Справа № 991/7016/25

Провадження 1-кп/991/89/25

У Х В А Л А 

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2026 року м.Київ 

Вищий антикорупційний суд у складі головуючого судді ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_4 , 

прокурора ОСОБА_5 ,

обвинуваченого ОСОБА_6 ,

захисника ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань у приміщенні Вищого антикорупційного суду клопотання прокурора про продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинуваченого, та клопотання захисника про зміну запобіжного заходу 

у кримінальних провадженнях № 52024000000000135 від 22 березня 2024 року та № 52024000000000633 від 09 грудня 2024 року за обвинуваченням: 

ОСОБА_6 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Макіївка Донецької області, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , та проживає за адресою: АДРЕСА_2 , 

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 366-2, ст. 368-5 КК України,

ОСОБА_8 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 у місті Горлівка Донецької області, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , та проживає за адресою: АДРЕСА_2 , 

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ст. 368-5 КК України,

установив:

У провадженні Вищого антикорупційного суду перебувають зазначені кримінальні провадження, матеріали яких об`єднані у справі 991/7016/25.

24 червня 2026 року прокурор Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_5 подала до суду клопотання про продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_6 .

У клопотанні прокурором наведено рух кримінальних проваджень, короткий виклад фактичних обставин кримінальних правопорушень, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_6 , та їх правова кваліфікація.

Прокурор, серед іншого, зазначила, що ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 28 серпня 2024 року застосовано стосовно підозрюваного ОСОБА_6 запобіжний захід у виді застави у розмірі 30 280 000,00 грн.

Ухвалою колегії суддів Вищого антикорупційного суду від 11 серпня 2025 року у справі № 991/7016/25 покладено на обвинуваченого ОСОБА_6 строком до 11 жовтня 2025 року обов`язки, а саме: прибувати за кожною вимогою до прокурора та суду; не відлучатися за межі України без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання; утримуватися від спілкування особисто та через інших осіб зі свідками: ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , щодо обставин, викладених в обвинувальному акті у кримінальному провадженні № 52024000000000135 від 22 березня 2024 року; здати на зберігання до Державної міграційної служби України свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну, окрім паспорта громадянина України. 

У подальшому строк дії обов`язків, покладених на ОСОБА_6 , неодноразово продовжувався, востаннє ухвалою суду від 18 травня 2026 року до 18 липня 2026 року. Також ухвалою суду від 19 січня 2026 року зменшено розмір застосованої до ОСОБА_6 застави до 20 000 000,00 грн.

Прокурор вважала, що з часу покладення на обвинуваченого ОСОБА_6 обов`язків ризики, передбачені п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, не зменшилися.

На обґрунтування існування ризику переховуватися від органу досудового розслідування та суду, прокурор посилається на: тяжкість покарання, яке загрожує ОСОБА_6 , у випадку визнання його винуватим у вчиненні інкримінованих злочинів; майновий стан обвинуваченого, членів його родини та близьких осіб; наявність паспорту громадянина України для виїзду за кордон та можливість виїзду за кордон на підставі власного рішення про відрядження; можливість переховування на тимчасово окупованій території України.

На обґрунтування наведених обставин, прокурор зазначила, що один із п`яти злочинів, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_6 , є тяжким та передбачає можливість призначення покарання у виді позбавлення волі на строк до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатись певною діяльністю, що може бути підставою та мотивом для обвинуваченого переховуватися від суду. 

ОСОБА_6 інкримінується набуття упродовж 2020-2023 років активів загальною вартістю не менше 72 840 521,40 грн, при цьому лише за п`ять місяців 2023 року він набув активи загальною вартістю не менше 34 900 000,00 грн.

Отже, набуття цих активів, а також належність ОСОБА_6 та його дружині ОСОБА_8 інших об`єктів нерухомого майна у Львівській та Донецькій областях свідчить про фінансову спроможність ОСОБА_6 , що надає можливість тривалий час ухилятися від органу досудового розслідування та суду.

Також ОСОБА_6 має паспорт громадянина України для виїзду за кордон, який дійсний до 05 березня 2028 року. Після початку досудового розслідування він двічі виїжджав за кордон, а саме: 25 березня та 11 червня 2024 року. Посада Голови Антимонопольного комітету України, яку займає ОСОБА_6 , передбачає можливість самостійно, без будь-яких узгоджень з іншими посадовими особами приймати рішення про необхідність відряджень, зокрема закордонних. Крім цього, ОСОБА_6 перебував на посаді військового прокурора Ужгородського гарнізону Західного регіону України, у зв`язку з цим міг набути зв`язки серед працівників військових та правоохоронних органів, які можуть сприяти йому у перетині державного кордону поза межами відповідних пунктів пропуску. Прокурор зазначила, що ОСОБА_6 має можливість виїхати та переховуватися на тимчасово окупованих територіях, оскільки його близькі особи проживають на тимчасово окупованій території у Донецькій області.

Щодо існування ризику незаконного впливу на свідків прокурор зазначила, що значна частина свідків у вказаному кримінальному провадженні, а саме: ОСОБА_14 , ОСОБА_13 , ОСОБА_16 , керівник ТОВ «Близниця» ОСОБА_9 , представник ТОВ «КУА Озон» ОСОБА_11 , є або знайомими (сусідами) ОСОБА_6 , або можуть мати дружні чи інші ділові стосунки, що зумовлює можливість впливати на них для викривлення наданих ними свідчень. 

Окрім цього, ОСОБА_6 може використати авторитет займаної посади та наявні зв`язки для впливу на свідків, а особистий фінансовий ресурс для впливу шляхом підкупу свідків.

Прокурор зазначила, що судовий розгляд у кримінальному провадженні триває, суд здійснює допит свідків сторони обвинувачення. Наступне судове засідання призначено на 06 серпня 2026 року, тому існує необхідність у продовженні строку дії обов`язків, покладених на ОСОБА_6 , для забезпечення судового розгляду.

29 червня 2026 року захисник ОСОБА_7 подав до суду клопотання про зміну запобіжного заходу, у якому просив зменшити визначений ОСОБА_6 розмір застави з 20 000 000 грн до 10 000 000 грн.

На обґрунтування вимог клопотання захисник зазначив, що визначена на стадії досудового розслідування ОСОБА_6 застава у розмірі 30 280 000,00 грн була внесена заставодавцем - ТОВ «Керамет». У свою чергу ОСОБА_6 здав паспорт громадянина України для виїзду за кордон, а також правоохоронними органами був застосований до обвинуваченого електронний засіб контролю.

Надалі, кількість обов`язків, їх формулювання, а також і розмір застави змінювались, зокрема ухвалою суду від 19 січня 2026 року зменшено розмір застави до 20 000 000,00 грн. Окрім цього, у період з 06 по 11 серпня 2025 року на ОСОБА_6 не були покладені судовим рішенням жодні обов`язки. Ухвалою колегії суддів Вищого антикорупційного суду від 11 серпня 2025 року на ОСОБА_6 були покладені обов`язки, передбачені абз. 1, п. 2-8 ч. 5 ст. 194 КПК України.

Так, визначаючи на стадії досудового розслідування ОСОБА_6 розмір застави, який значно перевищував розмір встановлений п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, слідчим суддею було враховано, що прокурор довів наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, зокрема переховуватись від органу досудового розслідування та суду, а також незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні.

Однак, враховуючи практику Європейського суду з прав людини, з перебігом розслідування сторона обвинувачення повинна навести більш переконливі аргументи щодо наявності певних ризиків, ніж просто наявність припущень щодо існування ризиків.

Також, практика Вищого антикорупційного суду свідчить про можливість зменшення розміру застави у разі зменшення ризиків.

Тому, враховуючи, що досудове розслідування закінчене, а також належну процесуальну поведінку ОСОБА_6 можна дійти висновку, що ризики у кримінальному провадженні зменшились.

Захисник звернув увагу, що ОСОБА_6 має міцні соціальні зв`язки на території України, оскільки одружений, є батьком двох неповнолітніх дітей, вся родина ОСОБА_6 проживає у місті Києві. Обвинувачений не має будь-яких активів за кордоном. Також на все майно ОСОБА_6 у межах цього кримінального провадження накладено арешт. 

Додатковими факторами, які, на думку сторони захисту, має взяти до уваги суд під час вирішення цього клопотання є те, що: (1) судом досліджено письмові документи сторони обвинувачення та сторони захисту. Досліджені документи не містять беззаперечних доказів того, що ОСОБА_6 будь-яким чином причетний до придбання об`єктів нерухомості. Роль ОСОБА_8 не виходить за межі звичайної допомоги батькам-пенсіонерам; (2) заставодавець ТОВ «Керамет» неодноразово звертався до ОСОБА_6 з проханням ініціювати перед судом питання про зменшення застави, оскільки компанія потребує коштів для розрахунку з контрагентами; (3) запобіжний захід щодо ОСОБА_6 діє вже майже 2 роки, а ризики, які були підставою для його застосування, суттєво знизились за цей час.

Щодо застосування до ОСОБА_6 грошового стягнення за неприбуття до суду через участь в засіданні Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України захисник зазначив, що така неявка обвинуваченого була викликана сукупністю декількох об`єктивних та суб`єктивних обставин. Зокрема, обвинувачений ОСОБА_6 не намагався ухилитись від розгляду справи, не намагався переховуватись від суду або прокурора. Навпаки, візит в Верховну Раду України був пов`язаний з виконанням службових обов`язків та виконанням вимог іншого законодавчого акту.

З огляду на те, що зазначені клопотання прокурора та захисника стосуються питання застосованого до обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжного заходу, суд вважає доцільним розглянути їх одночасно.

У судовому засіданні прокурор ОСОБА_5 клопотання про продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_6 , підтримала, просила задовольнити. У той же час вважала, що відсутні підстави для задоволення клопотання захисника про зміну запобіжного заходу. 

Захисник ОСОБА_7 підтримав клопотання про зміну запобіжного заходу та просив його задовольнити. Щодо клопотання прокурора про продовження строку дії обов`язків, то просив відмовити в його задоволені.

Обвинувачений ОСОБА_6 підтримав позицію свого захисника. Додатково зазначив, що переховуватись від суду він не збирався і не збирається. Свідків, які вже були допитані судом, він бачив у судових засіданнях вперше.

Заслухавши думку учасників судового провадження, дослідивши зміст клопотань, колегія суддів дійшла таких висновків.

Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Питання щодо запобіжних заходів врегульовані у главі 18 Кримінального процесуального кодексу України.

За ч. 4 ст. 176 КПК України запобіжні заходи застосовуються під час судового провадження судом за клопотанням прокурора.

Згідно із ч. 7 ст. 194 КПК України обов`язки, передбачені частинами п`ятою та шостою цієї статті, можуть бути покладені на обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу.

Суд зобов`язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу (ч. 4 ст. 199 КПК України).

Під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні (ч. 1 ст. 194 КПК України).

Відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України якщо під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, прокурор доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті, суд застосовує відповідний запобіжний захід, зобов`язує обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого визначеного органу державної влади, а також виконувати один або кілька обов`язків, необхідність покладення яких була доведена прокурором, а саме:

1) прибувати до визначеної службової особи із встановленою періодичністю;

2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

4) утримуватися від спілкування з будь-якою особою, визначеною слідчим суддею, судом, або спілкуватися з нею із дотриманням умов, визначених слідчим суддею, судом;

5) не відвідувати місця, визначені слідчим суддею або судом;

6) пройти курс лікування від наркотичної або алкогольної залежності;

7) докласти зусиль до пошуку роботи або до навчання;

8) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;

9) носити електронний засіб контролю.

Судом встановлено, що Національним антикорупційним бюро України за процесуального керівництва Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора здійснювалось досудове розслідування у кримінальному провадженні № 52024000000000135 від 22 березня 2024 року щодо таких обставин: відповідно до статті інтернет - видання «Радіо Свобода» від 21 березня 2024 року колишній голова Донецької обласної державної адміністрації в період зайняття посади особи, уповноваженої на виконання функцій держави, з 2020 року по 2023 рік міг набути через інших осіб активи, вартість яких більше ніж на шість тисяч п`ятсот неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що перевищує його законні доходи (епізод 1); за фактом умисного внесення Головою Антимонопольного комітету України ОСОБА_6 недостовірних відомостей до декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2021 рік, які відрізняються від достовірних на суму понад 2 000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб (епізод 2); за фактом умисного внесення Головою Антимонопольного комітету України ОСОБА_6 недостовірних відомостей до декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2022 рік, які відрізняються від достовірних на суму понад 2 000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб (епізод 3); за фактом умисного внесення Головою Антимонопольного комітету України ОСОБА_6 недостовірних відомостей до декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2023 рік, які відрізняються від достовірних на суму понад 2 000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб (епізод 4); за фактом умисного внесення особою, що є суб`єктом декларування, недостовірних відомостей до декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2020 рік, які відрізняються від достовірних на суму понад 2 000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб (епізод 5) (т. 1 а.с. 113-114).

Також Національним антикорупційним бюро України за процесуального керівництва Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора здійснювалось досудове розслідування у кримінальному провадженні № 52024000000000633 від 09 грудня 2024 року, у тому числі за фактом умисного внесення суб`єктом декларування завідомо недостовірних відомостей до декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2024 рік, які відрізняються від достовірних на суму понад 2000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб (епізод 2) (т. 19 а.с. 1).

Встановлено, що ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 28 серпня 2024 року у справі № 991/7623/24 стосовно підозрюваного ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід у виді застави у розмірі 30 280 000,00 грн та покладено обов`язки, передбачені абз. 1, п. 2, 3, 4, 8, 9 ч. 5 ст. 194 КПК України (т. 6 а.с. 46-58).

04 червня 2025 року ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду у справі № 991/4171/25 зменшено визначений 28 серпня 2024 року розмір застави до 25 000 000,00 грн (т. 6 а.с. 372-377).

Також ухвалами слідчих суддів Вищого антикорупційного суду від 25 жовтня 2024 року у справі № 991/12071/24, від 23 грудня 2024 року у справі № 991/14115/24, від 14 лютого 2025 року у справі № 991/1263/25, від 09 квітня 2025 року у справі № 991/3016/25, від 05 червня 2025 року у справі № 991/5290/25 строк дії обов`язків, покладених на підозрюваного ОСОБА_6 , неодноразово продовжувався, у той же час обов`язок, передбачений п. 2 ч. 5 ст. 194 КПК України, був розширений з меж міста Києва до меж території України, а обов`язок носити електронний засіб контролю скасований (т. 6 а.с. 91-97, 202-254, 276-292).

У подальшому, у зв`язку з закінченням 05 серпня 2025 року строку дії покладених на ОСОБА_6 обов`язків , ухвалою колегії суддів Вищого антикорупційного суду від 11 серпня 2025 року у справі № 991/7016/25 на обвинуваченого ОСОБА_6 покладено строком до 11 жовтня 2025 року обов`язки, а саме: прибувати за кожною вимогою до прокурора та суду; не відлучатися за межі України без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання; утримуватися від спілкування особисто та через інших осіб зі свідками: ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , щодо обставин, викладених в обвинувальному акті у кримінальному провадженні № 52024000000000135 від 22 березня 2024 року; здати на зберігання до Державної міграційної служби України свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну, окрім паспорта громадянина України (т. 3 а.с. 73-81).

Надалі ухвалами колегії суддів Вищого антикорупційного суду строк дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_6 , неодноразово продовжувався, востаннє ухвалою суду від 18 травня 2026 року до 18 липня 2026 року (т. 16 а.с. 2-7, т. 21 а.с. 78-85, т. 27 а.с. 107- 114, т. 34 а.с. 16-23, т. 41 а.с. 59-66).

Також, ухвалою колегії суддів Вищого антикорупційного суду від 19 січня 2026 року змінено застосований запобіжний захід до ОСОБА_6 у виді застави шляхом зменшення її розміру до 20 000 000 грн (т. 27 а.с. 107-114).

Тобто, станом на 30 червня 2026 року щодо обвинуваченого ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід у виді застави у розмірі 20 000 000,00 грн та діють обов`язки відповідно до ухвали суду від 18 травня 2026 року.

Щодо наявності обґрунтованості підозри.

Колегія суддів звертає увагу, що оцінка наявності обґрунтованої підозри ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень не надається, оскільки в силу положень ч. 2 ст. 42 КПК України ОСОБА_6 наразі перебуває у статусі обвинуваченого.

Водночас колегія суддів враховує, що питання обґрунтованості підозри було предметом судового контролю на стадії досудового розслідування, що підтверджується копіями судових рішень про застосування запобіжного заходу та про продовження строку дії обов`язків, покладених на ОСОБА_6 , які містяться в матеріалах справи та досліджені судом. 

Щодо продовження існування ризиків.

Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.

Розглядаючи питання доведеності ризиків, суд враховує, що ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь вірогідності, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати, зокрема судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи. Положеннями КПК України покладено на сторону обвинувачення обов`язок доводити наявність/продовження існування ризиків у кримінальному провадженні.

Прокурор у клопотанні зазначила про продовження існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, які на цей час не зменшилися, а саме, що обвинувачений може переховуватися від суду та незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні.

На думку колегії суддів ризики, наявність яких доводить прокурор, не втратили своєї актуальності та продовжують існувати.

Так, визначаючи доведеним продовження існування ризику переховуватися від суду колегія суддів враховує тяжкість та характер злочинів, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_6 . Те, що відповідно до ст. 12, примітки до ст. 45 КК України злочини, передбачені ч. 2 ст. 366-2 КК України, є нетяжкими та вважаються кримінальними правопорушеннями, пов`язаними з корупцією, а злочин, передбачений ст. 368-5 КК України, класифікується як тяжкий злочин, і відноситься до корупційних, що позбавляє можливості застосувати норми ст. 69, 75 КК України, окрім як у випадку укладення угоди у кримінальному провадженні. Тобто потенційне покарання є реальним.

Також, колегія суддів враховує інші обставини, які можуть свідчити про наявність у обвинуваченого можливості переховуватися від суду, зокрема наявність у обвинуваченого ОСОБА_6 паспорту громадянина України для виїзду за кордон № НОМЕР_1 , строком дії до 05 березня 2028 року; його досвід перетину державного кордону, у тому числі у період дії воєнного стану в Україні, а саме: 25 березня та 11 червня 2024 року та наявні у матеріалах справи відомості щодо майнового стану обвинуваченого та членів його сім`ї (т. 1 а.с. 208-223, 227-238, т. 2 а.с. 63, т. 11 а.с. 19-156, 174-194, 219-342, т. 14 а.с. 16-267, т. 15 а.с. 99-188). 

Окрім зазначених вище обставин суд не виключає можливість використання ОСОБА_6 своїх зв`язків, набутих ним під час перебування на посадах Голови Донецької обласної державної адміністрації та військового прокурора Ужгородського гарнізону Західного регіону України, для безперешкодного перетину державного кордону (т. 1 а.с. 208-221). 

Отже, враховуючи зазначені вище обставини у своїй сукупності, суд дійшов висновку, що наявні підстави для продовження строку дії покладених на ОСОБА_6 обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме: прибувати за кожною вимогою до прокурора та суду; не відлучатися за межі України без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання; здати на зберігання до Державної міграційної служби України свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну, окрім паспорта громадянина України.

Перевіряючи наявність ризику впливу обвинуваченого ОСОБА_6 на свідків, колегія суддів враховує встановлену Кримінальним процесуальним кодексом України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме: після направлення обвинувального акта до суду на стадії судового розгляду шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 ст. 23, ст. 352 КПК України). Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч. 4 ст. 95 КПК України). При цьому, нормами ч. 3, 4 ст. 225 КПК України передбачено, що суд за результатами судового розгляду може не врахувати докази (показання свідка), отримані у порядку, передбаченому ст. 225 КПК України, або ж прийняти рішення про необхідність допиту під час судового розгляду.

За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при збиранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.

Отже, з переходом до стадії судового розгляду, ризик незаконного впливу на свідків збільшується, адже за наслідками ознайомлення з матеріалами кримінального провадження, обвинувачений стає обізнаним про всіх осіб, які допитувалися у цьому кримінальному провадженні, а також зміст наданих ними показань. 

Наразі кримінальне провадження перебуває на стадії судового розгляду, зокрема суд допитує свідків з боку сторони обвинувачення. Так, станом на дату розгляду клопотання зі заявлених прокурором 19 свідків, судом допитані 5 осіб (т. 4 а.с. 211). У той же час, суд не виключає можливість повторного допиту свідків.

За таких обставин, суд вважає достатньо обґрунтованим можливість впливу на свідків, у тому числі з боку обвинуваченого ОСОБА_6 , що може мати наслідком зміну цими особами наданих раніше показань або відмови ще не допитаних свідків від надання показань у суді.

Тому, враховуючи доводи прокурора, колегія суддів вважає за необхідне продовжити строк дії обов`язку, покладеного на обвинуваченого ОСОБА_6 , а саме: утримуватися від спілкування особисто та через інших осіб зі свідками: ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 викладених в обвинувальних актах у кримінальних провадженнях № 52024000000000135 від 22 березня 2024 року та № 52024000000000633 від 09 грудня 2024 року.

Колегія суддів зазначає, що продовження обов`язків обумовлене наявністю встановлених вище ризиків, яке забезпечить можливість контролю за процесуальною поведінкою обвинуваченого з метою досягнення завдань кримінального провадження.

Суд вважає, що таке продовження має найменший вплив на реалізацію прав і свобод людини, враховуючи, що воно пов`язане із здійсненням судового провадження стосовно особи. Отже, таке втручання є розумним та співмірним для цілей цього кримінального провадження.

Враховуючи норми ч. 7 ст. 194 КПК України дію вищезазначених обов`язків належить продовжити на два місяці, тобто до 30 серпня 2026 року.

Щодо клопотання захисника про зміну запобіжного заходу.

За ч. 1 ст. 201 КПК України обвинувачений, до якого застосовано запобіжний захід, його захисник, має право подати в кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, - до Вищого антикорупційного суду, клопотання про зміну запобіжного заходу, в тому числі про скасування чи зміну додаткових обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України та покладених на нього слідчим суддею, судом, чи про зміну способу їх виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. 

Так, кримінальне процесуальне законодавство не визначає підстав для зміни запобіжного заходу за клопотанням сторони захисту. Однак, положення ст. 22, 201 КПК України встановлюють лише те, що до клопотання мають бути додані матеріали, якими обґрунтовуються доводи клопотання.

Зміна запобіжного заходу може мати місце, коли це виправдовується обставинами справи, зумовленими виникненням нових підстав після прийняття попереднього рішення про покладення/продовження додаткових обов`язків, а також виявленням тих, які існували раніше, але про які не було відомо сторонам на час прийняття відповідного рішення, зокрема, якщо під час кримінального провадження суттєво змінюються підстави застосування запобіжного заходу чи покладення додаткових обов`язків, а також обставини, які враховувалися під час їх застосування (змінилася кваліфікація кримінального правопорушення, погіршився стан здоров`я обвинуваченого, змінився склад його родини чи утриманців, або майновий стан, інші обставини, які мають суттєве значення, тощо).

Так, наведені захисником ОСОБА_7 у клопотанні доводи щодо необхідності зміни запобіжного заходу зводяться до того, що з плином часу ризики у кримінальному провадженні значно зменшились, протягом усього часу судового розгляду обвинувачений демонструє належну процесуальну поведінку, судом закінчено дослідження письмових доказів сторони обвинувачення та сторони захисту, а також заставодавець ТОВ «Керамет» потребує коштів для господарської діяльності.

Колегія суддів, враховуючи встановлені вище обставини щодо доведеності прокурором ризиків, критично оцінює доводи сторони захисту про те, що ризики у кримінальному провадженні суттєво зменшились.

Так, суд зазначає, що як сам факт направлення до суду обвинувального акту, так і закінчення дослідження письмових, речових доказів сторони обвинувачення і сторони захисту навпаки посилює встановлені ризики. Оскільки сторона захисту вже ознайомлена зі всіма доказами, оцінила їх, а отже могла зробити висновок щодо можливого доведення вини обвинуваченого та можливого настання відповідальності за злочини, у яких він обвинувачується.

Також колегія суддів звертає увагу, що обставини щодо зменшення ступеня ризиків мають оцінюватись не лише з огляду на календарний час, який сплинув з дня застосування запобіжного заходу, а з урахуванням процесуальних дій, які проведені у кримінальному провадженні за цей час, та обсяг тих дій, які підлягають проведенню надалі.

Разом з тим, відсутність з боку ОСОБА_6 будь-яких порушень та належне виконання покладених на обвинуваченого обов`язків, за умови застосування до нього запобіжного заходу, тобто дотримання ОСОБА_6 покладених обов`язків, є нормою, а не винятком, і свідчить лише про те, що застосований стосовно нього запобіжний захід є дієвим. 

Наявність у обвинуваченого ОСОБА_6 міцних соціальних зв`язків на території України жодним чином не нівелює існування ризиків, а також не може слугувати підставою для зменшення розміру застави, оскільки згідно з долученими стороною захисту доказами застава внесена не особисто обвинуваченим чи його близькими особами, а заставодавцем ТОВ «Керамет». 

У той же час розмір застави визначається судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу (ч. 4 ст. 182 КПК України).

Колегія суддів зазначає, що внесення застави є правом, а не обов`язком застоводавця, і здійснюючи ці дії, він має врахувати те, що заставою забезпечується належна процесуальна поведінка обвинуваченого з моменту застосування запобіжного заходу і до його припинення. Окрім того, заставодавець також має усвідомлювати, що згідно з ч. 8 ст. 182 КПК України у разі порушення обвинуваченим процесуальних обов`язків, внесена заставодавцем сума застави звертається в дохід держави. А тому, наявність у заставодавця ТОВ «Керамет» зобов`язань чи зміна його фінансового стану не можуть бути підставою для зменшення розміру застави, визначеної обвинуваченому, яка має забезпечувати належну процесуальну поведінку останнього. 

Будь-яких інших обставин, які не були предметом розгляду та могли бути підставою для зміни (зменшення) розміру застави, сторона захисту не навела.

Окрім цього колегія суддів звертає увагу, що всі наведені захисником обставини суд вже врахував 19 січня 2026 року в ухвалі, якою зменшив розмір застави з 25 000 000,00 грн до 20 000 000,00 грн (т. 27 а.с. 107-114).

Тому, на переконання суду, визнані судом доведеними ризики: переховуватися від суду і незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, не втратили своєї актуальності, тобто продовжують існувати, а тому не виключається імовірність реалізації цих ризиків обвинуваченим.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що клопотання прокурора про продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_6 , підлягає задоволенню, а у задоволенні клопотання захисника про зміну запобіжного заходу належить відмовити.

Керуючись ст. 2, 7, 9, 176-178, 182, 185, 193, 194, 199, 201, 331, 372, 376 КПК України, суд

постановив:

Клопотання прокурора задовольнити.

Продовжити строк дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_6 , строком до 30 серпня 2026 року, а саме:

- прибувати за кожною вимогою до прокурора та суду;

- не відлучатися за межі України без дозволу суду;

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання;

- утримуватися від спілкування особисто та через інших осіб зі свідками: ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , щодо обставин, викладених в обвинувальних актах у кримінальних провадженнях № 52024000000000135 від 22 березня 2024 року та № 52024000000000633 від 09 грудня 2024 року;

- здати на зберігання до Державної міграційної служби України свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну, окрім паспорта громадянина України.

Відмовити у задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 .

Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурорів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, які здійснюють процесуальне керівництво у кримінальних провадженнях № 52024000000000135 від 22 березня 2024 року та № 52024000000000633 від 09 грудня 2024 року.

Ухвала суду підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Копію ухвали вручити обвинуваченому негайно після її оголошення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її постановлення та окремому оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя ОСОБА_1 

Судді ОСОБА_2 

ОСОБА_3