- Presiding judge (HACC): Movchan N.V.
Справа № 991/2859/25
Провадження 1-кп/991/44/25
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 липня 2025 року м.Київ
Вищий антикорупційний суд у складі головуючого судді ОСОБА_1, за участі:
секретаря судового засідання ОСОБА_2, прокурора ОСОБА_3, обвинуваченого ОСОБА_4, захисника ОСОБА_5,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань у приміщенні Вищого антикорупційного суду клопотання прокурора про продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинуваченого
ОСОБА_6, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у селі Карапчів Вижницького району Чернівецької області, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України,
у кримінальному провадженні № 62024240050000380 від 14 серпня 2024 року,
установив:
На розгляді Вищого антикорупційного суду перебуває зазначене кримінальне провадження.
17 липня 2025 року прокурором подано до суду клопотання про продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_6 .
У клопотанні прокурором наведені фактичні обставини кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_6 .
Також прокурор посилається на те, що ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Чернівці від 11 жовтня 2024 року у справі № 727/11031/24 щодо ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою. Одночасно для забезпечення виконання ОСОБА_6 обов`язків визначено альтернативний запобіжний захід у виді застави у розмірі 2 000 000 грн.
Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 25 березня 2025 року продовжено до 25 травня 2025 року строк дії покладених на ОСОБА_6 обов`язків, передбачених абз. 1, п. 2, 5, 8 ч. 5 ст. 194 КПК України.
Ухвалою Вищого антикорупційного суду від 21 травня 2025 року у справі від № 991/2859/25 задоволено клопотання прокурора та продовжено строк дії, покладених на ОСОБА_6 обов`язків, до 21 липня 2025 року.
Прокурор зазначає, що під час досудового розслідування установлено ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, які на даний час не зменшились, а саме: переховуватися від суду, а також незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні.
В обґрунтуванні продовження існування ризику переховуватися від суду прокурор посилався на тяжкість кримінального правопорушення у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_6, можливість призначення йому лише реального покарання у виді позбавлення волі. Також, використовуючи наявні у нього досвід, засоби та можливості, зокрема наявність паспорта громадянина України для виїзду за кордон, те, що ОСОБА_6 проживає у Чернівецький області, яка межує з двома іншими країнами, останній може покинути територію України з метою уникнення кримінальної відповідальності.
Продовження існування ризику незаконного впливу на свідків у кримінальному провадженні, прокурор, зокрема, обґрунтовує процедурою отримання показань від свідків. Також те, що ОСОБА_6 тривалий час працював в НПП «Хотинський», а отже ймовірно здобув певний авторитет та широке коло зв`язків серед працівників та керівників структурних підрозділів цього парку, а отже не виключається можливість здійснення тиску на свідків, перелік яких наведений у клопотанні прокурора про виклик для допиту свідків, з якими ОСОБА_6 мав безпосередній дружній/службовий контакт.
Також прокурор зазначає, що за результатами проведеного досудового розслідування та зібрання достатніх доказів прокурором, як суб`єктом оцінки доказів за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, затверджено та скеровано до суду обвинувальний акт щодо ОСОБА_6 .
Перехід до стадії судового провадження не означає зменшення існуючих ризиків, так як судовим провадженням в цілому завершується процес притягнення особи до кримінальної відповідальності, а тому, зокрема, ризики переховуватися від суду та незаконного впливу на свідків до їх допиту в ході судового розгляду тільки підвищується. Незважаючи на те, що обвинувачений раніше не судимий, встановлено факт притягнення до кримінальної відповідальності в іншому кримінальному провадженні.
У той же час, ризик втрати коштів для обвинуваченого, ураховуючи також його нинішній майновий стан, не є достатнім стримуючим фактором для дотримання процесуальних обов`язків обвинуваченим та умов відповідного запобіжного заходу. Особиста порука та особисте зобов`язання тим більше не зможуть належним чином забезпечити досягнення мети застосування запобіжного заходу. Адже виконання ОСОБА_6 обов`язків у кримінальному провадженні, в якому він обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, фактично буде забезпечуватись виключно його власним бажанням.
Тому, саме застава та покладення на обвинуваченого додаткових обов`язків, ураховуючи обставини цього кримінального провадження, є достатньо ефективним запобіжним заходом, здатним забезпечити ненастання встановлених ризиків й належне виконання обвинуваченим, покладених на нього процесуальних обов`язків.
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 подане ним клопотання підтримав з підстав, викладених у ньому, та просив суд задовольнити.
Захисник ОСОБА_5, з думкою якого погодився обвинувачений ОСОБА_6, не заперечував щодо продовження строку дії покладених на обвинуваченого обов`язків. Разом з тим, захисник ОСОБА_5 у судовому засіданні заявив усне клопотання про зміну запобіжного заходу, а саме зменшення розміру застави до максимально визначеного положеннями п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України. В обґрунтування усного клопотання послався на те, що (1) сторона захисту вважає, що зібрані органом досудового розслідування докази не підтверджують винуватість ОСОБА_6 ; (2) ризики, про продовження яких просить прокурор, не підтвердженні належними доказами; (3) окрім цього з плином часу ризики зменшуються, у даному випадку це полягає у тому, що змінилась стадія кримінального провадженні, і наразі триває судовий розгляд; (4) ОСОБА_6 має належну процесуальну поведінку, він не порушував жодного обов`язку, здав паспорт громадянина України для виїзду за кордон до відповідних органів державної влади, ним надавались показання на стадії досудового розслідування, не має наміру переховуватись від суду, а навпаки готовий доводити суду свою невинуватість; (5) має міцні соціальні зв`язки на території України, зокрема дружину, майно; (6) визначений розмір застави є непомірним для ОСОБА_6 про що свідчить неможливість внесення застави ним особисто; застава внесена шістьма заставодавцями, серед яких дружина, яка внесла лише 9200 грн; (7) враховуючи період, з якого ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід, заставодавці мають необхідність у поверненні їм внесених коштів.
Прокурор ОСОБА_3 просив відмовити у задоволенні клопотання захисника про зменшення розміру застави. Вважав його необґрунтованим, оскільки ризики продовжують існувати, і на даний час не зменшились, а навпаки з переходом до процедури судового розгляду активізувались. Визначений слідчим суддею на стадії досудового розслідування розмір застави забезпечує належну процесуальну поведінку обвинуваченого. Також, звернув увагу, що застава внесена не самим ОСОБА_6 а іншими особами.
Заслухавши думки учасників судового провадження, дослідивши матеріали справи, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Питання застосування запобіжних заходів врегульовані главою 18 КПК України.
За ч. 4 ст. 176 КПК України запобіжні заходи застосовуються під час судового провадження судом за клопотанням прокурора.
Згідно із ч. 7 ст. 194 КПК України обов`язки, передбачені частинами п`ятою та шостою цієї статті, можуть бути покладені на обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу.
Суд зобов`язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу (ч. 4 ст. 199 КПК України).
Під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні (ч. 1 ст. 194 КПК України).
Судом встановлено, що детективами Національного антикорупційного бюро України за процесуального керівництва Спеціалізованої антикорупційного прокуратури Офісу Генерального прокурора здійснювалось досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62024240050000380 від 14 серпня 2024 року за ознаками вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України (т. 3 а.с. 8-9).
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Чернівці від 11 жовтня 2024 року у справі № 727/11031/24 до підозрюваного ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою, визначено альтернативний запобіжний захід у виді застави в розмірі 2 000 000 грн, та покладені обов`язки, передбачені абз. 1, п. 2, 3, 8 ч. 5 ст. 194 КПК України (т. 3 а.с. 10-14).
У подальшому на стадії досудового розслідування строк дії, покладених на підозрюваного ОСОБА_6 обов`язків неодноразово продовжувався. Востаннє ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 25 березня 2025 року у справі № 991/2539/25 продовжено строк дії обов`язків до 25 травня 2025 року, що підтверджується копією судового рішення (т. 3 а.с. 15-25).
21 травня 2025 року ухвалою суду продовжено строк дії, покладених на обвинуваченого ОСОБА_6 обов`язків, до 21 липня 2025 року (т. 5 а.с. 10-15)
Тобто станом на 17 липня 2025 року до ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід у виді застави в розмірі 2 000 000 грн, та діють обов`язки, передбачені абз. 1, п. 2, 3, 8 ч. 5 ст. 194 КПК України згідно ухвали суду від 21 травня 2025 року.
Щодо наявності обґрунтованості підозри.
Суд, який розглядає висунуте особі обвинувачення, не може робити жодних висновків та висловлювати жодних припущень з приводу обґрунтованості повідомленої особі підозри чи висунутого обвинувачення протягом судового розгляду, адже це становитиме порушення її права на розгляд її справи безстороннім судом, передбачене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
За таких обставин, враховуючи, що ОСОБА_6 вже набув статусу обвинуваченого, а можливість попередньої оцінки обвинувального акта кримінальним процесуальним законом не передбачена, суд окремо не оцінює наявність цієї підстави.
Разом з тим суд вважає необґрунтованими посилання захисника щодо того, що судом вже сформовано думку у кримінальному провадженні № 62024240050000380 від 14 серпня 2024 року після дослідження частини письмових доказів сторони обвинувачення, оскільки відповідно до вимог ст. 94 КПК України жоден доказ не має наперед встановленої сили, і суд оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, у нарадчій кімнаті при прийнятті відповідного процесуального рішення.
Щодо наявності ризиків.
Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується (ч. 1 ст. 177 КПК України).
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому провадженню або ж створять загрозу суспільству. Суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченої, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.
Прокурор у клопотанні доводить існування двох ризиків, які на його переконання, на цей час не зменшилися, а навпаки з урахуванням здійснення у кримінальному провадженні судового розгляду актуалізувались, а саме: обвинувачений може переховуватися від суду; незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні.
Отже, при вирішенні клопотання прокурора суд надасть оцінку існуванню саме цих ризиків.
Визначаючи імовірність переховування обвинуваченого ОСОБА_6 від суду, у першу чергу суд враховує тяжкість покарання, що загрожує останньому, у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України. Також, співставлення можливих негативних наслідків для обвинуваченого у виді його можливого засудження до покарання у виді позбавлення волі у найближчій перспективі доводять, що цей ризик є достатньо високим безвідносно стадії кримінального провадження. При цьому згідно примітки до ст. 45 КК України злочин, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_6, належить до корупційних. Тому звільнення від кримінальної відповідальності чи звільнення від відбування покарання з випробуванням чи застосування більш м`якого покарання, ніж передбачено законом за цей злочин, не застосовується.
Окрім цього суд враховує наявність у ОСОБА_6 паспорту громадянина України для виїзду за кордон, а також те, що обвинувачений проживає у Чернівецькій області, яка є наближеною до державного кордону.
Не залишається поза увагою суду роз`яснення, надані Верховним Судом у листі від 03 березня 2022 року № 1/0/2-22 «Щодо окремих питань здійснення кримінального провадження в умовах воєнного стану», де у п. 8 зазначено, що як відповідний ризик суди мають ураховувати запровадження воєнного стану та збройну агресію в Україні.
Враховуючи вищезазначені обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку, що на теперішній час ризик переховуватися від суду не втратив своєї актуальності, що є підставою для продовження строку дії покладених на обвинуваченого обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме: прибувати за кожною вимогою до прокурора та суду; не залишати межі Чернівецької області без дозволу прокурора або суду; повідомляти прокурора та суд про зміну місця свого проживання та/або місця роботи; здати на зберігання до відповідних органів державної влади паспорт (паспорти) громадянина України для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.
Суд звертає увагу, що саме наявність ризику переховуватися від суду і визначає необхідність покладання обов`язку здати паспорт для виїзду за кордон. Продовження строку дії такого обов`язку, з урахуванням його виконання обвинуваченим, визначає правомірність утримання документів для виїзду за кордон відповідними державними органами.
Визнаючи доведеним прокурором продовження існування ризику впливу обвинуваченого ОСОБА_6 на свідків, судом враховується передбачена КПК України процедура отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акта до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК України).
Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання (ст. 352 КПК України), або отримав у порядку, передбаченому ст. 225 КПК України, на стадії досудового розслідування слідчим суддею.
Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч. 4 ст. 95 КПК України).
За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при збиранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
Отже, з переходом до стадії судового розгляду, визначення обсягу та порядку дослідження доказів, ризик незаконного впливу на свідків збільшується, адже за наслідками ознайомлення з матеріалами кримінального провадження, обвинувачений стає обізнаним про всіх осіб, які допитувалися у цьому кримінальному провадженні, а також змістом наданих ними показань.
При цьому, відповідний незаконний вплив може стосуватись як свідків, які безпосередньо вказують на обвинувачених як на осіб, що вчинили кримінальне правопорушення, так і свідків, які можуть надати показання щодо інших важливих обставин кримінального провадження.
Оскільки судовий розгляд кримінального провадження триває, свідки ще не допитані, прокурором подано до суду клопотання про допит свідків: ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, існує ймовірний ризик того, що внаслідок впливу обвинуваченого ОСОБА_6 такі особи можуть змінити свої показання або відмовитися від надання показань у суді.
Також суд враховує те, що обвинувачений ОСОБА_6 протягом певного часу працював в НПП «Хотинський», а отже ймовірно здобув авторитет та зв`язки серед працівників НПП «Хотинський». Тому суд не вважає безпідставним, що ОСОБА_6 може мати можливість здійснювати тиск на свідків, у тому числі ОСОБА_11, ОСОБА_7 та ОСОБА_8, які перебували у його підпорядкуванні.
Як стверджував прокурор у судовому засіданні вказаний ризик продовжує існувати, водночас вчинення ОСОБА_6 дій щодо тиску на свідків не встановлено, а тому відсутня необхідність в обмеженні останнього у спілкуванні з свідками.
Суд звертає увагу, що висновок суду щодо існування певних ризиків ґрунтується, у першу чергу, на сукупності обставин, які можуть свідчити про вірогідність вчинення особою певних дій, що будуть перешкоджати судовому розгляду, а не лише на підтверджених фактах вчинення таких дій.
Отже, продовження обов`язків обумовлене наявністю ризиків та забезпечить можливість контролю за процесуальною поведінкою обвинуваченого з метою досягнення завдань кримінального провадження.
Суд вважає, що таке продовження має найменший вплив на реалізацію прав і свобод людини, враховуючи, що воно пов`язане із здійсненням судового провадження стосовно особи. Отже, таке втручання є розумним та співмірним для цілей цього кримінального провадження.
З урахуванням положень ч. 7 ст. 194 КПК України дію вищезазначених обов`язків належить продовжити на два місяці, тобто до 17 вересня 2025 року.
Щодо усного клопотання захисника ОСОБА_5 про зміну запобіжного заходу, а саме зменшення розміру застави суд зазначає таке.
Зі змісту ч. 1 ст. 201 КПК України обвинувачений, до якого застосовано запобіжний захід, його захисник має право подати клопотання про зміну запобіжного заходу.
Так, зміна чи скасування запобіжного заходу обумовлюється тим, що під час кримінального провадження змінюються підстави застосування чи обставини, що враховувалися при обранні запобіжного заходу, внаслідок чого запобіжний захід може бути скасований або замінений на інший.
Тобто, запобіжний захід може бути зміненим, у тому числі зменшено розмір застави, коли це виправдовується обставинами справи, які зумовлені виникненням інших/нових обставин після прийняття попереднього рішення про застосування запобіжного заходу, а також виявленням тих, які існували раніше, але про які не було відомо сторонам на час прийняття рішення про застосування запобіжного заходу. Зокрема, якщо під час кримінального провадження суттєво змінюються підстави застосування запобіжного заходу, а також обставини, які враховувалися при його обранні (змінилася кваліфікація кримінального правопорушення, погіршився стан здоров`я обвинуваченого, змінився склад його родини чи утриманців, або майновий стан, інші обставини, які мають суттєве значення, тощо).
Відповідно до ч. 1 ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_5 в обґрунтування необхідності зміни запобіжного заходу посилався на: (1) добросовісне та належне виконання обвинуваченим покладених обов`язків; (2) необґрунтованість ризиків, оскільки з плином часу вони зменшуються; (3) тривалість застосування до обвинуваченого запобіжного заходу; (4) зміна стадії кримінального провадження, а саме наразі триває процедура судового розгляду, і судом досліджено більшу частину письмових доказів сторони обвинувачення; (5) необхідність повернення заставодавцям внесених ними коштів.
Разом з тим суд вважає, що належна процесуальна поведінка ОСОБА_6 не є достатнім обґрунтуванням відсутності встановлених вище ризиків. Навпаки, на переконання суду, враховуючи встановлені вище обставини, саме такий запобіжний захід (застава у розмірі 2 000 000 грн з покладанням відповідних обов`язків) забезпечує виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків, а отже запобіжний захід є дієвим.
Також суд звертає увагу, що закінчення стадії досудового розслідування не означає нівелювання визнаних слідчим суддею та у подальшому судом доведеними ризиків, а навпаки посилює їх, оскільки сторона захисту вже ознайомилась зі всіма зібраними стороною обвинувачення доказами, оцінила їх, а отже може зробити висновок щодо можливого доведення вини обвинуваченого та настання відповідальності за вчинений злочин, а також дізналась про всі надані свідками показання та їх значення у кримінальному провадженні.
Окрім цього, судом враховується, що: (1) запобіжний захід був застосований до ОСОБА_6 11 жовтня 2024 року; (2) застава у розмірі 2 000 000 грн внесена не особисто ОСОБА_6, а іншими шістьма особами (заставодавцями), серед яких його дружиною ОСОБА_12 у розмірі 9200 грн, що становить 0,46 % від загальної суми; (3) а також те, що внесення застави є правом, а не обов`язком застоводавця, і здійснюючи ці дії, він має врахувати те, що заставою забезпечується належна процесуальна поведінка обвинуваченого з моменту застосування запобіжного заходу і до його припинення. Окрім того, заставодавець також має усвідомлювати, що згідно з ч. 8 ст. 182 КПК України у разі порушення обвинуваченим процесуальних обов`язків, внесена заставодавцем сума застави звертається в дохід держави.
Будь-яких доказів на підтвердження зміни обставин у справі, які б могли бути підставою для зміни запобіжного заходу (зменшення розміру застави) стороною захисту не надано. Тому, підстави для зміни запобіжного заходу ОСОБА_6 у судовому засіданні не встановлені.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що клопотання прокурора ОСОБА_3 про продовження строку дії, покладених на обвинуваченого ОСОБА_6 обов`язків, підлягає задоволенню, а у задоволенні клопотання захисника ОСОБА_5 про зміну запобіжного заходу належить відмовити.
Разом з цим суд роз`яснює стороні захисту, що відмова в задоволенні клопотання не перешкоджає його повторному заявленню з інших підстав (ст. 350 КПК України).
Керуючись ст. 2, 7, 176-178, 182, 193, 194, 331, 372, 376 КПК України, суд
постановив:
Клопотання прокурора задовольнити.
Продовжити до 17 вересня 2025 року строк дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_6, а саме:
- прибувати за кожною вимогою до прокурора та суду;
- не залишати межі Чернівецької області без дозволу прокурора або суду;
- повідомляти прокурора та суд про зміну місця свого проживання та/або місця роботи;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади паспорт (паспорти) громадянина України для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.
Відмовити у задоволенні клопотання захисника ОСОБА_5 про зміну запобіжного заходу.
Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурорів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, які здійснюють процесуальне керівництво у кримінальному провадженні № 62024240050000380 від 14 серпня 2024 року.
Ухвала суду підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Копію ухвали вручити обвинуваченому негайно після її оголошення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя ОСОБА_1