Справа № 991/7016/25

Провадження 1-кп/991/89/25

У Х В А Л А 

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2026 року м.Київ 

Вищий антикорупційний суд у складі головуючого судді ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_4 , 

прокурора ОСОБА_5 ,

обвинуваченої ОСОБА_6 , 

захисника ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань у приміщенні Вищого антикорупційного суду клопотання захисника про надання дозволу на виїзд обвинуваченої за кордон у кримінальних провадженнях № 52024000000000135 від 22 березня 2024 року та № 52024000000000633 від 09 грудня 2024 року за обвинуваченням: 

ОСОБА_8 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Макіївка Донецької області, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 та проживає за адресою: АДРЕСА_2 , 

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 366-2, ст. 368-5 КК України,

ОСОБА_6 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 у місті Горлівка Донецької області, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 та проживає за адресою: АДРЕСА_2 , 

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ст. 368-5 КК України,

встановив:

У провадженні Вищого антикорупційного суду перебувають зазначені кримінальні провадження, матеріали яких об`єднані у справі № 991/7016/25.

15 червня 2026 року захисник ОСОБА_7 подав до суду клопотання, у якому просив: надати дозвіл ОСОБА_6 на виїзд за кордон у період з 20 по 28 червня 2026 року з метою короткочасної відпустки та відпочинку.

В обґрунтування клопотання захисник зазначив, що ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 06 червня 2025 року, яка ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 03 липня 2025 року змінена в частині визначення розміру застави, застосовано до підозрюваної ОСОБА_6 запобіжний захід у виді застави у розмірі 242 240,00 грн та покладено обов`язки, а саме: прибувати на першу вимогу до детективів Національного антикорупційного бюро та Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, які здійснюють досудове розслідування та процесуальне керівництво у кримінальному провадженні № 52024000000000633 від 09 грудня 2024 року, а також суду; не відлучатися з м. Києва та Київської області без дозволу детектива, прокурора або суду; повідомляти детективів Національного бюро, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання; утримуватися від спілкування особисто та через інших осіб зі свідками: ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , представниками ТОВ «КУА ОЗОН» та ТОВ «Близниця»; здати на зберігання до Державної міграційної служби України свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Надалі строк дії обов`язків неодноразово продовжувався, водночас, з урахуванням відповідних обставин, їх обсяг та формулювання змінювалось. Востаннє строк дії обов`язків продовжено ухвалою суду від 18 травня 2026 року до 18 липня 2026 року, а саме: прибувати за кожною вимогою до прокурора та суду; не відлучатися за межі України без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання; утримуватися від спілкування особисто та через інших осіб зі свідками: ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 щодо обставин, викладених в обвинувальних актах у кримінальних провадженнях № 52024000000000135 від 22 березня 2024 року та № 52024000000000633 від 09 грудня 2024 року.

Захисник, посилаючись на ст. 33 Конституції України, положення Кримінального процесуального кодексу України, практику Вищого антикорупційного суду, а також покладений на ОСОБА_6 обов`язок не відлучатися за межі України без дозволу суду, зазначив, що наявні підстави для звернення до суду з клопотанням про отримання дозволу для виїзду за кордон ОСОБА_6 . 

Так, за весь час досудового розслідування та судового розгляду ОСОБА_6 демонструвала виключно сумлінну та зразкову процесуальну поведінку. Вона жодного разу не порушила покладені на неї процесуальні обов`язки, вчасно та за першим викликом прибувала у всі судові засідання, не вчиняла жодних дій, які б могли свідчити про затягування нею судового розгляду. Отже ці обставини свідчать про відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.

Запланований період реалізації права на відпочинок (з 20 по 28 червня 2026 року) припадає виключно на часовий проміжок між судовими засіданнями. Тобто, короткостроковий виїзд ОСОБА_6 за кордон жодним чином не призведе до відкладення судових засідань та не порушить розумні строки судового розгляду.

ОСОБА_6 має стійкі, нерозривні соціальні, побутові зв`язки з Україною, що повністю виключає намір залишитись за кордоном, оскільки в Україні постійно проживає сім`я ОСОБА_6 , її батьки, чоловік та двоє неповнолітніх дітей, які тут же ходять в школу та садок. До чоловіка застосовано запобіжний захід та також покладено обов`язок не відлучатись за межі України без дозволу суду.

Захисник зазначив, що тривалий судовий процес, що супроводжується постійним психоемоційним напруженням, в сукупності із загальною безпековою ситуацією в Україні, зумовлює об`єктивну потребу у реалізації конституційного права на відпочинок (ст. 45 Конституції України) та відновленні сил для подальшої активної участі у судових засіданнях і захисту своїх прав. Короткострокова поїздка має на меті виключно оздоровлення та відпочинок.

ОСОБА_6 гарантує безумовне повернення в Україну до 28 червня 2026 року.

Також на все майно батьків ОСОБА_6 (родини ОСОБА_19 ), яке сторона обвинувачення вважає таким, яке, нібито, здобуто ОСОБА_8 за пособництва ОСОБА_6 за рахунок незаконного збагачення, накладено арешт зі забороною відчуження з метою забезпечення можливості спеціальної конфіскації. Зазначена обставина суттєво знижує будь-які ризики порушення ОСОБА_6 обов`язків, встановлених судом.

ОСОБА_6 не має активів за кордоном, що нівелює ризики того, що остання намагатиметься ухилятися від суду, проживаючи за кордоном. Будь-які твердження сторони обвинувачення про нібито наявність прихованих активів за кордоном - не відповідають дійсності.

У судовому засіданні захисник ОСОБА_7 , з думкою якого погодилася обвинувачена ОСОБА_6 , клопотання підтримав з підстав, викладених у ньому, та просив задовольнити. 

Додатково, обвинувачена ОСОБА_6 на запитання суду пояснила, що з 02 червня 2026 року діти вже перебувають за кордоном разом з її батьками, і планують там бути до середини липня 2026 року.

Прокурор ОСОБА_5 просила відмовити у задоволенні клопотання, вважала його необґрунтованим. Зазначила, що на території України також наявна можливість відпочити. Діти ОСОБА_6 вже перебувають за кордоном. У той же час ризики неповернення ОСОБА_6 на територію України можуть вплинути на судовий розгляд, оскільки спеціальне судове провадження не передбачено щодо злочину, у вчиненні якого обвинувачується остання. 

Заслухавши думку учасників кримінального провадження щодо поданого клопотання, суд дійшов висновку про відсутність підстав для його задоволення, з огляду на таке.

Відповідно до ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. 

Згідно із ст. 177 КПК України метою запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Оскільки клопотання сторони захисту стосується виконання обвинуваченою обов`язків, як частини запобіжного заходу суд вважає за необхідне, враховуючи норми ч. 6 ст. 9 КПК України, розглянути клопотання сторони захисту в порядку ст. 201 КПК України.

За ч. 1 ст. 201 КПК України обвинувачений, до якого застосовано запобіжний захід, його захисник, має право подати в кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, - до Вищого антикорупційного суду, клопотання про зміну запобіжного заходу, в тому числі про скасування чи зміну додаткових обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 цього Кодексу та покладених на нього слідчим суддею, судом, чи про зміну способу їх виконання.

Судом установлено, що на даний час стосовно обвинуваченої ОСОБА_6 діє запобіжний захід у виді застави у розмірі 242 240,00 грн та на неї покладено ряд обов`язків, зокрема не відлучатися за межі України без дозволу суду (т. 19 а.с. 109-116, 150-158, т. 41 а.с. 68-76).

Сторона захисту зазначила, що підстава для виїзду за кордон обвинуваченої ОСОБА_6 зумовлена необхідністю у короткостроковій відпустці та відпочинку.

Разом з тим, ухвалою Вищого антикорупційного суду від 18 травня 2026 року за результатом розгляду клопотання прокурора про продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинувачену ОСОБА_6 , судом визнано доведеними продовження існування двох ризиків, а саме: переховуватися від суду та незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні.

Саме доведеністю ризику переховуватися від суду було зумовлено продовження строку дії обов`язку не відлучатись за межі України без дозволу суду.

У даному випадку, враховуючи доводи клопотання захисника, колегія суддів зазначає, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27 ст. 368-5 КК України, який є тяжким, корупційним кримінальним правопорушенням. Судом вже досліджені письмові та речові докази сторони обвинувачення та частина доказів сторони захисту, тобто судовий розгляд наближається до стадії завершення, а тому вірогідність настання можливого покарання тільки підвищує рівень актуальності ризику переховуватись від суду.

Також не залишається поза увагою суду, що положеннями ст. 297-1, 323 Кримінального процесуального кодексу України не передбачена можливість здійснення спеціального судового провадження щодо кримінальних правопорушень, передбачених ст. 368-5 КК України.

Сторона захисту у клопотанні посилається на наявність у обвинуваченої ОСОБА_6 міцних соціальних зв`язків на території України. 

Водночас, як встановлено у судовому засіданні, і діти, і батьки обвинуваченої ОСОБА_6 - ОСОБА_20 та ОСОБА_21 вже перебувають за кордоном та, зі слів обвинуваченої, планують перебувати там щонайменше ще місяць. Також, як вже зазначав суд, виїхавши з дітьми на літній відпочинок, обвинувачена може залишитись з дітьми за кордоном, продовживши навчання дітей в українській школі дистанційно.

Окрім цього, хоча сторона захисту і посилається на арешт усіх активів батьків ОСОБА_6 , однак, враховуючи період перебування їх разом з дітьми ОСОБА_22 за кордоном, слід дійти висновку, що майновий стан ОСОБА_22 та ОСОБА_19 дозволяє проводити тривалі відпочинки за кордоном. 

Отже, зазначені обставини у сукупності лише підтверджують вірогідність настання ризику переховуватись від суду.

Також суд зазначає, що належна процесуальна поведінка обвинуваченої ОСОБА_6 , тобто відсутність з боку обвинуваченої будь-яких порушень, за умови застосування до неї запобіжного заходу, є нормою, а не винятком, і свідчить лише про ефективність діючого запобіжного заходу.

Разом з тим колегія суддів оцінює критично посилання захисника, як на підставу для отримання дозволу на виїзд, необхідність відпочинку. Оскільки, ним не доведено у чому полягає його обов`язковість/терміновість. 

Посилання на ст. 45 Конституції України, яка передбачає, що кожен, хто працює, має право на відпочинок не є релевантною до зазначених захисником у клопотанні обставин, так як обвинувачена ОСОБА_6 на запитання суду відповіла, що офіційно не працевлаштована.

Суд звертає увагу, що відповідно до ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Колегія суддів враховує, що будь-які обмеження у кримінальному провадженні мають бути застосовані з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це кримінальне провадження.

У даному випадку, враховуючи зазначені вище обставини у своїй сукупності, колегія суддів вважає, що необгрунтоване надання ОСОБА_6 дозволу на виїзд за кордон нівелює завдання кримінального провадження.

З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що у задоволенні клопотання захисника ОСОБА_7 належить відмовити.

Керуючись ст. 2, 7, 9, 176-178, 182, 193, 194, 201, 331, 372, 376 КПК України, суд

постановив:

Відмовити у задоволенні клопотання захисника обвинуваченої ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 про надання дозволу на виїзд за кордон обвинуваченої ОСОБА_6 . 

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя ОСОБА_1 

Судді ОСОБА_2 

ОСОБА_3