Справа № 991/1692/24

Провадження № 1-кп/991/19/24

В И Р О К

Іменем України

Інформація не підлягає розголошенню в загальному доступі відповідно до статті 7 Закону України "Про доступ до судових рішень"

м. Київ

Вищий антикорупційний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді ОСОБА_1,

суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4,

прокурора ОСОБА_5,

захисника ОСОБА_6,

обвинуваченого ОСОБА_7,

розглянувши у частково закритому судовому засіданні в приміщенні зали судових засідань Вищого антикорупційного суду в місті Києві обвинувальний акт та угоду про визнання винуватості у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 01 травня 2023 року за № 52023000000000202, за обвинуваченням

ОСОБА_7, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Миколаїв Миколаївської області, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, проживає за адресою: АДРЕСА_2, громадянина України, раніше не судимого, розлученого, що має двох дітей, один з яких малолітній, отримав вищу освіту, має науковий ступінь та вчене звання, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 368 Кримінального кодексу України,

В С Т А Н О В И В:

1.Історія провадження

На розгляді Вищого антикорупційного суду перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 52023000000000202 від 01.05.2023 за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України.

Ухвалою Суду від 20.08.2024 на підставі вищеназваного обвинувального акта призначено судовий розгляд.

Під час судового розгляду прокурор уклав та подав до суду угоду з обвинуваченим ОСОБА_7 про визнання винуватості.

У зв`язку з цим Суд, на виконання вимог ч. 3 ст. 474 КПК України, невідкладно зупинив проведення процесуальних дій і перейшов до розгляду угоди.

2.Відомості про укладену угоду, її реквізити, зміст та визначена міра покарання обвинуваченому ОСОБА_7 .

Між заступником начальника управління - начальником першого відділу управління процесуального керівництва, підтримання публічного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_5 та обвинуваченим ОСОБА_7 за участю захисника ОСОБА_6 18.05.2026 укладено угоду про визнання винуватості. Названа угода погоджена із заступником Генерального прокурора - керівником Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_8 .

При вирішенні питання про укладення угоди про визнання винуватості прокурором враховані такі обставини:

-ступінь та характер сприяння обвинуваченого ОСОБА_7 у кримінальному провадженні щодо нього та інших осіб, а саме:

Інформація не підлягає розголошенню в загальному доступі відповідно до статті 7 Закону України "Про доступ до судових рішень"

беззаперечне визнання ним своєї винуватості в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, його належна процесуальна поведінка тощо;

-характер і тяжкість вчиненого обвинуваченим ОСОБА_7 кримінального правопорушення, спричинення шкоди внаслідок його вчинення лише державним інтересам;

-особу обвинуваченого ОСОБА_7, який раніше не судимий, характеризується позитивно,

Інформація не підлягає розголошенню в загальному доступі відповідно до статті 7 Закону України "Про доступ до судових рішень"

-наявність суспільного інтересу в швидкому судовому провадженні, яке забезпечить справедливе, своєчасне та невідворотне покарання ОСОБА_7 за вчинення корупційного кримінального правопорушення, викритті інших осіб у скоєнні кримінальних правопорушень;

-наявність суспільного інтересу в запобіганні повторного вчинення кримінальних правопорушень як обвинуваченим, так і іншими особами, в тому числі більш тяжких;

-наявність обставин, які згідно із ст. 66 КК України пом`якшують покарання ОСОБА_7, а саме: щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, допомога Збройним силам України,

-відсутність обставин, які б згідно із ст. 67 КК України обтяжували покарання ОСОБА_7 .

В угоді наведено формулювання обвинувачення та правова кваліфікація дій ОСОБА_7 із зазначенням статті закону України про кримінальну відповідальність. Дії обвинуваченого кваліфіковані за ч. 4 ст. 368 КК України - прийняття пропозиції та одержання службовою особою, яка займає особливо відповідальне становище, за попередньою змовою групою осіб, неправомірної вигоди в особливо великому розмірі для себе та третіх осіб за вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто пропонує та надає неправомірну вигоду, та в інтересах третьої особи дій з використанням наданої їй влади та службового становища. При цьому ОСОБА_7 повністю та беззастережно визнає свою винуватість у вчиненні цього кримінального правопорушення в обсязі висунутого йому обвинувачення.

Інформація не підлягає розголошенню в загальному доступі відповідно до статті 7 Закону України "Про доступ до судових рішень"

Також в угоді передбачений обов`язок ОСОБА_7

Інформація не підлягає розголошенню в загальному доступі відповідно до статті 7 Закону України "Про доступ до судових рішень"

Окрім цього, в угоді визначене узгоджене сторонами покарання. Прокурор та обвинувачений дійшли згоди про призначення ОСОБА_7 основного покарання у виді позбавлення волі із застосуванням положень ст. 69-2 КК України на строк 5 (п`ять) років. Крім цього, між сторонами узгоджено призначення ОСОБА_7 додаткових покарань у виді конфіскації низки майна та позбавлення права обіймати посади в судових та правоохоронних органах строком 3 (три) роки.

ОСОБА_7 свідомо надана згода на призначення узгодженого сторонами покарання.

Разом з цим, сторони узгодили застосування спеціальної конфіскації до грошових коштів, вилучених під час обшуків, що були предметом кримінального правопорушення, а також коштів, на які було перетворено предмет кримінального правопорушення.

Серед іншого, в угоді про визнання винуватості ОСОБА_7 зазначені наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені ст. 473 КПК України, та наслідки невиконання угоди, визначені у ст. 476 КПК України.

3.Позиція учасників судового засідання

Прокурор ОСОБА_5 у судовому засіданні наполягав на відповідності умов угоди про визнання винуватості вимогам законодавства.

Наголосив, що умови угоди у повному обсязі відповідають інтересам суспільства як в частині забезпечення швидшого судового провадження, викритті більшої кількості кримінальних правопорушень, так і запобіганні повторного вчинення кримінальних правопорушень як обвинуваченим, так і іншими особами.

Запевнив, що факт укладення угоди не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз чи будь-якого іншого тиску зі сторони обвинувачення на ОСОБА_7 . Так само підтвердив добровільність укладення угоди з ним зі сторони обвинувачення.

Посилаючись на вищевказані обставини у сукупності, прокурор просив Суд затвердити угоду про визнання винуватості.

Обвинувачений ОСОБА_7 у судовому засіданні запевнив, що не заперечує ні фактичні обставини вчиненого ним кримінального правопорушення, ні їх юридичну оцінку. Додатково надав пояснення щодо обставин вчинення кримінального правопорушення та своєї ролі в ньому.

Повністю та беззастережно визнав свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення в обсязі висунутого йому обвинувачення.

Підтвердив, що укладення угоди про визнання винуватості носить добровільний характер, а виконання взятих на себе за угодою зобов`язань не є неможливим.

Захисник ОСОБА_6 також зазначив про добровільність укладення ОСОБА_7 угоди про визнання винуватості. Наполягав на відповідності умов угоди про визнання винуватості вимогам законодавства. Підтвердив факт роз`яснення ОСОБА_7 змісту угоди, її умов та обсягу процесуальних прав, від реалізації яких обвинувачений фактично відмовляється у зв`язку з укладенням угоди. Просив затвердити угоду про визнання винуватості.

4.Мотиви, з яких Суд виходив при вирішенні питання про відповідність угоди вимогам КПК України та закону і ухваленні вироку

Дослідивши угоду про визнання винуватості, заслухавши думки прокурора, обвинуваченого та його захисника, Суд дійшов таких висновків.

4.1. Щодо відповідності угоди вимогам закону

Як встановлено Судом, ОСОБА_7 бвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України, тобто прийнятті пропозиції та одержанні службовою особою, яка займає особливо відповідальне становище, за попередньою змовою групою осіб, неправомірної вигоди в особливо великому розмірі для себе та третіх осіб за вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто пропонує та надає неправомірну вигоду, та в інтересах третьої особи дій з використанням наданої їй влади та службового становища.

Кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 368 КК України, відповідно до ст. 12 КК України належить до категорії особливо тяжких злочинів. Крім цього, згідно з приміткою до ст. 45 КК України, це кримінальне правопорушення віднесене до корупційних.

Відповідно до ч. 2 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості може бути укладена за ініціативою прокурора або обвинуваченого. При цьому така угода згідно з п. 2 ч. 4 ст. 469 КПК України може бути укладена, в тому числі у провадженні щодо корупційного кримінального правопорушення при додержанні низки умов:

-викриття обвинуваченим іншої особи (осіб) у вчиненні будь-якого корупційного кримінального правопорушення чи кримінального правопорушення, пов`язаного з корупцією;

-інформація щодо вчинення іншою особою (особами) такого правопорушення має бути підтверджена доказами;

-у разі завдання збитків або шкоди за умови повного або часткового (з урахуванням характеру та ступеня участі особи у вчиненні злочину) їх відшкодування обвинуваченим.

Названими законодавчими положеннями охоплюється можливість укладення угод про визнання винуватості у кримінальних провадженнях щодо особливо тяжких корупційних злочинів. Отже, Судом встановлено, що факт укладення прокурором угоди про визнання винуватості із ОСОБА_7 не суперечить вимогам ч. 2 ст. 469 КПК України в частині, що стосується ступеня тяжкості кримінальних правопорушень та їх належності до категорії корупційних.

Так само, на переконання Суду, укладення угоди про визнання винуватості не суперечить приписам п. 2 ч. 4 ст. 469 КПК України в частині викриття обвинуваченим іншої особи (осіб) у вчиненні будь-якого корупційного кримінального правопорушення.

Адже Судом встановлено, що ОСОБА_7

Інформація не підлягає розголошенню в загальному доступі відповідно до статті 7 Закону України "Про доступ до судових рішень"

Такі кримінальні правопорушення відповідно до примітки до ст. 45 КК України належать до корупційних.

Ба більше, Суд переконався, що інформація повідомлена ОСОБА_7

Інформація не підлягає розголошенню в загальному доступі відповідно до статті 7 Закону України "Про доступ до судових рішень"

Як вбачається зі змісту обвинувального акта та формулювання обвинувачення, наведеного в угоді, внаслідок протиправних дій ОСОБА_7 шкоди, яка б підлягала відшкодуванню у розумінні п. 2 ч. 4 ст. 469 КПК України, завдано не було.Потерпілий у кримінальному провадженні відсутній.

Отже, уклавши угоду про визнання винуватості з ОСОБА_7, прокурор дотримався застережень, передбачені абз. 5 ч. 4 ст. 469 КПК України.

При укладенні угоди дотримано також вимогу п. 6 ч. 2 ст. 470 КПК України, яка зобов`язує у кримінальному провадженні щодо особливо тяжкого злочину, погоджувати угоду із заступником Генерального прокурора - керівником Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (особою, яка виконує його обов`язки). Угоду про визнання винуватості, укладену між прокурором ОСОБА_5 та обвинуваченим ОСОБА_7, погодив заступник Генерального прокурора - керівник Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_8 .

Оцінюючи зміст угоди крізь призму вимог ст. 472 КПК України, Суд встановив таке.

В угоді про визнання винуватості викладено формулювання обвинувачення, пред`явлене ОСОБА_7, його правову кваліфікацію із зазначенням статті (частин статті) КК України.

Суд встановив, що правова кваліфікація діянь, інкримінованих ОСОБА_7, є правильною. Адже кримінально-правова оцінка суспільно небезпечних діянь обвинуваченого відповідає ознакам складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КПК України.

Так, прийняття пропозиції та одержання неправомірної вигоди утворюють об`єктивну сторону кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України.

Голова Верховного Суду згідно з п. 3 примітки до ст. 368 КК України належить до категорії службових осіб, які займають особливо відповідальне становище.

Грошові кошти у сумі 1 348 800 доларів США та 450 000 доларів США, одержані ОСОБА_7 03.05.2023 та 15.05.2023 відповідно, є неправомірною вигодою у розумінні примітки до ст. 364-1 КК України. Адже вони одержані ОСОБА_7 як суддею та Головою Верховного Суду, без законних на те підстав, у порушення ст. 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», ст. 2 Кодексу суддівської етики, ст. 22 - 24 Закону України «Про запобігання корупції».

Сума неправомірної вигоди (1 348 800 доларів США, що згідно з офіційним курсом станом на 03.05.2023 складає 49 323 727 грн 68 коп, та 450 000 доларів США, що згідно з офіційним курсом станом на 15.05.2023 складає 16 455 870 грн), одержана ОСОБА_7, відповідає особливо великому розміру, визначеному п. 1 примітки до ст. 368 КК України. Такий висновок Суду ґрунтується на тому, що сума одержаної ОСОБА_7 неправовірної вигоди більше ніж у п`ятсот разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, який для цілей кваліфікації становив 1342 грн (50% від розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи, який у 2023 році становив 2684 грн).

Діяння, за які прийняв пропозицію та одержав неправомірну вигоду ОСОБА_7, охоплювалися його повноваженнями судді та Голови Верховного Суду. Отже, ОСОБА_7 прийняв пропозицію та одержав неправомірну вигоду за вчинення ним дійз використанням наданої йому влади та службового становища.

Викладені в обвинувальному акті та підтверджені сторонами угоди фактичні обставини, зокрема щодо кількості осіб та характеру узгодженості їх дій, є достатніми для висновку про правильність правової кваліфікації дій ОСОБА_7 із застосуванням ознаки «за попередньою змовою групою осіб».

З урахуванням наведеного, Судом не встановлено обставин, які б свідчили про неправильну правову кваліфікацію дій ОСОБА_7 .

Крім цього, укладена угода містить істотні для даного кримінального провадження обставини. У її змісті зазначені обставини, які враховані прокурором при вирішенні питання про укладення такої угоди, а саме: ступінь та характер сприяння обвинуваченого ОСОБА_7 у кримінальному провадженні щодо нього та інших осіб; характер і тяжкість обвинувачення; наявність суспільного інтересу в швидкому судовому провадженні, викритті інших осіб у скоєнні кримінальних правопорушень, в запобіганні повторному вчиненню кримінальних правопорушень як обвинуваченим, так й іншими особами, в тому числі більш тяжких.

Також, укладена угода містить положення про повне та беззастережне визнання ОСОБА_7 своєї винуватості у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України. Наведене свідчить про те, що обвинувачений у повному обсязі визнав фактичні обставини та їх правову оцінку, а його позиція не містить жодних застережень чи заперечень щодо суті обвинувачення. Це підтвердив обвинувачений і в судовому засіданні.

Серед іншого, угода про визнання винуватості містить узгоджене сторонами покарання та згоду обвинуваченого на його призначення, умови застосування спеціальної конфіскації, наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені ст. 473 КПК України, а також наслідки невиконання угоди, визначені у ст. 476 КПК України.

На підставі викладеного, Суд встановив, що укладена угода містить відомості про обставини, визначені ст. 472 КПК України.

Суд також враховує, що в укладенні угоди про визнання винуватості брав участь захисник обвинуваченого ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_6 . Вказане підтверджується наявним підписом захисника у тексті угоди та засвідчено ним і обвинуваченим під час судового засідання. З огляду на викладене укладання угоди відповідає приписам п. 9 ч. 2 ст. 52 КПК України, які передбачають обов`язкову участь захисника під час укладення угоди про визнання винуватості

На підставі викладеного, Суд дійшов висновку про те, що укладена прокурором ОСОБА_5 угода про визнання винуватості з обвинуваченим ОСОБА_7 не суперечить чинному законодавству.

4.2. Щодо відповідності умов угоди інтересам суспільства

За змістом п. 3, 4 ч. 1 ст. 470 КПК України при укладенні угоди про визнання винуватості прокурор враховує, в тому числі наявність суспільного інтересу в забезпеченні швидшого судового провадження, викритті більшої кількості кримінальних правопорушень та наявність суспільного інтересу в запобіганні, виявленні та припиненні більшої кількості кримінальних правопорушень, у тому числі особливо тяжких корупційних злочинів.

Невідповідність умов угоди, укладеної між прокурором та обвинуваченим, інтересам суспільства є підставою для відмови Судом у її затвердженні (п. 2 ч. 7 ст. 474 КПК України).

Отже, під час вирішення питання про затвердження угоди Суд зобов`язаний перевірити не лише дотримання сторонами вимог закону при її укладенні, а й пересвідчитися у тому, що умови угоди та сам по собі факт її укладення відповідають інтересам суспільства.

Оцінюючи угоду про визнання винуватості, укладену з обвинуваченим ОСОБА_7, в контексті дотримання вимог наявності суспільного інтересу, Суд виходить із такого.

Відповідно до ст. 2 КПК України завданням кримінального провадження є, в тому числі забезпечення швидкого судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, а жоден невинуватий не був засуджений. Отже, за наслідками судового провадження суд за своїм внутрішнім переконанням, на підставі наданих сторонами доказів, приймає рішення щодо винуватості або невинуватості особи в інкримінованому їй кримінальному правопорушенні.

Водночас у випадку ухвалення судом рішення на підставі угоди про визнання винуватості, умовами укладення якої є добровільність та беззастережне визнання особою своєї винуватості, необхідність у дослідженні доказів, а також допиті свідків сторін провадження відсутня. Адже обвинуваченим не заперечуються ні фактичні обставини вчинення ним кримінального правопорушення, ні їх юридична оцінка. Вказане має наслідком скорочення часу розгляду даної справи, економію як державних ресурсів, так і особистих ресурсів учасників провадження, зменшення навантаження на прокуратуру, адвокатуру та суди, які отримують більше часу на розкриття інших злочинів, розгляд їх в суді з дотриманням завдань кримінального провадження та його загальних засад.

Суд враховує, що інкриміноване ОСОБА_7 кримінальне правопорушення належить до числа корупційних. Зважаючи на притаманну корупційним злочинам латентність, судове провадження за загальною процедурою у таких кримінальних провадженнях характеризується підвищеною складністю та тривалістю. Наведене є наслідком, зокрема того, що переважний обсяг доказів у провадженнях щодо корупційних кримінальних правопорушень складають результати негласних слідчих (розшукових) дій та оперативно-розшукових заходів, а також показання свідків.

До моменту вирішення питання про затвердження угоди Судом проведено більше ніж півсотні судових засідань, під час яких колегією суддів досліджено великий обсяг доказів, зокрема аудіо- та відеофайли з фіксацією ходу і результатів негласних слідчих (розшукових) дій та оперативно-розшукових заходів. Разом з цим, незважаючи на вже виконаний Судом значний обсяг процесуальних дій, дослідження доказів сторони обвинувачення на теперішній час не завершено, до дослідження доказів сторони захисту колегія суддів не переходила, а свідки сторін кримінального провадження ще не допитувалися.

Наведене свідчить, що розгляд кримінального провадження за загальною процедурою об`єктивно вимагав би проведення ще значної кількості судових засідань, залучення додаткових державних ресурсів, а також суттєвих часових витрат усіх учасників кримінального провадження.

Водночас, як свідчить подана до суду угода, обвинувачений ОСОБА_7 добровільно та беззастережно визнає свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення. За таких обставин укладена прокурором угода із ОСОБА_7 забезпечує суспільний інтерес у швидкому судовому розгляді, оскільки дозволяє уникнути тривалого судового процесу, пов`язаного із значним обсягом процесуальних дій, та досягти завдань кримінального провадження у значно коротші строки з мінімальними витратами як державних, так і особистих ресурсів учасників провадження.

У контексті дотримання прокурором вимог п. 3, 4 ч. 1 ст. 470 КПК України

Інформація не підлягає розголошенню в загальному доступі відповідно до статті 7 Закону України "Про доступ до судових рішень"

З огляду на це Суд вважає, що умови угоди відповідають інтересам суспільства в частині викриття та припинення більшої кількості кримінальних правопорушень.

Крім цього, Суд переконаний, що умови угоди відповідають інтересам суспільства і в частині запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень, у тому числі більш тяжких. Адже передбачені угодою зобов`язання обвинуваченого ОСОБА_7, а також узгоджений сторонами вид і розмір покарання, який обвинувачений відбуватиме реально, є такими, що здатні забезпечити належний превентивний ефект, сформувати у обвинуваченого стійке усвідомлення неприпустимості протиправної поведінки та утримати його від вчинення нових кримінальних правопорушень у майбутньому.

Суд також враховує ту обставину, що обвинувачений на час вчинення кримінального правопорушення очолював найвищий судовий орган у системі судоустрою України. Корупційне правопорушення безпосередньо було пов?язано із його професійною діяльністю. Зазіхання на незалежність діяльності найвищого судового органу істотно підірвало довіру суспільства до діяльності судової системи в Україні та міжнародний авторитет. Отже, лише реальне покарання є тією важливою складовою цієї угоди, що підкреслює суспільний інтерес, невідворотність покарання та відновлення довіри до правосуддя.

Ба більше, застосування спеціальної конфіскації до грошових коштів, вилучених під час обшуків, що були предметом кримінального правопорушення, а також коштів, на які було перетворено предмет кримінального правопорушення, сприятиме формуванню у ОСОБА_7 переконання про неможливість отримання будь-якого матеріального зиску від вчинення суспільно небезпечних діянь.

Наведене у сукупності, на переконання Суду, здатне забезпечити спеціально-превентивний ефект.

Крім цього, Суд впевнений, що умови угоди, як в частині покарання, так і взятих зобов?язань здатні досягти і цілі загальної превенції, продемонструвавши суспільству невідворотність покарання та сувору протидію держави проявам злочинності, в тому числі корупційної.

Особливого значення наведене набуває з огляду на статус обвинуваченого. Так, ОСОБА_7 вчинив кримінальне правопорушення, перебуваючи на посаді судді найвищого суду у системі судоустрою України - Верховного Суду та обіймаючи адміністративну посаду - Голови такого суду. Його діяльність та поведінка перебувають у полі підвищеної суспільної уваги та здатні впливати на формування суспільних уявлень щодо допустимості або неприпустимості певних моделей поведінки. За таких обставин застосування до обвинуваченого ОСОБА_7 реальних та відчутних кримінально-правових наслідків має підвищене значення для досягнення цілей загальної превенції, оскільки демонструє рівність усіх перед законом та відсутність привілеїв чи імунітету від кримінальної відповідальності у зв`язку із публічним статусом особи.

За таких обставин, Суд дійшов висновку, що умови угоди, укладеної прокурором ОСОБА_5 із ОСОБА_7, у повному обсязі відповідають вимогам п. 3, 4 ч. 1 ст. 470 КПК України.

Окремо Суд враховує, що обвинувачений ОСОБА_7 на виконання умов угоди забезпечив надання письмової згоди на перерахування для підтримки Збройних Сил України грошових коштів у сумі 1 000 000 доларів США, вилучених під час обшуку 15-16.05.2023 його робочого кабінету. Також, за умовами угоди перерахуванню на підтримку Збройних Сил України підлягають грошові кошти у сумі 104 600 доларів США, вилучених під час обшуку 15-16.05.2023 робочого кабінету ОСОБА_7 .

На переконання Суду, така умова угоди також відповідає інтересам суспільства, оскільки спрямована на забезпечення суспільно значущої мети та узгоджується з існуючою потребою у підтримці обороноздатності держави в умовах триваючої російської збройної агресії. У цьому контексті спрямування коштів на потреби Збройних Сил України має позитивне суспільне значення та додатково свідчить про відповідність узгоджених сторонами умов публічному інтересу.

4.3. Щодо добровільності укладення угоди

Відповідно до п. 4 ч. 7 ст. 474 КПК України при вирішенні питання про наявність підстав для затвердження угоди суд має переконатися, що укладення угоди було добровільним. Існування обґрунтованих підстав вважати, що укладення угоди не було добровільним зобов`язує суд відмовити в її затвердженні.

На виконання вищезазначених вимог процесуального закону Суд під час судового засідання з`ясував у обвинуваченого ОСОБА_7 обставини укладення угоди, мотиви прийняття ним рішення про її підписання, розуміння змісту погоджених умов, а також правових наслідків її затвердження та невиконання.

Обвинувачений ОСОБА_7 підтвердив, що угоду підписано ним за власною ініціативою та за відсутності будь-якого насильства, примусу чи погроз. Запевнив, що його волевиявлення було вільним та не обтяженим впливом будь-яких інших обставин, окрім тих, що передбачені в угоді.

Також ОСОБА_7 зазначив, що до моменту укладення угоди мав достатній час для ознайомлення з її змістом, обговорення умов із своїм захисником та прийняття зваженого рішення щодо погодження із такими умовами.

Обвинувачений підтвердив, що укладення угоди відбулося за участю захисника ОСОБА_6, що забезпечило реалізацію права на професійну правничу допомогу.

Захисник ОСОБА_6 у судовому засіданні зазначив, що зміст угоди, її умови, обсяг процесуальних прав, від реалізації яких обвинувачений фактично відмовляється у зв`язку з укладенням угоди, а також правові наслідки її затвердження були належним чином роз`яснені ОСОБА_7 . Підтвердив відсутність примусу, погроз, насильства, обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді. Додатково пояснив, що укладення угоди стало наслідком дослідження доказів сторони обвинувачення під час судового розгляду.

З метою перевірки добровільності укладення угоди, Суд з`ясував у обвинуваченого ОСОБА_7, чи не вплинули на його рішення дії органу досудового розслідування, які він раніше оскаржував як незаконні.

За результатами такого з`ясування обвинувачений підтвердив, що, попри наявність у нього зауважень до окремих дій сторони обвинувачення під час досудового розслідування, вказані обставини не перебувають у причинно-наслідковому зв`язку з його рішенням укласти угоду, не обмежували свободу його волевиявлення та не визначали змісту його процесуальної поведінки.

Оцінивши пояснення ОСОБА_7, характер його процесуальної поведінки під час судового розгляду, відсутність будь-яких відомостей про примушування його до укладення угоди, Суд не встановив обґрунтованих підстав вважати, що імовірні порушення під час досудового розслідування, мали вплив на добровільність укладення угоди.

За таких обставин Суд дійшов висновку, що укладення угоди із прокурором обвинуваченим ОСОБА_7 було добровільним.

Прокурор ОСОБА_5 у судовому засіданні зазначив, що під час погодження умов угоди діяв вільно, без будь-якого незаконного впливу, примусу, тиску чи втручання зі сторони інших осіб, а погоджені умови відповідають його внутрішньому переконанню щодо можливості та процесуальної доцільності укладення угоди про визнання винуватості у даному кримінальному провадженні.

За відсутності будь-яких обставин, які б свідчили про наявність обґрунтованих сумнівів у добровільності укладення між прокурором ОСОБА_5 і обвинуваченим ОСОБА_7 угоди про визнання винуватості, Суд дійшов висновку, що її укладення носить добровільний характер та не суперечить бажанню та волі сторін. Навпаки, сукупність досліджених обставин свідчить про те, що волевиявлення сторін було сформоване вільно та ґрунтувалося на усвідомленні змісту, умов і правових наслідків укладення угоди.

4.4. Щодо можливості виконання обвинуваченим взятих на себе за угодою зобов`язань

Пункт 5 ч. 7 ст. 474 КПК України зобов`язує суд перевірити угоду на предмет можливості виконання обвинуваченим взятих на себе за угодою зобов`язань.

За змістом угоди про визнання винуватості ОСОБА_7 зобов`язався повністю і беззастережно визнати свою винуватість у судовому провадженні в обсязі пред`явленого обвинувачення.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_7 підтвердив обставини, викладені у формулюванні обвинувачення, надав відповідні зізнавальні показання щодо себе, визнав свою винуватість в інкримінованому злочини. Тим самим обвинувачений виконав взяті на себе зобов`язання у цій частині.

Також під час судового засідання обвинувачений ОСОБА_7 повідомив про готовність співпрацювати у викритті протиправної діяльності інших осіб, надавати правдиві та детальні показання щодо причетності та ролі таких осіб у вчиненні корупційних кримінальних правопорушень, передбачених ст. 368, 369 КК України. Тим самим обвинувачений підтвердив можливість виконання взятих на себе за угодою зобов`язань у цій частині.

Крім цього, обвинувачений ОСОБА_7 забезпечив надання письмової згоди на перерахування для підтримки Збройних Сил України грошових коштів у сумі 1 000 000 доларів США, вилучених під час обшуку 15-16.05.2023 його робочого кабінету. Відповідну нотаріально посвідчену згоду долучено до матеріалів судової справи. Тим самим обвинувачений виконав взяті на себе зобов`язання і у цій частині.

У зв`язку з цим, грошові кошти у сумі 1 000 000 доларів США, що зберігаються в індивідуальному сейфі Національного бюро в уповноваженому банку речових доказів (квитанція № 569 від 22.08.2023), підлягають перерахуванню на підтримку Збройних Сил України через Благодійну організацію «Міжнародний благодійний фонд «Повернись живим».

Окрім цього, обвинувачений ОСОБА_7 у судовому засіданні підтвердив, що грошові кошти у розмірі 104 600 доларів США, вилучені під час обшуку 15-16.2023 в його робочому кабінеті, є його приватною власністю. Наполягав на перерахуванні таких коштів на підтримки Збройних Сил України. Тим самим обвинувачений виконав взяті на себе зобов`язання і у цій частині.

За наведених обставин, грошові кошти у сумі 104 600 доларів США, що зберігаються в індивідуальному сейфі Національного бюро в уповноваженому банку речових доказів (квитанція № 569 від 22.08.2023), підлягають перерахуванню на підтримку Збройних Сил України через Благодійну організацію «Міжнародний благодійний фонд «Повернись живим».

На підставі викладеного Судом встановлено, що виконання взятих обвинуваченим ОСОБА_7 на себе за угодою зобов`язань не є очевидно неможливим.

4.5. Щодо порушення прав, свобод чи інтересів сторін або інших осіб

За змістом п. 3 ч. 7 ст. 474 КПК України однією з підстав для відмови судом у затвердженні угоди є випадки, коли умовами угоди порушуються права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб.

Оцінюючи можливість порушення прав, свобод чи інтересів сторін або інших осіб, Суд враховує, що внаслідок протиправних дій обвинуваченого ОСОБА_7 шкоди, яка б підлягала відшкодуванню, завдано не було. Інкриміноване обвинуваченому кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 368 КК України, за своєю законодавчою конструкцією є злочином із формальним складом.

Жодна особа у передбаченому КПК України порядку не набула процесуального статусу потерпілого у цьому кримінальному провадженні. Крім цього, матеріали провадження не містять відомостей про те, що будь-яка особа заявляла вимоги про залучення її до провадження як потерпілого, і в цьому їй було відмовлено. Отже, потерпілий як учасник кримінального провадження тут відсутній як фактично, так і потенційно.

З огляду на наведене, цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся, а прокурор із позовом в інтересах держави до суду не звертався. Це виключає наявність будь-яких осіб, чиї права на відшкодування шкоди могли б бути порушені умовами угоди.

У контексті оцінки можливого порушення умовами угоди прав, свобод чи інтересів третіх осіб, які не є учасниками провадження, Суд зауважує, що з огляду на характер дій, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_7, посилання на дії інших осіб є необхідним для встановлення фактичної ролі обвинуваченого, механізму вчинення інкримінованого кримінального правопорушення та змісту його безпосередніх дій. При цьому наведення таких відомостей здійснено виключно в обсязі, необхідному для опису обставин пред`явленого обвинувачення.

Водночас, з метою недопущення порушення принципу презумпції невинуватості, вжито заходів щодо виключення відомостей, які б надавали можливість ідентифікувати таких осіб, у тій мірі, в якій це не перешкоджає встановленню, розумінню та оцінці безпосередніх дій ОСОБА_7 .

Крім цього, Суд окремо зазначає, що фактичні обставини кримінального правопорушення та їх правова оцінка, викладені в угоді та цьому вироку, не є встановленням винуватості будь-яких осіб, які не є учасниками цього кримінального провадження, та не можуть наперед визначати висновки органу досудового розслідування чи суду в межах інших кримінальних проваджень. Такий підхід узгоджується із принципом презумпції невинуватості, індивідуальним характером кримінальної відповідальності, а також приписами ст. 90 КПК України, яка визначає вичерпні випадки надання судовим рішенням преюдиційного значення у кримінальному провадженні.

Отже, цей вирок та встановлені у ньому фактичні обставини не можуть мати преюдиційного чи доказового значення для встановлення винуватості або причетності до кримінального правопорушення осіб, які не є учасниками цього кримінального провадження. За таких обставин Суд не встановив порушення умовами угоди прав, свобод чи інтересів третіх осіб.

Аналізуючи потенційну можливість порушення прав, свобод чи інтересів третіх осіб у зв`язку із застосуванням узгодженого сторонами додаткового покарання у виді конфіскації майна, Суд враховує, що обвинувачений ОСОБА_7 перебував у зареєстрованому шлюбі, а на частину майна, щодо якого може бути застосована конфіскація, поширюється режим спільної сумісної власності подружжя.

Судом враховано, що колишня дружина ОСОБА_7 є особою, майнові права якої потенційно можуть бути порушені застосуванням такого виду покарання. Водночас конфіскація у цьому випадку стосується виключно частки майна, яка належить обвинуваченому у праві спільної сумісної власності, та не поширюється на майнові права колишньої дружини щодо належної їй частки такого майна.

Крім цього, Суд бере до уваги відсутність з боку колишньої дружини ОСОБА_7 заперечень чи майнових претензій щодо застосування конфіскації у визначеному обсязі (нотаріально посвідчена заява, зареєстрована в реєстрі за № 3011), а також відсутність даних, які б свідчили про оспорювання нею обсягу її майнових прав або про існування спору щодо належності відповідного майна.

За таких обставин Суд не встановив, що затвердження угоди та застосування до ОСОБА_7 узгодженого покарання у виді конфіскації майна призведе до непропорційного втручання у права, свободи чи законні інтереси його колишньої дружини.

Судом також перевірено можливий вплив умов угоди на майнові права третіх осіб у зв`язку з вилученням грошових коштів у сумі 1 000 000 доларів СШАпід час проведення обшуку робочого кабінету ОСОБА_7, щодо яких третя особа заявила про наявність майнового інтересу.

При оцінці цієї обставини Суд враховує, що матеріали провадження містять письмове нотаріально посвідчене волевиявлення відповідної особи щодо надання згоди на перерахування таких коштів на підтримку Збройних Сил України. Вказане волевиявлення свідчить про відсутність з боку такої особи заперечень щодо подальшої долі відповідних грошових коштів та про погодження нею визначеного сторонами способу розпорядження ними.

За таких обставин, Суд доходить висновку, що узгоджені сторонами умови угоди у цій частині не призводять до порушення прав, свобод чи законних інтересів третьої особи.

При вирішенні питання про те, що умовами угоди не порушено прав, свобод чи інтереси сторін, Суд врахував таке:

-факт добровільності її укладення як обвинуваченим, так і прокурором;

-відповідність укладеної угоди вимогам закону;

-дотримання вимог щодо обов`язкової участі захисника при укладанні угоди про визнання винуватості, що забезпечило реалізацію прав обвинувачених на отримання кваліфікованої правової допомоги;

-можливість виконання обвинуваченими взятих на себе за угодою зобов`язань, підтверджена ним у судовому засіданні.

Наведене у сукупності переконує Суд, що умовами угоди не порушуються права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб.

4.6. Щодо наявності фактичних підстав для визнання винуватості

Відповідно до п. 6 ч. 7 ст. 474 КПК України при вирішенні питання про наявність підстав для затвердження угоди суд має переконатися, що наявні фактичні підстави для визнання винуватості.

У цьому контексті Суд враховує, що угода про визнання винуватості укладена сторонами під час судового розгляду. До моменту їх укладення Судом частково досліджувалися докази сторони обвинувачення. Такі докази у сукупності із поясненнями обвинуваченого ОСОБА_7 наданими у судовому засіданні, свідчать про наявність події кримінального правопорушення, причетність обвинуваченого до його вчинення та відповідність його дій ознакам інкримінованого кримінального правопорушення.

Суд враховує, що обвинувачений у судовому засіданні підтвердив обставини, викладені в угоді, беззастережно визнав свою винуватість, а його позиція є послідовною, логічною та такою, що узгоджується з фактичними даними кримінального провадження.

При цьому у Суду відсутні підстави вважати, що визнання винуватості є формальним, вимушеним або таким, що не відповідає фактичним обставинам справи.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку про наявність фактичних підстав для визнання винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КПК України.

4.7. Щодо узгодженого сторонами покарання

Пунктом 1 ч. 7 ст. 474 КПК України закріплено, що підставою для відмови у затвердженні угоди є невідповідність її умов вимогам закону. При цьому за змістом ст. 472 КПК України суттєвою умовою, яку має містити угода про визнання винуватості, є покарання, узгоджене сторонами, а також звільнення обвинуваченого від його відбування з випробуванням (у випадку досягнення такої домовленості).

За умовами угоди сторони дійшли згоди про призначення ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі із застосуванням положень ст. 69-2 КК України на строк 5 (п`ять) років з позбавленням права обіймати посади в судових та правоохоронних органах строком 3 (три) роки та конфіскацією такого майна:

1.квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_3, реєстраційний номер майна 1318633348101;

2.житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_4, реєстраційний номер майна 353105248101;

3.грошових коштів, що перебувають на рахунках ОСОБА_7, в АТ «РАЙФФАЗЕН БАНК АВАЛЬ» (МФО 300335), в сумі 20 000 грн;

4.грошових коштів, що перебувають на рахунках ОСОБА_7, в АТ КБ «ПРИВАТБАНК» (МФО 305299), в сумі 12 000 грн;

5.грошових коштів, що перебувають на рахунках ОСОБА_7, в АТ «УКРСИББАНК» (МФО 351005), в сумі 34 000 доларів США;

6.грошових коштів в сумі 1 700 Євро, що вилучені в ході обшуку 15-16.05.2023 робочого кабінету ОСОБА_7, за адресою: м. Київ, вул. Пилипа Орлика, 8, каб. НОМЕР_9, та зберігаються в індивідуальному сейфі Національного бюро в уповноваженому банку речових доказів (квитанція № 569 від 22.08.2023);

7.грошових коштів у сумі 87 000 доларів США, які є часткою ОСОБА_7 у спільній сумісній власності та знаходяться на рахунках ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_2, в АТ «РАЙФФАЗЕН БАНК АВАЛЬ» (МФО 300335);

8.грошових коштів у сумі 80 000 доларів США, які є часткою ОСОБА_7 у спільній сумісній власності та знаходяться на рахунках ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_2, в АТ «УКРСИББАНК» (МФО 351005).

При цьому згідно з вимогами ст. 472 КПК України ОСОБА_7 надана згода на призначення такого покарання.

За наведених обставин Суд має перевірити на предмет відповідності вимогам закону узгоджене між прокурором ОСОБА_5 та обвинуваченим ОСОБА_7 покарання.

Порядок призначення покарання врегульований ст. 65 КК України. Вказаною нормою закріплено, що суд призначає покарання:1) у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини КК України, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених ч. 2 ст. 53 КК України; 2) відповідно до положень Загальної частини КК України; 3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Як встановлено Судом, ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України.

Санкція цієї статті передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від восьми до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, з конфіскацією майна.

Водночас основне покарання у виді позбавлення волі сторонами угоди визначено строком на 5 (п`ять) років, тобто із відступом від мінімальної межі санкції ч. 4 ст. 368 КК України. Наведене стало наслідком досягнення сторонами домовленості про врахування положень ст. 69-2 КК України.

Оцінюючи можливість застосування вказаної норми кримінального закону, Суд враховує, що КК України був доповнений ст. 69-2 Законом України «Про внесення змін до Кримінального кодексу України та Кримінального процесуального кодексу України щодо вдосконалення регулювання угод про визнання винуватості у кримінальних провадженнях щодо корупційних кримінальних правопорушень та кримінальних правопорушень, пов`язаних з корупцією» від 29.10.2024. Цей закон набрав чинності з 01.11.2024.

Отже, за загальним правилом, ст. 69-2 КК України може застосовуватися при призначенні покарання за корупційні кримінальні правопорушення, вчинені з дня набрання нею чинності, тобто з 01.11.2024.

Водночас, вирішуючи питання щодо можливості поширення положень ст. 69-2 КК України на кримінальне правопорушення, вчинене ОСОБА_7 у травні 2023 року, Суд враховує приписи ст. 58 Конституції України та ч. 1 ст. 5 КК України. Зазначені норми закріплюють фундаментальний правовий принцип, згідно з яким закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію в часі.

Оскільки положення ст. 69-2 КК України закріплюють правові підстави для призначення особі більш м`якого покарання, ніж передбачено законом, вони безумовно поліпшують становище обвинуваченого. З огляду на це, вказана норма має зворотну дію в часі та може застосовуватися при узгодженні сторонами строку основного покарання у виді позбавлення волі за кримінальне правопорушення, вчинене ОСОБА_7 .

Спеціальні правила призначення більш м`якого покарання, ніж передбачено законом, визначені ст. 69-2 КК України, можуть бути застосовані у разі укладання угоди про визнання винуватості у кримінальних провадженнях, зокрема щодо корупційних кримінальних правопорушень, за умови виконання вимог п. 2 або 2-1 ч. 4 ст. 469 КПК України.

За своїм змістом такі спеціальні правила полягають у можливості призначення особі основного покарання нижче від найнижчої межі, встановленої санкцією відповідної статті (частини статті) Особливої частини КК України, однак не нижче від найнижчої межі, встановленої Загальною частиною цього Кодексу для відповідного виду покарання.

Суд враховує, що у цьому кримінальному провадженні між прокурором ОСОБА_5 і обвинуваченим ОСОБА_7 укладено угоду про визнання винуватості, обвинувачення ОСОБА_7 стосується корупційного кримінального правопорушення. Ба більше, попередньо (п. 4.1. Вироку) Судом встановлено, що вимоги п. 2 ч. 4 ст. 469 КПК України, які є необхідною умовою допустимості укладення такої угоди, сторонами дотримано

Тому Суд дійшов висновку, що сторонами правомірно використано можливість щодо погодження обвинуваченому ОСОБА_7 основного покарання із застосуванням положень ст. 69-2 КК України. При цьому погоджений сторонами строк позбавлення волі не є нижчим від найнижчої межі, встановленої ст. 63 КК України.

На підставі викладеного Суд виснує, що визначення сторонами основного покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років узгоджується з вимогами кримінального закону.

Окремо Суд перевіряє на відповідність вимогам закону узгодження сторонами додаткового покарання ОСОБА_7 у виді позбавленням права обіймати посади в судових та правоохоронних органах строком 3 (три) роки.

Суд враховує, що санкція ч. 4 ст. 368 КК України передбачає покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю як обов`язкове додаткове. Строк такого покарання не має перевищувати трьох років.

З огляду на це, Суд встановив, що під час укладання угоди про визнання винуватості сторони правомірно узгодили ОСОБА_7 це покарання та строк його дії в межах, установлених санкцією вказаної статті. Ба більше, визначення сторонами в угоді вказаного додаткового покарання повністю відповідає і характеру вчиненого ОСОБА_7 суспільно небезпечного діяння, оскільки інкриміноване кримінальне правопорушення було вчинене обвинуваченим безпосередньо із використанням можливостей своєї посади та відповідних владних повноважень.

Поряд з позбавленням права обіймати посади в судових та правоохоронних органах сторони узгодили ОСОБА_7 додаткове покарання у виді конфіскації майна.

Санкція ч. 4 ст. 368 КК України, передбачає конфіскацію майна як обов`язкове додаткове покарання. Суд переконаний, що узгодження сторонами такого виду покарання відповідає вимогами кримінального закону.

За змістом ч. 1 ст. 59 КК України покарання у виді конфіскації майна полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого. Якщо конфіскується частина майна, суд повинен зазначити, яка саме частина майна конфіскується, або перелічити предмети, що конфіскуються.

Судом встановлено, що сторони в умовах угоди конкретизували перелік майна, щодо якого узгоджено застосування конфіскації.

Суд зі свого боку перевірив правовий режим майна, визначеного сторонами в угоді як такого, що підлягає конфіскації.

За результатами дослідження поданих сторонами документів Суд встановив, що нерухоме майно, включене сторонами до переліку, а також грошові кошти, розміщені на банківських рахунках ОСОБА_7, належать останньому на праві власності. У зв`язку з цим, конфіскація цього майна повністю узгоджується з приписами ч. 1 ст. 59 КК України.

Водночас іншу частину узгодженого сторонами майна становлять грошові кошти, розміщені на банківських рахунках колишньої дружини обвинуваченого - ОСОБА_9 . У зв`язку з цим Судом окремо перевірено правові підстави включення таких грошових коштів до переліку майна, що підлягає конфіскації.

Суд встановив, що загальний залишок грошових коштів на відповідних рахунках ОСОБА_9 вдвічі перевищує суму коштів, щодо яких сторонами узгоджено застосування конфіскації. Отже, умовами угоди не передбачено конфіскацію всіх коштів, розміщених на рахунку колишньої дружини обвинуваченого, а лише їх половини.

Крім цього, у судовому засіданні, за наслідками дослідження поданих сторонами документів, встановлено, що грошові кошти, розміщені на банківських рахунках колишньої дружини обвинуваченого - ОСОБА_9, набуті під час шлюбу. У зв`язку з цим, такі кошти підлягають оцінці з урахуванням правового режиму спільної сумісної власності подружжя.

Суд не встановив, що узгоджений сторонами обсяг конфіскації виходить за межі майнових прав обвинуваченого або свідчить про очевидне та непропорційне втручання у майнові права його колишньої дружини. Ба більше, Суд бере до уваги відсутність з боку колишньої дружини ОСОБА_7 заперечень чи майнових претензій щодо застосування конфіскації у визначеному обсязі, а також відсутність даних, які б свідчили про оспорювання нею обсягу її майнових прав або про існування спору щодо належності відповідного майна.

За встановлених обставин Суд не вбачає невідповідності цієї умови угоди вимогам закону.

Узгоджуючи ОСОБА_7 покарання, сторони врахували особу обвинуваченого, який раніше не судимий (т. 30, а.с. 74), характеризується позитивно (т. 30, а.с. 167-169), має низку хронічних захворювань (т. 30, а.с. 198-210), відсутність обставин, які б обтяжували покарання обвинуваченого, та наявність обставин, які його пом`якшують.

Так, сторони погодилися, що обставинами, які пом`якшують покарання ОСОБА_7, є щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, допомога Збройним силам України (т. 30, а.с. 175-181).

Під час судового розгляду Судом не встановлено обставин, які б відповідно до положень Загальної частини КК України перешкоджали б призначенню ОСОБА_7 погодженого сторонами покарання. При цьому, з урахуванням всіх обставин справи, Суд вважає, що таке покарання є необхідним і достатнім для кари обвинуваченого, його виправлення, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як ОСОБА_7, так й іншими особами.

На підставі викладеного у сукупності Суд виснує, що узгоджене сторонами покарання (як основне, так і додаткові) повністю відповідає вимогам кримінального закону та здатне досягти цілей, визначених у ч. 2 ст. 50 КК України.

5.Щодо можливості затвердження угоди про визнання винуватості обвинуваченим ОСОБА_7 .

Враховуючи встановлені обставини щодо відповідності умов угоди вимогам чинного законодавства та інтересам суспільства, зважаючи на добровільність її укладення, а також можливість виконання обвинуваченим взятих на себе за угодою зобов`язань, дійшовши висновку про наявність фактичних підстав для визнання обвинуваченим винуватості та відсутність порушених прав, свобод чи інтересів сторін або інших осіб, Суд вважає за можливе затвердити угоду, укладену між прокурором ОСОБА_5 та обвинуваченим ОСОБА_7 .

6.Формулювання обвинувачення та стаття (частина статі) закону України про кримінальну відповідальність, яка передбачає кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_7 .

Указом Президента України від 10.11.2009 № 571/2013 ОСОБА_7 призначено на посаду судді Миколаївського окружного адміністративного суду строком на п`ять років.

Указом Президента України від 10.11.2017 № 357/2017 ОСОБА_7 призначено суддею Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

22.10.2021 ОСОБА_7 обрано Головою Верховного Суду.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 ОСОБА_7 як суддя є носієм судової влади в державі.

За ст. 6 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», здійснюючи правосуддя, суди є незалежними від будь-якого незаконного впливу. Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права.

Статтею 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що суддя зобов`язаний справедливо, безсторонньо та своєчасно розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства; дотримуватися правил суддівської етики, у тому числі виявляти та підтримувати високі стандарти поведінки у будь-якій діяльності з метою укріплення суспільної довіри до суду, забезпечення впевненості суспільства в чесності та непідкупності суддів; виконувати вимоги та дотримуватися обмежень, установлених законодавством у сфері запобігання корупції; звертатися з повідомленням про втручання в його діяльність як судді щодо здійснення правосуддя до Вищої ради правосуддя та до Генерального прокурора упродовж п`яти днів після того, як йому стало відомо про таке втручання.

У ст. 57 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» зазначено, що суддя, вступаючи на посаду, присягає Українському народові об`єктивно, безсторонньо, неупереджено, незалежно, справедливо та кваліфіковано здійснювати правосуддя від імені України, керуватись принципом верховенства права, підкорятись лише закону, чесно і сумлінно здійснювати повноваження та виконувати обов`язки судді, дотримуватися етичних принципів і правил поведінки судді, не вчиняти дій, що порочать звання судді або підривають авторитет правосуддя.

Відповідно до ст. 1, 2 Кодексу суддівської етики, затвердженого ХІ черговим з`їздом суддів України 22.02.2013, ОСОБА_7 як суддя повинен бути прикладом неухильного додержання вимог закону і принципу верховенства права, присяги судді, а також дотримання високих стандартів поведінки з метою зміцнення довіри громадян у чесність, незалежність, неупередженість та справедливість суду і має уникати будь-якого незаконного впливу на його діяльність, пов`язану зі здійсненням правосуддя, бути незалежним від своїх колег у процесі прийняття рішень. Водночас він не має права використовувати своє посадове становище в особистих інтересах чи в інтересах інших осіб та не повинен дозволяти цього іншим.

Відповідно до ст. 39 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» ОСОБА_7 як Голова Верховного Суду:

1) представляє Верховний Суд як найвищий суд у системі судоустрою України у зносинах з органами державної влади, органами місцевого самоврядування, фізичними та юридичними особами, а також із судовими органами інших держав та міжнародними організаціями;

2) визначає адміністративні повноваження заступника Голови Верховного Суду;

3) скликає Пленум Верховного Суду; вносить на розгляд Пленуму подання щодо обрання на посаду секретаря Пленуму; виносить на розгляд Пленуму питання та головує на його засіданнях;

4) контролює ефективність діяльності апарату Верховного Суду, погоджує призначення на посаду керівника апарату суду та його першого заступника, вносить подання про застосування до керівника апарату суду та його першого заступника заохочення або накладення дисциплінарного стягнення відповідно до законодавства;

5) інформує Пленум Верховного Суду про діяльність Верховного Суду;

6) здійснює інші повноваження, визначені законом.

Також ОСОБА_7 як Голова Верховного Суду з питань, що належать до його адміністративних повноважень, видає накази і розпорядження.

Крім того, ОСОБА_7 як Голова Верховного Суду за посадою входить до складу Вищої ради правосуддя.

Таким чином, ОСОБА_7 як суддя та Голова Верховного Суду при виконанні ним службових обов`язків постійно здійснює функції представника влади та згідно з п. 3 примітки до ст. 368 КК України є службовою особою, яка займає особливо відповідальне становище.

Підпунктом «ґ» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» визначено, що суддя є суб`єктом, відповідальним за корупційні правопорушення.

За ст. 22 Закону України «Про запобігання корупції» суддям забороняється використовувати свої службові повноваження або своє становище та пов`язані з цим можливості з метою одержання неправомірної вигоди для себе чи інших осіб.

Згідно зі ст. 23 Закону України «Про запобігання корупції» суддям забороняється безпосередньо або через інших осіб вимагати, просити, одержувати подарунки для себе чи близьких їм осіб від юридичних або фізичних осіб у зв`язку із здійсненням такими особами діяльності, пов`язаної із виконанням функцій держави.

Відповідно до ст. 24 Закону України «Про запобігання корупції» особа, уповноважена на виконання функцій держави, у разі надходження пропозиції щодо неправомірної вигоди або подарунка, незважаючи на приватні інтереси, зобов`язана невідкладно вжити заходів щодо: відмови від пропозиції; за можливості ідентифікувати особу, яка зробила пропозицію; залучити свідків, якщо це можливо, у тому числі з числа співробітників; письмово повідомити про пропозицію безпосереднього керівника (за наявності) або керівника відповідного органу, підприємства, установи, організації, спеціально уповноважених суб`єктів у сфері протидії корупції.

Водночас ОСОБА_7, незважаючи на обов`язок неухильно дотримуватися зазначених вище норм, здійснюючи функції представника судової влади, будучи службовою особою, яка займає особливо відповідальне становище і яка відповідно до вимог указаного законодавства та ч. 2 ст. 19 Конституції України зобов`язана діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, вчинив дії за таких обставин.

23.11.2020 ухвалою Господарського суду міста Києва прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі № 910/15551/20 за позовом компанії «Trimcroft Services Limited» до компанії «Eastcoast United Inc.», компанії «Statex Corp.», компанії «Newport Inc.», компанії «Sayers Holdings Limited», Приватного акціонерного товариства «Ділові партнери», Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, компанії «Ferrexpo AG», Товариства з обмеженою відповідальністю «Солід Дніпро», Товариства з обмеженою відповідальністю «Основа-цінні папери», Акціонерного товариства «Інг Банк Україна», Міністерства юстиції України про визнання недійсним договору в частині та відновлення становища, яке існувало до порушення прав.

У подальшому позови третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору - компаній «Emsworth Assets Limited», «Gilson Investmens Limited» та «Calefort Developments Limited», прийнято для спільного розгляду з первісним позовом та об`єднано в одне провадження.

За результатами розгляду рішенням Господарського суду міста Києва від 27.05.2021 у позовах компаній «Trimcroft Services Limited», «Emsworth Assets Limited», «Gilson Investmens Limited» та «Calefort Developments Limited» відмовлено повністю.

Однак 12.09.2022 постановою Північного апеляційного господарського суду апеляційні скарги зазначених компаній на рішення Господарського суду міста Києва від 27.05.2021 у справі № 910/15551/20 задоволено частково, зазначене рішення Господарського суду міста Києва скасовано та позови компаній «Trimcroft Services Limited», «Emsworth Assets Limited», «Gilson Investmens Limited» та «Calefort Developments Limited» задоволено частково.

Зазначеним судовим рішенням постановлено, зокрема, витребувати із незаконного володіння компанії «Ferrexpo AG»:

- прості іменні акції в кількості 28 897 580 штук номінальною вартістю 9,96 гривні, що становить 9,3218% від загальної кількості акцій у статутному капіталі ПрАТ «Полтавський ГЗК», на користь компанії «Trimcroft Services Limited»;

- прості іменні акції в кількості 37 627 180 штук номінальною вартістю 9,96 гривні, що становить 12,1378% від загальної кількості акцій у статутному капіталі ПрАТ «Полтавський ГЗК», на користь компанії «Calefort Developments Limited»;

- прості іменні акції в кількості 37 627 180 штук номінальною вартістю 9,96 гривні, що становить 12,1378% від загальної кількості акцій у статутному капіталі ПрАТ «Полтавський ГЗК», на користь компанії «Emsworth Assets Limited»;

- прості іменні акції в кількості 20 443 260 штук номінальною вартістю 9,96 гривні, що становить 6,5946% від загальної кількості акцій у статутному капіталі ПрАТ «Полтавський ГЗК», на користь компанії «Gilson Investmens Limited».

Таким чином згідно з постановою Північного апеляційного господарського суду від 12.09.2022 Особа 1, будучи бенефіціарним власником компанії «Ferrexpo AG» (ідентифікаційний код з торговельного реєстру: CHE-109.378.764, місцезнаходження: Банхофштрассе, буд.13, місто Баар, 6340, Швейцарія) та Приватного акціонерного товариства «Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат» (код за ЄДРПОУ 00191282) (далі - ПрАТ «Полтавський ГЗК») через компанії: «The Minco Trust» (реєстраційний код 26462335), зареєстрована в Республіці Сінгапур; «Fevamotinico S.a.r.l.» (реєстраційний № B128246, адреса: 12 Rue Guillaume Schneider, L-2522, Luxembourg, Велике Герцогство Люксембург); «Ferrexpo PLC» (реєстраційний номер компанії: 5432915, місцезнаходження: вулиця Святого Джеймса, буд. 55, Лондон, Англія, SW1A 1LA), внаслідок витребування акцій у компанії «Ferrexpo AG» втрачав право володіння акціями ПрАТ «Полтавський ГЗК» та оперативного контролю господарської діяльності товариства.

На зазначену постанову Північного апеляційного господарського суду були подані касаційні скарги. Ухвалою від 11.10.2022 Касаційний господарський суд Верховного суду відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ПрАТ «Ділові партнери», а ухвалою від 21.10.2022 - за касаційною скаргою компанії «Ferrexpo AG».

Вже 01.12.2022 Касаційний господарський суд задовольнив клопотання компаній «Trimcroft Services Limited» і «Ferrexpo AG» та передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду для вирішення низки виключних правових проблем.

19.01.2023 ухвалою Великої Палати Верховного Суду (яка оприлюднена в Єдиному державному реєстрі судових рішень 15.02.2023) прийнято до розгляду справу № 910/15551/20 за касаційними скаргами ПрАТ «Ділові партнери» на постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.09.2022, а також компанії «Ferrexpo AG» на постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.09.2022 та ухвали Північного апеляційного господарського суду від 14.01.2022, від 23.06.2022, від 29.06.2022, від 29.08.2022, від 30.08.2022 та від 08.09.2022.

Розгляд вказаної справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження на 15.03.2023.

Розуміючи можливість втрати права володіння акціями та оперативного контролю господарської діяльності ПрАТ «Полтавський ГЗК», у період з 19.01.2023 по 06.03.2023 у бенефіціарного власника компанії «Ferrexpo AG» та ПрАТ «Полтавський ГЗК» Особа 1 виник злочинний умисел, направлений на надання суддям Великої Палати Верховного Суду неправомірної вигоди за ухвалення ними судового рішення в інтересах Особа 1 та компанії «Ferrexpo AG» про скасування постанови Північного апеляційного господарського суду від 12.09.2022.

Водночас, керуючий партнер адвокатського бюро «Горецький і партнери» ОСОБА_10, довідавшись про наявність на розгляді Великої Палати Верховного Суду судової справи № 910/15551/20, вирішив запропонувати Особа 1 свої юридичні послуги в цій справі, про що у січні-лютому 2023 року спочатку повідомив начальнику служби безпеки ПрАТ «Полтавський ГЗК» Особа 2, а у подальшому адвокату адвокатського об`єднання «Юридична фірма «Ілляшев та партнери» (код за ЄДРПОУ 33401270) Особа 3, яким розповів про своє особисте знайомство та дружні відносини з Головою Верховного Суду ОСОБА_7 .

Розуміючи, що самостійно, без сприяння інших осіб, Особа 1 не зможе надати суддям Великої Палати Верховного Суду неправомірну вигоду, він вирішив залучити до скоєння злочину, у тому числі, ОСОБА_10

Наприкінці лютого - початку березня 2023 року усвідомлюючи, що ОСОБА_7 як Голова Верховного Суду та суддя Великої Палати Верховного Суду, а також інші судді Великої Палати Верховного Суду є службовими особами, які займають особливо відповідальне становище, реалізуючи свій злочинний умисел, Особа 1 доручив Особа 3 з`ясувати через ОСОБА_10 можливість надання Голові Верховного Суду ОСОБА_7 та іншим суддям Великої Палати Верховного Суду неправомірної вигоди за прийняття ними судового рішення в інтересах Особа 1 та компанії «Ferrexpo AG» про скасування постанови Північного апеляційного господарського суду від 12.09.2022.

Діючи на виконання доручення Особа 1, наприкінці лютого - початку березня 2023 року, перебуваючи в приміщенні адвокатського об`єднання «Юридична фірма «Ілляшев та партнери», розташованому за адресою: м. Київ, вул. Кудрявська, 11, при особистій зустрічі з ОСОБА_10 Особа 3 повідомив про наміри Особа 1 надати неправомірну вигоду суддям Великої Палати Верховного Суду та безпосередньо Голові Верховного Суду ОСОБА_7 .

Після розмови з Особа 3 і до 06.03.2023 ОСОБА_10, також усвідомлюючи, що ОСОБА_7 як Голова Верховного Суду та суддя Великої Палати Верховного Суду, а також інші судді Великої Палати Верховного Суду є службовими особами, які займають особливо відповідальне становище, достеменно знаючи про тривалі дружні відносини Голови Верховного Суду ОСОБА_7 та Особа 4, попросив останнього довести до відома ОСОБА_7 бажання Особа 1 отримати на свою користь і користь компанії «Ferrexpo AG» судове рішення у справі № 910/15551/20 про скасування постанови Північного апеляційного господарського суду від 12.09.2022, а також про готовність надати за винесення такого рішення неправомірну вигоду.

Довідавшись від ОСОБА_10 та Особа 4 про готовність Особа 1 надати неправомірну вигоду за винесення судового рішення, у Голови Верховного Суду ОСОБА_7, який входив до складу Великої Палати, виник злочинний умисел, направлений на одержання неправомірної вигоди в особливо великому розмірі.

Будучи суддею та Головою Верховного Суду, усвідомлюючи, що Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики, здійснює правосуддя як суд касаційної інстанції, а у випадках, визначених процесуальним законом, - як суд першої або апеляційної інстанції, розуміючи, що перегляд судових рішень у Верховному Суді як суді касаційної інстанції здійснюється колегіально, що унеможливлює одноособове прийняття ним рішення на користь особи, яка пропонує надати неправомірну вигоду, ОСОБА_7 вступив у попередню змову з іншими суддями Великої Палати Верховного суду, які погодились за неправомірну вигоду винести судове рішення в інтересах Особа 1 та компанії «Ferrexpo AG» про скасування постанови Північного апеляційного господарського суду від 12.09.2022.

Погоджуючись на одержання неправомірної вигоди, ОСОБА_7 повідомив Особа 4 та ОСОБА_10, що він та інші судді Великої Палати Верховного Суду готові за неправомірну вигоду винести судове рішення про задоволення касаційних скарг та скасування постанови Північного апеляційного господарського суду від 12.09.2022.

У подальшому, але до 06.03.2023 отриману від ОСОБА_7 інформацію ОСОБА_10 повідомив Особа 3 для її передачі Особа 1.

Надалі Особа 1, продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, доручив своїй довіреній особі - директору з безпеки ПрАТ «Полтавський ГЗК» Особа 2 зустрітись з ОСОБА_10 для обговорення остаточного розміру неправомірної вигоди.

06.03.2023, близько 12 години, діючи на виконання вказівок Особа 1, директор з безпеки ПрАТ «Полтавський ГЗК» Особа 2 прибув до офісу ОСОБА_10, який розташований за адресою: м. Київ, вул. Полтавська, 10. Під час зустрічі, яка відбулась у присутності Особа 4, Особа 2 повідомив ОСОБА_10 про готовність Особа 1 надати Голові Верховного Суду ОСОБА_7 та іншим суддям Великої Палати Верховного Суду неправомірну вигоду у розмірі 2 700 000 доларів США за ухвалення ними судового рішення в інтересах Особа 1 та компанії «Ferrexpo AG» про скасування постанови Північного апеляційного господарського суду від 12.09.2022. При цьому ОСОБА_10, бажаючи посприяти Особа 1 у скоєнні злочину, погодився передати ОСОБА_7 цю пропозицію Особа 1 надати йому та іншим суддям Великої Палати Верховного Суду неправомірну вигоду.

У свою чергу ОСОБА_10 домовився з Особа 4 повідомити ОСОБА_7, що Особа 1 згоден надати в якості неправомірної вигоди лише 2 000 000 доларів США, з яких 1 800 000 доларів США будуть передані ОСОБА_7 та іншим суддям Великої Палати Верховного Суду, а 200 000 доларів США будуть розподілені між ОСОБА_10 та Особа 4, що і було зроблено. Також ОСОБА_10 і Особа 4 домовились, що інша частина неправомірної вигоди у розмірі 700 000 доларів США також буде розподілена між ними особисто, однак цю інформацію ОСОБА_10 приховав від Особа 1 та ОСОБА_7 .

Після цього, у період з 06.03.2023 по 08.03.2023, ОСОБА_10, реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на пособництво Особа 1 у висловленні пропозиції та наданні неправомірної вигоди Голові Верховного Суду ОСОБА_7 та іншим суддям Великої Палати Верховного Суду за винесення на користь Особа 1 та на користь компанії «Ferrexpo AG» судового рішення у справі № 910/15551/20 про скасування постанови Північного апеляційного господарського суду від 12.09.2022, довів до відома ОСОБА_7 пропозицію Особа 1 неправомірної вигоди.

У вказаний вище період ОСОБА_7, реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на одержання неправомірної вигоди в особливо великому розмірі, прийняв пропозицію Особа 1 неправомірної вигоди, про що повідомив ОСОБА_10 та запевнив його у своїй готовності ухвалити необхідне Особа 1 судове рішення. Таким чином ОСОБА_7, будучи Головою та суддею Верховного Суду, прийняв пропозицію неправомірної вигоди для себе та інших суддів Великої Палати Верховного Суду в сумі 1 800 000 доларів США, що згідно з офіційним курсом гривні до іноземних валют Національного банку України станом на 06-08.03.2023 складає 65 823 480 грн.

08.03.2023, знаходячись у приміщенні адвокатського об`єднання «Фінанси та кредит лекс», розташованого за адресою: м. Київ, вул. Володимирська, 29, у режимі відеоконференції між ОСОБА_10 та Особа 1, у присутності адвоката Особа 5, відбулась розмова, під час якої Особа 1 підтвердив свої злочинні наміри надати Голові Верховного Суду ОСОБА_7 та іншим суддям Великої Палати Верховного Суду, за участі ОСОБА_10, неправомірну вигоду.

10.03.2023 ОСОБА_10, враховуючи позицію ОСОБА_7, повідомив Особа 1, що до призначеного на 15.03.2023 судового засідання у справі № 910/15551/20 останньому необхідно зібрати та передати частину неправомірної вигоди.

На вимогу ОСОБА_7 грошові кошти, які є предметом неправомірної вигоди, після їх фактичного надходження ОСОБА_10, повинні були утримуватися (переховуватися) у таємному місці (сховищі) для зменшення ризиків викриття правоохоронними органами до подальших інструкцій ОСОБА_7 щодо способу їх передачі йому та іншим суддям Великої Палати Верховного Суду.

У свою чергу ОСОБА_7, діючи спільно з іншими суддями Великої Палати Верховного Суду, забезпечив перенесення судового розгляду справи № 910/15551/20 на 19.04.2023.

17.03.2023 ОСОБА_10, попередньо отримавши 14.03.2023 інформацію від ОСОБА_7, повідомив Особа 1, що судове засідання у справі № 910/15551/20, призначене на 15.03.2023, перенесено на іншу дату - 19.04.2023 для надання останньому можливості зібрати та передати всю суму неправомірної вигоди.

У період з 13.03.2023 по 07.04.2023 Особа 1, діючи через Особа 5 та інших осіб, частинами передав ОСОБА_10 грошові кошти в загальній сумі 2 700 000 доларів США, що згідно з офіційним курсом гривні до іноземних валют Національного банку України станом на 13.03.2023-07.04.2023 складає 98 735 220 грн., для їхнього подальшого надання Голові Верховного Суду ОСОБА_7 та іншим суддям Великої Палати Верховного Суду як неправомірну вигоду за винесення на користь Особа 1 та на користь компанії «Ferrexpo AG» судового рішення у справі № 910/15551/20 про скасування постанови Північного апеляційного господарського суду від 12.09.2022. Про отримання від Особа 1 грошових коштів ОСОБА_10 повідомив ОСОБА_7 .

Отримані від Особа 1 грошові кошти ОСОБА_10 спочатку зберігав у власному офісі за адресою: м. Київ, вул. Полтавська, 10, а в подальшому перемістив частину для зберігання до індивідуального сейфу в спеціальному сховищі, орендованому ОСОБА_10 у відділенні № 963 АТ «УкрСиббанк» за адресою: м. Київ, вул. Юрія Іллєнка, 6.

19.04.2023 судді Великої Палати Верховного Суду, у тому числі ОСОБА_7, винесли постанову у справі № 910/15551/20, якою, зокрема:

- касаційні скарги ПрАТ «Ділові партнери» та Компанії «Ferrexpo AG» задоволені частково;

- постанова Північного апеляційного господарського суду від 12.09.2022 у справі № 910/15551/20 скасована;

- рішення Господарського суду міста Києва від 27.05.2021 у справі № 910/15551/20 змінено в мотивувальній частині;

- в іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 27.05.2021 у справі № 910/15551/20 залишено в силі.

При цьому, ОСОБА_7, будучи впевненим у достатній кількості голосів для прийняття такого рішення Великою Палатою Верховного Суду, розуміючи, що грошові кошти, які є предметом неправомірної вигоди, вже надані Особа 1 і зберігаються у ОСОБА_10, діючи з метою приховування протиправності своїх дій, висловився про приєднання до окремої думки іншого судді Великої Палати Верховного Суду, таким чином створюючи враження про свою незацікавленість в ухваленні судового рішення на користь Особа 1 та компанії «Ferrexpo AG».

01.05.2023 ОСОБА_7, діючи спільно з іншими суддями Великої Палати Верховного Суду, надіслав Особа 4 повідомлення, в якому надав вказівку поділити отриману від Особа 1 суму неправомірної вигоди наступним чином: 10 пакетів сформувати по 100 000 доларів США, 2 пакети по 150 000 доларів США та один пакет - 50 000 доларів США, а решту суми, тобто 450 000 доларів США, на певний час залишити на зберіганні у ОСОБА_10 та Особа 4. При цьому, за вказівкою ОСОБА_7 передати неправомірну вигоду повинен був Особа 4.

02.05.2023, близько 16-17 години, у відділенні № 963 АТ «УкрСиббанк», розташованого за адресою: м. Київ, вул. Юрія Іллєнка, 6, ОСОБА_10 та Особа 4, діючи на виконання вказівок ОСОБА_7, забрали з орендованого ОСОБА_10 індивідуального сейфу частину грошових коштів, наданих Особа 1 в якості неправомірної вигоди для Голови та суддів Великої Палати Верховного Суду, а частину - перемістили до індивідуального сейфу, орендованого Особа 4 у цьому ж відділенні № 963.

Цього ж дня, знаходячись у власному офісі за адресою: м. Київ, вул. Полтавська, 10, Особа 4 на виконання вказівок ОСОБА_7 сформував 13 пакетів з неправомірною вигодою у загальному розмірі 1 348 800 доларів США (замість необхідних 1 350 000 доларів США внаслідок помилки при підрахунку), де і продовжив зберігати у зазначеному офісі.

03.05.2023, близько 21 години, Особа 4, попередньо домовившись по телефону з ОСОБА_7, забрав з офісу вищевказані грошові кошти та доставив їх до квартири за місцем проживання ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_5, де передав їх особисто ОСОБА_7 .

Таким чином ОСОБА_7 одержав 03.05.2023 для себе та інших суддів Верховного Суду від Особа 1, який діяв за пособництва ОСОБА_10 та інших осіб, першу частину неправомірної вигоди в сумі 1 348 800 доларів США, що згідно з офіційним курсом гривні до іноземних валют Національного банку України станом на 03.05.2023 складає 49 323 727 грн 68 коп.

08.05.2023 ОСОБА_7 повідомив Особа 4 про передачу частини неправомірної вигоди, одержаної від Особа 1, іншим суддям Великої Палати Верховного Суду та надав вказівку передати йому другу частину неправомірної вигоди у розмірі 450 000 доларів США 15.05.2023.

15.05.2023 Особа 4 забрав у відділенні № 963 АТ «УкрСиббанк», розташованому за адресою: м. Київ, вул. Юрія Іллєнка, 6, з орендованого ним індивідуального сейфу в спеціальному сховищі решту неправомірної вигоди в сумі 450 000 доларів США, раніше одержаної від Особа 1.

У цей же день, близько 20 години 30 хвилин, Особа 4, попередньо домовившись по телефону з ОСОБА_7, доставив другу частину неправомірної вигоди в сумі 450 000 доларів США до квартири за місцем проживання ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_5, де передав їх особисто ОСОБА_7 .

Таким чином ОСОБА_7 одержав 15.05.2023 для себе та інших суддів Верховного Суду від Особа 1, який діяв за пособництва ОСОБА_10 та інших осіб, другу частину неправомірної вигоди в сумі 450 000 доларів США, що згідно з офіційним курсом гривні до іноземних валют Національного банку України станом на 15.05.2023 складає 16 455 870 грн.

Отже, ОСОБА_7, будучи службовою особою, яка займає особливо відповідальне становище, прийняв пропозицію та одержав за попередньою змовою групою осіб, неправомірну вигоду в особливо великому розмірі для себе та третіх осіб за вчинення в інтересах того, хто запропонував та надав неправомірну вигоду, та інтересах третьої особи дій з використанням наданої йому влади та службового становища, тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 368 КК України.

7.Інші питання, які вирішуються судом при ухваленні вироку

7.1. Рішення щодо цивільного позову у кримінальному провадженні

Внаслідок протиправних дій ОСОБА_7 шкоди, яка б підлягала відшкодуванню у розумінні п. 2 ч. 4 ст. 469 КПК України, завдано не було. Цивільний позов у цьому кримінальному провадженні не пред`являвся.

7.2. Рішення щодо речових доказів і документів

Відповідно до ч. 9 ст. 100 КПК України під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження, судом вирішується питання про долю речових доказів і документів, які були надані суду.

Судом встановлено, що низка речей набула статус речових доказів під час досудового розслідування у кримінальному провадженні № 52023000000000202 від 01.05.2023 на підставі:

(1) постанови про визнання речовими доказами та приєднання їх до матеріалів кримінального провадження від 22.05.2023 (п. 77, ІІ розділу реєстру матеріалів досудового розслідування (далі - Реєстр), (т. 29, а.с. 114-116),

(2) постанови про визнання речовими доказами грошових коштів від 23.05.2023 (п. 80, ІІ розділу Реєстру, т. 28, а.с. 28-32),

(3) постанови про визнання речовими доказами грошових коштів від 23.05.2023 (п. 81, ІІ розділу Реєстру, т. 28, а.с. 33-34),

(4) постанови про визнання речовими доказами грошових коштів від 24.05.2023 (п. 89, ІІ розділу Реєстру, т. 28, а.с. 150-157),

(5) постанови про визнання речовими доказами мобільних телефонів від 24.05.2023 (п. 90, ІІ розділу Реєстру, т. 27, а.с. 63-64),

(6) постанови про визнання речовими доказами від 25.05.2023 (п. 93, ІІ розділу Реєстру, т. 30, а.с. 1-71),

(7) постанови про визнання речовими доказами та приєднання їх до матеріалів кримінального провадження від 25.05.2023 (п. 94, ІІ розділу Реєстру, т. 26, а.с. 150-153),

(8) постанова про визнання речовими доказами від 29.05.2023 (п. 97, ІІ розділу Реєстру, т. 30, а.с. 72-73),

(9) постанови про визнання речовими доказами від 30.05.2023 (п. 99, ІІ розділу Реєстру, т. 25, а.с. 174-175),

(10) постанови про визнання речовими доказами грошових коштів від 04.08.2023 (п. 141, ІІ розділу Реєстру, т. 26, а.с. 193-194),

(11) постанови про визнання речовими доказами грошових коштів від 04.08.2023 (п. 142, ІІ розділу Реєстру, т. 27, а.с. 197-198).

Водночас під час судового розгляду з`ясовано, що частину з таких речей повернуто володільцям, що підтверджується наявними у матеріалах провадження розписками про отримання майна (т. 28, а.с. 109, т. 29, а.с. 4). Інша частина речей постановами органу досудового розслідування від 25.09.2023 (т. 12, а.с. 205-230) та від 03.10.2023 (т. 13, а.с. 221-244) виділена з кримінального провадження № 52023000000000202 від 01.05.2023.

Крім цього, частина речових доказів, яка перебувала у володінні сторони обвинувачення та Судом не досліджувалася, до моменту ухвалення вироку була передана до іншого кримінального провадження на виконання ухвали від 01.06.2026 про надання тимчасового доступу до речей і документів, що підтверджується протоколом тимчасового доступу від 03.06.2026 та описом речей і документів, вилучених на підставі відповідної ухвали.

За таких обставин Суд констатує відсутність як у розпорядженні колегії суддів, так і у матеріалах кримінального провадження № 52023000000000202 від 01.05.2023, таких речових доказів. Адже їх процесуальна доля вирішена процесуальними діями та рішеннями, прийнятими до ухвалення вироку. У зв`язку з цим окремого рішення про їх подальшу долю у порядку ст. 100 КПК України Суд не ухвалює.

Разом з цим, на момент ухвалення вироку у кримінальному провадженні № 52023000000000202 від 01.05.2023 перебувають два речових докази, долю яких Суд вирішує так:

-Телефон Realme RMX3231 (серійний номер: НОМЕР_10) з сім-карткою, визнаний речовим доказом постановою від 29.05.2023, - підлягає поверненню володільцю ОСОБА_7 :

-грошові кошти у сумі 548 700 доларів США, визнані речовим доказом постановою від 25.05.2023, - підлягають стягненню у власність держави на підставі п. 3 ч. 1 ст. 96-2 КК України (п. 7.3. Вироку).

Окремо Суд вирішує долю документів, долучених сторонами, шляхом їх залишення у матеріалах кримінального провадження. Водночас підлягають поверненню ОСОБА_7, вилучені 15-16.05.2023 у його робочому кабінеті, щоденник для нотаток коричневого кольору із золотим тисненням, надписами та зображенням будівлі Верховного Суду, у якому кульковими ручками записані логіни та паролі облікових записів; блокнот для нотаток сріблястого кольору із надписом « ОСОБА_7 », у якому містяться чорнові записи.

7.3. Рішення щодо спеціальної конфіскації

Відповідно до ч. 9 ст. 100 КПК України під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження, судом вирішується питання про спеціальну конфіскацію.

З огляду на вищезазначені законодавчі положення, враховуючи умови угоди узгоджені сторонами, Суд вважає за необхідне застосувати спеціальну конфіскацію до грошових коштів, що були предметом кримінального правопорушення, а також коштів, на які було перетворено предмет кримінального правопорушення, а саме:

-грошових коштів в сумі 548 700 (п`ятсот сорок вісім тисяч сімсот) доларів США, вилучених в ході обшуку 15-16.05.2023 робочого кабінету ОСОБА_7, за адресою: м. Київ, вул. Пилипа Орлика, 8, каб. НОМЕР_9, на підставі п. 3 ч. 1 ст. 96-2 КК України;

-грошових коштів в сумі 450 000 (чотириста п`ятдесят тисяч) доларів США, вилучених у ході обшуку 15-16.05.2023 квартири за місцем проживання ОСОБА_7, за адресою: АДРЕСА_5, на підставі п. 3 ч. 1 ст. 96-2 КК України;

-грошових коштів в сумі 242 000 (двісті сорок дві тисячі) доларів США, вилучених у ході обшуку 15-16.05.2023 квартири за місцем проживання ОСОБА_7, за адресою: АДРЕСА_5, на підставі п. 3 ч. 1 ст. 96-2 КК України;

-грошових коштів в сумі 8 000 (вісім тисяч) доларів США, вилучених у ході обшуку 15-16.05.2023 квартири за місцем проживання ОСОБА_7, за адресою: АДРЕСА_5, на підставі ч. 2 ст. 96-2 КК України.

7.4. Рішення щодо процесуальних витрат у кримінальному провадженні

У рішенні, яким завершується розгляд кримінального провадження по суті суд повинен вирішити питання про розподіл процесуальних витрат. Водночас, у матеріалах справи відсутні документально підтверджені відомості про понесені процесуальні витрати жодною із сторін кримінального провадження. Про понесення таких витрат не було заявлено ні стороною захисту, ні стороною обвинувачення у судовому засіданні.

7.5. Рішення про винагороду викривачу

Підстави для виплати винагороди викривачу відсутні .

7.6. Рішення щодо заходів забезпечення кримінального провадження

За змістом ч. 2 ст. 131 КПК України до заходів забезпечення кримінального провадження належать в тому числі арешт та запобіжний захід.

7.6.1. Рішення щодо арештів у кримінальному провадженні

Частиною 4 ст. 174 КПК України визначено, що суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, непризначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.

Розділ ІІІ Реєстру містить відомості про те, що у кримінальному провадженні № 52023000000000202 від 01.05.2023 арешти на майно накладено ухвалами у справах № 991/4422/23, 991/4430/23, 991/4386/23, 991/4388/23, 991/4432/23, 991/4431/23, 991/4433/23, 991/4429/23, 991/4389/23, 991/4435/23, 991/4427/23, 991/4919/23, 991/5706/23.

Вирішуючи питання щодо цих арештів, Суд встановив, що арешт, накладений на майно ухвалою у справі № 991/4388/23, скасовано під час досудового розслідування у порядку, передбаченому ст. 174 КПК України (ухвала від 27.07.2023 у справі № 991/6570/23). У такому ж порядку під час судового розгляду цього кримінального провадження було скасовано арешт, накладений ухвалою у справі № 991/5706/23. За наведених обставин Суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для повторного вирішення питання щодо цих арештів одночасно з ухваленням вироку.

Крім цього, Судом встановлено, що матеріали щодо майна, на яке накладено арешт ухвалою у справі 991/4431/23, постановою від 03.10.2023 (т. 13, а.с. 221-244) виділені до іншого кримінального провадження. У зв`язку з цим питання про подальшу дію такого арешту підлягає вирішенню в межах відповідного кримінального провадження.

Суд враховує, що арешт майна є заходом забезпечення кримінального провадження, який застосовується з метою досягнення дієвості провадження, у якому він застосований. Водночас, досліджені матеріали (протокол тимчасового доступу від 03.06.2026 та опис речей і документів, вилучених на підставі ухвали від 01.06.2026) підтверджують, що речі, арештовані ухвалами у справах № 991/4430/23, 991/4386/23, 991/4429/23, 991/4389/23, 991/4427/23, втратили статус речових доказів у кримінальному провадженні № 52023000000000202 від 01.05.2023

У зв`язку з цим Суд виснує, що подальше існування вказаного заходу забезпечення у кримінальному провадженні № 52023000000000202 від 01.05.2023 втратило процесуальну доцільність, а тому арешти, накладені ухвалами у справах № 991/4430/23, 991/4386/23, 991/4429/23, 991/4389/23, 991/4427/23, необхідно скасувати.

З цих самих підстав Суд вважає за необхідне скасувати арешт, накладений ухвалою у справі № 991/4435/23, в частині арешту:

-мобільного телефону IPhone 13 Pro у чохлі (Model Number MLUE3J/A, Serial Number НОМЕР_1, IMEI1 - НОМЕР_2, IMEI2 - НОМЕР_3 ) з сім-карткою у слоті з надписом BIM SELL з IMSI НОМЕР_4 та коробкою (втратив статус речового доказу у кримінальному провадженні на підставі постанови про виділення матеріалів досудового розслідування від 03.10.2023);

-мобільного телефону IPhone 14 Pro чорного кольору у прозорому чохлі (втратив статус речового доказу у кримінальному провадженні на підставі ухвали від 01.06.2026 про надання тимчасового доступу до речей і документів, протоколу тимчасового доступу від 03.06.2026 з описом речей і документів, вилучених на підставі відповідної ухвали);

-чоловічої шкіряної сумки коричневого кольору (втратила статус речового доказу у кримінальному провадженні на підставі ухвали від 01.06.2026 про надання тимчасового доступу до речей і документів, протоколу тимчасового доступу від 03.06.2026 з описом речей і документів, вилучених на підставі відповідної ухвали).

Крім цього, з огляду на прийняте Судом рішення (п. 7.2. Вироку) про повернення ОСОБА_7, вилучених 15-16.05.2023 у його робочому кабінеті, щоденника і блокнота, Суд вважає за необхідне скасувати з них арешт, накладений ухвалою у справі № 991/4435/23.

В іншій частині арешт, накладений названою ухвалою, слід залишити в силі з метою забезпечення виконання вироку в частині спеціальної конфіскації та конфіскації майна як виду покарання.

З огляду на втрату процесуальної доцільності через відсутність у кримінальному провадженні, Суд вважає за необхідне скасувати арешт накладений ухвалою у справі № 991/4432/23 на мобільний телефон iPhone 13, s/n НОМЕР_5, модель MLNC3J/A, IMEI1 - НОМЕР_6, IMEI2 - НОМЕР_7, виділений із матеріалів кримінального провадження постановою від 03.10.2023.

Також, з підстав відсутності процесуальної доцільності подальшого застосування заходу забезпечення, Суд вважає за можливе скасувати арешт, накладений ухвалою у справі № 991/4433/23, на проєкт рішення - постанови ВС від 19.04.2023 у справі № 910/15551/20 з правками судді ОСОБА_11 на 50 арк.

Крім цього, на переконання Суду, підлягає скасуванню арешт, накладений ухвалою у справі № 991/4422/23, на частину квартири за адресою: АДРЕСА_6, (реєстраційний номер майна 18087013). Наведене пояснюється тим, що умовами угоди про визнання винуватості конфіскацію такого майна не передбачено, а тому підстави для конфіскації такого майна Судом відсутні.

Водночас на інше майно арешт, накладений ухвалою у справі № 991/4422/23, слід залишити в силі з метою забезпечення виконання вироку в частині конфіскації майна як виду покарання.

Задля забезпечення виконання вироку в частині конфіскації майна, Суд вважає за необхідне залишити в силі арешт, накладений ухвалою у справі № 991/4919/23, в частині майна, яка не була скасована під час судового розгляду

7.6.2. Рішення щодо запобіжних заходів у кримінальному провадженні

За змістом п. 2 ч. 4 ст. 374 КПК України Суд ухвалюючи вирок зобов`язаний прийняти рішення, в тому числі про запобіжний захід до набрання вироком законної сили.

У судовому засіданні встановлено, що ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 18.05.2023 у справі № 991/4344/23 (провадження № 1-кс/991/4367/23) до ОСОБА_7 застосовано запобіжний захід у виді тримання під ватрою строком на 60 днів. Одночасно з цим ОСОБА_7 визначено альтернативний запобіжний захід у виді застави (т. 14, а.с. 18-19, 20-33).

Строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою неодноразово продовжувався, а розмір альтернативного запобіжного заходу у виді застави зменшувався.

Востаннє 30.01.2024 слідчим суддею Вищого антикорупційного суду ОСОБА_7 продовжено строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою та визначено альтернативний запобіжний захід у виді застави у розмірі 6 000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 18 168 000 грн (т. 4, а.с. 96-109, т. 10, а.с. 47-60, т. 15, а.с. 91-97).

Відповідно до платіжної інструкції № 1837 (т. 10, а.с. 77,т. 15, а.с. 98) ТОВ «ТК «СОЛТІС» 31.01.2024 внесено за ОСОБА_7 заставу. У зв`язку з чим останнього звільнено з-під варти.

Отже, з 31.01.2024 ОСОБА_7 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.

Судом встановлено, що запобіжний захід, застосований до ОСОБА_7, не був скасований. Так само застава не була звернена в дохід держави. За таких обставин на момент ухвалення вироку щодо обвинуваченого ОСОБА_7 діє запобіжний захід у виді застави.

Прокурор ОСОБА_5 просив змінити запобіжний захід до набрання вироком законної сили, застосувавши до ОСОБА_7 запобіжний захід у виді тримання під вартою. Додатково порушив перед Судом питання про затримання обвинуваченого негайно після оголошення вироку.

Обстоюючи свою позицію прокурор послався на тяжкість та обставини вчиненого ОСОБА_7 кримінального правопорушення; узгоджене сторонами покарання, яке обвинувачений має відбувати реально; наявність ризику переховування обвинуваченого, що обґрунтовується, окрім вищезазначеного, характером посади, яку обіймав обвинувачений ОСОБА_7, наявністю широкого кола знайомств серед службових осіб правоохоронних та інших державних органів, наявністю соціальних зв`язків за межами території України.

Вирішуючи питання про запобіжний захід до набрання вироком законної сили Суд враховує, що за змістом ч. 1 ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження слугують досягненню його дієвості. У цьому контексті застосування запобіжних заходів відповідно до ст. 177 КПК України спрямоване на забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого та запобігання, в тому числі ризику його переховування.

Суд вважає, що суворість призначеного покарання є релевантним чинником при оцінці ризику переховування, адже загроза втрати свободи на тривалий строк є потужним стимулом для спроби особи уникнути відповідальності.

Крім цього, в контексті ризику переховування обвинуваченого, колегія суддів враховує, що неповнолітній син ОСОБА_7 разом з матір`ю проживають за межами території України. Зазначена обставина об`єктивно свідчить про суттєве послаблення зв`язків обвинуваченого безпосередньо з державою Україна.

Суд також бере до уваги характер посади, яку обіймав обвинувачений ОСОБА_7, наявність широкого кола знайомств серед службових осіб правоохоронних та інших державних органів, які за певних умов обвинувачений може використати з метою переховування.

Наведене переконує Суд, що більш м`який запобіжний захід, ніж тримання під вартою, не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку ОСОБА_7 до набрання вироком законної сили та не забезпечить дієвості кримінального провадження.

З огляду на ухвалення обвинувального вироку та з метою забезпечення призначеного покарання, запобігання ризику переховування, Суд вважає за необхідне застосувати до ОСОБА_7 запобіжний захід у виді тримання під вартою до набрання вироком законної сили.

У відповідності до положень ч. 11 ст. 182 КПК України повернути заставодавцю - ТОВ «ТК «СОЛТІС»суму застави у розмірі18 168 000 (вісімнадцять мільйонів сто шістдесят вісім тисяч) грн, внесену на депозитний рахунок Вищого антикорупційного суду за ОСОБА_7 на виконання ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 30.01.2024 у справі № 991/715/24.

7.7. Рішення щодо зарахування у строк покарання попереднього ув`язнення

Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України попереднє ув`язнення зараховується судом у строк покарання у разі засудження до позбавлення волі день за день.

Вирішуючи питання про зарахування строку попереднього ув`язнення ОСОБА_7 . Суд виходить із того, що за своєю правовою природою попереднє ув`язнення охоплює весь період перебування особи у стані позбавлення свободи до набрання вироком законної сили, а не обмежується лише часом дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, застосованого ухвалою слідчого судді.

Інше тлумачення наведених положень кримінального закону фактично призвело б до безпідставного виключення із періоду, який підлягає зарахуванню, проміжку часу, у який особу було затримано, попри те, що впродовж такого строку вона зазнавала аналогічного за характером та інтенсивністю обмеження права на свободу, як і під час подальшого тримання під вартою.

З огляду на викладене, при вирішенні питання про зарахування строку попереднього ув`язнення Суд враховує не лише строк тримання ОСОБА_7 під вартою на підставі ухвали слідчого судді, але й строк його затримання.

Судом встановлено, що фізичне затримання ОСОБА_7 відбулося о 12 год 32 хв 16.05.2023 (т. 14, а.с. 1-4).

Водночас матеріали провадження містять відомості про те, що затриманню передувало проведення обшуку помешкання ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_5, який розпочався 15.05.2023 (т. 7, а.с. 196-199, т. 8, а.с. 220-225, т. 25, а.с. 1-161). При цьому Суд враховує, що під час проведення обшуку ОСОБА_7 був позбавлений можливості вільно залишити місце його проведення, тобто фактично зазнавав обмеження свободи пересування ще до процесуального оформлення затримання.

За змістом ст. 209 КПК України особа є затриманою з моменту, коли вона силою або через підкорення наказу змушена залишатися поряд із уповноваженою службовою особою чи в приміщенні, визначеному уповноваженою службовою особою.

Тобто законодавець момент затримання пов`язує не з часом складення протоколу затримання, а з моментом позбавлення особи свободи пересування.

Аналогічний підхід застосовується і в практиці Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), в якій для встановлення факту позбавлення свободи визначальним є не формальне процесуальне оформлення відповідного заходу, а конкретне становище особи та реальний характер застосованих до неї обмежень (позиція викладена у рішеннях ЄСПЛ у справах «Бєлоусов проти України» та «Гриненко проти України»).

На підставі викладеного Суд вважає за необхідне розрахунок строку попереднього ув`язнення починати з моменту фактичного позбавлення ОСОБА_7 свободи у межах цього кримінального провадження, а саме з 15.05.2023.

Надалі, як попередньо встановлено Судом, ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 18.05.2023 у справі № 991/4344/23 (провадження № 1-кс/991/4367/23) до ОСОБА_7 застосовано запобіжний захід у виді тримання під ватрою строком на 60 днів, строк якого неодноразово продовжувався (т. 14, а.с. 18-19, 20-33).

Востаннє 30.01.2024 слідчим суддею Вищого антикорупційного суду ОСОБА_7 продовжено строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою та визначено альтернативний запобіжний захід у виді застави у розмірі 6 000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 18 168 000 грн (т. 4, а.с. 96-109, т. 10, а.с. 47-60, т. 15, а.с. 91-97).

Відповідно до платіжної інструкції № 1837 (т. 10, а.с. 77,т. 15, а.с. 98, т. 30, а.с. 215) ТОВ «ТК «СОЛТІС» 31.01.2024 внесено за ОСОБА_7 заставу. Наведене також підтверджується листом Вищого антикорупційного суду від 29.05.2026 № 03.10.1-03/242/2026 (т. 30, а.с. 214).

Згідно з довідкою про звільнення Серія КИВ № 25823 (т. 30, а.с. 211-212) ОСОБА_7 31.01.2024 звільнено з-під варти у зв`язку з внесенням застави.

За наведених обставин Суд встановив, що строк із 15.05.2023 по 31.01.2024 є періодом попереднього ув`язнення ОСОБА_7 у розумінні ч. 5 ст. 72 КК України. У зв`язку з цим такий період необхідно зарахувати у строк відбуття покарання, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

На підставі викладеного, керуючись статтями 12, 45, 59, 63, 65 - 67, 69-2, 72 Кримінального кодексу України, статтями 100, 131, 177, 182, 183, 373 - 376, 468 - 476 Кримінального процесуального кодексу України, Суд

У Х В А Л И В:

Затвердити угоду про визнання винуватості, укладену 18 травня 2026 року між заступником начальника управління - начальником першого відділу управління процесуального керівництва, підтримання публічного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_5 та обвинуваченим ОСОБА_7 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 01 травня 2023 року за № 52023000000000202.

Визнати винуватим ОСОБА_7, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Миколаїв Миколаївської області, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 368 Кримінального кодексу України.

Призначити ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі із застосуванням статті 69-2 Кримінального кодексу України на строк 5 (п`ять) років з позбавленням права обіймати посади в судових та правоохоронних органах строком 3 (три) роки, з конфіскацією такого майна:

1.квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_3, реєстраційний номер майна 1318633348101;

2.житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_4, реєстраційний номер майна 353105248101;

3.грошових коштів, що перебувають на рахунках ОСОБА_7, в АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ» (МФО 300335), в сумі 20 000 грн;

4.грошових коштів, що перебувають на рахунках ОСОБА_7, в АТ КБ «ПРИВАТБАНК» (МФО 305299), в сумі 12 000 грн;

5.грошових коштів, що перебувають на рахунках ОСОБА_7, в АТ «УКРСИББАНК» (МФО 351005), в сумі 34 000 доларів США;

6.грошових коштів в сумі 1 700 Євро, що вилучені в ході обшуку 15-16.05.2023 робочого кабінету ОСОБА_7, за адресою: м. Київ, вул. Пилипа Орлика, 8, каб. НОМЕР_9, та зберігаються в індивідуальному сейфі Національного бюро в уповноваженому банку речових доказів (квитанція № 569 від 22.08.2023);

7.грошових коштів у сумі 87 000 доларів США, які є часткою ОСОБА_7 у спільній сумісній власності та знаходяться на рахунках ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_2, в АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ» (МФО 300335);

8.грошових коштів у сумі 80 000 доларів США, які є часткою ОСОБА_7 у спільній сумісній власності та знаходяться на рахунках ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_2, в АТ «УКРСИББАНК» (МФО 351005).

Строк відбування покарання у виді позбавлення волі обчислювати з моменту фактичного затримання ОСОБА_7 .

Строк додаткового покарання у виді позбавленням права обіймати посади в судових та правоохоронних органахобчислювати з моменту відбуття ОСОБА_7 основного покарання у виді позбавлення волі.

Покарання у виді конфіскації виконувати самостійно після набрання вироком законної сили.

На підставі частини 5 статті 72 Кримінального кодексу України зарахувати строк попереднього ув`язнення ОСОБА_7 у період із 15.05.2023 по 31.01.2024 включно, а також строк попереднього ув`язнення з моменту його затримання за цим вироком до набрання ним законної сили, у строк основного покарання, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Змінити запобіжний захід, застосований до ОСОБА_7 у зв`язку з внесенням застави на підставі ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 30.01.2024, на запобіжний захід у виді тримання під вартою, до набрання вироком законної сили.

Обвинуваченого ОСОБА_7 затримати негайно.

Доручити уповноваженим працівникам Національного антикорупційного бюро України здійснити затримання та конвоювання ОСОБА_7 до місця попереднього ув`язнення для його тримання під вартою до набрання вироком законної сили.

Суму застави у розмірі18 168 000 (вісімнадцять мільйонів сто шістдесят вісім тисяч) грн, внесену на депозитний рахунок Вищого антикорупційного суду за ОСОБА_7 на виконання ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 30.01.2024 у справі № 991/715/24, повернути заставодавцю - ТОВ «ТК «СОЛТІС» (Код ЄДРПОУ 42772410).

Скасувати арешт з майна, накладений ухвалами у справах № 991/4430/23, 991/4386/23, 991/4429/23, 991/4389/23, 991/4427/23, 991/4432/23, № 991/4433/23.

Скасувати арешт, накладений ухвалою у справі № 991/4435/23, в частині арешту:

-мобільного телефону IPhone 13 Pro у чохлі (Model Number MLUE3J/A, Serial Number НОМЕР_1, IMEI1 - НОМЕР_2, IMEI2 - НОМЕР_3 ) з сім-карткою у слоті з надписом BIM SELL з IMSI НОМЕР_4 та коробкою;

-мобільного телефону IPhone 14 Pro чорного кольору у прозорому чохлі;

-чоловічої шкіряної сумки коричневого кольору;

-щоденника для нотаток коричневого кольору із золотим тисненням, надписами та зображенням будівлі Верховного Суду, у якому кульковими ручками записані логіни та паролі облікових записів;

-блокнота для нотаток сріблястого кольору із надписом « ОСОБА_7 », у якому містяться чорнові записи.

В іншій частині арешт, накладений ухвалою у справі № 991/4435/23, залишити в силі з метою забезпечення виконання вироку в частині спеціальної конфіскації та конфіскації майна як виду покарання.

Скасувати арешт, накладений ухвалою у справі № 991/4422/23, на:

-частину квартири за адресою: АДРЕСА_6, (реєстраційний номер майна 18087013).

В іншій частині арешт, накладений ухвалою у справі № 991/4422/23, залишити в силі з метою забезпечення виконання вироку в частині конфіскації майна як виду покарання.

На підставі статей 96-1, 96-2 Кримінального кодексу України застосувати спеціальну конфіскацію до:

-грошових коштів в сумі 548 700 (п`ятсот сорок вісім тисяч сімсот) доларів США, вилучених в ході обшуку 15-16.05.2023 робочого кабінету ОСОБА_7, за адресою: м. Київ, вул. Пилипа Орлика, 8, каб. НОМЕР_9;

-грошових коштів в сумі 450 000 (чотириста п`ятдесят тисяч) доларів США, вилучених у ході обшуку 15-16.05.2023 квартири за місцем проживання ОСОБА_7, за адресою: АДРЕСА_5 ;

-грошових коштів в сумі 242 000 (двісті сорок дві тисячі) доларів США, вилучених у ході обшуку 15-16.05.2023 квартири за місцем проживання ОСОБА_7, за адресою: АДРЕСА_5 ;

-грошових коштів в сумі 8 000 (вісім тисяч) доларів США, вилучених у ході обшуку 15-16.05.2023 квартири за місцем проживання ОСОБА_7, за адресою: АДРЕСА_5 .

На підставі статті 100 Кримінального процесуального кодексу України вирішити долю речових доказів і документів так:

-телефон Realme RMX3231 (серійний номер: НОМЕР_10) з сім-карткою, повернути ОСОБА_7 ;

-щоденник для нотаток коричневого кольору із золотим тисненням, надписами та зображенням будівлі Верховного Суду, у якому кульковими ручками записані логіни та паролі облікових записів - повернути ОСОБА_7 ;

-блокнот для нотаток сріблястого кольору із надписом « ОСОБА_7 », у якому містяться чорнові записи - повернути ОСОБА_7 .

-документи, надані сторонами - залишити в матеріалах кримінального провадження.

На виконання умов угоди грошові кошти у сумі 1 000 000 (один мільйон) доларів США, що вилучені в ході обшуку 15-16.05.2023 робочого кабінету ОСОБА_7, за адресою: м. Київ, вул. Пилипа Орлика, 8, каб. НОМЕР_9 та зберігаються в індивідуальному сейфі Національного бюро в уповноваженому банку речових доказів (квитанція № 569 від 22.08.2023), перерахувати на підтримку Збройних сил України, через Благодійну організацію «Міжнародний благодійний фонд «Повернись живим», за такими реквізитами:

Отримувач: Благодійна організація «Міжнародний благодійний фонд «Повернись живим»

ЄДРПОУ 39696398

IBAN: НОМЕР_8

АТ «СЕНС БАНК»

МФО:300346

Призначення платежу: благодійна допомога (на підставі угоди про визнання винуватості з ОСОБА_7 )

На виконання умов угоди грошові кошти у сумі 104 600 доларів США, що вилучені в ході обшуку 15-16.05.2023 робочого кабінету ОСОБА_7, за адресою: м. Київ, вул. Пилипа Орлика, 8, каб. НОМЕР_9 та зберігаються в індивідуальному сейфі Національного бюро в уповноваженому банку речових доказів (квитанція № 569 від 22.08.2023), перерахувати на підтримку Збройних сил України, через Благодійну організацію «Міжнародний благодійний фонд «Повернись живим», за такими реквізитами:

Отримувач: Благодійна організація «Міжнародний благодійний фонд «Повернись живим»

ЄДРПОУ 39696398

IBAN: НОМЕР_8

АТ «СЕНС БАНК»

МФО:300346

Призначення платежу: благодійна допомога (на підставі угоди про визнання винуватості з ОСОБА_7 )

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав, передбачених ч. 4 ст. 394 КПК України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги через Вищий антикорупційний суд до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку підлягає негайному врученню обвинуваченому і прокурору після його проголошення.

Роз`яснити учасникам судового провадження, що після проголошення вироку вони мають право ознайомитися із журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження.

Роз`яснити учасникам провадження, що згідно зі ст. 476 КПК України у разі невиконання угоди про визнання винуватості прокурор має право звернутися до суду, який затвердив таку угоду, з клопотанням про скасування вироку. Клопотання про скасування вироку, яким затверджена угода, може бути подано протягом встановлених законом строків давності притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення цього кримінального правопорушення.

Умисне невиконання угоди є підставою для притягнення особи до кримінальної відповідальності за ст. 389-1 КК України.

Роз`яснити обвинуваченому право подати клопотання про помилування Президенту України після набранням вироку законної сили.

Головуючий суддя ОСОБА_12

Судді ОСОБА_13

ОСОБА_14