справа № 991/10365/24

провадження номер 1-р/991/7/26

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

ОКРЕМА ДУМКА

судді Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 до ухвали

від 06 березня 2026 року у справі № 991/10365/24

(провадження номер 1-р/991/7/26)

06 березня 2026 року місто Київ

06 березня 2026 року колегією суддів Вищого антикорупційного суду у складі: головуючої судді ОСОБА_2, суддів: ОСОБА_1 і ОСОБА_3 (надалі - суд) у кримінальному провадженні за № 52023000000000547 від 02.11.2023 року за обвинуваченням ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, за ч. 3 ст. 28, ч. 4 ст. 368 КК України була постановлена ухвала про відмову у задоволенні заяви обвинуваченого ОСОБА_6 про роз`яснення ухвали Вищого антикорупційного суду від 18.11.2024 року про відмову у поверненні обвинувального акта прокурору.

З цією ухвалою я не згоден з огляду на таке.

Перше.

19.02.2026 року обвинувачений ОСОБА_6 звернувся до суду із заявою про роз`яснення ухвали Вищого антикорупційного суду від 18.11.2024 року про відмову у поверненні обвинувального акта прокурору, яка була постановлена Вищим антикорупційним судом у складі головуючого судді ОСОБА_2, тобто постановлена суддею ОСОБА_2 одноособово.

За протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 20.02.2026 року вказана заява була передана на розгляд колегії суддів у складі головуючої судді ОСОБА_2, суддів ОСОБА_1 і ОСОБА_3 .

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 31 КПК України кримінальне провадження здійснюється в суді першої інстанції одноособово, за винятком випадків, передбачених ч. ч. 2 і 3 ст. 31 КПК України, а відповідно до вимог ч. 3 ст. 35 КПК України, визначення судді для розгляду конкретного кримінального провадження здійснюється Єдиною судовою інформаційно-комунікаційною системою та/або її окремою підсистемою (модулем).

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.09.2024 року для розгляду цього кримінального провадження була визначена головуюча суддя (суддя-доповідач) ОСОБА_2 (справа № 991/10365/24, провадження номер 1-кп/991/108/24).

Надалі, на виконання вимог ч. 2 ст. 31 КПК України, за протоколом автоматичного визначення складу колегії суддів від 05.03.2025 року була сформована колегія суддів у складі головуюча суддя ОСОБА_2, судді ОСОБА_8 і ОСОБА_1, а у подальшому за протоколом автоматизованого розподілу справи між суддями від 08.04.2025 року був визначений інший склад суду - колегія суддів у складі головуючої судді ОСОБА_2, суддів ОСОБА_1 і ОСОБА_3 .

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 380 КПК України: «Якщо судове рішення є незрозумілим, суд, який його ухвалив, за заявою учасника судового провадження чи органу виконання судового рішення, приватного виконавця ухвалою роз`яснює своє рішення, не змінюючи при цьому його зміст».

Таким чином, ч. 1 ст. 380 КПК України є спеціальною нормою кримінального процесуального права, яка встановлює, що заява учасника судового провадження про роз`яснення рішення має розглядатися судом, що його ухвалив, а оскільки ухвала Вищого антикорупційного суду від 18.11.2024 року про відмову у поверненні обвинувального акта прокурору була постановлена одноособово головуючою суддею ОСОБА_2, то і розгляд заяви обвинуваченого ОСОБА_6 має здійснюватися суддею ОСОБА_2 одноособово, а не колегіальним складом суду за моєї участі.

На моє переконання посилання моїх колег на ч. 5 ст. 35 КПК України не є релевантним і є помилковим, оскільки:

- по-перше, ч. 5 ст. 35 КПК України лише визначає, що персональний склад постійних колегій суддів визначається зборами суддів відповідного суду і не передбачає розгляду кримінальних проваджень постійною колегією суддів, що встановлено іншої нормою, а саме ч. 4 ст. 35 КПК України;

- по-друге, у даному випадку розгляду підлягає не кримінальне провадження, а відповідна заява про роз`яснення рішення, яке було ухвалене в іншому складі суду, та підлягає роз`ясненню тим самим судом, тобто суддею ОСОБА_2 одноособово, що передбачено спеціальною нормою кримінального процесуального права - ч. 1 ст. 380 КПК України.

Крім того, слід зазначити, що за умовами п. п. 12.2 п. 12 Засад використання автоматизованої системи документообігу Вищого антикорупційного суду передача заяви про роз`яснення судового рішення проводиться шляхом автоматизованого розподілу справи раніше визначеному слідчому судді, судді-доповідачу, колегії суддів, яким (суддею-доповідачем) у даному випадку є суддя ОСОБА_2, якою була одноособово постановлена ухвала про роз`яснення якої просить обвинувачений і яка була за протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.09.2024 року була визначена одноособовим суддею у цьому кримінальному провадженні.

В аналогічний спосіб це питання унормовано також і у п. п. 2.3.39.8 п. 2.3.39 Положення про автоматизовану систему документообігу суду.

З огляду на наведені обставини, мною був заявлений самовідвід, у задоволені якого ухвалою колегії суддів від 06.03.2026 року мені було відмовлено, з якою я не погодився і відповідно до вимог ч. 3 ст. 375 КПК України письмово виклав окрему думку.

Разом з тим, відмова колегії суддів у задоволенні мого самовідводу не нівелює та не спотворює вад формування складу суду для розгляду заяви обвинуваченого ОСОБА_6, який на моє переконання у даному випадку не відповідає визначенню «суда, встановлений законом» у розумінні статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Європейської конвенції з прав людини).

Європейська Комісія з прав людини у справі «Лео Занд проти Австрії» (Leo ZAND v. Austria, заява №7360/76, доповідь Комісії від 12.10.1978 року) вказала на те, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів» (пункт 68).

Ухвалення будь-якого судового рішення незаконним складом суду є безумовною підставою для його скасування, що встановлено вимогами п. 2 ч. 2 ст. 412 КПК України.

За таких обставин, вважаю, що заява обвинуваченого ОСОБА_6 про роз`яснення ухвали Вищого антикорупційного суду від 18.11.2024 року не підлягала розгляду та вирішенню колегією суддів у складі: головуючої судді ОСОБА_2, суддів ОСОБА_1 і ОСОБА_3, а мала бути розглянута головуючою суддею ОСОБА_2 одноособово.

Друге.

Я маю висловити також і свою незгоду з викладеним у п. 3.4 ухвали мотивуванням такого змісту: «3.4. Варто також зауважити, що ухвали, які постановляються судом у ході розгляду провадження і не є результатами його розгляду, не можуть бути самостійним предметом роз`яснення за визначеною ст. 380 КПК процедурою. Такий правовий висновок міститься в постанові ОП ККС ВС від 02.02.2026 (справа № 766/2466/24, провадження № 51-107 кмо 25). Як вбачається з матеріалів провадження, на розгляді Вищого антикорупційного суду перебуває кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 52023000000000547 від 02.11.2023 (справа № 991/10365/24) за обвинуваченням ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 28, ч. 4 ст. 368 КК України. Таким чином, результатом цього судового провадження має бути судове рішення щодо доведеності винуватості/невинуватості зазначених осіб у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення чи закриття кримінального провадження. Натомість у цьому провадженні обвинувачений ОСОБА_6 просив суд роз`яснити ухвалу суду про відмову у поверненні обвинувального акта прокурору, яка була постановлена судом під час підготовчого судового засідання. Тобто ухвала суду про відмову у поверненні обвинувального акта прокурору не є у цьому провадженні тим процесуальним рішеннями, яке становлять предмет розгляду суду і постановлене за результатами такого розгляду, а отже не підлягає роз`ясненню на підставі ч. 1 ст. 380 КПК України».

Постанова ОП ККС ВС від 02.02.2026 року у справі за № 766/2466/24, (провадження № 51-107 кмо 25) містить висновок про застосування ст. 380 КПК України такого змісту: «Роз`ясненню підлягають ті судові рішення, які прийняті за результатами судового провадження у судовому засіданні та якими вирішено питання, що становило предмет його розгляду. Заяви про роз`яснення таких рішень суд повинен розглянути у окремому судовому засіданні після повідомлення особи, яка звернулася із такою заявою й учасників судового провадження, та за результатами судового розгляду постановити ухвалу про роз`яснення судового рішення або відмову в його роз`ясненні. Якщо ж заявник просить роз`яснити судове рішення, яке не було результатом судового провадження і не становило предмет його розгляду, то суд за результатами розгляду такої заяви повинен постановити ухвалу про роз`яснення судового рішення або відмову у його роз`ясненні без призначення судового засідання. Питання про те, чи є судове рішення таким, що прийняте за результатами судового провадження, тобто чи становило воно предмет розгляду, суд вирішує з урахуванням підстав відкриття та здійснення конкретного провадження. Якщо заявник просив роз`яснити судове рішення, яке не є самостійним предметом роз`яснення за процедурою, визначеною ст. 380 КПК, оскільки не є результатом судового розгляду, то суд апеляційної інстанції вправі відмовити у відкритті провадження або закрити апеляційне провадження у разі, якщо воно було відкрите за апеляційною скаргою на ухвалу місцевого суду за підсумком розгляду такої заяви».

З наведеного видно, що цей висновок ОП ККС ВС як за змістом, так і за сутністю, відрізняється від викладеного моїми колегами в ухвалі його тлумачення.

В аспекті вказаного висновку маю зазначити, що ухвала, про відмову у повернення обвинувального акта прокурору, за роз`ясненням якої звернувся обвинувачений була постановлена у межах підготовчого судового провадження у цьому кримінальному провадженні, яке відповідно до вимог п. 24 ч. 1 ст. 3 КПК України визначається як одна зі стадій судового провадження, яка за нормою ч. 1 ст. 316 КПК України закінчується після завершення підготовки до судового розгляду постановленням судом ухвали про його призначення.

Разом з тим, вважаю, що ухвала суду від 18.11.2024 року про відмову у поверненні обвинувального акта прокурору, за роз`ясненням якої звернувся обвинувачений, підлягає роз`ясненню в аспекті наведеного висновку ОП ККС ВС, оскільки вирішення питання щодо повернення обвинувального акта на стадії підготовчого провадження належить до правомочності суду, що прямо встановлено нормою п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України і у випадку повернення обвинувального акта прокурору має наслідком відсутність будь-якого подальшого судового провадження як такого.

За таких обставин, на моє переконання ухвала суду від 18.11.2024 року про відмову у поверненні обвинувального акта прокурору, за критеріями зазначеного вище висновку ОП ККС ВС відповідає ознаками судового рішення, яке приймається за результатами судового провадження у судовому засіданні і яким вирішується питання, що становило предмет його розгляду, а тому може бути роз`яснена у порядку ст. 380 КПК України.

суддя ОСОБА_1