приносило ОСОБА_7 хоч якийсь дохід як об`єкт інвестування до моменту його дарування ОСОБА_3

(5) Вирішення Судом аргументів апеляційних скарг відповідачів щодо квартири (АДРЕСА_17) та паркомісця (АДРЕСА_15) [юридичним власником яких є ОСОБА_2 ]

(5.1) Мотиви суду першої інстанції щодо набуття ОСОБА_2 об`єктів нерухомості в АДРЕСА_16» [квартири (АДРЕСА_17) та паркомісця (АДРЕСА_15)] за дорученням відповідачів-1 та 2

111.Суд першої інстанції обґрунтував наведений висновок стосовно зазначених активів такими мотивами: (1) право власності на ці активи оформлені за ОСОБА_2 ; (2) загальна вартість цих активів (вартість придбання) становила 3 276 340 грн (приблизно 117 000 доларів США); (3) загальний офіційний розмір доходів подружжя ОСОБА_22 за період з 1998 року по перший квартал 2020 року становив 3 179 912,57 грн, тобто загальний розмір офіційних доходів подружжя ОСОБА_22 за 22 роки менший, ніж вартість активів; (4) очевидно, що подружжя витрачало певні кошти на задоволення своїх побутових, природніх, соціальних потреб та потреб їх дитини, зокрема на придбання квартири у смт Літин у 2000 році, ремонт цієї будівлі, її утримання, на утримання дитини та її навчання, придбання автомобілю, його обслуговування тощо; (5) суд критично поставився до наданого відповідачем розрахунку (за яким сума заощаджень становила 192 108 доларів США), оскільки він не враховує понесених витрат на придбання будинку, його утримання, придбання фактично нових автомобілів та їх утримання, витрат на утримання та задоволення потреб дитини, її навчання тощо, при цьому сумнівним є той факт, що подружжя ОСОБА_22 протягом тривалого часу здійснювало витрати на рівні прожиткового мінімуму, адже сама ОСОБА_2 під час допиту зазначила, що «вони (подружжя, родина) звикли жити добре»; (6) жодних доказів переводу коштів у валюту та їх зберігання суду не надано; (7) укладання договору купівлі-продажу машиномісця, попереднього договору купівлі-продажу квартири та основного договору купівлі-продажу квартири від імені ОСОБА_2 здійснено саме ОСОБА_1 ; (8) кошти за об`єкти нерухомості були сплачені ОСОБА_1, останній платіж 64 260 грн за квартиру 31.08.2022 також був здійснений в безготівковому порядку з банківського рахунку ОСОБА_1 ; (9) придбання усіх об`єктів нерухомості, про які зазначено в рішенні (за виключенням садового будинку), відбулось за схожих обставин: видача довіреності ОСОБА_1, ОСОБА_3, укладання останніми відповідних договорів на користь особи, з якою ОСОБА_3 перебуває у родинних відносинах, сплата комунальних послуг за придбані активи тощо; (10) непереконливість мотивів, з яких виходила ОСОБА_2 (або подружжя ОСОБА_22 ), доручаючи ОСОБА_1 вчинити укладання договорів та сплатити за них кошти, адже всі дії вони могли вчиняти самостійно, натомість всіма питаннями займався саме ОСОБА_1, що свідчить про його зацікавленість у належному і швидкому оформленні об`єктів і контроль над усіма процесами, пов`язаними з оформленням майна; (11) у реквізитах договору про компенсацію витрат на утримання паркомісця зазначений телефон ОСОБА_1 та адреса його електронної пошти, тобто саме ОСОБА_1 мав врегульовувати усі питання, які могли б виникнути з приводу користування паркінгом та оплати відповідних витрат; (12) відповідач-1 здійснював оплату комунальних та інших платежів за цю квартиру та паркінг протягом 03.09.2020-08.11.2022 (загальна їх сума склала близько 23 000 грн); (13) квартира та машиномісце придбані у тому ж житловому комплексі, що і квартира ОСОБА_3, машиномісце знаходиться у тому ж самому будинку; (14) ОСОБА_2 та ОСОБА_3 перебувають у тісних родинних відносинах.

112.Суд погоджується з висновками оскаржуваного рішення щодо доведеності зв`язку зазначених спірних активів з відповідачами (подружжям ОСОБА_1 - ОСОБА_3 ) та додатково звертає увагу на таке.

(5.2) Про непереконливість висунутих відповідачами версій щодо придбання квартири (АДРЕСА_17) та паркомісця (АДРЕСА_15) ОСОБА_2 для власних потреб

113. ОСОБА_2 (рідна тітка відповідача-2 ОСОБА_3 ), яка разом з чоловіком проживає в смт Літин Вінницької області, згідно її показань, вирішила з чоловіком інвестувати в нерухомість у Києві [квартира (АДРЕСА_17) та паркомісце (АДРЕСА_15) в АДРЕСА_16»] для додаткового доходу або для власного користування. Пояснила вибір об`єкта інвестування в місті Києві тим, що тут проживають дитина ( ОСОБА_23 ), мама ( ОСОБА_7 ), племінниця ( ОСОБА_24 ) та її чоловік ОСОБА_25 .

114.Непереконливим у цьому контексті є саме такий вибір житлового комплексу для інвестування з таких причин: (1) сином ОСОБА_22 ОСОБА_23 10.03.2020 придбано майнові права на квартиру у с. Софіївська Борщагівка Києво-Святошинського району, Київської області; (2) майже одночасно (13.03.2020 та 20.03.2020 відповідно) ними придбані паркомісце за адресою: АДРЕСА_12, та квартира в цьому ж ЖК («Французький квартал 2»); (3) обидва об`єкти розташовані ні поруч з (а) місцем майбутнього проживання сина, ні поруч з (б) місцем проживання ОСОБА_7 (на той час і досі проживає у Вінниці) [остання на той момент тільки уклала попередній договір щодо інвестування в квартиру ( АДРЕСА_15 ) на етапі будівництва], ні поруч з (в) племінницею ( ОСОБА_3 ) із сім`єю, які на той момент за версією відповідачів навіть не планували жити у АДРЕСА_16» (бо всі дії щодо інвестування в квартири в цьому ЖК начебто вчиняли в інтересах інших осіб), а переїхали в квартиру в будинку АДРЕСА_1 лише восени 2021 року; (4) квартира і паркомісце (які начебто було заплановано і для власного використання) хоча й знаходяться в будинках в межах одного кварталу (АДРЕСА_16»), проте у різних будинках, що не є зручним для власного використання цими об`єктами.

115.Оформленням усіх договорів та супутніх документів у зв`язку з цими придбаннями займався саме ОСОБА_1 на підставі довіреності [так само на підставі довіреностей від ОСОБА_7 ОСОБА_1 та ОСОБА_3 займалися оформленням придбання квартири в цьому ж будинку ( АДРЕСА_1 )] в інтересах ОСОБА_7 .

116.Суд також повторно звертає увагу на невідповідність доходів та стилю життя подружжя ОСОБА_22 ціні об`єктів інвестування.

117. ОСОБА_2 під час допиту зазначила, що «вони (подружжя, родина) звикли жити добре і гарно», і саме тому придбали такі дороговартісні об`єкти нерухомості в центральній частині столиці України.

118.Як зазначено в апеляційній скарзі ОСОБА_2, якщо брати за основу застосовану судом методику розрахунку доходів ОСОБА_22 різниця між розміром доходів ОСОБА_22 (з 1998 року) та витратами відповідача-3 на придбання квартири становить 627 932,57 грн. Але ця різниця не враховує ні витрат на придбання паркінгу в 2020 році (700 000 грн), ні жодних витрат сім`ї протягом усього періоду накопичення цих доходів (щонайменше з 1998 року), ні витрат на утримання сина протягом його навчання у вищому навчальному закладі в Києві. Більше того, згідно показань ОСОБА_1, допитаного як свідка, кошти ОСОБА_2 (без зазначення конкретної суми) були використані і при придбанні ОСОБА_7 квартири по

АДРЕСА_1 .При цьому вартість придбаного паркомісця (700 000 грн в перерахунку на долари США станом на дату сплати їх ОСОБА_1 12.03.2020 близько 27 000 доларів США) значно перевищує вартість автомобіля, яким володіло подружжя ОСОБА_22 (чи то Шкода Фабія, придбаний в 2004 році, чи придбаний в 2009 році замість нього автомобіль Ніссан Тііда - згідно тверджень ОСОБА_2 в апеляційній скарзі).

120.На підтвердження своєї версії про інвестування з метою отримання доходу ОСОБА_2 не надавала жодних доказів того, що вона здавала паркомісце в оренду, виставляла на продаж чи використовувала самостійно, бо вона з чоловіком досі проживає в Літині Вінницької області. Водночас усі ці роки необхідно було сплачувати комунальні платежі за паркінг, тобто володіння ним було збитковим.

121.Сумнівним також є той факт, що сім`я ОСОБА_22, якій нібито вдалося заощадити за все життя 130 000 доларів США, надала усю цю суму відповідачу-1 (чоловіку племінниці) з довіреністю на здійснення будь-яких юридично значимих дій від імені ОСОБА_2 . Хоча більш логічним в цій ситуації з міркувань безпеки було просто попросити родича (з урахуванням його досвіду роботи в правоохоронній системі і юридичної освіти) супроводити їх (чи сина) під час обміну валюти та здійснення платежів, що було б для нього значно менш обтяжливим ніж здійснення усіх дій, пов`язаних з перевезеням цієї суми готівкових коштів до Києва, придбанням спірних активів, оформленням документації, сплатою комунальних платежів та вирішенням інших супутніх побутових питань.

122.Непослідовною є також версія відповідачів щодо джерел та порядку компенсації коштів, сплачених ОСОБА_1 за комунальне утримання квартири (АДРЕСА_17) та паркомісця (АДРЕСА_15). Допитана в судовому засіданні 15.11.2023 як свідок відповідач ОСОБА_2 зазначала, що у ОСОБА_1 після сплати за квартиру та машиномісце був залишок коштів, тому він сплачував за комунальні послуги (пункт 8.5 рішення суду). При цьому згідно наданих 03.05.2023 НАЗК самим ОСОБА_1 письмових пояснень, ним на підставі довіреності до грудня 2022 року здійснювалась оплата комунальних платежів за квартиру (АДРЕСА_17) та паркомісце (АДРЕСА_15) з подальшим поверненням йому ОСОБА_2 сплачених коштів, тобто має місце протилежне пояснення послідовності дій «сплата-компенсація» (том 5 а. с. 188-190). Жодних доказів ні переплати при придбанні, ні подальшої компенсації ОСОБА_1 сплачених за ОСОБА_2 сум комунальних платежів учасниками справи також не представлено.

123.Розумним поясненням мотивів вибору саме цих об`єктів нерухомості ОСОБА_22 для придбання є саме версія позивача, за якою відповідачі-1 та 2 обирали ці дві квартири та паркомісце в межах одного житлового комплексу саме для себе. В подальшому (після дарування ОСОБА_7 04.10.2021) вони (подружжя ОСОБА_5 ) стали й офіційними власниками квартири ( АДРЕСА_15 ). Саме тому, на переконання Суду, саме ОСОБА_1 тривалий час сплачував за житлово-комунальні послуги не тільки за квартиру ( АДРЕСА_15 ), належну ОСОБА_7, але й за паркомісце у цьому ж будинку (до 08.11.2022, тобто більше двох з половиною років), належне ОСОБА_2, хоча вона здатна проводити такі операції (і проводить наразі через додаток «приват24») самостійно, а останній платіж 31.08.2022 по договору за квартиру у сумі 64 260 грн був здійснений з банківського рахунку ОСОБА_1 .

124.Додатковим свідченням на користь переконливості версії позивача є той факт, що нотаріально посвідчені довіреності на здійснення юридично значимих дій, у тому числі щодо спірних активів, видані різними нотаріусами ( Загороднюк О. С. та Жуковська І. В.) у різних містах (Вінниця та Літин Вінницької області відповідно), різними довірителями ( ОСОБА_7 та ОСОБА_2 ) та в різні дати (02.04.2019 та 04.03.2020 відповідно), текстуально (щодо переліку, обсягу наданих повноважень, із збереженням конкретних формулювань та пунктуації) є майже ідентичними (різними є конкретні дані щодо запланованих об`єктів інвестування). Ці доручення були надані ОСОБА_3 та ОСОБА_1 (том 5 а. с. 117-122, 135-138). Очевидно, що було використано шаблон довіреності, виданої раніше, тобто питанням формулювання тексту довіреностей в такому разі опікувались не довірителі, а саме довірені особи.

125.Апелянт ОСОБА_2 також звертала увагу на той факт, що на відміну від фактичних обставин щодо квартири ( АДРЕСА_15 ), об`єкти нерухомості, належні їй [квартира (АДРЕСА_17) та паркомісце (АДРЕСА_15)] не були подаровані (чи іншим чином відчужені) на користь відповідачів-1 та/чи 2, а видана нотаріальна довіреність, строк якої сплив у березні 2023 року, не поновлювалась.

126.Останній факт не є для Суду переконливим для спростування висновків оскаржуваного рішення й має своє логічне пояснення. Так, заходи моніторингу способу життя відповідачів-1 та 2 (спрямування численних запитів до органів, підприємств, банків щодо спірних об`єктів нерухомості, обставин їх придбання, майнового стану відповідачів та їх родичів тощо) здійснювались ще наприкінці 2022 року, в тому числі вимоги НАЗК про необхідність надання пояснень самим ОСОБА_3 та ОСОБА_1 були спрямовані 12.12.2022 та 31.03.2023 відповідно (том 5 а. с. 160). Враховуючи, що органи держави розпочали дослідження обставин придбання спірних активів, і про це стало відомо відповідачам, невжиття заходів з їх переоформлення на користь відповідачів-1 та 2 (чи поновлення довіреності) виглядає раціональним.

127.Апелянт ставить під сумнів правильність висновку суду щодо врахування збігу того, що квартира ( АДРЕСА_15 ), придбана ОСОБА_7, та подарована в 2021 році ОСОБА_3, знаходиться в одному будинку з паркінгом, придбаним ОСОБА_2, в той час як придбана нею квартира (АДРЕСА_17) знаходиться в іншому будинку цього ж кварталу.

128.Пояснює це тим, що: (1) продаж машиномісць в паркінгу під будинком АДРЕСА_2 розпочався лише в 2022 році; (2) на момент інвестування придбання машиномісця під зазначеним будинком було неможливим; (3) як слідує з показань відповідача-3, придбання об`єктів нерухомості здійснювалося з метою інвестування і отримання прибутку від здачі в оренду до моменту виходу на пенсію та переїзду до Києва; (4) логічним є інвестування в уже введений в експлуатацію паркінг, ніж очікування будівництва іншого, тим більше, що кількість машиномісць є значно меншою за кількість квартир у будинку.

129.Суд не вважає ці пояснення переконливими з огляду на таке: (1) твердження про початок продажу машиномісць в паркінгу під будинком АДРЕСА_2 лише в 2022 році не підкріплено доказами; (2) з наданих відповідачем-3 пояснень та показань випливає, що протягом чотирьох років за паркінг сплачувались комунальні платежі, але жодного доходу отримано не було, що спростовує декларовану мету отримання доходу від цієї «інвестиції».

(5.3) Щодо доводів апеляційної скарги відповідача-3 про фінансову спроможність подружжя ОСОБА_22 придбати спірні об`єкти нерухомого майна в АДРЕСА_16» [квартира (АДРЕСА_17) та паркомісце (АДРЕСА_15)]

130.Відповідні доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 наведені у пункті 19 цієї постанови. Суд вважає їх такими, що не спростовують висновків оскаржуваного рішення та мають бути відхилені.

131.Апелянт вважає, що суд неправильно визначив різницю між законними доходами та вартістю активів, оскільки позивач не надав жодних доказів щодо відсутності фінансової спроможності у відповідача-3 та її чоловіка придбати активи. Водночас в самому рішенні суду є посилання на докази, додані до позовної заяви: (1) щодо доходів, отриманих ОСОБА_4 згідно з відомостями з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків за період з 1998 року по 2022 рік (том 5 а. с. 50-52, пункт 7.5 рішення суду); (2) щодо доходів, отриманих ОСОБА_2 згідно з відомостями з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків за період з 1998 року по 2022 рік (том 3 а. с. 231-233, пункт 7.5 рішення суду).

132.В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач-3 та представник відповідача-1 зазначили також, що суд взяв до уваги наведені позивачем під час допиту відповідача-3 відомості щодо майнового стану, які відсутні у матеріалах позовної заяви та не підтверджені доказами, чим порушив принципи змагальності та диспозитивності. Так, апелянти стверджують, що під час розгляду справи по суті позивачем здійснено запити до банківських установ щодо наявності рахунків у відповідача-3 та її чоловіка та руху коштів по ним, навчального закладу, де навчався син відповідача-3, а також отримано відомості з реєстрів і баз даних стосовно відповідача-3, її чоловіка, сина та невістки. Отримані відомості позивач використав під час допиту відповідача-3 в якості свідка. Про це свідчать питання про неодноразові відрахування сина з навчального закладу, про придбані чоловіком відповідача-3 автомобілі, про закордонні поїздки сина (у матеріалах справи відповідні відомості відсутні, а з відкритих джерел таку інформацію встановити неможливо). При цьому відповідач-3 був позбавлений можливості надати докази на підтвердження своїх слів під час допиту, адже при поданні відзиву надавав докази в межах позовної заяви та викладених в ній відомостей.

133.Для Суду залишилось незрозумілим які саме відомості (докази), отримані позивачем після початку судового розгляду, і використані під час допиту в суді, були використані при прийнятті оскарженого рішення, адже відомості про «неодноразові відрахування сина з навчального закладу, про придбані чоловіком відповідача-3 автомобілі, про закордонні поїздки сина» не зазначені в оскаржуваному рішенні. Сама відповідач-3 в якості свідка показала, що їх сім`я звикла жити «добре», і саме цим обґрунтувала вибір об`єктів «інвестування». Відомості про придбання сином ОСОБА_2 в 2020 році квартири в с. Софіївська Борщагівка були зазначені в позовній заяві.

134.При цьому закон обмежує лише строк для подання доказів позивачем (стаття 83 ЦПК), апелянти не послались на жодні норми, які обмежують строками самостійне збирання доказів сторонами (зокрема, до початку судового розгляду). Крім того, під час допиту свідка в суді відповідно до положень частини 10 статті 230 ЦПК головуючий має право за заявою учасників справи знімати питання, поставлені свідку, якщо вони за змістом ображають честь чи гідність особи, є навідними або не стосуються предмета розгляду. Можливості для головуючого знімати питання, які базуються на певних джерелах, здобутих стороною після подання позову, закон не передбачає. Крім того, кожен свідок має право із встановлених законом підстав відмовитися від давання показань.

135.Апелянти вважають також, що суд дійшов хибного висновку щодо недостатності коштів віповідача-3 та її чоловіка для придбання активів, оскільки для розрахунку взято суму доходів із вирахуванням сплачених податків, що всупереч вимогам законодавства знизило розмір доходів.

136.Водночас, питання щодо необхідності врахування саме дійсного майнового стану як відповідачів, що є ОФДМС, так і тих, що не мають відповідного статусу, вже вирішувалось Апеляційною палатою ВАКС в інших справах (пункт 5.2.2 постанови Апеляційної палати ВАКС від 14.12.2022 у справі № 991/366/22, залишеної в силі постановою КЦС ВС від 16.10.2024). Так, Суд зазначав, що на необхідність встановлення реальної (фактичної), а не умовної фінансової спроможності ОФДМС на придбання активу орієнтує і формулювання, вжите в статті 291 ЦПК: «Суд визнає необґрунтованими активи, якщо судом на підставі поданих доказів не встановлено, що активи або грошові кошти, необхідні для придбання активів, щодо яких поданий позов про визнання їх необґрунтованими, були набуті за рахунок законних доходів» (активи… «були набуті», а не «могли бути набуті»). Крім того, слід враховувати, що ОСОБА_2 не є ОФДМС, а термін «законні доходи» (пункт 5 частини 8 статті 290 ЦПК) застосовується лише до визначення доходів ОФДМС (частина 2 статті 290 ЦПК), які за версією відповідачів на придбання квартири (АДРЕСА_17) та машиномісця (АДРЕСА_15) не витрачалися.

137. Доходи відповідача-3 та її чоловіка на переконання самого відповідача-3 істотно перевищували офіційні дані показників середньої заробітної плати в Україні за відповідні роки, тому їх вистачало як для здійснення поточних витрат, так і для заощаджень. Втім, в наданому у відзиві на позов розрахунку фінансової спроможності подружжя ОСОБА_22, обґрунтовано відхиленому судом, було завищено суму доходів (оскільки приймались за відлік нараховані суми без вирахування утриманих податків), та занижені реальні видатки, оскільки вони брались на рівні прожиткового мінімуму (з розрахунку на двох чоловік, без врахування: (1) витрат на виховання й утримання сина, в тому числі його навчання, проживання в Києві протягом навчання у вищому навчальному закладі, харчування, транспортні витрати, ремонт його квартири тощо; (2) витрат на придбання будинку у Літині Вінницької області; (3) фінансової участі у придбанні ОСОБА_7 квартири по АДРЕСА_1 ; (4) витрат на систематичні подорожі до Ізраїлю тощо; (5) витрат на придбання та утримання двох нових автомобілів [так, в 2004 році ОСОБА_4 придбано автомобіль SKODA FABIA 2004 року випуску, який був відчужений 17.08.2023; 10.03.2009 ОСОБА_4 придбано NISSAN TIIDA 2008 року випуску (том 13 а. с. 178-180)].

138.Також Суд звертає увагу на нелогічність пояснень ОСОБА_2 щодо джерел придбання її сином дворівневої квартири у новобудові в с. Софіївська Борщагівка Києво-Святошинського району Київської області та здійснення в ній ремонту. Офіційних доходів син не мав, більшу частину коштів на її придбання нібито витратила родина дружини сина, водночас право власності було оформлене саме на нього. Іншого розрахунку, який би врахував реальний майновий стан подружжя на момент набуття спірних активів, відповідач-3 не надавала.

139.Також судом на думку апелянта (відповідача-3) через арифметичні помилки занижено дохід ОСОБА_4 на 23 820 грн. Ця обставина, а також додатково надані на етапі апеляційного оскарження нові докази про отримання ОСОБА_4 доходів у вигляді процентів від розміщення депозитів (не зазначені в відомостях ДРФОПП) у сумі 125 322,12 грн та 581,53 доларів США не змінює загальних переконань Суду про: (1) фінансову неспроможність подружжя ОСОБА_22 придбати спірні об`єкти нерухомості; (2) невідповідність цих придбань ані стилю життя, ані місцю проживання (центру життєвих інтересів сім`ї); (3) правильність висновків щодо здійснення набуття зазначених об`єктів за дорученням відповідачів-1 та 2 та можливість останніх здійснювати дії щодо них, тотожні розпорядженню; (4) непереконливість версії відповідача 3 про інвестиційну мету та/чи мету проживання поруч з родичами у майбутньому.

140.Так, хоча підрахувати дійсний майновий стан подружжя ОСОБА_22 на момент набуття спірних активів з великою точністю неможливо з огляду на наведені в апеляційній скарзі чинники, нерозкриття відповідачем-3 даних щодо усіх суттєвих витрат, здійснених протягом тривалого періоду, та з інших об`єктивних причин, на переконання Суду той рівень фінансового забезпечення сім`ї ОСОБА_22, який суди обох інстанцій мали можливість встановити на підставі наданих сторонами доказів та пояснень, не дозволяли їй (та її чоловіку) самостійно (без залучення суттєвих доходів чи запозичень з інших джерел) придбати спірні активи. Також такі придбання не є характерними для цієї сім`ї з огляду на її рівень (стиль) життя (на основі показань та пояснень самої ОСОБА_2 ). Крім того, ОСОБА_2 під час надання показань як свідок підтвердила, що окрім тих доходів, які відображені в податковому реєстрі, вони з чоловіком не мали ніяких інших суттєвих доходів, які використовувалися для накопичення заощаджень для подальшого придбання спірних активів.

141.Суд також повторно наголошує, що мотиви судового рішення стосовно фінансової спроможності чи неспроможності подружжя ОСОБА_22 придбати спірні активи є важливими, але не визначальними як у цій справі, так і у справах цієї категорії загалом. Визначальними є висновки щодо переконливості доказів (та версій) сторін про можливість відповідачів (ОФДМС) вчиняти дії щодо активів, тотожні за змістом розпорядженню ними, чи придбання їх за дорученням таких осіб.

142.Доводи апеляційної скарги з урахуванням висновків суду першої інстанції, досліджених доказів та додаткових мотивів, наведених у цій постанові, не переконали Суд у неправильності (необґрунтованості) прийнятного рішення в частині інтересів відповідача-3.

143.Отже, загальні висновки оскаржуваного рішення щодо того, що спірні об`єкти нерухомості в Києві, розташовані в одному житловому комплексі (АДРЕСА_16»), насправді були набуті відповідачами-1 та 2 (які є ОФДМС), а ОСОБА_7 (до 04.11.2021) та ОСОБА_2 є лише номінальними власниками, є правильними та базуються на таких мотивах: (1) невідповідність рівня доходів та стиля життя ОСОБА_7, подружжя ОСОБА_22 вартості та фізичним характеристикам набутих об`єктів нерухомості; (2) недостатність їх доходів для необхідного в подальшому ремонту квартир з метою реалізації задекларованої мети отримання доходів від надання їх в оренду; (3) відсутність розумного пояснення (та жодних доказів) джерел коштів для придбання ОСОБА_7 квартири та паркомісця в будинку на АДРЕСА_1 (вартістю приблизно 32 000 та 12 000 доларів США відповідно згідно показань ОСОБА_1 ); (4) нереалістичність версії та відсутність жодних документальних її підтверджень щодо обставин надання родичами з Ізраїлю фінансової допомоги ОСОБА_7 та ОСОБА_11 у загальній сумі 150 000 доларів США, яка була використана для придбання квартири ( АДРЕСА_15 ); (5) наявність письмових підтверджень зворотного - декларування як ОСОБА_7 (документальні докази), так і ОСОБА_11 (визнала під час допиту) відсутності інших доходів (у тому числі переказів з-за кордону), окрім пенсії при зверненні за отриманням житлово-комунальних субсидій; (6) непереконливі та плутані пояснення щодо умов надання та повернення ОСОБА_11 55 000 доларів США ОСОБА_28 для придбання квартири ( АДРЕСА_15 ); (7) невідповідність задекларованим планам (щодо отримання додаткового доходу, проживання разом з онуками тощо) ОСОБА_7, ОСОБА_11, ОСОБА_2 тих дій, які фактично були вчинені через 4-5 років [дарування ОСОБА_7 двох квартир та паркомісця в Києві одній з чотирьох онук ОСОБА_3 за наявності також трьох дітей, ніхто з номінальних власників ( ОСОБА_7, подружжя ОСОБА_22 ) так і не переїхав з Вінницької області проживати в Києві]; (8) значний обсяг юридично значимих (оформлення договорів, додаткових угод, реєстрація права власності) та фактичних дій (отримання ключів-бейджів, сплата комунальних послуг протягом більш ніж двох років тощо, сплата ОСОБА_1 за ОСОБА_2 останнього платежу за квартиру в сумі, більшій ніж 60 000 грн з власного банківського рахунку) відповідачами-1 та 2 ( ОСОБА_1 та ОСОБА_3 ); (9) здійснення ремонту в квартирі (АДРЕСА_15) та квартирі (АДРЕСА_18), оформлених первинно на ОСОБА_7, відповідачами-1 та 2 ще до дарування їх ОСОБА_3 ; (8) придбання тіткою ОСОБА_3 . ОСОБА_2 паркомісця саме в тому будинку, де знаходиться квартира (АДРЕСА_15), яка згодом відійшла сім`ї відповідачів-1 та 2; (10) систематичне здійснення покупок ОСОБА_1 в магазинах на території АДРЕСА_16» з весни 2020 року (після введення будинку в експлуатацію); (11) суперечливість інших версій відповідачів (зокрема, щодо порядку компенсації сплачуваних ОСОБА_1 протягом 2,5 років коштів за комунальні послуги по квартирі на Предславинській вулиці, щодо способу здійснення переказів/передач коштів ОСОБА_21 для своєї матері); (12) ідентичне формулювання тексту нотаріальних довіреностей (різних нотаріусів, з різних міст, в різний час, від різних довірителей) на одних представників ( ОСОБА_1, ОСОБА_3.) для вчинення дій щодо інвестування у квартири та паркомісце в АДРЕСА_16».

(6) Дослідження нових обставин щодо здійснення ремонту в квартирі (АДРЕСА_15) за рахунок коштів відповідачів-1 та 2

144.В апеляційній скарзі адвокат Мостова І. О. просила Суд дослідити нові обставини та докази стосовно збільшення вартості спірного об`єкту нерухомого майна - квартири (АДРЕСА_15) за рахунок здійсненого в ній ремонту за рахунок коштів відповідачів-1 та 2, тобто поліпшень, що є невід`ємними. Стверджувала, що неврахування цих обставин порушує принцип пропорційності, оскільки можуть виявитись стягненими активи, придбані за рахунок законних доходів.

145.Адвокатом зазначено про такі підстави для дослідження нових обставин та необхідності допуску нових доказів: (1) відповідачі-1 та 2 не могли надати суду підтвердження здійснення ремонту, оскільки це не належало до предмета доказування при поданні первинного позову, оскільки позовні вимоги полягали у стягненні з відповідачів-1 та 2 коштів, які становлять різницю між вартістю активів та законними доходами (при цьому в основу розрахунку позивача було покладено вартість квартири на дату набуття); (2) після надання відзиву відповідачами-1 та 2 позивачем подано заяву про зміну предмета позову, відповідно до якої заявлено позовні вимоги про стягнення в дохід держави квартири (АДРЕСА_15); (3) правові підстави регламентовані пунктом 6 частини 2 статті 356, частинами 1-3 статті 367 ЦПК, правовою позицією Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 13.01.2021 у справі № 264/949/19, за якою вирішуючи питання щодо дослідження доказів, які без поважних причин не подавалися до суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції повинен врахувати як вимоги частини 1 статті 44 ЦПК щодо зобов`язання особи, яка бере участь у справі, добросовісно здійснювати свої права та виконувати процесуальні обов`язки, так і виключне значення цих доказів для правильного вирішення справи.

146.Суд повторює свою позицію, що втручання у права відповідача має бути пропорційним до порушеного права (інтересу держави) та справедливо його відновлювати, тобто спосіб захисту має бути співрозмірним (має відповідати) легітимній меті його застосування, не виходити за межі розумної необхідності її досягнення та не накладати надмірний тягар на відповідача. Крім цього, пропорційність є однією із основних засад (принципів) цивільного судочинства. Суд визначає в межах, встановлених ЦПК, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи серед іншого завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору (пункт 6 частини 3 статті 2, стаття 11 ЦПК). Вирішення питання щодо пропорційності конкретного способу захисту легітимній меті його використання має визначатися з урахуванням встановлених у справі фактичних обставин. При цьому не слід виходити з буквального тлумачення норми статті 290 ЦПК про те, що в разі визнання необґрунтованим активу саме він (а не його вартість) має бути стягнута в дохід держави.

147.Так, якщо актив після його набуття збільшується у вартості [наприклад, при поліпшенні активу за рахунок обґрунтованих (законних) активів], то в такому разі стягнення активу призведе до погіршення становища відповідача та непропорційного втручання в його права [адже стягненими виявляться і обґрунтовані (законні) активи відповідача]. Справедливим у зазначеному випадку буде стягнення його первісної вартості (тобто вартості на момент його набуття). Якщо навпаки - актив після набуття зменшився у вартості (наприклад, через зношення в ході використання), то стягнення його первісної вартості також може призвести до погіршення становища відповідача. У такому випадку справедливим може бути стягнення самого активу (пункти 46-47 постанови Апеляційної палати ВАКС від 14.12.2022 у справі № 991/366/22, яка залишена в силі постановою КЦС ВС від 16.10.2024).

148.Доказами, що свідчать про здійснення ремонту відповідачами-1 та 2, на думку апелянта є такі: (1) визнання цього факту позивачем, оскільки він посилався на наявні у справі рахунки з оплати комунальних послуг з метою доведення здійснення в квартирі ремонту саме відповідачами-1 та 2; (2) виписки про рух коштів на банківських рахунках відповідачів-1 та 2 у 2021-2022 роках про зняття готівки [стверджується, що усі зняті з карткового рахунку (переведені в готівку) кошти були витрачені саме на ремонт квартири (АДРЕСА_15)]; (3) також з зазначених операцій можуть вбачатись певні витрати, пов`язані з ремонтом, з огляду на назви отримувачів коштів та їх спеціалізацію [магазин BUTLERS (товари для дому), SHOWROOM EGLO, KYIV, «ООО Двери Белоруссии», магазин Епіцентр Петрівка, Київ]; (4) фотографії ремонту квартири [нові докази].

149.Судом допущені для дослідження нові докази з огляду на той факт, що вони мають суттєве значення для правильного вирішення справи. Водночас Суд не отримав переконливих аргументів стосовно того, що саме завадило стороні відповідачів надати їх після уточнення прокурором позовних вимог в суді першої інстанції.

150.З приводу наданих фотографій квартири (том 12 а. с. 27-34), в якій виконано ремонт, прокурор зауважив, що з них неможливо ідентифікувати яка сама квартира на них зображена. Жодних переконливих доказів того, це квартира ( АДРЕСА_15 ) не надано.

151.Суд також враховує той факт, що відповідач-1 ОСОБА_1, будучи допитаним в якості свідка, показав, що він з сім`єю переїхав у квартиру ( АДРЕСА_15 ) восени 2021 року (точну дату не пам`ятає). При цьому на момент переїзду в квартирі ремонт вже фактично був зроблений (санвузол, підлога, стіни тощо) і навіть придбані частково меблі. Не було лише зроблено: «частково двері, частково меблі, облаштування кухні».

152.Тобто, усі невід`ємні поліпшення квартири в частині ремонту (меблі, кухонну техніку Суд не вважає невід`ємними поліпшеннями) були зроблені до зими 2021 року. Хто та за чий рахунок робив ремонт ОСОБА_1 як свідок не повідомив. Під час апеляційного перегляду на це питання Суду ОСОБА_1 зазначив, що увесь ремонт робив (фінансував) він з дружиною.

153.Крім того, Суд не може врахувати твердження про те, що усі зняті з карткового рахунку (обготівковані) кошти (хоча б протягом 2021 року до моменту переїзду сім`ї ОСОБА_29 ), були витрачені на ремонт квартири ( АДРЕСА_15 ), а не на якісь інші потреби. Жодних договорів, квитанцій, інших розрахункових документів, навіть скріншотів переписки з робітниками, які проводили роботи (у порівнянні з ситуацією щодо будівництва та ремонту садового будинку) відповідачами не надано.

154. Так, у відзиві на апеляційну скаргу позивача адвоката Мостової І. О. (том 14 а. с. 32-38) наведено перелік витрат (переказів), пов`язаних з проведенням ремонту садового будинку за період з моменту введення його в експлуатацію (19.10.2020) до набуття відповідачем-2 квартири (АДРЕСА_15) за договором дарування від 04.10.2021 на суму 379 483,35 грн. Серед них численні придбання (оплати) в магазинах Епіцентр та інших суб`єктів господарювання, які можуть бути пов`язані з ремонтом (покриття для підлоги, сигналізація, відеоспостереження, світильники тощо). Жодні з цих витрат не позначені як витрати, пов`язані з ремонтом квартири (АДРЕСА_15). Так само, і інші витрати (про які зазначалося у відзивах на позов), пов`язані з будівництвом садового будинку, які були здійснені відповідачем-1 раніше, в 2019-2020 роках, були враховані судом першої інстанції при формуванні висновку щодо обґрунтованості садового будинку як спірного активу.

155.Таким чином, відповідачами-1 та 2 не доведено: (1) здійснення ними невід`ємних поліпшень квартири після переїзду, який відбувся восени 2021 року; (2) факт проведення ремонту в квартирі (АДРЕСА_15) за свій кошт до переїзду; (3) витрачання обготівкованих коштів з банківських рахунків відповідачів-1 та 2 саме на ремонт квартири (АДРЕСА_15); (4) належність представлених фото ремонту квартири до квартири ( АДРЕСА_15 ).

156.Враховуючи викладене, підстав для зміни (скасування) рішення суду в частині стягнених з відповідачів-1 та 2 сум коштів, або визнання квартири (АДРЕСА_15) необґрунтованим активом та його стягнення, немає.

(7) Вирішення доводів апеляційної скарги позивача (прокурора) щодо садового будинку

157.Суд відмовив у визнанні необґрунтованим активом та стягненні на користь держави садового будинку за адресою: АДРЕСА_13 .

158.Мотивував своє рішення такими обставинами та висновками (розділи 6.4, 8.2, 10.3 рішення суду): (1) будівництво розпочато 21.01.2019, завершено 28.09.2020, вартість основних фондів становила 650 000 грн (згідно з відомостями Витягу з реєстру будівельної діяльності Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва); (2) будівництво здійснене на земельній ділянці, власником якої є ОСОБА_3 за договором купівлі-продажу від 13.11.2018, право власності на цей об`єкт зареєстроване 27.11.2020 за ОСОБА_3 ; (3) сумнівів у тому, що об`єкт збудований за рахунок відповідачів-1 та 2 у суду немає: зокрема ОСОБА_1 спілкувався з особою, відповідальною за будівництво, сплачував певні кошти за виконані роботи та матеріали, ця обставина сторонами не оспорювалась; (4) дачний будинок збудований за рахунок власних коштів ОСОБА_1 . Зокрема ним витрачені власні заощадження в розмірі 250 000 грн, зазначені в декларації за 2018 рік, тобто станом на 31.12.2018, а також здійснювались платежі з банківського рахунку на придбання матеріалів та робіт на загальну суму, що перевищує 440 000 грн; (5) в період будівництва з 21.01.2019 до 28.09.2020 ОСОБА_1 здійснені перерахування на придбання певних робіт та матеріалів на суму 400 192,69 грн; (6) в декларації за 2018 рік ОСОБА_1 задекларував 250 000 грн готівки, які перебували у нього станом на 31.12.2018, в декларації за 2019 рік ОСОБА_1 зазначену суму вже не вказав.

159.Прокурор з цими висновками не погодився, навів доводи, зазначені в пункті 12 цієї постанови. Зокрема, посилався на той факт, що у декларації про готовність об`єкта до експлуатації реєстраційний номер ВН № 101201019150 (том 2 а. с. 71-74) зазначено, що будівництво розпочато 21.01.2020, дата завершення будівництва - 28.09.2020. Вартість основних фондів, які прийняті в експлуатацію - 650 000 грн.

160.Визначальним для вирішення апеляційної скарги прокурора є встановлення дійсної дати початку будівництва садового будинку, прокурор вважає дату 21.01.2019 встановленою судом помилково, такою, що не відповідає матеріалам справи.

161.Суд відхиляє доводи прокурора щодо того, що будівництво було розпочате саме 21.01.2020.

162.Так, як правильно встановлено судом першої інстанції, згідно з наданою копією першого аркуша Повідомлення про початок виконання будівельних робіт щодо будівництва дачного будинку на земельній ділянці 0520680200:01:004:0830 у с. Агрономічне, СМ «Окружний» Вінницького району Вінницької області цей документ поданий до Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Вінницькій області 21.01.2019 (том 8 а. с. 123).

163.У декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, ОСОБА_1 за 2019 зазначено про наявність у дружини ОСОБА_3 об`єкта незвершеного будівництва площею 120 кв. м за адресою садового будинку.

164.Крім того, листування в мобільному месенджері з особою, яка за твердженням відповіадча-1 відповідала за будівництво, мало місце в тому числі в жовтні 2019 року. Зазначене листування стосувалось перерахунку коштів, воно містить фото банківської карти та скріншотів банківського додатку про переказ коштів (том 8 а. с. 107-122). У листопаді 2019 року згідно наведеного листування та надісланих фото вже були завершені роботи з облаштування каркасу, перекриття в будинку, планувалось в цьому ж місяці розпочати роботи з облаштування даху (том 7 а. с. 166-181).

165.Відповідно до банківської виписки АТ КБ «Приватбанк» по банківському рахунку ОСОБА_1 (том 7 а. с. 183-208, том 8 а. с. 130-149) з серпня 2019 року останнім здійснювались певні платежі, пов`язані з будівництвом садового будинку, зокрема ОСОБА_18 . Тож, зазначення дати 21.01.2020 у декларації про готовність об`єкта до експлуатації є опискою.

166.У доданому адвокатом до відзиву на апеляційну скаргу витягу з Реєстру будівельної діяльності щодо інформації про технічні інвентаризації Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва (том 14 а. с. 39-42) зазначено виправлену дату початку будівництва садового будинку 21.01.2019.

167.Подальший розгляд доводів апеляційної скарги прокурора є недоцільним з огляду на прив`язку (залежність) їх від питання дати (року) початку будівництва.

168.З огляду на це, у задоволенні апеляційної скарги позивача слід відмовити.

(8) Щодо інших аргументів сторони захисту

169.В апеляційних скаргах містяться також інші аргументи, які не потребують детального аналізу Суду та не мають будь-якого вирішального значення в цій справі. При цьому Суд виходить з усталеної практики ЄСПЛ. Так, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. З рішення має бути чітко зрозуміло, що головні проблеми, порушені у цій справі, були розглянуті (Boldea v. Romania від 15.02.2007, № 19997/02, § 30) і що конкретні та ясні відповіді були надані на аргументи, які є вирішальними для результату розгляду справи (Moreira Ferreira v. Portugal (№ 2) [GC] від 11.07.2017, № 19867/12, § 84; S.C. IMH Suceava S.R.L. v. Romania від 29.10.2013, № 24935/04, § 40). Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Ruiz Torija v. Spain від 09.12.1994, № 303-A, § 29; Серявін та інші проти України від 10.02.2010, заява № 4909/04, § 58).

170.Відхиляючи апеляцію, апеляційний суд може, в принципі, просто схвалити обґрунтування рішення суду нижчої інстанції (див. рішення у справах «Хелле проти Фінляндії» (Helle v. Finland), від 19.12.1997, §§ 59-60, Звіти про судові рішення та ухвали 1997-VIII, «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), № 49684/99, § 30, від 27.09.2001, «Степанян проти Вірменії» (Stepanyan v. Armenia), № 45081/04, § 35, від 27.10.2009 та «Емель Бойраз» (Emel Boyraz), згадане вище, § 74) (рішення «Їлдиз проти Туреччини» (Yildiz v. Turkey), заява № 47124/10, від 27.04.2021, § 31), Гарсіа Руїс проти Іспанії (Garcia Ruiz v. Spain), № 30544/96, § 26, від 21.01.1999.

171.У цій справі Суд надав відповіді на всі вагомі аргументи сторін, а інші доводи не спростовують тих висновків суду першої інстанції, які схвалені Судом.

(9) Висновки Суду за результатами розгляду справи

172.Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (стаття 375 ЦПК).

173.Суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та надав правильну оцінку представленим сторонами доказам.

174.Нові докази, надані відповідачами та досліджені в ході апеляційного розгляду, не змінили баланс доказів та версій сторін стосовно спірних активів.

175.Суд дійшов висновку, що квартира (АДРЕСА_15) може бути активом, до якого державою може бути пред`явлений позов про визнання його необґрунтованим та стягнення, з мотивів, зазначених в оскаржуваному рішенні. Зокрема, з огляду на те, що він був зареєстрований саме як об`єкт нерухомості за ОСОБА_7 після 28.11.2019, а згодом був подарований ОСОБА_3, яка була ОФДМС.

176.Підстав для зміни висновків суду першої інстанції щодо необґрунтованості та стягнення активів у вигляді квартири (АДРЕСА_15), машиномісця (АДРЕСА_15), часткової необґрунтованості активу у вигляді квартири (АДРЕСА_17) та стягнення відповідних сум з відповідачів-1 та 2 Судом не встановлено.

177.Також Суд відхилив доводи апеляційної скарги прокурора, підстав для зміни чи скасування рішення суду щодо активу у вигляді садового будинку за результатами апеляційного перегляду не встановлено.

178.Керуючись статтями 259, 375, 381-384 ЦПК, колегія суддів ухвалила:

1.Апеляційні скарги - залишити без задоволення.

2.Рішення Вищого антикорупційного суду від 24.07.2024 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Судді:

Михайленко Д. Г. Панкулич В. І. Семенников О. Ю.