- Presiding judge (HACC): Kryklyva T.H.
Справа № 991/10365/24
Провадження 1-кп/991/108/24
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16.01.2025 Вищий антикорупційний суд у складі:
головуючого суддіОСОБА_1 за участі: секретаря судового засіданняОСОБА_2 прокурораОСОБА_3 обвинуваченого його захисника, адвокатаОСОБА_4 ОСОБА_5 обвинуваченогоОСОБА_6 його захисників, адвокатів обвинуваченого його захисника, адвоката обвинуваченого його захисників, адвокатів ОСОБА_7 ОСОБА_8 ОСОБА_9 ОСОБА_10 ОСОБА_11 ОСОБА_12 ОСОБА_13
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в приміщенні зали судових засідань Вищого антикорупційного суду в місті Києві клопотання обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника, адвоката ОСОБА_7, про зміну запобіжного заходу, застосованого до обвинуваченого ОСОБА_6, клопотання прокурора про продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_9, у межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 52023000000000547 від 02.11.2023, стосовно:
ОСОБА_4, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Кунашівка, Ніжинського району, Чернігівської області, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1
ОСОБА_6, який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Києві, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_2
ОСОБА_9, який народився ІНФОРМАЦІЯ_3 у с. Чуловичі, Городоцького району, Львівської області, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3, проживає за адресою: АДРЕСА_4
ОСОБА_11, який народився ІНФОРМАЦІЯ_4 у м. Києві, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_5, проживає за адресою: АДРЕСА_6
кожен з яких окремо обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 28, ч. 4 ст. 368 КК України,
ВСТАНОВИВ:
I. Історія провадження
1.1. На розгляді Вищого антикорупційного суду перебувають матеріали зазначеного кримінального провадження.
1.2. Ухвалою суду від 23.09.2024 у цьому кримінальному провадженні призначене підготовче судове засідання.
1.3. У підготовчому судовому засіданні від 16.01.2025 від прокурора надійшло клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_6 обов`язків, передбачених ст. 194 КПК України:
У клопотанні прокурор просив суд продовжити на два місяці строк дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_6, а саме:
- утримуватися від спілкування зі свідками: ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25 ;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.
Потребу у продовженні строку дії зазначених обмежувальних заходів прокурор пояснював продовженням існування ризиків переховування від органів досудового розслідування та/або суду та незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні.
Ризик переховування обвинуваченого від органів досудового розслідування та/або суду прокурор обґрунтовував: тяжкістю покарання, що загрожує ОСОБА_6 у випадку доведення його винуватості; широким колом знайомств і зв`язків серед службових осіб органів державної влади, місцевого самоврядування, правоохоронних органів, які він може використати з метою переховування, у тому числі для залишення території України; можливістю безперешкодного перетину державного кордону, що пов`язана з його неодноразовим перетином та непоширенням на обвинуваченого обмежень щодо виїзду за межі України, запроваджених у зв`язку з воєнним станом, з огляду на його вік; майновим станом обвинуваченого, який надає йому можливість забезпечити своє існування в умовах переховування.
Ризик незаконного впливу на свідків прокурор обґрунтовував: практичною спроможністю впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, оскільки більшість з них є працівниками апарату Київського апеляційного суду; використанням широкого кола знайомств, зв`язків, соціального статусу та авторитету, набутих під час здійснення професійної діяльності, які дають ОСОБА_6 можливість впливати на інших свідків з метою зміни раніше наданих показань, надання суперечних показань або відмови від їх дачі.
У зв`язку з наведеним, з метою здійснення дієвого контролю за поведінкою ОСОБА_6 та гарантуванню дотримання установлених судом обмежень, ураховуючи відомості про особу обвинуваченого, характер вчиненого кримінального правопорушення, просив продовжити строк дії раніше визначених обов`язків.
1.4. Того ж дня обвинувачений ОСОБА_6 і його захисник, адвокат ОСОБА_7, звернулись до суду з клопотанням про зміну запобіжного заходу у вигляді застави шляхом зменшення її розміру.
Наведене клопотання обґрунтоване тим, що заставодавець ОСОБА_26 звернулась з листом-вимогою про повернення суми внесеної застави у зв`язку з терміновою необхідністю. У цій вимозі зазначені обставини та визначені домовленості між ОСОБА_26 та дружиною обвинуваченого ? ОСОБА_27 . Серед іншого наголошено на домовленості сторін щодо термінів повернення грошових коштів, які були внесені ОСОБА_26 як гарантування виконання обов`язків ОСОБА_6 у межах кримінального провадження.
Ураховуючи, що наразі ОСОБА_6 рішенням ВРП звільнений з займаної посади судді Київського апеляційного суду, а його дружина безробітня та немає жодних доходів, у сім`ї обвинуваченого склалась скрутна ситуація з фінансовим становищем та виконанням договірних зобов`язань із заставодавцями.
З огляду на зазначене, з метою повернення внесених в якості застави за ОСОБА_6 коштів заставодавцю ОСОБА_26, у клопотанні обвинувачений та його захисник просили зменшити розмір застави на 1 251 500 грн та розглянути можливість застосування до ОСОБА_6 більш суворого запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту у певний час доби.
1.5. Того ж дня прокурор звернувся до суду з клопотанням про продовження обвинуваченому ОСОБА_9 обов`язків, передбачених ст. 194 КПК України.
Так, у клопотанні прокурор просив суд продовжити на два місяці строк дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_9, а саме:
- утримуватися від спілкування зі свідками: ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25 ;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.
Необхідність у продовженні строку дії раніше обраних обов`язків прокурор пояснював продовженням існування ризиків переховування від органів досудового розслідування та/або суду та незаконного впливу на свідків.
Ризик переховування обвинуваченого від органів досудового розслідування та/або суду прокурор мотивував: суворістю можливого покарання, яке загрожує ОСОБА_9 у разі доведення його винуватості; широким колом знайомств і зв`язків серед службових осіб органів державної влади, місцевого самоврядування, правоохоронних органів, які він може використати з метою переховування, у тому числі для залишення території України; минулим досвідом перетину кордону; невизначеністю на кордонах України та належним контролем з боку прикордонної служби на пропускних пунктах, що пов`язано з військовою агресією рф; майновим станом обвинуваченого; активами в іноземній банківській установі, які надають йому фінансову можливість забезпечити існування в умовах переховування.
Ризик незаконного впливу на свідків прокурор обґрунтовував тим, що більшість свідків є працівниками апарату Київського апеляційного суду, а також тим, що обвинувачений може використовувати знайомства, зв`язки, соціальний статус та авторитет з метою впливу на свідків для зміни, викривлення наданих ними під час досудового розслідування показань, або відмови їх надання суду.
На думку прокурора, наведене виправдовує потребу у продовженні ОСОБА_9 строку дії обов`язків, покладених на нього відповідно до вимог ч. 5 ст. 194 КПК України, оскільки це найефективніше сприятиме забезпеченню належної процесуальної поведінки обвинуваченого та гарантуванню дотримання установлених судом обмежень.
1.6. Захисник обвинуваченого ОСОБА_9, адвокат ОСОБА_10, подала заперечення на клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_9 строку дії обов`язків, передбачених ст. 194 КПК України, в яких просила суд у задоволенні зазначеного клопотання відмовити.
Доводи заперечення зводяться до того, що клопотання прокурора не містить посилань на фактичні обставини кримінального правопорушення та матеріали; ОСОБА_9 не вчиняв жодних спроб виїздити за кордон чи використовувати свої службові зв`язки та знайомства для впливу на свідків; ОСОБА_9 вже виконав обов`язок здати паспорт для виїзду за кордон; ухвала, якою ОСОБА_9 був обраний запобіжний захід, не містить обов`язкового реквізиту, зокрема постановлена не «Іменем України».
ІІ. Позиції сторін судового провадження
2.1. Щодо обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, визначених ОСОБА_6 .
2.1.1. Прокурор клопотання підтримав з мотивів, викладених вище.
2.1.2. Обвинувачений ОСОБА_6 та його захисники, адвокати ОСОБА_7 та ОСОБА_8, щодо клопотання прокурора заперечували та просили суд відмовити у його задоволенні.
2.2. Щодо зміни запобіжного заходу, обраного обвинуваченому ОСОБА_6 .
2.2.1. Обвинувачений ОСОБА_6 та його захисники, адвокати ОСОБА_7 та ОСОБА_8, клопотання про зміну запобіжного заходу підтримали.
2.2.2. Прокурор щодо клопотання обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника, адвоката ОСОБА_7, заперечував.
2.3. Щодо обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, визначених ОСОБА_9 .
2.2.1. Прокурор клопотання підтримав з мотивів, викладених вище.
2.2.2. Обвинувачений ОСОБА_9 та його захисник, адвокат ОСОБА_10, щодо клопотання прокурора про продовження ОСОБА_9 строку дії обов`язків, заперечували.
ІІІ. Мотиви та обґрунтування суду
Заслухавши думку учасників судового засідання, перевіривши доводи поданих клопотань, суд дійшов до таких висновків.
3.1. Правове регулювання та межі судової оцінки
Відповідно до ст. 201 КПК обвинувачений, до якого застосовано запобіжний захід, його захисник мають право подати до суду клопотання про зміну запобіжного заходу, яке в силу вимог частини четвертої цієї статті розглядається судом згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.
При цьому продовження строку дії обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, можуть бути продовжені за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому ст. 199 цього Кодексу.
Статті 194, 199 КПК України визначають порядок застосування та продовження запобіжного заходу. Виходячи з їх змісту, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
(1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
(2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і на які вказує прокурор;
(3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Виходячи з положень цих статей, а також з огляду на стадію здійснення цього кримінального провадження, суд може змінити раніше застосований до обвинуваченого запобіжний захід, або продовжити строк дії раніше визначених обов`язків лише у разі, якщо сторона, яка звернулась до суду з відповідним клопотанням, доведе, що раніше заявлені ризики зменшилися або втратили свою актуальність, що спростовує потребу у подальшому збереженні самого запобіжного заходу або з обмежувальних заходів, які покладаються на обвинуваченого одночасно з ним.
Отже, оскільки розгляд клопотань сторони захисту про зміну запобіжного заходу та прокурора про продовження строку дії таких обов`язків в обох випадках передбачає аналіз ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, суд вважає за можливе об`єднати їх розгляд із урахуванням індивідуального характеру судового рішення щодо кожного обвинуваченого.
3.2. Мотиви суду щодо обраного ОСОБА_6 запобіжного заходу та обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України
3.2.1. Встановлені судом обставини
Судом установлено, що ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 18.12.2023 до ОСОБА_6 застосований запобіжний захід у виді тримання під вартою з можливістю внесення застави у розмірі 4 000 000 грн та покладенням таких обов`язків: 1) прибувати за кожною вимогою до слідчого (детектива), прокурора та суду; 2) не відлучатись із м. Києва, в якому проживає, без дозволу слідчого (детектива), прокурора або суду; 3) повідомляти слідчого (детектива), прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи; 4) утримуватися від спілкування з підозрюваним ОСОБА_4, ОСОБА_11, ОСОБА_9 та свідками: ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25 ; 5) здати на зберігання до ГУ ДМС у м. Києві свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, які дають право на виїзд з України та в`їзд до України; 6) носити електронний засіб контролю.
21.12.2023 за ОСОБА_6 була внесена застава, зокрема, ОСОБА_26 у розмірі 1 251 500 грн.
У подальшому строк дії покладених на ОСОБА_6 обов`язків, за виключенням обов`язку носити електронний засіб контролю, неодноразово продовжувався.
Востаннє ухвалою суду від 18.11.2024 продовжений строк дії двох обов`язків: утримування від спілкування зі свідками з приводу обставин цього кримінального провадження, а також здати на зберігання до уповноважених органів паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.
На теперішній час відносно ОСОБА_6 продовжує діяти запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 4 000 000 грн.
3.2.2. Ризик переховування ОСОБА_6 від органів досудового розслідування та/або суду
Згідно з обвинувальним актом ОСОБА_6 обвинувачується в одержанні, як службовою особою, яка займає відповідальне становище, неправомірної вигоди в особливо великому розмірі для себе та третіх осіб за вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, та інтересах третьої особи дій з використанням наданої їй влади, вчинене організованою групою (ч. 3 ст. 28, ч. 4 ст. 368 КК України).
Зазначене кримінальне правопорушення за ступенем тяжкості належить до особливо тяжких злочинів, за яке передбачене покарання у виді позбавлення волі від восьми до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, з конфіскацією майна.
Ба більше, це кримінальне правопорушення є корупційним, що унеможливлює застосування інституту звільнення від відбування покарання з випробуванням чи призначення більш м`якого покарання, ніж передбачено законом до цих правовідносин.
Отже, існування ризику переховування підтверджується ймовірністю для обвинуваченого бути засудженим на тривалий строк з примусовим відчуженням всього належного йому майна.
Поряд з цим, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях вказує, що небезпеку переховування від правосуддя не можна констатувати, виходячи виключно з суворості можливого покарання; її треба визначати з врахуванням низки інших факторів, які можуть або підтвердити наявність небезпеки переховування від правосуддя, або зробити її настільки незначною, що вона не може слугувати виправданням для тримання під вартою (п. 33 рішення у справі «W v.Switzerland», заява № 14379/88, 26.01.1993).
З цього слідує, що саме по собі обвинувачення у вчиненні особливо тяжкого злочину не є беззаперечним свідченням того, що в обвинуваченого існує бажання переховуватись від суду, а тому така обставина має значення лише у випадку встановлення інших релевантних факторів.
Такими факторами у цьому кримінальному провадженні є, зокрема, час перебування на посаді судді, за який він міг набути широке коло зв`язків серед співробітників різних державних та правоохоронних формувань, використовуючи які може реалізувати ризик втечі та ухилення від суду; можливість накопичення фінансових ресурсів за тривалий період перебування на посаді судді апеляційного суду.
Також варто враховувати, що Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022, затвердженого Законом № 2102-IX від 24.02.2022, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України з 05 год 30 хв 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан, який відповідним Указом Президента України продовжено до 07.02.2025.
Водночас, попри існуючі наразі обмеження щодо перетину державного кордону чоловіками призовного віку, суд, ураховуючи вік обвинуваченого, не виключає можливість здійснювати перетин кордону навіть в умовах воєнного стану.
Ураховуючи, що кримінальне провадження не є статичним, що обумовлює можливість непрогнозованої зміни поведінки обвинуваченого, співставлення можливих негативних для обвинуваченого наслідків переховування у вигляді можливого ув`язнення у майбутньому, із можливим засудженням до покарання у виді позбавлення волі у перспективі робить цей ризик достатньо високим.
Однак, ураховуючи стадію здійснення цього кримінального провадження, суд констатує підтвердження прокурором виключно ризику переховування від суду, оскільки стадія досудового розслідування була завершена складанням обвинувального акта.
3.2.3. Ризик впливу на свідків з боку обвинуваченого ОСОБА_6 .
Прокурор у клопотанні покликався на авторитет та зв`язки, набуті обвинуваченим ОСОБА_6 під час здійснення ним повноважень судді Київського апеляційного суду та його взаємозв`язок із свідками, більшість з яких є працівниками апарату цього суду, що надає обвинуваченому потенційну можливість впливати на цих осіб.
Безумовно, отримані в силу службової діяльності стосунки наведеного характеру або відносини, які випливають із почуття поваги та авторитету, мають зазвичай тривалий характер і формують сталі соціальні зв`язки, які у випадку необхідності можуть бути використані з метою впливу на показання свідків у цьому кримінальному провадженні як самостійно, так і через інших осіб.
Крім того, важливе значення відіграє така засада кримінального провадження як безпосередність дослідження судом показань свідків (ст. 23 КПК України). Вказане обумовлюється тим, що ознайомившись з матеріалами кримінального провадження, а відтак і з протоколами допитів свідків, обвинувачений вочевидь ознайомлений зі змістом наданих ними показань на стадії досудового розслідування, а отже у суду існує достатньо підстав вважати, що обвинувачений може вдатися до дій, спрямованих на перешкоджання кримінальному провадженню.
Отже, у суду існує достатньо підстав вважати, що з метою уникнення кримінальної відповідальності обвинувачений може вдатись до впливу на працівників суду та інших осіб, яким відомі обставини вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення.
3.2.4. Щодо можливості зменшити розмір внесеної застави та застосування більш суворого запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту у певний час доби
У клопотанні про зміну запобіжного заходу обвинувачений ОСОБА_6 та його захисник, адвокат ОСОБА_7, просили змінити запобіжний захід у вигляді застави, застосований до ОСОБА_6, шляхом зменшення розміру застави та обрання більш суворого запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту у певний час доби. Зазначили, що кошти, які вносились в якості застави за ОСОБА_6, є власністю третіх осіб, які звернулись з вимогою про їх повернення. Оскільки наразі обвинувачений ОСОБА_6 та його дружина не отримують жодного доходу, то виконати взяті зобов`язання вони не взмозі, що обумовлює прохання зменшити на відповідну суму розмір раніше визначеної застави.
Відповідно до ч. 7, 11 ст. 182 КПК України, внесення застави заставодавцем є його правом, а не обов`язком, тоді як застава, що не була звернена в дохід держави, повертається заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу.
Внесення застави неможливе без взаємної згоди підозрюваного та заставодавця. Особа не може бути визнана заставодавцем усупереч її бажанню та волі, тобто вона висловлює своє добровільне волевиявлення на внесення застави та згоду нести матеріальну відповідальність за дії особи, за яку вона вносить заставу.
Водночас існування чи розірвання договірних відносин між обвинуваченим ОСОБА_6 (чи його дружиною ОСОБА_27 ) та заставодавцем, жодним чином не впливають на дію запобіжного заходу у вигляді застави. Погоджуючись внести заставу та нести відповідні обов`язки як заставодавець, ОСОБА_26 повинна була усвідомлювати існування ризику неповернення застави - звернення її в дохід держави. Таким чином, з огляду на зазначені законодавчі положення, у заставодавця відсутні законні підстави вважати, що грошові кошти, внесені нею у якості застави за ОСОБА_6, будуть їй обов`язково повернуті судом у найкоротший строк за її першою вимогою до припинення дії цього запобіжного заходу.
Таким чином, враховуючи специфіку застави як запобіжного заходу, яка обумовлюється виключно її природою і метою у кримінальному провадженні, бажання заставодавців чи самого обвинуваченого повернути внесені під заставу кошти не спричиняє необхідність зміни розміру такої застави.
Щодо порушеного у цьому клопотанні питання про зміну запобіжного заходу на більш суворий, суд наголошує, що суд не наділений повноваженнями самостійно відшукувати ризики, які б дозволяли зміни обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжний захід на більш суворий. Натомість для запобігання тих ризиків, про які зазначає у клопотанні прокурор, достатнім є встановлення обмежувальних заходів у вигляді додаткових обов`язків, передбачених ст. 194 КПК України.
3.2.5. Висновки суду
За наслідком розгляду клопотання прокурора судом встановлено, що стороною обвинувачення доведено продовження існування ризиків переховування ОСОБА_6 від суду та незаконного впливу на свідків, яким кореспондують зазначений у клопотанні прокурора обов`язки утримуватися від спілкування зі свідками та здати на зберігання до відповідного органу паспорт (паспорти) для виїзду за кордон або інші документи, що дають право на виїзд з України.
З урахуванням наведених мотивів, а також з огляду на те, що обов`язки, строк дії яких просив продовжити прокурор, не є надмірно обтяжливими для обвинуваченого ОСОБА_6, клопотання прокурора підлягає задоволенню.
Щодо клопотання обвинуваченого та його захисника про зміну запобіжного заходу, то у його задоволенні слід відмовити з огляду на його безпідставність.
3.3. Щодо продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_9 .
3.3.1. Встановлені судом обставини
Судом установлено, що ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 05.12.2023 до ОСОБА_9 застосований запобіжний захід у виді тримання під вартою з можливістю внесення застави у розмірі 4 000 000 грн та покладенням таких обов`язків: 1) прибувати за кожною вимогою до слідчого (детектива), прокурора та суду; 2) не відлучатись із м. Києва, в якому проживає, без дозволу слідчого (детектива), прокурора або суду; 3) повідомляти слідчого (детектива), прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи; 4) утримуватися від спілкування з підозрюваним ОСОБА_4, ОСОБА_11, ОСОБА_6 та свідками: ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25 ; 5) здати на зберігання до ГУ ДМС у м. Києві свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, які дають право на виїзд з України та в`їзд до України; 6) носити електронний засіб контролю.
Ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 19.12.2023 зазначену ухвалу залишено без змін.
У подальшому строк дії покладених на ОСОБА_9 обов`язків, за виключенням обов`язку носити електронний засіб контролю, неодноразово продовжувався.
Востаннє ухвалою суду від 18.11.2024 продовжений строк дії двох обов`язків: утримування від спілкування зі свідками з приводу обставин цього кримінального провадження, а також здати на зберігання до уповноважених органів паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.
До закінчення дії обов`язків в порядку ст. 199, 315 КПК України прокурор звернувся до суду з клопотанням про продовження їх строку.
3.3.2. Ризик переховування ОСОБА_9 від органів досудового розслідування та/або суду
Згідно з відомостями обвинувального акта ОСОБА_9 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 28, ч. 4 ст. 368 КК України, яке згідно класифікації, передбаченої ст. 12 КК України, належить до особливо тяжких злочинів.
При цьому зазначене кримінальне правопорушення приміткою до ст. 45 КК України віднесене до корупційних, що виключає застосування інститутів звільнення від відбування покарання з випробуванням (ч. 1 ст. 75 КК України) та призначення більш м`якого покарання, ніж передбачено законом (ч. 1 ст. 69 КК України).
На переконання суду, очікування можливого суворого покарання саме по собі може бути реальним мотивом та підставою для обвинуваченого переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. Це твердження узгоджується з позицією Європейського суду з прав людини, який зазначав, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування (п. 80 рішення у справі «Ілійков проти Болгарії»).
Разом з тим, сама лише тяжкість кримінального правопорушення та суворість можливого покарання без врахування інших факторів не є достатньою підставою для висновку про наявність такого ризику.
Крім того, попри існуючі наразі обмеження щодо перетину державного кордону чоловіками призовного віку, суд, ураховуючи вік обвинуваченого, не виключає можливість здійснювати перетин кордону навіть в умовах воєнного стану.
Також під час оцінки цього ризику суд ураховує інші обставини, а саме обставини кримінального правопорушення, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_9, зокрема, використання обвинуваченим заходів конспірації.
Крім того, професійний досвід, займана посада обвинуваченого та набуті ним зв`язки серед службових осіб органів державної влади, правоохоронних органів можуть бути використані для вчинення дій, пов`язаних з незаконним перетином державного кордону, або ж переховуванням у межах країни.
Існування в умовах переховування може бути забезпечене за рахунок матеріальних ресурсів ОСОБА_9, з огляду на доходи, які він отримав, обіймаючи посаду судді.
З огляду на наведені фактори наразі відсутні підстави вважати, що заявлений прокурором ризик переховування від суду зник повністю чи був нівельований до такої міри, що виключає потребу в застосування обов`язків, передбачених ст. 194 КПК України.
При цьому, зважаючи на стадію перебування цього кримінального провадження, суд відхиляє доводи прокурора щодо існування ризику переховування обвинуваченого ОСОБА_9 від органів досудового розслідування, який є неспроможним.
3.3.3. Ризик впливу на свідків з боку обвинуваченого ОСОБА_9 .
Аналізуючи доводи прокурора щодо продовження існування наведеного ризику, суд у першу чергу виходить із передбаченої кримінальним процесуальним законом процедури отримання свідчень від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні.
Так, в силу засади безпосередності дослідження судом показань, яка регламентована ст. 23 КПК України, та відповідно до визначених у ст. 224 КПК України правил проведення допиту в суді, під час судового розгляду суд отримує показання усно шляхом допиту особи у судовому засіданні. Порушення зазначених імперативних вимог, як правило, має наслідком недопустимість як доказу відомостей, що містяться у відповідних показаннях.
Водночас, з огляду на закріплений у ст. 290 КПК України порядок ознайомлення захисту з матеріалами досудового розслідування, зокрема, з показаннями допитаних стороною обвинувачення осіб, очевидно, що обвинувачений може бути обізнаний із персональними даними свідків та змістом їх позасудових показань.
Зазначене у поєднанні із посадою судді, яку обіймав обвинувачений ОСОБА_9 у Київському апеляційному суді, вказує на існування у нього можливості впливу на як на свідків-працівників апарату суду так і інших осіб, яким відомі обставини вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення безпосередньо або шляхом використання службових чи інших зв`язків.
Наведене дає підстави обґрунтовано припускати продовження існування вірогідності незаконного впливу зі сторони обвинуваченого на зазначених у клопотанні прокурором свідків з метою зміни чи відмови від раніше наданих ними показань, а відтак - спотворення доказів у справі.
Щодо доводів захисника ОСОБА_10 про належну процесуальну поведінку обвинуваченого ОСОБА_9 суд зазначає, що сумлінне виконання останнім покладених на нього обов`язків не може бути самостійною підставою для відмови у клопотанні прокурора про їх продовження. Ба більше, належне виконання обов`язків вказує на дієвість застосованого запобіжного заходу та стимулює особу, до якої він застосований, до належної процесуальної поведінки.
Стосовно твердження сторони захисту про нівелювання обов`язку здачі обвинуваченим ОСОБА_9 паспорта для виїзду за кордон суд наголошує, що предметом розгляду є не обрання обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, а продовження строку їх дії. Відповідно, припинення дії обов`язку здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну, означає їх повернення обвинуваченому, що є неможливим в умовах продовження існування ризику переховування від суду.
Щодо аргументів сторони захисту про відсутність в ухвалі слідчого судді Вищого антикорупційного суду, якою ОСОБА_9 обирався запобіжний захід, обов`язкових атрибутів, зокрема вказівки, що така ухвала постановлена «Іменем України», то такий довід вже знайшов відповідь в ухвалі суду від 25.09.2024, тому суд не вдається до його повторної оцінки.
3.3.4. Висновки суду
Стороною обвинувачення доведено продовження існування ризиків переховування від суду та незаконного впливу обвинуваченого ОСОБА_9 на свідків, які виправдовують необхідність у покладенні на нього таких додаткових обов`язків, як: утримання від спілкування зі свідками щодо обставин цього кримінального провадження та здача на зберігання уповноваженому органові паспорту (паспортів) для виїзду за кордон та інших документів, що надають право на виїзд з України.
Відтак, з урахуванням мотивів, викладених судом, а також з огляду на мінімальний обсяг обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, дію яких просив продовжити прокурор, клопотання прокурора належить задовольнити.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 176-178, 182, 194, 199, 314, 369, 372, 376 КПК України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. У задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника, адвоката ОСОБА_7, про зміну запобіжного заходу у вигляді застави на шляхом зменшення її розміру, - відмовити.
2. Клопотання прокурора про продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_6 - задовольнити.
Продовжити на два місяці строк дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_6, а саме:
- утримуватися від спілкування зі свідками: ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, з приводу обставин цього кримінального провадження;
- здати на зберігання до територіального підрозділу Державної міграційної служби України свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.
Обвинуваченого ОСОБА_6 повідомити про покладені на нього обов`язки та роз`яснити, що в разі їх невиконання до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру мінімальної заробітної плати до 2 розмірів мінімальної заробітної плати.
Встановити строк дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_6, до 15.03.2025 включно.
3. Клопотання прокурора про продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_9 - задовольнити.
Продовжити на два місяці строк дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_9, а саме:
- утримуватися від спілкування зі свідками: ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, з приводу обставин цього кримінального провадження;
- здати на зберігання до територіального підрозділу Державної міграційної служби України свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.
Обвинуваченого ОСОБА_9 повідомити про покладені на нього обов`язки та роз`яснити, що в разі їх невиконання до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру мінімальної заробітної плати до 2 розмірів мінімальної заробітної плати.
Встановити строк дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_9, до 15.03.2025 включно.
Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її оголошення.
Головуючий суддяОСОБА_1