УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

4 серпня 2026 року

м. Київ

справа № 991/1692/24

провадження № 51-3066 ск 26

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянувши касаційну скаргу захисника ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5 на ухвалу Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 21 липня 2026 року про повернення апеляційної скарги,

установив:

8 червня 2026 року Вищий антикорупційний суд ухвалив вирок, яким затвердив угоду про визнання винуватості між прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури та засудженим ОСОБА_6 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 1 травня 2023 року за № 52023000000000202. Цей вирок постановлено виключно щодо ОСОБА_6 , йому призначено узгоджене сторонами покарання, а інші питання вирішено відповідно до ст. 374 КПК України.

Адвокат ОСОБА_7 , діючи в інтересах ОСОБА_5 , подав апеляційну скаргу, стверджуючи, що окремі формулювання мотивувальної частини вироку нібито дозволяють ідентифікувати останню як одну з осіб, причетних до злочину, що, на думку захисника, порушує її права та інтереси. У скарзі зазначалося, що згадування «інших суддів Великої Палати Верховного Суду» у контексті попередньої змови та отримання неправомірної вигоди, з огляду на загальновідомість складу Великої Палати, створює враження встановленої винуватості цих суддів, порушує презумпцію невинуватості, межі судового розгляду, а також суперечить практиці ЄСПЛ. Захисник наполягав, що вирок зачіпає інтереси ОСОБА_5 , а тому має бути змінений шляхом виключення відповідних формулювань.

Ухвалою судді?доповідача АП ВАКС від 21 липня 2026 року апеляційну скаргу, зокрема, адвоката ОСОБА_7 повернуто на підставі п. 2 ч. 3 ст. 399 КПК України як подану особою, яка не має права на апеляційне оскарження вироку, ухваленого на підставі угоди. Суддя?доповідач детально проаналізував зміст апеляційної скарги, текст вироку та правові підстави для апеляційного перегляду, встановивши, що вирок не містить жодних даних, які прямо вказують на ОСОБА_5 , не описує її дій, не встановлює її ролі, не згадує її прізвища, посади чи будь-яких обставин, які б дозволяли суду з упевненістю ідентифікувати її як особу, щодо якої вирок стосується прав чи інтересів. Суддя?доповідач також зазначив, що обсяг обвинувачення, визнаний судом першої інстанції, стосується виключно засудженого ОСОБА_6 , а будь-які дії інших осіб не досліджувалися та не оцінювалися судом. Застосувавши правову позицію об`єднаної палати ККС ВС від 18 травня 2020 року у справі № 639/2837/19, суддя?доповідач виснував, що вирок не зачіпає прав, свобод чи інтересів ОСОБА_5 , відповідно апеляційна скарга подана особою, яка не має права її подавати.

Не погоджуючись із ухвалою апеляційного осуду захисник ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5 подав касаційну скаргу.

Доводи касаційної скарги зводяться до того, що АП ВАКС, повернувши апеляційну скаргу захисника в інтересах ОСОБА_5 на підставі п. 2 ч. 3 ст. 399 КПК України, істотно порушив гарантії доступу до правосуддя, передбачені цим Кодексом та практикою ЄСПЛ, оскільки вирок ВАКС від 8 червня 2026 року фактично містить твердження про співучасть суддів Великої Палати Верховного Суду у злочині - «вступив у попередню змову з іншими суддями…», «діючи спільно з іншими суддями…», «надав вказівку поділити суму неправомірної вигоди…», що, на його думку, дозволяє ідентифікувати цих осіб, у тому числі ОСОБА_5 , та безпосередньо зачіпає їхні права й інтереси, порушуючи межі судового розгляду, визначені ст. 337 КПК України та вимоги ст. 374 і 475 КПК щодо змісту вироку та презумпцію невинуватості. Попри це апеляційний суд, пославшись на ч. 4 ст. 394 КПК України, не врахував, що саме спосіб викладення обвинувачення створює для стороннього спостерігача враження підтвердження винуватості суддів ВП ВС органом судової влади, що суперечить позиції ЄСПЛ у справах «Развозжаєв проти росії та України» та «Навальний та Офіцеров проти росії», де наголошено на неприпустимості включення до вироку відомостей про третіх осіб. Крім того, АП ВАКС фактично здійснила оцінку доводів апеляційної скарги без відкриття провадження, чим порушила ст. 370 КПК та нівелювала право на ефективний доступ до суду, а також залишила без реагування твердження, наведені у вироку про незаконні дії суддів ВП у складі ВС, фактично погодившись із ними, що у сукупності становить істотне порушення вимог КПК України і зумовлює необхідність скасування ухвали апеляційного суду.

Перевіривши зміст касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що підстав для відкриття касаційного провадження немає, з огляду на таке.

Частина 4 ст. 394 КПК України встановлює спеціальний, вичерпний перелік суб`єктів, які мають право на апеляційне оскарження вироку, ухваленого на підставі угоди про визнання винуватості. Інші особи можуть звернутися з апеляційною скаргою лише у випадках, прямо передбачених КПК України, і виключно в порядку, визначеному цим Кодексом. Застосування ч. 2 ст. 24 КПК не може нівелювати спеціальний порядок оскарження вироків на підставі угоди, оскільки ця норма гарантує право на перегляд судового рішення лише в межах процесуальних правил, встановлених законом.

Об`єднана палата ККС у складі ВС у постанові від 18 травня 2020 року, справа № 639/2837/19 сформулювала чіткий критерій: вирок може вважатися таким, що стосується прав іншої особи, лише якщо у його тексті прямо зазначено дані, які вказують на конкретну особу, або встановлені обставини, які дозволяють суду з упевненістю ідентифікувати її. Узагальнені формулювання, припущення, загальновідомість складу суду, інформація зі ЗМІ чи інших джерел не створюють юридично значущої ідентифікації. Дані з процесуальних документів сторони обвинувачення також не можуть бути підставою для висновку, що вирок стосується прав інших осіб.

Отже, апеляційний суд правильно встановив, що вирок ВАКС від 8 червня 2026 року не містить жодних персональних даних ОСОБА_5 , не описує її дій, не встановлює її ролі, не згадує її прізвища, посади чи будь-яких обставин, які б дозволяли суду з упевненістю ідентифікувати, як особу, щодо якої вирок стосується її прав чи інтересів. Формулювання «інші судді Великої Палати Верховного Суду» є узагальненим і не створює юридичного зв`язку між вироком та конкретною особою. Вирок стосується виключно засудженого ОСОБА_6 , а будь-які дії інших осіб не досліджувалися та не оцінювалися судом.

Посилання захисника на практику ЄСПЛ є безпідставними. У даному випадку вирок не містить жодних тверджень про винуватість ОСОБА_5 , а ст. 90 КПК України прямо встановлює, що вирок має преюдиціальне значення лише щодо особи, стосовно якої він ухвалений. Тому твердження про порушення презумпції невинуватості є необґрунтованими.

Доводи про обмеження доступу до правосуддя також не можуть бути прийняті. Повернення апеляційної скарги яку подано особою, яка не має права на апеляційне оскарження вироку на підставі угоди, є прямим застосуванням закону і не порушує права на суд. ЄСПЛ визнає, що право доступу до суду не є абсолютним і може бути обмежене процесуальними правилами, якщо такі обмеження є законними та пропорційними. У даному випадку апеляційний суд діяв у межах чітких вимог ст. 399 КПК України.

Ухвала АП ВАКС належно мотивована, відповідає вимогам кримінального процесуального закону та узгоджується з актуальною практикою ККС у складі ВС: постанова від 7 травня 2026 року, справа № 991/2053/22.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків апеляційного суду і не містять підстав, які б свідчили про незаконність ухвали.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України, суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги та наданих матеріалів вбачається, що підстав для її задоволення немає.

Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України, Суд 

постановив:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою захисника ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5 на ухвалу Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 21 липня 2026 року про повернення апеляційної скарги.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3