- Presiding judge (CCC): Holubytskyi S.S.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 січня 2025 року
м. Київ
справа № 991/8689/24
провадження №51-168 ск25
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
розглянувши касаційну скаргу представника Приватного акціонерного товариства «Коростенський завод хімічного машинобудування» - адвоката ОСОБА_4 на ухвалу Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду
від 18 листопада 2024 року про відмову у відкритті апеляційного провадження,
установив:
Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 22 жовтня 2024 року відмовлено у задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_5 в інтересах ПрАТ «Коростенський завод хімічного машинобудування» про скасування арешту майна.
Ухвалою судді Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду
від 18 листопада 2024 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження
за апеляційною скаргою ПрАТ «Коростенський завод хімічного машинобудування» на цю ухвалу слідчого судді.
У касаційній скарзі адвокат ОСОБА_4 просить скасувати ухвалу апеляційного суду через істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та призначити новий розгляд у цьому суді.
Колегія суддів (далі - Суд) перевіривши доводи касаційної скарги, додану до неї копію судового рішення, дійшла висновку про таке.
Пунктом 2 ч. 2 ст. 428 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) встановлено, що суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову
у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів вбачається, що підстав для задоволення скарги немає.
Як слідує зі змісту ухвали апеляційного суду, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, суд керувався положеннями ст. 309 КПК, якою не передбачено можливості апеляційного оскарження ухвали слідчого судді про відмову у задоволенні клопотання про скасування арешту майна, постановленої в порядку ст. 174 КПК.
Суд погоджується з таким рішенням суду апеляційної інстанції з таких підстав.
Відповідно до ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства
є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
В офіційному тлумаченні ч. 2 ст. 55 Конституції України, викладеному в Рішенні Конституційного Суду України від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011, зазначено, що реалізація конституційного права на оскарження в суді будь-яких рішень, дій чи бездіяльності всіх органів влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб забезпечується в порядку, визначеному процесуальним законом.
Відповідно до положень ст. 24 КПК кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого, а також на перегляд вироку, ухвали суду, що стосується його прав, свобод, законних інтересів, судом вищого рівня в порядку, передбаченому цим Кодексом.
За приписами частини 3 ст. 392 КПК в апеляційному порядку можуть бути оскаржені ухвали слідчого судді у випадках, передбачених цим Кодексом.
У частині 1 та 2 ст. 309 цього Кодексу наведено перелік ухвал слідчого судді, які підлягають апеляційному оскарженню під час досудового розслідування.
Згідно з п. 9 ч. 1 ст. 309 КПК під час досудового розслідування можуть
бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали слідчого судді про арешт майна, або відмову в ньому, тобто судові рішення, які були постановлені в порядку
ст. 173 КПК.
При цьому можливості оскарження ухвал слідчого судді, які прийняті в порядку
ст. 174 КПК, зокрема про відмову у задоволенні клопотання про скасування арешту майна, кримінальний процесуальний закон не передбачає.
Відповідно до постанови об`єднаної палати від 20 травня 2024 року у справі № 712/191/23 (провадження № 51 - 3208 кмо 23), на яке небезпідставно послався суддя апеляційного суду у своєму рішенні, ухвала слідчого судді про повне або часткове скасування арешту майна чи відмову в такому скасуванні, постановлена
за правилами ст. 174 КПК, апеляційному оскарженню не підлягає.
При цьому, в цій постанові ОП зазначила, що підхід щодо правозастосування, який міститься в ухвалі колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 23 січня 2024 року в справі
№ 569/19829/21 (провадження № 51-1344 км 22) є необґрунтованим, а тому посилання адвоката ОСОБА_4 у касаційній скарзі на цю ухвалу Верховного Суду є безпідставним.
У таких випадках суди мають керуватися висновками, викладеними саме
у постанові ОП ККС ВС, оскільки висновки ОП мають перевагу над висновками колегії суддів.
Таким чином, відмовляючи у відкритті провадження за апеляційною скаргою ПрАТ «Коростенський завод хімічного машинобудування» суддя апеляційного суду дійшов обґрунтованого висновку про те, що ухвала Вищого антикорупційного суду від 22 жовтня 2024 року, якою було відмовлено
у задоволенні клопотання про скасування арешту майна, є рішенням, яке
не підлягає оскарженню в апеляційному порядку, а тому діяв відповідно до положень ч. 4 ст. 399 КПК і прийняв законне, обґрунтоване та вмотивоване судове рішення.
З урахуванням наведеного, підстав для задоволення касаційної скарги адвоката Суд не вбачає.
Тому згідно з п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК у відкритті касаційного провадження слід відмовити.
Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428, ст. 441 КПК, Суд
постановив:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника ПрАТ «Коростенський завод хімічного машинобудування» - адвоката ОСОБА_4 на ухвалу Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 18 листопада 2024 року про відмову у відкритті апеляційного провадження через відсутність підстав для їх задоволення.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3