- Presiding judge (HACC AC): Nykyforov A.S.
Справа № 991/10365/24
Провадження №11-кп/991/108/25
Головуючий 1 інстанції: ОСОБА_1
Доповідач: ОСОБА_2
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАІНИ
19 червня 2025 року м. Київ
Суддя Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду ОСОБА_2, перевіривши матеріали апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_3 на ухвалу Вищого антикорупційного суду від 09.06.2025 про продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_3 у кримінальному провадженні № 52023000000000547 від 02.11.2023,
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою Вищого антикорупційного суду від 09.06.2025, окрім іншого, задоволено клопотання прокурора та продовжено на два місяці строк дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_3, а саме:
- утримуватися від спілкування зі свідками: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, з приводу обставин цього кримінального провадження;
- здати на зберігання до територіального підрозділу Державної міграційної служби України свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.
Не погодившись із вказаною ухвалою Вищого антикорупційного суду від 09.06.2025, обвинувачений ОСОБА_3 16.06.2025 звернувся з апеляційною скаргою, у якій із посиланням на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, ставить вимогу про: скасування ухвали Вищого антикорупційного суду від 09.06.2025, якою задоволено клопотання прокурора САП ОСОБА_16 про продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_3 до 09.08.2025 включно; визнання клопотання прокурора САП ОСОБА_16 про продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_3, таким, що суперечить вимогам ст. ст. 184, 194 КПК України та відмову у його задоволенні; вирішення питання щодо оцінки конституційності первинної ухвали слідчого судді ВАКС від 05.12.2023.
Обґрунтовуючи можливість оскарження ухвали Вищого антикорупційного суду від 09.06.2025, можливість оскарження якої прямо не передбачена відповідними нормами КПК, обвинувачений посилається на п. 8 ст. 129 Конституції України, а також на рішення Конституційного Суду України № 4-р/2019 від 13.06.2019, яким визнано положення частини другої статті 392 КПК України щодо унеможливлення окремого апеляційного оскарження ухвали суду про продовження строку тримання під вартою, постановленої під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, таким, що не відповідає Конституції України.
Перевіривши апеляційну скаргу та матеріали провадження, суддя-доповідач дійшов висновку про наявність підстав для відмови у відкритті провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_3 .
Як неодноразово наголошував Верховний Суд, ст. 129 Конституції України гарантує право на апеляційний перегляд справи, а не кожного окремого судового рішення в межах кримінального провадження, у відповідності з чим КПК визначає, в яких випадках і які рішення слідчих суддів, судів першої інстанції підлягають перегляду в апеляційному порядку (постанова Верховного Суду від 4 квітня 2019 року у справі №494/6/18). У постановах від 17 жовтня 2018 року (справа № 646/5552/17) та від 28 лютого 2019 року (справа № 161/4229/18), які стосувалися права на апеляційне оскарження, Верховний Суд підкреслив, що «норми Конституції України та кримінального процесуального закону беззастережно гарантують право на апеляційне оскарження лише судового рішення, постановленого за наслідком розгляду справи (кримінального провадження в суді першої інстанції) по суті, а не всіх судових рішень у межах цієї справи (провадження), а наявність визначених у законі вимог щодо звернення до суду вищого рівня в разі незгоди із судовим рішенням не є тотожним обмеженню в доступі до правосуддя, а отже не означає обмеження у праві на справедливий судовий розгляд».
В офіційному тлумаченні ч. 2 ст. 55 Конституції України, викладеному в Рішенні Конституційного Суду України від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011, зазначено, що реалізація конституційного права на оскарження в суді будь-яких рішень, дій чи бездіяльності всіх органів влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб забезпечується в порядку, визначеному процесуальним законом.
Відповідно до положень ст. 24 КПК кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого, а також на перегляд вироку, ухвали суду, що стосується його прав, свобод, законних інтересів, судом вищого рівня в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Положеннями ч. 1 ст. 392 КПК визначено, що в апеляційному порядку можуть бути оскаржені інші ухвали,які були ухвалені судами першої інстанції і не набрали законної сили, у випадках, передбачених цим Кодексом.
В той же час, кримінальним процесуальним законом не передбачене право на апеляційне оскарження ухвали суду про продовження строку дії процесуальних обов`язків, визначених ч. 5 ст. 194 КПК. Таке право не передбачено ні положеннями ст. 392 КПК, ні жодною іншою нормою КПК України.
Посилання обвинуваченого в апеляційній скарзі на Рішення Конституційного Суду України № 4-р/2019 від 13.06.2019 не є релевантним до обставин даного провадження, оскільки означеним рішенням було визнано неконституційною заборону щодо унеможливлення окремого апеляційного оскарження ухвали суду про продовження строку тримання під вартою, постановленої під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті. Водночас, предметом апеляційної скарги обвинуваченого є ухвала суду про продовження строку дії процесуальних обов`язків, при цьому Конституційним Судом України неможливість оскарження такого судового рішення неконституційною ні в наведеному рішенні, ні в інших рішеннях, не визнавалась.
Що стосується вимоги апеляційної скарги про звернення до Верховного Суду із поданням до Конституційного Суду України про перевірку ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 05.12.2023 про застосування до ОСОБА_3 запобіжного заходу на відповідність Конституції України, як раніше вже зауважував апеляційний суд, така вимога у будь-якому випадку не може бути предметом розгляду судом апеляційної інстанції, оскільки такий механізм не передбачений приписами кримінального процесуального законодавства та перебуває поза межами повноважень суду апеляційної інстанції. В даному випадку апелянту слід керуватись положеннями Закону України № 2136-VIII від 13.07.2017 «Про Конституційний Суд».
Згідно із ч. 4 ст. 399 КПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті провадження лише, якщо апеляційна скарга подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку, або судове рішення оскаржене виключно з підстав, з яких воно не може бути оскарженим згідно з положеннями статті 394 цього Кодексу.
Враховуючи, що апелянтом подано апеляційну скаргу на ухвалу суду, оскарження якої не передбачене, суддя-доповідач відмовляє у відкритті провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_3 на ухвалу Вищого антикорупційного суду від 09.06.2025.
Керуючись ст. 392, ч.4 ст. 399 КПК України, суддя-доповідач,
ПОСТАНОВИВ:
Відмовити у відкритті провадження за апеляційною скаргоюобвинуваченого ОСОБА_3 на ухвалу Вищого антикорупційного суду від 09.06.2025 про продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_3 у кримінальному провадженні № 52023000000000547 від 02.11.2023.
Копію ухвали про відмову у відкритті провадження невідкладно надіслати особі, яка подала апеляційну скаргу, разом з апеляційною скаргою та усіма доданими до неї матеріалами.
Ухвала набирає законної сили з моменту її постановлення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду протягом трьох місяців.
Суддя ОСОБА_2