- Presiding judge (HACC): Kryklyva T.H.
Справа № 991/11905/24
Провадження 1-кп/991/115/24
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21.01.2025 Вищий антикорупційний суд у складі:
головуючого суддіОСОБА_1 за участі: секретаря судового засіданняОСОБА_2 прокурораОСОБА_3 обвинуваченогоОСОБА_4 його захисника, адвоката представника потерпілого Управління справами Апарату Верховної Ради УкраїниОСОБА_5 ОСОБА_6
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в приміщенні зали судових засідань Вищого антикорупційного суду в місті Києві клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_4, адвоката ОСОБА_5, про повернення обвинувального акта прокурору, поданого у межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 52024000000000413 від 07.08.2024, за обвинуваченням:
ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Чаусове Друге Первомайського району Миколаївської області, громадянина України, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України,
ВСТАНОВИВ:
I.Історія провадження
1.1. На розгляді Вищого антикорупційного суду перебувають матеріали зазначеного кримінального провадження.
1.2. Ухвалою суду від 16.10.2024 у цьому кримінальному провадженні призначено підготовче судове засідання.
1.3. У підготовчому судовому засіданні, яке відбулось 21.01.2025, захисника обвинуваченого ОСОБА_4, адвокат ОСОБА_5, звернувся до суду з клопотання про повернення обвинувального акта прокурора.
Зазначені вимоги захисник обґрунтовував тим, що:
(1) виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважав встановленими, правової кваліфікації та формулювання обвинувачення не відповідають загальним засадам кримінального судочинства (відсутні відомості про форми та спосіб зловживання владою чи службовим становищем; час, місце та спосіб виникнення умислу на одержання неправомірної вигоди тощо);
(2) формулювання висунутого ОСОБА_4 обвинувачення є неконкретним, воно не враховує того, що положення ст. 35 Закону України «Про статус народного депутата України» є явно неконституційними; не розкриває обставин щодо забезпеченості житлом, придатним та пристосованим для проживання, а також обставин перерахунку Управлінням справами Апарату ВРУ на рахунки ДП «ГК «Київ» відповідної компенсації;
(3) в обвинувальному акті не зазначено усіх прокурорів, які здійснювали повноваження прокурора у цьому кримінальному провадженні, та слідчих (детективів);
(4) реєстр матеріалів досудового розслідування не містить усіх процесуальних рішень, прийнятих під час досудового розслідування, та рішень, ухвалених слідчими суддями.
II.Позиції сторін судового провадження
2.1 Обвинувачений ОСОБА_4 та його захисник, адвокат ОСОБА_5 клопотання підтримали з мотивів, викладених вище.
2.2. Прокурор щодо поданого клопотання заперечував, вважавши, що обвинувальний акт відповідає вимогам ст. 291 КПК України.
2.3. Представник потерпілого щодо клопотання також заперечувала та просила суд відмовити у його задоволенні.
III.Мотиви та обґрунтування суду
3.1. Заслухавши думку учасників підготовчого судового засідання, дослідивши обвинувальний акт та його додатки, суд дійшов до таких висновків.
3.2. Підготовче судове засідання є обов`язковою і самостійною стадією кримінального процесу, в якій суд визначає можливість на законних підставах призначити кримінальне провадження до судового розгляду.
Здійснення у ході підготовчого судового засідання перевірки відповідності обвинувального акта вимогам кримінального процесуального закону передбачає з`ясування наявності в такому рішенні прокурора його обов`язкових реквізитів, перелік яких надається в ч. 2 ст. 291 КПК України.
3.3. Основна частина доводів клопотання захисника ОСОБА_5 зводилась до неконкретності викладу фактичних обставин, необґрунтованості формулювання обвинувачення та його невідповідності правовій кваліфікації кримінального правопорушення.
З цього приводу суд зазначає наступне.
Пункт 5 ч. 2 ст. 291 КПК України передбачає, що обвинувальний акт, серед іншого, має містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, а також правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.
Аналізуючи зміст ч. 2 ст. 291 КПК України, слід зазначити, що закон вимагає обов`язкового відображення в обвинувальному акті трьох складових: фактичних обставин кримінального правопорушення, правової кваліфікації та формулювання обвинувачення.
Відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 3 КПК України обвинувачення ? це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом.
За змістом закону обвинувачення повинно ґрунтуватись на обставинах, які свідчать про наявність доведених даних про подію (час, місце, спосіб) злочину, форму вини, мотив і мету його вчинення, факти, які впливають на ступінь його тяжкості тощо.
У постанові від 03.07.2019 (справа № 273/1053/17) Касаційний кримінальний суд у складі Верховного Суду зробив правовий висновок, згідно з яким кримінальний процесуальний закон не надає повноважень суду до ухвалення вироку чи іншого рішення по суті справи перевіряти правильність визначення прокурором обсягу обвинувачення, зобов`язувати його змінювати цей обсяг та повертати за наслідком підготовчого судового засідання обвинувальний акт у зв`язку з неправильною кваліфікацією дій обвинуваченого. Визначення обсягу обвинувачення при направленні обвинувального акта до суду належить виключно до повноважень прокурора.
До цього слід додати, що КПК України містить положення про зміну обвинувачення в суді, висунення додаткового обвинувачення, відмову від підтримки державного обвинувачення (ч. 2 ст. 337, ст. 338-340 КПК України), а також передбачає право суду вийти за межі зазначеного в обвинувальному акті висунутого обвинувачення в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється провадження (ч. 3 ст. 337 КПК України).
За наявного нормативного регулювання неповнота, необґрунтованість, невідповідність обвинувачення, відсутність доказової бази щодо вчинення обвинуваченими дій, які містять ознаки злочинів, не є предметом оцінки на підготовчому засіданні. Така оцінка може бути здійснена лише в ході розгляду кримінального провадження по суті пред`явленого обвинувачення.
Що стосується фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, то тут варто відзначити, що за духом закону вони викладаються так, як їх встановив прокурор за результатами досудового розслідування, і у тому обсязі, який, на думку останнього, підтверджує сформоване обвинувачення. На підставі цього прокурор на власний розсуд здійснює кваліфікацію кримінального правопорушення із посиланням на положення закону України про кримінальну відповідальність.
Вказане означає, що визначення обсягу та способу викладення фактичних обставин кримінального правопорушення у тексті обвинувального акта належить до повноважень прокурора, а тому ані суд, ані інші учасники судового провадження не можуть вимагати змінити їх виклад.
Більше того, дискреційні повноваження прокурора щодо викладу фактичних обставин та здійснення правової кваліфікації на власний розсуд не позбавляють сторону захисту права доводити наявність інших обставин, які можуть бути витлумачені на користь обвинувачених, або ж доводити необхідність зміни правової кваліфікації їх діянь.
Таким чином, неконкретність викладу фактичних обставин, формулювання обвинувачення та правової кваліфікації кримінального правопорушення не є підставою для повернення обвинувального акта прокурору.
3.4. Оцінюючи аргументи захисника, які стосуються незазначення в обвинувальному акті відомостей про усіх прокурорів та слідчих (детективів) у цьому кримінальному провадженні, суд звертає увагу на таке.
Положення п. 4 ч. 2 ст. 291 КПК України визначають, що обвинувальний акт, серед іншого, має містити відомості про прізвище, ім`я, по батькові та займана посада слідчого, прокурора.
Захисник ОСОБА_5 стверджував, що в обвинувальному акті не зазначено відомості про прокурорів САП ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, а також слідчих (детективів) ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26 .
Водночас захисник не надав суду жодних доказів на підтвердження наведених обставин.
Оскільки у підготовчому судовому засіданні не надаються суду інші документи, окрім тих, які визначені у ст. 291 КПК України, суд позбавлений можливості перевірити достовірність доводів захисника в цій частині.
3.5. Також суд надає відповідь щодо неповноти відображення у реєстрі матеріалів досудового розслідування відомостей про прийняті процесуальні та судові рішення.
Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право, зокрема, повернути обвинувальний акт прокурору, якщо він не відповідає вимогам КПК України.
Тобто для ухвалення рішення про повернення обвинувального акта прокурору суд має встановити невідповідність єдиного процесуального документу - обвинувального акта та виключно вимогам, які встановлені ст. 291 КПК України.
Суд зазначає, що додатки до обвинувального акта хоча в силу вимог ч. 4 ст. 291 КПК України і є його доповнюючим елементом, однак вони не можуть бути предметом судового контролю під час підготовчого судового засідання. Кримінальний процесуальний закон не визначає наявність недоліків у реєстрі матеріалів досудового розслідування як підставу для прийняття судом рішення про повернення обвинувального акта прокурору.
Наведене дає суду підстави вважати вимоги захисника ОСОБА_5 щодо повернення обвинувального акта з цієї підстави неспроможними.
3.6 Висновки суду
Отже, оскільки доводи захисника ОСОБА_5, якими він обстоював позицію про повернення обвинувального акта прокурору, не знайшли свого підтвердження, суд дійшов висновку, що у задоволенні його клопотання належить відмовити.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 314, 291, 369, 372, 376 КПК України, суд
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_4, адвоката ОСОБА_5, про повернення обвинувального акта прокурору - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її проголошення.
Головуючий суддяОСОБА_1