Справа № 991/10524/25

Провадження 1-кс/991/13111/25

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2025 року м.Київ

Суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1, за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2, прокурора ОСОБА_3, обвинуваченої ОСОБА_4, захисників ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань у приміщенні Вищого антикорупційного суду

заяву захисника обвинуваченого ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_6 про відвід судді Вищого антикорупційного суду ОСОБА_9 від розгляду кримінального провадження № 52017000000000841 від 29 листопада 2017 року за обвинуваченням

ОСОБА_10, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Київ, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191 КК України,

ОСОБА_11, який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 у селищі Комсомолець Кустанайської області Республіки Казахстан, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_2,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209 КК України,

ОСОБА_12, який народився ІНФОРМАЦІЯ_3 у місті Київ, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3, проживає за адресою: АДРЕСА_4,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209 КК України,

ОСОБА_8, який народився ІНФОРМАЦІЯ_4 у селі Яхни Обухівського району Київської області, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_5, проживає за адресою: АДРЕСА_6,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 27 ч. 2 ст. 209, ч. 3 ст. 27 ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 27 ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 366 КК України,

ОСОБА_13, який народився ІНФОРМАЦІЯ_5 у селі Зазим`я Броварського районі Київської області, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_7,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209 КК України,

ОСОБА_14, який народився ІНФОРМАЦІЯ_6 у селі Шпитьки Бучанського району Київської області, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_7, проживає за адресою: АДРЕСА_8,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК України,

ОСОБА_4, яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_7 у місті Київ, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_9, останнє місце фактичного проживання за адресою: АДРЕСА_10,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191 КК України,

ОСОБА_15, який народився ІНФОРМАЦІЯ_8 у місті Київ, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_11, проживає за адресою: АДРЕСА_12,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України,

ОСОБА_16, яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_9 у смт. Вільшанка Кіровоградської області, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_13, проживає за адресою: АДРЕСА_14,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191 КК України,

установив:

До Вищого антикорупційного суду надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 52017000000000841 від 29 листопада 2017 року за обвинуваченням ОСОБА_10 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191 КК України, ОСОБА_11 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209 КК України, ОСОБА_12 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209 КК України, ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 27 ч. 2 ст. 209, ч. 3 ст. 27 ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 27 ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 366 КК України, ОСОБА_13 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209 КК України, ОСОБА_14 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК України, ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191 КК України, ОСОБА_15 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, ОСОБА_16 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191 КК України.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10 жовтня 2025 року для розгляду кримінального провадження визначено головуючого суддю (суддю-доповідача) ОСОБА_17 .

Ухвалою судді Вищого антикорупційного суду від 17 жовтня 2025 року задоволено заяву про самовідвід судді ОСОБА_17 від розгляду кримінального провадження № 52017000000000841 від 29 листопада 2017 року.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17 жовтня 2025 року для розгляду кримінального провадження визначено головуючого суддю (суддю-доповідача) ОСОБА_18 .

Ухвалою судді Вищого антикорупційного суду від 30 жовтня 2025 року задоволено заяву прокурора про відвід судді ОСОБА_18 від розгляду кримінального провадження № 52017000000000841 від 29 листопада 2017 року.

31 жовтня 2025 року відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду кримінального провадження визначено головуючого суддю (суддю-доповідача) ОСОБА_9

16 грудня 2025 року у судовому засіданні захисником обвинуваченого ОСОБА_8 - адвокатом ОСОБА_6 заявлено відвід судді ОСОБА_9, з підстав передбачених п. 4 ч. 1 ст. 75, ч. 1 ст. 76 КПК України.

Обґрунтовуючи заяву про відвід, захисник зазначив, що із загальнодоступних джерел стороні захисту стало відомо, що 30 вересня 2025 року суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_9 ухвалив вирок, яким визнав винуватим ОСОБА_19 .

Так, ОСОБА_19 був підозрюваним у кримінальному провадженні № 42019110350000029 від 13 лютого 2019 року. 27 березня 2024 року матеріали досудового розслідування цього кримінального провадження об`єднано з матеріалами досудового розслідування у кримінальному провадженні № 52017000000000841 від 29 листопада 2017 року. У межах об`єднаного кримінального провадження ОСОБА_19 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри.

Надалі з кримінального провадження № 52017000000000841 від 29 листопада 2017 року виділено матеріали досудового розслідування у кримінальне провадження № 52025000000000514 від 05 вересня 2025 року, в межах якого затверджено вирок стосовно ОСОБА_19 .

Зі змісту вироку у справі № 991/9279/25 встановлено, що: « ... ОСОБА_19 повністю та беззастережно визнає свою винуватість у вчиненні інкримінованих йому злочинів. Крім беззастережного визнання своєї винуватості в обсязі висунутого обвинувачення ОСОБА_19 зобов`язався: співпрацювати із прокурором у викритті осіб, які підозрюються/обвинувачуються у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2, 3 ст. 209, ч. 2 ст. 364, ч. 1 ст. 366 КК України у кримінальному провадженні № 52017000000000841 від 29 листопада 2017 року шляхом надання під час судового розгляду цього кримінального провадження правдивих викривальних показань …».

На переконання захисника, оскільки суддя Вищого антиткорупційного суду ОСОБА_9 ухвалив вирок щодо одного з підозрюваних у кримінальному провадженні № 52017000000000841 від 29 листопада 2017 року - ОСОБА_19, існують сумніви у неупередженості зазначеного судді під час розгляду кримінального провадження по суті, а також його участь порушує принцип недопустимості повторної участі судді у кримінальному провадженні з огляду на положення ч. 1 ст. 76 КПК України.

18 грудня 2025 року у судовому засіданні захисником ОСОБА_6 подано доповнення до заяви про відвід судді, у яких наведена сучасна судова практика з аналогічних правовідносин, а саме, що ухвалення суддею вироку про визнання винуватості створює передумови упередженого ставлення судді під час розгляду справи по суті відносно інших учасників злочину. Також захисник посилається на п. 2.5 Бангалорських принципів поведінки суддів, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року № 2006/23, п. 12 висновку № 1 (2001) Консультативної ради Європейських суддів для Комітету Міністрів Ради Європи про стандарти незалежності судових органів та незмінюванність суддів, ст. 15 Кодексу суддівської етики, ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», практику Європейського суду з прав людини, зокрема справи «Мироненко та Мартиненко проти України», «Бочан проти України», «Муча проти Словаччини» як такі, що підлягають застосуванню у цій справі.

У той же час, зазначає, що постанова Верховного Суду у справі № 991/1710/22 не є релевантною до наведених ним у цій справі обставин, оскільки у цій постанові зазначено, що: « ... Стороні захисту було відомо про затвердження угоди про визнання винуватості із ОСОБА_20, але вона не мала сумнівів у неупередженості колегії суддів, яка розглядала кримінальне провадження. Лише після ухвалення обвинувального вироку захист висловив аргумент про неможливість судді брати участь у кримінальному провадженні». Разом з тим сторона захисту ОСОБА_8 ставить питання про відвід судді Вищого антикорупційного суду ОСОБА_9 на початковій стадії - підготовчого засідання, а відтак задоволення відводу забезпечить процесуальну чистоту процесу.

Захисник ОСОБА_6 заяву про відвід з доповненнями підтримав у повному обсязі, просив задовольнити.

Сторона захисту ОСОБА_4 заяву захисника ОСОБА_6 з доповненнями підтримала, просила задовольнити. Захисник ОСОБА_20 подала до суду письмові пояснення до заяви захисника ОСОБА_6 про відвід судді ОСОБА_9, у яких просила під час розгляду заяви про відвід судді застосувати як релевантне до цієї справи рішення Європейського суду з прав людини від 25 листопада 2021 року у справі «Муча проти Словаччини». У цьому рішенні ЄСПЛ, зокрема констатував, що суд, який схвалив угоди спільників про визнання провини, які завдають шкоди презумпції невинуватості старшого гангстера, не був неупередженим в судовому розгляді справи останнього. У пунктах 48, 49 цього рішення Європейський суд з прав людини зауважив, що конкретні справи заявника ґрунтуються на тому факті, що його судив і засудив той самий суд першої інстанції, який раніше засудив його співвиконавців за злочинні дії, вчинені спільно із заявником і, що він визначив ці дії таким чином, щоб було зрозуміло, що він також брав у них участь. Питання щодо неупередженості судді виникає, коли попереднє рішення містить детальну оцінку ролі особи, яка була засуджена у злочині, вчиненому кількома особами, і, зокрема, коли враховано, що особа, засуджена згодом відповідала всім критеріям, необхідним для вчинення кримінального правопорушення. Враховуючи обставини конкретної справи, такі елементи можуть розглядатись як ті, що вирішують питання про винуватість особи, яка розглядається в подальшому провадженні, і таким чином, може призвести до об`єктивно обґрунтованих сумнівів у тому, що національний суд має неупереджену думку щодо суті справи відносно особи, яку судили згодом на початку судового розгляду.

Так, ОСОБА_19 27 березня 2024 року у межах кримінального провадження № 42019110350000029 від 13 лютого 2019 року повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 209 КК України. Також у цьому провадженні повідомлено про підозру ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_8, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_4, ОСОБА_15, ОСОБА_16, дії яких сторона обвинувачення розцінює як такі, що вчинені у складі організованої групи.

27 березня 2024 року постановою прокурора матеріали досудового розслідування кримінального провадження № 42019110350000029 від 13 лютого 2019 року об`єднано з матеріалами досудового розслідування у кримінальному провадженні № 52017000000000841 від 29 листопада 2017 року, у якому також повідомлено про підозру ОСОБА_19 та ОСОБА_4

28 березня 2024 року в об`єднаному кримінальному провадженні стороні захисту, у тому числі ОСОБА_19 повідомлено про завершення досудового розслідування та надано доступ до матеріалів досудового розслідування у порядку ст. 290 КПК України.

05 вересня 2025 року прокурором з кримінального провадження № 52017000000000841 від 29 листопада 2017 року виділено матеріали досудового розслідування за підозрою ОСОБА_19 у кримінальне провадження № 52025000000000514 від 05 вересня 2025 року у зв`язку з укладанням угоди з підозрюваним ОСОБА_19

07 жовтня 2025 року іншим підозрюваним в об`єднаному кримінальному провадженні № 52017000000000841 від 29 листопада 2017 року, зокрема і ОСОБА_4 вручено обвинувальний акт, а 10 жовтня 2025 року обвинувальний акт направлений до суду.

30 вересня 2025 року суддею Вищого антикорупційного суду ОСОБА_9 затверджено угоду про визнання винуватості ОСОБА_19 . Зокрема, зміст цього вироку містить підтвердження правильності кваліфікації дій ОСОБА_19, який вчинив злочин у складі організованої групи. А згідно змісту обвинувального акта у кримінальному провадженні № 52017000000000841 від 29 листопада 2017 року у злочинах, вчинення яких визнав ОСОБА_19, обвинувачуються дев`ять осіб. У той же час, головуючий суддя, кваліфікуючи дії ОСОБА_19, вчинені в складі організованої групи як пособника, фактично констатував вчинення самого злочину організатором та співвиконавцями, оскільки без них не можлива кваліфікація дій ОСОБА_19 як пособника, а отже у головуючого судді склалась позиція щодо факту вчинення кримінального правопорушення іншими учасниками групи, структури та складу організованої групи, її керівника, конкретні ролі та функції кожного із співучасників, попередньої домовленості між співучасниками про ретельні та заздалегідь сплановані і вчинювані кримінальні правопорушення. У вироку безпосередньо зазначено, що затвердження угоди сприятиме викриттю інших учасників, у тому числі організатора злочинів. Отже, оскільки суддею Вищого антикорупційного суду ОСОБА_9 у межах розгляду виділеного кримінального провадження на підставі угоди визначено правову позицію із значимих для результатів даного кримінального провадження питань, це може викликати у сторін кримінального провадження обґрунтований сумнів у тому, що суддя ОСОБА_9 буде дотримуватись раніше висловлених ним правових позицій.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_16 - адвокат ОСОБА_5 підтримала позиції інших захисників. Додатково зазначила, що від розгляду цього кримінального провадження був відведений суддя ОСОБА_18, оскільки він брав участь у кримінальному провадженні як слідчий суддя на стадії досудового розслідування. Тому, суддя ОСОБА_9, затверджуючи угоду про визнання винуватості ОСОБА_19, міг до початку судового розгляду ознайомитись з матеріалами досудового розслідування у кримінальному провадженні № 52017000000000841 від 29 листопада 2017 року, а також переконатись, що ОСОБА_19 володіє інформацією, яка може бути використана для визнання винуватості інших осіб, тому підлягає відводу на підставі ч. 1 ст. 76 та п. 4 ч. 1 ст. 75 КПК України.

Прокурор ОСОБА_3 у судовому засіданні просив відмовити у задоволенні заяви про відвід судді ОСОБА_9 . Зазначив, що судді ОСОБА_17 та ОСОБА_18 попередньо були відведені від розгляду об`єднаного кримінального провадження № 52017000000000841 від 29 листопада 2017 року, оскільки брали участь у цьому кримінальному провадженні та об`єднаному з цим провадженням (кримінальне провадження № 42019110350000029 від 13 лютого 2019 року) як слідчі судді на стадії досудового розслідування. У той же час суддя ОСОБА_9 не брав участь у об`єднаному кримінальному провадженні № 52017000000000841 від 29 листопада 2017 року як слідчий суддя на стадії досудового розслідування, а отже у даному випадку не підлягають застосуванню положення ч. 1 ст. 76 КПК України. Також, відсутні підстави вважати, що у судді ОСОБА_9 сформувалась думка/упереджене ставлення щодо обвинувачених у кримінальному провадженні № 52017000000000841 від 29 листопада 2017 року. Суддя ОСОБА_9, розглядаючи угоду про визнання винуватості, не досліджував жодних доказів чи зміст викривальних показань, які має надати ОСОБА_19 . Ці всі обставини перевірялись/встановлювались прокурором при визначенні можливості укласти угоду у кримінальному провадженні. Більше того, ст. 474 КПК України визначено, що саме має з`ясувати суд під час судового провадження на підставі угоди про визнання винуватості. Так, суд не визнає доведеним обвинувачення на підставі доказів, а лише приймає позицію обвинуваченого та затверджує її. Щодо посилань захисників на практику Європейського суду з прав людини, зокрема справу «Муча проти Словаччини», то дана справа не є релевантною до нашої справи, оскільки кримінальний процесуальний закон Словаччини може передбачати встановлення судами інших обставин на відміну від Кримінального процесуального кодексу України.

Інші учасники кримінального провадження у судове засідання не прибули, про дату та час розгляду справи повідомлені належним чином.

Суддя ОСОБА_9 повідомлений про день та час судового засідання, однак у судове засідання не прибув, правом надання пояснень щодо заявленого відводу не скористався.

Суддя, заслухавши пояснення учасників кримінального провадження, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи заяви про відвід судді, дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на таке.

Можливість неупередженого та об`єктивного розгляду справи є однією із фундаментальних засад здійснення правосуддя. Кожному гарантується право на розгляд та вирішення справи незалежним і неупередженим судом (ч. 1 ст. 21 КПК України).

Вимога законності складу суду у конкретному судовому провадженні спрямована на забезпечення права на справедливий суд, закріпленого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. У практиці Європейського суду з прав людини недодержання вимог щодо складу суду визнається порушенням положень п. 1 ст. 6 цієї Конвенції.

Підстави, за наявності яких суддя підлягає відводу, визначений ст. 75, 76 КПК України. Так, серед іншого, п. 4 ч. 1 ст. 75 КПК України передбачає, що суддя не може брати участь у кримінальному провадженні за наявності обставин, які викликають сумнів у його неупередженості.

Згідно із ч. 1 ст. 76 КПК України суддя, який брав участь у кримінальному провадженні під час досудового розслідування, не має права брати участі у цьому ж провадженні в суді першої, апеляційної і касаційної інстанцій, крім випадків перегляду ним в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або про продовження строку тримання під вартою, яка була постановлена під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті.

Відповідно до вимог ч. 1, 2 ст. 80 КПК України за наявності підстав, передбачених ст. 75, 76 цього Кодексу, суддя зобов`язаний заявити самовідвід. За цими ж підставами йому може бути заявлено відвід особами, які беруть участь у кримінальному провадженні.

За ч. 5 ст. 80 КПК України, відвід повинен бути вмотивованим.

Тобто, заява про відвід має містити посилання на конкретні обставини, що об`єктивно можуть свідчити про наявність обставин, що виключають участь судді у кримінальному провадженні та бути підтверджені відповідними доказами.

Згідно зі змісту реєстру матеріалів досудового розслідування (надалі - Реєстр) та наданих у судовому засідань учасниками кримінального провадження пояснень, зокрема встановлено, що детективами Національного антикорупційного бюро України здійснювалось досудове розслідування у кримінальному провадженні № 52017000000000841 від 29 листопада 2017 року (сторінки 1, 83 Реєстру).

Також слідчими Національної поліції України здійснювалось досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42019110350000029 від 13 лютого 2019 року, яке у подальшому було передано за підслідністю до Національного антикорупційного бюро України (сторінки 22, 24 Реєстру).

15 серпня 2023 року у кримінальному провадженні № 42019110350000029 від 13 лютого 2019 року повідомлено про підозру, зокрема ОСОБА_8, ОСОБА_16, 05 лютого 2024 року повідомлено про підозру ОСОБА_4, а 09 лютого 2024 року - ОСОБА_19 (сторінки 43, 44 Реєстру).

27 березня 2024 року постановою прокурора матеріали досудових розслідувань у кримінальних провадженнях № 52017000000000841 від 29 листопада 2017 року та № 42019110350000029 від 13 лютого 2019 року об`єднано в одне провадження (сторінка 99 Реєстру).

Цього ж дня ОСОБА_19 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри вже у об`єднаному кримінальному провадженні № 52017000000000841 від 29 листопада 2017 року, а 28 березня 2024 року, зокрема ОСОБА_16 (сторінка 51 Реєстру).

28 березня 2024 року стороні захисту повідомлено про завершення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 52017000000000841 від 29 листопада 2017 року (сторінка 100, 101 Реєстру).

05 вересня 2025 року постановою Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_3 виділено з матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні № 52017000000000841 від 29 листопада 2017 року в окреме провадження матеріали досудового розслідування за підозрою ОСОБА_19, яким присвоєно номер кримінального провадження № 52025000000000514 від 05 вересня 2025 року (сторінка 161 Реєстру).

Встановлено, що вироком Вищого антикорупційного суду у складі головуючого судді ОСОБА_9 від 30 вересня 2025 року у справі № 991/9279/25 затверджено угоду про визнання винуватості, укладену 05 вересня 2025 року у кримінальному провадженні № 52025000000000514 від 05 вересня 2025 року між прокурором другого відділу управління процесуального керівництва, підтримання публічного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_19, що підтверджується копією судового рішення (т. 1 а.с. 37-50).

Зазначаючи про неможливість повторної участі судді ОСОБА_9 у кримінальному провадженні, а також наявність обставин, які викликають сумнів у його неупередженості захисники фактично посилаються на його участь у кримінальному провадженні за угодою про визнання винуватості у кримінальному провадженні № 52025000000000514 від 05 вересня 2025 року, матеріали якого виділені з матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні № 52017000000000841 від 29 листопада 2017 року, у межах якого обвинувачуються, зокрема ОСОБА_8, ОСОБА_4, ОСОБА_16 .

Щодо наявності підстав, передбачених ч. 1 ст. 76 КПК України, для відводу судді ОСОБА_9 слід зазначити, що затвердження угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні № 52025000000000514 від 05 вересня 2025 року, яке виділено з об`єднаного кримінального провадження № 52017000000000841 від 29 листопада 2017 року, не є повторною участю судді в кримінальному провадженні у розумінні ч. 1 ст. 76 КПК України, оскільки ця норма не містить застережень щодо участі судді у судовому провадженні на підставі угоди.

Тому, з огляду на встановлені вище обставини, твердження сторони захисту про наявність підстав для відводу судді ОСОБА_9, передбачених ст. 76 КПК України, не ґрунтуються на нормах кримінального процесуальнго закону.

Щодо наявності підстав для відводу судді, передбачених п. 4 ч. 1 ст. 75 КПК україни.

Суддя враховує, що загальний порядок судового провадження на підставі угод регламентований главою 35 Кримінальне провадження на підставі угод КПК України.

Так, за ч. 1 ст. 474 КПК України якщо угоди досягнуто під час досудового розслідування, обвинувальний акт з підписаною сторонами угодою невідкладно надсилається до суду.

Згідно із ч. 4 ст. 474 КПК України перед ухваленням рішення про затвердження угоди про визнання винуватості суд під час судового засідання повинен з`ясувати в обвинуваченого, чи цілком він розуміє: 1) що він має право на судовий розгляд, під час якого прокурор зобов`язаний довести кожну обставину щодо кримінального правопорушення, у вчиненні якого його обвинувачують, а він має такі права: мовчати, і факт мовчання не матиме для суду жодного доказового значення; мати захисника, у тому числі на отримання правової допомоги безоплатно у порядку та випадках, передбачених законом, або захищатися самостійно; допитати під час судового розгляду свідків обвинувачення, подати клопотання про виклик свідків і подати докази, що свідчать на його користь; 2) наслідки укладення та затвердження угод, передбачені статтею 473 цього Кодексу; 3) характер кожного обвинувачення, щодо якого він визнає себе винуватим; 4)вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом.

Відповідно до ч. 7 ст. 474 КПК України суд перевіряє угоду на відповідність вимогам цього Кодексу та/або закону. Суд відмовляє в затвердженні угоди, якщо: 1) умови угоди суперечать вимогам цього Кодексу та/або закону, в тому числі допущена неправильна правова кваліфікація кримінального правопорушення, яке є більш тяжким ніж те, щодо якого передбачена можливість укладення угоди; 2) умови угоди не відповідають інтересам суспільства; 3) умови угоди порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб; 4) існують обґрунтовані підстави вважати, що укладення угоди не було добровільним, або сторони не примирилися; 5) очевидна неможливість виконання обвинуваченим взятих на себе за угодою зобов`язань; 6) відсутні фактичні підстави для визнання винуватості.

У той же час, вирок на підставі угоди повинен відповідати загальним вимогам до обвинувальних вироків з урахуванням, що мотивувальна частина вироку на підставі угоди має містити: формулювання обвинувачення та статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, яка передбачає кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачувалася особа; відомості про укладену угоду, її реквізити, зміст та визначена міра покарання; мотиви, з яких суд виходив при вирішенні питання про відповідність угоди вимогам цього Кодексу та закону і ухваленні вироку, та положення закону, якими він керувався (ч. 2, 3 ст. 475 КПК України).

Тобто, судове провадження на підставі угоди є особливим порядком здійснення кримінального провадження, який обмежений умовами відповідної угоди. Так, суд, з огляду на надані у судовому засіданні обвинуваченим пояснення лише з`ясовує всі фактичні обставини вчинення кримінального правопорушення, що визнаються особою, яка уклала угоду про визнання винуватості. У той же час суд не оцінює будь-які докази на предмет їх належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність на предмет їх достатності та взаємозв`язку для встановлення винуватості або невинуватості такої особи чи будь-якої іншої особи.

Так, за змістом вироку Вищого антикорупційного суду від 30 вересня 2025 року у справі № 991/9279/25 головуючий суддя ОСОБА_9, затверджуючи угоду про визнання винуватості, серед іншого, встановив, що умови угоди не порушують прав, свобод чи інтересів сторін або інших осіб. Зокрема, обставини пред`явленого ОСОБА_19 обвинувачення відповідно до ст. 17 КПК України не можуть бути використані на підтвердження винуватості будь-яких інших осіб окрім обвинуваченого у цьому провадженні. Угодою також не вирішується питання щодо майна третіх осіб. Окремо суд наголосив про те, що ним не здійснювалось дослідження та оцінка правомірності дій інших осіб, не встановлювалось наявність чи відсутність їх винуватості. При розгляді цього кримінального провадження не встановлено жодних преюдиційних фактів щодо інших осіб, а інформація викладена у цьому вироку, яка стосується формулювання дій, не може мати доказового значення для розгляду будь-якого іншого кримінального провадження. Цей вирок не може бути належним та допустимим доказом причетності до вчинення будь-якого злочину осіб, що не є учасниками цього кримінального провадження. Згідно зі ст. 90 КПК України преюдиціальне значення у кримінальному провадженні мають лише рішення національного суду або міжнародної судової установи, якими встановлено порушення прав людини і основоположних свобод, гарантованих Конституцією України і міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною радою України. Вирок, що ухвалюється у цьому кримінальному провадженні, не є таким рішенням. З огляду на це, з метою недопущення порушення презумпції невинуватості інших осіб суд у вироку виключив дані, які б давали можливість ідентифікувати осіб, причетних до вчинення кримінального правопорушення, окрім даних про обвинуваченого. Суд також не висловлював у вироку думку про винуватість цих осіб у вчиненні злочину та не робив жодних припущень з цього приводу. Всі формулювання у вироку викладені судом так, щоб чітко висловити свою позицію та висновки лише стосовно дій обвинуваченого, не маючи на меті надання оцінки діям інших осіб чи їх кримінально-правовій кваліфікації».

Водночас, суддя враховує як релевантні до цієї справи висновки Верховного Суду наведені у постанові від 12 серпня 2025 року у справі № 991/1710/22, а саме: « ... Правила, які виключають участь судді у розгляді того чи іншого кримінального провадження регламентовано ст. 75, 76 КПК України, однак ці статті не виключають участь судді у розгляді кримінального провадження, якщо він брав участь під час постановлення вироку про затвердження угоди про визнання винуватості в іншому кримінальному провадженні. ...».

У той же час суддя критично оцінює доводи захисника ОСОБА_6 щодо нерелевантності цієї постанови Верховного Суду до обставин справи № 991/10524/25, оскільки останнім взято до уваги лише зауваження суду щодо стадії кримінального провадження, на якій заявлено відвід (стадія апеляційного перегляду), а не позицію щодо застосування норм кримінального процесуального закону.

Щодо посилань захисників на висновки Європейського суду з прав людини у справі «Муча проти Словаччини», то слід зазначити, що обставини цієї справи не є релевантними до обставин справи № 991/10524/25. Так, зазначена справа стосувалася засудження заявника та призначення йому покарання у виді 23 років позбавлення волі за низку злочинів, зокрема й насильницьких, учинених організованою злочинною групою. Частина обґрунтування національних судів щодо цього спиралася на показання співобвинувачених (спільників), які стали свідками сторони обвинувачення після укладення угоди про визнання їх винуватості. Засудження заявника проголошувалося тим самим судом у складі трьох суддів, який ухвалив рішення про затвердження угод по визнання винуватості. Ця колегія суддів визнала, що ці засудження були складовою частиною кримінальної справи заявника. За результатом розгляду заяви Судом враховано, що у сфері дії Конвенції є різні моделі процедур й угод про визнання винуватості, а також надана оцінка фактичного обсягу судового розгляду щодо угоди про визнання винуватості. Так, у рішенні Суд зазначив: « .. Зокрема, суди та Уряд стверджують, що під час затвердження судом угод про визнання винуватості співучасників заявника не було оцінено нічого, крім їх законності та справедливості (див. пункти 22 та 44 вище). Однак, як убачається, норми щодо меж оцінювання заяви про затвердження таких угод передбачають, що суд, який розглядає заяву, повинен здійснити це оцінювання в більш широкому контексті матеріального та процесуального права та фактичних обставин справи. … Таким чином, засудження співучасників заявника в цих злочинах на основі наданого ними опису їхніх злочинних дій, що містив точне фактичне визначення конкретної ролі заявника в них, в принципі, могло викликати сумніви щодо того, чи не було передчасно вирішено питання про наявність усіх необхідних елементів складу злочину в його діях для визнання його винним у скоєнні кримінальних правопорушень, про які йдеться. … Оскільки суд першої інстанції, який судив заявника, вважав вироки щодо його співучасників частиною справи проти нього, принаймні на перший погляд, він мав очевидний стимул залишатися послідовним щодо своїх попередніх рішень, оскільки будь-які суперечливі висновки можуть підірвати довіру (див. справу Навальний і Офіцеров проти Росії, цит. вище, § 108). Подібно до цього, враховуючи, що засудження самого заявника значною мірою ґрунтувалося на свідченнях, наданих співучасниками, які вже інкримінували йому певні злочини своїми зізнаннями, під час укладення угоди про визнання винуватості, є зрозумілим, що в них також був очевидний стимул не суперечити своїм попереднім заявам. …».

Натомість, положення Кримінального процесуального кодексу України не визначають процесуальним джерелом доказів, який може бути врахований судом при ухваленні остаточного рішення, вирок суду (ст. 84, 90 КПК України). Про це також зазначено і головуючим суддею ОСОБА_9 у вироку від 30 вересня 2025 року.

Відповідно до ст. 94 КПК України жоден доказ не має наперед встановленої сили, суд для прийняття відповідного процесуального рішення оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку.

У той же час обов`язковою умовою для укладання угоди про визнання винуватості є досягнення згоди між прокурором та особою щодо співпраці у викритті кримінального правопорушення, вчиненого іншою особою (ст. 469, 472 КПК України).

Не залишається поза увагою судді те, що за матеріалами справи 991/10524/25 представники сторони захисту 15 грудня 2025 року звернулись до суду з клопотаннями про колегіальний розгляд кримінального провадження № 52017000000000841 від 29 листопада 2017 року, що є додатковою гарантією неупередженого та справедливого судового розгляду, та невід`ємною складовою права обвинуваченої особи на захист (постанова Верховного Суду 05 червня 2024 року справа № 541/1717/23).

Щодо посилань захисника ОСОБА_7 про неможливість окремого розгляду кримінального провадження стосовно пособника від організатора чи інших співвиконавців, то з цього приводу Верховним Судом у постанові від 06 травня 2025 року у справі № 991/1324/20, зроблено висновок, згідно з яким: « … Cуд погоджується зі стороною захисту у тому, що відповідальність пособника є похідною від відповідальності виконавця. Однак такий правовий зв`язок між їх діяннями автоматично не веде до висновку про неможливість визначення відповідальності пособника в окремому провадженні у разі тимчасової або постійної недоступності стверджуваного виконавця для правосуддя. Безперечно, найкращим способом забезпечення справедливості судового розгляду обвинувачення у злочині є розгляд всіх аспектів справи за участі всіх осіб, причетність яких стверджується стороною обвинувачення. Однак у багатьох випадках забезпечити такий розгляд неможливо в силу об`єктивних обставин, які зумовлюють відсутність під час розгляду одного чи деяких стверджуваних співучасників. Окремий розгляд щодо пособника не позбавляє його можливості ставити під сумнів не лише докази і обставини, що стосуються його ролі у стверджуваному злочині, а й усі аспекти пред`явленого обвинувачення. Відсутність виконавця злочину хоча й може створювати певні складнощі у побудові захисту, враховуючи, у тому числі, неможливість піддати стверджуваного виконавця перехресному допиту, однак такого роду складнощі не виключені й за безпосередньої участі такої особи у судовому розгляді, якщо, наприклад, вона відмовляється давати показання, або дає показання, несприятливі для сторони захисту пособника, тому не можуть свідчити про порушення права на справедливий судовий розгляд. Повертаючись до обставин цієї справи, Суд зазначає, що сторона захисту засудженого, крім заяви про неможливість розгляду справи щодо нього без встановлення винуватості виконавця, не зазначила, які саме складнощі у відстоюванні їх захисної позиції спричинила відсутність виконавця під час судового розгляду. Аналіз матеріалів провадження свідчить, що суди попередніх інстанцій надали стороні захисту засудженого всі можливості оспорювати будь-які обставини, важливі в контексті пред`явленого обвинувачення. Тому Суд не вважає, що сам по собі факт розгляду судами обвинувачення щодо засудженого в окремому провадженні порушує його право на справедливий суд, тому відхиляє цей довід і довід про вихід за межі обвинувачення».

З огляду на викладене, суддя дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про відвід судді ОСОБА_9 .

Керуючись ст. 2, 7, 75, 76, 80, 81, 369, 372, 376, 392 КПК України, суддя

постановив:

Відмовити у задоволенні заяви захисника обвинуваченого ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_6 про відвід судді Вищого антикорупційного суду ОСОБА_9 від розгляду кримінального провадження № 52017000000000841 від 29 листопада 2017 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає, заперечення проти неї можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення.

Суддя ОСОБА_1