Справа № 991/2154/26

Провадження 1-кп/991/31/26

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД 

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2026 року м. Київ

Вищий антикорупційний суд у складі колегії суддів:

головуючої судді ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

обвинувачених: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,

захисників: ОСОБА_10 та ОСОБА_11 (в режимі відеоконференцзв`язку), ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , 

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні у залі суду заяву обвинуваченого ОСОБА_7 про відвід прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_5 у межах кримінального провадження №52022000000000169 від 07.07.2022 за обвинуваченням:

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України,

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК України,

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК України,

ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

На розгляді у Вищому антикорупційному суді перебуває вищезазначений обвинувальний акт.

У підготовчому судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_7 заявив відвід прокурору Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_5 .

Обґрунтовуючи заяву, обвинувачений зазначив, що ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 08.01.2025 в межах кримінального провадження №52022000000000169 до нього застосовано запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 400 000 грн з покладенням додаткових обов`язків. 20.02.2025 частина епізодів з даного кримінального провадження виділена в окреме кримінальне провадження № 52025000000000092. 10.02.2026 під час розгляду клопотання, на той час, підозрюваного ОСОБА_7 про зміну запобіжного заходу, поданого у межах кримінального провадження №52022000000000169, прокурор заперечував проти його задоволення, вважаючи існуючий запобіжний захід таким, що відповідає наявним ризикам. Постановлено ухвалу про відмову у задоволенні клопотання. При цьому, за доводами заявника, прокурор не проінформував слідчого суддю про факт виділення матеріалів у кримінальне провадження №52025000000000092 та не долучив відповідних документів. На стадії підготовчого провадження у кримінальному провадженні №52022000000000169обвинувачений знову звернувся із клопотанням про зміну вказаного вище запобіжного заходу. В судовому засіданні 18.05.2026під час з`ясування судом питання в межах якого кримінального провадження діє запобіжний захід, прокурор повідомив, що він не забезпечує дане кримінальне провадження, а діє вже в межах виділеного провадження №52025000000000092. Прокурор долучив постанову про виділення матеріалів досудових розслідувань від 20.02.2025 разом із реєстром виділених матеріалів із кримінального провадження №52022000000000169. Колегія суддів, виснувавши, що запобіжний захід у вигляді застави розміром 400 000 грн і пов`язані з ним обов`язки діють в межах іншого кримінального провадження, залишила клопотання обвинуваченого без розгляду. 

Заявник стверджує, що через позицію прокурора на судовому засіданні 10.02.2026 він фактично був позбавлений можливості звернутися з клопотанням про зміну запобіжного заходу у кримінальному провадженні №52025000000000092, що призвело до порушення права на захист. Також вказані дії прокурора порушили права третьої особи (заставодавця) на вільне володіння майном, адже внесенням застави він забезпечував виконання процесуальних обов`язків ОСОБА_7 саме у кримінальному провадженні №52022000000000169. 

Вказане, за доводами заявника, створює обґрунтовані сумніви в неупередженості прокурора та містить ознаки недобросовісного здійснення процесуального керівництва. 

Прокурор ОСОБА_5 у підготовчому судовому засіданні заперечував проти задоволення заяви про відвід, вважаючи її черговим зловживанням права на відвід, яке було реалізоване в цьому кримінальному провадженні й інших, які перебувають на розгляді суду, а також під час досудового розслідування, та мають приблизно аналогічні підстави. Вказував на те, що заявлений відвід не обґрунтований та не містить конкретних фактів, які б підтверджували його упередженість щодо обвинуваченого. Висловлювання позиції у суді належить до професійних обов`язків процесуального керівника. Фактично обвинувачений не згоден з правової позицією, поясненнями та поданими документами сторони обвинувачення і, як наслідок, із залишенням без розгляду клопотання про зміну запобіжного заходу, що свідчить про незгоду з процесуальним рішенням і відбувається не вперше. Правових підстав для відводу, визначених КПК України, обвинувачений не навів.

Адвокат ОСОБА_11 підтримав заяву свого підзахисного, вважає її обґрунтованою і такою, що підлягає задоволенню, враховуючи викладені у ній обставини, адже будь-які сумніви у стороннього спостерігача в упередженості прокурора можуть бути підставою для відводу. 

Адвокат ОСОБА_12 , захисник обвинуваченого ОСОБА_6 , підтримав заяву про відвід прокурора, що є спільною позицією з його підзахисним.

Інші учасники кримінального провадження зі сторони захисту покладались на розсуд суду.

Дослідивши заяву, заслухавши думку учасників провадження, суд зазначає наступне.

Відвід прокурора можливий виключно за наявності обставин, визначених у ст. 77 КПК України.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 77 КПК України передбачено неможливість участі прокурора у кримінальному провадженні, якщо він особисто, його близькі родичі чи члени його сім`ї заінтересовані в результатах кримінального провадження або існують інші обставини, які викликають обґрунтовані сумніви в його неупередженості.

Неупередженість прокурора є необхідною умовою успішного виконання ним своїх конституційних функцій та повноважень, у тому числі, під час судового провадження.

Норми кримінального процесуального законодавства не містять ознак або властивостей, які б розкривали сутність упередженості, що вказує на оціночний характер цієї обставини в кожному конкретному випадку, та водночас такі обставини мають бути обумовлені конкретними фактами, які можуть бути перевірені.

Системний аналіз норм ст. 77 КПК України дозволяє визначити упередженість як зацікавленість службової особи у певних результатах процесуальних дій чи рішень, які вчиняються цією особою. При цьому така зацікавленість має носити особистий характер, тобто створювати конфлікт публічних і приватних інтересів прокурора, або інтересів його близьких родичів чи інших осіб, і вона повинна мати ступінь, здатний вплинути на об`єктивність прокурора при прийнятті ним рішень чи вчиненні процесуальних дій. 

Особиста безсторонність представника державного обвинувачення презюмується, доки не надано доказів протилежного. При вирішенні питання, чи є у справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний прокурор був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими.

Припис ч. 5 ст. 80 КПК України визначає, що відвід повинен бути вмотивованим, тобто, заявляючи відвід прокурору, особа повинна не просто декларувати сумнів у неупередженості прокурора, а зазначити конкретні обставини, які його викликають, який вплив ці обставини мають на об`єктивність прокурора та підтвердити їх належними доказами.

Тобто представлені заявником аргументи та надані на їх доведення докази мають сформувати у суду переконання, що прокурор постановляє процесуальні рішення та вчиняє процесуальні дії (або, навпаки, допускає бездіяльність), які, хоч і належать до його повноважень, однак з якоїсь причини, не є об`єктивними і мають приховану (особисту, позапрофесійну) мету, обумовлену інтересами прокурора. Доводи, наведені в мотивування відводу, не можуть ґрунтуватися лише на критиці постановлених рішень та вчинених дій або незгоді з ними.

Гарантії неупередженості прокурора під час здійснення ним своїх повноважень реалізовані в положеннях ч. 1 ст. 36 КПК України, за змістом яких прокурор є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється, та положеннях ст. 77 КПК України, які виключають участь прокурора у кримінальному провадженні за наявності підстав, які можуть викликати обґрунтований сумнів в його неупередженості.

Перевіривши доводи заяви про відвід, суд установив таке.

Згідно з матеріалами справи, ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 08.01.2025 до підозрюваного ОСОБА_7 у межах кримінального провадження № 52022000000000169 від 07.07.2022 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із визначенням альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави в розмірі 400 000 грн.

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 10.02.2026 у задоволенні клопотання підозрюваного ОСОБА_7 про зміну зазначеного запобіжного заходу в межах кримінального провадження № 52022000000000169 відмовлено. Як убачається зі змісту цієї ухвали, прокурор ОСОБА_5 заперечував проти задоволення клопотання, посилаючись на те, що застосований запобіжний захід відповідає наявним ризикам, а визначений розмір застави не є непомірним.

У підготовчому судовому засіданні 18.05.2026 у цьому кримінальному провадженні прокурор повідомив, що вказаний запобіжний захід діє в межах виділеного кримінального провадження № 52025000000000092 від 20.02.2025. На підтвердження зазначеного прокурор долучив копію постанови про виділення матеріалів досудового розслідування, а також копії ухвал від 07.03.2025 та 24.04.2026, якими в межах кримінального провадження № 52025000000000092 продовжувалися процесуальні обов`язки, покладені на ОСОБА_7 у зв`язку із застосуванням застави.

З огляду на викладене заявник пов`язує підстави для відводу з тим, що під час судового засідання 10.02.2026 прокурор ОСОБА_5 не повідомив суд про виділення матеріалів у кримінальне провадження № 52025000000000092, здійснене постановою від 20.02.2025, та заперечував проти зміни запобіжного заходу, тоді як 18.05.2026 в межах кримінального провадження № 52022000000000169 зайняв іншу процесуальну позицію, стверджуючи, що запобіжний захід та пов`язані з ним процесуальні обов`язки стосуються виключно кримінального провадження № 52025000000000092.

Досліджуючи питання наявності чи відсутності упередженості прокурора під час здійснення повноважень сторони обвинувачення, суд виходить із того, що визначальним критерієм для вирішення питання про відвід є встановлення обставин, які можуть свідчити про його особисту заінтересованість у результатах кримінального провадження або об`єктивно викликати сумніви в його неупередженості.

Засади змагальності та диспозитивності, закріплені у статтях 22, 26 КПК України, гарантують кожній зі сторін самостійність у відстоюванні своєї правової позиції засобами, передбаченими законом. Відстоювання прокурором позиції сторони обвинувачення є невід`ємною складовою його процесуальної функції. Сторона захисту, своєю чергою, наділена всіма передбаченими законом процесуальними засобами для спростування доводів сторони обвинувачення, а суд за результатами всебічного та повного дослідження обставин кримінального провадження надає оцінку аргументам обох сторін.

Отже, сама по собі процесуальна діяльність прокурора, спрямована на виконання покладених на нього законом повноважень, не може розцінюватися як прояв упередженості, оскільки інший підхід суперечив би засадам змагальності та принципу процесуальної самостійності прокурора.

Суд також зазначає, що навіть за умови існування розбіжностей у процесуальній позиції прокурора на різних етапах кримінального провадження такі обставини не можуть автоматично ототожнюватися з його упередженістю. Самі по собі доводи щодо непослідовності або помилковості правової позиції прокурора не свідчать про наявність його особистої заінтересованості у результатах кримінального провадження та не утворюють передбачених законом підстав для відводу. Оцінка правильності, послідовності та обґрунтованості процесуальної позиції прокурора належить до предмета судового розгляду відповідних процесуальних питань, однак не є самостійною підставою для його відводу.

Крім того, суд не вбачає підстав для висновку, що дії прокурора вплинули на можливість ОСОБА_7 ефективно реалізовувати свої процесуальні права щодо оскарження умов діючого запобіжного заходу. Виділення матеріалів в окреме кримінальне провадження саме по собі не обмежило процесуальних прав обвинуваченого. Він не був позбавлений права звернутися з клопотанням про зміну запобіжного заходу до компетентного суду, а також права висловлювати заперечення щодо позиції сторони обвинувачення під час судового розгляду.

Як убачається з матеріалів провадження, ухвалою слідчого судді від 10.02.2026 клопотання обвинуваченого про зміну запобіжного заходу було розглянуто по суті, а наведені ним доводи отримали відповідну оцінку в судовому рішенні. Так само під час підготовчого судового засідання 24.04.2026, у межах якого розглядалося питання про продовження дії процесуальних обов`язків, обвинувачений висловлював свої заперечення, які також були предметом судової оцінки. Наведене спростовує твердження про неможливість ефективного захисту його прав.

Крім того, обвинувачений не позбавлений права ініціювати перед компетентним судом питання про зміну або скасування застосованого щодо нього запобіжного заходу та реалізовувати інші процесуальні права, передбачені КПК України. 

Щодо доводів про порушення прав заставодавця суд зазначає, що внесення застави є добровільним волевиявленням особи, яка усвідомлює та приймає пов`язані з цим правові наслідки, у тому числі можливість зміни процесуальної ситуації у кримінальному провадженні. Відповідно до ч. 3, 5 ст. 217 КПК України виділення матеріалів досудового розслідування в окреме провадження належить до повноважень прокурора. Реалізація такого повноваження сама по собі не свідчить про його упередженість та не порушує права власності заставодавця, оскільки внесені кошти підлягають поверненню у випадках та порядку, визначених КПК України.

Підсумовуючи викладене, суд зазначає, що доводи сторони захисту фактично зводяться до незгоди з процесуальними рішеннями та правовою позицією прокурора, а також до оцінки законності окремих процесуальних дій сторони обвинувачення. Водночас такі обставини не свідчать про упередженість прокурора та можуть бути предметом оцінки суду під час вирішення відповідних процесуальних питань у порядку, передбаченому кримінальним процесуальним законом.

Судом не встановлено обставин, які б свідчили про особисту заінтересованість прокурора в результатах кримінального провадження, наявність особистої неприязні до обвинуваченого ОСОБА_7 або інакше ставлення до нього, відмінне від ставлення до інших учасників кримінального провадження.

На переконання колегії суддів, наведені у заяві про відвід доводи мають характер суб`єктивної оцінки дій прокурора та не підтверджені об`єктивними даними, які могли б викликати обґрунтовані сумніви у його неупередженості чи свідчити про його особисту заінтересованість у результатах розгляду справи.

Крім того, заявник посилається на неналежне, на його думку, здійснення прокурором ОСОБА_5 своїх процесуальних повноважень, що, на думку заявника, повинно мати наслідком усунення прокурора від участі у цьому кримінальному провадженні.

Із цього приводу суд зазначає, що відповідно до положень КПК України процесуальний керівник у конкретному кримінальному провадженні визначається керівником відповідного органу прокуратури та здійснює свої повноваження протягом усього кримінального провадження. Здійснення повноважень іншим прокурором допускається у випадках і порядку, прямо передбачених законом, зокрема ч. 4, 5 ст. 36, ч. 3 ст. 313, ч. 2 ст. 341 КПК України.

Водночас під час розгляду заяви про відвід прокурора повноваження суду обмежуються перевіркою наявності чи відсутності обставин, визначених ст. 77 КПК України. Надання оцінки професійній діяльності прокурора, правильності обраної ним процесуальної тактики, якості виконання ним службових обов`язків або вирішення питання щодо його заміни не належать до предмета розгляду заяви про відвід.

Отже, навіть якщо заявник вважає окремі дії чи рішення прокурора помилковими або такими, що не відповідають вимогам закону, саме по собі це не свідчить про наявність передбачених ст. 77 КПК України підстав для його відводу та не може бути підставою для усунення прокурора від участі у кримінальному провадженні.

За таких обставин суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви обвинуваченого ОСОБА_7 про відвід прокурора.

Керуючись ст. 77, 80, 81, 369, 370, 372, 376 КПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити у задоволенні заяви обвинуваченого ОСОБА_7 про відвід прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_5 від участі у розгляді кримінального провадження.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і окремому оскарженню не підлягає.

Головуючий ОСОБА_1 

Судді ОСОБА_2 

ОСОБА_3