Справа № 991/3768/24

Провадження №11-кп/991/67/26

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2026 року м. Київ

Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_1,

суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_5 захисника ОСОБА_6, обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 15, ч.5 ст.191 КК України у кримінальному провадженні № 52021000000000164, на ухвалу Вищого антикорупційного суду від 02 грудня 2025 року про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою,

ВСТАНОВИЛА:

Вищим антикорупційним судом здійснюється судовий розгляд у кримінальному провадженні №52021000000000164 від 01 квітня 2021 року за обвинуваченням ОСОБА_7, ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 15, ч.5 ст. 191 КК України, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_6, ОСОБА_11 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.27, ч.3 ст. 15, ч.5 ст. 191 КК України.

Ухвалою Вищого антикорупційного суду від 02 грудня 2025 року задоволено клопотання прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_12 та обрано стосовно ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

19 січня 2026 року на розгляд Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду передано апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_5 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6, в якій ставиться питання про скасування зазначеної ухвали та постановлення нової про відмову у задоволенні клопотання прокурора. В обґрунтування апеляційної скарги захисник посилається на необґрунтованість, невмотивованість та, як наслідок, незаконність оскаржуваної ухвали суду. За твердженням захисника, сама по собі обставина неприбуття обвинуваченого до суду не є беззаперечним і достатнім доказом його переховування, оскільки обвинувачений ОСОБА_6 брав участь у судових засіданнях дистанційно, а отже не мав наміру ухилятися від суду. Відсутній, на думку захисника, і ризик впливу на свідків, експертів у кримінальному провадженні.

Враховуючи, що захисник ОСОБА_5, звертаючись до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду з апеляційною скаргою, не зазначив про розгляд апеляційної скарги за його участі та/або участі обвинуваченого, а також відповідних окремих клопотань до суду не надав, від інших учасників таких клопотань також не надійшло, суд здійснює розгляд вказаної апеляційної скарги відповідно до положень ч. 4 ст. 422-1 КПК України без участі сторін кримінального провадження.

Відповідно до п. 9 ч. 2 ст. 131 КПК України, запобіжний захід є одним із заходів забезпечення кримінального провадження.

Згідно з ч. 1 ст. 333 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються під час судового провадження згідно з положеннями розділу ІІ цього Кодексу з урахуванням особливостей, встановлених цим розділом.

Відповідно до ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 КПК України.

Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення дієвості кримінального провадження, тобто досягнення його завдань та виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання ризикам (ч. 1 ст. 177 КПК України).

Підставою застосування запобіжного заходу, згідно з ч. 2 даної статті, є наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені ч. 1 цієї статті.

При цьому, ризики, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення обвинуваченим зазначених дій. Так, КПК України не вимагає доказів того, що обвинувачений обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Положеннями ч. 2 ст. 177 КПК України слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Ухвалюючи рішення про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд повинен з`ясувати доцільність обрання такого запобіжного заходу, що у свою чергу повинно відповідати ризикам та обставинам, передбаченим ст. ст. 177, 178 КПК України, у їх зіставленні з конкретними фактами, встановленими у кримінальному провадженні.

Колегія суддів вважає, що при постановленні оскаржуваної ухвали судом було дотримано зазначених вимог закону.

Встановлено, що в провадженні Вищого антикорупційного суду перебуває кримінальне провадження №52021000000000164 за обвинуваченням ОСОБА_7, ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 15 ч.5 ст. 191 КК України, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_6, ОСОБА_11 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.27, ч.3 ст. 15, ч.5 ст. 191 КК України.

17 листопада 2025 року прокурор Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_12 звернулась із клопотанням про обрання обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, яке було мотивоване тим, що обвинувачений виїхав за межі України, оголошений у міжнародний розшук, а також наявністю ризиків переховування ОСОБА_6 від суду та незаконного впливу на свідків, експертів у цьому кримінальному провадженні.

За результатом розгляду вказаного клопотання суд дійшов висновку про наявність підстав для його задоволення, встановивши ризики, передбачені п.1,3 ч.1 ст.177 КПК України. Зокрема, наявність ризику переховування від суду обумовлюється притягненням обвинуваченого до кримінальної відповідальності та суворістю можливвого покарання, так як кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 191 КК України, у якому обвинувачується ОСОБА_6 є корупційним, а його санкція передбачає покарання у виді позбавлення волі без можливості звільнення від відбування покарання з випробуванням чи призначення покарання більш м`якого, ніж передбачено законом.

При цьому, судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_6 02 грудня 2023 року перетнув державний кордон та на даний час в Україну не повертався, ухвалою від 17 листопада 2025 року оголошений у національний та міжнародний розшук.

В обґрунтування доведеності наявності ризику переховування обвинуваченого судом ґрунтовно проаналізовано процесуальну поведінку обвинуваченого ОСОБА_6 протягом часу розгляду справи в суді.

Так, 10 травня 2024 року обвинувачений ОСОБА_6 подав до суду клопотання про надання йому можливості приймати участь у судовому провадженні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою підсистеми відеоконференцзв`язку Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, яке мотивував тим, що 15 березня 2024 року він виїхав у відрядження до США, з якого мав повернутись 03 квітня 2024 року. Проте, під час перебування у США внаслідок загострення хронічного захворювання йому було проведено оперативне втручання, що ускладнило його повернення до України. Також обвинувачений зазначав, що його повернення на територію України ускладнене, оскільки лікарями не рекомендовані перельоти та поїздки на далекі відставні. Враховуючи наведене, суд дозволив обвинуваченому приєднуватись до судових засідань через підсистему відеоконференцзв`язку. Водночас, в судові засідання 22 травня 2025 року, 13 жовтня 2025 року, 14 жовтня 2025 року обвинувачений ОСОБА_6 не прибув, у тому числі у режимі дистанційної участі. Неприбуття у вказані судові засідання обвинувачений та його захисник ОСОБА_5 пояснювали технічною неможливістю підключення до підсистеми відеоконференцзв`язку. Судові засідання 17 квітня 2025 року, 19 червня 2025 року та 02 вересня 2025 року також були розпочаті із суттєвими запізненнями з тих же причин. Крім того, суд першої інстанції звернув увагу на той факт, що пояснюючи причини неприбуття та запізнення обвинувачений та його захисник повідомили адресу проживання обвинуваченого США м.Маямі, в той же час, після звернення прокурора до суду з клопотанням про оголошення ОСОБА_6 у розшук, останній 17 жовтня 2025 року, перед початком розгляду зазначеного клопотання звернувся до суду з низкою клопотань, зокрема: про допит його як обвинуваченого та про участь у судовому засіданні у режимі відеокенференцзв`язку, в якому він вже повідомляв, що його місце перебування - Королівство Іспанія, м. Валенсія, однак без надання документального підтвердження такої адреси.

Отже, враховуючи тривале перебування обвинуваченого ОСОБА_6 закордоном, його систематичне неприбуття в судові засідання без поважних причин, ненадання суду документів, що підтверджують країну ймовірного перебування, ненадання документів, які б підтвердили поважність не підключення до розгляду справи в дистанційному режимі, у своїй сукупності переконали суд у тому, що обвинувачений ОСОБА_6 ухиляється від явки до суду. Зазначені обставини окрім всього були предметом перевірки суду під час постановлення рішення про оголошення ОСОБА_6 у міжнародний розшук 17 жовтня 2025 року. Зазначеною ухвалою суд зобов`язав обвинуваченого ОСОБА_6 прибувати до приміщення Вищого антикорупційного суду (м. Київ, проспект Берестейський, буд. 41) для особистої участі в судовому розгляді. Разом з тим, у наступні судові засідання - 21 жовтня 2025 року, 04 листопада 2025 року, 18 листопада 2025 року та 02 грудня 2025 року, в спосіб визначений судом, обвинувачений ОСОБА_6 не прибув, а 04 листопада 2025 року - навіть у режимі відеоконференцзв`язку.

21 жовтня 2025 року обвинувачений ОСОБА_6 звернувся до суду із заявою-клопотанням у якій повідомив суду що він не переховується, не може підключитись до судових засідань в режимі відеоконференцзв`язку через технічні збої у роботі підсистеми. Не можливість повернення в Україну пояснив побоюванням за власну безпеку, адже володіє інформацією щодо непрозорих постачань озброєння до України, а тому вважає, що прибуття в Україну буде загрожувати його життю.

18 листопада 2025 року обвинувачений ОСОБА_6 звернувся до суду із заявою-клопотанням у якій повідомив про своє постійне місцезнаходження в Республіці Польща (м. Краків). На підтвердження зазначеного надав роздруківку договору суборенди житла у м. Кракові від 10 липня 2025 року. А вже під час розгляду клопотання прокурора 02 грудня 2025 року обвинувачений ОСОБА_6 повідомив суду, що перебуває у відрядженні в США.

Проаналізувавши зазначені обставини та неузгодженості у повідомлених обвинуваченим і захисником даних про місце перебування обвинуваченого, а також причини неприбуття та не можливостей підключення до судових засідань в режимі відеоконференції, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку, що такі вказують на переховування обвинуваченого та ухилення від правосуддя, з чим погоджується і колегія суддів.

Відповідно до положень ч.6 ст. 336 КПК України ризик технічної неможливості участі в відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, переривання зв`язку тощо несе учасник кримінального провадження, який подав відповідне клопотання. Якщо технічна неможливість участі у відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, переривання зв`язку мають ознаки зловживання правом з метою затягування судового розгляду, суд своєю мотивованою ухвалою може позбавити учасника кримінального провадження права участі в відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів у цьому кримінальному провадженні.

З огляду на неодноразові відкладення судових засідань (22 травня 2025 року, 13 жовтня 2025 року, та 14 жовтня 2025 року) через не підключення обвинуваченого ОСОБА_6 до участі в розгляді справи в режимі відеоконференції, судом першої інстанції підставно було прийнято рішення про зобов`язання обвинуваченого прибувати до Вищого антикорупційного суду для особистої участі в судовому розгляді (ухвала від 17 жовтня 2025 року). Разом з тим, вказаний обов`язок обвинуваченим ОСОБА_6 було проігноровано. Отже, така процесуальна поведінка обвинуваченого свідчить про наявність в його діях наміру уникати участі в судовому розгляді. Наявність нібито технічних проблем з підключенням до підсистеми відеоконференцзв`язку жодним чином не підтверджується стороною захисту документально та не спростовує обов`язок явки обвинуваченого за ухвалою суду від 17 жовтня 2025 року.

Доводи апеляційної скарги захисника в частині необґрунтованості констатування судом факту переховування обвинуваченого від суду з огляду на його періодичну участь в судових засіданнях в режимі відеоконференції правильних висновків суду першої інстанції не спростовують та колегією суддів відхиляються.

На думку колегії суддів, суд першої інстанції також обґрунтовано встановив ризик незаконного впливу на свідків та експертів у цьому кримінальному провадженні. Незважаючи на те, що захисник обвинуваченого вважає вказаний ризик неактуальним, оскільки досудове розслідування завершилося і розпочався судовий розгляд, обізнаність ОСОБА_6 з матеріалами слідства, зокрема інформацією про свідків та експертів в кримінальному провадженні, якою він може скористатися для забезпечення власного захисту, з метою унеможливлення притягнення його до кримінальної відповідальності, може свідчити про наявність такого ризику.

Під час апеляційного розгляду колегія суддів враховує вимоги пунктів 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику ЄСПЛ, згідно з якими обмеження прав особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Надані із клопотанням матеріали доводять наявність правових підстав для обрання обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження чи істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, які б давали підстави для скасування оскаржуваної ухвали суду, колегією суддів не встановлено.

У зв`язку з цим, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала Вищого антикорупційного суду постановлена у відповідності до вимог чинного законодавства, із з`ясуванням всіх обставин, які мають значення для вирішення справи, а відтак вважає постановлене рішення законним і обґрунтованим та не вбачає підстав для його скасування.

Керуючись ст. ст. 369-372, 404, 407, 418, 419, 532 КПК України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Ухвалу Вищого антикорупційного суду від 02 грудня 2025 року про обрання обвинуваченому ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1, запобіжного заходу у виді тримання під вартою залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника - без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий ОСОБА_1

Судді ОСОБА_2 ОСОБА_3