- Presiding judge (HACC): Moisak S.M.
Справа № 991/6364/24
Провадження 1-кп/991/82/24
У Х В А Л А
06 грудня 2024 року м.Київ
Вищий антикорупційний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
захисників ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11,
обвинувачених ОСОБА_12, ОСОБА_13,
представника потерпілого ОСОБА_14,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в приміщенні зали судових засідань Вищого антикорупційного суду в місті Києві клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_12 - адвоката ОСОБА_8 про закриття кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 11 липня 2016 року за № 22016000000000269, за обвинуваченням
ОСОБА_12, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Києві, громадянин України, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, проживає за адресою: АДРЕСА_2, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України,
ОСОБА_13, який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 у місті Миколаїв, громадянин України, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3, проживає за адресою: АДРЕСА_4, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України,
В С Т А Н О В И В:
На розгляді Вищого антикорупційного суду перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 22016000000000269 від 11.07.2016, за обвинуваченням ОСОБА_12 та ОСОБА_13 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України.
Ухвалою суду від 09.09.2024 у вказаному провадженні призначено підготовче судове засідання.
19.09.2024 постановлено ухвалу, якою визначено розгляд кримінального провадження здійснювати колегіально у складі трьох суддів.
До початку підготовчого судового засідання захисником ОСОБА_8 подано до суду клопотання про закриття кримінального провадження.
Доводи клопотання про закриття кримінального провадження
У поданому до суду клопотанні захисник послався на декілька правових підстав для закриття кримінального провадження. Першою підставою, на твердження захисника, є необхідність закриття провадження через сплив строків досудового розслідування. Наведену тезу захисник обґрунтовувала наступним. Кримінальне провадження № 22016000000000269 внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 11.07.2016. 16.03.2018 набув чинності Закон України № 2147-VIII, яким внесені зміни до Кримінального процесуального кодексу України. Вказаним законом визначено, що строк досудового розслідування у кримінальних провадженнях щодо тяжких та особливо тяжких злочинів до моменту повідомлення особі про підозру становив 18 місяців. Враховуючи внесені до законодавства зміни та факт не звернення сторони обвинувачення до слідчих суддів з клопотанням про продовження строків досудового розслідування до моменту повідомлення ОСОБА_12 та ОСОБА_13 про підозру захисник стверджувала, що строк досудового розслідування у провадженні № 22016000000000269 сплив 11.01.2018. Водночас, за твердженням захисника, закінчення строків досудового розслідування на зазначену ним дату не мало ніяких наслідків для провадження. Проте вже в день набрання законом чинності, тобто 16.03.2018, законодавець вимагав від сторони обвинувачення прийняти процесуальне рішення: продовжити строки досудового розслідування або закрити провадження. Наведена позиція, на переконання захисника, відображена в абз. 2 п. 10 ч. 2 ст. 284 КПК України (в редакції Закону України № 2147-VIII від 03.10.2017 та який втратив чинність 01.01.2024), що зобов`язувала слідчого, дізнавача, прокурора закрити кримінальне провадження у разі, коли строк досудового розслідування, визначений статтею 219 цього Кодексу, закінчився та жодній особі не було повідомлено про підозру. Спираючись на викладене та зазначаючи про відсутність процесуальних рішень щодо продовження строку досудового розслідування у кримінальному провадженні до повідомлення ОСОБА_12 та ОСОБА_13 про підозру, захисник просила провадження закрити на підставі абз. 2 п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України. Одночасно з цим захисник зазначила, що примітка до статті 219 КПК України щодо визначення законодавцем кримінальних проваджень, до яких повинні застосовуватися зміни щодо початку обчислення строків досудового розслідування, внесені Законом України № 2147-VIII від 03.10.2017, не є правовою нормою. Примітка є лише роз`ясненням порядку застосування норми права та дана примітка є неконституційною через відсутність рівності громадян перед законом у разі її застосування. Отже, примітка до статті не повинна братися до уваги при прийнятті процесуальних рішень. Окремо захисник послалася на постанову Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного суду від 31.10.2022 у справі № 753/12578/19 та зазначила, що за результатами розгляду справи Об`єднана палати дійшла висновку про необхідність продовження строків досудового розслідування і у кримінальних провадженнях, внесених до Єдиного реєстру досудових розслідувань до набрання чинності Закону України № 2147-VIII від 03.10.2017 за правилами, визначеними цим законом.
Другою підставою для закриття кримінального провадження захисник зазначила наступне. Кримінальне провадження № 42018000000002582 внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 23.10.2018. Тобто після набрання чинності Законом України № 2147-VIII від 03.10.2017. За приписами КПК, чинними на той момент, строк досудового розслідування у кримінальному провадженні щодо тяжких та особливо тяжких злочинів до повідомлення особі про підозру складав 18 місяців. У відповідності до вказаних вимог законодавства строк досудового розслідування у провадженні № 42018000000002582 продовжено до 23.04.2021 рішенням слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 22.04.2020. У подальшому матеріали досудового розслідування кримінального провадження № 42018000000002582 об`єднані з матеріалами досудового розслідування кримінального провадження № 22016000000000269 постановою прокурора ОСОБА_5 від 27.01.2021. Після об`єднання матеріалів проваджень та до часу повідомлення ОСОБА_12 та ОСОБА_13 про підозру 22.02.2023 строки досудового розслідування «у фактовій об`єднаній справі» більше не продовжувалися. Таким чином, на переконання захисника, оскільки строк досудового розслідування у кримінальному провадженні № 22016000000000269 взагалі до повідомлення про підозру не продовжувався, то він сплив 11.01.2018, а у кримінальному провадженні № 42018000000002582 - сплив 23.04.2021. На підставі викладеного захисник просила закрити провадження на підставі абз. 2 п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України.
Стосовно можливості застосування норми права, на підставі якої захисник просила закрити провадження, - абз. 2 п. 10 ч. 2 ст. 284 КПК України та яка втратила чинність відповідно до Закону України № 3509-ІХ від 08.12.2023 (набув чинності 01.01.2024) захисник зазначила таке. Законодавцем не вірно зазначено номер абзацу статті 284 цього Кодексу, яка виключалася з КПК. У зв`язку з чим підстав вважати, що відповідний абзац виключений з Кримінального процесуального кодексу не можна та він підлягає застосуванню.
Третьою підставою для закриття кримінального провадження захисник назвала існування нескасованої постанови слідчого про закриття кримінального провадження з підстав відсутності в діянні складу кримінального правопорушення у кримінальному провадженні щодо того самого діяння. Тобто з підстави, передбаченої п. 9-1 ч. 1 ст. 284 КПК України. В обґрунтування наведеної позиції захисник зазначила таке. Постановою начальника СВ Лиманського ВП ГУНП в Одеській області від 22.03.2019 кримінальне провадження № 22016000000000269 закрито у зв`язку з відсутністю в діях службових осіб складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 191 КК України. В постанові слідчим надано правову оцінку діянням службових осіб, які є предметом судового розгляду у даному провадженні. Процесуальними керівниками у даному провадженні постанова про закриття скасована не була. Втім наведена постанова про закриття кримінального провадження незаконно скасована першим заступником Генерального прокурора через 125 днів після її винесення. Незаконність постанови першого заступника Генерального прокурора про скасування постанови про закриття кримінального провадження захисник обґрунтувала приписами Кримінального процесуального законодавства. Відповідно до положення ч. 6 ст. 36 КПК України Генеральний прокурор, керівник регіональної прокуратури, керівник місцевої прокуратури, їх перші заступники та заступники при здійсненні нагляду за додержанням законів під час проведення досудового розслідування мають право скасовувати незаконні та необґрунтовані постанови слідчих та прокурорів нижчого рівня у межах строків досудового розслідування, передбачених статтею 219 цього Кодексу. Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 3 КПК України досудове розслідування починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань і закінчується, зокрема, закриттям кримінального провадження. За твердженням захисника, оскільки кримінальне провадження № 22016000000000269 було закрито, то досудове розслідування у ньому не проводилося, заступник Генерального прокурора не мав законних повноважень щодо скасування постанови про закриття провадження. Діяв не в межах наданих йому законодавцем повноважень під час здійснення нагляду за додержанням законів та на досудовому розслідуванні. Захисник також зауважила, що постанова першого заступника Генерального прокурора від 25.07.2019 про скасування постанови про закриття кримінального провадження винесена поза межами строків досудового розслідування. На переконання захисника, строки досудового розслідування у провадженні № 22016000000000269 закінчилися з підстав, наведених у першому пункті клопотання про закриття провадження. У сукупності викладеного захисник зазначила, що постанова першого заступника Генерального прокурора є незаконною та не повинна братися до уваги, як така, що скасувала постанову про закриття кримінального провадження. Отже, дотепер постанова про закриття кримінального провадження № 22016000000000269 у зв`язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення є актуальною, що свідчить про необхідність закриття судом провадження на підставі п. 9-1 ч. 1 ст. 284 КПК України.
Підсумовуючи викладене захисник у клопотанні просила закрити кримінальне провадження на підставі абз. 2 п. 10 та п. 9-1 ч. 1 ст. 284 КПК України.
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні захисник ОСОБА_8 подане клопотання підтримала та зазначила наступне. На її переконання існує декілька підстав для закриття кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_12 . Як першу підставу захисник назвала закінчення строку досудового розслідування у кримінальному провадженні № 22016000000000269 від 11.07.2016 через його не продовження стороною обвинувачення за правилами, визначеними Законом України № 2147-VIII від 03.10.2017. Надала пояснення стосовно того, що вірним застосуванням норм права, на її переконання, є продовження досудового розслідування у кримінальних провадженнях, в яких особам не повідомлено про підозру та які внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань до дати набрання чинності Законом України № 2147-VIII, за правилами даного закону. Другою підставою для закриття кримінального провадження захисник назвала закінчення строку досудового розслідування в об`єднаному провадженні. Пояснила, що в об`єднаному провадженні строки досудового розслідування також не продовжувалися до моменту повідомлення особам про підозру. Сторона обвинувачення не звертала уваги на зміни, внесені до Кримінального процесуального кодексу України вищезазначеним законом, що стало наслідком закінчення строків досудового розслідування. Строки обраховувалися з моменту внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань хоча особам про підозру і не повідомлялося. Третьою підставою для закриття провадження захисник назвала існування постанови про закриття кримінального провадження з підстав відсутності в діянні ознак кримінального правопорушення за тими ж фактами протиправної діяльності, що є предметом судового розгляду в даній справі. Пояснила, що кримінальне провадження № 22016000000000269 на підставі рішення начальника СВ Лиманського ВП ГУНП в Одеській області від 22.03.2019 закрито у зв`язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення. У подальшому дане рішення постановою першого заступника Генерального прокурора скасоване. На переконання захисника, рішення про скасування постанови про закриття кримінального провадження винесено не в межах приписів КПК України, що свідчить про його незаконність та продовження існування постанови про закриття провадження № 22016000000000269. Просила клопотання про закриття провадження задовольнити та закрити кримінальне провадження на підставі абз. 2 п. 10 та п. 9-1 ч. 1 ст. 284 КПК України.
Обвинувачений ОСОБА_12 підтримав клопотання про закриття провадження за його обвинуваченням на підставі абз. 2 п. 10 та п. 9-1 ч. 1 ст. 284 КПК України.
Захисники ОСОБА_6, ОСОБА_7 підтримали клопотання колеги про закриття провадження в частині існування нескасованої постанови про закриття кримінального провадження.
Обвинувачений ОСОБА_13 підтримав клопотання про закриття кримінального провадження.
Захисники ОСОБА_9, ОСОБА_11 та ОСОБА_10 підтримали позицію обвинуваченого щодо закриття провадження.
Прокурор ОСОБА_15 заперечував проти задоволення клопотання та пояснив. Стаття 314 КПК України не передбачає закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої п. 9-1 ч. 1 ст. 284 КПК України. Відповідне рішення Суд може прийняти в подальшому на підставі досліджених матеріалів справи. Разом з цим, прокурор зазначив, що відповідно до приписів законодавства кримінальне провадження № 22016000000000269 не може бути закрито і з підстав, передбачених п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України, оскільки воно внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 11.07.2016. Тобто до змін, які набули чинності 16.03.2018. Просив відмовити у задоволенні клопотання сторони захисту.
Представник потерпілого ОСОБА_14 підтримала позицію прокурора.
Встановлені судом фактичні обставини справи з наданих стороною захисту матеріалів та обвинувального акта і реєстру матеріалів досудового розслідування
11.07.2016 Головним слідчим управлінням Служби безпеки України внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань кримінальне провадження за № 22016000000000269 за фактом незаконного заволодіння впродовж 2015-2016 років грошовими коштами, які при справлянні корабельного збору від судновласників через морських агентів повинні були надходити на розрахункові рахунки ДП «Адміністрація морських портів України», проте неправомірно надходили на розрахункові рахунки приватних юридичних осіб, на загальну суму 72 017 630 гривень, що є особливо великим розміром, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.
22.03.2019 начальником СВ Лиманського ВП ГУНП в Одеській області прийнято процесуальне рішення у формі постанови про закриття кримінального провадження № 22016000000000269, у зв`язку з встановленням відсутності в діянні приватних юридичних осіб складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.
25.07.2019 першим заступником Генерального прокурора винесена постанова про скасування постанови про закриття кримінального провадження № 22016000000000269.
02.08.2019 заступником Генерального прокурора - керівником Спеціалізованої антикорупційної прокуратури визначена підслідність у кримінальному провадженні № 22016000000000269 за Національним антикорупційним бюро України.
23.10.2018 Генеральною прокуратурою України при здійсненні нагляду за додержанням законів під час проведення досудового розслідування кримінального провадження № 22016000000000269 встановлена можливість неправомірних дій службових осіб Міністерства інфраструктури України, які, діючи за попередньою змовою зі службовими особами приватних юридичних осіб, вжили упродовж 2014-2015 років заходів до прийняття нормативно-правового акта щодо надходження грошових коштів від корабельного збору на користь суб`єктів господарської діяльності, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України. Відомості за вказаним фактом внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42018000000002582 від 23.10.2018 та 31.10.2018 підслідність у вказаному провадженні визначена за Головним слідчим управлінням Служби безпеки України.
16.03.2020 начальником відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням щодо захисту суверенітету і територіальної цілісності України та підтримання обвинувачення управління кримінальних проваджень Департаменту нагляду за спеціальними органами правопорядку Офісу Генерального прокурора визначена підслідність у кримінальному провадженні № 42018000000002582 за Національним антикорупційним бюро України.
22.04.2020 слідчим суддею Вищого антикорупційного суду строк досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42018000000002582 продовжено на дванадцять місяців, тобто до 23.04.2021.
27.01.2021 прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури прийнято постанову про об`єднання матеріалів досудового розслідування № 22016000000000269 з матеріалами досудового розслідування кримінального провадження № 42018000000002582.
20.02.2023 детективом Національного бюро Другого відділу детективів Другого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України винесена постанова в об`єднаному кримінальному провадженні № 22016000000000269, досудове розслідування в якому здійснювалося за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191 КК України та ч. 2 ст. 364 КК України, та змінено правову кваліфікацію кримінального правопорушення з ч. 5 ст. 191 КК України на ч. 2 ст. 364 КК України.
22.02.2023 ОСОБА_12 та ОСОБА_13 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення.
20.04.2023 заступником Генерального прокурора - керівником Спеціалізованої антикорупційної прокуратури прийнято процесуальне рішення у формі постанови про продовження строку досудового розслідування до трьох місяців.
16.05.2023 слідчим суддею Вищого антикорупційного суду строк досудового розслідування у кримінальному провадженні продовжено до шести місяців, тобто до 22.08.2023 включно.
08.08.2023 повідомлено стороні захисту про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів досудового розслідування.
Оцінка та висновки суду щодо вирішення клопотання захисника
Ознайомившись з клопотанням захисника, вислухавши думки учасників судового засідання, перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла таких висновків.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 3 КПК України досудове розслідування - стадія кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності, клопотання про закриття кримінального провадження.
Під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Розумними вважаються строки, що є об`єктивно необхідними для виконання процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень. Розумні строки не можуть перевищувати передбачені цим Кодексом строки виконання окремих процесуальних дій або прийняття окремих процесуальних рішень. Проведення досудового розслідування у розумні строки забезпечує прокурор, слідчий суддя (в частині строків розгляду питань, віднесених до його компетенції), а судового провадження - суд (ч. 1, 2 ст. 28 КПК України).
Разом з тим законодавцем визначено і конкретні строки, протягом яких уповноважені особи мають провести досудове розслідування у кримінальних провадженнях. Так, строк досудового розслідування з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину визначається п. 4 ч. 3 ст. 219 КПК України та становить два місяці з дня повідомлення особі про підозру. Водночас частина 4 згаданої норми передбачає можливість продовження строку досудового розслідування у порядку, передбаченому параграфом 4 глави 24 КПК України.
Враховуючи відсутність спору з боку сторони захисту щодо дотримання обвинуваченням строків досудового розслідування після повідомлення ОСОБА_12 та ОСОБА_13 про підозру, без врахування зауважень щодо порушення строків до повідомлення про підозру, Суд не вбачає необхідності надавати оцінку відповідним обставинам.
Разом з цим, з приводу не дотримання стороною обвинувачення строків досудового розслідування у кримінальному провадженні № 22016000000000269 через їх не продовження до моменту повідомлення особам про підозру, тобто не продовження за правилами, визначеними Законом України № 2147-VIII від 03.10.2017, колегія суддів зазначає таке.
Кримінальне провадження за № 22016000000000269 внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 11.07.2016.
Кримінальним процесуальним законодавством, чинним на час прийняття відповідного процесуального рішення, передбачалося, що досудове розслідування повинно бути закінчено протягом двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину (п. 2 ч. 1 ст. 219 КПК в редакції від 11.06.2016).
Законом України № 2147-VIII від 03.10.2017 внесено зміни до статті 219 КПК України та визначено, що строк досудового розслідування у кримінальному провадженні щодо тяжкого або особливо тяжкого злочину з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань до дня повідомлення особі про підозру становить вісімнадцять місяців (п. 3 абз. 2 ч. 1 ст. 219 КПК України). Дана норма набула чинності 16.03.2018. Водночас, відповідно до примітки до частини першої статті 219 в редакції Закону № 2147-VIII від 03.10.2017 - зміни не мають зворотньої дії в часі та застосовуються до справ, по яким відомості про кримінальне правопорушення, внесені в Єдиний реєстр досудових розслідувань після введення в дію цих змін.
Таким чином, враховуючи дату внесення відомостей про кримінальне правопорушення за № 22016000000000269 до Єдиного реєстру досудових розслідувань 11.07.2016 та дату набуття чинності Закону України № 2147-VIII - 16.03.2018 є очевидним, що до кримінального провадження № 22016000000000269 не можна застосовувати норми закону, про які зазначає захисник. З огляду на викладене позиція захисника ОСОБА_8 не ґрунтується на приписах законодавства та відхиляється судом, як підстава для закриття кримінального провадження у зв`язку з закінченням строків досудового розслідування.
Стосовно відсутності у примітці законодавчої норми щодо необхідності її виконання та неконституційності самої примітки в наведеній редакції Суд зазначає таке.
Відповідно до п. 6 ч. 2 ст. 32 Закону України «Про правотворчу діяльність» до структури закону входить примітка. Водночас, визначення певної правової норми неконституційною є прерогативою Конституційного Суду України шляхом постановлення відповідного рішення. Особиста незгода захисника з відповідною нормою законодавства у зв`язку з реалізацією нею стратегії захисту не може бути підставою для визнання будь-якої норми неконституційною та підставою для не врахування такої норми судом.
З приводу закінчення строків досудового розслідування в об`єднаному кримінальному провадженні колегія суддів звертає увагу на ті обставини, що постановою прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури від 27.01.2021 матеріали досудового розслідування кримінального провадження № 42018000000002582 від 23.10.2018 об`єднані з матеріалами досудового розслідування кримінального провадження № 22016000000000269 від 11.07.2016. При цьому, у відповідності до Положення про Єдиний реєстр досудових розслідувань, порядок його формування та ведення (в редакції чинній на момент прийняття рішення) об`єднаному кримінальному провадженню присвоєно номер раніше розпочатого провадження, № 22016000000000269.
Враховуючи викладене, оскільки об`єднаному провадженню присвоєно єдиний унікальний номер кримінального провадження 22016000000000269, яке внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 11.07.2016, колегія суддів погоджується з ти що стороні обвинувачення не потрібно було звертатися до слідчих суддів для продовження строку досудового розслідування у даному провадженні до моменту повідомлення ОСОБА_12 та ОСОБА_13 про підозру. Вказана позиція суду аргументована аналогічними обставинами, що і попередній висновок про відсутність необхідності здійснення такого продовження до повідомлення особам про підозру, оскільки кримінальне провадження № 22016000000000269 внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань до введення в дію змін, передбачених Законом України № 2147-VIII від 03.10.2017.
З приводу посилання захисника на постанову Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного суду від 31.10.2022 у справі № 753/12578/19, колегія суддів зазначає наступне.
Хоча вказаним рішенням і визначено необхідність у продовженні строків досудового розслідування в об`єднаних кримінальних провадження, одне з яких внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань до набуття чинності змін до Кримінального процесуального кодексу Законом України № 2147-VIII від 03.10.2017, а інше - після набуття чинності таких змін, проте наведене захисником рішення стосується вирішення спору щодо повноважень особи (прокурора чи слідчого судді), яка має право продовжувати строки досудового розслідування у кримінальному провадженні, в якому особі повідомлено про підозру. Враховуючи наведене, колегія суддів зазначає, що посилання захисника на позицію Об`єднаної палати не є релевантним до подій у кримінальному провадженні № 22016000000000269 та не приймається до уваги як аргумент для задоволення клопотання про закриття кримінального провадження.
Окремо колегія суддів звертає увагу на приписи законодавства, які визначені захисником, як підстава для закриття кримінального провадження - абз. 2 п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України та зазначає.
Відповідно до Закону України «Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України щодо посилення самостійності Спеціалізованої антикорупційної прокуратури» № 3509-IX від 08.12.2023 (набув чинності 01.01.2024) законодавцем виключено з Кримінального процесуального кодексу України положення абзацу вісімнадцятого частини першої статті 284 КПК України. Вказаними змінами виключено саме абз. 2 п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України. Твердження захисника стосовно не вірного підрахунку законодавцем нумерації абзаців, а отже, і не виключення положення щодо зобов`язання слідчого, дізнавача, прокурора закрити кримінальне провадження у разі, коли строк досудового розслідування, визначений статтею 219 цього Кодексу, закінчився та жодній особі не було повідомлено про підозру не ґрунтуються на нормах права. Захисником при підрахунку абзаців вказаної вище статті не враховані всі зміни, внесені до неї, які змінювали нумерацію, а тому посилання на продовження існування абз. 2 п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України є безпідставними.
Враховуючи викладене, зважаючи на приписи законодавства стосовно того, що процесуальне рішення приймається згідно з положеннями цього Кодексу, чинними на момент прийняття такого рішення (ст. 5 КПК України), колегія суддів зазначає, що посилання захисника на недіючу норму законодавства, як підставу для закриття кримінального провадження є додатковою підставою для відмови в задоволенні клопотання.
Також Суд відмовляє у закритті кримінального провадження з підстав, передбачених п. 9-1 ч. 1 ст. 284 КПК України. Колегія суддів зазначає, що відповідно до положення п. 2 ч. 3 ст. 314 КПК України суд на стадії підготовчого судового засідання наділений повноваженнями закрити кримінальне провадження щодо виключних підстав. Існування нескасованої постанови слідчого про закриття кримінального провадження з підстав, передбачених, зокрема, пунктом 2 ст. 284 КПК України, у кримінальному провадженні щодо того самого діяння, що розслідувалося з дотриманням вимог щодо підслідності (п. 9-1 ч. 1 ст. 284 КПК) не передбачено законодавцем. Водночас із наданих стороною захисту матеріалів провадження та пояснень, наданих в підготовчому судовому засіданні, вбачається, що постанова начальника СВ Лиманського ВП ГУНП в Одеській області від 22.03.2019 про закриття кримінального провадження № 22016000000000269 скасована 25.07.2019 першим заступником Генерального прокурора. Таким чином, доводи сторони захисту зводяться безпосередньо не до існування нескасованої постанови про закриття кримінального провадження, а є незгодою з прийнятим процесуальним рішенням першого заступника Генерального прокурора. Колегія суддів зазначає, що прийняття процесуального рішення у відношенні постанови першого заступника Генерального прокурора до повного дослідження матеріалів кримінального провадження виходить за межі повноважень суду на стадії підготовчого судового засідання. Разом з цим, у разі встановлення обставин, на які посилається захисник у поданому клопотанні, Суд не позбавлений можливості прийняти рішення про закриття кримінального провадження за наслідками судового розгляду.
Підсумовуючи вищевикладене колегія суддів зазначає, що під час підготовчого судового засіданні не знайшли свого підтвердження доводи сторони захисту про необхідність закриття кримінального провадження. Тому клопотання захисника ОСОБА_8 задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного, керуючись статтями 219, 284, 294 - 295, 369, 372, 376 КПК України, суд
П О С Т А Н О В И В:
Відмовити у задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_12 - адвоката ОСОБА_8 про закриття кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 11 липня 2016 року за № 22016000000000269.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення.
Ухвала окремому оскарженню не підлягає. Заперечення проти ухвали може бути включено до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч. 1 ст. 392 КПК України.
Головуючий суддя ОСОБА_16
Судді ОСОБА_17
ОСОБА_18