Справа № 991/4649/26

Провадження 1-кс/991/4661/26

 

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД 

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 травня 2026 року         м.Київ 

 

Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваної ОСОБА_4 , захисників ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора першого відділу управління процесуального керівництва, підтримання публічного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_3 про продовження строку дії обов`язків, покладених на підозрюван у  ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у кримінальному провадженні № 42025000000001123 від 27.11.2025,

ВСТАНОВИВ:

До Вищого антикорупційного суду (далі - ВАКС) надійшло вказане клопотання, погоджене Генеральним прокурором, з вимогою продовжити на два місяці строк дії обов`язків, покладених на підозрювану ОСОБА_4 , а саме: 1) прибувати за кожною вимогою до детективів НАБУ, які здійснюють досудове розслідування, та прокурорів САП, які здійснюють процесуальне керівництво, та/або суду; 2) повідомляти детективів НАБУ, які здійснюють досудове розслідування, чи прокурорів САП, які здійснюють процесуальне керівництво, про зміну свого місця проживання та/або роботи; 3) здати на зберігання до органу Державної міграційної служби України за місцем проживання свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, та інші документи, що дають право на виїзд з України.

Клопотання обґрунтоване тим, що детективами Національного антикорупційного бюро України (далі - НАБУ), за процесуального керівництва Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (далі - САП), здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42025000000001123 від 27.11.2025, у межах якого 14.01.2026 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 369 КК України. 

Прокурор зазначив, що метою продовження строку дії обов`язків, покладених на підозрювану, є забезпечення виконання нею відповідних процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на свідка та експерта у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 повністю підтримав погоджене Генеральним прокурором ОСОБА_7 клопотання про продовження строку дії обов`язків, покладених на підозрювану ОСОБА_4 ..

Не погоджуючись з поданим стороною обвинувачення клопотанням, у судовому засіданні захисники ОСОБА_5 та ОСОБА_6 заперечили проти його задоволення повністю з огляду на безпідставність доводів прокурора щодо наявності доказів обґрунтованості підозри, а також взагалі відсутність будь-яких ризиків. Захисник ОСОБА_5 зазначив, що у підозрюваної ОСОБА_4 наразі не лише належна процесуальна поведінка, а й активна політична та державна діяльність, що виключає існування жодного ризику. Реальний факт обставин щодо кримінального правопорушення не збігається із сформованим хибним переконанням прокурора. Сторона захисту зі своєї сторони активно вживає заходів щодо доведення істини у цій справі та безпідставності звинувачень ОСОБА_4 щодо нібито висловлення нею пропозиції неправомірної вигоди, зважаючи, що досудове розслідування проведено досить швидко та наразі вже триває стадія ознайомлення ст. 290 КПК України. Для спростування таких доводів, на яких власне й ґрунтується підозра, захисник ОСОБА_5 , вбачаючи маніпуляції з текстом протоколу НСРД із таймінгом розмови, неодноразово намагався отримати від сторони обвинувачення оригінал аудіо-запису останнього, втім слідство всіляко необґрунтовано уникає вчинення таких дій.

Підозрювана ОСОБА_4 підтримала позицію своїх захисників повністю та зауважила на повністю сфабрикованій справі проти неї. Окрім цього наголосила, що частина четверта інкримінованої їй статті 369 Кримінального кодексу України не передбачає поняття самої пропозиції як такої, а має чітке визначення, якщо неправомірна вигода надавалася службовій особі, яка займає особливо відповідальне становище. 

Вартим уваги є те, що з метою прояву гласності та задоволення інтересу громадського суспільства до процесу здійснення судочинства ВАКС, за клопотанням сторони захисту здійснюється трансляція судового засідання на YouTube.каналі ВАКС з приводу розгляду клопотання сторони обвинувачення про продовження строку дії обов`язків, покладених на підозрювану ОСОБА_4 .. 

Разом з цим, слідчим суддею також надано дозвіл на проведення фото-, теле-, відео-, звукозапису, а також онлайн трансляції судового засідання за клопотаннями: АТ «НСТУ», ТОВ «Стоп корупції ТБ», ТОВ «Апостроф ТВ», прес-служби партії «Батьківщина».

Заслухавши думки учасників судового процесу, дослідивши матеріали клопотання про продовження строку дії обов`язків, покладених на підозрювану, слідчий суддя зазначає таке.

Відповідно до ст. 131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є запобіжні заходи.

Згідно з ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється. 

Частиною 2 ст. 177 КПК України передбачено, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

В силу приписів ч.ч. 5, 7 ст. 194 КПК України, обов`язки покладаються на підозрюваного у випадку, якщо під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, прокурор доведе наявність обґрунтованої підозри, ризиків кримінального провадження та неможливість застосування більш м`якого запобіжного заходу. Обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, можуть бути покладені на підозрюваного, обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на вимоги ч. 4 ст. 199 КПК України, слідчий суддя зобов`язаний розглянути клопотання про продовження строку дії обов`язків згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.

Частиною 1 ст. 194 КПК України визначено, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

У відповідності до змісту ч. 3 ст. 199 КПК України, на яку власне відсилає ч. 7 ст. 194 КПК України, клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити: 1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; 2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

З матеріалів клопотання встановлено, що детективи НАБУ, за процесуального керівництва САП, здійснюють досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42025000000001123 від 27.11.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 369 КК України.

У рамках цього кримінального провадження 14.01.2026 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у висловленні 12.01.2026 пропозиції надати народному депутату України ОСОБА_8 для нього та для інших двох народних депутатів України неправомірну вигоду в сумі 30 000 доларів США, що згідно з офіційним курсом гривні до іноземних валют, встановленим НБУ, складало 1 292 271 грн, за вчинення ним та іншими народними депутатами України дій з використанням наданої їм влади та службового становища, а саме голосування під час пленарного засідання Верховної Ради України 13.01.2026 за законопроекти таким чином, як було визначено ОСОБА_4 ..

Сторона обвинувачення посилається на наявність доказів, що підтверджують обґрунтованість підозри. Серед таких доказів, зокрема, але не виключно, є: протокол за результатами проведення НСРД - аудіоконтролю особи від 12.01.2026 № 15/104; протоколи допитів свідків ОСОБА_8 від 09.01.2026 та від 12.01.2026, а також ОСОБА_9 від 05.01.2026 та від 02.04.2026; протоколи оглядів інформації з мережі Інтернет (сайту ВРУ) від 28.11.2025, від 07.01.2026, від 13.01.2026; протокол обшуку від 13-14.01.2026 приміщення за адресою: м. Київ, вул. Турівська, 13; протокол огляду мобільного телефону ОСОБА_8 від 13.01.2026; речові доказами, здобуті під час вказаного обшуку, та інші матеріалами досудового розслідування. 

Матеріали клопотання свідчать про те, що на підставі ухвали слідчого судді ВАКС від 16.01.2026 у справі № 991/414/26 (провадження № 1-кс/991/416/26), та з урахуванням ухвали АП ВАКС від 26.01.2026 у цій же справі (провадження № 11-сс/991/102/26), (якою частково скасовано ухвалу слідчого судді ВАКС від 16.01.2026), до підозрюваної ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 10 000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 33 280 000 грн з покладенням на неї обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме: 1) прибувати за кожною вимогою до детективів НАБУ, які здійснюють досудове розслідування, та прокурорів САП, які здійснюють процесуальне керівництво, та/або суду; 2) повідомляти детективів НАБУ, які здійснюють досудове розслідування, чи прокурорів САП, які здійснюють процесуальне керівництво, про зміну свого місця проживання та/або роботи; 3) здати на зберігання до органу Державної міграційної служби України за місцем проживання свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, та інші документи, що дають право на виїзд з України. 

В подальшому, ухвалою слідчого судді ВАКС від 13.03.2026 строк дії обов`язків, покладених на підозрювану ОСОБА_4 , продовжено до 13.05.2026.

Вартим уваги є те, що досудове розслідування наразі завершено та відкрито стороні захисту матеріали кримінального провадження для ознайомлення у порядку ст. 290 КПК України. 

Як зазначає сторона захисту у судовому засіданні, реалізуючи своє право на ознайомлення з матеріалами досудового розслідування, встановлено, що одним із основних доводів, на який спирається сторона обвинувачення в обґрунтуванні підозри, є наявність матеріалів НСРД, якими нібито підтверджується факт висловлення ОСОБА_4 пропозиції надання неправомірної вигоди народним депутатам України за голосування «за» чи «проти» під час пленарних засідань ВРУ. Втім, захист переконаний, що з текстом протоколу НСРД від 12.01.2026 № 15/104, де зазначений таймінг розмови безпосередньо за участі самої підозрюваної ОСОБА_4 , вчинено слідством маніпуляції, які не відповідають дійсності. Сторона захисту наводить слідчому судді аргументи та надає для долучення до справи ряд документів, якими намагається довести протилежне та спростувати пред`явлену підозру, зокрема висновками спеціалістів лінгвістичного дослідження: професора, доктора соціологічних наук та кандидата філологічних наук, професора кафедри соціології і публічного управління Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут» і кафедри комунікацій та нових медій університету Есенюрт (Туреччина, Стамбул) ОСОБА_10 від 20.04.2026; доктора філологічних наук, професора Варшавського університету, завідувача сектору семіотики факультету прикладної лінгвістики ОСОБА_16 від 27.04.2026; доктора філологічних наук, професора, професора кафедри англійської мови Держаного університету інформаційно-комунікаційних технологій ОСОБА_12 , а також висновком спеціаліста семантико-текстуального дослідження кандидата філологічних наук, доцента, доцента кафедри української мови Національного університету «Києво-Могилянська академія» ОСОБА_13 . При цьому захист неодноразово наголошує на тому, що сторона обвинувачення всіляко ухиляється від надання оригіналу запису цієї розмови, що свідчить про очевидну маніпуляцію з текстом протоколу НСРД, до якої вдалося слідство.

Окрім наведеного, підозрювана ОСОБА_4 зауважує про безпідставність зазначеної у повідомленні про підозру інкримінованої їй статті, наполягаючи на тому, що ст. 369 КПК України, зокрема частина четверта якої передбачає покарання, якщо неправомірна вигода надавалася службовій особі, яка займає особливо відповідальне становище, натомість, за версією органу досудового розслідування, вона підозрюється саме у висловленні пропозиції, а не у наданні неправомірної вигоди. Тлумачення цієї норми ОСОБА_4 підтвердила, наданими науково-правовими висновками різних наукових установ, серед яких є: Науково-дослідний інститут вивчення проблем злочинності імені академіка ОСОБА_14 Національної Академії правових наук України; Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого; Приватне акціонерне товариство «Вищий навчальний заклад «Національна академія управління»»; Хмельницький університет управління та права імені Леоніда Юзькова.

В свою чергу прокурор заперечує проти належності та допустимості наданих стороною захисту доказів, та стверджує про зібрані слідством достовірні дані.

Оцінюючи обґрунтованість підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 369 КК України, слідчий суддя керується стандартами ЄСПЛ (зокрема, у справах «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» та «Нечипорук і Йонкало проти України»), згідно з якими обґрунтована підозра передбачає наявність фактів або відомостей, що здатні переконати об`єктивного спостерігача у можливій причетності особи до вчинення злочину.

При цьому, згідно з позицією ЄСПЛ у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства», факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що необхідні для винесення обвинувального вироку чи навіть для пред`явлення обвинувачення, що є характерним для початкових стадій провадження. Тобто стандарт «обґрунтована підозра», який використовується на стадії вирішення питання про продовження запобіжного заходу чи обов`язків, є значно нижчим, аніж на стадії вирішення судом питання про винуватість чи невинуватість особи після отримання обвинувального акта.

Аналіз наданих матеріалів на стадії відкриття сторонам матеріалів розслідування (ст. 290 КПК України) вказує на наявність певних дискусійних аспектів щодо повноти підтвердження кваліфікуючих ознак інкримінованого діяння. Слідчий суддя зауважує, що хоча аргументи сторони захисту щодо слабкості окремих елементів доказової бази мають під собою певне підґрунтя, правильність кваліфікації дій підозрюваної особи, так само як і наявність чи відсутність в її діях складу злочину, вирішуються виключно вироком суду та не підлягають остаточному вирішенню на досудовому провадженні.

Водночас, слідчий суддя враховує межі своєї компетенції та усталену практику Верховного Суду, згідно з якою на стадії досудового провадження слідчий суддя не вправі робити остаточні категоричні висновки щодо винуватості особи або надавати вичерпну правову оцінку доказам, оскільки це є виключною прерогативою суду.

Виходячи з принципу правової визначеності та необхідності забезпечення наступного судового розгляду, слідчий суддя констатує, що наявна сукупність даних є достатньою виключно для цілей продовження процесуальних обов`язків. Таким чином, не вирішуючи наперед питання про достатність доказів для винесення вироку, слідчий суддя вважає за необхідне підтримати дію обмежень задля забезпечення дієвості кримінального провадження на його фінальній стадії.

Констатуючи, що наявна у провадженні підозра відповідає мінімальному стандарту обґрунтованості для даної стадії, слідчий суддя водночас наголошує, що самі по собі встановлені слідством факти причетності ОСОБА_4 не є самодостатньою підставою для продовження покладених на неї обов`язків.

Втім, відповідно до положень ст. ст. 177, 194 КПК України, ключовою умовою для подальшого обмеження прав підозрюваної ОСОБА_4 є наявність та тривалість актуальних процесуальних ризиків.

У зв`язку з цим, переходячи до аналізу підстав щодо доцільності продовження обов`язків, слідчий суддя вважає за необхідне перевірити, чи продовжують існувати заявлені прокурором ризики, передбачені п.п. 1, 3-5 ч. 1 ст. 177 КПК України (зокрема, переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на свідка та експерта у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується), та чи не нівелювалися вони у зв`язку із завершенням збирання доказів та переходом до стадії ознайомлення з матеріалами в порядку ст. 290 КПК України.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що підозрювана особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваної ОСОБА_4 , має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Клішин проти України» наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер. Поряд з цим, слідчий суддя наголошує, що КПК України не вимагає доказів того, що підозрювана обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що вона має реальну можливість їх здійснити у майбутньому. 

Наявність же ризиків, на які посилається прокурор у клопотанні, загалом доводиться матеріалами провадження, які у достатній мірі переконують слідчого суддю у наявності ймовірності їх виникнення. Водночас, слідчий суддя зазначає, що ступінь цієї ймовірності та реальність можливості здійснення тих чи інших дій безпосередньо залежать від стадії провадження та особи підозрюваної. Зокрема, встановлені на початковому етапі розслідування ризики по мірі провадження мають тенденцію до зменшення або втрати своєї актуальності.

Оцінюючи ризик переховування від органів досудового розслідування та суду (п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України), слідчий суддя враховує, що основним аргументом сторони обвинувачення є суворість можливого покарання за ч. 4 ст. 369 КК України.

Однак, згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, зокрема у справі «Летельє проти Франції» (Letellier v. France), особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства та суду, яка виправдовує тримання під вартою (або застосування інших суворих обмежень) на початку розслідування. Проте цей фактор неминуче стає менш актуальним з плином часу. Суд наголосив, що сама по собі суворість передбаченого законом покарання не може бути єдиною підставою для продовження обмежень прав особи, якщо не доведено наявність інших конкретних чинників, що підтверджують ризик втечі.

Аналогічна позиція викладена у справах «Панченко проти Росії» та «Іловецький проти Польщі», де ЄСПЛ підкреслив, що ризик переховування не може бути оцінений виключно на основі суворості можливого вироку, а має аналізуватися через призму особистих обставин підозрюваного, його соціальних зв`язків та професійної діяльності.

Слідчий суддя констатує, що, незважаючи на тяжкість можливого покарання за ч. 4 ст. 369 КК України, що за доводами прокурора загрожує ОСОБА_4 та саме по собі може стати стимулом для переховування, наразі цей ризик мінімізований.

Слідчий суддя враховує не лише належну процесуальну поведінку підозрюваної ОСОБА_4 , яку доводить сторона захисту у судовому засіданні, а й її особливий статус як народного депутата України, а також стадію ст. 290 КПК України. 

В умовах воєнного стану виконання депутатських повноважень пов`язане із вирішенням важливих державних та дипломатичних завдань, зокрема у сфері міжнародного представництва, зміцнення обороноздатності та наближення мирного врегулювання. Слідчий суддя погоджується з доводами захисту, що подальше утримання закордонного паспорту підозрюваної ОСОБА_4 створює суттєві перешкоди для виконання нею своїх безпосередніх конституційних обов`язків, що в контексті поточних викликів для держави може не відповідати суспільному інтересу.

При цьому посилання прокурора на те, що статус народного депутата України та наявність широкого кола зв`язків можуть сприяти підозрюваній ОСОБА_4 у переховуванні від правосуддя, слідчий суддя оцінює критично з огляду на таке.

Безумовно, наявність у підозрюваної значних соціальних зв`язків та професійного статусу може вказувати на те, що ризик переховування продовжує існувати як мінімально ймовірний. Проте, слідчий суддя приходить до висновку, що вказані обставини мають подвійну природу. Сама по собі наявність соціальних чи професійних зв`язків не може автоматично свідчити про намір особи використовувати їх у протиправних цілях. Хоча прокурор вбачає у них ресурс для втечі, слідчий суддя, з огляду на практику ЄСПЛ, розцінює їх як «соціальні якорі», що навпаки - стримують особу від неналежної поведінки.

Навпаки, статус народного депутата України передбачає підвищений рівень публічності особи та її підзвітності суспільству. Усталена практика ЄСПЛ (зокрема, у справі «Балицький проти України») вказує на те, що міцність соціальних зв`язків, наявність постійного місця роботи та професійна репутація є чинниками, які стримують особу від переховування, а не сприяють йому.

Високий ступінь публічності народного депутата України ОСОБА_4 , її впізнаваність та постійна залученість до державної діяльності унеможливлюють приховане перебування останньої як на території України, так і за її межами. Крім того, виконання ОСОБА_4 , як народним депутатом України, функцій парламентської дипломатії та міжнародних завдань, спрямованих на зміцнення миру, вимагає бездоганної ділової репутації та публічності, що є вагомим стримуючим фактором проти будь-якої неналежної процесуальної поведінки, тим самим зміцнюючи її зв`язок із державою, а не послаблюючи його, що є несумісним із наміром переховування.

Таким чином, слідчий суддя приходить до висновку, що статус народного депутата України у даному конкретному випадку є гарантією належної поведінки особи, а не інструментом для її ухилення від правосуддя. Отже, доводи прокурора у цій частині є лише припущеннями, які спростовуються матеріалами провадження.

За наведеного, зважаючи на особливий статус підозрюваної ОСОБА_4 як народного депутата України, задіяної у стратегічних державних процесах, її роль у виконанні державних завдань щодо міжнародної дипломатії та миру, а також стадію ст. 290 КПК України, слідчий суддя вважає, що такий мінімальний рівень ризику не створює реальної можливості для переховування особи. Цей ризик наразі не вимагає вилучення паспортів і може бути повністю нівельований менш обтяжливим обов`язком з`являтися за кожним викликом.

Враховуючи вищевикладене, слідчий суддя приходить до висновку, що подальше обмеження підозрюваної у праві вільного виїзду за кордон шляхом утримання її паспортів для виїзду за межі України є наразі невиправданим та непропорційним.

Такий висновок ґрунтується на сукупності обставин: завершенні збирання доказів (ст. 290 КПК України), бездоганній процесуальній поведінці ОСОБА_4 протягом досудового розслідування, а також нагальній необхідності виконання підозрюваною своїх повноважень народного депутата України, пов`язаних із вирішенням стратегічних державних завдань та міжнародною діяльністю, спрямованою на наближення миру.

З огляду на викладене, подальше обмеження підозрюваної ОСОБА_4 у праві використання закордонних паспортів наразі є надмірним та непропорційним втручанням у діяльність представника державної влади, тож слідчий суддя вважає за необхідне припинити дію обов`язку, передбаченого п. 8 ч. 5 ст. 194 КПК України, та повернути підозрюваній документи, що дають право на виїзд з України та в`їзд в Україну.

Щодо ризику незаконного впливу на свідків, експерта у цьому ж кримінальному провадженні (п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України), слідчий суддя приходить до висновку, що такий ризик залишається актуальним, оскільки до моменту безпосереднього допиту цих осіб судом під час розгляду справи по суті, сторона обвинувачення має право на захист чистоти показів від позапроцесуального впливу. 

Слідчий суддя враховує визначену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч.ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч. 4 ст. 95 КПК України).

За таких обставин, ризик впливу на свідків чи експерта існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та роз`яснень/висновків від експертів і дослідження їх судом. 

Слідчий суддя зазначає, що ризик перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином(п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України), який був підтверджений раніше попередніми ухвалами слідчих суддів ВАКС, на даному етапі кримінального провадження втрачає свою актуальність, оскільки досудове розслідування наразі завершено, всі докази вже зібрані, перебувають у розпорядженні органу досудового розслідування та відкриті сторонам для ознайомлення.

Крім того, слідчий суддя не вбачає підстав для продовження існування ризику вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється  ОСОБА_4 (п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України), оскільки прокурором не надано жодних даних про схильність підозрюваної до рецидиву або наявності інших кримінальних проваджень щодо неї. Сама по собі підозра за ч. 4 ст. 369 КК України без підтвердження конкретними фактами нових злочинних намірів не може свідчити про наявність цього ризику.

Відтак, слідчий суддя констатує втрату актуальності цього ризику також. 

Отже, зважаючи на встановлене зниження інтенсивності ризику переховування та особливий статус підозрюваної ОСОБА_4 , слідчий суддя вважає, що для забезпечення дієвості кримінального провадження на даній стадії достатнім є покладення на підозрювану особу таких обов`язків: (1) прибувати за кожною вимогою до детективів НАБУ, які здійснюють досудове розслідування, та прокурорів САП, які здійснюють процесуальне керівництво, та/або суду; (2) повідомляти детективів НАБУ, які здійснюють досудове розслідування, чи прокурорів САП, які здійснюють процесуальне керівництво, про зміну свого місця проживання та/або роботи. 

На переконання слідчого судді, обов`язок прибувати за кожною вимогою до детективів, прокурорів та/або суду є базовою процесуальною гарантією. З огляду на сумлінну попередню поведінку підозрюваної ОСОБА_4 та відсутність фактів ігнорування викликів, цей захід є пропорційним інструментом контролю, що не перешкоджає професійній діяльності народного депутата. 

Поміж цим необхідність обов`язку повідомляти детективів, прокурорів про зміну свого місця проживання та/або роботи зумовлена потребою суду та органу досудового розслідування мати актуальні дані для здійснення належного виклику особи та забезпечення оперативності розгляду справи на стадії ознайомлення з матеріалами та в подальшому судовому розгляді.

Таким чином, слідчий суддя приходить до висновку, що поєднання обов`язків щодо явки за викликом та інформування про зміну місця перебування є цілком достатнім запобіжником, який нівелює потребу у подальшому вилученні закордонних паспортів.

На переконання слідчого судді, покладені на підозрювану обов`язки, з урахуванням обставин кримінального провадження, мають найменший вплив на реалізацію її прав і свобод, жодним чином не перешкоджають та не обмежують звичний спосіб життя підозрюваної ОСОБА_4 , отже таке втручання є розумним і співмірним для цілей цього кримінального провадження, з урахуванням його стадії. Такий підхід повністю відповідає принципу пропорційності, оскільки забезпечує баланс між інтересами правосуддя та можливістю підозрюваної виконувати державні функції, пов`язані із закордонними відрядженнями для вирішення питань миру та міжнародної підтримки України. 

Відповідно до ч. 7 ст. 194 КПК України, обов`язки покладаються на строк не більше двох місяців. Водночас, згідно з приписами кримінального процесуального закону, строк дії таких обов`язків не може перевищувати строку досудового розслідування.

Варто зазначити, що строк досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42025000000001123 від 27.11.2025 згідно з постановою заступника Генерального прокурора - керівника САП ОСОБА_15 продовжено до трьох місяців - до 14.04.2026. При цьому, слідчий суддя враховує, що ухвалою слідчого судді ВАКС від 13.03.2026 строк дії обов`язків, покладених на підозрювану ОСОБА_4 , продовжено до 13.05.2026. Втім, як свідчать матеріали провадження, 07.04.2026 органом розслідування оголошено про завершення слідства та відкрито стороні захисту матеріали в порядку ст. 290 КПК України та на даний час у кримінальному провадженні триває стадія ознайомлення. 

Частина 5 ст. 219 КПК України передбачає зупинення строку досудового розслідування з моменту відкриття матеріалів стороні захисту на період ознайомлення. Таким чином, попри те, що номінальний строк розслідування був встановлений до 14.04.2026, фактичний строк розслідування продовжується на час, протягом якого сторони будуть ознайомлюватися з матеріалами.

З урахуванням положень ч.ч. 4, 5 ст. 115, ч. 7 ст. 194 КПК України строк дії обов`язків, покладених на підозрювану ОСОБА_4 підлягає продовженню на два місяці, тобто до 07.07.2026 включно, але в межах строку досудового розслідування. Такий підхід забезпечить безперервність процесуального контролю за поведінкою підозрюваної ОСОБА_4 до моменту передачі справи на розгляд суду по суті.

За таких обставин, клопотання підлягає частковому задоволенню.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 9, 176-178, 182, 194, 309, 372, 376 КПК України, слідчий суддя

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання задовольнити частково.

Продовжити на два місяці строк дії обов`язків, покладених на підозрювану  ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме:

1) прибувати за кожною вимогою до детективів НАБУ, які здійснюють досудове розслідування, та прокурорів САП, які здійснюють процесуальне керівництво, та/або суду;

2) повідомляти детективів НАБУ, які здійснюють досудове розслідування, чи прокурорів САП, які здійснюють процесуальне керівництво, про зміну свого місця проживання та/або роботи.

Визначити термін дії обов`язків, покладених судом на підозрювану  ОСОБА_4 до 07.07.2026 включно, але в межах строку досудового розслідування.

Контроль за виконанням покладених на підозрювану обов`язків покласти на прокурорів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, які здійснюють процесуальне керівництво у кримінальному провадженні № 42025000000001123 від 27.11.2025.

Ухвала оскарженню не підлягає.

 

Слідчий суддя          ОСОБА_1