- Presiding judge (HACC): Dubas V.M.
Справа № 991/8907/25
Провадження 1-кс/991/8994/25
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 вересня 2025 року м.Київ
Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду (ВАКС) ОСОБА_1 (далі-слідчий суддя чи суд),
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_2,
детектива ОСОБА_3,
представника власника майна ( ОСОБА_4 ) - адвоката ОСОБА_5,
розглянувши у відкритому судовому засіданні
клопотання детектива Національного антикорупційного бюро України (НАБУ) ОСОБА_3
про арешт майна
у кримінальному провадженні №42024000000000664 від 07.05.2024
ВСТАНОВИВ:
1. Стислий опис судового провадження.
01.09.2025 до ВАКС надійшло клопотання про арешт майна від 29.08.2025 детектива НАБУ ОСОБА_3 (далі-детектив), погоджене Генеральним прокурором ОСОБА_6, для розгляду якого відповідно до статті 35 Кримінального процесуального кодексу України (далі- КПК) і протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду визначено слідчого суддю ОСОБА_1, яким здійснено судовий розгляд 02.09.2025, 03.09.2025.
2. Короткий виклад клопотання і позицій учасників судового провадження.
2.1. Детектив у клопотанні просив: «Задовольнити клопотання та постановити ухвалу про арешт (у вигляді заборони відчуження, розпорядження та користування) майна, володільцем якого є ОСОБА_4, а саме: - мобільний телефон IPhone 16 Pro Max»,
що обґрунтовувалось зокрема таким:
«Першим підрозділом детективів Другого Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42024000000000664 від 07.05.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.368 КК України.
Досудове розслідування здійснюється за фактом можливого отримання неправомірної вигоди народним депутатом України, для себе за вчинення в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища, за ознаками вчинення злочину передбаченого ч.4 ст. 368 КК України.
Так, в ході досудового розслідування встановлено, що у березні - серпні 2021 року народний депутат України 9 скликання ОСОБА_4, отримала для себе, а бенефіціарний власник групи компаній «КСМ-Груп» ОСОБА_7, надав їй неправомірну вигоду, шляхом придбання 2 житлових приміщень за ціною, нижчою від ринкової, без законних на те підстав.
Детективами Національного бюро розслідувалось кримінальне провадження № 52023000000000358 від 03.08.2023 за підозрою ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5. ст. 27, ч.4 ст. 369, ч.4 ст. 358 КК України.
В рамках вказаного кримінального провадження детективами Національного бюро в результаті проведення обшуків за місцем проживання ОСОБА_7, за адресою: АДРЕСА_1, вилучено його особистий мобільний телефон.
В ході огляду вказаного телефону виявлено листування в месенджері WhatsApp між ОСОБА_7, який використовував номер мобільного телефону НОМЕР_1, та абонентом підписаним, як «Депутат ОСОБА_4 НОМЕР_2 ».
Встановлено, що вказаним абонентом є ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка обрана народним депутатом за 216 одномандатним виборчим округом та набула повноважень народного депутата України 29.08.2019.
Оглядом вмісту вилученого носія інформації виявлено наявність листування та телефонних з`єднань між ОСОБА_7 та ОСОБА_4, які свідчать про набуття ОСОБА_4 05.08.2021 майнових прав на дві квартири загальною площею 40 кв.м. та 62 кв.м. у житловому комплексі «Авеню 42», що знаходиться за адресою: м. Київ, просп. Академіка Глушкова, 42, забудовником якого є ТОВ «КСМ-ГРУП», та оформлення таких майнових прав на її близьку особу, а саме на батька її чоловіка - ОСОБА_10 (РНОКПП НОМЕР_3 ), з метою приховання слідів вчиненого злочину.
За результатами огляду банківських рахунків ТОВ «ФК Системінвіест» № НОМЕР_4, та № НОМЕР_5, відкритих в АТ «Банк Альянс» (МФО 300119), виявлено операції щодо зарахування коштів в сумі 768 675,00 грн. від ОСОБА_10 двома платежами від 05.08.2021, на рахунок № НОМЕР_4, а саме: 1. на суму 465 900,00 грн., платіжний документ №1, призначення платежу «Перерахування коштів в управління зг. договору №05/08/2021-1/62-АВ42 від 05 серпня 2021 року про участь ФФБ виду А"АВЕНЮ 42". Без ПДВ.»;2. на суму 302 775,00 грн., платіжний документ №3, призначення платежу «Перерахування коштів в управління зг. договору №05/08/2021-1/533-АВ42 від 05 серпня 2021 року про участь ФФБ виду А"АВЕНЮ 42". Без ПДВ.»; та операції щодо зарахування грошових коштів в сумі 19 216,88 грн. від ОСОБА_10 платежами від 05.08.2021, на рахунок НОМЕР_12: 3. на суму 11 647,50 грн., платіжний документ №2, призначення платежу «Винагорода управителю зг. Договору №05/08/2021-1/62-АВ42 від 05 серпня 2021 року про участь у ФФБ виду А"АВЕНЮ 42", без ПДВ.»; 4. на суму 7 569,38 грн., платіжний документ №4, призначення платежу «Винагорода управителю зг. Договору №05/08/2021-1/533-АВ42 від 05 серпня 2021 року про участь у ФФБ виду А"АВЕНЮ 42", без ПДВ.».
Таким чином встановлено, що вартість однокімнатної квартири загальною площею 40 кв.м., на 05.08.2021, склала 310 344,38 грн. (7 758,6095 грн. за кв.м.), вартість двокімнатної квартири загальною площею 62 кв.м. на 05.08.2021, склала 477 547,5 грн. (7 702,37 грн. за кв.м.).
В той же час встановлено, що мінімальна вартість 1 квадратного метру житлової нерухомості у ЖК «Авеню 42» складала: станом на січень 2021 року - 20 700 грн., станом на серпень 2021 року - 27 550 грн.
Водночас, в ході досудового розслідування встановлено, що 14.06.2021 ОСОБА_7 звертався до ОСОБА_4 з проханням щодо використання нею службових повноважень народного депутата України та наданих у зв`язку з цим можливостей, щодо вчинення дій в інтересах ОСОБА_7, зокрема, щодо вчинення дій спрямованих на відхилення народними депутатами України проекту Закону про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень, який зареєстрований за №5600 від 02.06.2021. Як наслідок, вказаний проект Закону був прийнятий із правками, які були вигідними ОСОБА_7 .
Аналіз зазначених вище фактів свідчить про те, що народний депутат України 9 скликання ОСОБА_4, отримала для себе, а бенефіціарний власник групи компаній «КСМ-Груп» ОСОБА_7, надав їй неправомірну вигоду, шляхом придбання 2 житлових приміщень за ціною нижчою від ринкової, без законних на те підстав, за вчинення ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_7 та підконтрольних йому підприємств дій, з використанням її службового становища.
Отже, зазначені обставини дають обґрунтовані підстави вважати, що було вчинене кримінальне правопорушення, передбачене ч.4 ст.368 КК України - отримання неправомірної вигоди народним депутатом України, для себе за вчинення в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища.
Відповідно до ч.5 ст.12 КК України, кримінальне правопорушення передбачене ч. 4 ст. 368 КК України, санкція якого передбачає покарання у вигляді позбавлення волі позбавленням волі на строк від восьми до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, з конфіскацією майна є особливо тяжким.
Відповідно до вимог ст. ст. 2, 38, 91 КПК України на орган досудового розслідування покладається вжиття заходів щодо швидкого, всебічного, повного та неупередженого дослідження обставин кримінального провадження, виявлення події кримінального правопорушення, осіб, які його вчинили, інших обставин, що підлягають доказуванню, і тим самим забезпечення ефективного досудового розслідування.
З метою виконання вказаного завдання, на підставі ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду ОСОБА_11 від 07.08.2025 року було проведено обшук в автомобілі KIA Sportage д.н.з. НОМЕР_6 (VIN № НОМЕР_7 ), який перебуває у фактичному використанні ОСОБА_4, який знаходився за адресою: АДРЕСА_2. В ході проведення обшуку було вилучено мобільний телефон IPhone 16 Pro Max, володільцем якого є ОСОБА_4 .
Оглядом вилученого телефону встановлено, що доступ до інформації, яка зберігається в його пам`яті обмежений логічним захистом (вимагається введення пароля). Володілець виявленого мобільного телефону - ОСОБА_4, під час проведення обшуку, відмовилась його розблокувати для проведення огляду їх вмісту, на предмет встановлення факту наявності або відсутності інформації та документів, що стосуються предмету розслідування у кримінальному провадженні №42024000000000664 від 07.05.2024, що дає обґрунтовані підстави вважати, що на вказаному технічному носію інформації (мобільному телефоні) може зберігатися інформація та документи в електронному вигляді, що стосуються обставин, які розслідуються…
Таким чином, з метою дослідження пам`яті зазначеного мобільного телефона для пошуку інформації, яка може бути використана в якості доказів у вказаному кримінальному провадженні, необхідно здійснити подолання системи логічного захисту шляхом проведення експертизи.
Постановою старшого детектива Національного бюро ОСОБА_3 від 28.08.2025 призначено комплексну судову телекомунікаційну та комп`ютерно-технічну експертизу.
Іншими способами довести вказані обставини неможливо, оскільки особи, що причетні до вчинення кримінального правопорушення усвідомлюють протиправність та можливу караність своїх діянь, використовують засоби конспірації, використовують альтернативні засоби комунікації (переважно інтернет-зв`язок із використанням мобільних додатків та електронну пошту), діють злагоджено та узгоджено.
З урахуванням викладеного, а також того, що розслідуване кримінальне правопорушення є особливо тяжким, потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права та інтереси володільця речей та документів…
Метою арешту зазначеного майна, належного ОСОБА_4, відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України є збереження речових доказів».
2.2. В судовому засіданні детектив підтримав клопотання і просив таке задовольнити, також надавши уточнення до клопотання про арешт вилученого майна з доданими копіями службової записки від 01.09.2025 №52/35753-27 та листа експерта від 01.09.2025 №27/35769-52, щодо уточнення ідентифікаційних ознак телефону, на який просив накласти арешт, а саме мобільний телефон IPhone 16 Pro Max (серійний номер НОМЕР_8, IMEI1 НОМЕР_9, IMEI2 НОМЕР_10 ).
Власник майна ОСОБА_4 попри здійснені належним чином судові повідомлення не прибула в судові засідання, що не перешкоджало судовому розгляду на підставі частини 1 статті 172 КПК, проте надіслала 03.09.2025 до ВАКС письмові заперечення, де просила відмовити у задоволенні клопотання і розглянути таке за участі її представника- адвоката ОСОБА_5, - зокрема зазначивши таке: «Вказане клопотання не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Детективи НАБУ розглядають слідчу версію, яка ґрунтується на хибних та безпідставних припущеннях, які не відповідають фактичним обставинам. Клопотання містить недостовірні та викривлені відомості, які орган розслідування намагається видати як факт злочину чи корупційного правопорушення.
Зокрема, право на голосування народного депутата є конституційно захищеним обов`язком та формою депутатської діяльності. У вищезазначеному клопотанні орган розслідування лише сам факт голосування за той чи інший законопроект розцінює як вже вчинення кримінального правопорушення. За текстом цього клопотання орган розслідування порушення права власності вважає можливим і пропорційним лише з самого факту наявності припущення про можливість перевірки тої чи іншої версії слідства, що не відповідає не тільки формальним приписам Кримінального процесуального кодексу України, але і його духу та змісту.
Так, положення ст. 80 Конституції України гарантують, що народні депутати України не несуть юридичної відповідальності за результати голосування або висловлювання у парламенті та його органах, за винятком відповідальності за образу чи наклеп.
Законодавець чітко встановив, що волевиявлення народного депутата у Верховній Раді України під час голосування за відповідний нормативно-правовий акт виключає юридичну відповідальність. Тому сам по собі факт голосування чи не голосування за той чи інший нормативно-правовий акт - не є підставою для висунення слідчих версій про вчинення кримінального правопорушення.
Будь-які спроби «притягнути до кримінальної відповідальності» депутата за здійснення голосування суперечать конституційним гарантіям незалежності народного депутата та є способом втручання в його діяльність. При цьому, зауважу, що мій голос не відрізняється від більшості депутатів, які за нього голосували. Наявність або відсутність мого голосу за той чи інший законопроєкт, прийнятого понад конституційною більшістю у Верховній Раді України не може бути підставою для кримінального переслідування та обмеження права власності та й по суті - у втручання у моє право на повагу до особистого приватного життя, таємниці листування та телефонних розмов.
Пов`язуючи необхідність порушення цих конвенційних прав, орган розслідування спирається на листування з іншою особою. Натомість, якщо такий факт листування і мав місце, то це листування по суті наявне в органі досудового розслідування та не є підставою для втручання в право на повагу до особистого приватного життя.
Крім того, ухвалення будь-якого закону відбувається колегіально та поетапно: законопроєкт №5600 мав складний публічний характер розгляду. Його ініціатором був Кабінет Міністрів, а остаточне голосування відбулося 30 листопада 2021 року за спеціальною процедурою. За нього віддали голоси 255 депутатів з різних фракцій, що свідчить про широку підтримку конституційної більшості, а не про одноосібне рішення окремого депутата.
Придбання майнових прав батьком мого чоловіка не пов?язане з фактом голосування за законопроєкт, який наводиться органом розслідування як «версія корупційного правопорушення». Батько мого чоловіка не є членом моєї сім`ї у розуміння антикорупційного законодавства, адже останній має своє власне життя та побут. Придбання ним майна чи майнових прав не пов`язано з моєю діяльністю та лежить поза моєю волею.
При цьому, не зважаючи на спроби органом розслідування порушення Конституційних гарантій моєї депутатської діяльності, запевняю, що жодних «таємних домовленостей про знижки», які вказує детектив у своєму клопотанні не було, а клопотання містить недостовірні дані, які спростовуються загальнодоступними фактами.
Відтак, між придбанням майнових прав батьком мого чоловіка у багатоповерховому будинку, коли лише розпочиналось будівництво (яке як виявилось до цього часу триває) і моїм голосуванням не має жодного зв`язку. Я не входила до профільного комітету з питань фінансів та не подавала жодних власних правок - тобто не мала навіть відношення до змісту тексту законопроєкту.
Також, більшість розмов, про які йдеться у матеріалах провадження, стосуються квартир, виділених постраждалим від вибуху на Позняках в рамках програми з надання нового житла постраждалим людям, якими я опікувалась.
Отже, жодних «нагород» я не отримувала - навпаки, у розмовах йдеться про відкриту публічну процедуру соціальної підтримки громадян, перебіг якої був під особистим контролем Президента та прямо висвітлений у пресі, для прикладу: ІНФОРМАЦІЯ_2
Дійсно, батько мого чоловіка ОСОБА_10 вибрав та інвестував у майнові права на квартири у забудовника «КСМ Груп», який видав зі свого житлового фонду квартири постраждалим людям. Але ці обставини не мають жодного зв`язку з моєю депутатською діяльністю, не є наслідком використання службових повноважень і не підтверджують отримання будь-якої неправомірної вигоди.
Інвестування відбувалось батьком мого чоловіка на загальних підставах, однак, детектив НАБУ умисно вводить в оману про «занижену» ціну, як нібито «неправомірну вигоду», виходячи з арифметики, яка враховує лише окремі «першочергові» транші (платежі) батька мого чоловіка на рахунки ФФБ. Однак орган розслідування не повідомляє про всі здійснені у подальшому платежі, що створює уявлення про придбання майнових прав за заниженою вартістю.
Так, фактична сукупна вартість майнових прав на дві квартири, в які інвестував батько мого чоловіка ОСОБА_10, становить близько 19 000 грн/м* - що підтверджується офіційними квитанціями/платіжними документами, які детективи «не дорахували» під час розслідування. До того ж інвестування здійснювалось у дві квартири, що також могло надавати виключно в межах ринку - додаткову знижку за придбання таких майнових прав.
При цьому, детектив вказує, що у 2021 році ціна була від забудовника - близько 20 000 грн. за квадратний метр, у той час на офіційній сторінці фейсбук вказаного ЖК міститься інформація ціну 18 000 грн/м', наприклад: ІНФОРМАЦІЯ_4.
Відтак, встановлені детективом та наведені у клопотанні обставини не відповідають дійсності, є введенням в оману слідчого судді про обставини придбання майнових прав в якості додаткового блага чи знижки виключно пов`язуючи це з самим фактом голосування за законопроєкт, який би був прийнятий Верховною Радою України незалежно від факту мого волевиявлення.
Крім того, на офіційному сайті забудовника ЖК «Авеню 42» і досі наявні численні рекламні оголошення про надання знижок, розмір яких (у тому числі понад 30-40%, а інколи й більше) підтверджується офіційними пропозиціями забудовника. Тобто, це е офіційною політикою продажу компанії, а не індивідуальною домовленістю з будь-якою особою. Таким чином, придбання квартир із застосуванням акційної ціни не може розцінюватися як отримання «неправомірної вигоди».
При цьому, жодних «домовленостей про знижки» зі мною не існувало і не могло існувати, жодні службові повноваження я не використовувала, придбання відбувалося на загальних підставах.
Слідство взагалі не навело будь-яких обставин чи фактів у зазначеному клопотанні, які б свідчили, що факт мого голосування за законопроєкт, який ними зазначається пов?язується із отриманням батьком мого чоловіка знижки при придбанні майнових прав на недобудовану квартиру.
Сам по собі факт придбання батьком мого чоловіка майнових прав і голосування конституційною більшістю за той чи інший законпроєкт не є подією злочину та не є підставою для кримінального переслідування, здійснення тиску і втручання у конституційні гарантії народного депутата, втручання у його конвенційні права та свободи, обмеження права власності на майно, навіть з огляду на наявність необхідності перевірки «версії» органу розслідування (зокрема про яку йдеться в ухвалі про надання дозволу на проведення обшуку).
3 огляду на це відсутні будь-які ознаки одержання неправомірної вигоди у розумінні ч. 4 ст. 368 КК України: немає предмета «вигоди», немає умислу й немає обумовленості «дією/бездіяльністю» у межах повноважень, а також відсутні будь-які ознаки іншої протиправної діяльності.
Відтак, відсутні законні підстави для накладення арешту на майно».
Представник власника майна адвокат ОСОБА_5 заперечувала щодо накладення арешту, зазначивши, що вилучений телефон не має жодного значення для предмету доказування у цьому кримінальному провадженні та взагалі не належить до речових доказів.
3. Обґрунтування позиції суду.
3.1. Згідно із частиною 1 статті 131 КПК заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Пунктом 7 частини 2 статті 131 КПК передбачений арешт майна як один із заходів забезпечення кримінального провадження.
Частиною 3 статті 132 КПК визначено, що застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, дізнавач, прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням
3.2. Відповідно до частини 1 статті 170 КПК арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Згідно з частиною 2 статті 170 КПК арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Частиною 3 статті 170 КПК визначено, що у випадку, передбаченому пунктом 1 частини 2 цієї статті(тобто арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів), арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу. Арешт на комп`ютерні системи чи їх частини накладається лише у випадках, якщо вони отримані внаслідок вчинення кримінального правопорушення або є засобом чи знаряддям його вчинення, або зберегли на собі сліди кримінального правопорушення, або у випадках, передбачених пунктами 2, 3, 4 частини 2 цієї статті, або якщо їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, а також якщо доступ до комп`ютерних систем чи їх частин обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов`язаний з подоланням системи логічного захисту.
Згідно з частиною 10 статті 170 КПК арешт може бути накладений у встановленому цим кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, віртуальні активи, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.
Відповідно до частини 11 статті 170 КПК заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна., заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
Відповідно до частини 1 статті 173 КПК слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом 2 частини 1 статті 170 цього кодексу.
Згідно з частиною 2 статті 173 КПК при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Відповідно до частини 4 статті 173 КПК у разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна. Слідчий суддя, суд зобов`язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб.
3.3. Окрім того, частинами 1, 2 статті 167 КПК визначено, що тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині 2 цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення, або його спеціальну конфіскацію в порядку, встановленому законом. Тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони: 1) підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди; 2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення; 3) є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов`язаного з їх незаконним обігом; 4) одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від них, а також майно, в яке їх було повністю або частково перетворено.
Відповідно до частини 2 статті 168 КПК, тимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку, огляду. Тимчасове вилучення електронних інформаційних систем, комп`ютерних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв`язку для вивчення фізичних властивостей, які мають значення для кримінального провадження, здійснюється лише у разі, якщо вони безпосередньо зазначені в ухвалі суду. Забороняється тимчасове вилучення електронних інформаційних систем, комп`ютерних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв`язку, крім випадків, коли їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, або якщо такі об`єкти отримані в результаті вчинення кримінального правопорушення чи є засобом або знаряддям його вчинення, а також якщо доступ до них обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов`язаний з подоланням системи логічного захисту. У разі необхідності слідчий чи прокурор виготовляє за допомогою технічних, програмно-технічних засобів, апаратно-програмних комплексів копії інформації, що міститься в інформаційних (автоматизованих) системах, електронних комунікаційних системах, інформаційно-комунікаційних системах, комп`ютерних системах, їх невід`ємних частинах. Копіювання такої інформації здійснюється із залученням спеціаліста. На вимогу володільця особа, яка здійснює тимчасове вилучення комп`ютерних систем або їх частин, залишає йому копії інформації з таких комп`ютерних систем або їх частин (за наявності технічної можливості здійснення копіювання) з використанням матеріальних носіїв володільця комп`ютерних систем або їх частин. Копії інформації з комп`ютерних систем або їх частин, які вилучаються, виготовляються з використанням технічних засобів, програмно-технічних засобів, апаратно-програмних комплексів володільця із залученням спеціаліста. Дія абзацу п`ятого цієї частини не поширюється на випадки, якщо обіг інформації заборонено законом. Дія абзацу п`ятого цієї частини поширюється на інформацію з обмеженим доступом у частині, що не суперечить встановленому законодавством порядку обігу та захисту такої інформації.
Частиною 5 статті 171 КПК визначено, що клопотання слідчого, прокурора про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подано не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, у якої його було вилучено. У разі тимчасового вилучення майна під час обшуку, огляду, здійснюваних на підставі ухвали слідчого судді, передбаченої статтею 235 цього кодексу, клопотання про арешт такого майна повинно бути подано слідчим, прокурором протягом 48 годин після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, в якої його було вилучено
Частиною 6 статті 173 КПК передбачено, що ухвалу про арешт тимчасово вилученого майна слідчий суддя, суд постановляє не пізніше сімдесяти двох годин із дня находження до суду клопотання, інакше таке майно повертається особі, у якої його було вилучено.
3.4. Відповідно до статті 98 КПК, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення. Документи є речовими доказами, якщо вони містять ознаки, зазначені в частині 1 цієї статті.
Згідно з частиною 1 статті 100 КПК, речовий доказ, який був наданий стороні кримінального провадження або нею вилучений, повинен бути якнайшвидше повернутий володільцю, крім випадків, передбачених статтями 160-166, 170-174 цього кодексу (тобто у разі тимчасового доступу чи накладення арешту).
3.5. Описані у клопотанні обставини в сукупності з доданими матеріалами свідчать про таке:
3.5.1. 28.08.2025 на підставі ухвали слідчого судді ВАКС ОСОБА_11 від 07.08.2025 у справі №991/8073/25 проведено обшук автомобіля KIA Sportage д.н.з. НОМЕР_6 (VIN № НОМЕР_7 ), що належить на праві власності ОСОБА_12 та перебуває у фактичному використанні ОСОБА_4, який знаходився за адресою: Київська область, Обухівський район, село Лісники, вулиця. Проектна, про що складено відповідний протокол, за результатами чого у ОСОБА_4 вилучено мобільний телефон Apple IPhone 16 Pro Max.
28.08.2025 постановою детектива ОСОБА_3 це майно визнано речовим доказом у кримінальному провадженні №42024000000000664 від 07.05.2024 відповідно до статті 98 КПК, оскільки «В ході проведення обшуку встановлено, що для доступу до інформації, яка зберігається в пам`яті зазначеного мобільного телефону, вимагається введення пароля. Володілець виявленого мобільного телефону - ОСОБА_4, підмовилась його розблокувати для проведення огляду його вмісту, на предмет встановлення факту наявності або відсутності інформації та документів, що стосуються предмету розслідування у кримінальному провадженні №42024000000000664 від 07.05.2024, що дає обґрунтовані підстави вважати, що на вказаному технічному носію інформації (мобільному телефоні) може зберігатися інформація та документи в електронному вигляді, що стосуються обставин, які розслідуються… З огляду на викладене, враховуючи поведінку володільця майна, який вживав заходів для унеможливлення здійснення детективами Національного бюро огляду вмісту мобільного телефону, на те, що відповідно до матеріалів кримінального провадження наявні обґрунтовані підстави вважати, що отримала неправомірну вигоду для себе, за вчинення дій в інтересах ОСОБА_7, у органу досудового розслідування є достатні підстави вважати, що вилучені об`єкти, відповідають критеріям, зазначених у ст. 98 КПК України, тобто є речовими доказами».
28.08.2025 постановою детектива ОСОБА_3 призначено комплексну судову телекомунікаційну та комп`ютерно-технічну експертизу, проведення якої доручено експерту НАБУ ОСОБА_13 .
3.5.2. 30.08.2025 (тобто в межах строку, визначеного частиною 5 статті 171 КПК) поштовим відправленням №0304900302591 через оператора поштового зв`язку «Укрпошта» детектив направив клопотання до ВАКС, після чого 01.09.2025 таке розподілене слідчому судді.
3.6. Відповідно до статті 1 Протоколу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися, зокрема, на умовах, передбачених законом. В той же час обмеження права власності має переслідувати законну мету за допомогою засобів, які є пропорційними меті (наприклад, рішення ЄСПЛ у справі «Беєлер проти Італії» від 05.01.2000, заява № 33202/96), та будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечувати «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи (рішення ЄСПЛ у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21.02.1986, заява № 8793/79).
Дослідивши клопотання з доданими матеріалами, слідчий суддя вважає, що належним чином обґрунтована відповідність майна, на яке детектив просив накласти арешти, критеріям, зазначеним у статті 98 КПК (тобто до речових доказів), водночас необхідно провести відповідні експертні дослідження, пов`язані з подоланням наявних систем логічного захисту й тому наявна належна правова підстава арешту цього майна.
Належить зазначити, що КПК не вимагає для накладення арешту на майно, яке відповідає критеріям речових доказів, наявності обґрунтованої підозри, тобто таке майно дозволяється вилучати та арештовувати незалежно від статусу його власника та місця відшукання, оскільки в іншому випадку не буде досягнута мета застосування такого заходу, а саме запобігання можливості протиправного відчуження, знищення, приховання цього майна.
Слідчий суддя зазначає, що втручання у право власності власника майна пов`язано із здійсненням кримінального провадження щодо особливо тяжкого корупційного кримінального правопорушення, тому таке обмеження права власності не є свавільним та відповідає вимогам законності із дотриманням справедливого балансу між суспільним інтересом та захистом права власності особи, й застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна необхідне для досягнення мети цього кримінального провадження.
Окрім того, в цьому випадку належить обмежити права власності в частині користування, розпорядження майном та його відчуження з метою запобігання його зміні чи знищенню, оскільки право користування визначає можливість добування корисних властивостей речей для задоволення потреб власника чи інших осіб, розпорядження майном - це можливість його власника визначати долю такого майна, що зокрема полягає в можливості зміни фізичної сутності майна аж до його повного знищення або шляхом відмови від права на майно, а право відчуження полягає у можливості переходу прав власності від однієї особи до іншої.
3.7. Враховуючи вищенаведене, слідчий суддя вважає необхідним задовольнити клопотання та з метою збереження речових доказів накласти арешти на майно, зазначене у резолютивній частині ухвали.
Керуючись статтями 131, 132, 170-173, 309, 369-372, 532 КПК суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Задовольнити клопотання.
2. Накласти арешт шляхом заборони відчуження, розпорядження і користування майном, вилученим у ОСОБА_4 (народилася ІНФОРМАЦІЯ_3, РНОКПП НОМЕР_11 ) під час проведення 28.08.2025 обшуку автомобіля KIA Sportage із номерним знаком НОМЕР_6 (VIN НОМЕР_7 ), а саме:
- мобільний телефон IPhone 16 Pro Max (серійний номер НОМЕР_8, IMEI1 НОМЕР_9, IMEI2 НОМЕР_10 ).
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку впродовж п`яти днів з дня її оголошення або отримання її копії (якщо ухвала постановлена без виклику осіб) шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду. Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Ухвала про накладення арешту виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень. Оскарження такої ухвали в апеляційному порядку зупиняє набрання нею законної сили, проте не зупиняє її виконання.
Повний текст ухвали оголошений 08.09.2025.
Слідчий суддя ОСОБА_1 ___________