- Presiding judge (HACC AC): Mykhailenko D.H.
справа № 991/4164/23
провадження № 22-ц/991/15/25
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 липня 2025 року м. Київ
Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду колегією суддів у складі: головуючого Михайленка Д. Г., суддів Калугіної І. О., Семенникова О. Ю.,
за участю:
секретаря судового засідання Ляшинської А. Ю.,
представника позивача (стягувача) - прокурора Ткача І. М.,
представника боржника - адвоката Пащенко В. І. (в режимі відеоконференції)
розглянула апеляційну скаргу представника боржника ОСОБА_1 адвоката Пащенко Вікторії Ігорівни
на ухвалу Вищого антикорупційного суду від 25.04.2025 про відмову у задоволенні заяви представника боржника про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню
у справі за позовом про визнання необґрунтованими активів та стягнення їх в дохід держави (далі - апеляційна скарга).
Короткий зміст і мотиви оскаржуваного рішення суду першої інстанції
1.Оскаржуваним рішенням суду (колегія суддів Вищого антикорупційного суду у складі: головуючий Хамзін Т. Р., судді Мойсак С. М., Михайленко В. В.; дата складання повного тексту рішення 25.04.2025) у зазначеній справі відмовлено у задоволенні заяви представника боржника про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню.
2.Суд першої інстанції виходив з таких міркувань: (1) має місце невідповідність між найменуванням позивача у рішенні суду та стягувачем у виконавчому лист, так в резолютивній частині рішення зазначено інформацію про позивача: «Позивач: Прокурор Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора Ткач Ігор Михайлович, місцезнаходження Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора: 01011, м. Київ, вул. Різницька, 13/15, ідентифікаційний код юридичної особи 00034051», а у виконавчому листі від 25.11.2024 стягувачем зазначена Держава Україна в особі Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, ЄДРПОУ 45252419, місце знаходження: вул. Ісаакяна, 17, м. Київ, 01135; (2) ця невідповідність може свідчити про наявність помилки у виконавчому листі, а не про помилковість його видачі; (3) рішення від 19.01.2024 у справі № 991/4164/23 набрало чинності, обов`язок ОСОБА_1 сплатити певну суму на користь держави існує, не припинений ні повністю, ні частково, відомостей про добровільне виконання судового рішення суду не надано; (4) питання заміни сторони виконавчого провадження представником відповідача перед судом не порушувалися.
Короткий зміст вимог та доводів апеляційної скарги боржника
3.У своїй апеляційній скарзі адвокат Пащенко В. І. просила: (1) скасувати ухвалу суду; (2) задовольнити заяву про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню; (3) визнати виконавчий лист, виданий Вищим антикорупційним судом 25.11.2024 у справі № 991/4164/23, таким, що не підлягає виконанню.
4.Апелянт вважає, що мотиви оскаржуваної ухвали суперечать вимогам процесуального законодавства, порушують принцип правової визначеності, законності, рівності сторін та доводять ситуацію до стану правового колапсу.
5.Обґрунтовує свою позицію тим, що: (1) за законом стягувачем є позивач у справі; (2) держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями саме у спірних правовідносинах, зокрема і представляти державу в суді; (3) єдиним можливим способом визначення стягувачем у справі № 991/4164/23 «Держави Україна в особі Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ЄДРПОУ 45252419, місцезнаходження: вул. Ісаакяна, 17, м. Київ, 01135)» є винесення ухвали про заміну сторони виконавчого провадження, проте, без винесення даного судового рішення, суд не має права на самостійну заміну стягувача у виконавчому документі шляхом зазначення іншої особи, яка не була позивачем і щодо якої не приймалось рішення суду; (4) єдиним можливим способом вирішення ситуації, яка склалась та не породження нових додаткових правовідносин, є висновок про те, що сам виконавчий документ видано помилково щодо несторони у справі, у зв`язку з чим даний виконавчий документ підлягає визнанню таким, що не підлягає виконанню, оскільки видача виконавчого документу, у якому стягувачем вказано не позивача (інша назва, адреса, ідентифікаційний код юридичної особи) не може вважатись помилкою, допущеною при його оформленні або видачі, і такий виконавчий документ без видачі у новій редакції та винесення судом рішення про заміну сторони стягувача у визначеному законом порядку, не може бути звернутий до примусового виконання.
Позиції сторін
6.Представник боржника підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити.
7.Прокурор просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити ухвалу суду без змін.
Мотиви та оцінка Суду
8.Суд дійшов висновку про необґрунтованість апеляційної скарги, виходячи з наступного.
9.Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин (частина 2 статті 432 Цивільного процесуального кодексу України, далі - ЦПК).
10.За рішеннями про стягнення в дохід держави коштів або вчинення інших дій на користь чи в інтересах держави, що приймаються судами у справах, які розглядаються в порядку цивільного, адміністративного та господарського судочинства, стягувачем виступає державний орган, за позовом якого судом прийнято відповідне рішення (частина 3 статті 15 Закону України «Про виконавче провадження»).
11.Висновок оскаржуваної ухвали про те, що видання спірного виконавчого листа не було помилковим, а обов`язок боржника не змінився до його видачі (не був припинений повністю чи частково) є правильним.
12.У зазначеній категорії справ саме на суд покладено обов`язок встановити, з яких підстав може бути визнано виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню, з урахуванням права стягувача на повне виконання рішення суду та права боржника на захист від подвійного стягнення. Суд повинен вирішувати ці питання з урахуванням обставин справи, дотримуючись балансу інтересів обох сторін виконавчого провадження. Сутність процедури визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню полягає, насамперед, у встановленні обставин та фактів, що свідчать про відсутність матеріального обов`язку боржника, які виникли після ухвалення судового рішення, або наявність процесуальних підстав, які свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа. Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 24.06.2020 у справі № 520/1466/14-ц, від 09.09.2021 у справі № 824/67/20, від 09.06.2022 у справі № 2-118/2001.
13.Визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, безпосередньо пов`язане із питанням набрання судовим рішення законної сили, одним із проявів якого є реалізованість й виконуваність судового рішення (постанова Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 15.06.2023 у справі № 824/77/22).
14.Як правильно встановлено судом першої інстанції та не заперечувалось представником боржника під час апеляційного розгляду матеріальний обов`язок боржника з моменту набуття законної сили рішенням до видачі спірного виконавчого листа не зазнав змін (не був погашений повністю чи частково, не змінився через скасування чи зміну рішення суду судом касаційної інстанції тощо).
15.Крім того, Суд не погоджується із доводами апелянта стосовно того, що: (1) виконавчий документ видано помилково щодо несторони; (2) ситуація, що склалася (утворення САП як самостійної юридичної особи), обов`язково потребує (а) визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, (б) видачі його у новій редакції та (в) винесення судом рішення про заміну сторони стягувача у визначеному законом порядку.
16.На підтвердження такого висновку зазначає про наступне.
17.Держава бере участь у справі через відповідний орган державної влади відповідно до його компетенції, від імені якого діє його керівник, інша уповноважена особа відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво органу державної влади), або через представника (частина 4 статті 58 ЦПК).
18.Позов про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави подається та представництво держави в суді здійснюється прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (частина 1 статті 290 ЦПК).
19.Активи, визнані судом відповідно до статті 291 ЦПК необґрунтованими, стягуються в дохід держави (частина 1 статті 292 ЦПК).
20.Кошти від реалізації активів, стягнених на користь держави, зараховуються до складу доходів державного бюджету (стаття 29 Бюджетного кодексу України).
21.Стягнення в дохід держави активів, визнаних судом необґрунтованими, або інших активів відповідача, які відповідають вартості необґрунтованих активів, здійснюється в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження» (частина 4 статті 292 ЦПК).
22.Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ (частина 2 статті 15 Закону України «Про виконавче провадження»).
23.За рішеннями про стягнення в дохід держави коштів або вчинення інших дій на користь чи в інтересах держави, що приймаються судами у справах, які розглядаються в порядку цивільного, адміністративного та господарського судочинства, стягувачем виступає державний орган, за позовом якого судом прийнято відповідне рішення (частина 3 статті 15 Закону України «Про виконавче провадження»).
24.Стаття 8-1 Закону України «Про прокуратуру» викладена в новій редакції на підставі підпункту «в» пункту 2 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України щодо посилення самостійності Спеціалізованої антикорупційної прокуратури» від 08.12.2023 (далі - Закон № 3509-IX). Спеціалізована антикорупційна прокуратура є юридичною особою публічного права, має відокремлене майно, що є державною власністю, рахунки в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням (стаття 8-1 Закону України «Про прокуратуру» в новій редакції).
25.Установити, що судові справи, підтримання державного обвинувачення та представництво інтересів держави, в яких здійснювали прокурори Спеціалізованої антикорупційної прокуратури як самостійного структурного підрозділу Офісу Генерального прокурора, з дня початку діяльності Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, утвореної на підставі цього Закону, вважаються такими, у яких відповідні функції здійснюють прокурори Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, утвореної відповідно до цього Закону (пункт 4 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України щодо посилення самостійності Спеціалізованої антикорупційної прокуратури»).
26.Для приватного права апріорі є притаманною така засада як розумність. Розумність характерна та властива як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і тлумачення процесуальних норм (постанова Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 16.06.2021 у справі № 554/4741/19, постанова Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 18.04.2022 у справі № 520/1185/16-ц, постанова Великої Палати Верховного Суду від 08.02.2022 у справі № 209/3085/20).
27.Принцип недопустимості надмірного формалізму полягає, зокрема, у тому, що суть, за загальним правилом, переважає над формою, процедура вторинна, якщо (1) рішення суб?єкта владних повноважень (суду) відповідає визначеним законом завданням (функціям) такого суб`єкта, (2) має легітимну ціль, (3) законодавство не містить імперативних заборон або наслідків недотримання таких процедур.
28.Аналіз наведених норм права, змісту резолютивної частини рішення та виданого на його виконання виконавчого листа дозволяє дійти висновку, що позивачем та стягувачем у цій цивільній справі та у виконавчому провадженні є держава, ця сторона у виконавчому провадженні не змінилась.
29.Представництво у справах цієї категорії відповідно до норм ЦПК та Закону «Про виконавче провадження» здійснюється прокурорами Спеціалізованої антикорупційної прокуратури. При цьому до набуття чинності Законом № 3509-IX представництво інтересів держави, здійснювали прокурори Спеціалізованої антикорупційної прокуратури як самостійного структурного підрозділу Офісу Генерального прокурора, а з дня початку діяльності Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, утвореної на підставі цього Закону, ці ж судові справи вважаються такими, у яких відповідні функції здійснюють прокурори Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, утвореної відповідно до Закону № 3509-IX.
30.Тобто в період розгляду цивільної справи, до набуття ним законної сили та видачі виконавчого документу на його виконання відбулась зміна (утворення нової) юридичної особи відповідно до Закону№ 3509-IX, в якій обіймають посади прокурори Спеціалізованої антикорупційної прокуратури. При цьому ця зміна відбулася на підставі вимог закону і на переконання Суду не потребує обов`язкового прийняття додаткового судового рішення в порядку частини 5 статті 442 ЦПК, оскільки сторона позивача/стягувача не змінилась.
31.Зазначення нових реквізитів новоутвореної Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (код ЄДРПОУ, адреса) у виданому виконавчому документі з урахуванням принципів розумності, процесуальної економії, уникнення надмірного формалізму та вимоги організації ефективної системи виконання судових рішень за відсутності порушення прав та законних інтересів боржника є належною правовою процедурою.
32.Зазначене жодним чином негативно не вплинуло і не може вплинути на право боржника не піддаватись подвійному стягненню, адже після викладення у новій редакції статей 7, 8-1 Закону України «Про прокуратуру» Спеціалізованої антикорупційної прокуратури як самостійного структурного підрозділу Офісу Генерального прокурора не існує.
33.Більше того, стягнення на підставі виконавчого листа здійснюється в дохід держави до складу доходів державного бюджету, адресність зарахування відповідних коштів не змінилась у зв`язку з реорганізацією системи прокуратури.
Висновки Суду за результатами апеляційного розгляду
34.Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (статті 375 ЦПК).
35.Підстав для зміни чи скасування ухвали суду не встановлено, у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити.
36.Керуючись статтями 259, 375, 381-384 ЦПК, колегія суддів ухвалила:
1.Апеляційну скаргу - залишити без задоволення.
2.Ухвалу Вищого антикорупційного суду від 25.04.2025 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення. У разі оголошення в судовому засіданні лише вступної та резолютивної частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Судді:
Михайленко Д. Г. Калугіна І. О. Семенников О. Ю.