Справа № 991/10365/24

Провадження №11-кп/991/87/26

Суддя-доповідач у 1 інстанції: ОСОБА_1

Доповідач: ОСОБА_2

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2026 року м. Київ

Суддя Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду ОСОБА_2, перевіривши матеріали апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_3 на ухвалу Вищого антикорупційного суду від 09.02.2026 про покладення на обвинувачених ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_3 та ОСОБА_6 обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, у межах кримінального провадження № 52023000000000547 від 02.11.2023,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Вищого антикорупційного суду від 09.02.2026 задоволено клопотання прокурора та покладено на обвинуваченого ОСОБА_3 обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме: утримуватися від спілкування із визначеними свідками та здати на зберігання до Центрального міжрегіонального управління ДМС у м. Києві та Київській області свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну, строком на два місяці - до 09.04.2026 включно.

Не погодившись із вказаною ухвалою, обвинувачений ОСОБА_3 15.02.2026 подав апеляційну скаргу (вх. № 7048/26 від 16.02.2026), яка 18.02.2026 разом із копією оскаржуваної ухвали надійшла до Апеляційної палати ВАКС (вх. № 573/26 від 18.02.2026).

Обвинувачений ОСОБА_3 в своїй апеляційній скарзі просить відкрити апеляційне провадження, скасувати ухвалу Вищого антикорупційного суду від 09.02.2026 у справі № 991/10365/24 та постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання прокурора.

Також апелянт прохає суд апеляційної інстанції звернутись до Верховного Суду із поданням про перевірку відповідності Конституції України ухвали слідчого судді ВАКС від 05.12.2025 про застосування до ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Перевіривши апеляційну скаргу, суддя-доповідач дійшов висновку про наявність підстав для відмови у відкритті провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_3 з огляду на наступне.

Як неодноразово наголошував Верховний Суд, ст. 129 Конституції України гарантує право на апеляційний перегляд справи, а не кожного окремого судового рішення в межах кримінального провадження, у відповідності з чим КПК України визначає, в яких випадках і які рішення слідчих суддів, судів першої інстанції підлягають перегляду в апеляційному порядку (постанова Верховного Суду від 04.04.2019 у справі №494/6/18). У постановах від 17.10.2018 (справа № 646/5552/17) та від 28.02.2019 (справа № 161/4229/18), які стосувалися права на апеляційне оскарження, Верховний Суд підкреслив, що «норми Конституції України та кримінального процесуального закону беззастережно гарантують право на апеляційне оскарження лише судового рішення, постановленого за наслідком розгляду справи (кримінального провадження в суді першої інстанції) по суті, а не всіх судових рішень у межах цієї справи (провадження), а наявність визначених у законі вимог щодо звернення до суду вищого рівня в разі незгоди із судовим рішенням не є тотожним обмеженню в доступі до правосуддя, а отже не означає обмеження у праві на справедливий судовий розгляд».

В офіційному тлумаченні ч. 2 ст. 55 Конституції України, викладеному в Рішенні Конституційного Суду України від 14.12.2011 № 19-рп/2011, зазначено, що реалізація конституційного права на оскарження в суді будь-яких рішень, дій чи бездіяльності всіх органів влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб забезпечується в порядку, визначеному процесуальним законом.

Відповідно до положень ст. 24 КПК України кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого, а також на перегляд вироку, ухвали суду, що стосується його прав, свобод, законних інтересів, судом вищого рівня в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Статтею 392 КПК України визначений перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку.

Так, ч. 1 вказаної статті передбачено право на апеляційне оскарження судових рішень, які були ухвалені судами першої інстанції і не набрали законної сили, а саме: 1) вироки, крім випадків, передбачених статтею 394 цього Кодексу; 2) ухвали про застосування чи відмову у застосуванні примусових заходів медичного або виховного характеру; 3) інші ухвали у випадках, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 ст. 392 КПК України встановлено, що ухвали, постановлені під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судових рішень, передбачених частиною першою цієї статті, окремому оскарженню не підлягають, крім випадків, визначених цим Кодексом. Заперечення проти таких ухвал можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене частиною першою цієї статті.

Положеннями ч. 1 ст. 392 КПК України визначено, що в апеляційному порядку можуть бути оскаржені інші ухвали, які були ухвалені судами першої інстанції і не набрали законної сили, у випадках, передбачених цим Кодексом.

В той же час, кримінальним процесуальним законом не передбачене право на апеляційне оскарження ухвали суду про покладення на обвинуваченого обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

Що стосується вимоги апеляційної скарги про звернення до Верховного Суду із поданням до Конституційного Суду України про перевірку ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 05.12.2025 про застосування до ОСОБА_3 запобіжного заходу на відповідність Конституції України, то така вимога у будь-якому випадку не може бути предметом розгляду судом апеляційної інстанції, оскільки такий механізм не передбачений приписами кримінального процесуального законодавства та перебуває поза межами повноважень суду апеляційної інстанції. В даному випадку апелянту слід керуватись положеннями Закону України № 2136-VIII від 13.07.2017 «Про Конституційний Суд».

Згідно із ч. 4 ст. 399 КПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті провадження лише, якщо апеляційна скарга подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку, або судове рішення оскаржене виключно з підстав, з яких воно не може бути оскарженим згідно з положеннями статті 394 цього Кодексу.

Враховуючи, що апелянтом подано апеляційну скаргу на ухвалу суду, оскарження якої положеннями КПК України не передбачено, суддя-доповідач відмовляє у відкритті провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_3 на ухвалу Вищого антикорупційного суду від 09.02.2026.

Керуючись ст. 392, ч. 4 ст. 399 КПК України, суддя-доповідач,

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити у відкритті провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_3 на ухвалу Вищого антикорупційного суду від 09.02.2026.

Копію ухвали про відмову у відкритті провадження невідкладно надіслати особі, яка подала апеляційну скаргу, разом з апеляційною скаргою та усіма доданими до неї матеріалами.

Ухвала набирає законної сили з моменту її постановлення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду протягом трьох місяців.

Суддя ОСОБА_2