Справа № 991/9167/24

Провадження 1-кп/991/103/24

У Х В А Л А

іменем України

20 лютого 2026 року м.Київ

Вищий антикорупційний суд у складі судді ОСОБА_1,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2,

прокурора ОСОБА_3,

обвинувачених ОСОБА_4, ОСОБА_5,

захисників ОСОБА_6, ОСОБА_7,

розглянувши у судовому засіданні клопотання прокурора про покладення процесуальних обов`язків на обвинуваченого ОСОБА_5 у кримінальному провадженні № 52023000000000358 від 03.08.2023, за обвинуваченням

ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, проживає за адресою: АДРЕСА_2,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 369 КК України,

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3, проживає за адресою: АДРЕСА_4,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 369 КК України,

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_5, громадянина України,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 5 статті 27 частиною 4 статті 369, частиною 4 статті 358 КК України,

В С Т А Н О В И В:

1. На розгляді у Вищому антикорупційному суді перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 52023000000000358 від 03.08.2023 за обвинуваченням ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 369 КК України, ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 369 КК України, ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 369, ч. 4 ст. 358 КК України.

1.1. Прокурор подала клопотання про продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_5 .

1.2. Клопотання мотивовано тим, що наразі стосовно ОСОБА_5 діє запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 19 000 000 грн із покладенням процесуальних обов`язків, які неодноразово продовжувалися ухвалами суддів Вищого антикорупційного суду. Востаннє процесуальні обов`язки продовжені ухвалою Вищого антикорупційного суду від 12.12.2025 у справі №991/9167/24 на 2 місяці, тобто до 12.02.2026.

1.3. Прокурор зазначила про необхідність забезпечення виконання обвинуваченим ОСОБА_5 покладених нього процесуальних обов`язків і запобігання спробам:

- переховуватися від органів досудового розслідування та суду;

- незаконно впливати на свідків, інших учасників у цьому кримінальному провадженні.

1.4. У зв`язку із неможливістю розглянути вказане клопотання у межах строку дії попередньої ухвали про продовження процесуальних обов`язків через об`єктивні обставини прокурор змінила своє клопотання і просила покласти на обвинуваченого ОСОБА_5 строком на 2 місяці такі обов`язки:

- прибувати до суду за кожним викликом;

- не відлучатися за межі території України без дозволу суду;

- повідомляти суд про зміну місця свого проживання та місця роботи;

- здати на зберігання свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;

- утримуватися від спілкування зі ОСОБА_9, свідками ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20 з приводу обставин, викладених в обвинувальному акті.

2. У судовому засіданні учасники висловили такі позиції:

2.1. Прокурор ОСОБА_3 просив задовольнити клопотання сторони обвинувачення із уточненими змінами до прохальної частини і покласти на обвинуваченого вказані процесуальні обов`язки.

2.2. Захисник ОСОБА_6 заперечив проти внесення змін до клопотання про продовження строку дії процесуальних обов`язків, оскільки такий документ не передбачений КПК України і не може бути предметом судового розгляду. З 13.02.2026 стосовно ОСОБА_5 не діє жодного обов`язку, тому фактично відсутні підстави для продовження. Просив відмовити в задоволенні клопотання.

2.3. Обвинувачений ОСОБА_5 і захисник ОСОБА_7 підтримали позицію захисника ОСОБА_6 .

3. Заслухавши учасників, дослідивши клопотання, Суд дійшов таких висновків.

3.1. Відповідно до ч. 1 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Процесуальне законодавство дійсно не передбачає випадків уточнення прохальної частини клопотання про продовження строку дії обов`язків у контексті їх повторного покладення. Водночас Суд врахував, що зміни не змінюють змісту самого клопотання і не становлять суттєвого втручання у права обвинуваченого. Суд також сприймає об`єктивні обставини, які унеможливили розгляд клопотання прокурора про продовження строку дії процесуальних обов`язків в межах строку дії попередньої ухвали. Таким чином, Суд вбачає за можливе розглянути подане клопотання прокурора в новій редакції.

3.2. Ухвалою Вищого антикорупційного суду від 12.12.2025 продовжено до 12.02.2026 включно строк дії обов`язків, покладених на ОСОБА_5, а саме:

- прибувати до суду за кожним викликом;

- не відлучатися за межі території України без дозволу суду;

- повідомляти суд про зміну місця свого проживання та місця роботи;

- здати на зберігання свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;

- утримуватися від спілкування з ОСОБА_9, зі свідками ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20 з приводу обставин, викладених в обвинувальному акті.

Суд встановив актуальність двох ризиків переховування обвинуваченого від суду та незаконного впливу на свідків.

3.3. З огляду на приписи ч. 4 ст. 199 КПК України суд зобов`язаний розглянути клопотання про продовження строку дії обов`язків згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу. Тобто при вирішенні цього питання суд керується загальними приписами, які регулюють застосування запобіжного заходу, однак з урахуванням додаткових відомостей і стадії кримінального провадження.

3.4. У відповідності до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам:

1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;

4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

3.5. Згідно зі ст. 178 КПК України суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі стосовно індивідуальних особливостей підозрюваного/обвинуваченого та інкримінованого кримінального правопорушення.

3.6. Згідно з положеннями ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

-наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення;

-наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;

-недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

3.7. Це кримінальне провадження знаходиться на стадії судового розгляду, а саме дослідження доказів сторони обвинувачення; ОСОБА_5 має процесуальний статус обвинуваченого. З огляду на стадію кримінального провадження та зміст самого клопотання Суд не вирішує питання щодо обґрунтованості підозри, однак оцінює критерії, визначені у ст. 178 КПК України, та доведені прокурором ризики, передбачені п.п. 1-5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

3.8. Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду, або ж створить загрозу суспільству. При визначенні ризиків закон не вимагає неспростовних доказів того, що обвинувачений однозначно, поза всяким сумнівом, здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає обґрунтування, що він має реальну можливість їх здійснити в майбутньому. Отже, ризики слід вважати наявними за умови встановлення їх імовірності. Як обов`язковий критерій застосування запобіжного заходу ризик кримінального провадження має прогностичний характер, його визначення у конкретний проміжок часу спрямоване на усунення негативного впливу на кримінальне провадження в майбутньому. При встановленні ризиків Суд застосовує стандарт достатності підстав вважати, що обвинувачений може вдатися до дій на шкоду кримінальному провадженню.

3.9. З урахуванням наявних обставин, пов`язаних із розглядом кримінального провадження, Суд доходить висновку, що актуальним залишається ризик переховування від суду.

3.10. Ризик переховування обвинуваченого від суду досі є реальним з огляду на тяжкість злочину, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_5, суворість можливого покарання, неможливість застосування «пільгових» інститутів кримінального права у випадку визнання його винуватим у вчинені інкримінованого діяння в їх сукупності. Так, ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 369, ч. 4 ст. 358 КК України. Санкція ч. 4 ст. 369 КК України відносить інкримінований злочин до тяжких і передбачає покарання у виді позбавлення волі від п`яти до десяти років з конфіскацією майна або без такої. При чому ст. 369 КК України є корупційним злочином, що унеможливлює застосування положень про призначення більш м`якого покарання, ніж передбачено законом, звільнення від відбування покарання з випробуванням тощо. Отже, усвідомлюючи тяжкість покарання та невідворотність кримінальної відповідальності у випадку визнання його винуватим у майбутньому, обвинувачений може вчиняти дії, спрямовані на переховування від суду.

Кримінальне провадження не є статичним, що обумовлює можливість непрогнозованої зміни поведінки обвинуваченого. Співставлення можливих негативних для обвинуваченого наслідків переховування у вигляді потенційного ув`язнення у невизначеному майбутньому, із можливим засудженням до покарання у виді позбавлення волі у перспективі робить цей ризик достатньо високим. Крім цього, ризик переховування може посилюватися з урахуванням кримінального переслідування в межах іншого кримінального провадження.

Суд також враховує, що ОСОБА_5 є особою з інвалідністю, що надає йому право на безперешкодний виїзд за межі України в умовах дії воєнного стану.

За таких обставин, надаючи оцінку можливості обвинуваченого переховуватися, Суд вважає це цілком вірогідним.

Суд також звертає увагу, що «заборона» не відлучатися за межі території України є відносною, оскільки перебуває під судовим контролем, тому обвинувачений за обґрунтованої потреби має право звернутися до суду для отримання відповідного дозволу. Таке звернення не свідчить про автоматичний дозвіл на виїзд, а передбачає з`ясування поважності підстав для такого виїзду підлягає дослідженню в кожному конкретному випадку. Водночас сторона захисту протягом судового розгляду жодного разу не звернулась до суду із відповідним клопотанням/заявою.

3.11. Суд сприймає, що загальний порядок, встановлений КПК України, передбачає процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, спочатку на стадії досудового розслідування шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч.ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 КПК (у виключних випадках). Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч. 4 ст. 95 КПК).

Водночас, застосування будь-якого процесуального обов`язку можливе виключно за наявності актуального та конкретного ризику на момент вирішення відповідного питання. Попередній обов`язок утримуватися від спілкування з певними особами припинив свою дію у зв`язку із закінченням встановленого попередньою ухвалою строку, а факт спливу цього строку сам по собі не створює презумпції автоматичного відновлення ризику. У світлі обставин цієї справи Суд також враховує, що сплив строку попередньої ухвали з неможливістю продовження відповідного обов`язку не був зумовлений недобросовісною поведінкою обвинуваченого.

Подане клопотання фактично ґрунтується на тих самих обставинах, які вже були предметом судової оцінки раніше, та не містить нових фактичних даних, що свідчили б про виникнення або актуалізацію відповідного ризику після припинення дії попереднього обов`язку.

Суд підкреслює, що повторне покладення тотожного обов`язку без наведення нових, належним чином обґрунтованих підстав фактично призвело б до його автоматичного продовження, що несумісне з тимчасовою природою процесуальних обмежень. За відсутності конкретних даних про існування реального та актуального ризику незаконного впливу повторне автоматичне застосування обмеження не відповідає критерію необхідності та принципу пропорційності, навіть за умови, що такий обов`язок суттєво не впливає на права і свободи обвинуваченого. Суд не може виходити з презумпції збереження ризику лише з огляду на те, що раніше такий ризик визнавався існуючим. Обов`язок доведення актуальності ризику покладається на сторону обвинувачення і не може підмінятися посиланням на попередні судові рішення.

Крім того, суд враховує стадію судового розгляду та обсяг уже досліджених доказів, що додатково знижує процесуальну значущість гіпотетичного впливу.

Тому Суд не вважає за необхідне на даному етапі кримінального провадження покладати обов`язок не спілкуватися з визначениими особами.

4. Ураховуючи викладене, Суд доходить висновку, що покладені обов`язки не є такими, що надмірно або негативно впливають на життєвий уклад обвинуваченого, мають найменший вплив на реалізацію прав і свобод людини, а таке втручання є розумним і співмірним для цілей цього кримінального провадження.

Керуючись статтями 176-178, 193, 194, 196, 331, 372, 376, 392 КПК України, Суд,

П О С Т А Н О В И В:

1.Клопотання прокурора про покладення процесуальних обов`язків задовольнити частково.

2.Покласти до 20.04.2026 включно обвинуваченому ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:

- не відлучатися за межі території України без дозволу суду;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади усі свої паспорти громадянина України для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд до України.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Суддя ОСОБА_21