ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2026 року

м. Київ

справа № 760/7205/22

провадження № 51-1824 км 22

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі: 

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6 ,

виправданого ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції)

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні на ухвалу Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 04 вересня 2025 року у кримінальному провадженні № 62019000000001618 щодо

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Самбір Львівської області, жителя АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

який обвинувачувався у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Вищого антикорупційного суду від 01 листопада 2024 року ОСОБА_7 визнано невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, та виправдано у зв`язку із відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення.

Цивільний позов Міністерства оборони України (далі - МО України) залишено без розгляду.

Ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 04 вересня 2025 року апеляційні скарги прокурора і представника потерпілого та цивільного позивача МО України ОСОБА_8 залишено без задоволення, а вирок суду - без зміни.

Органом досудового розслідування ОСОБА_7 обвинувачувався у вчиненні кримінального правопорушення за детально викладених в обвинувальному акті обставин.

Згідно пред`явленого обвинувачення, ОСОБА_7 в період з 30 серпня 2016 року по 10 лютого 2020 року займав посаду начальника Головного квартирно-експлуатаційного управління Збройних Сил України (далі - ЗСУ), виконував організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські обов`язки, тобто був службовою особою. В першій половині жовтня 2018 року у ОСОБА_7 виник умисел на розтрату чужого майна, який полягав у штучному завищенні граничної вартості одного квадратного метра житла для м. Харкова, подання заявки на проведення конкурсу щодо закупівлі квартир на умовах пайової участі та на вторинному ринку за поданням Головного квартирно-експлуатаційного управління ЗСУ, укладенні договорів купівлі-продажу із штучно завищеною граничною вартістю одного квадратного метра житла для м. Харкова в інтересах суб`єктів господарювання.

Для реалізації злочинного умислу, ОСОБА_7 здійснив моніторинг вартості 1 кв. м житла для м. Харкова. Зазначений моніторинг відповідно до листів заступника директора Департаменту внутрішнього аудиту МО України є недосконалим та необ`єктивним.

В подальшому 09 жовтня 2018 року ОСОБА_7 , як виконавець бюджетної програми «Будівництво (придбання) житла для військовослужбовців ЗСУ» надав до тендерного комітету проект конкурсної документації на закупівлю квартир на умовах пайової участі та на вторинному ринку в регіонах України, заявку на проведення конкурсу щодо закупівлі квартир із зазначенням середньої ціни за 1 кв. м для м. Харкова в сумі 19 022грн, що є вище за середню вартість. 

На підставі цієї документації були оголошені конкурси на закупівлю квартир у м. Харкові, де переможцем визначено ТОВ «КУА «ДІВОДОР», яке запропонувало ціну за 1 кв.м - 16 400 грн, що є завищеною та не відповідає вартості на ринку. 

У подальшому 05, 11 та 19 грудня 2018 року ОСОБА_7 від імені МО України уклав з цим товариством договори купівлі-продажу житла на суми 669 120 грн, 29 251 040 грн, 24 409 760 грн та 2 127 080 грн, що є завищеною ціною та не відповідало фактичній вартості на ринку.

На підставі цих договорів та відповідно до платіжних доручень від 21-22 грудня 2018 року МО України здійснило оплату фінансових зобов`язань з метою придбання житла на особовий рахунок ТОВ «КУА «ДІВОДОР», відповідно до чого вказаному товариству були перераховані кошти в сумі 56 457 000 грн за житло для військовослужбовців. 

При цьому грошові кошти в сумі 21 491 520 грн сплачені безпідставно через завищення продавцем фактичної ціни на придбання квартир.

Діяннями ОСОБА_7 було спричинено збитки МО України на вказану суму, яка в 600 і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян на момент вчинення злочину та є особливо великим розміром.

Вимоги касаційної скарги та доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Зазначає що цей суд не перевірив належним чином усіх доводів апеляційної скарги прокурора, в порушення ст. 404 КПК України та принципу безпосередності не дослідив докази, про дослідження яких просив прокурор. Ухвала апеляційного суду не містить оцінки наявним у справі доказам, суд не мотивував, чому бере до уваги одні докази та відкидає інші, а тому ця ухвала не відповідає вимогам ст. 419 КПК України. Також вказує, що апеляційний суд поклав в основу свого рішення висновки експертів, надані стороною захисту, без належного обґрунтування чому відхиляє висновки експертів, надані прокурором.

Стверджує, що ці порушення кримінального процесуального закону є істотними, оскільки призвели до незастосування судом кримінального закону, який підлягав застосуванню та необґрунтованого виправдання ОСОБА_7 за ч. 5 ст. 191 КК України.

Позиції інших учасників судового провадження

На касаційну скаргу подані заперечення захисником ОСОБА_6 , який вважав доводи безпідставними та просив залишити судове рішення без зміни.

Прокурор ОСОБА_5 у суді касаційної інстанції підтримала скаргу, просила задовольнити з наведених у ній доводів, скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Захисник ОСОБА_6 та виправданий ОСОБА_7 у судовому засіданні заперечували проти задоволення касаційної скарги, стверджували про законність та обґрунтованість судового рішення та безпідставність доводів прокурора.

Межі розгляду матеріалів кримінального провадження у касаційному суді

Відповідно до вимог ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого.

Згідно зі ст. 433 цього Кодексу суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

При вирішенні питання про наявність зазначених у ч. 1 ст. 438 КПК України підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу. При перевірці доводів, наведених у скарзі, касаційний суд виходить із фактичних обставин, встановлених судами.

Мотиви суду

Прокурор у касаційній скарзі стверджує про істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, невмотивованість судових рішень, зокрема, постановлення ухвали апеляційного суду з порушенням вимог ст.ст. 404, 419 КПК України.

Ухвала апеляційного суду - це рішення стосовно законності й обґрунтованості вироку, що перевіряється в апеляційному порядку, і вона повинна відповідати вимогам ст. ст. 370, 419 КПК України.

Відповідно до ст. 370 цього Кодексу судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним та обґрунтованим є рішення, ухвалене компетентним судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджено доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу, тобто кожен доказ оцінюється з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Як зазначено в ч. 2 ст. 419 КПК України, у разі залишення апеляційної скарги без задоволення в ухвалі апеляційного суду мають бути зазначені підстави, з яких апеляцію визнано необґрунтованою. На виконання цієї вимоги в ухвалі слід проаналізувати, зіставивши з наявними у справі та додатково поданими матеріалами, всі наведені в апеляційній скарзі доводи і обґрунтувати кожен із них, при цьому суд має навести правове обґрунтування своєї позиції, яке не може бути суперечливим та ставити під сумнів прийняте рішення.

Тобто суд апеляційної інстанції повинен перевірити і проаналізувати всі доводи, наведені в апеляційній скарзі, зіставити їх з наявними у справі матеріалами та дати на кожен вичерпну відповідь, пославшись на відповідну норму права.

До того ж суд апеляційної інстанції фактично виступає останньою інстанцією, яка надає можливість сторонам перевірити повноту судового розгляду та правильність встановлення фактичних обставин кримінального провадження судом першої інстанції, і це покладає на апеляційний суд певний обов`язок щодо дослідження й оцінки доказів, але з урахуванням особливостей, передбачених ст. 404 КПК України.

Недотримання наведених положень є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, яке тягне за собою скасування судового рішення.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, сторона обвинувачення подала апеляційну скаргу на вирок місцевого суду, у якій, зокрема, вказувалося на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, неналежну оцінку доказів судом першої інстанції та наводилися доводи стосовно необхідності зробити переоцінку доказів, які суд першої інстанції оцінив з порушенням вимог процесуального закону. Для цього прокурором заявлялося клопотання про дослідження в суді апеляційної інстанції конкретних доказів.

Статтею 23 КПК України чітко визначено, що суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно. Не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. 

Положеннями ст. 404 КПК України регламентовано, що за клопотанням учасників судового провадження апеляційний суд зобов`язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, якщо суд першої інстанції дослідив їх неповністю або з порушеннями; апеляційний суд може дослідити докази, які не досліджувалися місцевим судом, виключно в разі, якщо учасники судового провадження заявляли клопотання про дослідження таких доказів під час розгляду в суді першої інстанції або якщо про них стало відомо після ухвалення судового рішення, що оскаржується.

За змістом цієї норми процесуального закону учасник судового провадження має право не лише формально заявити клопотання про повторне дослідження обставин або доказів, а й повинен зазначити, які конкретно обставини (докази) потрібно дослідити, та обґрунтувати, чому вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями чи взагалі не досліджені.

У цьому кримінальному провадженні сторона обвинувачення заявляла клопотання про дослідження конкретних доказів - висновків усіх експертів та аудиторської служби, а також про дослідження в суді показань експертів, наданих ними у суді першої інстанції. Апеляційний суд постановив задовольнити це клопотання, дослідив всі заявлені у ньому письмові докази та показання експертів. Інших клопотань про дослідження в судовому засіданні доказів від учасників провадження не надходило, отже обрана апеляційним судом процедура не суперечить нормам процесуального закону, а тому доводи касаційної скарги прокурора про порушення вимог ст. 404 КПК України є безпідставними і в цій частині колегія суддів їх відхиляє.

Разом із тим, твердження прокурора про істотне порушення апеляційним судом вимог ст. 419 КПК України є слушними.

Істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення (ч. 1 ст. 412 КПК України).

Закон вимагає від суду апеляційної інстанції проаналізувати всі доводи, викладені в апеляційній скарзі, та надати на них мотивовані відповіді. Обсяг розгляду в суді має бути таким, щоб він дозволив усунути неповноту чи однобічність судового слідства суду першої інстанції і постановити законне й обґрунтоване рішення. Проте, апеляційний суд вказаних вимог не дотримався.

Вироком Вищого антикорупційного суду від 01 листопада 2024 року ОСОБА_7 визнано невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, у зв`язку з відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення.

Прокурор, не погоджуючись із цим вироком через неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність звернувся до суду апеляційної інстанції зі скаргою, просив скасувати оскаржуване судове рішення й ухвалити новий вирок, яким визнати ОСОБА_7 винуватим у вчиненні вказаного кримінального правопорушення та призначити йому відповідне покарання.

Свої вимоги прокурор обґрунтував, зокрема, тим, що органом досудового розслідування винуватість ОСОБА_7 повністю доведена зібраними в ході досудового розслідування доказами, однак суд першої інстанції не надав їм належної оцінки та дійшов хибного висновку про виправдання підозрюваного. Прокурор стверджував про неповноту судового розгляду і невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, адже суд не взяв до уваги докази сторони обвинувачення, зокрема:

- висновки експертів за результатами проведення судової почеркознавчої експертизи;

- лист до ТОВ «Інжиніринговий центр «Екскон» від 04 листопада 2019 року щодо проведення дослідження на предмет встановлення ринкової вартості 63 квартир, придбаних МО України у ТОВ «КУА «ДІВОДОР» у м. Харкові по вул. Зубарєва 34-А у грудні 2018 року;

- звіт ТОВ «Інжиніринговий центр «Екскон» від 12 грудня 2019 року про оцінку ринкової вартості цих 63 квартир;

- висновок експертів за результатами проведення судової оціночно-будівельної експертизи від 25 лютого 2020 року;

- висновок експертів за результатами проведення судової економічної експертизи від 06 листопада 2020 року;

- висновок Державної аудиторської служби України від 01 квітня 2021 року;

- висновок експертів за результатами проведення судової економічної експертизи від 07 вересня 2021 року;

- показання експертів ОСОБА_9 та ОСОБА_10 .

Натомість прокурор зазначав, що суд врахував висновки експертів, надані стороною захисту попри те, що експерти Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України, провівши дві експертизи, підтвердили наявність збитків, а потім за клопотанням сторони захисту ці висновки спростували, що за твердженням прокурора викликає сумнів у їхній незалежності та правдивості.

За наслідком апеляційного провадження суд погодився з висновком суду першої інстанції, визнав доводи прокурора безпідставними та зазначив про те, що обставини, які були підставою для обвинувачення ОСОБА_7 за ч. 5 ст. 191 КК України та на які посилався прокурор, були предметом дослідження суду першої інстанції та їм дана відповідна оцінка.

Однак колегія суддів зауважує, що суд апеляційної інстанції не перевірив належним чином викладених в апеляційній скарзі прокурора доводів, дослідив докази, але не проаналізував їх та послався на ті ж самі докази, які оспорювались, не надавши їм власної оцінки.

Колегія суддів відзначає, що ВАКС у своєму рішенні процитував величезну кількість нормативного матеріалу, який стосується порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті на будівництво (придбання) житла для військовослужбовців, процедури використання цих коштів, утворення та діяльності конкурсної комісії з відбору пропозицій щодо закупівлі квартир, а також процедури проведення конкурсних закупівель.

Однак замість переписування нормативних положень необхідно було зупинитися на дослідженні ключових у цьому провадженні питань, які стосуються кримінально-правової оцінки вчиненого і безпосередньо на неї впливають.

Дійсно процедура утворення та діяльності конкурсної комісії з відбору пропозицій щодо закупівлі за кошти державного бюджету квартир для військовослужбовців порушена не була, що підтвердив висновок експерта за результатами проведення судово-економічної експертизи від 20 грудня 2021 року. Проте ОСОБА_7 не було інкриміновано порушення цих положень та процедури закупівлі.

Органом досудового розслідування ОСОБА_7 було пред`явлено обвинувачення в умисній розтраті чужого майна шляхом зловживання своїм службовим становищем у особливо великих розмірах, яке полягало в умисному штучному завищенні граничної вартості 1 кв. м житла для м. Харкова, подання заявки на проведення конкурсу щодо купівлі квартир із штучно завищеною граничною вартістю 1 кв. м, укладанні на підставі цього договорів купівлі-продажу із штучно завищеною вартістю в інтересах суб`єктів господарювання.

Для спростування або підтвердження цього обвинувачення суду необхідно було надати оцінку діяльності ОСОБА_7 саме в розрізі ініціювання та проведення моніторингу ринкової вартості квадратного метра житла у м. Харкові, обґрунтування саме такої ціни - 19 022 грн за 1 кв. м, яка була надана ним для конкурсної документації та яка, відповідно до кількох висновків експертів, була явно завищена. Саме ці дії, а не проведення конкурсів на закупівлю житла, мали бути предметом ретельної перевірки суду апеляційної інстанції. Натомість цей суд послався на те, що ОСОБА_7 не був членом конкурсної комісії та не міг впливати на її рішення, що йому в провину не ставилося.

Крім того, апеляційний суд зазначив про відсутність унормування процедури здійснення моніторингу та що сам по собі факт підписання ОСОБА_7 результатів цього моніторингу не може свідчити про наявність у нього умислу на завищення вартості 1 кв. м, оскільки остаточну ціну встановлювала конкурсна комісія за результатами проведення конкурсів.

Цей висновок є передчасним, оскільки посилаючись на те, що встановлена моніторингом гранична ціна не встановлює ціну на придбання житла, апеляційний суд не взяв до уваги доводів прокурора і не проаналізував зазначені ним докази, згідно яких цей моніторинг був проведений з метою прийняття рішення щодо встановлення граничної вартості 1 кв. м житла і вже на підставі цього конкурсна комісія приймала заявки та визначала ціну придбання квартири. Крім того, ОСОБА_7 , будучи начальником Головного квартирно-експлуатаційного управління ЗСУ, мав великий досвід роботи і повинен був із використанням усіх наданих йому повноважень у повному обсязі виконати покладені на нього обов`язки, натомість він підписав акт цього моніторингу із завідомо завищеними цінами за 1 кв. м житла та договори купівлі-продажу квартир із цінами вище за ринкові, на підставі чого з державного бюджету були виділені кошти на закупівлю, чому апеляційний суд оцінки не дав, так само як висновкам експертів за результатами проведення оціночно-будівельної, судової економічної та комплексної комісійної судової військової та економічної експертиз, де встановлена невідповідність вартості придбаних квартир ринковій вартості внаслідок завищення ціни за 1 кв. м. 

Висновки суду апеляційної інстанції про те, що здійснення моніторингу вартості 1 кв. м житла для м. Харкова з огляду на процедуру проведення конкурсних закупівель не перебуває в причинно-наслідковому зв`язку з укладенням договорів купівлі-продажу за завищеною ціною колегія суддів вважає передчасними, адже саме ціна, наведена в цьому моніторингу, була закладена у граничну вартість 1 кв. м при проведенні конкурсу щодо закупівлі житла.

Апеляційний суд у своєму рішенні посилається на відсутність складу злочину внаслідок невстановлення в діях ОСОБА_7 корисливого мотиву та мети.

Із суб`єктивної сторони кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 191 КК України, характеризується наявністю у діях особи прямого умислу, корисливого мотиву та мети. Корисливий мотив полягає у спонуканні до незаконного збагачення за рахунок чужого майна, а корислива мета у прагненні до власного збагачення або збагачення інших осіб. Суд касаційної інстанції в розрізі питання про корисливий мотив та мету вчинення кримінального правопорушення, пов`язаного із зловживанням службовим становищем висловив позицію, згідно якої факт наявності або відсутності певних домовленостей чи контактних зв`язків службової особи з іншою фізичною чи юридичною особою, яка отримала неправомірну вигоду або незаконно збагатилася, не має значення для кваліфікації дій винної особи. У разі отримання вигоди іншими особами (фізичними або ж юридичними) такий зв`язок може не мати очевидного вигляду. Головним є усвідомлене вчинення кримінально караного діяння. Якщо суб`єкт цього злочину вчинює певні діяння шляхом зловживання службовим становищем і внаслідок цього інша фізична або юридична особа безпідставно незаконно отримує нематеріальні або матеріальні блага, то це є достатньою підставою для інкримінування особі складу злочину, передбаченого ст. 191 КК України, якщо у вчиненому наявні всі інші ознаки цього складу.

Апеляційний суд під час судового розгляду дослідив докази, які просила сторона обвинувачення, встановив фактичні обставини інкримінованого діяння, погодився із тим, що ОСОБА_7 як начальник Головного квартирно-експлуатаційного управління ЗСУ, тобто службова особа, був відповідальним за проведення моніторингу вартості житла, підписав низку документів, на підставі яких були виділені кошти з бюджету, проте цей суд не перевірив належним чином доводів прокурора, які він висловив під час апеляційного розгляду, про наявність у ОСОБА_7 складу інкримінованого йому правопорушення та наслідкам, що настали, а також причинно-наслідковому зв`язку між ними.

Отже, апеляційний суд при перегляді вироку місцевого суду не перевірив належним чином усіх доводів апеляційної скарги прокурора, не дав на них умотивованої відповіді, погодившись із суперечливими висновками суду першої інстанції без належного обґрунтування, не зазначив, чому бере до уваги одні докази та відкидає інші, чим допустив порушення вимог ст. 419 КПК України. За таких обставин ухвала апеляційного суду не може вважатися законною й обґрунтованою, а допущені судом порушення вимог кримінального процесуального закону відповідно до положень ст. 412 КПК України є істотними, що у відповідності з вимогами п. 1 ч.1 ст. 438 цього Кодексу є підставою для скасування судового рішення. Тому доводи прокурора про істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та необхідність скасування ухвали суду є слушними.

Під час нового розгляду суду апеляційної інстанції необхідно врахувати викладене та ухвалити законне й обґрунтоване рішення. 

Урахувавши наведене, Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково. У зв`язку із цим та керуючись статтями 434, 436 КПК України, колегія суддів вважає за необхідне скасувати судове рішення.

З цих підстав суд ухвалив:

Касаційну скаргу прокурора задовольнити частково.

Ухвалу Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 04 вересня 2025 року щодо ОСОБА_7 скасувати та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_11 ОСОБА_3