- Presiding judge (HACC AC): Semennykov O.Yu.
справа № 991/5453/25
провадження №11-сс/991/415/25
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 липня 2025 року м.Київ
Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
підозрюваної ОСОБА_6,
захисника підозрюваної адвоката ОСОБА_7,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Києві апеляційну скаргу прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_5 та апеляційну скаргу захисника підозрюваної ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 06 червня 2025 року про застосування до підозрюваної ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, запобіжного заходу у вигляді застави у кримінальному провадженні №52024000000000633 від 09 грудня 2024 року,
ВСТАНОВИЛА:
Зміст оскаржуваного рішення і встановлені судом обставини.
Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 06 червня 2025 року частково задоволено клопотання детектива Національного антикорупційного бюро України, застосовано до ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 9 000 000,00 (дев`яти мільйонів) грн., з покладенням на підозрювану відповідних процесуальних обов`язків.
При ухваленні судового рішення слідчий суддядійшов висновку про наявність обґрунтованої підозри щодо вчинення підозрюваною кримінального правопорушення за викладених у повідомленні про підозру обставин таризиків кримінального провадження, передбачених ст.177 КПК, а саме переховування від органів досудового розслідування та/або суду, знищення, приховування або спотворення документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні та перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, запобігти яким можливо шляхом застосування до підозрюваної запобіжного заходу у вигляді саме застави, визначений розмір якої не буде для неї непомірним та зможе забезпечити виконання підозрюваною покладених на неї обов`язків.
Отже, задовольняючи клопотання сторони обвинувачення частково, слідчий суддя не погодився з розміром застави у 36 млн. грн., який детектив прохав визначити для підозрюваної, уважаючи його непомірно великим, а також необхідністю покладення на ОСОБА_6 обов`язку носити електронний засіб контролю.
Вимоги апеляційних скарг та узагальнені доводи осіб, які їх подали.
Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, вважаючи його незаконним та необґрунтованим, захисник підозрюваної ОСОБА_6 адвокат ОСОБА_7 звернувся з апеляційною скаргою, за вимогами якої просив скасувати ухвалу слідчого судді від 06 червня 2025 року та постановити нову ухвалу, якою відмовити детективу (прокурору) в задоволенні клопотання про застосування до ОСОБА_6 запобіжного заходу.
В обґрунтування апеляційної скарги та письмових доповнень до неї захисник наводив наступні доводи.
Подане стороною обвинувачення клопотання не доводить належними та допустимими доказами наявність обґрунтованої підозри у вчинені ОСОБА_6 кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.27, ст.368-5 КК, оскільки, всупереч позиції слідчого судді, не містить фактів або інформації, які б могли переконати об`єктивного спостерігача у тому, що особа, про яку йдеться, своїми діями могла вчинити кримінальне правопорушення, а також чи такі докази виправдовують подальше розслідування. В обґрунтування зазначеного захисник наводив власний аналіз доказів сторони обвинувачення.
Звертав увагу на кримінально-правову кваліфікацію, зазначену в повідомленні про підозру ОСОБА_8 від 09 грудня 2024 року в кримінальному провадженні №52024000000000135, якому ставиться в провину незаконне збагачення, яке він за версією обвинувачення вчинив самостійно, без співучасті (розслідування в цій справі завершено). Разом з тим, дружині ОСОБА_8 - ОСОБА_6 повідомлено про підозру в тому, що вона була його пособником в незаконному збагаченні.
Відповідно до повідомлення про підозру ОСОБА_6 не інкримінується вчинення зазначених у ч.5 ст.27 КК дій, натомість описано її дії як:«…підшукала квартиру…; домовилась про перегляд…; ...передала завдаток…; … зв`язалась з продавцем та домовилась про продаж … ; …маючи на меті користуватись вказаним транспортним засобом після його придбання підшукала та обрала автомобіль, після чого залучила для подальших дій, спрямованих на набуття права власності, свою маму та керувала її діями…»
Такі дії могли б трактуватись як дії виконавця (співвиконавця) злочину, однак ОСОБА_6 не є суб`єктом передбаченого ст.368-5 КК злочину, оскільки не є особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.
На думку сторони захисту сам факт повідомлення про підозру дружині посадовця свідчить про намагання вчинити тиск безпосередньо на ОСОБА_8 та змусити його піти на угоду зі слідством або судом, оскільки в кримінальному провадженні №52024000000000135 відсутні докази незаконного збагачення ОСОБА_8, підозра та майбутнє обвинувачення ґрунтується на припущеннях та домислах сторони обвинувачення.
Також в апеляційній скарзі захисник наводив доводи щодо відсутності встановлених слідчим суддею ризиків, на які посилалась сторона обвинувачення в клопотанні про застосування запобіжного заходу.
Слідчим суддею не надано оцінки характеру особи, її моральності, місцю проживання, роду занять, майновому стану, сімейним зв`язкам. Слідчий суддя опустив інформацію, що підозрювана має двох неповнолітніх дітей, має похилих батьків та бабу с онкологічним захворюванням, має на території України міцні соціальні зв`язки. Окрім цього, кримінальне переслідування її чоловіка розпочалось ще напочатку 2024 року, а тому до цього часу вона мала змогу скористатися всіма встановленими слідчим суддею «можливостями» та без перешкод покинути межі країни. Зокрема, після внесення відомостей до ЄРДР щодо її чоловіка він двічі перебував за межами України, після чого повертався до країни, не змінював свого місця проживання, з ним в свою чергу легально могла виїхати і сама підозрювана, яка також тричі виїздила з дітьми закордон і так само до цього часу поверталась, не дивлячись на те, що починаючи з кінця минулого року її попереджали про «майбутню підозру».
Розслідування в кримінальному провадженні щодо її чоловіка ОСОБА_8 завершено, усі докази стороною обвинувачення зібрані та перебувають під контролем сторони обвинувачення. Отже висновки слідчого судді щодо наявності ризику знищення, приховування або спотворення документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження.
Ризик незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні також відсутній, адже стороною обвинувачення не наведено жодних переконливих аргументів, а тим більше доказів того, що саме ОСОБА_6 могла б або планувала впливати на свідків у справі. Тим більше, що розслідування у справі щодо її чоловіка завершено, усі свідки допитані.
Ризик перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином також є необґрунтованим припущенням сторони обвинувачення.
Щодо розміру застави захисник звертав увагу, що це ще одна застава, яка застосовується до іншого з подружжя ОСОБА_9, а тому помірний розмір для одного з подружжя вже для іншого може стати непомірним.
Так, слідчий суддя не взяв до уваги, що на все майно, яким за версією обвинувачення незаконно збагатився ОСОБА_8, накладено арешт, а до клопотання про застосування запобіжного заходу долучено докази того, що сукупний дохід ОСОБА_8 та його дружини ОСОБА_6 в період з 2020 по 2023 роки склав близько 4,7 млн. грн. Отже сума застави, яку детектив просив застосувати до ОСОБА_6, є явно необґрунтованою та непомірною для неї.
Крім того, як детектив в своєму клопотанні, так і слідчий суддя в рішенні обмежилися виключно посиланнями на статті КПК, що регулюють покладання додаткових обов`язків, однак не навели жодних аргументів на підтвердження необхідності їх покладання на підозрювану.
Також, не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, вважаючи його таким, що не відповідає фактичним обставинам кримінального провадження, прокурор Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (далі - САП) ОСОБА_5 звернулась з апеляційною скаргою, за вимогами якої просила скасувати ухвалу слідчого судді від 06 червня 2025 року та постановити нову ухвалу, якою клопотання детектива Національного антикорупційного бюро України (далі - НАБУ) задовольнити повністю, застосувати до підозрюваної у кримінальному провадженні №52024000000000633 ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 11889 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 36 000 000 грн., покласти на неї передбачені ч.5 ст.194 КПК обов`язки, зазначені в прохальній частині апеляційної скарги.
В обґрунтування апеляційної скарги прокурор наводила наступні доводи.
Не оспорюючи висновки слідчого судді щодо обґрунтованості повідомленої ОСОБА_6 підозри, наявності передбачених ст.177 КПК ризиків, вважала висновок щодо достатності запобіжного заходу у вигляді застави у визначеному слідчим суддею розмірі для забезпечення виконання підозрюваною покладених на неї обов`язків таким, що не відповідає фактичним обставинам кримінального провадження.
Враховуючи обставини інкримінованого особі кримінального правопорушення, прокурор вважає це провадження тим виключним випадком, який дозволяє призначення застави у розмірі, який перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Наразі органом досудового розслідування ОСОБА_6 підозрюється у пособництві своєму чоловікові у незаконному збагаченні на суму понад 72 млн. грн., що свідчить про значний фінансовий стан родини підозрюваної.
Водночас, як було встановлено під час розгляду слідчим суддею клопотання сторони обвинувачення, саме ОСОБА_6 здійснювала пошук відповідних активів, забезпечувала присутність своїх батьків та баби на укладенні договорів про їх купівлю-продаж, а у подальшому і вирішувала інші питання, пов`язані із володінням цими активами.
При цьому є мало імовірним, що ОСОБА_8 всі кошти чи інші цінності, якими збагачувався під час зайняття найвищих посад у країні, вкладав лише у нерухомість. Існує значна вірогідність того, що частина коштів, якими він міг незаконно збагатитися під час перебування на вищевказаних посадах, продовжує перебувати у розпорядженні його родини. Про це свідчать, зокрема, показання свідка ОСОБА_10, відповідно до яких ОСОБА_6 цікавилась в неї щодо наявних для продажу об`єктів взимку 2023 року, однак на перегляд не записувалась.
Тому, враховуючи тяжкість, суспільну небезпеку та специфіку кримінального правопорушення, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_6, її активну та визначальну роль у його вчиненні, а також існування всіх 5 ризиків, передбачених ст.177 КПК, прокурор просила визначити підозрюваній заставу в розмірі, що відповідає половині вартості активів, пособництво у набутті яких ОСОБА_8 інкримінується ОСОБА_6, оскільки внесення застави саме в такому розмірі може гарантувати виконання підозрюваною покладених на неї обов`язків.
Позиції учасників судового провадження.
Підозрювана ОСОБА_6 та її захисник - адвокат ОСОБА_7 в судовому засіданні підтримали подану апеляційну скаргу та просили задовольнити її у повному обсязі з зазначених у ній підстав. Крім того, вважаючи апеляційну скаргу прокурора необґрунтованою, заперечували проти її задоволення.
Прокурор у судовому засіданні підтримала подану апеляційну скаргу та просила задовольнити її у повному обсязі з зазначених у ній підстав. Також, посилаючись на безпідставність апеляційної скарги сторони захисту, заперечувала проти її задоволення.
Мотиви та висновки суду.
Відповідно до вимог ч.1 ст.404 КПК суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення в межах апеляційної скарги.
Одним з методів державної реакції на порушення, що носять кримінально-правовий характер, є заходи забезпечення кримінального провадження, передбачені ст.131 КПК, які виступають важливим елементом механізму здійснення завдань кримінального провадження при розслідуванні злочинів.
Згідно з ч.1 ст.177 КПК метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу відповідно до ч.2 ст.177 КПК є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосовування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
За вимогами ч.1 ст.194 КПК під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Крім наявності зазначених у статті 177 КПК ризиків слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі, передбачені ст.178 КПК.
Надаючи оцінку доводам сторони захисту щодо недоведеності стороною обвинувачення наявності обґрунтованої підозри, колегія суддів враховує наступне.
При вирішенні питання щодо встановлення наявності обґрунтованої підозри предметом перевірки слідчого судді є не лише питання дотримання процесуального порядку вручення повідомлення про підозру, а й питання дотримання стандарту доказування «обґрунтована підозра» у вчиненні кримінального правопорушення, зважаючи при цьому на рівень обмеження прав, свобод та інтересів особи внаслідок повідомлення її про підозру та строк здійснення досудового розслідування.
При цьому, поняття «обґрунтована підозра» не визначене в національному законодавстві. Кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) (ч.5 ст.9 КПК), відповідно до якої (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» (Fox, Campbell and Hartley v. The United Kingdom) від 30 серпня 1990 року, §32) термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення в справі «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року, заява №42310/04, §175).
Разом з цим стандарт доказування «обґрунтована підозра» не передбачає, що уповноважені органи мають оперувати доказами, достатніми для пред`явлення обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку, що пов`язано з меншою мірою ймовірності, необхідною на ранніх етапах кримінального провадження для обмеження прав особи. Отже, на стадії досудового розслідування суд, оцінюючи обґрунтованість підозри, не повинен пред`являти до наданих доказів таких же високих вимог як при формулюванні остаточного обвинувачення при направленні справи до суду.
Відтак, слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості саме для встановлення вини чи її відсутності у особи у вчиненні злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї запобіжного заходу.
Надаючи оцінку доводам сторони захисту щодо необґрунтованості висунутої ОСОБА_6 підозри, колегією суддів встановлено таке.
Детективами НАБУ здійснюється досудове розслідування, а прокурорами САП процесуальне керівництво у кримінальному провадженні №52024000000000633 від 09 грудня 2024 року за підозрою ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.27 ст.368-5 КК.
З повідомлення про підозру слідує, що ОСОБА_6 підозрюється у пособництві у набутті особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, активів, вартість яких більше ніж на шість тисяч п`ятсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян перевищує її законні доходи, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.27 ст.368-5 КК.
Як встановлено слідчим суддею та вбачається зі змісту повідомленої ОСОБА_6 підозри, Указом Президента України №482/2019 від 05 липня 2019 року ОСОБА_8 призначено головою Донецької обласної державної адміністрації. Отже, відповідно до п.п. «и» п.1 ч.1 ст.3 Закону України «Про запобігання корупції» (далі - Закон) ОСОБА_8 з 05 липня 2019 року був особою, уповноваженою на виконання функцій держави, у розумінні п.1 Примітки до ст.368-5 КК.
Згідно зі ст. 22 Закону ОСОБА_8 як службовій особі забороняється використовувати свої службові повноваження або своє становище та пов`язані з цим можливості з метою одержання неправомірної вигоди для себе чи інших осіб.
За версією сторони обвинувачення, попри вказані вимоги законодавства ОСОБА_8, порушуючи обмеження, встановлені Законом, вчинив умисний корисливий корупційний злочин за таких обставин.
Перебуваючи на посаді голови Донецької обласної державної адміністрації, ОСОБА_8 отримав можливість набувати активи, вартість яких суттєво перевищує його законні доходи.
Усвідомлюючи протиправність таких дій, з метою приховання факту набуття таких активів та бажаючи не бути притягнутим до кримінальної відповідальності за такі дії, ОСОБА_8 вирішив здійснити набуття частини активів шляхом набуття їх у власність іншими фізичними особами за його дорученням, зберігаючи за собою право вчиняти щодо таких активів дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними.
З цією метою ОСОБА_8 залучив до вчинення кримінального правопорушення свою дружину ОСОБА_6, яка, відповідно до відведеної їй ролі, мала забезпечити пошук, підбір та придбання активів, а також реєстрацію права власності на них на своїх близьких осіб - батька ОСОБА_11, матір ОСОБА_12, а також бабу ОСОБА_13, які не були обізнані про джерела походження грошових коштів, використаних для придбання активів
У період часу з 03 січня 2020 року по 30 травня 2023 року за пособництва ОСОБА_6 . ОСОБА_8 набув у власність активи загальною вартістю не менше 72 840 521,4 грн., що на 72 138 169,36 грн. перевищують його законні доходи.
Так, не пізніше 31 грудня 2019 року ОСОБА_8 отримав можливість та вирішив набути актив - чотирикімнатну квартиру площею 191,2 кв.м. у АДРЕСА_1, реєстраційний номер 1570304080000 (далі - Квартира 53), вартістю 6 276 843 грн.
З цією метою, у листопаді?грудні 2019 року за дорученням ОСОБА_8 . ОСОБА_6 шляхом перегляду оголошень у мережі «Інтернет» підшукала необхідну квартиру та зв`язалась з продавцем - ОСОБА_14, з яким домовилась про перегляд. У подальшому, оглянувши квартиру, ОСОБА_6 надала згоду придбати її за 265 000 доларів США.
Приблизно у цей же період, перебуваючи у нотаріуса ОСОБА_15, ОСОБА_6 передала ОСОБА_14 завдаток та повідомила, що квартиру буде реєструвати на іншу довірену особу.
Згодом, 03 січня 2020 року ОСОБА_6, перебуваючи у відділенні банку по вул. Антоновича у м.Києві, передала решту грошових коштів у розмірі 250 000 доларів США ОСОБА_16 - довіреній особі ОСОБА_14 за довіреністю, посвідченою ОСОБА_15 .
Того ж дня, у приміщені, де здійснювала свою діяльність нотаріус ОСОБА_15, за адресою АДРЕСА_11, ОСОБА_17 у присутності ОСОБА_6 уклала з ОСОБА_14 договір купівлі?продажу, згідно з умовами якого ОСОБА_13 придбала у ОСОБА_14 Квартиру 53 за 6 276 843 грн. Після чого, приватним нотаріусом ОСОБА_15 здійснена державна реєстрація Квартири 53 на праві власності за ОСОБА_13 . Завдяки вказаним діям ОСОБА_6 . 03 січня 2020 року ОСОБА_8 набув актив - Квартиру 53, вартість якої складала 6 276 843 грн., шляхом набуття цього активу у власність ОСОБА_13 за дорученням ОСОБА_8 .
Окрім того, не пізніше 17 березня 2020 року ОСОБА_8 отримав можливість та вирішив набути актив - гаражний бокс в підземно?наземному паркінгу площею 22,9 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2, реєстраційний номер 2056400180000 (далі - Гаражний бокс 27), вартістю 194 322 грн.
З цією метою за дорученням ОСОБА_8 ОСОБА_6 домовилася з сином ОСОБА_18 ОСОБА_19, який мешкав по сусідству у будинку АДРЕСА_3, про продаж Гаражного боксу НОМЕР_2 за договірною вартістю близько 8 000 доларів США.
Після чого мати ОСОБА_6 ОСОБА_12 за дорученням та в інтересах ОСОБА_6 та ОСОБА_8 17 березня 2020 року уклала з ОСОБА_18 договір купівлі?продажу, згідно з умовами якого придбала у останньої Гаражний бокс НОМЕР_2 за 194 322 грн., не маючи при тому ні власного автотранспортного засобу, ні посвідчення водія.
Того ж дня державний нотаріус ОСОБА_20 здійснила державну реєстрацію Гаражного боксу НОМЕР_2 на праві власності за ОСОБА_12 .
Таким чином, 17 березня 2020 року ОСОБА_8 за пособництва ОСОБА_6 набув актив - Гаражний бокс НОМЕР_2, вартість якого складала 194 322 грн., шляхом набуття цього активу у власність ОСОБА_12 за дорученням ОСОБА_8 .
Також не пізніше 19 квітня 2020 року ОСОБА_8 отримав можливість та вирішив набути активи:
- садовий будинок площею 228,3 кв.м у котеджному містечку за адресою: АДРЕСА_4, кадастровий номер: 3221884000:37:203:0105, реєстраційний номер: 2075461632218 (далі - Будинок 19), ринковою вартістю 8 671 504 грн.;
- земельну ділянку площею 0,2500 га у котеджному містечку за адресою: Київська обл., Вишгородський р?н, с/рада Лебедівська, садове товариство «Глядин», кадастровий номер: 3221884000:37:203:0105, реєстраційний номер: 2075489632218 (далі - Земельна ділянка 1), ринковою вартістю 1 045 142 грн.
З цією метою за дорученням ОСОБА_8 ОСОБА_6 підшукала будинок з земельною ділянкою та домовилась з власницею ОСОБА_21 та її чоловіком ОСОБА_22 про продаж, залучивши для подальших дій, спрямованих на набуття права власності, своїх батьків, діями яких керувала.
Відтак, ОСОБА_11, за дорученням та в інтересах ОСОБА_6 та ОСОБА_8 30 квітня 2020 року уклав з ОСОБА_21 договори купівлі?продажу садового будинку та земельної ділянки, згідно з умовами яких ОСОБА_11 придбав Будинок 19 за 2 708 000 грн. та Земельну ділянку 1 за 1 354 000 грн. відповідно.
Того ж дня приватний нотаріус ОСОБА_15 здійснила державну реєстрацію Будинку 19 та Земельної ділянки 1 на праві власності за ОСОБА_11 .
Таким чином, 30 квітня 2020 року ОСОБА_8 за пособництва ОСОБА_6 набув активи - Будинок 19 та Земельну ділянку 1, ринкова вартість яких складала 9 716 646 грн., шляхом набуття цих активів у власність ОСОБА_11 за дорученням ОСОБА_8 .
Надалі не пізніше 16 липня 2020 року ОСОБА_8 отримав можливість та вирішив набути актив - гаражний бокс в підземно?наземному паркінгу площею 21,2 кв.м за адресою: АДРЕСА_5, реєстраційний номер 2124822280000 (далі - Гаражний бокс 80), вартістю 406 800 грн.
З цією метою за дорученням ОСОБА_8 ОСОБА_6, перебуваючи за адресою: АДРЕСА_1, за допомогою невстановлених осіб зв`язалась з продавцем Гаражного боксу 80 ОСОБА_23, та домовилась про продаж Гаражного боксу 80, залучивши для подальших дій маму - ОСОБА_12, яка не мала практичної необхідності у придбанні такого типу майна, водійських прав та власного автотранспортного засобу.
Далі, виконуючи доручення ОСОБА_6 та ОСОБА_8 ОСОБА_12 16 липня 2020 року уклала з ОСОБА_23 договір купівлі?продажу, згідно з умовами якого ОСОБА_12 придбала у ОСОБА_23 бокс 80 за 406 800 грн.
Того ж дня приватний нотаріус ОСОБА_15 здійснила державну реєстрацію Гаражного боксу 80 на праві власності за ОСОБА_12 .
Таким чином, 16 липня 2020 року ОСОБА_8 за пособництва ОСОБА_6 набув актив - Гаражний бокс 80, вартість якого складала 406 800 грн., шляхом набуття цього активу у власність ОСОБА_12 за дорученням ОСОБА_8 .
Разом з цим не пізніше 12 жовтня 2020 року ОСОБА_8 отримав можливість та вирішив набути актив - автомобіль ВМW ХЗ, 2020 р.в., VIN НОМЕР_1, (далі - Автомобіль), вартістю 2 086 094 грн.
З цією метою за дорученням ОСОБА_8 ОСОБА_6, маючи на меті користуватись вказаним транспортним засобом після його придбання, підшукала та обрала автомобіль, після чого залучила для подальших дій, спрямованих на набуття права власності, свою маму та керувала її діями.
Далі, 04 грудня 2020 року ОСОБА_12 уклала договір купівлі?продажу № KU20?7566А, відповідно до якого придбала в ТОВ «АВТ Баварія Україна», ЄДРПОУ 31169572, автомобіль ВМW ХЗ, 2020 р.в., VIN НОМЕР_1 .
Згідно з інформацією Єдиного державного реєстру транспортних засобів 05 грудня 2020 року здійснено первинну реєстрацію транспортного засобу ВМW ХЗ, 2020 р.в., VIN НОМЕР_1, як придбаного в торгівельній організації та ввезеного з?за кордону. Власником автомобіля вказано ОСОБА_12 .
Таким чином, 05 грудня 2020 року ОСОБА_8 за пособництва ОСОБА_6 набув актив - Автомобіль, ринкова вартість якого складала 2 086 094 грн., шляхом набуття цього активу у власність ОСОБА_12 за дорученням ОСОБА_8 . У подальшому 05 грудня 2020 року ОСОБА_8 надав вказаний автомобіль у користування своїй дружині ОСОБА_6, вчинивши таким чином дії, тотожні праву розпорядження ним.
Окрім викладеного, не пізніше 27 квітня 2021 року ОСОБА_8 отримав можливість та вирішив набути актив - земельну ділянку площею 0,2440 га у котеджному містечку за адресою: Київська обл., Вишгородський р?н, с/рада Лебедівська, садове товариство «Глядин», кадастровий номер: 3221884000:37:203:0168, реєстраційний номер: 2347344932218 (далі - Земельна ділянка 2), вартістю 1 818 312 грн.
З цією метою за дорученням ОСОБА_8 ОСОБА_6, дізнавшись про продаж земельної ділянки, розташованої по сусідству з Будинком 19, зв`язалась з продавцем ОСОБА_24 та домовилась про її продаж повідомивши, що оформлювати земельну ділянку буде на батьків.
Відтак 27 квітня 2021 року батько ОСОБА_6 ОСОБА_11 за її та ОСОБА_8 дорученням уклав з ОСОБА_24 договір купівлі?продажу земельної ділянки, згідно з умовами якого придбав Земельну ділянку 2 за 1 818 312 грн.
Того ж дня приватний нотаріус ОСОБА_15 здійснила державну реєстрацію Земельної ділянки 2 на праві власності за ОСОБА_11 .
Таким чином 27 квітня 2021 року ОСОБА_8 за пособництва ОСОБА_6 набув актив - Земельну ділянку 2, вартість якої складала 1 818 312 грн., шляхом набуття цього активу у власність ОСОБА_25 за дорученням ОСОБА_8 та ОСОБА_6 .
Також не пізніше 05 серпня 2022 року ОСОБА_8 отримав можливість та вирішив набути активи:
- квартиру площею 90,5 кв.м у ЖК «Резидент Парк», за адресою: АДРЕСА_12, реєстраційний номер 2629605621100 (далі - Квартира 55), ринковою вартістю 7 190 225 грн.;
- квартиру площею 73,6 кв.м у ЖК «Резидент Парк», за адресою: АДРЕСА_13, реєстраційний номер 2629603821100 (далі - Квартира 54), ринковою вартістю 5 847 520 грн.;
- машино?місце площею 18 кв.м у ЖК «Резидент Парк», за адресою: АДРЕСА_14, приміщення п/м 37, реєстраційний номер 2629606721100 (далі - Машино?місце 37), ринковою вартістю 1 004 400 грн.;
- машино?місце площею 18 кв.м у ЖК «Резидент Парк», за адресою: АДРЕСА_14, приміщення п/м41, реєстраційний номер 2629609121100 (далі - Машино?місце 41), ринковою вартістю від 1 004 400 грн.
При цьому з метою зменшення ризику викриття протиправної діяльності ОСОБА_8, а також уникнення заходів державного фінансового моніторингу у договорах купівлі?продажу активів зазначено ціни, значно нижчі за ринкові.
Так, за дорученням ОСОБА_8 ОСОБА_6 на початку серпня 2022 року підшукала об`єкти нерухомого майна в ЖК «Резидент Парк», що розташований у АДРЕСА_14, тобто неподалік місця проживання ОСОБА_8 та ОСОБА_6 у період з 2017?2019 років.
Оглянувши квартири і інші об`єкти нерухомого майна та домовившись з представником продавця ТОВ «Близниця» про умови продажу ОСОБА_6 залучила до набуття права власності на вказані об`єкти своїх батьків, діями яких керувала.
У подальшому батько ОСОБА_6 ОСОБА_11, діючи за дорученням та в інтересах ОСОБА_6 та ОСОБА_8, 12 серпня 2022 року уклав з ТОВ «Близниця», ЄДРПОУ 40149132, договори купівлі-продажу майнових прав, згідно з умовами яких придбав у ТОВ «Близниця» майнові права на Квартиру 55 за 787 350 грн., Квартиру 54 за 640 320 грн., Машино?місце 37 за 30 000 грн. та Машино?місце 41 за 30 000 грн.
На підставі вказаних договорів 30 серпня 2022 року ОСОБА_11 подав приватному нотаріусу ОСОБА_26 заяви №52209396, №52209173, №52209533 та №52209672 про державну реєстрацію права власності на Квартиру АДРЕСА_6 .
Того ж дня приватний нотаріус ОСОБА_26 здійснила державну реєстрацію Квартири АДРЕСА_7 та Машино?місця 41 на праві власності за ОСОБА_11 .
Таким чином, 30 серпня 2022 року ОСОБА_8 за пособництва ОСОБА_6 набув активи - Квартиру 55, Квартиру 54, Машино?місце 37 та Машино?місце 41, сукупна вартість яких складала 15 046 545 грн., шляхом набуття цих активів у власність ОСОБА_11 за дорученням ОСОБА_8 .
Окрім викладеного, упродовж серпня 2021 року - травня 2023 року ОСОБА_8 отримав можливість та вирішив набути активи:
- квартиру площею 88,9 кв.м у ЖК «Оболонь Плаза» за адресою: АДРЕСА_15, реєстраційний номер: 2703313380000 (далі - Квартира 40), вартістю 4 415 652,14 грн.;
- квартиру площею 89,1 кв.м у ЖК «Оболонь Плаза» за адресою: АДРЕСА_16, реєстраційний номер: 2703281280000 (далі - Квартира 46), вартістю 5 067 058,26 грн.;
- машино?місце площею 17,2 кв.м у ЖК «Оболонь Плаза» за адресою: АДРЕСА_17, реєстраційний номер 2703327180000 (далі - Машино?місце 4), вартістю 1 032 002,43 грн.;
- машино?місце площею 18,6 кв.м у ЖК «Оболонь Плаза» за адресою: АДРЕСА_18, гараж 2, реєстраційний номер 2703337080000 (далі - Машино?місце 2), вартістю 1 116 000,53 грн.;
- приміщення площею 2,7 кв.м у ЖК «Оболонь Плаза» за адресою: АДРЕСА_19, приміщення 1102, реєстраційний номер 2703349980000 (далі - Приміщення 1102), вартістю 182 843 грн.;
- приміщення площею 2,6 кв.м у ЖК «Оболонь Плаза» за адресою: АДРЕСА_19, приміщення 1105, реєстраційний номер 2703359880000 (далі - Приміщення 1105), вартістю 182 843 грн.;
- групу нежитлових приміщень площею 188,9 кв. м, розташованих за адресою: АДРЕСА_20, приміщення 3005, реєстраційний номер 2737599280000 (далі - Нежитлове приміщення 3005), вартістю 11 867 040 грн.
З цією метою за дорученням ОСОБА_8 ОСОБА_6 у серпні 2021 року підшукала, оглянула та узгодила умови придбання нерухомого майна у ЖК «Оболонь Плаза» з менеджером з продажу ТОВ «КУА ОЗОН» (ЄДРПОУ 33936496) ОСОБА_10, залучивши для подальших дій з набуття права власності на активи та їх приховування батьків та бабусю ОСОБА_13 .
Так, 16 серпня 2021 року ОСОБА_12 за дорученням та під керівництвом ОСОБА_6 та ОСОБА_8 уклала з ТОВ «КУА ОЗОН» попередній договір купівлі-продажу Квартири 46 та цього ж дня сплатила в якості гарантійного внеску повну її вартість.
Згодом 28 жовтня 2021 року ОСОБА_12 за дорученням та під керівництвом ОСОБА_6 та ОСОБА_8 уклала з ТОВ «КУА ОЗОН» попередній договір купівлі?продажу Квартири 40, а ОСОБА_13 попередній договір купівлі?продажу Нежитлового приміщення (офісу) 3 на 4 поверсі та сплатила на рахунок продавця частину гарантійних внесків.
З 01 по 03 листопада 2021 року ОСОБА_12 та ОСОБА_13, за дорученням та в інтересах ОСОБА_6 та ОСОБА_8, сплатили решту гарантійних внесків відповідно до умов договорів купівлі?продажу Квартири 40 та Нежитлового приміщення (офісу) 3 на 4 поверсі, сплативши таким чином повну вартість вказаних активів, передбачених договорами. Крім того, 05 листопада 2021 року ОСОБА_13 уклала з ТОВ «КУА ОЗОН» договір про внесення змін до попереднього договору купівлі-продажу Нежитлового приміщення (офісу) 3 на 4 поверсі, яким предмет договору змінено на Нежитлове приміщення (офіс) 3 на 3 поверсі.
Продовжуючи дії, спрямовані на набуття права власності на активи у ЖК «Оболонь Плаза», за дорученням та в інтересах ОСОБА_6 та ОСОБА_8, 15 листопада 2022 року ОСОБА_11 уклав з ТОВ «СОЛЛУР» (ЄДРПОУ 32307056) попередні договори купівлі?продажу Машино?місця 4, Машино?місця 2, Приміщення 1102 та Приміщення 1105, та того ж дня сплатив гарантійні внески в розмірі повної вартості активів.
Також 15 березня 2023 року ОСОБА_12, діючи за дорученням та в інтересах ОСОБА_6 та ОСОБА_8, уклала з ТОВ «КУА ОЗОН» договори купівлі?продажу, згідно з умовами яких придбала Квартири 40 та 46 за 4 415 652,14 грн. та 5 067 058,26 грн. відповідно.
Крім того, за дорученням та в інтересах ОСОБА_6 та ОСОБА_8 ОСОБА_11 15 березня 2023 року уклав з ТОВ «СОЛЛУР» договори купівлі?продажу, згідно з умовами яких придбав у ТОВ «СОЛЛУР» Машино?місце 4 за 1 032 002,43 грн., Машино?місце 2 за 1 116 000,53 грн., Приміщення 1102 за 182 843 грн. та Приміщення 1105 за 182 843 грн.
Того ж дня приватний нотаріус ОСОБА_27 здійснила державну реєстрацію Квартири 40 та Квартири 46 на праві власності за ОСОБА_12, а Машино?місця 4, Машино?місця 2, Приміщення 1102 та Приміщення 1105 на праві власності за ОСОБА_11 .
Разом з тим, за дорученням та в інтересах ОСОБА_6 та ОСОБА_8 ОСОБА_13 30 травня 2023 року уклала з ТОВ «КУА ОЗОН» договір про внесення змін до попереднього договору купівлі?продажу Нежитлового приміщення (офісу) 3 на 3 поверсі, яким предмет договору змінено на групу Нежитлових приміщень 3005 на 3 поверсі.
Того ж дня, ОСОБА_13 уклала з ТОВ «КУА ОЗОН» договір купівлі?продажу нежитлового приміщення, згідно з умовами якого придбала у ТОВ «КУА ОЗОН» Нежитлове приміщення 3005 за 11 867 040 грн., після чого приватний нотаріус ОСОБА_27 здійснила державну реєстрацію вказаного активу на праві власності за ОСОБА_13 .
Після цього з метою створення видимості законності набуття вказаного активу та ускладнення його подальшої можливої конфіскації у начебто добросовісного набувача ОСОБА_13 того ж дня уклала з ОСОБА_12 договір дарування нежитлового приміщення, згідно з умовами якого ОСОБА_12 безоплатно прийняла у власність від ОСОБА_13 . Нежитлове приміщення 3005.
У той же день приватний нотаріус ОСОБА_27 здійснила державну реєстрацію Нежитлового приміщення 3005 на праві власності за ОСОБА_12 .
Таким чином ОСОБА_8 за пособництва ОСОБА_6 15 березня 2023 року набув активи - Квартиру АДРЕСА_8, Приміщення 1102 та Приміщення 1105, а 30 травня 2023 року - Нежитлове приміщення 3005, сукупна вартість яких складала 23 863 439,4 грн., шляхом набуття цих активів у власність ОСОБА_28, ОСОБА_11 та ОСОБА_13 за дорученням ОСОБА_8 .
Також, не пізніше 03 квітня 2023 року ОСОБА_8 отримав можливість та вирішив набути активи:
- квартиру площею 77,9 кв.м у ЖК «Резидент Парк», за адресою: АДРЕСА_14, кв. 31, реєстраційний номер 2717823721100 (далі - Квартира 31), ринковою вартістю 5 733 440 грн.;
- квартиру площею 77,3 кв.м у ЖК «Резидент Парк», за адресою: АДРЕСА_14, кв. 83, реєстраційний номер 2717823421100 (далі - Квартира 83), ринковою вартістю 5 689 280 грн.;
- машино?місце площею 18 кв.м у ЖК «Резидент Парк», за адресою: АДРЕСА_14, приміщення п/м?10, реєстраційний номер 2717824021100 (далі - Машино?місце 10), ринковою вартістю 1 004 400 грн.;
- машино?місце площею 18 кв.м у ЖК «Резидент Парк», за адресою: АДРЕСА_14, приміщення 34, реєстраційний номер 2717823621100 (далі - Машино?місце 34), ринковою вартістю 1 004 400 грн.
При цьому з метою зменшення ризику викриття протиправної діяльності ОСОБА_8, а також уникнення заходів державного фінансового моніторингу у договорах купівлі?продажу активів зазначено ціни, значно нижчі за ринкові.
Так, за дорученням ОСОБА_8 ОСОБА_6 вже будучи знайомою з представниками продавця ТОВ «Близниця» та об`єктом нерухомості - ЖК «Резидент парк», що розташований у АДРЕСА_14, де фактично вже володіли Квартирою АДРЕСА_9, залучила до дій, спрямованих на набуття активів, своїх батьків, які в подальшому діяли в її та ОСОБА_8 інтересах.
Відтак, ОСОБА_12, діючи за дорученням та в інтересах ОСОБА_6 та ОСОБА_8, 03 квітня 2023 року уклала з ТОВ «Близниця» договори купівлі?продажу майнових прав, згідно з умовами яких ОСОБА_12 придбала у ТОВ «Близниця» майнові права на Квартиру 31 за 677 730 грн та на Машино?місце 10 за 30 000 грн.
На підставі вказаних договорів 04 квітня 2023 року ОСОБА_12 подала приватному нотаріусу ОСОБА_26 заяви №54773564 та №54773777 про державну реєстрацію права власності на Квартиру 31 та Машино?місце 10.
Того ж дня приватний нотаріус ОСОБА_26 здійснила державну реєстрацію Квартири 31 та Машино?місця 10 на праві власності за ОСОБА_12 .
Крім того, за дорученням та в інтересах ОСОБА_6 та ОСОБА_8 ОСОБА_11 03 квітня 2023 року уклав з ТОВ «Близниця» договори купівлі?продажу майнових прав, згідно з умовами яких ОСОБА_29 придбав у ТОВ «Близниця» майнові права на Квартиру 83 за 672 510 грн. та на Машино?місце 34 за 30 000 грн.
На підставі вказаного договору 04 квітня 2023 року ОСОБА_11 подав приватному нотаріусу ОСОБА_26 заяви №54772996 та №54773257 про державну реєстрацію права власності на Квартиру 83 та Машино?місце 34.
Того ж дня приватний нотаріус ОСОБА_26 здійснила державну реєстрацію Квартири 83 та Машино?місце 34 на праві власності за ОСОБА_11 .
Таким чином, 04 березня 2023 року ОСОБА_8 за пособництва ОСОБА_6 набув активи - Квартиру АДРЕСА_10, сукупна вартість яких складала 13 431 520 грн., шляхом набуття цих активів у власність ОСОБА_28 та ОСОБА_11 за дорученням ОСОБА_8 .
Отже у період часу з 03 січня 2020 року по 30 травня 2023 року ОСОБА_8 за пособництва ОСОБА_6 набув у власність шляхом реєстрації на пов`язаних осіб активи у вигляді рухомого та нерухомого майна загальною вартістю не менше 72 840 521,4 грн.
При цьому згідно з інформацією, вказаною в декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2019 рік, ОСОБА_8 задекларував наявність в нього станом на 31 грудня 2019 року грошових коштів у загальній сумі 300 000 грн., а у його дружини ОСОБА_6 20 000 доларів США, що станом на 31 грудня 2019 року та на 03 січня 2020 року відповідало 473 724 грн. Таким чином, станом на 03 січня 2020 року активи подружжя ОСОБА_9, які могли бути використані для придбання активів, складали 773 724 грн.
Відповідно до відомостей Державного реєстру фізичних осіб-платників податків та інформації Донецької обласної державної адміністрації щодо нарахованого та виплаченого грошового забезпечення ОСОБА_8 сукупний дохід його дружини ОСОБА_6 після утримання податку на доходи фізичних осіб за 2020 рік - 6 місяців 2023 року склав:
- 3 022 941,59 грн. у ОСОБА_8 ;
- 1 706 650 грн. у ОСОБА_6 .
Таким чином, законні доходи подружжя ОСОБА_9 упродовж 2020 року - 6 місяців 2023 року склали 4 729 591,59 грн. Поряд з тим, згідно з виписками руху коштів по рахункам відкритих у банківських установах, витрати на оплату товарів/робіт/послуг ОСОБА_8 та ОСОБА_6 за період упродовж 2020 року - 6 місяців 2023 року склади:
- 1 100 627,10 грн. у ОСОБА_8 ;
- 3 790 336,45 грн у ОСОБА_6 .
Таким чином, витрати подружжя ОСОБА_9 упродовж 2020 року - 6 місяців 2023 року склали 4 800 963,55 грн.
Загальна сума грошових коштів, отриманих за рахунок законних доходів, які могли бути використані для набуття вказаних вище активів, становила не більше 702 352,04 грн. Різниця між вартістю набутих ОСОБА_8 у період часу з 03 січня 2020 року по 30 травня 2023 року активів та законними доходами останнього складає 72 138 169,36 грн.
Станом на 01 січня 2023 року 6 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян складали 8 723 000 грн.
Таким чином, своїми умисними діями, які виразилися у пособництві у набутті головою Донецької обласної державної адміністрації ОСОБА_8 у період часу з 03 січня 2020 року по 30 травня 2023 року активів, вартість яких на 72 138 169,36 грн. перевищує його законні доходи, ОСОБА_6 вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч.5 ст.27, ст.368-5 КК.
Повідомлення про підозру містить, зокрема, такі відомості: зміст підозри, правову кваліфікацію та стислий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа Зі змісту повідомлення слідує, що в ньому логічно та послідовно викладені фактичні обставини можливого вчинення кримінального правопорушення.
Дослідивши матеріали провадження при перевірці доводів та обставин, на які посилалась сторона захисту, як на підстави для скасування оскаржуваної ухвали слідчого судді, колегія суддів дійшла висновку, що захисником не наведено у скарзі обставин (відсутність складу злочину або інше), які б очевидно та беззаперечно вказували на непричетність підозрюваної до кримінального правопорушення, у вчиненні якого їй повідомлено про підозру, та відсутність достатніх підстав для підозри, тобто про її необґрунтованість.
Колегія суддів вважає, що надані слідчому судді стороною обвинувачення докази на підтвердження наявності обґрунтованої підозри є переконливими, узгоджуються між собою та є достатніми для висновку щодо ймовірної можливості вчинення особою вищевказаного кримінального правопорушення, оскільки об`єктивно зв`язують її з ним, тобто підтверджують існування фактів та інформації, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що підозрювана могла вчинити вищевказане кримінальне правопорушення за викладеними у повідомленні про підозру обставинами, тобто про те, що підозра на даному етапі є обґрунтованою.
Отже доводи сторони захисту про відсутність у матеріалах провадження достатніх доказів стосовно причетності особи до можливого вчинення вказаного кримінального правопорушення зводяться до переоцінки доказів, є безпідставними та спростовуються наявними матеріалами провадження.
Водночас, колегія суддів відхиляє доводи сторони захисту щодо кваліфікації дій підозрюваної як пособника вчинення кримінального правопорушення в межах виділеного кримінального провадження, в той час, як виконавцю цього кримінального правопорушення в межах «основного» кримінального провадження не інкримінується вчинення ним протиправних дій у співучасті, виходячи з наступного.
Слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення кримінальних правопорушень вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів. Обставини здійснення підозрюваною особою конкретних дій та доведеність її вини потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.
Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях ЄСПЛ, зокрема у справі «Джон Мюррей проти Сполученого Королівства» (John Murray v. The United Kingdom) від 28 жовтня 1994 року суд зазначив, що факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування.
При цьому питання щодо наявності чи відсутності складу кримінального правопорушення в діянні та винуватості особи в його вчиненні вирішуються судом під час ухвалення вироку, тобто на стадії судового провадження (ст.368 КПК).
За таких обставин зазначені доводи сторони захисту є передчасними та не спростовують висновку слідчого судді про наявність обґрунтованої підозри щодо можливого вчинення ОСОБА_6 кримінального правопорушення за викладених у повідомленні про підозру обставин.
Відтак, всупереч доводам апеляційної скарги, слідчий суддя, дослідивши матеріали клопотання та долучені до нього документи, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження, не вирішуючи питання про доведеність вини та остаточної кваліфікації дій особи, оцінюючи сукупність зібраних доказів, лише щодо пред`явленої підозри, - з точки зору достатності та взаємозв`язку, прийшов до правомірного висновку про наявність у провадженні доказів, які на час розгляду клопотання свідчать про наявність обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_6 кримінального правопорушення, оскільки об`єктивно зв`язують її з ним, тобто підтверджують існування фактів та інформації, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що підозрювана могла вчинити вищевказане кримінальне правопорушення за викладеними у повідомленні про підозру обставинами, тобто про те, що підозра на даному етапі є обґрунтованою.
Надаючи оцінку доводам апеляційних скарг сторін щодо безпідставності висновків слідчого судді в частині встановлення наявності/відсутності існування ризиків, колегія суддів враховує наступне.
Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється (ч.1 ст.177 КПК).
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність, зокрема, ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити вищевказані дії (ч.2 ст.177 КПК).
Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м`якими запобіжними заходами мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особи підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв`язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв`язків).
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи, при цьому КПК не вимагає доказів того, що вона обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів можливості їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Зазначений стандарт доказування (переконання) суд використовує для перевірки існування ризиків за ч.1 ст.177 КПК у цьому кримінальному провадженні щодо підозрюваної ОСОБА_6 .
В межах доводів апеляційної скарги сторони захисту суд перевіряє висновки слідчого судді щодо наявності таких ризиків: переховування від органів досудового розслідування та/або суду, знищення, ховання або спотворення будь-якої із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконного впливу на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином.
Колегія суддів погоджується із мотивами ухвали слідчого судді щодо встановлення зазначених в ній ризиків перешкоджання кримінальному провадженню, в той же час стосовно доводів сторони захисту щодо їх необґрунтованості зазначає наступне.
Щодо наявності ризику того, що підозрювана зможе переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду встановлено, що ОСОБА_6 обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого корупційного злочину, передбаченого ст.368-5 КК, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, тобто існує ймовірність притягнення до кримінальної відповідальності та пов`язаними із цим можливими негативними для особи наслідками (обмеженнями) і, зокрема, суворістю передбаченого покарання. Отже, очікування можливого суворого вироку може мати значення при визначенні ризику переховування. При цьому, таке покарання може бути призначено без можливості застосування пільгових інститутів кримінального права. Співставлення можливих негативних для підозрюваної наслідків, переховування у невизначеному майбутньому із можливим засудженням до покарання у виді позбавлення волі за тяжкий корупційний злочин у найближчій перспективі робить цей ризик достатньо високим безвідносно стадії кримінального провадження та характеру слідчих та процесуальних дій, які належить провести органу досудового розслідування.
Зазначена обставина може свідчити про можливість особи переховуватися від органів досудового розслідування чи суду у поєднанні з тяжкістю можливого покарання. Це твердження узгоджується з практикою ЄСПЛ, зокрема позицією, викладеною у рішенні «Ілійков проти Болгарії» (Ilijkov v. Bulgaria) від 26 червня 2001 року, §80,81, в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування, однак, тяжкість обвинувачень сама по собі не може бути виправданням тривалих періодів запобіжного ув`язнення.
При встановленні зазначеного ризику слідчим суддею взято до уваги тяжкість покарання, яке загрожує ОСОБА_6 у випадку визнання її винуватою у вчиненні інкримінованих злочинів, наявність паспорта громадянина України для виїзду за кордон та той факт, що вона у період діючого правового режиму воєнного стану тричі виїздила за кордон, а також має родинні зв`язки на тимчасово окупованій території України.
На переконання колегії суддів зазначені обставини є передумовою та можливістю для втечі підозрюваної з метою ухилення від кримінальної відповідальності та переховування від органів досудового розслідування та суду.
Наведені вище фактичні дані цього кримінального провадження, особисті обставини підозрюваноїта тяжкість можливого покарання в сукупності, дають суду підстави дійти висновку про існування ризику переховування від органу досудового розслідування або/та суду, а тому слідчий суддя обґрунтовано дійшов висновку щодо існування на даному етапі кримінального провадження цього ризику.
Належна процесуальна поведінка підозрюваної, стійкі соціальні зв`язки в певній мірі зменшують існування цього ризику, проте не настільки аби нівелювати його повністю.
Зазначені обставини у своїй сукупності спростовують доводи сторони захисту щодо відсутності ризику переховування ОСОБА_6 від органів досудового розслідування чи суду.
Щодо ризику знищення, схову або спотворення речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, колегія суддів зазначає наступне.
Як вбачається з оскаржуваного рішення, при встановленні наявності зазначеного ризику слідчим суддею враховано відомості, що містяться в протоколі огляду мобільного телефону від 03 липня 2024 року, під час якого встановлено, що в останньому міститься листування (файли) з інформацію про кримінальне провадження №52024000000000135 (основне кримінально провадження), а також про те, що ринкова вартість частини нерухомості придбаної сім`єю Матієнків у м.Ужгород майже у 10 разів більша від тієї, що зазначена у договорах. Також вказані файли містили рекомендації щодо вжиття заходів конспірації (заміна мобільних телефонів на інші, встановлення додаткового захисту) та видалення як наявної інформації з електронної пошти, так і самої пошти, а тому слідчий суддя обґрунтовано дійшов висновку щодо існування на даному етапі кримінального провадження зазначеного ризику.
При оцінці існування ризику незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні слідчий суддя виходив із передбаченої КПК процедури отримання свідчень від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, відповідно до якої спочатку на стадії досудового розслідування свідчення отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч.1, 2 ст.23, ст.224 КПК). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на свідченнях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у передбаченому ст.225 КПК порядку, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч.4 ст.95 КПК).
В обґрунтування наявності цього ризику слідчий суддя звернув увагу зокрема на специфіку кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_6, що характеризується латентністю та завуальованістю, можливі зв`язки ОСОБА_8, набуті ним у силу статусу та посад, що він обіймав, що в сукупності дає підстави обґрунтовано припускати вірогідність незаконного впливу зі сторони підозрюваної на свідків, з метою зміни чи відмови від раніше наданих ними показань, а відтак - і спотворення доказів у справі.
За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
Враховуючи наведене колегія суддів переконана в існуванні загрози того, що ОСОБА_6, не будучи обмеженою у вільному спілкуванні з вказаними особами, може здійснювати на них вплив з метою спонукання їх до ненадання показань, перекручування або спотворення обставин, які їм можуть бути відомі щодо її можливої причетності до вчиненого кримінального правопорушення для уникнення кримінальної відповідальності.
З цих підстав слідчий суддя обґрунтовано дійшов висновку про наявність на даному етапі кримінального провадження зазначеного ризику.
Також суд вважає обґрунтованим висновок слідчого судді про наявність ризику перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, оскільки підозрювана та її чоловік ОСОБА_8 мають можливість вживати активні заходи з протидії розслідуванню, зокрема у зв`язку з набутим досвідом та зв`язками на посаді військового прокурора Ужгородського гарнізону Західного регіону України, голови Донецької обласної державної адміністрації. У силу займаних посад ОСОБА_8 може мати численні особисті, ділові та інші зв`язки з представниками правоохоронних органів, органів державної влади, представників судової системи, які він може намагатися використати, щоб перешкоджати кримінальному провадженню будь?яким чином (шляхом підкупу, погроз, тиску на учасників кримінального провадження, створення інших умов та обставин з метою уникнення кримінальної відповідальності тощо).
Таким чином доводи, на які посилалась сторона захисту щодо необґрунтованості висновків слідчого судді в частині наявності ризиків, не спростовують високий ступінь ймовірності позапроцесуальних дій підозрюваної, того що вона має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що сторона обвинувачення довела у судовому засіданні наявність достатніх підстав вважати, що існують вищезазначені ризики, твердження сторони захисту в апеляційній скарзі про відсутність в матеріалах клопотання доказів, що підтверджують наявність цих ризиків, на цьому етапі досудового розслідування вказаних висновків слідчого судді не спростовують.
Всупереч доводам сторони захисту, при вирішенні питання про застосування до підозрюваної запобіжного заходу, крім встановлених ризиків кримінального провадження, слідчий суддя на підставі наданих сторонами матеріалів надав належну оцінку в сукупності всім передбаченим ст.178 КПК обставинам, що враховуються при обранні запобіжного заходу, та дійшов обґрунтованого висновку, що такі відомості про особу підозрюваної не спростовують висновків про високу ймовірність перешкоджання кримінальному провадженню і необхідність застосування запобіжного заходу.
Отже, перевіряючи обґрунтування слідчого судді щодо наявності передбачених ст.177 КПК ризиків, колегія суддів встановила належне та детальне обґрунтування наявності кожного з них в оскаржуваній ухвалі, зважаючи на тяжкість покарання, яке загрожує підозрюваній у разі визнання її винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, характер та ступінь суспільної небезпеки кримінального правопорушення, у вчиненні якого вона підозрюється, фактичні обставини провадження та дані про особу, в тому числі про її сімейний та майновий стан, а також інші обставини, передбачені ст.178 КПК.
Стосовно доводів про виключність випадку та визначений слідчим суддею розмір застави слід зазначити, що за ч.4 ст.182 КПК розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст.177 КПК. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно. (ч.5 ст.182 КПК).
У той же час слід не допускати встановлення такого розміру застави, що є завідомо непомірним для цієї особи та призводить до неможливості виконання застави. Таким чином, з одного боку, розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати утримувала б підозрювану особу від намірів та спроб порушити покладені на неї обов`язки, а з іншого не має бути таким, щоб через очевидну неможливість виконання умов цього запобіжного заходу це фактично призвело б до подальшого її ув`язнення, яке в останньому випадку перетворилося б на безальтернативне.
Як встановлено вище, ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, у зв`язку з чим, враховуючи положення п.2 ч.5 ст.182 КПК, розмір застави щодо неї за загальним правилом має визначатися у межах від 20 до 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Детектив у поданому клопотанні, а також прокурор в апеляційній скарзі просили визначити підозрюваній ОСОБА_6 заставу у розмірі 11 889 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 36 000 000,00 грн.
В обґрунтування визначення розміру застави понад межі, встановленої п.2 ч.5 ст.182 КПК, слідчий суддя посилався на встановлені ризики, обставини вчинення інкримінованого ОСОБА_6 правопорушення та відомості про матеріальний стан підозрюваної.
Прокурор в поданій апеляційній скарзі також наполягала на виключності випадку, обумовленому значним фінансовим станом родини підозрюваної, тяжкістю, суспільною небезпекою та специфікою кримінального правопорушення, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_6, її активну та визначальну роль у його вчиненні.
Колегія суддів не погоджується як із зазначеним в оскаржуваній ухвалі слідчим суддею, так і зазначеним прокурором в апеляційній скарзі доводом щодо виключності випадку, який дозволяє призначення застави у розмірі, який перевищує 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, через неналежне обґрунтування, виходячи з наступного.
Слідчим суддею не враховано роль підозрюваної як ймовірного співучасника, а саме пособника у вчиненні кримінального правопорушення, яка відповідно до повідомленої їй підозри та версією сторони обвинувачення діяла за вказівкою безпосереднього ймовірного виконавця кримінального правопорушення, в той же час прокурором безпідставно визначено її вирішальну роль у його вчиненні.
Також, колегія суддів погоджується з доводами сторони захисту щодо оцінки майнового стану родини підозрюваній, оцінка якому вже надавалась та враховувалась слідчим суддею під час вирішення питання щодо визначення розміру застави ймовірному виконавцю кримінальних правопорушень у цьому кримінальному провадженні чоловіку підозрюваної - ОСОБА_8, як помірного для подружжя ОСОБА_9 . А тому повторне врахування тих самих обставин в певній мірі суперечитиме твердженню щодо помірності розміру застави для родини ОСОБА_9 .
З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що розмір застави, який слід визначити ОСОБА_6, має відповідати максимально встановленій у п.2 ч.5 ст.182 КПК межі у розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 242 240 грн.
На переконання колегії суддів застосування до підозрюваної запобіжного заходу у вигляді застави саме у такому розмірі не є завідомо непомірним для неї та зможе гарантувати належне виконання особою процесуальних обов`язків.
В апеляційних скаргах містяться також інші аргументи сторін, які не потребують детального аналізу колегії суддів та не мають будь-якого вирішального значення в цьому провадженні.
При цьому суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до усталеної практики ЄСПЛ, ст.6 §1 Конвенції про захист прав і основоположних свобод зобов`язує суди надавати підстави для винесення рішень, однак не передбачає детальної відповіді на кожний аргумент, проте з рішення має бути ясно зрозуміло, що головні проблеми, порушені у даній справі, були вивчені. При цьому міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони. Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.
Зважаючи на наведене, колегією суддів вбачається, що вищевказані обставини не в повній мірі були враховані слідчим суддею, що перешкодило ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення за наслідкам розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу в частині визначення розміру застави.
Відповідно до вимог ч.3 ст.407 КПК за результатами апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу слідчого судді суд апеляційної інстанції має право скасувати ухвалу та постановити нову ухвалу.
З урахуванням зазначеного, оскільки колегія суддів визнала обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню вимоги апеляційної скарги сторони захисту в частині визначення застави у меншому розмірі, суд погоджується з доводами про невідповідність висновків слідчого судді фактичним обставинам справи, які перешкодили суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, а тому відповідно до положень ч.1 ст.409 КПК ухвала слідчого судді у вищевказаній частині підлягає скасуванню з постановленням нової ухвали.
Керуючись статтями 177, 178, 182, 183, 404, 405, 407, 409, 412, 532 КПК, колегія суддів
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу захисника підозрюваної задовольнити частково.
Ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 06 червня 2025 року в частині визначення підозрюваній ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, запобіжного заходу у вигляді застави в розмірі 9 000 000,00 (дев`ять мільйонів) грн. скасувати.
У цій частині постановити нову ухвалу, якою клопотання детектива задовольнити частково.
Визначити підозрюваній ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, запобіжний захід у вигляді застави в розмірі вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 242 240 (двісті сорок дві тисячі двісті сорок) грн.
В іншій частині ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 06 червня 2025 року залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
___________ ___________ ___________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3