Справа № 991/1821/23

Провадження № 1-кп/991/31/23

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2026 року

Вищий антикорупційний суд у складі:

головуючого судді ОСОБА_1, суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,

за участю секретарів судового засідання ОСОБА_4, ОСОБА_5,

прокурорів ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10,

обвинувачених ОСОБА_11, ОСОБА_12 (в режимі відеоконференції),

захисників ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16 (в режимі відеоконференції),

представника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_17,

представника третьої особи ОСОБА_18,

розглянув у відкритому судовому засіданні у місті Києві обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 4201604001000006, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 11.01.2016, за обвинуваченням

ОСОБА_11, який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Шостка Сумської області, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 28 частиною 2 статі 364 КК України,

ОСОБА_12, який народився ІНФОРМАЦІЯ_3 у м. Хомутовка, Курської області російської федерації, зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_3

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 28 частиною 2 статі 364 КК України,

ухвалив цей ВИРОК про таке:

ВСТУП

Державне підприємство « ІНФОРМАЦІЯ_4 » (далі по тексту - ДП « ІНФОРМАЦІЯ_5 ») утворено з метою одержання прибутку за рахунок науково-дослідної, виробничої та підприємницької діяльності у сфері реалізації основних напрямків та розвитку виробництва хімічної продукції, та інших видів виробничої діяльності1 та у період з 21.01.2002 до 29.05.2018 належало до сфери управління ІНФОРМАЦІЯ_6 . На підставі необхідних ліцензій і сертифікатів відповідності2 підприємство було допущено до постійного виробництва і застосування вибухових матеріалів промислового призначення. Предметом діяльності ДП « ІНФОРМАЦІЯ_5 », серед іншого, визначено виробництво вибухових речовин та оптова торгівля ними.

У 2011 році генеральний директор ДП « ІНФОРМАЦІЯ_5 » ОСОБА_11 організував схему реалізації продукції підприємства, в яку залучив ОСОБА_12 (директора комерційного) і Особа-13 (директора ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_7 », а з 21.05.2014 - директора ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_8 »). Суть цієї схеми полягала в тому, що вибухові речовини промислового призначення, які виробляло ДП « ІНФОРМАЦІЯ_5 », реалізовувалися кінцевим споживачам (гірничо-збагачувальним комбінатам) не безпосередньо, а через посередника - приватне товариство, підконтрольне учасникам. При цьому ОСОБА_11 і ОСОБА_12 створили умови, за яких кінцеві споживачі не могли придбати продукцію напряму у виробника. Своєю чергою, ДП « ІНФОРМАЦІЯ_5 » продавало продукцію посереднику за нижчими цінами, тоді як посередник у подальшому перепродавав її цим же кінцевим споживачам за значно вищою вартістю, отримуючи необґрунтований прибуток.

Для реалізації цієї схеми ОСОБА_11, ОСОБА_12 і Особа-1:

-надали підконтрольним суб`єктам господарювання статус офіційних дилерів (в різні періоди такий статус отримали ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_7 », ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_8 », ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_9 »);

-укладали з ним договори поставки на умовах, які в порівнянні з умовами продажу ділером кінцевим споживачам були завідомо невигідними для ДП « ІНФОРМАЦІЯ_5 »;

-змінювали умови оплати, що фактично дозволило посереднику розраховуватись за товар лише після отримання коштів від кінцевих покупців.

Водночас фактичне постачання продукції здійснювалося силами і ресурсами ДП « ІНФОРМАЦІЯ_5 », тоді як підприємство-посередник не мало необхідних дозволів на поводження з вибуховими матеріалами та не ніс відповідних витрат.

У результаті спільних злочинних дій кінцеві споживачі були фактично позбавлені можливості укладати прямі договори з виробником і змушені були працювати через посередника.

Протягом 2011-2016 років зазначена схема системно реалізовувалась, що призвело до отримання приватними підприємствами (ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_7 », ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_8 », ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_9 ») значних доходів за рахунок різниці в цінах, тоді як ДП « ІНФОРМАЦІЯ_5 » зазнавало збитків у вигляді недоотриманого прибутку.

І. ФОРМУЛЮВАННЯ ОБВИНУВАЧЕННЯ, ВИЗНАНОГО СУДОМ ДОВЕДЕНИМ

1.1. Протягом 2011-2016 років ОСОБА_11, перебуваючи на посаді Генерального директора ДП « ІНФОРМАЦІЯ_5 » - головного конструктора ракетних двигунів на твердому паливі, умисно використав своє службове становище всупереч інтересам служби з метою одержання неправомірної вигоди для інших юридичних осіб - ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_7 », ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_8 », ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_9 », шляхом:

-безпосереднього підписання договору поставки від 17.08.2011 №269711 (з додатковою угодою від 20.08.2011 та специфікацією № 1 від 17.08.2011), договору на поставку продукції від 29.12.2014 №200315 (зі специфікаціями № 1 від 29.12.2014, № 2 від 20.01.2015), специфікацій № 3 від 01.01.2016, № 4 від 22.03.2016, № 5 від 01.06.2016 до Договору поставки від 23.06.2015 № 900-147215, специфікацій № 3 від 22.03.2016, № 4 від 01.09.2016 до Договору поставки від 23.06.2015 № 901-147415;

-впливу на директора комерційного ДП « ІНФОРМАЦІЯ_5 » ОСОБА_12, у вигляді надання відповідних інструкцій та вказівок на підписання додаткових угод від 01.01.2012, від 01.10.2012, від 05.03.2013, від 14.11.2013, від 16.06.2014 та специфікацій № 4 від 01.04.2012, №5 від 01.08.2012, №7 від 21.03.2013, № 9 від 01.07.2013, № 10 від 01.10.2013, № 11 від 01.01.2014, № 12 від 01.04.2014, № 14 від 16.06.2014, № 15 від 19.06.2014, № 15/1 від 02.09.2014, № 17 від 22.09.2014 до Договору поставки № 269711 від 17.08.2011, від 29.12.2014 №200315, Специфікацій №3 від 07.04.2015, №4 від 23.04.2015 до Договору на поставку продукції від 29.12.2014 №200315, Договору поставки від 23.06.2015 № 900-147215 (з додатковими угодами від 23.07.2015, від 31.07.2015, від 01.09.2015, від 01.10.2015, від 01.11.2015, від 30.11.2015, від 01.12.2015 та специфікаціями № 1 від 23.06.2015 та № 2 від 01.11.2015), Договору поставки від 23.06.2015 № 901-147415 (з додатковими угодами № 1 від 11.09.2015, № 2 від 01.11.2015, № 3 від 01.12.2015 та специфікаціями № 1 від 23.05.2015 та № 2 від 01.11.2015), листів про відпускні ціни на продукцію ДП « ІНФОРМАЦІЯ_5 » та інших документів, що мало наслідком укладення не прямих договорів поставки з безпосередніми кінцевими споживачами, а укладення ДП « ІНФОРМАЦІЯ_5 » договорів поставки промислових вибухових речовин власного виробництва з посередницькими структурами ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_7 », ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_8 » та ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_9 », не ліцензованими для поводження з такими речовинами.

Для реалізації злочинного наміру при надходженні на адресу ДП « ІНФОРМАЦІЯ_5 » пропозицій кінцевих споживачів щодо укладення прямих договорів постачання промислових вибухових речовин безпосередньо з ДП « ІНФОРМАЦІЯ_5 », ОСОБА_11, діючи в інтересах посередників, залишав такі пропозиції без розгляду та надавав вказівки директору комерційному ДП « ІНФОРМАЦІЯ_5 » ОСОБА_12 повідомити кінцевих споживачів про передачу повноважень в питаннях реалізації промислових вибухових речовин так званим «дилерам» - посередницьким структурам в особі ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_7 », ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_8 » та ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_9 », пропонуючи укласти такі договори з ними.

Отже ОСОБА_11 вчинив злочин, передбачений ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 364 КК України - зловживання службовим становищем, тобто умисне, з метою одержання неправомірної вигоди для іншої юридичної особи використання службовою особою свого службового становища всупереч інтересам служби, що завдало тяжких наслідків охоронюваним законом державним інтересам, вчинене за попередньою змовою групою осіб.

1.2. Протягом 2011-2016 років ОСОБА_12, обіймаючи посаду директора комерційного ДП « ІНФОРМАЦІЯ_5 », умисно використав своє службове становище всупереч інтересам служби з метою одержання неправомірної вигоди для інших юридичних осіб - ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_7 », ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_8 », ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_9 », шляхом безпосереднього підписання:

- додаткових угод від 01.01.2012, від 01.10.2012, від 05.03.2013, від 14.11.2013, від 16.06.2014 та специфікацій № 4 від 01.04.2012, №5 від 01.08.2012, №7 від 21.03.2013, № 9 від 01.07.2013, № 10 від 01.10.2013, № 11 від 01.01.2014, № 12 від 01.04.2014, № 14 від 16.06.2014, № 15 від 19.06.2014, № 15/1 від 02.09.2014, № 17 від 22.09.2014 до Договору поставки № 269711 від 17.08.2011, від 29.12.2014 №200315,

- специфікацій №3 від 07.04.2015, №4 від 23.04.2015 до Договору на поставку продукції від 29.12.2014 №200315;

- листів про відпускні ціни на продукцію ДП « ІНФОРМАЦІЯ_5 »;

- інших документів, які у своїй сукупності мали наслідком укладення непрямих договорів поставки з безпосередніми кінцевими споживачами, а укладення ДП « ІНФОРМАЦІЯ_5 » договорів поставки промислових вибухових речовин власного виробництва з посередницькими структурами ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_7 », ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_8 » та ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_9 », не ліцензованими для поводженням з такими речовинами.

При надходженні до ДП « ІНФОРМАЦІЯ_5 » пропозицій кінцевих споживачів щодо укладення прямих договорів постачання промислових вибухових речовин безпосередньо з ДП « ІНФОРМАЦІЯ_5 », ОСОБА_12, діючи в інтересах посередників, повідомляв кінцевих споживачів про передачу повноважень в питаннях реалізації промислових вибухових речовин так званим «дилерам», пропонуючи укласти такі договори з ними.

Внаслідок укладення та виконання таких договорів, поставка промислових вибухових речовин здійснювалася на склади кінцевих споживачів продукції - ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_10 » та ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_11 » - безпосередньо за рахунок транспортних та людських ресурсів ДП « ІНФОРМАЦІЯ_5 ». А різниця цін, встановлена специфікаціями до договорів поставки між ДП « ІНФОРМАЦІЯ_5 » і посередницькими структурами та відповідно між посередницькими структурами і кінцевими споживачами, була недоотримана ДП « ІНФОРМАЦІЯ_5 ». Це спричинило тяжкі наслідки охоронюваним законом інтересам держави у вигляді заподіяних збитків державному підприємству в загальному розмірі 43 312 663,15 грн.

Отже, ОСОБА_12 вчинив злочин, передбачений ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 364 КК України - зловживання службовим становищем, тобто умисне, з метою одержання неправомірної вигоди для іншої юридичної особи використання службовою особою свого службового становища всупереч інтересам служби, що завдало тяжких наслідків охоронюваним законом державним інтересам, вчинене за попередньою змовою групою осіб.

ІІ. ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ОБСТАВИНИ ТА ДОКАЗИ НА ЇХ ПІДТВЕРДЖЕННЯ

2.1. ДП « ІНФОРМАЦІЯ_5 » засноване на державній власності та належить до сфери управління ІНФОРМАЦІЯ_6 (т.15 а.с.52). Пунктами 2.1, 2.2 Статуту закріплено, що ДП « ІНФОРМАЦІЯ_5 » утворено з метою одержання прибутку за рахунок науково-дослідної, виробничої та підприємницької діяльності у сфері реалізації основних напрямків та розвитку виробництва хімічної продукції та інших видів виробничої діяльності. Предметом діяльності ДП « ІНФОРМАЦІЯ_5 », окрім іншого, є виробництво вибухових речовин та оптова торгівля ними, що здійснюється відповідно до законодавства та цього Статуту (т.15 а.с.53, т.23 а.с.225). ДП « ІНФОРМАЦІЯ_5 » має право реалізовувати свою продукцію, послуги, залишки від виробництва за цінами, що формуються відповідно до умов економічної діяльності, а у випадках, передбачених законодавством, - за фіксованими державними цінами; обирати предмет договору, визначати зобов`язання, будь-які інші умови господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству (пункт 6.1 Статуту - т.15 а.с.60, т. 23 а.с.228зв).

2.2. Управління державним підприємством здійснюється Генеральним директором, який підзвітній Уповноважену органу управління. Генеральний директор несе відповідальність за виконання покладених на нього завдань, що визначені Статутом, під час реалізації своїх прав і виконання обов`язків повинен діяти в інтересах Підприємства та виконувати умови укладеного з Уповноваженим органом управління трудового контракту (пункти 7.1, 7.2, 7.8 Статуту- т.15 а.с.61-62, т.23 а.с.229, т.32 а.с.141-142).

2.3. На підставі контрактів від 24.12.2007 №3-2007 та від 20.12.2012 №5-2012 ОСОБА_11 перебував на посаді Генерального директора ДП « ІНФОРМАЦІЯ_5 » у період з 31.12.2007 по 31.12.2017 (т.85 а.с.5). Перебування ОСОБА_11 на цій посаді також підтверджується довідкою АБ №679800 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України та інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (т.15 а.с.77, 81).

Генеральний директор (Керівник) безпосередньо і через адміністрацію підприємства:

- здійснює поточне управління (керівництво) підприємством,

- забезпечує його високоприбуткову діяльність, ефективне використання і збереження закріпленого за підприємством державного майна,

- виступає повноважним представником підприємства під час реалізації повноважень, функцій та обов`язків (т.15 а.с.61-62, т.85 а.с.21-22).

2.4. Наказом генерального директора ДП « ІНФОРМАЦІЯ_5 » від 09.10.2003 №1095 на посаду директора комерційного призначено ОСОБА_12 (т.16 а.с.113). На підставі довіреностей від 30.12.20214 №25/256-232, від 30.12.2015 №25/256-311 ОСОБА_12 представляв інтереси підприємства та укладав договори, які стосуються реалізації готової продукції (т.32 а.с.137, т.85 а.с.202, 203).

Директор комерційний ДП « ІНФОРМАЦІЯ_5 » зобов`язаний:

- організовувати контроль за своєчасним виконанням договірних зобов`язань по реалізації продукції, виконанню робіт, наданню послуг, у тому числі щодо оплати у відповідності до умов, передбачених договорами;

- здійснювати керівництво господарською діяльністю ДП « ІНФОРМАЦІЯ_5 » в області … збуту продукції на ринку і по договорам поставки, транспортного і адміністративно-господарського обслуговування, забезпечувати ефективне використання матеріальних ресурсів, зниження їх втрат, прискорювати оборот грошових коштів;

- керувати розробкою заходів по … збільшенню ефективності виробництва;

- забезпечувати контроль за виконання заказів, договірних зобов`язань в установлені строки, по об`єму реалізації продукції, номенклатурі, комплектності і якості, за станом запасів готової продукції на складах;

- вживати заходи забезпечення своєчасного надходження грошових коштів за реалізовану продукцію;

- забезпечувати дотримання законності у своїй діяльності і діяльності підлеглих підрозділів;

- приймати участь в розробці маркетингової політики підприємства на основі аналізу споживчих властивостей виробничої продукції і прогнозованого споживчого попиту та ринкової кон`юнктури;

- забезпечувати безперебійний рух товарів від виробника до споживача з метою отримання максимального прибутку;

- визначати стратегію і тактику збуту продукції;

- організовувати роботу по аналізу ефективності використання каналів збуту, найбільш ефективні форми і методи реалізації продукції, послуг посередників;

- здійснювати контроль за організацією збуту продукції підприємства у відповідності з плановими завданнями і укладеними договорами, своєчасною її відправлення споживачам у встановлених об`ємах реалізації;

- забезпечувати наявність прибутку від реалізації товарної продукції;

- виступати від імені підприємства і зобов`язаний діяти в інтересах підприємства, добросовісно та розумно, не перевищувати повноваження, визначені довіреністю;

- вживати заходи своєчасного укладання господарських договорів з постачальниками та споживачами,розширенню господарських зв`язків, забезпечувати виконання договірних зобов`язань по поставці продукції (по кількості, номенклатурі, асортименту, якості, строкам та іншим умовам поставки) (посадова інструкція №1092 - т.15 а.с.39-41).

Директор комерційний ДП « ІНФОРМАЦІЯ_5 » також несе відповідальність за:

- технічно грамотні та економічно обґрунтовані договори з іншими організаціями; результати адміністративно-господарської діяльності підприємства;

- організацію збуту продукції, що випускається, по укладеним договорам;

-спричинення матеріальних збитків підприємству своєю неправильною або несвоєчасною діяльністю;

- прийняття до виконання незаконно оформлених документів (т.15 а.с.44-45).

2.5. Договірні відносини ДП « ІНФОРМАЦІЯ_5 » із ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_7 » у період 2011-2014 років

2.5.1. Листом від 10.06.2011 №97/75-25810 Генеральний директор ДП « ІНФОРМАЦІЯ_5 » ОСОБА_11 наділив ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_7 » статусом офіційного дилера ДП « ІНФОРМАЦІЯ_5 » для участі у тендерних торгах із закупівлі і постачання промислових вибухових речовин (т.26 а.с.156, т.73 а.с.168). Таким чином ОСОБА_11 створив формальні підстави для подальшої відмови ДП « ІНФОРМАЦІЯ_5 » від участі у тендерах або укладання прямих контрактів з кінцевим споживачами вибухових речовин.

Про наділення ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_7 » статусом офіційного дилера комерційний директор ДП « ІНФОРМАЦІЯ_5 » ОСОБА_12 листом від 15.09.2011 №05/1113 повідомив голову тендерного комітету ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_10 » (далі по тексту - ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_12 »), який до цього часу був отримувачем і споживачем продукції ДП « ІНФОРМАЦІЯ_5 » (т.34 а.с.159). Протягом 2011-2014 років ОСОБА_12 на запити ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_12 » неодноразово підтверджував статус ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_7 » як офіційного дилера продукції ДП « ІНФОРМАЦІЯ_5 » та передачу йому повноважень в питаннях реалізації вибухових речовин (т.72 а.с.13, 19, 44, т.74 а.с.30).

Водночас, відповідно до ст. 8 Закону України «Про поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення» виробництво, зберігання, перевезення, реалізація вибухових матеріалів та проведення вибухових робіт провадяться суб`єктами господарювання, які мають відповідний дозвіл або ліцензію. А придбання вибухових матеріалів здійснюється за дозволом відповідного міського, районного відділу (управління) внутрішніх справ. Однак уперіод 2013-2016 років ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_7 » на обліку ВКОЗ ГУНП4 не перебувало, відповідних дозволів на право придбання, зберігання чи перевезення вибухових матеріалів не отримувало, хоча здійснювало посередницькі функції (т.85 а.с.27, 40).

2.5.2. 17 серпня 2011 року між ДП « ІНФОРМАЦІЯ_5 » в особі генерального директора ОСОБА_11 та ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_13 » в особі директора ОСОБА_19 укладено договір №269711 про поставку продукції (далі по тексту - Договір №269711). Договір завізований Особа-1 (т.23 а.с.109-112, 124-127; т.36 а.с.69-72). Пункти 1.1, 1.4 цього Договору визначають обов`язок Постачальника (ДП « ІНФОРМАЦІЯ_5 ») відвантажувати за заявкою Покупця (ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_7 ») на адресу Вантажоотримувача узгодженими партіями промислові вибухові речовини; Покупець зобов`язується оплатити Продукцію згідно з вартістю та кількістю відповідно до Специфікації для кожної окремої партії, у який зазначається найменування та реквізити Вантажоотримувача. Орієнтовна сума договору на момент укладення становила 30 000 000 грн, у т.ч. ПДВ - 5 000 000 грн. На підставі пункту 4.2 Договору Покупець перераховує передплату у розмірі 100% вартості Продукції відповідно до Специфікації не пізніше 10 календарних днів до дати поставки Продукції (т.23 а.с.110).

Відповідно до висновків експертів від 05.10.2016 №356-П та від 11.11.2016 №363П підпис у графі, що стосується постачальника ОСОБА_11, у Договорі №269711 виконаний ОСОБА_11, а відбиток печатки належить ДП « ІНФОРМАЦІЯ_5 » (т.84 а.с.113, 209-210). Крім цього, підпис (віза) у нижній частині на 4-му аркуші Договору №269711, виконаний Особа-1, що підтверджується висновком почеркознавчої експертизи від 24.09.2021 №392/1 (т.84 а.с.303зв).

Невід`ємною частиною Договору №269711 є Специфікація №1, відповідно до якої поставка вибухових речовин (амоніту 6 ЖВ патр.ф32мм, амоніту 6ЖВ порошок та грамоніту 79/21) здійснюється на склад вантажоодержувача ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_12 » - Базисний склад « ІНФОРМАЦІЯ_14 » ПАТ ПВП « ІНФОРМАЦІЯ_15 » для ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_12 », склади ВМ ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_12 » та на склад вантажоодержувача ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_11 » (далі по тексту - ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_16 ») - Базисний склад « ІНФОРМАЦІЯ_14 » ПАТ ПВП « ІНФОРМАЦІЯ_15 » для ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_16 » (м. Кривий Ріг) (т.23 а.с.113, 116, т.36 а.с.75).

Згідно з висновками експертів від 05.10.2016 №356-П та від 11.11.2016 №363П підпис ОСОБА_11 у графі, що стосується постачальника у специфікації №1 до Договору №269711, виконаний ОСОБА_11, а відбиток печатки належить ДП « ІНФОРМАЦІЯ_5 » (т.84 а.с.113, 209-210). Своєю чергою, підпис у графі «Покупатель: ООО « ІНФОРМАЦІЯ_17 » Директор ОСОБА_19 » належить Особа-1 (т.84 а.с.303зв.).

2.5.3. 20 серпня 2011 року між ДП « ІНФОРМАЦІЯ_5 » в особі генерального директора ОСОБА_11 та ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_13 » в особі директора ОСОБА_19 укладена додаткова угода до Договору №269711. Угодою змінені умови оплати товару, визначені у первинній редакції Договору, передбачена 100% оплата товару згідно з виставленими рахунками, проте допускається оплата товару протягом 5-ти банківських днів з моменту поставки Товару. На думку Суду, умова щодо відтермінування оплати створила можливість для ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_7 » розраховуватися з ДП « ІНФОРМАЦІЯ_5 » за отриману продукцію лише після надходження грошових коштів від кінцевих споживачів (т.23 а.с.115, т.36 а.с.74).

Згідно з висновками експертів від 05.10.2016 №356-П та від 11.11.2016 №363П підпис у графі, що стосуються постачальника ОСОБА_11 у додатковій угоді до Договору №269711, виконаний ОСОБА_11, а відбиток печатки належить ДП « ІНФОРМАЦІЯ_5 » (т.84 а.с.113, 209-210). Своєю чергою, підпис у графі «Покупатель: ООО « ІНФОРМАЦІЯ_17 » Директор ОСОБА_19 » належить Особа-1, що підтверджується висновком почеркознавчої експертизи №392/1 від 24.09.2021 (т.84 а.с.303зв.).

2.5.4. 01 січня 2012 року між ДП « ІНФОРМАЦІЯ_5 » в особі генерального директора ОСОБА_11 та ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_13 » в особі директора Особа-1 укладена додаткова угода до Договору №269711. Цією угодою знову змінені умови розрахунків ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_13 » з ДП « ІНФОРМАЦІЯ_5 » за отриману продукцію і передбачена пролонгація 100% оплати протягом 20-ти банківських днів з моменту поставки Товару за згодою Сторін (т.36 а.с.77).

Підпис у графі «Покупатель: ООО « ІНФОРМАЦІЯ_17 » належить Особа-1, що підтверджується висновком почеркознавчої експертизи від 24.09.2021 №392/1 (т.84 а.с.303зв).

Вказана додаткова угода дозволила ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_18 » не використовувати власні обігові кошти при взаєморозрахунках з ДП « ІНФОРМАЦІЯ_5 » за поставлені вибухові матеріали, а здійснювати їх оплату лише після здійснення розрахунків з ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_7 » кінцевими споживачами за договорами поставки.

2.5.5. Листом від 03.01.2012 №05/92, адресованим директору ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_7 » Особа-1, ОСОБА_11 підтвердив наділення ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_7 » статусом офіційного дилера ДП « ІНФОРМАЦІЯ_5 » для участі в тендерних торгах по закупівлі і постачанню промислових вибухових речовин (т.72 а.с.21). Відповідний статус ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_7 » відображений також у тендерних таблицях на поставку (т.72 а.с.30, 51).

2.5.6. Упродовж 2012-2013 років між ДП « ІНФОРМАЦІЯ_5 » (постачальником) та ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_7 » (покупець) до Договору №269711 укладено:

- специфікацію від 01.02.2012 №3 на поставку амоніту №6ЖВ д.32мм - 26 666,67 грн за одну тону (без ПДВ); амоніту №6ЖВ порошок - 18 333,33 грн за одну тону (без ПДВ); грамоніту 79/21 - 10 833,33 грн за одну тону (без ПДВ) (т.36 а.с.78);

- специфікацію від 01.04.2012 №4 на поставку амоніту №6ЖВ д.32мм - 30 000,00 грн за одну тону (без ПДВ); амоніту №6ЖВ порошок - 20 000,00 грн за одну тону (без ПДВ); грамоніту 79/21 - 11 666,67 грн. за одну тону (без ПДВ) (т.36 а.с.79);

- специфікацію від 01.08.2012 №5 на поставку амоніту №6ЖВ д.32мм - 30 000,00 грн за одну тону (без ПДВ); амоніту 6ЖВ порошок - 20 000,00 грн за одну тону (без ПДВ); грамоніту 79/21 - 11 666,67 грн за одну тону (без ПДВ) (т.23 а.с.117, т.36 а.с.80);

- додаткову угоду від 01.10.2012, якою продовжено термін дії Договору №269711 на 6 місяців - до 01.04.2013, а також визначено оплату товару на умовах 100% передплати протягом 20 днів (т.36 а.с.82). Зі сторони ДП « ІНФОРМАЦІЯ_5 » ця додаткова угода підписана ОСОБА_12 ;

- специфікацію від 21.03.2013 №7 на поставку амоніту 6ЖВ д.32мм - 32 100,00 грн за одну тону (без ПДВ); амоніту 6ЖВ порошок - 21 000,00 грн за одну тону (без ПДВ); грамоніту 79/21 - 13 100,00 грн за одну тону (без ПДВ) (т.23 а.с.120, т.36 а.с.86).

За цими специфікаціями продукція ДП « ІНФОРМАЦІЯ_5 » за Договором №269711 поставлялась ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_7 », однак безпосередньо доставка на склади вантажоодержувачів і кінцевих споживачів продукції - ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_12 » та ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_16 », яким ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_7 » реалізовувало вказану продукцію за вищими цінами, здійснювалася силами і засобами ДП « ІНФОРМАЦІЯ_5 » (т.36 а.с.69).

Згідно з висновком технічної експертизи від 11.11.2016 №363П відбитки печатки ДП « ІНФОРМАЦІЯ_5 » на специфікаціях до Договору №269711 є автентичними (т.84 а.с.210).

2.5.7. У цей же період директор комерційний ДП « ІНФОРМАЦІЯ_5 » ОСОБА_12 направив лист від 10.12.2012 №05/2415 на адресу ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_12 » із відпускними цінами на вибухові речовини у першому кварталі 2013 року, а саме на:

- амоніт №6ЖВ д.32мм - 37 500,00 грн за одну тону (без ПДВ);

- амоніт №6ЖВ порошок - 26 666,67 грн за одну тону (без ПДВ);

- грамоніт 79/21 - 13 333,33 грн за одну тону (без ПДВ).

Умовами придбання є 100% передоплата за продукцію (т.72 а.с.4).

Запропоновані цим листом відпускні ціни для кінцевого споживача ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_12 » є значно вищими за визначені у специфікаціях до договору №269711 на аналогічну продукцію для ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_7 », хоча як зазначено вище, продукція поставлялася на склади кінцевих споживачів самим ДП « ІНФОРМАЦІЯ_5 ».

Суд вважає, що ОСОБА_12 у листі умисно завищував ціни з метою формування завідомо невигідних умов прямих закупівель для кінцевих споживачів, у тому числі в контексті умов оплати продукції, і унеможливлення укладення прямих договорів для реалізації вибухових матеріалів. Практика надання ОСОБА_12 завищених цін кінцевим споживачам підтверджується його розмовами з третіми особами протягом 11-14 серпня 2016 року: «..одним цены, этим давали такие, а туда давали больше, помнишь я говорил, это же прямой умысел»; «…наши предложения значительно выше, чем эти! Вот что я говорил, этот м***к, наш генеральный»; «…По какой цене мы тут давали, и по какой цене туда давали, м***к же диктовал цены, а мы з дуру все это дело… а теперь он не причем, а я там, везде главный!»; «…мы же там участвовали в тендерах, помнишь я давал цену выше чем…!»; «…я с ОСОБА_68 говорил там же был, тендера и я там с дуру в 2013 или 2014 году давал цены, но они мне и на**р не нужны, потому что я от фонаря там дал те цены потому что меня ваши цены которые я вам продавал… они мне… еее… с прибылью… по этому я и не хотел менять их…»; «… я посредникам давал ну допустим цену такую, а на тендер в ІНФОРМАЦІЯ_64 дал совершенно другую и больше, вот я не помню почему х***р эго знает!»; «…но соль… в том, что ІНФОРМАЦІЯ_64 которое запросило у меня цены на тендер, я дал больше чем цена посредникам, понимаешь…». Вказані розмови зафіксовані у протоколі від 08.09.2016 за результатами зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж стосовно ОСОБА_12 (т.92 а.с.131-137) та на МНІ DVD-R №6439, копія якого є додатком до протоколу (т.92 а.с.140).

2.5.8. 05 березня 2013 року між ДП « ІНФОРМАЦІЯ_5 » в особі директора комерційного ОСОБА_12 та ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_7 » в особі директора Особа-1 укладено Додаткову угоду до Договору №269711, якою продовжено його дію до 01.09.2013 (т.36 а.с.85).

Протягом 2011-2013 років Особа-1 від імені ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_7 » підписав ряд документів, пов`язаних з кінцевими споживачами промислових вибухових речовин, виробником і вантажовідправником яких є ДП « ІНФОРМАЦІЯ_5 »:

- лист від 12.12.2012 №658 на адресу ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_12 » про відпускні ціни на поставку вибухових речовин у першому кварталі 2013 року: амоніту 6ЖВ д.32мм - 37 00,00 грн за одну тону (без ПДВ); амоніту 6ЖВ порошок - 26 200,00 грн за одну тону (без ПДВ); грамоніту 79/21 - 12 880,00 грн за одну тону (без ПДВ) на умовах оплати упродовж 5-ти календарних днів від дати поставки (т.72 а.с.28);

- лист від 24.12.2012 №682 на адресу ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_12 » про відпускні ціни на поставку вибухових речовин у першому кварталі 2013 року: амоніту №6ЖВ д.32мм - 35 915,00 грн за одну тону (без ПДВ); амоніту 6ЖВ порошок - 26 200,00 грн за одну тону (без ПДВ); грамоніту 79/21 - 12 730,00 грн за одну тону (без ПДВ) на умовах оплати упродовж 5-ти календарних днів від дати поставки продукції (т.72 а.с.3);

- договір поставки від 28.12.2012 №1679 між ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_7 » (Постачальник) та ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_12 » (Покупець) на поставку вибухових речовин (далі по тексту - Договір № 1679 - т.34 а.с.198-201);

- специфікацію від 28.12.2012 №1 до Договору №1679, на поставку ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_12 » грамоніту 79/21 - 12 730,00 грн за одну тону (без ПДВ); амоніту 6ЖВ патронованого ф32мм - 35 915,00 грн за одну тону (без ПДВ); амоніту 6ЖВ порошком - 26 200,00 грн за одну тону (без ПДВ). Умови оплати - протягом 5-ти календарних днів з дня поставки (т.34 а.с.202);

- специфікацію від 21.03.2013 №2 до Договору №1679 на поставку ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_12 » грамоніту 79/21 - 12 730,00 грн за одну тону (без ПДВ); амоніту 6ЖВ патронованого ф32мм - 35 915,00 грн за одну тону (без ПДВ). Умови оплати - протягом 5-ти календарних днів з дня поставки (т.34 а.с.203);

- договір поставки від 29.03.2013 №618 між ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_7 » (Постачальник) та ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_12 » (Покупець) на поставку вибухових речовин (далі по тексту - Договір №618 - т.37 а.с.95-98);

- специфікацію від 29.03.2013 №1 до Договору №618 на поставку ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_12 » грамоніту 79/21 - 14 950,00 грн за одну тону (без ПДВ); амоніту 6ЖВ патронованого ф32мм - 39 060,00 грн за одну тону (без ПДВ); амоніту 6ЖВ порошком - 29 650,00 грн за одну тону (без ПДВ) (т.37 а.с.99);

- специфікацію від 03.04.2013 №2 до Договору №618 на поставку ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_12 » грамоніту 79/21 - 14 950,00 грн за одну тону (без ПДВ); амоніту 6ЖВ патронованого ф32мм - 39 060,00 грн за одну тону (без ПДВ) (т.37 а.с.100);

- договір на придбання матеріально-технічних ресурсів від 28.01.2011 №320-193-01, укладений між ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_7 » (Постачальник) та ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_16 » (Покупець) (далі по тексту Договір №320-193-01 - т.34 а.с.212-218);

- специфікацію від 21.12.2012 №14 до Договору №320-193-01 на поставку ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_16 » амоніту 6ЖВ порошок - 26 200,00 грн за одну тону (т.34 а.с.249-250);

- специфікацію №15 (без дати) до Договору №320-193-01 на поставку ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_16 » амоніту 6ЖВ порошок - 26 200,00 грн за одну тону (без ПДВ) (т.34 а.с.251-252);

- специфікацію від 28.03.2013 №16 до Договору №320-193-01 на поставку ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_16 » амоніту 6ЖВ порошок - 29 650,00 грн за одну тону (без ПДВ) (т.34 а.с.253-254).

2.5.9. Протягом 2011-2013 років ОСОБА_12 неодноразово направляв на адресу ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_12 » листи про неможливість направлення представника ДП « ІНФОРМАЦІЯ_5 » для участі у торгах із закупівлі вибухових матеріалів» (т.73 а.с.165, 144) та неможливість знизити запропоновані ціни (т.72 а.с.13, т.73 а.с.132).

2.5.10. Упродовж першого півріччя 2013 року (з 03.01.2013 по 25.06.2013) згідно з цінами, визначеними Специфікаціями від 01.04.2012 №4, від 01.08.2012 №5 та від 21.03.2013 №7 до Договору №269711, ДП « ІНФОРМАЦІЯ_5 » через посередника - ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_7 » - поставило вантажоотримувачам 951,26 тон вибухових речовин (842,26 тони для ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_12 » та 109 тон для ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_16 ») на загальну суму 18 864 524,42 грн без ПДВ.

У цей же період часу (з 03.01.2013 по 25.06.2013) ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_7 » реалізувало зазначені вибухові речовини за вищими цінами ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_12 » на підставі специфікацій від 28.12.2012 №1 та від 21.03.2013 №2 до Договору №1679, специфікацій від 29.03.2013 №1 та від від 03.04.2013 №2 до Договору № 618, а також ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_16 » на підставі специфікацій від 21.12.2012 №14, від 28.03.2013 №15 та №16 до Договору №320-193-01.

Загальна вартість реалізованих ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_7 » кінцевим споживачам - ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_12 » та ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_16 » - вибухових речовин, попередньо придбаних у ДП « ІНФОРМАЦІЯ_5 », відповідно до оформлених товаро-транспортних та товарних накладних становить 22 770 750,52 грн без ПДВ.

2.5.11. Продовжуючи реалізацію протиправного умислу, упродовж другого півріччя 2013 року між ДП « ІНФОРМАЦІЯ_5 » в особі ОСОБА_12 та ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_7 » укладено і підписано документи, пов`язані з кінцевими споживачами промислових вибухових речовин, виробником яких є ДП « ІНФОРМАЦІЯ_5 »:

- специфікацію від 01.07.2013 №9 до Договору №269711 на поставку амоніту №6ЖВ д.32мм - 33 353,05 грн за одну тону (без ПДВ); амоніту №6ЖВ порошок - 22 908,05 грн за одну тону (без ПДВ); грамоніту 79/21 - 13 518,05 грн за одну тону (без ПДВ) (т.36 а.с.88);

- специфікацію від 01.10.2013 №10 до Договору №269711 на поставку амоніту №6ЖВ порошок - 22 908,05 грн за одну тону (без ПДВ); грамоніту 79/21 - 13 518,05 грн за одну тону (без ПДВ) (т.36 а.с.89).

Відбитки печатки ДП « ІНФОРМАЦІЯ_5 » на цих специфікаціях є автентичними, що підтверджується висновком технічної експертизи від 11.11.2016 №363П (т.84 а.с.210).

2.5.12. 14 листопада 2013 року між ДП « ІНФОРМАЦІЯ_5 » в особі директора комерційного ОСОБА_12 та ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_7 » в особі директора Особа-1 укладено Додаткову угоду до Договору № 269711. Цією угодою термін дії Договору № 269711 продовжений до 31.12.2014 (т.23 а.с.128, т.36 а.с.90).

2.5.13. Протягом другого півріччя 2013 року від імені ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_7 » підписано ряд документів, на підставі яких відбулася реалізація промислових вибухових речовин, виробником і вантажовідправником яких є ДП « ІНФОРМАЦІЯ_5 », кінцевим споживачам (ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_12 » та ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_16 »):

- специфікацію від 03.07.2013 №3 до Договору №618 на поставку ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_12 » грамоніту 79/21 - 17 286,00 грн за одну тону (без ПДВ); амоніту 6 ЖВ патронованого ф32мм - 39 060,00 грн за одну тону (без ПДВ); амоніту 6 ЖВ порошком - 29 650,00 грн за одну тону (без ПДВ) (т.37 а.с.101);

- специфікацію від 15.07.2013 №17 до Договору №320-193-01 на поставку ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_16 » амоніту 6ЖВ порошок - 29 650,00 грн за одну тону (без ПДВ) (т.34 а.с.255-256);

- специфікацію від 02.08.2013 №18 до Договору №320-193-01 на поставку ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_16 » амоніту 6ЖВ порошок - 29 650,00 грн за одну тону (без ПДВ) (т.34 а.с.257-258);

- специфікацію від 02.10.2013 №19 до Договору №320-193-01 на поставку ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_16 » амоніту 6ЖВ порошок - 29 650,00 грн за одну тону (без ПДВ) (т.34 а.с.259-260);

- договір поставки від 26.07.2013 №1083, укладений між ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_7 » (Постачальник) та ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_12 » (Покупець) на поставку вибухових речовин (далі по тексту - Договір поставки №1083 - т.37 а.с.90-93);

- специфікацію від 26.07.2013 №1 до Договору №1083 на поставку ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_12 » грамоніту 79/21 - 17 286,65 грн за одну тону (без ПДВ); амоніту 6 ЖВ патронованого ф32мм - 39 060,00 грн за одну тону (без ПДВ); амоніту 6 ЖВ порошком - 29 650,00 грн. за одну тону (без ПДВ) (т.37 а.с.94);

- договір поставки від 27.09.2013 №1260, укладений між ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_7 » (Постачальник) та ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_12 » (Покупець) на поставку вибухових речовин (далі по тексту - Договір №1260 - т.37 а.с.83-87);

- специфікацію від 27.09.2013 №1 до Договору №1260 на поставку ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_12 » грамоніту 79/21 - 17 286,65 грн за одну тону (без ПДВ); амоніту 6 ЖВ патронованого ф32мм - 39 060,00 грн за одну тону (без ПДВ); амоніту 6 ЖВ порошком - 29 650,00 грн за одну тону (без ПДВ) (т.37 а.с.88);

- специфікацію від 26.12.2013 №2 до Договору №1260 на поставку ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_12 » грамоніту 79/21 - 17 286,65 грн за одну тону (без ПДВ); амоніту 6 ЖВ патронованого ф32мм - 39 060,00 грн за одну тону (без ПДВ) (т.37 а.с.89).

2.5.14. Упродовж другого півріччя 2013 року (з 03.07.2013 по 30.12.2013) згідно з цінами, визначеними Специфікаціями від 01.07.2013 №9 та від 01.10.2013 №10 до Договору №269711 ДП « ІНФОРМАЦІЯ_5 » для вантажоотримувачів - ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_12 » та ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_16 » через посередника - ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_7 », поставило 1033,754 тон вибухових речовин (954,754 тони для ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_12 » та 79 тон для ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_16 ») на загальну суму 22 513 743,17 грн без ПДВ.

У цей же період часу (з 03.07.2013 по 30.12.2013) зазначені вибухові речовини обсягом 1033,754 тон ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_7 » за вищими цінами реалізувало ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_12 » на підставі специфікацій від 27.09.2013 №1, від 26.12.2013 №2 до Договору №1260, від 03.07.2013 №3 до Договору №618, від 26.07.2013 №1 до Договору поставки №1083, а також ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_16 » на підставі специфікацій від 15.07.2013 №17, від 02.08.2013 №18, від 02.10.2013 №19 до Договору №320-193-01.

Загальна вартість реалізованих ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_7 » кінцевим споживачам - ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_12 » та ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_16 » - вибухових речовин, попередньо придбаних у ДП « ІНФОРМАЦІЯ_5 », відповідно до оформлених товаро-транспортних та товарних накладних становить 27 514 592,40 грн без ПДВ.

2.5.15. Продовжуючи реалізацію протиправного умислу. упродовж першого півріччя 2014 року між ДП « ІНФОРМАЦІЯ_5 » в особі ОСОБА_12 та ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_7 » укладено і підписано документи, відповідно до яких отримувачем продукції ДП « ІНФОРМАЦІЯ_5 » є ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_12 », а саме:

- специфікацію від 01.01.2014 №11 до Договору №269711 на поставку амоніту №6ЖВ д.32мм - 33 353,05 грн за одну тону (без ПДВ); амоніту №6ЖВ порошок - 22 908,05 грн за одну тону (без ПДВ); грамоніту 79/21 - 13 518,05 грн за одну тону (без ПДВ) (т.36 а.с.91);

- специфікацію від 01.04.2014 №12 до Договору №269711 на поставку амоніту №6ЖВ д.32мм - 36 688,00 грн за одну тону (без ПДВ); амоніту №6ЖВ порошок - 25 198,00 грн за одну тону (без ПДВ); грамоніту 79/21 - 14 869,00 грн за одну тону (без ПДВ) (т.36 а.с.92);

- специфікацію від 16.06.2014 №14 до Договору №269711 на поставку амоніту №6ЖВ д.32мм - 44 760,00 грн за одну тону (без ПДВ); амоніту №6ЖВ порошок - 30 741,55 грн за одну тону (без ПДВ); грамоніту 79/21 - 18 140,20 грн за одну тону (без ПДВ) (т.23 а.с.132, т.36 а.с.95);

- специфікацію від 19.06.2014 №15 до Договору №269711 на поставку грануліту АС-8 - 16 250,00 грн за одну тону (без ПДВ) (т.23 а.с.134, т.36 а.с.96).

Крім цього, 16 червня 2014 року між ДП « ІНФОРМАЦІЯ_5 » та ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_7 » укладено Додаткову угоду до Договору №269711, згідно з якою Специфікація від 16.06.2014 №14 до Договору поставки №269711 вступає в силу з 02.06.2014 (т.23 а.с.133, т.36 а.с.94).

Відбитки печатки ДП « ІНФОРМАЦІЯ_5 » на цих специфікаціях є автентичними, що підтверджується висновком технічної експертизи від 11.11.2016 №363П (т.84 а.с.209).

У першому півріччі 2014 року від імені ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_7 » підписано ряд документів, на підставі яких відбувалася поставка промислових вибухових речовин, виробником і вантажовідправником яких є ДП « ІНФОРМАЦІЯ_5 », кінцевим споживачам (ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_12 » та ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_16 »):

- договір від 21.01.2014 №108-193-01, укладений між ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_7 » (Постачальник) та ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_16 » (Покупець) на придбання сировинних, паливно-енергетичних або матеріально-технічних ресурсів щодо поставки вибухових речовин ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_16 » (далі по тексту - Договір №108-193-01 - т.33 а.с.125-128, т.37 а.с.150-153);

- специфікацію від 17.01.2014 №1 до Договору №108-193-01 на поставку ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_16 » амоніту №6ЖВ порошок - 29 650,00 грн за одну тону (без ПДВ); амоніту №6ЖВ d32мм - 39 060,00 грн за одну тону (без ПДВ) (т.33 а.с.129, т.37 а.с.154-155);

- специфікацію від 09.04.2014 №2 до Договору №108-193-01 на поставку ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_16 » амоніту №6ЖВ порошок - 32 615,00 грн за одну тону (без ПДВ); амоніту №6ЖВ d32мм - 42 966,00 грн за одну тону (без ПДВ) (т.33 а.с.130, т.37 а.с.156-157);

- специфікацію від 18.06.2014 №4 до Договору №108-193-01 на поставку ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_16 » амоніту №6ЖВ порошок - 39 790,30 грн за одну тону (без ПДВ); амоніту №6ЖВ d32мм - 52 420,00 грн за одну тону (без ПДВ); грамоніту 79/21 - 23 198,30 грн за одну тону (без ПДВ) (т.33 а.с.131, т.37 а.с.158);

- договір від 30.12.2013 №1664, укладений між ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_7 » та ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_12 » на поставку вибухових речовин ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_12 » (далі по тексту - Договір №1664 - т.37 а.с.72-75);

- специфікацію від 30.12.2013 №1 до Договору №1664 на поставку до ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_12 » грамоніту 79/21 - 17 286,65 грн за одну тону (без ПДВ); амоніту 6ЖВ патронований ф32мм - 39 060,00 грн за одну тону (без ПДВ); амоніту 6ЖВ порошком - 29 650,00 грн за одну тону (без ПДВ) (т.37 а.с.76);

- додаткову угоду від 13.01.2014 №1 до Договору №1664, якою внесені зміни до п.4.2 Договору та п.8 Специфікації від 30.12.2013 №1 у частині збільшення загальної суми договору до 14 307 035,44 грн, у тому числі ПДВ 2 384 505,91 грн (замість попередньо визначених 13 949 359,55 грн, у тому числі 2 026 830,02 грн ПДВ) (т.37 а.с.82);

- договір від 28.03.2014 №602, укладений між ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_7 » та ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_12 », на поставку вибухових речовин ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_12 » (далі по тексту - Договір №602 - т.37 а.с.64-67);

- специфікацію від 28.03.2014 №1 до Договору №602 на поставку до ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_12 » грамоніту 79/21 - 19 015,00 грн за одну тону (без ПДВ); амоніту 6 ЖВ патронований ф32мм - 42 966,00 грн за одну тону (без ПДВ) (т.37 а.с.68);

- специфікацію від 16.06.2014 №2 до Договору №602 на поставку до ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_12 » грамоніту 79/21 - 23 198,30 грн за одну тону (без ПДВ); амоніту 6 ЖВ патронований ф32мм - 52 420,00 грн за одну тону (без ПДВ) (т.37 а.с.69);

- додаткову угоду від 16.06.2014 №1 до Договору №602, якою Специфікацію від 16.06.2014 №2 доповнено пунктом 10 у частині вступу в силу специфікації з 02.06.2014 із строком дії до 30.06.2014 (т.37 а.с.71);

- специфікацію від 23.06.2014 №3 до Договору №602 на поставку до ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_12 » амоніту 6 ЖВ патронований ф32мм - 52 420,00 грн за одну тону (без ПДВ) (т.37 а.с.70).

У тендерних таблицях керівника тендерного відділу ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_12 » стосовно закупівлі вибухових матеріалів на перше півріччя 2014 року наявний лише один можливий постачальник - ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_7 », відповідно до приміток ДП « ІНФОРМАЦІЯ_5 » комерційної пропозиції не надавав або повідомив про звернення до офіційного дилера (т.74 а.с.25, 36, 75).

Причому, в цей період керівник тендерного відділу ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_12 » звертався до директора ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_7 » із проханням зниження вартості на промислові вибухові речовини (т.74 а.с.27).

2.5.16. Упродовж першого півріччя 2014 року (з 08.01.2014 по 26.06.2014) згідно з цінами, визначеними Специфікаціями від 01.07.2013 №11, від 01.10.2013 №12, від 16.06.2014 №14 та від 19.06.2014 №15 до Договору №269711, ДП « ІНФОРМАЦІЯ_5 » через посередника - ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_7 » - поставило для вантажоотримувачів 896,144 тон вибухових речовин (815,166 тон для ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_12 » та 80,984 тон для ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_16 ») на загальну суму 21 247 559,43 грн без ПДВ.

У цей же період (з 08.01.2014 по 26.06.2014) зазначені вибухові речовини обсягом 896,144 тон ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_7 » за вищими цінами реалізувало ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_12 » на підставі Специфікації від 30.12.2013 №1, Додаткової угоди №1 від 13.01.2014 до Договору №1664; від 28.03.2013 №1, від 16.06.2013 №2, від 23.06.2014 №3 та Додатковї угоди №1 від 16.06.2014 до Договору №602; а також «ЦГЗК» на підставі Специфікацій від 17.01.2014 №1, від 09.04.2014 №2, від 18.06.2014 №4 до Договору №108-193-01.

Загальна вартість реалізованих ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_7 » кінцевим споживачам - ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_12 » та ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_16 » - вибухових речовин, попередньо придбаних у ДП « ІНФОРМАЦІЯ_5 », відповідно до оформлених товаро-транспортних та товарних накладних становить 27 514 592,40 грн без ПДВ.

2.5.17. Починаючи з 15 травня 2014 року, з рахунку ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_7 » № НОМЕР_1 (т.86 а.с.26) на рахунок Особа-1 № НОМЕР_2, відкритий в АТ « ІНФОРМАЦІЯ_19 », систематично перераховувалися грошові кошти під виглядом поворотної зворотної допомоги з призначенням платежу: «Поворотна фінансова допомога за Договором №15» (т.86 а.с.66-67, т.87 а.с.5). Так, 15.05.2014 на рахунок Особа-1 під виглядом поворотної допомоги надійшло 116 861,75 грн, із яких 91 380 грн того ж дня перераховані на особовий картковий рахунок директора комерційного ДП « ІНФОРМАЦІЯ_5 » ОСОБА_12 № НОМЕР_3, відкритий у АТ КБ « ІНФОРМАЦІЯ_19 »7 (т.87 а.с.9).

Через місяць, 20 червня 2014 року, на рахунок Особа-1 з рахунку ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_7 » з призначенням платежу «Поворотна фінансова допомога за Договором № 515 від 15.05.2014» надійшли грошові кошти у сумі 98 485,10 грн (т.87 а.с.11), цього ж дня 99 281,00 грн перераховані на особовий картковий рахунок ОСОБА_12 НОМЕР_23 відкритий у АТ « ІНФОРМАЦІЯ_19 » (т.87 а.с.12).

25 грудня 2014 року та 24 лютого 2015 року грошові кошти у сумі 139 500,00 грн та 94 000,00 грн зняті у готівковій формі Особою-1 у Павлоградській філії АТ « ІНФОРМАЦІЯ_19 » у м. Павлоград (т.87 а.с.26, 31).

Загальна сума грошових коштів, перерахованих у період з 15.05.2014 по 19.02.2015 з рахунків ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_7 » на картковий рахунок Особа-1 № НОМЕР_2 під виглядом надання поворотної фінансової допомоги за Договором від 15.05.2014 №515, становить 1 648 502,00 грн (т.86 а.с.66, т.87 а.с.9-20, 22-23, 25, 27-29, 31).

2.5.18. Продовжуючи реалізацію протиправного умислу, упродовж другого півріччя 2014 року між ДП « ІНФОРМАЦІЯ_5 » в особі директора комерційного ОСОБА_12 та ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_7 » в особі директора Особа-1 підписано наступні документи на поставку промислових вибухових речовин вантажоотримувачам, зокрема ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_12 »:

- специфікацію від 02.09.2014 №15/1 до Договору №269711 на поставку амоніту №6ЖВ д.32мм по 49 236,00 грн за одну тону (без ПДВ); амоніту №6ЖВ порошок по 33 815,70 грн за одну тону (без ПДВ), грамоніту 79/21 по 19 954,20 грн за одну тону (без ПДВ) (т.23 а.с.135, т.36 а.с.98). Специфікація діє з 10.09.2014;

- специфікацію від 22.09.2014 №17 до Договору №269711 на поставку амоніту №6ЖВ д.32мм по 53 712,00 грн за одну тону (без ПДВ), амоніту №6ЖВ порошок по 36 889,80 грн за одну тону (без ПДВ), грамоніту 79/21 по 21 768,20 грн за одну тону (без ПДВ) (т.23 а.с.137, т.36 а.с.99). Специфікація діє з 01.10.2014.

Відбитки печатки ДП « ІНФОРМАЦІЯ_5 » на специфікаціях до договору №269711 є автентичними, що підтверджується висновком технічної експертизи від 11.11.2016 №363П (т.84 а.с.210).

Протягом другого півріччя 2014 року від імені ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_7 » підписано ряд документів, пов`язаних з поставкою промислових вибухових речовин, виробником або вантажовідправником яких є ДП « ІНФОРМАЦІЯ_5 », кінцевим споживачам - ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_12 » та ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_16 »:

- договір поставки від 04.07.2014 №954, укладений між ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_7 » (Постачальник) та ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_12 » (Покупець), на поставку вибухових речовин вантажоотримувачу ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_12 » (далі по тексту Договір №954 - т.37 а.с.56-59);

- специфікацію від 04.07.2014 №1 до Договору №954 на поставку грануліту АС-8 - 20 417,50 грн за одну тону (без ПДВ) (т.37 а.с.60);

- специфікацію від 07.08.2014 №2 до Договору №954 на поставку до ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_12 » грамоніту 79/21 по 23 198,30 грн за одну тону (без ПДВ), амоніту 6ЖВ патронованого ф32мм по 52 420,00 грн за одну тону (без ПДВ) (т.37 а.с.61);

- специфікацію від 02.09.2014 №3 до Договору №954 на поставку до ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_12 » грамоніту 79/21 по 23 198,30 грн за одну тону (без ПДВ), амоніту 6ЖВ патронованого ф32мм по 52 420,00 грн за одну тону (без ПДВ) (т.37 а.с.62);

- специфікацію від 11.09.2014 №4 до Договору №954 на поставку до ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_12 » грамоніту 79/21 по 25 517,50 грн за одну тону (без ПДВ), амоніту 6ЖВ патронованого ф32мм по 57 662,00 грн за одну тону (без ПДВ) (т.37 а.с.63);

- специфікацію від 04.07.2014 №5 до Договору №108-193-01 на поставку до ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_16 » грануліту АС-8 по 20 417,50 грн за одну тону (без ПДВ) (т.33 а.с.131зв, т.37 а.с.159);

- специфікацію від 11.08.2014 №6 до Договору №108-193-01 на поставку до ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_16 » грануліту АС-8 по 20 417,50 грн за одну тону (без ПДВ) (т.33 а.с.132, т.37 а.с.160);

- специфікацію від 01.09.2014 №7 до Договору №108-193-01 на поставку вибухових речовин ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_16 » грамоніту 79/21 по 23 198,30 грн за одну тону (без ПДВ) (т.33 а.с.132зв, т.37 а.с.161);

- специфікацію від 03.09.2014 №8 до Договору №108-193-01 на поставку до ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_16 » амоніту №6ЖВ порошок по 39 790,30 грн за одну тону (без ПДВ), амоніту №6ЖВ d32мм по 52 420,00 грн за одну тону (без ПДВ) (т.33 а.с.133, т.37 а.с.162).

2.5.19. 17 вересня 2014 року директор ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_7 » на адресу ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_12 » направив лист №672 із комерційною пропозицією на поставку промислових вибухових речовин виробництва ДП « ІНФОРМАЦІЯ_5 » - амоніту №6ЖВ д.32мм по 63 428,20 грн за одну тону (без ПДВ) та грамоніту 79/21 по 28 069,25 грн за одну тону (без ПДВ) на умовах 100% передоплати (а не упродовж 5 календарних дні від дати поставки продукції) (т.72 а.с.58, т.74 а.с.83, т.74 а.с.76). Таким чином формувалося особливе становище для ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_7 », оскільки такі умови дозволяли ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_7 » не залучати власні обігові кошти у договірних відносинах з ДП « ІНФОРМАЦІЯ_5 » і не нести жодних витрат, пов`язаних з операціями поставки вибухових речовин. Адже як зазначено вище, всі вибухові речовини, реалізовані ДП « ІНФОРМАЦІЯ_5 » ділеру ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_7 », доставлялися кінцевим вантажоодержувачам за рахунок і засобами ДП « ІНФОРМАЦІЯ_5 ».

У зв`язку із цим 18 вересня 2014 року голова тендерного комітету ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_12 » ОСОБА_20 направив до ДП « ІНФОРМАЦІЯ_5 » (директору комерційному ОСОБА_12 ) та до ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_7 » листи №53-21/5622 (т.72 а.с.56, т.74 а.с.82 зв.) та №53-21/5623 (т.72 а.с.57, т.74 а.с.82) щодо продовження дії умов поставки продукції упродовж 5 календарних днів від дати її поставки. Причому у зверненнях наголошено на пріоритетності роботи напряму з безпосереднім виробником, ураховуючи, що продукція, що реалізовується ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_7 », вироблена державним підприємством.

Втім, 19 вересня 2014 року директор ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_7 » листом №679 повідомив про неможливість повернення до попередніх умов у зв`язку із зміною оплати від виробника на умовах 100% передоплати (т.72 а.с.53, т.74 а.с.76 зв.).

Своєю чергою жодної відповіді від ДП « ІНФОРМАЦІЯ_5 » на запит ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_12 » №53-21/5622 надано не було, що підтверджується службовою запискою від 26.09.2014 голови тендерного комітету (т.72 а.с.59).

2.5.20. Надалі, протягом вересня-жовтня 2014 року від імені ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_7 » підписано ряд документів, пов`язаних з поставкою промислових вибухових речовин виробництва ДП « ІНФОРМАЦІЯ_5 » кінцевим споживачам:

- специфікацію від 19.09.2014 №9 до Договору №108-193-01 на поставку до ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_16 » амоніту №6ЖВ порошок по 43 765,00 грн за одну тону (без ПДВ); амоніту №6ЖВ d32мм по 57 662,00 грн за одну тону (без ПДВ) (т.33 а.с.133зв, т.37 а.с.163);

- специфікацію від 12.09.2014 №10 до Договору №108-193-01 на поставку до ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_16 » грамоніту 79/21 по 25 517,50 грн за одну тону (без ПДВ) (т.33 а.с.134, т.37 а.с.164);

- специфікацію від 30.09.2014 №11 до Договору №108-193-01 на поставку до ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_16 » амоніту №6ЖВ порошок по 48 141,50 грн за одну тону (без ПДВ); амоніту №6ЖВ d32мм по 63 428,20 грн за одну тону (без ПДВ), грамоніту 79/21 по 28 069,25 грн за одну тону (без ПДВ) (т.33 а.с.135, т.37 а.с.165);

- договір поставки від 01.10.2014 №1179, укладений між ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_7 » (Постачальник) та ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_12 » (Покупець), на поставку вибухових речовин вантажоотримувачу ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_12 » (далі по тексту - Договір №1179 - т.37 а.с.1-4);

- специфікацію від 01.10.2014 №1 до Договору №1179 на поставку до ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_12 » амоніту №6ЖВ патр. д.32мм по 63 428,20 грн за одну тону (без ПДВ) (т.37 а.с.5);

- договір поставки від 01.10.2014 №1180, укладений між ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_7 » (Постачальник) та ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_12 » (Покупець), на поставку вибухових речовин вантажоотримувачу ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_12 » (далі по тексту - Договір № 1180 - т.37 а.с.6-9);

- специфікацію від 01.10.2014 №1 до Договору №1180 на поставку до ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_12 » грамоніту 79/21 по 28 069,25 грн за одну тону (без ПДВ) (т.37 а.с.10);

- специфікацію від 07.10.2014 №2 до Договору №1180 на поставку ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_12 » грануліту АС-8 по 20 417,50 грн за одну тону (без ПДВ) (т.37 а.с.11).

2.5.21. Упродовж другого півріччя 2014 року (з 14.07.2014 по 30.12.2014) згідно з цінами, визначеними Специфікаціями від 02.09.2014 №15/1 та від 22.09.2014 №17 до Договору №269711, ДП « ІНФОРМАЦІЯ_5 » поставило через посередника - ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_7 » - вантажоотримувачам 1242,22 тон вибухових речовин (593,27 тон для ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_12 » та 648,95 тон для ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_16 ») на загальну суму 31 196 283,19 грн без ПДВ.

У цей же період (з 14.07.2014 по 30.12.2014) зазначені вибухові речовини обсягом 1242,22 тон ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_7 » за вищими цінами реалізувало ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_12 » на підставі Специфікацій від 04.07.2014 №1, від 07.08.2014 №2, від 02.09.2014 №3 та від 11.09.2014 № 4 до Договору №954; від 01.10.2014 №1 до Договору №1179; від 01.10.2014 №1, від 07.10.2014 №2 до Договору №1180, а також ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_16 » на підставі Специфікацій від 04.07.2014 №5, від 11.08.2014 №6, від 01.09.2014 №7, від 03.09.2014 №8, від 19.09.2014 №9, від 19.09.2014 №10, від 30.09.2014 №11 до Договору №108-193-01 на загальну суму 39 089 935,20 грн без ПДВ.

2.5.22. Сукупна різниця між вартістю реалізованої у 2013-2014 роках ДП « ІНФОРМАЦІЯ_5 » продукції - промислових вибухових речовин у кількості 4123,374 тони (грамоніт 79/21 ГОСТ 21988-76 в кількості 2346,680 тон; амоніт 6ЖВ патр. д. 32 мм ГОСТ 21984-76 в кількості 1185,624 тон; амоніт 6ЖВ-порошок ГОСТ 21984-76 в кількості 415,080 тон, грануліт АС-8 ГОСТ 21987-76 в розмірі 175,990 тон) на користь ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_7 » відповідно до Договору поставки №269711, та вартістю, за якою ця продукція реалізована ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_7 » на користь ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_12 » відповідно до Договорів №1679, №618, №1083, №1260, №1664, №602, №954, №1179, №1180, а також на користь ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_16 » відповідно до Договорів №320-193-01, №108-193-01, склала 21 311 353,59 без ПДВ. Внаслідок цього ДП « ІНФОРМАЦІЯ_5 » зазнало зменшення економічної вигоди, тобто збитків на вказану суму.

Вказана різниця у розмірі 21 311 353,59 грн без ПДВ (25 573 624,31 з ПДВ) (138 160 161, 23 з ПДВ- 112 586 536,92 з ПДВ) між вартістю реалізованої продукції у 2013-2014 роках підтверджується висновком експерта від 07.05.2021 №211/7 (т.80 а.с.201). Експерт на підставі дослідження товарно-транспортних накладних встановив, що протягом 2013-2014 років ДП « ІНФОРМАЦІЯ_5 » реалізувало 4123,374 тони промислових вибухових речовин за договором з ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_7 » на загальну суму 112 586 536,92 грн (з ПДВ), з яких:

-3 205,440 тон промислових вибухових речовин на загальну суму 87 682 224,85 грн (з ПДВ), фактичним вантажоодержувачем яких був ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_12 » (т.80 а.с.185, 235);

-917,934 тон промислових вибухових речовин на загальну суму 24 904 312,07 грн (з ПДВ), фактичним вантажоодержувачем яких був ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_16 » (т.80 а.с.185, 238).

Своєю чергою, ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_7 » реалізував цю ж продукцію у кількості 4118,374 тони на загальну суму 138 160 161, 23 грн (з ПДВ) кінцевим споживачам, з яких:

-3200,4 тон промислових вибухових речовин на загальну суму 106 071 329,06 грн (з ПДВ) на користь ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_12 » (т.80 а.с.186, 239);

-917,394 тон промислових вибухових речовин на загальну суму 32 088 832,17 грн (з ПДВ) на користь ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_16 » (т. 80 а.с.186, 273).

2.5.23. У судовому засіданні 17.03.2026 експерт ОСОБА_21 пояснив, що зазначення в експертному дослідженні податку на додану вартість обумовлена характером поставлених питань і змістом первинної документації. Втім, питання щодо сплати податків або податкового навантаження не розглядалися в межах цієї експертизи, оскільки порівнювалась суто вартість реалізованої продукції. Експерт зазначив, що проводив дослідження на підставі безпосереднього власного аналізу договірних документів та первинних документів бухгалтерського обліку. Певні розбіжності обумовлені тим, що оплата була вищою, аніж поставка, що свідчить або про переплату, або фактичну недопоставку. Таким чином, основне завдання експерта полягало у розрахунку різниці між вартістю реалізованої продукції одним суб`єктом до іншого і іншим до третього без надання правової оцінки таким діям.

2.6. Договірні відносини ДП « ІНФОРМАЦІЯ_5 » із ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_8 » у період 2014-2016 років

2.6.1. Із наявних у справі договорів вбачається, що ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_7 » мало юридичну адресу: АДРЕСА_4 . Водночас, у 2014 році у зв`язку з активізацією бойових дій на території м. Донецька та його тимчасовою окупацією виникли об`єктивні перешкоди у веденні нормальної господарської діяльності підприємства. За таких умов 22.05.2014 зареєстровано ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_8 » у Дніпропетровській області.

2.6.2. Продовжуючи реалізацію протиправного умислу, 29 грудня 2014 року між ДП « ІНФОРМАЦІЯ_5 » в особі генерального директора ОСОБА_11 (Постачальник) та ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_8 » в особі директора Особа-1 (Покупець) укладено Договір поставки №200315 (далі по тексту - Договір №200315 - т.36 а.с.106-109). Пунктами 1.1, 1.4. Договору визначено обов`язок Постачальника (ДП « ІНФОРМАЦІЯ_5 ») відвантажувати за заявкою Покупця (ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_8 ») на адресу Вантажоотримувача, узгодженими партіями промислові вибухові речовини, за що Покупець зобов`язується оплатити Продукцію згідно з вартістю та кількістю, відповідно до Специфікації для кожної окремої партії, у який зазначається найменування та реквізити Вантажоотримувача (т.36 а.с.106).

Відповідно до висновків експертів від 05.10.2016 №356-П та від 11.11.2016 №363П підпис у графі, що стосується постачальника ОСОБА_11, у договорі №200315 виконаний ОСОБА_11, а відбиток печатки належить ДП « ІНФОРМАЦІЯ_5 » (т.84 а.с.113, 209-210).

Цього ж дня, 29 грудня 2014 року, ДП « ІНФОРМАЦІЯ_5 » в особі ОСОБА_11 та ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_8 » підписали Специфікацію від 29.12.2014 №1 до Договору №200315 на поставку вибухових речовин упродовж першого кварталу 2015 року (амоніту 6 ЖВ патр.ф32мм по 53 712,00 грн за одну тону (без ПДВ), амоніту 6ЖВ порошок по 36 889,80 грн за одну тону (без ПДВ); грамоніту 79/21 по 21 768,20 грн за одну тону (без ПДВ) на склади вантажоодержувача ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_12 » та вантажоодержувача ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_16 » - Базисний склад « ІНФОРМАЦІЯ_14 » ПАТ ПВП « ІНФОРМАЦІЯ_15 » для ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_16 » (т.36 а.с.110). Унаслідок цього розпочато схему реалізації вибухових матеріалів через нового посередника - ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_8 ».

Відповідно до висновку експерта від 05.10.2016 №365-П підпис у графі, що стосується постачальника ОСОБА_11, у специфікації від 29.12.2014 №1 до Договору №200315, виконаний ОСОБА_11 (т.84 а.с.113).

2.6.3. Так само як і ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_7 » уперіод 2013-2016 років ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_8 » на обліку ВКОЗ ГУНП9 не перебувало, відповідних дозволів на право придбання, зберігання чи перевезення вибухових матеріалів не отримувало, хоча формально здійснювало посередницькі функції при реалізації вибухових матеріалів (т.85 а.с.27, 40). Так само як при участі у ланцюгу постачання ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_7 », поставка вибухових речовин до кінцевих споживачів через посередника - ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_8 » здійснювалась без залучення його ресурсів; для цього використовувалися транспортні засоби та особовий склад безпосередньо ДП « ІНФОРМАЦІЯ_5 ».

Більше того, ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_8 » здійснював фактично свою діяльність в орендованому кабінеті в м. Маріуполі, що свідчить про відсутність реальних ресурсів для виконання посередницьких функцій (т. 27 а.с.39 - протокол обшуку від 11.08.2016 у кабінеті №22 за адресою АДРЕСА_5 ).

2.6.4. Протягом грудня 2014 року ОСОБА_12 систематично інформував ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_12 » на запити останнього про наділення ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_8 » статусом офіційного дилера ДП « ІНФОРМАЦІЯ_5 » з питань реалізації промислових вибухових речовин (листи від 29.12.2014 №53-21/8258 - т.72 а.с.76 від 19.12.2014 №05/1417 - т.72 а.с.66, 70, т.74 а.с.90, від 30.12.2014 №05/1445 - т.72 а.с.72, т.74 а.с.92зв.). Обізнаність кінцевих споживачів про відповідний статус офіційного дилера також підтверджується відомостями із тендерних таблицях ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_12 » на поставку вибухових речовин (т.72 а.с.61, 79, 100, т.74 а.с.25, 86).

Причому, протягом 2014-2015 років ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_12 » неодноразово зверталося до Генерального директора ДП « ІНФОРМАЦІЯ_5 » із необхідністю поставки вибухових речовин виробництва державного підприємства, оскільки їх відсутність потягне зупинення виробництва (лист від 30.12.2014 №53-21/8268 - т.74 а.с.95) та із проханням здійснювати прямі поставки на умовах 100% передоплати без залучення посередників (лист від 23.03.2015 №5321/1852 - т.72 а.с.90, т.74 а.с.105; лист від 23.03.2015 №5321/1849 - т.72 а.с.95, т.74 а.с.108 зв.; лист від 14.05.2015 №53- 21/2694 - т.72 а.с.122, т.74 а.с.127). Втім, відповідь ДП « ІНФОРМАЦІЯ_5 » не надавало.

Так само з ДП « ІНФОРМАЦІЯ_5 » проводилися перемовини щодо зниження вартості поставки промислових вибухових речовин, однак вони не дали результатів, що підтверджується протоколом від 06.04.2015 №374/10315379 засідання тендерного комітету ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_12 » (т.74 а.с.97) та листом від 30.03.2015 №05/302 від директора комерційного ОСОБА_12 (т.74 а.с.98), а також показаннями ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25 (пункти 2.8.1-2.8.4 цього Вироку).

2.6.5. 12 січня 2015 року між ДП « ІНФОРМАЦІЯ_5 » в особі директора комерційного ОСОБА_12 та ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_8 » укладено Додаткову угоду до Договору від 29.12.2014 №200315. Договір доповнено умовою 100% передоплати товару Покупцем згідно з виставленим рахунком, з можливістю оплати товару протягом 5-ти календарних днів з моменту поставки Товару за згодою Сторін із терміном дії додаткової угоди до 01.02.2015 (т.36 а.с.111). Причому до цього, 18 грудня 2014 року, директор ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_8 » Особа-1 направив до ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_12 » лист №02 про готовність постачати необхідні обсяги продукції ДП « ІНФОРМАЦІЯ_5 » у 2015 році виключно на умовах 100% передоплати з визначеними у листі відпускними цінами, а також банківськими реквізитами ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_8 » (т.72 а.с.62-63, 68-69, т.74 а.с.87-88). Так само як і в ситуації постачання продукції ДП « ІНФОРМАЦІЯ_5 » через ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_7 », такі договірні умови дозволили ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_8 » не використовувати власні обігові кошти при взаєморозрахунках з ДП « ІНФОРМАЦІЯ_5 » за поставлений товар, а оплачувати його після оплати продукції кінцевими споживачами - ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_12 » та ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_16 ».

2.6.6. 20 січня 2015 року між ДП « ІНФОРМАЦІЯ_5 » в особі ОСОБА_11 та ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_8 » в особі Особа-1 підписано Специфікацію №2 до Договору №200315 на поставку вибухових речовин (амоніту 6 ЖВ патр.ф32мм по 51 665,00 грн за одну тону (без ПДВ); амоніту 6ЖВ порошок по 35 000,00 грн за одну тону (без ПДВ); грамоніту 79/21 по 20 000,00 грн. за одну тону (без ПДВ) на склади вантажоодержувачів - ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_12 » та ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_16 » (т.36 а.с.112).

Відповідно до висновку експерта від 05.10.2016 №365-П підпис у графі, що стосується постачальника ОСОБА_11, у специфікації №2 до договору №200315, виконаний ОСОБА_11 (т.84 а.с.113).

2.6.7. У першому кварталі 2015 року від імені ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_8 » підписано ряд документів, пов`язаних з поставкою промислових вибухових речовин, виробником яких є ДП « ІНФОРМАЦІЯ_5 », до кінцевих споживачів:

- договір поставки від 09.01.2015 №17, укладений між ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_8 » (Постачальник) та ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_12 » (Покупець) на поставку вибухових речовин вантажоотримувачу ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_12 » (далі по тексту - Договір поставки №17 - т.37 а.с.12-15);

- специфікацію від 09.01.2015 №1 до Договору №17 на поставку до ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_12 » грамоніту 79/21 по 28 069,25 грн за одну тону (без ПДВ); амоніту №6ЖВ патр. д.32мм по 63 428,20 грн за одну тону (без ПДВ) (т.37 а.с.16);

- специфікацію від 02.02.2015 №2 до Договору №17 на поставку до ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_12 » грамоніту 79/21 по 28 069,25 грн за одну тону (без ПДВ); амоніту №6ЖВ патр. д.32мм по 63 428,20 грн за одну тону (без ПДВ) (т.37 а.с.17);

- специфікацію від 20.03.2015 №3 до Договору №17 на поставку до ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_12 » амоніту №6ЖВ патр. д.32мм по 63 428,20 грн за одну тону (без ПДВ) (т.37 а.с.18);

- договір від 06.02.2015 №95-194-01, укладений між ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_8 » (Постачальник) та ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_16 » (Покупець), на поставку вибухових речовин вантажоотримувачу ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_16 » (далі по тексту - Договір №95-194-01 - т.33 а.с.119-122, т.37 а.с.117-124);

- специфікацію №1 до Договору №95-194-01 на поставку до ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_16 » амоніту №6ЖВ порошок по 48 141,50 грн за одну тону (без ПДВ); амоніту №6ЖВ d32мм по 63 428,20 грн за одну тону (без ПДВ); грамоніту 79/21 по 28 069,25 грн за одну тону (без ПДВ) (т.33 а.с.123, т.37 а.с.125);

- специфікацію №2 до Договору №95-194-01 на поставку до ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_16 » амоніту №6ЖВ порошок по 77 850,00 грн за одну тону (без ПДВ); амоніту №6ЖВ ф32мм 200гр. по 116 800,00 грн за одну тону (без ПДВ); грамоніту 79/21 по 48 850,00 грн за одну тону (без ПДВ) (т.33 а.с.124, т.37 а.с.126).

2.6.8. Упродовж першого кварталу 2015 року (з 13.01.2015 по 30.03.2015) згідно з цінами, визначеними Специфікаціями від 29.12.2014 № 1 та від 20.01.2015 № 2 до Договору №200315 ДП « ІНФОРМАЦІЯ_5 » поставило через посередника - ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_8 » - вантажоотримувачам 352,04 тон вибухових речовини (320,872 тон для ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_12 » та 31,168 тон для ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_16 ») на загальну суму 10 166 398,00 грн без ПДВ, а саме:

- грамоніт 79/21 (40кг) - 4,00 тон по 2 000,00 грн за тону на загальну суму 80 000,00 грн (без ПДВ);

- грамоніт 79/21 (40кг) - 212,00 тон по 20 000,00 грн за тону на загальну суму 4 240 000,00 грн (без ПДВ);

- грамоніт 79/21 (40кг) - 32,00 тон по 21 768,20 грн за тону на загальну суму 696 582,40 грн (без ПДВ);

- амоніт 6ЖВ порошок - 15,00 тон по 35 000,00 грн за тону на загальну суму 525 000,00 грн (без ПДВ);

- амоніт 6 ЖВ патр.ф32мм - 77,04 тон по 51 665,00 грн за тону на загальну суму 3 980 271,60 грн (без ПДВ);

- амоніт 6 ЖВ патр.ф32мм - 12,00 тон по 53 712,00 грн за тону на загальну суму 644 544,00 грн (без ПДВ).

У цей же період часу (13.01.2015 по 30.03.2015) зазначені вибухові речовини обсягом 352,04 тон ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_8 » за вищими цінами реалізувало ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_12 » на підставі Специфікацій від 09.01.2015 №1, від 02.02.2015 №2, від 20.03.2015 №3 до Договору №17, а також ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_16 » на підставі Специфікацій від 06.02.2015 №1, №2 до Договору №95-194-01 на загальну суму 13 330 943,42 грн без ПДВ, а саме:

- грамоніт 79/21 (40кг) - 248,00 тон по 28 069,25 грн за тону на загальну суму 6 961 174,00,40 грн (без ПДВ);

- амоніт 6ЖВ порошок - 15,00 тон по 48 141,50 грн за тону на загальну суму 722 122,50 грн (без ПДВ);

- амоніт 6 ЖВ патр.ф32мм - 88,056 тон по 63 428,20 грн за тону на загальну суму 5 585 233,57 грн (без ПДВ);

- амоніт 6 ЖВ патр.ф32мм - 0,984 тон по 63 428,00 грн за тону на загальну суму 62 413,35 грн (без ПДВ).

Різниця у вартості вибухових речовин у кількості 352,04 тон, які у першому кварталі 2015 року реалізовані ДП « ІНФОРМАЦІЯ_5 » (і відвантажені ним же безпосередньо кінцевим споживачам) посереднику - ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_7 », та у подальшому реалізовані посередником кінцевим споживачам - ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_12 » та ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_16 », склала 3 164 545,42 грн без ПДВ, внаслідок чого ДП « ІНФОРМАЦІЯ_5 » зазнало зменшення економічної вигоди, тобто збитків на вказану суму.

2.6.9. 07 квітня 2015 року між ДП « ІНФОРМАЦІЯ_5 » в особі директора комерційного ОСОБА_12 (Постачальника) та ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_8 » (Покупець) підписано Специфікацію №3 до Договору №200315 на поставку вибухових речовин (амоніту 6 ЖВ патр.ф32мм по 97 500,00 грн за одну тону (без ПДВ); амоніту 6ЖВ порошок по 65 000,00 грн за одну тону (без ПДВ); грамоніту 79/21 по 40 833,30 грн за одну тону (без ПДВ), на склади вантажоодержувачів ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_12 » та ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_16 » (т.36 а.с.113).

23 квітня 2015 року між ДП « ІНФОРМАЦІЯ_5 » в особі генерального директора ОСОБА_11 (Постачальник) та ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_8 » (Покупець) підписано Специфікацію №4до Договору №200315 на поставку вибухових речовин (амоніту 6 ЖВ патр.ф32мм по 81 665,00 грн за одну тону (без ПДВ); амоніту 6ЖВ порошок по 62 500,00 грн за одну тону (без ПДВ); грамоніту 79/21 по 37 500,00 грн за одну тону (без ПДВ), на склади вантажоодержувачів ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_12 » та ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_16 » (т.36 а.с.114).

Відповідно до висновку експерта від 05.10.2016 №365-П підпис у графі, що стосується постачальника ОСОБА_11, у специфікації від 23.04.2015 №4 до Договору №200315, виконаний ОСОБА_11 (т.84 а.с.113).

Протягом квітня-травня 2015 року від імені ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_8 » підписано ряд документів, пов`язаних з поставкою промислових вибухових речовин, виробником яких є ДП « ІНФОРМАЦІЯ_5 », до кінцевих споживачів:

- договір поставки від 06.04.2015 №558, укладений між ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_8 » (Постачальник) та ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_12 » (Покупець) на поставку вибухових речовин вантажоотримувачу ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_12 » (далі по тексту - Договір №558 - т.37 а.с.27-30);

- специфікацію від 06.04.2015 №1 до Договору №558 на поставку до ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_12 » грамоніту 79/21 в кількості 242,008 т по 48 850,00 грн за одну тону (без ПДВ) (т.37 а.с.31);

- додаткову угоду від 29.04.2015 №1 до Договору №558, якою визначено строк поставки товару у квітні-травні 2015 року протягом 10 календарних днів з моменту отримання письмової заявки Покупця (т.37 а.с.32);

- додаткову угоду від 27.05.2015 №2 до Договору №558, якою визначено строк поставки товару у квітні-травні 2015 року протягом 10 календарних днів з моменту отримання письмової заявки Покупця стосовно позицій грамоніту 79/21 (ГОСТ 21988-76) в кількості 81,477 тон по 48 850,00 грн за тону (без ПДВ) (т.37 а.с.33).

Упродовж другого кварталу 2015 року (08.04.2015 по 25.06.2015) згідно з цінами, визначеними Специфікаціями від 07.04.2015 №3 та від 23.04.2015 №2 до Договору №200315 ДП « ІНФОРМАЦІЯ_5 » поставило через посередника - ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_8 » - вантажоотримувачам 239,952 тон вибухових речовини (196,96 тон для ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_12 » та 42,992 тон для ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_16 ») на загальну суму 10 262 382,00 грн без ПДВ.

У цей же період часу (з 08.04.2015 по 25.06.2015) зазначені вибухові речовини обсягом 239,952 тон ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_8 » за вищими цінами реалізувало ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_12 » на підставі Специфікації від 06.04.2015 №1 до Договору №558 та додаткових угод до неї, а також ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_16 » на підставі Специфікацій від 06.02.2015 №1, №2 до Договору №95-194-01 на загальну суму 12 952 378,98 грн без ПДВ.

2.6.10. Сукупна різниця між вартістю реалізованої у січні-червні 2015 року ДП « ІНФОРМАЦІЯ_5 » продукції - промислових вибухових речовин у кількості 591,992 тони (грамоніт 79/21 ГОСТ 21988-76 в кількості 444,96 тон; амоніт 6ЖВ патр. д. 32 мм ГОСТ 21984-76 в кількості 97,032 тон; амоніт 6ЖВ-порошок ГОСТ 21984-76 в кількості 50,000 тон) на користь ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_8 » відповідно до Договору №200315, та вартістю, за якою ця продукція реалізована ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_8 » на користь ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_12 » відповідно до Договорів №17 та №558, а також на користь ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_16 » відповідно до Договору №95-194-01, склала 5 854 542,44 грн без ПДВ (7 025 450, 93 грн з ПДВ). Внаслідок цього ДП « ІНФОРМАЦІЯ_5 » зазнало зменшення економічної вигоди, тобто збитків на вказану суму.

Різниця у розмірі 5 854 542,44 без ПДВ (7 025 450, 93 грн з ПДВ) між вартістю реалізованої у січні-червні 2015 року продукції підтверджується висновком експерта від 07.05.2021 №211/7 (т.80 а.с.202). На підставі дослідження товарно-транспортних накладних експерт встановив, що протягом цього періоду ДП « ІНФОРМАЦІЯ_5 » реалізувало 591,992 тони промислових вибухових речовин за договором з ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_8 » на загальну суму 24 514 535, 97 грн (з ПДВ), з яких:

-517,832 тон промислових вибухових речовин на загальну суму 20 034 471,67 грн (з ПДВ), фактичним вантажоодержувачем яких був ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_12 » (т.80 а.с.192, 278);

-74,160 тон промислових вибухових речовин на загальну суму 4 480 064,30 грн (з ПДВ), фактичним вантажоодержувачем яких був ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_16 » (т.80 а.с.192, 279).

Своєю чергою, ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_8 » реалізував цю ж продукцію у кількості 591,992 тони на загальну суму 31 539 986, 90 грн (з ПДВ) кінцевим споживачам, з яких:

-517,832 тон промислових вибухових речовин на загальну суму 25 870 079,15 грн (з ПДВ) на користь ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_12 » (т.80 а.с.193, 284);

-74,160 тон промислових вибухових речовин на загальну суму 5 669 907,75 грн (з ПДВ) на користь ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_16 » (т.80 а.с.186, 285).

2.6.11. Причому у період з 19.03.2015 по 26.06.2015 з метою переведення у готівку та подальшого розподілення одержаного ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_20 » прибутку на картковий рахунок Особа-1 № НОМЕР_2 систематично списувалися грошові кошти загальною сумою понад 500 000 грн під виглядом надання поворотної фінансової допомоги за Договором від 19.03.2015 №193 (т.87 а.с.32, 34, 36, 38, 39-41, 43-45, 47). Вказані грошові кошти після зарахування на рахунок Особа-1 списувалися на інші власні банківські рахунки або витрачалися на власні потреби, зокрема, на оплату товарів та послуг (т.87 а.с.33-47).

2.7. Договірні відносини ДП « ІНФОРМАЦІЯ_5 » із ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_9 » у період 2015-2016 років

2.7.1. 23 червня 2015 року між ДП « ІНФОРМАЦІЯ_5 » в особі директора комерційного ОСОБА_12 (Постачальник) та ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_9 » в особі заступника директора з комерційних питань ОСОБА_26 12 (Покупець) укладено Договори на поставку вибухових матеріалів №900-147215 (далі по тексту Договір №900-147215 - т.36 а.с.115-119) та №901-147415 (далі по тексту Договір №901-147415 - т. 36 а.с.134-138). Пунктом 1.4 цих договорів визначено вантажоотримувачів - ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_12 » та ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_16 » відповідно.

Відбитки печатки ДП « ІНФОРМАЦІЯ_5 » на вказаних договорах є автентичними, що підтверджується висновком технічної експертизи від 11.11.2016 №363П (т.84 а.с.209-210).

2.7.2. У період 2013-2016 років ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_9 » на обліку ВКОЗ ГУНП не перебувало, відповідних дозволів на право придбання, зберігання чи перевезення вибухових матеріалів не отримувало, проте здійснювало посередницькі функції при реалізації вибухових речовин ДП « ІНФОРМАЦІЯ_5 » (т.85 а.с.27, 40). З метою недопущення притягнення до відповідальності службових осіб ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_9 » у зв`язку із відсутністю спеціальних дозвільних документів на поводження із вибуховими речовинами 26 червня 2015 року між ДП « ІНФОРМАЦІЯ_5 » в особі ОСОБА_12 та ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_9 » в особі ОСОБА_26 укладено додаткові угоди до договорів №900-147215 та №901-147415 (т.36 а.с.121, 140). Цими додатковими угодами до договорів внесені зміни щодо ненабуття права власності Покупцем на придбану продукцію, оскільки метою її придбання є розпорядження без права користування, володіння та використання. Також зазначено, що вказані договори укладені в інтересах третіх осіб, які мають відповідне право на придбання вибухових речовин. Постачальник, за додатковими угодами, зобов`язується здійснювати відвантаження на склади вантажоотримувачів (зокрема, ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_12 » та ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_21 »).

2.7.3. Листом від 31.08.2015 №05/717 директор комерційний ОСОБА_12 повідомив ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_12 », що ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_9 » має повноваження у питаннях реалізації промислових вибухових речовин ДП « ІНФОРМАЦІЯ_5 » (т.72 а.с.138, т.74 а.с.143). Причому, начальник тендерного комітету ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_12 » звертався до директора комерційного ДП « ІНФОРМАЦІЯ_5 » (лист від 28.08.2015 № 53-21/4706 - т.74 а.с.145) з проханням розглянути співробітництво підприємств без залучення посередників і направити комерційну пропозицію про участь у тендері.

2.7.4. Протягом червня-серпня 2015 року ОСОБА_12 від імені ДП « ІНФОРМАЦІЯ_5 » (у графі Постачальник) підписав ряд документів, пов`язаних з поставкою промислових вибухових речовин кінцевим споживачам, визначаючи обсяг і ціну продукції:

- специфікацію від 23.06.2015 №1 до Договору №900-147215 на поставку ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_12 » амоніту №6ЖВ-200 по 63 333,00 грн за одну тону (без ПДВ); грамоніту 79/21 по 26 667,00 грн за одну тону (без ПДВ) (т.36 а.с.120);

- специфікацію від 23.06.2015 №1 до Договору №901-147415 на поставку ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_16 » амоніту №6ЖВ-200 по 63 333,00 грн за одну тону (без ПДВ); грамоніту 79/21 по 26 667,00 грн за одну тону (без ПДВ); амоніту №6ЖВ порошку по 55 666,00 грн за одну тону (без ПДВ) (т.36 а.с.139).

Наявність цих специфікацій підтверджується також посиланням про них у журналі реєстрації договорів ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_9 » (т.29 а.с.51).

Відбитки печатки ДП « ІНФОРМАЦІЯ_5 » на специфікаціях є автентичними, що підтверджується висновком технічної експертизи від 11.11.2016 №363П (т.84 а.с.210).

У період з 23.07.2015 по 01.11.2015 між ДП « ІНФОРМАЦІЯ_5 » в особі директора комерційного ОСОБА_12 (Постачальник) та ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_9 » укладено низку тотожних додаткових угод до договорів №900-147215 та №901-147415 (від 23.07.2015 - т.36 а.с.122, від 31.07.2015 - т.36 а.с.123, від 01.09.2015 -т.36 а.с.124, від 11.09.2015 - т.36 а.с.141, від 01.10.2015 - т.36 а.с.125, від 01.11.2015 - т.36 а.с.127). Їх метою була можливість відстрочки оплати на 7 банківських днів з моменту поставки товару, замість 100% передоплати. Таким чином були створені більш сприятливі умови для посередника в частині розпорядження власними обіговими коштами і оплати продукції ДП « ІНФОРМАЦІЯ_5 » після здійснення розрахунків з кінцевими споживачами.

Укладення додаткових угод до договорів №900-147215 та №900-147415 підтверджується посиланням про них у журналі реєстрації договорів ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_9 » (т.29 а.с.43-44, 52).

Надалі, 01 листопада 2015 року ОСОБА_12 від імені ДП « ІНФОРМАЦІЯ_5 » (у графі Постачальник) підписав такі документи, пов`язані з поставкою промислових вибухових речовин:

- cпецифікацію від 01.11.2015 №2 до Договору №900-147215 на поставку ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_12 » грамоніту 79/21 по 26 667,00 грн за одну тону (без ПДВ) (т.36 а.с.126);

- специфікацію від 01.11.2015 №2 до Договору №901-147415 на поставку ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_16 » грамоніту 79/21 по 26 667,00 грн за одну тону (без ПДВ); амоніту №6ЖВ порошку по 55 666,00 грн за одну тону (без ПДВ) (т.36 а.с.143).

Відбитки печатки ДП « ІНФОРМАЦІЯ_5 » на вказаних специфікаціях є автентичними, що підтверджується висновком технічної експертизи від 11.11.2016 №363П (т.84 а.с.210).

2.7.5. Своєю чергою, ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_9 » як посередник уклало з ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_12 » договір поставки від 08.07.2015 №930 (далі по тексту Договір №930 - т.37 а.с.166-170), а з ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_16 » - договір поставки від 08.06.2015 №668-193-01 (далі по тексту Договір №668-193-01 - т.33 а.с.96-98). Договірні відносини між ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_9 » та кінцевими споживачами також підтверджуються даними бухгалтерського обліку щодо виконання договорів №668-193-01 і №930 (т.29 а.с.63-84,104-110).

2.7.6. Упродовж другого півріччя 2015 року (з липня по грудень 2015 року) згідно з цінами, визначеними Специфікаціями від 23.06.2015 №1, від 01.11.2015 №2 до Договору №900-147215, а також Специфікаціями від 23.06.2015 №1, від 01.11.2015 №2 до Договору №900-147415, ДП « ІНФОРМАЦІЯ_5 » поставило через посередника - ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_9 » -вантажоотримувачам 436,112 тон вибухових речовин (335,468 тон для ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_12 » та 100,744 тон для ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_16 ») на загальну суму 13 252 100,00 грн без ПДВ. Вартість реалізованої продукції ДП « ІНФОРМАЦІЯ_5 » у сумі 13 252 100 грн (без ПДВ) підтверджується результатами судово-економічної експертизи від 22.11.2018 №11644/18-72 (т.83 а.с.149 зв).

У той же період часу (з липня по грудень 2015 року) зазначені вибухові речовини обсягом 436,112 тон ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_9 » за вищими цінами реалізувало ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_12 » на підставі Договору №930, а також ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_16 » на підставі Договору № 668-193-01 та специфікацій до них на загальну суму 20 314 983,96 грн без ПДВ (т.33 а.с.98зв, 99-103, т.37 а.с.142, 144, 146, 147, 149). Вартість реалізованої продукції від ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_9 » на користь кінцевих споживачів у сумі 20 314 983,96 грн (без ПДВ) підтверджується результатами судово-економічної експертизи від 22.11.2018 №11644/18-72 (т.83 а.с.152 зв.).

2.7.7. Під час допиту у судовому засіданні 11.05.2026 експерт ОСОБА_27 пояснив, що визначення ринкової ціни не належить до компетенції експерта-економіста, втім для визначення різниці реалізованої продукції наявність товарознавчої експертизи є необов`язковою. У випадку визнання судом, що вказані дії обумовлені метою отримання третьою структурою доходу за рахунок мінімізації доходу державного підприємства, потреба у товарознавчій експертизі відсутня, оскільки мова йде не про звичайну господарську операцію. Додатково зазначив, що у розмір недоотриманих доходів не враховував податок на додану вартість.

2.7.8. Висновком судово-економічної експертизи від 30.08.2017 №1041/07701 підтверджено висновки Аудиторського звіту діяльності ДП « ІНФОРМАЦІЯ_5 » за 2013-2015 роки від 21.09.2016 у частині виникнення у нього збитків внаслідок укладення Договорів №900-147215 та №901-147415 на загальну суму 7 062 883,96 грн, зокрема:

-за договором №900-147215 у сумі 5 908 796, 39 грн;

-за договором №901-147415 у сумі 1 154 087, 58 грн (т.83 а.с.54).

Предметом експертного дослідження став період з липня по грудень 2015 року на підставі аналізу товарно-транспортних накладних. Експерт зазначив, що наявність у ДП « ІНФОРМАЦІЯ_5 » потенційної можливості отримання грошових коштів за операціями з прямого постачання вибухових речовин на загальну суму 7 062 883,96 грн визнається економічною вигодою. Її зменшення внаслідок відмови державного підприємства від прямого постачання вибухових речовин і залучення посередника ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_9 » визнається збитками (т.83 а.с.53). За результатами проведеного дослідження не встановлено виконання ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_9 » за договорами поставки №930 та №668-193-01 будь-яких зобов`язань перед ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_12 » та ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_16 » (т.83 а.с.51).

2.7.9. Відповідні висновки експерти ОСОБА_28 та ОСОБА_29 підтвердили і під час допиту в судових засіданнях 31.03.2026, 07.04.2026, 10.04.2026, 27.04.2026.

Експерт ОСОБА_29 наголосила на тому, що відповідно до досліджених документів ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_9 » навіть не набувала права власності на придбані Товари. Експерт підкреслила, що збитки - це економічне поняття, і різниця у вартості реалізації продукції є недоотриманим доходом державного підприємства, що з економічної точки зору є збитками. Зазначила, що під час дослідження були співставлені зокрема товарно-транспортні накладні, а також пункти навантаження-відвантаження, відповідно до чого продукція направлялась безпосередньо від ДП « ІНФОРМАЦІЯ_5 » до кінцевого споживача. Крім цього, вартість, вказана у специфікаціях, не впливає на висновок, оскільки фактична реалізація здійснювались за даними, визначеними в накладних. Тому специфікація не є документом, на підставі якого може здійснюватися подальша поставка.

При цьому зазначила, що документи, які виключали можливість прямої співпраці, у наданих матеріалах відсутні. Додатково підкреслила, що система оподаткування, можливий прибуток, рентабельність не впливають на визначення того, скільки грошових коштів державне підприємство могло отримати і в результаті не отримало.

Своєю чергою ОСОБА_28 зазначила, що експертне дослідження полягало у проведенні самостійного аналізу наданих документів і власному розрахунку. Вона також наголосила, що вимушені умови реалізації сировини з боку ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_9 » не відповідають характеру укладених договорів, оскільки ця система ціноутворення прозоро не відображена. Планова рентабельність не позбавляє підприємство права реалізовувати товари за вищою ціною. Водночас чи реальні вказані збитки та чи є вказана різниця упущеною вигодою не є завданням економічної експертизи, тому ці питання залежать від встановлених фактичних обставин справи.

Додатково зазначила, що державне підприємство економічно мало можливість реалізовувати продукцію напряму споживачам, але не здійснювало цього. У випадку реалізації підприємством товару безпосередньо воно могло отримати кошти відповідно вартості товарів, відвантажених кінцевому споживачу. Відповідно до законодавства наявність вже укладених договорів між державним підприємством та ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_9 » не є обставиною, яка позбавляла можливості укласти прямі договори з кінцевими споживачами.

Стосовно врахування системи оподаткування експерт повідомила, що податок на додану вартість був виключений з розрахунку розміру збитків. При цьому під час визначення економічних збитків враховувався чистий фінансовий результат після податку на додану вартість. Вартість сировини не впливала на розмір економічних втрат підприємств. Транспортні витрати також були витратами павлоградського заводу. При зіставленні договорів не вбачалось, що посередник ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_9 » виконувало економічно значимі функцій, які б створювали додаткову вартість.

2.7.10. Розмір недоотриманих доходів (7 062 883,96 грн) внаслідок укладення та виконання договорів №900-147215 та №901-147415 підтверджується також висновком судово-економічної експертизи від 22.11.2018 №11644/18-72 на підставі дослідження накладних у період з липня по грудень 2015 року (т.83 а.с.155зв).

2.7.11. Продовжуючи реалізацію протиправного умислу, 01 грудня 2015 року між ДП « ІНФОРМАЦІЯ_5 » в особі ОСОБА_12 (Постачальник) та ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_9 » в особі ОСОБА_26 укладено Додаткову угоду №7 до Договору №900-147215 (т.36 а.с.129) та Додаткову угоду №3 до Договору №901-147415 (т.36 а.с.144), якими строк дії договорів продовжено до 01.02.2016.

2.7.12. 30 грудня 2015 року між ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_9 » в особі директора комерційного ОСОБА_26 (Постачальник) та ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_12 » в особі ОСОБА_30 (Покупець) укладено договір поставки №1429 (далі по тексту Договір №1429 - т.32 а.с.14-16). Відповідно до договору ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_9 » зобов`язується поставити і передати товар у власність загальною орієнтованою сумою 3 815 730,96 грн, у тому числі 635 955,16 грн ПДВ (т.32 а.с.14-16). Надалі укладені додаткові угоди від 16.02.2016 №1 (т.32 а.с.18), від 12.04.2016 №2 (т.32 а.с.19а), від 04.04.2016 №3 (т.32 а.с.20).

2.7.10. 01 січня 2016 року між ДП « ІНФОРМАЦІЯ_5 » в особі генерального директора ОСОБА_11 та ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_9 » підписано Специфікацію №3 до Договору №900-147215 на поставку вибухових речовин упродовж першого кварталу 2016 року (грамоніту 79/21 по 26 667,00 грн за одну тону (без ПДВ); амоніту 6ЖВ порошку по 63 333,00 грн за одну тону (без ПДВ) на склад вантажоодержувача, внаслідок чого продовжено схему реалізації вибухових матеріалів через посередника - ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_9 » в січні 2016 року (т.36 а.с.130). Підписання специфікації №3 до Договору №900-147215 підтверджується посиланням про них у журналі реєстрації договорів ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_9 » (т.29 а.с.48).

Відповідно до висновку експерта від 05.10.2016 №365-П підпис у графі, що стосується постачальника ОСОБА_11, у специфікації від 01.01.2016 №3 до Договору №901-147215 виконаний ОСОБА_11 (т.84 а.с.113).

2.7.11. Надалі 01 лютого 2016 року між ДП « ІНФОРМАЦІЯ_5 » в особі директора ОСОБА_11 та ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_9 » в особі ОСОБА_26 укладено Додаткову угоду №8 до Договору №900-147215 (т.36 а.с.131) та Додаткову угоду №4 до Договору №901-137415 (т.36 а.с.145), якими строк дії договорів продовжено до 31.12.2016. Укладення додаткової угоди №8 до договору №900-147215 підтверджується також посиланням про неї в журналі державної реєстрації ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_9 » (т.29 а.с.48).

Відповідно до висновку експерта від 05.10.2016 №365-П підпис у графі, що стосується постачальника ОСОБА_11, у додатковій угоді №4 до Договору №901-147415, виконаний ОСОБА_11 (т.84 а.с.113). Відбитки печатки ДП « ІНФОРМАЦІЯ_5 » на вказаних додаткових угодах є автентичними, що підтверджується висновком технічної експертизи від 11.11.2016 №363П (т.84 а.с.209-210).

2.7.12. 22 березня 2016 року між ДП « ІНФОРМАЦІЯ_5 » в особі ОСОБА_11 (Постачальник) та ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_9 » в особі ОСОБА_26 (Покупець) підписано Специфікацію №3 до Договору №901-147415 на поставку вибухових речовин (грамоніту 79/21 по 29 910,00 грн за одну тону (без ПДВ); амоніту 6ЖВ порошку по 59 472,50 грн за одну тону (без ПДВ); амоніту 6ЖВ-200 по 71 472,50 грн за одну тону (без ПДВ) на склад вантажоодержувача (т.36 а.с.146). Цього ж дня ОСОБА_11 підписав від імені ДП « ІНФОРМАЦІЯ_5 » з ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_9 » в особі директора комерційного ОСОБА_26 Специфікацію №4 до Договору № 900-147215 на поставку вибухових речовин (грамоніту 79/21 по 29 910,00 грн за одну тону (без ПДВ); амоніту 6ЖВ-200 по 71 472,50 грн за одну тону (без ПДВ) на склад вантажоодержувача (т.36 а.с.132). Специфікація №4 до договору №900-147215 підтверджується посиланням про неї у журналі реєстрації договору ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_9 » (т.29 а.с.49).

Відповідно до висновку експерта від 05.10.2016 №365-П підписи у графі, що стосуються постачальника ОСОБА_11 у специфікації №4 від 22.03.2016 до Договору №901-147215 та специфікації №3 від 22.03.2016 до договору № 901-147415, виконані ОСОБА_11 (т.84 а.с.113).

2.7.13. 27 травня 2016 року між ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_12 » в особі ОСОБА_30 (Покупець) та ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_9 » в особі директора комерційного ОСОБА_26 (Постачальник) укладено договір поставки №677/1009 (далі по тексту Договір №677/1009 - т.32 а.с.58-62). Відповідно до договору ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_9 » зобов`язується поставити і передати товар у власність загальною орієнтованою сумою 2 524 260 грн, у тому числі 420 710 грн ПДВ. Надалі укладено декілька додаткових угод від 16.02.2016 №1 (т.32 а.с.18), від 12.04.2016 №2 (т.32 а.с.19а), від 04.04.2016 №3 (т.32 а.с.20).

2.7.14. 01 червня 2016 року між ДП « ІНФОРМАЦІЯ_5 » в особі ОСОБА_11 та ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_9 » в особі ОСОБА_26 підписано Специфікацію №5 до Договору №900-147215 на поставку вибухових речовин (грамоніту 79/21 по 29 910,00 грн за одну тону (без ПДВ) на склад вантажоодержувача (т.36 а.с.133). Специфікація від 01.06.2016 №5 до Договору №900-147215 підтверджується посиланням на неї в журналі реєстрації договорів ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_9 » (т.29 а.с.41).

Відповідно до висновку експерта від 05.10.2016 №365-П підпис у графі, що стосується постачальника ОСОБА_11 у специфікації від 01.06.2016 №5 до договору №901-147215, виконаний ОСОБА_11 (т.84 а.с.113).

2.7.15. Упродовж січня - серпня 2016 року за умовами Договору №900-147215 ДП « ІНФОРМАЦІЯ_5 » на умовах поставки ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_12 » реалізувало і поставило, а ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_9 » придбало і оплатило вибухові речовини у кількості 563,936 тон (грамоніт 79/2 - 545,840 тон загальною вартістю 15 883 469,76 грн, амоніт №6ЖВ-200 - 18,096 тон загальною вартістю 1 222 650,39 грн (без ПДВ) на суму 17 106 120,15 грн (без ПДВ).

Упродовж січня - листопада 2016 року за умовами Договору №901-147415 ДП « ІНФОРМАЦІЯ_5 » на умовах поставки ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_16 » реалізувало і поставило, а ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_9 » придбало і оплатило вибухові речовини у кількості 225,974 тон (грамоніт 79/2 - 187,990 тон загальною вартістю 5 519 004,90 грн (без ПДВ), амоніт №6ЖВ-200 - 6,984 тони загальною вартістю 499 163,94 грн (без ПДВ), амоніт №6ЖВ-порошок 31,000 тон загальною вартістю 1 843 647,50 грн (без ПДВ) на суму 7 861 816,34 грн (без ПДВ).

Сумарно упродовж січня - листопада 2016 року ДП « ІНФОРМАЦІЯ_5 » згідно з цінами, визначеними Специфікаціями №3 від 01.01.2016 та №4 від 22.03.2016 до Договору №900-147215 та Специфікацією №3 від 22.03.2016 до Договору №901-147415 ДП « ІНФОРМАЦІЯ_5 » для вантажоотримувачів - ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_12 » і ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_16 » - через посередника ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_9 » поставило 789,910 тон вибухових речовин (563,936 тон для ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_12 » та 225,974 тон для ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_16 ») на суму 24 967 936,49 грн без ПДВ.

У цей же період часу (січень - листопад 2016 року) ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_9 » реалізувало зазначені вибухові речовини за вищими цінами ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_12 » на підставі Договорів №1429 (т.32 а.с.14-16), №677/1009 (т.32 а.с.58-62) та ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_16 » на підставі Договору №668-193-01, а також специфікацій до них (т.33 а.с.102). Загальна вартість реалізованих ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_9 » кінцевим споживачам - ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_12 » та ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_16 » - вибухових речовин, попередньо придбаних у ДП « ІНФОРМАЦІЯ_5 », відповідно до оформлених товаро-транспортних та товарних накладних становить 34 051 891,07 грн (без ПДВ).

Різниця у вартості вибухових речовин у кількості 789,910 тон, які реалізовані ДП « ІНФОРМАЦІЯ_5 » (і відвантажені ним же безпосередньо кінцевим споживачам) посереднику ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_9 », та у подальшому реалізовані посередником кінцевим споживачам - ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_12 » та ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_16 » склала 9 083 954,58 гривень (без ПДВ), внаслідок чого ДП « ІНФОРМАЦІЯ_5 » зазнало зменшення економічної вигоди, тобто збитків на вказану суму.

Загальний розмір недоотриманих належних ДП « ІНФОРМАЦІЯ_5 » доходів внаслідок укладення та виконання договорів №900-147215 та №901-147415 становить 16 146 767, 16 грн (7 062 883,99 грн + 9 083 883,17 грн), що підтверджується висновком судово-економічної експертизи від 22.11.2018 №11644/18-72 (т.83 а.с.156).

2.7.16. У звіті від 21.05.2018 за результатами опрацювання матеріалів кримінального провадження спеціаліст встановив, що укладення службовими особами ДП « ІНФОРМАЦІЯ_5 » договорів поставки №900-147215 та №901-147415 із посередницькою структурою ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_9 » в реалізації власної продукції у 2016 році кінцевим споживачам ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_12 » і ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_16 » через посередника, а не напряму, не мало економічної вигоди та наявності фінансово-економічного сенсу для державного підприємства. Результатом укладення вказаних договорів між державним підприємством і ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_9 » стала упущена вигода у вигляді різниці вартості вибухових речовин в кількості 789,910 тони загальною вартістю 24 967 936, 49 грн (без ПДВ) за відпускними цінами ДП « ІНФОРМАЦІЯ_5 » на відвантажену ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_9 » у 2016 році вказану вище кількість, яка менше на 9 083 954,58 грн (без ПДВ) або на 26,68% від загальної вартості вибухових речовин (т.81 а.с.100).

2.7.17. Вироком Вищого антикорупційного суду від 07.07.2023 у справі №425/3312/17 ОСОБА_12 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.364 КК України. Ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 17.12.2025 цей вирок залишено без змін, отже він набрав законної сили.

Відповідно до формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, ОСОБА_12, обіймаючи посаду директора комерційного ДП « ІНФОРМАЦІЯ_5 », використав своє службове становище всупереч інтересам служби, уклавши протягом 2015 року договори поставки вибухових речовин промислового призначення №900-147215, №901-147415 від 23.06.2015 не безпосередньо з кінцевими споживачами (гірничо-збагачувальними комбінатами) на більш економічно вигідних для ДП « ІНФОРМАЦІЯ_5 » умовах, а з посередником (ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_9 »), усвідомлюючи таким чином, що останнім продукція буде реалізовуватися кінцевим споживачам по значно вищим цінам; водночас відвантаження продукції ДП « ІНФОРМАЦІЯ_5 » безпосередньо буде здійснюватися на склади кінцевих споживачів, а не посереднику. Внаслідок таких дій ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_9 » за рахунок різниці в ціні придбання і подальшого продажу вироблених ДП « ІНФОРМАЦІЯ_5 » вибухових речовин промислового призначення одержала неправомірну вигоду в сумі 7 062 883,96 грн, а ДП « ІНФОРМАЦІЯ_5 » спричинено тяжкі наслідки у вигляді збитків на вказану суму. Вказані дії здійснювалися протягом липня-грудня 2015 року і полягали у:

-підписанні ОСОБА_12 специфікації №1 від 23.06.2015 до договору №900-147215 від 23.06.2015, специфікації №1 від 23.06.2015 до договору №901-147415 від 23.06.2015, специфікації №2 від 01.11.2015 до договору №900-147215 від 23.06.2015, специфікації №2 від 01.11.2015 до договору №901-147415 від 23.06.2015;

-відмові або наданні від імені ДП « ІНФОРМАЦІЯ_5 » цінових пропозицій про відпускні ціни на вибухові матеріали, які були вищими, ніж ті, які надавали посередницькі структури, зокрема, ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_9 », змушуючи таким чином споживачів продукції закуповувати її у посередницької структури;

-укладенні низки тотожних додаткових угод до договорів поставки №900-147215 від 23.06.2015 і №901-147415 від 23.06.2015, метою яких була пролонгація дії попереднього договору та можливості відстрочки платежу на 7 банківських днів після поставки товару.

Суд зважує, що ці події включають обставини, які підлягають дослідженню в межах цього судового розгляду. Фундаментальною гарантією захисту прав людини в демократичній правовій державі є закріплена на конституційному рівні заборона подвійного притягнення особи до юридичної відповідальності за одне і те саме правопорушення (ст.61 Конституції України). Вказане положення корелюється із ч.1 ст.19 КПК України, відповідно до якої ніхто не може бути двічі обвинуваченим або покараним за кримінальне правопорушення, за яким він був виправданий або засуджений на підставі вироку суду, що набрав законної сили. Водночас дослідження судом окремих фактичних обставин, які вже були предметом іншого кримінального провадження, саме по собі не означає повторного вирішення питання про відповідальність особи. Суд не надає кримінально-правової оцінки діям ОСОБА_12 протягом липня-грудня 2015 року в частині подій, які були предметом розгляду судового розгляду при ухваленні вироку від 07.07.2023 у справі №425/3312/17, та не вирішує питання щодо його винуватості/невинуватості. Їх дослідження і опис є необхідним для з`ясування повної картини інкримінованої злочинної діяльності, механізму її реалізації, способу взаємодії між учасниками, послідовності їхніх дій, ролі кожного із них, а також причинно-наслідкових зв`язків між окремими епізодами, що становлять єдиний злочинний механізм. У цьому кримінальному провадженні предмет доказування охоплює значно ширший період часу, більше коло осіб та сукупність взаємопов`язаних діянь. За таких умов окремі епізоди, які вже були предметом судового розгляду в іншому провадженні, виступають не як самостійний предмет кримінально-правової оцінки, а як складові єдиного фактичного контексту, без дослідження якого неможливо належним чином встановити всі обставини кримінального правопорушення, що є предметом цього судового розгляду.

Принцип non bis in idem забороняє повторне кримінальне переслідування та повторне покарання за одне й те саме діяння. Водночас він не виключає можливості дослідження тих самих фактичних обставин у межах іншого кримінального провадження, якщо таке дослідження здійснюється для встановлення обставин іншого обвинувачення, має самостійне доказове значення та не тягне повторного вирішення питання про кримінальну відповідальність особи за вже оцінене діяння. Таким чином, дослідження судом обставин, що були встановлені вироком в іншому кримінальному провадженні, не означає повторного притягнення особи до кримінальної відповідальності, а є процесуально необхідним засобом встановлення загального механізму вчинення інкримінованої злочинної діяльності, яка за своїм змістом охоплює ширший комплекс взаємопов`язаних дій, ніж ті, що були предметом попереднього судового розгляду. Водночас питання цивільного позову і стягнення майнової шкоди з обвинувачених з урахуванням ухваленого вироку Вищого антикорупційного суду від 07.07.2023 детально вирішене в розділі IX цього Вироку.

Натомість фактичні обставини, охоплені періодом з 01 грудня 2015 року по листопад 2016 року, підлягають загальній самостійній оцінці у межах цього кримінального провадження, оскільки не були предметом судового розгляду та правової оцінки під час ухвалення вироку від 07.07.2023.

Інші фактичні обставини, що мають значення для цього кримінального провадження

2.8. Під час судового розгляду допитані свідки, зокрема працівники ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_12 », ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_16 » та ДП « ІНФОРМАЦІЯ_5 », які протягом різних періодів брали пряму чи опосередковану участь в подіях, які стали предметом судового розгляду.

2.8.1. Допитаний у судовому засіданні 27.06.2025 свідок ОСОБА_22, який на момент інкримінованих подій працював у відділі закупівель ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_16 », пояснив, що працівники відділу вживали заходи щодо прямої співпраці з ДП « ІНФОРМАЦІЯ_5 » - надсилали запити на офіційну пошту та телефонували. Втім, жодної офіційної відповіді або комерційної пропозиції товариство не отримало. Надалі Товариство отримало відповідь від ДП « ІНФОРМАЦІЯ_5 » стосовно звернення до їхніх дилерів - ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_7 » та ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_8 » і почало будувати подальшу співпрацю саме з ними. Щодо процедури проведення закупівлі пояснив, що кожний квартал проводився новий тендер. Закупівля вибухових речовин проводилась через закритий тендер, тобто інформація стосовно нього розсилалася потенційним учасникам на пошту або по факсу. Тендерні закупівлі проводились у два тури: перший - отримання пропозицій і формування мінімальної ціни, другий - направлення запитів на зниження вартості. Вказане могло відбуватися або шляхом телефонних перемовин, або направлення додаткових листів про зниження ціни, покращення умов тощо.

Свідок зазначив, що постачальник продукції обирався за декількома критеріями, і однією із важливих умов була робота напряму з постачальником. Керівники відділу ( ОСОБА_31 у 2012 році та ОСОБА_32 у 2013 році) намагалися зв`язатися з підприємством, зокрема через комерційного директора, та налагодити співпрацю без дилерів. Втім, позитивної відповіді ні керівники, ні сам свідок не отримав.

2.8.2. Свідок ОСОБА_23, який у 2013 році працював провідним економістом тендерного відділу ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_16 », під час допиту у судових засіданнях 14.07.2025 і 16.01.2026 повідомив, що відповідно до стандартів закупівлі на товаристві вибір постачальника продукції, який був безпосереднім виробником, був пріоритетним. Якщо запропонована ціна від виробника не була оптимальною, то Товариство намагалось знизити вартість. Товариство зверталось із пропозиціями до ДП « ІНФОРМАЦІЯ_5 » щодо прямої співпраці: електронною поштою, факсом і у телефонному режимі, не завжди отримуючи відповіді. Закуповуючи продукцію у дилерів ДП « ІНФОРМАЦІЯ_5 », Товариство не перевіряло наявність у них дозвільних документів.

Повідомив, що процедура відбору постачальника складалась із декількох етапів, відповідно до яких співпраця із виробником продукції була пріоритетним напрямком. Відтак, якщо виробник надавав дуже велику вартість у порівнянні з ринковими, то велась робота із зниження ціни до рівня, який буде оптимальним для товариства. При цьому рекомендації зниження вартості були стандартною процедурою у механізмі вибору постачальника. Водночас учасники тендеру не були обізнані з ціною інших учасників, які надсилали свої комерційні пропозиції. Документи про закупівлю із рекомендаціями вибору конкретного постачальника направлялися керуючій компанії для погодження.

2.8.3. Під час допиту у судових засіданнях 02.10.2025, 05.11.2025 свідок ОСОБА_24, який у 2015-2016 роках (з 2002 року) обіймав посаду директора із закупівель і логістики ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_12 », повідомив, що комунікація з приводу участі посередників відбувалась з директором комерційним ОСОБА_12 . Товариство заперечувало щодо роботи з посередниками, тому керівництво доручило свідку безпосередньо комунікувати з виробником для прямої співпраці. Для Товариства був пріоритет співпрацювати безпосередньо з виробником, оскільки дилер не був обізнаний ні з чим, окрім назви вибухівки. Укладених договорів могло бути декілька з різними постачальниками, а специфікація робилась як додаток до цих договорів. Зазначив, що імовірно з 2016 року підприємство перейшло до прямої співпраці.

Свідок заперечив прострочки з оплати вартості товару з боку ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_12 », оскільки умови раніше укладених прямих договорів виконувалися вчасно і в повному обсязі.

2.8.4. Допитаний у судових засіданнях 09.12.2025 і 05.03.2026 свідок ОСОБА_25, який на момент інкримінованих подій (приблизно з 2011 по 2016 роки) працював головою тендерного комітету ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_16 », повідомив про вимушений характер роботи з ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_7 », ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_20 », ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_9 », адже в інакшому випадку діяльність Товариства могла зупинитися. Підтвердив звернення до ОСОБА_11 та ОСОБА_12 з питанням прямої співпраці шляхом направлення офіційних листів. Втім, Товариство відповіді або комерційної пропозиції не отримувало. За таких обставин Товариство вимушено пішло на співпрацю з посередниками. Інформацією про наявність або відсутність спеціальних дозвільних документів у посередників на провадження відповідної діяльності.

2.8.5. Під час допиту у судовому засіданні 22.01.2026 свідок ОСОБА_33, який у 2012-2016 роках працював на посаді начальника виробничого комерційного відділу ДП « ІНФОРМАЦІЯ_5 », повідомив, що до 2014 року закупівля тротилу, необхідного для виробництва амоніту та грамоніту, здійснювалась у підприємств рф. До 2015 року була налагоджена співпраця з ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_9 » щодо закупівлі тротилу без передплати. Втім, надалі ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_9 » запропонувало умову, за якою вартість поставки тротилу могла залишатися без змін і з відстрочкою платежу тільки у випадку реалізації продукції підприємства через товариство за ринковими, економічно обґрунтованими цінами. Водночас підприємство не мало змоги конкурувати з ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_9 », оскільки вони так само виготовляли вибухові речовини, але тротил виготовляли самостійно. Відтак підприємство погодилось на їхню пропозицію.

Вказаним напрямком роботи керував ОСОБА_12, якому підпорядковувалась вся служба збуту. Свідок також повідомив, що рішення про укладення договорів приймав Генеральний директор ОСОБА_11 . Основним напрямком роботи свідка була закупка сировини і диспетчеризація виробництва усього підприємства.

2.8.6. Під час допиту у судових засіданнях 22.01.2026 і 23.01.2026 свідок ОСОБА_34, який у 2012-2016 роках обіймав посаду начальника планово-економічного бюро виробництва ДП « ІНФОРМАЦІЯ_5 », повідомив про високу рентабельність роботи через посередників, висновків щодо якої дійшов на підставі здійснення аналізу вартості продукції та витрат. Плановий відділ державного підприємства, який, у тому числі здійснював економічний аналіз договорів, підпорядковувався Генеральному директору, а договори підприємства підписувалися директором комерційним. Свідок повідомив, що самостійно не приймав рішень щодо ціноутворення.

Водночас, свідок зазначив, що не обізнаний про пропозиції від ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_12 » та ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_16 » щодо прямої співпраці у той період, оскільки йому не надходили проєкти договорів, а будь-які листи з цього приводу йому не направлялися. Проте усвідомлював, що покупцем продукції є посередник, а не кінцевий споживач.

2.8.7. Під час допиту у судовому засіданні 05.03.2026 свідок ОСОБА_35, який у період 2012-2016 роках працював заступником начальника виробництва з технології в ДП « ІНФОРМАЦІЯ_5 », підтвердив важливість тротилу для виробництва амоніту і грамоніту. Водночас, свідку нічого не відомо про залучення схеми посередників та відвантаження продукції на склади кінцевих споживачів.

2.8.8. У судовому засіданні 15.05.2025 ОСОБА_36, який займав посаду завідуючого ІНФОРМАЦІЯ_22, пояснив, що в результаті реалізації вибухових матеріалів не напряму, а через посередницькі підприємства допущено ризики втрати упущеної вигоди, тобто недоотримані доходи від 20% до 30%. Категорія ризиків використовувалась виключно через відсутність документів від правоохоронних органів про наявність «злочинної схеми», оскільки констатація фактів упущеної вигоди виходить за межі компетенції консультативних висновків.

У більшості випадків розрахунок за вибухові речовини відбувався протягом місяця, а по деяким договорам була попередня оплата. Своєю чергою доставка відбувалась напряму під виробника - ДП « ІНФОРМАЦІЯ_5 ». Цей вид діяльності не може здійснюватися без спеціальних дозволів, всі необхідні дозволи мало ДП « ІНФОРМАЦІЯ_5 », а не посередницькі товариства, що також свідчить про те, що їх посередницька функцію не мала жодного сенсу.

Усі вибухові матеріали поставлялися машинами ДП « ІНФОРМАЦІЯ_5 », їх супроводжувала воєнізована охорона підприємства. Водночас, у посередницьких товариств були відсутні професійні фахівці у сфері поводження із вибуховими матеріалами, ліцензії, транспорт і приміщення. Додатково зазначив, що відсутність заперечень на проведений аудит у зв`язку із його вилученням не могли вплинути на наявність самої посередницької схеми, оскільки вона була позбавлена економічної вигоди для державного підприємства. Посередницькі товариства не мали жодної ролі, адже не мали відповідного обладнання, не охороняли і не доставляли продукцію, але документи щодо оформлення продажу продукції проходили через них. При цьому наявність високої рентабельності від укладених договорів не свідчить про необхідність продажу продукції через посередників.

Щодо проведеного аудиту пояснив, що підставою для його проведення став затверджений план ІНФОРМАЦІЯ_6, тобто це був звітно плановий захід, не пов`язаний із здійсненням досудового розслідування. Аудит проводився з метою аналізу діяльності і надання відповідних доручень структурним підрозділам, які здійснюють контроль за використанням коштів за бюджетною програмою щодо фінансування заводу, для усунення недоліків і порушень. Тому основна мета полягала у наданні об`єктивних даних і рекомендацій.

2.9. З 11 серпня 2016 року досудове розслідування у кримінальному провадженні перейшло у відкриту стадію, проводилися обшуки (т.25 а.с.9-57). У зв`язку із цим о 14 год 05 хв ОСОБА_12 у телефонному режимі з третьою особою висловив своє занепокоєння стосовно слідчих дій і про причетність до цього ОСОБА_11, про що свідчать такі діалоги:

Третя особа: «К нам не дошли, но мы ожидаем, может ли быть это связано с Вами так как фигурирует ІНФОРМАЦІЯ_59»

ОСОБА_12 : «Да и у меня там дома было! Я сейчас в отъезде! Обыски… А где идут обыски???»

Третя особа: «На ІНФОРМАЦІЯ_60»

ОСОБА_12 : «На ІНФОРМАЦІЯ_61»

Третя особа: « Да! »

ОСОБА_12 : «Так они шо документацию там всю стягивают!»

Третя особа: «Ну наверно я не знаю. Почему Вам и перезвонили, потому что нас напрягало, мы ж то с вами тоже работаем!»

ОСОБА_12 : «Ну да…! Я вам скажу так, ото что мы через посредника работаем, это генеральный директор наш… ну его нах***!!! Через ІНФОРМАЦІЯ_62, ну и все зашарабанили сейчас… и обыски на квартирах, и я вот сейчас уехал, жена говорит… Да это с этим связано! О то что мы, якобы есть зговор между самыми… между посредниками и нами, мы им отдаем по одной цене, они отдают по другой цене!»

…

ОСОБА_12 : «Дав вы на прямую! Вас проверять не должны! Это проверяют тех, кто работает в этой связке!»

Третя особа: «Ну если честно там вроде напрягли и «ІНФОРМАЦІЯ_63»

ОСОБА_12 : «И «ІНФОРМАЦІЯ_63», мы же ж с «ІНФОРМАЦІЯ_24» тоже работаем! А те вваливают там… приличные там объёмы!!!»

…

ОСОБА_12 : «Да хорошие сбережения, и они идут, идут, идут, уже… она не снимает… это самое, проценты! А теперь впаяют лет десять ни за что ни про что!»

…

ОСОБА_12 : «Если бы, если бы, я Вам говорю так… без сарказма говорю Вам сейчас, или с сарказмом, если бы не наш «уважаемый» генеральный директор, ну который крутит там как хочет!!! Я… и в лицо ему говорил, этого не было, мы всю жизнь работали до 2011 года, всю жизнь работали напрямую, всю жизнь без посредников, пока вот эта вказівка… Так что вот такие дела…» (т.92 а.с.128-129).

Напередодні ОСОБА_12 у розмові зі своєю дружиною також висловився про причетність ОСОБА_11 і вплив його діяльності на подальшу долю ОСОБА_12 : «Я сам себя виню, я еще раз говорю, я ни копейки не взял от этих мудаков, которые там… вместе работали… с этим самым… Это ОСОБА_69 падло вот… Ну а теперь вот то что, так сказать, зарабатывали деньги, то что там меняли, не меняли, делали, ложили на этот самый… депозит…» (т.92 а.с.128).

Цього ж дня о 14 год 11 хв ОСОБА_12 поділився ситуацією, яка виникла навколо трьох підприємств (ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_18 », ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_23 », ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_9 »), із працівником ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_12 » ОСОБА_24 (абонент НОМЕР_4 ), який повідомив про вилучення документів, що із ними пов`язані:

ОСОБА_24 : «Да не дергают, а изымают документы по Вашим трем организациям этим!»

ОСОБА_12 : «А что за документы?»

ОСОБА_24 : «Договора, спецификации, поставки, оплата и все остальное!»

ОСОБА_12 : «А это договора у Вас с этим, « ІНФОРМАЦІЯ_24 », с « ІНФОРМАЦІЯ_23 »

ОСОБА_24 : «Да, спецхемом и все остально!»

ОСОБА_12 : «Ну это б***, допрыгались му**ки!»

ОСОБА_24 : «Ну мы оговаривали эту тему!»

ОСОБА_12 : « Раньше??? »

ОСОБА_24 : «Да, да раньше!»

ОСОБА_12 : «Вы правильно, вы были правы, потому что, я ж.. тут же есть генерал (прим. ОСОБА_11 ), тут же б**** не пригнешь никуда, ни**ра б***дь!»

…..

ОСОБА_24 : «Разница между вашими и нашими ценами, 45 млн по одному договору, 130 по другому!»

…….

ОСОБА_12 : «Правильно говорите, все равно будут проверять, это ж, я понимаю цены там неимоверные дали му***и б***ь, туши фонарь!»

ОСОБА_24 : «Ну единственное, возникнет вопрос а че ваши цены напрямую в тендерной таблице выше, чем « ІНФОРМАЦІЯ_17 »

ОСОБА_12 : «А там есть такие, и это забрали?»

ОСОБА_24 : «Конечно да! Оно ж есть в тендерном решении!»

ОСОБА_12 : «Ну там по-моему, это... а это я подписывал, я помню бл***!!!»

….

ОСОБА_12 : «Я ж не могу сказать…, ну буду говорить, что... так это уже не докажешь бл***… что вказівка этого…!!! А в тендерной документации у вас расписаны цены да?»

ОСОБА_24 : «Ну конечно!!! Там как правило 2,3,4 представителя!» (т.92 а.с.129).

Аналогічного змісту інформацію ОСОБА_12 протягом 11-14 серпня 2016 року повідомляв і іншим особам: «Там злочинності полно, ты же видишь, прям на этом самом»; «Потому что мы работали с посредниками, и якобы от те посредники продавали конечным покупателям по завышенной цене, ну выше чем мы им давали…»; «…хотя вы понимаете что… будем так говорить... я «керовал» этим всем процессом в принципе»; «… ну это то что я говорил «уважаемому» генералу… нах*** а тебе надо… всю жизнь работали напря… помните всю жизнь работали нормально и сейчас не знаю чем закончиться…»; «…я понимаю, что это дуристика генерального, что совсем зажрался м***к йо**** мать, понимаешь, и это значит…»; «Короче, меня обвинили в том, что я работал, через посредников, а разница … тут ситуация такая, я посредникам давал ну допустим цену такую, а на тендер в ІНФОРМАЦІЯ_64 дал совершенно другую и больше, вот я не помню почему х***р эго знает!»; «…что я отдавал туда, я даже не помню, чего, с каких соображений, б***ь дал на ІНФОРМАЦІЯ_64 цену больше, чем посредникам, понимаешь, а они соответственно я им по одной цене продавал, а они продавали значительно выше, и имели ах*****й прибамбас, и сейчас ставят в вину что этот прибамбас они со мной делились примерно, но это еще надо доказать, это понятно»; «…я ж не могу сказать что этот м***к б***ь генеральный. Это все с его подачки!!! Я тут с ним и скандалил, спорил, мы когда-то работали напрямую до этого все время… вопросов не было, понимаешь…» (т.92 а.с.131-137).

Вказані розмови зафіксовані у протоколі від 08.09.2016 за результатами зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж стосовно ОСОБА_12 та на МНІ DVD-R №6439, копія якого є додатком до нього (т.92 а.с.140).

2.10. У контексті дослідження вказаних розмов Суд одразу відхиляє доводи сторони захисту щодо песимістичного психо-емоційного стану ОСОБА_12, зумовленого проведенням примусових слідчих дій. Частина висловлювань можуть дійсно відображати емоційну реакцію ОСОБА_12 та його занепокоєння кримінальним провадженням. Втім, наявність емоційного напруження не спростовує змісту повідомлених ним відомостей та не нівелює їх доказового значення.

При цьому надати оцінку дослідженим розмовам неможливо ізольовано від фактичних обставин, контексту, послідовності висловлювань та узгодженості з іншими доказами у кримінальному провадженні. Так, Суд встановив тривалу, послідовну та узгоджену поведінку обвинувачених, спрямованої на досягнення єдиного протиправного результату, що не має випадкового або ситуативного характеру, про що мова йде в подальшому (зокрема, пункт 5.4 цього вироку).

Суд також враховує професійний досвід ОСОБА_12, займану ним посаду на державному підприємстві, характер виконуваних обов`язків та рівень обізнаності щодо здійснення діяльності таким підприємством, шо обумовлює усвідомлення ним змісту власних дій та наслідків.

2.11. Після того, як орган досудового розслідування відкрито провів процесуальні дії і стало відомо про кримінальне провадження за фактом можливого заволодіння службовими особами ДП « ІНФОРМАЦІЯ_5 » грошовими коштами підприємства, змінилася поведінка ОСОБА_11 і ОСОБА_12 в контексті продажу вибухових речовин напряму без залучення посередницьких структур.

Так, 15 серпня 2016 року у зв`язку із неможливістю погодити заявку на тендер із ОСОБА_12 (т.92 а.с.138) ОСОБА_24 звернувся безпосередньо до ОСОБА_11 :

ОСОБА_24 : « Желаю Вам здравствовать, ОСОБА_24, ІНФОРМАЦІЯ_65 Я звонил Кирилову, он в отпуске, у меня команда председателя правления перейти на прямые договора с вами, или с «ІНФОРМАЦІЯ_24», ну и продукцию соответственно! Вы возражать не будете против этого???»

ОСОБА_11 : «Не, не возражаю!»

ОСОБА_24 : «Ага, хорошо, тогда мы общем то это даем на тендер перетендеровку, этих всех дел!» (т.92 а.с.142).

Вказана розмова зафіксована у протоколі від 08.09.2016 за результатами зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж відносно ОСОБА_11 (т.92 а.с.142), і МНІ DVD-R №6444, копія якого є додатком до нього (т.92 а.с.142-143).

20 серпня 2016 року директор комерційний ДП « ІНФОРМАЦІЯ_5 » ОСОБА_12 звернувся листом №05/632 до в.о. керівника тендерного комітету ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_12 » ОСОБА_40 про можливість поставки вибухових речовин у ІІІ-ому кварталі 2016 року за такими цінами:

- амоніт 6ЖВ-200 по 114999,60 грн з ПДВ (95833 грн/т без ПДВ) (кількість 2,992 т);

- грамоніт 79/21 по 51300 грн з ПДВ (42750 грн/т без ПДВ) (кількість 78,158 т) (т.26 а.с.132).

Надалі, 22 серпня 2016 року голова тендерного комітету ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_12 » звернувся із листом №53-21/7408 із наполегливим проханням розглянути можливість знизити ціни на поставку вибухових речовин у ІІІ-ому кварталі 2016 року:

- амоніт 6ЖВ-200 до 95 097 грн без ПДВ;

- грамоніт 79/21 до 42 071 грн без ПДВ (т.26 а.с.134).

У відповідь на цей лист директор комерційний ОСОБА_12 погодився із можливістю знизити ціни до запропонованих (т.26 а.с.135).

02 вересня 2016 року комерційний директор ОСОБА_12 направив голові тендерного комітету ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_12 » ОСОБА_25 лист №05/653 щодо можливості поставки у IV-ому кварталі 2016 року вибухових речовин:

- амоніт 6ЖВ-200 по 95 097 грн без ПДВ;

- грамоніт 79/21 по 42 071 грн без ПДВ (т.26 а.с.139, т.32 а.с.113).

Надалі, протягом вересня 2016 року між ДП « ІНФОРМАЦІЯ_5 » ( ОСОБА_12 та ОСОБА_11 ) та ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_12 » відбувалося листування з приводу участі державного підприємства у відкритих торгах на поставку промислових вибухових речовин напряму без посередників та визначення вартості продукції (т.26 а.с.146, 149-151, 152-153, т.32 а.с.124-125, 127, 131, 235).

Допитаний у судовому засіданні 02.10.2025 свідок ОСОБА_24 зазначив, що начебто у 2016 році ДП « ІНФОРМАЦІЯ_5 » перейшло до прямої співпраці.

При цьому, така трансформація підходів змінилась попри попередні твердження сторони захисту про нібито економічну невигідність прямих договорів для державного підприємства та вимушений характер співпраці з ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_9 ». Така практика свідчить про фактичну можливість державного підприємства здійснювати реалізацію продукції кінцевим споживачам без посередників та відсутності об`єктивних перешкод прямої співпраці.

2.12. Суд одразу відхиляє доводи сторони захисту щодо запропонованого нею тлумачення змісту розмов, зафіксованих за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій, оскільки вони ґрунтуються на вибірковому сприйнятті окремих висловлювань учасників спілкування без урахування загального контексту розмов, послідовності розвитку подій та інших встановлених у кримінальному провадженні обставин. Надане захисником ОСОБА_41 тлумачення є процесуальною позицією сторони захисту, а не обставиною, встановленою доказами. Саме по собі альтернативне пояснення змісту окремих фраз чи висловлювань не спростовує встановлених судом фактичних обставин, якщо таке пояснення не знаходить свого об`єктивного підтвердження у сукупності інших досліджених доказів.

Крім того, розмова, зафіксована на матеріальних носіях результатів негласних слідчих (розшукових) дій, не існує поза контекстом подій, що передували їй, супроводжували її та відбувалися після неї. Значення окремих слів, висловів чи фраз нерідко може бути багатозначним, а тому їх справжній зміст встановлюється лише шляхом зіставлення із поведінкою учасників розмови, їх подальшими діями, іншими доказами, часовою послідовністю подій та загальною фактичною картиною кримінального провадження.

Оцінюючи зміст розмов, досліджених в цій справі, Суд виходить із того, що їх справжнє смислове навантаження не може визначатися ізольовано, лише на підставі буквального сприйняття окремих слів чи речень. Зміст переговорів встановлюється у взаємозв`язку з усією сукупністю доказів, зокрема характером взаємовідносин між їх учасниками, послідовністю їхніх дій до, під час та після відповідних розмов, часовими проміжками між окремими подіями, а також іншими доказами, дослідженими судом.

Досліджені судом докази у своїй сукупності свідчать, що зафіксовані розмови логічно узгоджуються з іншими встановленими фактичними обставинами кримінального провадження, взаємно їх підтверджують та не залишають підстав для їх тлумачення у спосіб, запропонований стороною захисту. Натомість запропонована захисниками інтерпретація суперечить послідовності встановлених подій, поведінці учасників спілкування та об`єктивним даним, дослідженим у судовому засіданні.

ІІІ. ПОЗИЦІЇ УЧАСНИКІВ КРИМІНАЛЬНОГО ПРОВАДЖЕННЯ

3.1. Прокурор вважав пред`явлене обвинувачення доведеним. Зазначив, що пред`явлені докази є належними, допустимими і достовірними, а їх сукупність дозволяє зробити висновок про винуватість обвинувачених поза розумним сумнівом.

Підкреслив, що ОСОБА_11 та ОСОБА_12 умисно уникали прямої співпраці з кінцевими споживачами для отримання прибутку саме дилерами, що проявилось в:

-ігноруванні звернень кінцевих споживачів та ненадання комерційних пропозицій;

-умисному завищенні цінових пропозицій у порівнянні з дилерами.

Зазначив, що доводи сторони захисту щодо усунення державного підприємства посередницькими структурами під час тендерних закупівель є нерелевантними, оскільки проводились закриті торги, що не передбачало розкриття цінових пропозицій та ідентифікації учасників. Крім цього, жодною уповноваженою особою не порушувалось питання перед компетентними органами щодо зловживаннями ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_9 » своїм монопольним становищем на ринку.

Окремим мотивом ОСОБА_12 був корисливий мотив, оскільки Особа_1 здійснював перекази грошових коштів на належним картковий рахунок ОСОБА_12 .

Наголосив, що всі доводи сторони захисту, висловленої протягом судового розгляду, є нерелевантними, надуманими, маніпулятивними та такими, що не відповідають фактичним обставин справи та не спростовують обвинувачення.

Просив визнати обвинуваченого ОСОБА_11 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.28 ч.2 ст.364 України, і призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі 6 років з позбавленням права обіймати посади, пов`язані зі здійсненням адміністративно-господарських та організаційно-розпорядчих функцій на підприємствах державної форми власності, на строк 3 роки і штрафом в розмірі 1 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн.

До набрання вироком законної сили просив змінити запобіжний захід з застави на тримання під вартою, а заставу повернути заставодавцям.

Просив визнати обвинуваченого ОСОБА_12 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.28 ч.2 ст.364 КК України, і призначити покарання у вигляді позбавлення волі строком на 5 років з позбавленням права обіймати посади, пов`язані зі здійсненням адміністративно-господарських та організаційно-розпорядчих функцій на підприємствах державної форми власності, на строк 3 роки і штрафом в розмірі 1 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн.

До набрання вироком законної сили просив змінити запобіжний захід з застави на тримання під вартою, а заставу повернути заставодавцям.

Просив задовольнити цивільний позов, заявлений в інтересах держави в особі ІНФОРМАЦІЯ_25 (зараз - ІНФОРМАЦІЯ_1 ) у повному обсязі та стягнути солідарно з ОСОБА_11 та ОСОБА_12 на користь держави матеріальну шкоду у розмірі 43 312 663, 15 грн.

Наголосив, що жодний уповноважений орган не звернувся до суду із позовом про відшкодування завданої шкоди, у тому числі у зв`язку із відсутністю відповідних повноважень, що обумовило наявність підстав для прокурора звернутися із позовом в інтересах держави самостійно.

Просив стягнути солідарно з ОСОБА_11 та ОСОБА_12 процесуальні витрати у розмірі 71 094, 43 грн на проведення судових експертиз.

3.2. Обвинувачений ОСОБА_11 заперечив вчинення злочину. Зазначив, що вказане провадження є сфабрикованим третіми особами, на пропозиції яких обвинувачений не погоджувався як генеральний директор підприємства, яке займається не лише цивільним виробництвом, а й продукцією військового призначення. ІНФОРМАЦІЯ_26 був призначений, щоб скомпрометувати обвинуваченого і звільнити його з посади.

Пояснив, що керівні компанії, зокрема ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_12 » та ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_16 », організовували прямі тендери, що полягало у можливості всіх охочих брати в них участь. У процесі тендеру поступово зменшувалась ціна, у зв`язку із цим державне підприємство постачало вибухові речовини у збиток собі та з заниженою рентабельністю. Вказане у 2010 році стало підставою для заборони з боку обвинуваченого брати участь у таких тендерах допоки не будуть вигідні умови.

Надалі, у 2011-2012 роках до обвинуваченого як до генерального директора звернувся комерційний підрозділ з пропозицією заключити договір з ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_8 » (постачальник аміачної селітри, який працював на вигідних для підприємства умовах) з метою представлення ним інтересів державного підприємства на ринку вибухових речовин для ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_12 » та ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_16 ». Щодо відносин з ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_9 » обвинувачений зазначив, що їх співпраця була обумовлена монопольним становищем ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_27 » на ринку тротилу після 2014 року. Натомість до Антимонопольного комітету про зловживання підприємство не зверталось, оскільки були ризики припинення такої співпраці та занепаду державного підприємства.

Водночас співпраця з посередницькими структурами була вигідною для державного підприємства, дозволяла виконувати фінансово-економічний план діяльності, досягати високої рентабельності та розвивати підприємство. Крім цього, такі відносини не суперечили національному законодавству. При виборі посередників враховувався дохід, який може отримати підприємство, та вигідність комерційної пропозиції.

Зазначив, що процедура укладення договорів фактично була колегіальною, оскільки погоджувалась відповідальними структурними підрозділами підприємства.

3.3. Обвинувачений ОСОБА_12 заперечив вчинення злочину. Зазначив, що співпраця з посередницькими структурами була економічно виправданою і вигідною для державного підприємства, оскільки забезпечувала стабільність його діяльності. Усі договори проходили перевірку уповноваженими підрозділами, тому обвинувачений не мав права не підписати договір, оскільки вказане могло мати негативний фінансовий результат для підприємства. Таким чином, усі рішення мали раціональний та обґрунтований характер.

Щодо вартості, яку пропонували посередницькі структури кінцевим споживачам, зазначив, що це результат самостійної діяльності товариств.

Заперечив будь-які твердження стосовно того, що діяв в інтересах будь-яких третіх осіб та наголосив, що всі процедури відбувалися в межах законодавства з урахуванням погодження всіх підрозділів підприємства.

Стосовно грошових коштів, які обвинувачений отримав від Особа_1 на особистий рахунок, пояснив, що вказане є поверненням боргу. Грошові кошти обвинувачений надав Особа_1 під розписку.

3.3. Захисник ОСОБА_13 зазначив, що сторона обвинувачення не довела факт вчинення кримінального правопорушення, а саме використання ОСОБА_11 своїх повноважень усупереч інтересам підприємства, наслідки у вигляді істотної шкоди та причинного зв`язку між діянням і наслідками. Наголосив на використанні прокурором в обвинувальному акті термінології, яка не закріплена на рівні національного законодавства.

Повідомив про попередній негативний досвід співпраці ДП « ІНФОРМАЦІЯ_5 » зі структурами ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_12 » та ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_16 » і про систематичний тиск на підприємство і ОСОБА_11 з боку олігархічних груп, які задовго до інкримінованих подій вчиняли дії з метою привласнення підприємства. Підкреслив, що пряма співпраця з ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_12 » мала б негативні наслідки для ДП « ІНФОРМАЦІЯ_5 », могло призвести до маніпулювання якістю поставленої продукції та накопичення заборгованості. Натомість співпраця із посередниками відбувалась відповідно до господарського законодавства і була вигідною для державного підприємства. А договори між ДП « ІНФОРМАЦІЯ_5 » та ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_7 », ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_8 » та ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_9 » не були визнані у встановленому порядку недійсними або фіктивними.

Акцентував на неправильності розуміння і визначення шкоди. Зароблені грошові кошти державного підприємства не є державними коштами, а є його власними (оборотними) коштами. Бюджетними вони стають після перерахування їх частини до бюджету як податки чи дивіденди. В інакшому випадку кошти на рахунку підприємства можуть розглядатися як бюджетні у випадку, якщо підприємство є їх одержувачем.

Зазначив про незаконність початку досудового розслідування кримінального провадження №42016040010000006, оскільки події не стосувалися неправомірних дій посадових осіб ДП « ІНФОРМАЦІЯ_5 », а досудове розслідування здійснювалось безпідставно поза строками кримінального провадження. Досудове розслідування проведено неповно - за аналогічних правовідносин відносно посадових осіб ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_9 » не здійснювалося досудового розслідування на відміну від Особа_1, який був директором ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_7 » та ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_8 ».

Події щодо договорів з ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_7 » та ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_8 » відбувалися у 2011 році, а тому десятирічний термін для притягнення до кримінальної відповідальності минув. Отже, у випадку висновку суду про злочинність дій ОСОБА_11 він має бути звільнений від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності.

Наголосив, що у прокурора відсутні повноваження для подання цивільного позову, оскільки ДП « ІНФОРМАЦІЯ_5 » не може бути представлене прокурором як позивачем, бо є державним підприємством. Таким чином, прокурор фактично перебрав на себе функції органу управління державного підприємства, самостійно здійснивши ревізію доцільності господарських рішень та оцінку економічної ефективності. Засновником ДП « ІНФОРМАЦІЯ_5 » було ІНФОРМАЦІЯ_28, а не ІНФОРМАЦІЯ_25, отже прокурор помилково визнав Мінстратегпром як особу, в інтересах якої заявлено цивільний позов. Більше того, статус потерпілого у цьому провадженні жодною особою не набувався, тому звернення прокурора з позовом є безпідставним і протиправним.

Матеріали кримінального провадження не містять доказів, які б підтверджували поза розумним сумнівом наявність ознак об`єктивної та суб`єктивної сторони інкримінованого кримінального правопорушення. Просив визнати ОСОБА_11 та ОСОБА_12 невинуватими у вчиненні злочину за ч.2 ст.28 ч.2 ст.364 КК України у зв`язку із недоведеністю складу злочину, а цивільний позов залишити без задоволення.

3.4. Захисник ОСОБА_42 просив ухвалити виправдовувальний вирок у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_11 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.364 КК України.

Зазначив, що кваліфікація дій обвинуваченого ОСОБА_11 як одиничного (простого) злочину є помилкою та істотним порушенням процесуального права, адже в даному випадку йдеться про різні, фактично не пов`язані між собою діяння.

У формулюванні обвинувачення не міститься посилань на конкретні службові обов`язки/повноваження, порушені ОСОБА_11 та ОСОБА_12, в контексті зловживання ними своїм становищем. При цьому обвинувачені погоджували укладення договорів та підписання специфікацій із профільними службами державного підприємства, тому такі рішення приймалися фактично колегіально. ОСОБА_11 та ОСОБА_12 діяли відповідно до своїх службових повноважень і намагалися забезпечити максимальні економічні інтереси державного підприємства.

Крім цього, захисник акцентував на відсутності прямого безпосереднього причинного зв`язку між діянням ОСОБА_11 та зменшенням доходів державного підприємств, навпаки співпраця з посередниками була більш економічно вигідна для підприємства. В матеріалах кримінального провадження відсутні жодні матеріали на підтвердження суб`єктивної сторони складу кримінального правопорушення.

Усі докази сторони обвинувачення, зокрема матеріали НС(Р)Д, є недопустимими доказами, оскільки вони зібрані неуповноваженим органом досудового розслідування.

Зазначив, що розмови ОСОБА_12, зафіксовані в матеріалах НС(Р)Д, навпаки підтверджують, що останній не має відношення до протиправної схеми, а його реакція на слідчі дії є нормальною адекватною поведінкою звичайної людини.

Зазначення ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_9 » як компанії-посередника здійснене прокурором від незнання, адже це товариство є великим, масштабним, має велику кількість працівників і до окупації частини території України було містоутворюючим підприємством.

3.5. Захисник ОСОБА_16 зазначив, що в діях ОСОБА_11 та ОСОБА_12 відсутній склад злочину. Обвинувачення ґрунтується на припущеннях щодо неправомірності реалізації продукції через посередників, оцінки господарської діяльності підприємства та власної інтерпретації реальних відносин, що є неприпустимим і не може свідчити про наявність усіх обов`язків елементів складу злочину за ч.2 ст.364 КК України.

Надані стороною обвинувачення докази жодним чином не підтверджують порушення ОСОБА_11 своїх обов`язків, Статуту Підприємства або положень законодавства під час реалізації продукції власного виробництва через дилера чи посередника. При цьому будь-які господарські рішення приймалися в умовах постійного контролю з боку уповноваженого органу управління. Мотив дій ОСОБА_11 був лише один - отримання стабільного максимального прибутку державним підприємством.

Так само матеріали не підтверджують фіктивність ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_7 », ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_8 » та ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_9 », вони навпаки були реальними господарюючими суб`єктами. Між державним підприємством та посередниками укладені договори поставки, які не передбачали додаткових дій чи послуг з боку посередників, тому вони не мали виконувати додаткових дій.

Своєю чергою, ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_12 » та ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_16 » не пропонували державному підприємству укласти договори за переговорною процедурою, тобто без участі в тендері, а інші умови ґрунтувалися на невигідних для підприємства умовах.

Наголосив на відсутності доказів, які підтверджують змову ОСОБА_12 та

ОСОБА_11 на відсутності повноважень у прокурора на представництво інтересів держави в особі ІНФОРМАЦІЯ_25 . При цьому сам орган, в інтересах якого звернувся прокурор, зазначив про відсутність у нього відповідної компетенції.

Просив ухвалити виправдувальний вирок стосовно ОСОБА_11 та ОСОБА_12 та відмовити у задоволенні заявленого цивільного позову.

3.4. Захисник ОСОБА_14 зазначив, що прокурором не доведено поза розумним сумнівом обов`язкові елементи складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.364 КК України. Договори, які є предметом розгляду, укладалися відкрито, мали погодження від відповідальних служб і забезпечували прибутковість. Шкода як реальний фінансовий результат не встановлена, а причинний зв`язок обумовлений припущеннями. Прокурор також не довів, що на момент прийняття рішень ОСОБА_12 мав гарантовану реальну альтернативу з кращим фінансовим результатом, та не підтвердив номінальної економічної ролі контрагентів. Підкреслив вирішальне значення ринкової ціни, яка в межах цього провадження не встановлена.

Просив ухвалити стосовно ОСОБА_12 виправдувальний вирок у зв`язку з недоведеністю в його діях складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.364 КК України, та відмовити у задоволенні цивільного позову.

3.5. Захисник ОСОБА_15 послався на окрему думку судді Апеляційної палати у справі №425/3312/17 у кримінальному провадженні №52017000000000675, який дійшов висновку про відсутність в діях ОСОБА_12 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.364 КК України.

Наголосив на нереальності укладення прямих договорів державного підприємства із кінцевими споживачами, оскільки виключно запрошення для участі в тендері не можуть про це свідчити. Втім, під час співпраці підприємства з посередниками досягнуто максимального економічного ефекту. При цьому відсутні будь-які законодавчі заборони для залучення посередників для реалізації вибухових матеріалів.

Зазначив, що у 2013 році ДП « ІНФОРМАЦІЯ_5 » здійснювало реалізацію вибухових речовин безпосередньо на адресу кінцевих споживачів (ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_29 ») за цінами, які є нижчими, ніж ціни реалізації тієї ж продукції через посередника ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_7 ». Таким чином, ціни реалізації вибухових речовин через посередника були системно вищими, ніж ціни можливих прямих поставок кінцевим споживачам. При цьому рентабельність у разі реалізації продукції через посередників була стабільно вища.

Помилковим є твердження прокурора, що посередники не здійснювали жодної функції, оскільки вони виконували комплекс організаційних, логістичних і фінансових функцій, пов`язаних із комунікацією з товариствами, прийняття на себе частини господарських ризиків та утримання персоналу, офісів та інфраструктури.

Визначення ціни продукції не здійснювалось одноособово ОСОБА_12 чи іншою службовою особою, а укладення договорів відбувалось після залучення уповноважених осіб декількох відповідальних профільних служб підприємства.

Акцентував, що ОСОБА_12 діяв виключно у межах своїх службових повноважень.

Стосовно цивільного позову зазначив, що вироком Вищого антикорупційного суду від 07.07.2023 у справі №425/3312/17 з ОСОБА_12 стягнуто на користь ДП « ІНФОРМАЦІЯ_5 » майнову шкоду у розмірі 7 062 883,96 грн. Втім, у цьому провадженні прокурор повторно заявляє вимогу про відшкодування цієї ж шкоди внаслідок реалізації вибухових речовин у другому півріччі 2015 році. При цьому шкода заподіяна виключно ДП « ІНФОРМАЦІЯ_5 », втім прокурор заявив позов в інтересах держави в особі ІНФОРМАЦІЯ_25 .

Додатково підкреслив розмежування різних епізодів кримінального правопорушення, кожен із яких мав був внесений до ЄРДР окремо. При цьому строки давності за епізодами співпраці з ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_7 » та ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_8 » спливли. Будь-яких дій з боку ОСОБА_12 після 21.12.2015, які були інкриміновані йому особисто, обвинувальний акт не містить.

За таких обставин захисник просив ухвалити стосовно ОСОБА_12 виправдувальний вирок, або звільнити його на підставі спливу строків, встановлених п.4 ч.1 ст.49 КК України.

3.7. Представник цивільного позивача ОСОБА_17 підтримала позицію сторони обвинувачення.

ІV. КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВА ОЦІНКА ДІЙ ОБВИНУВАЧЕНИХ

4.1. Диспозиція ч.2 ст.364 КК України станом на вчинення інкримінованих подій полягала у зловживанні владою або службовим становищем, тобто умисному, з метою одержання будь-якої неправомірної вигоди для самої себе чи іншої фізичної або юридичної особи використанні службовою особою влади чи службового становища всупереч інтересам служби, якщо воно завдало тяжких наслідків охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб.

Службове зловживання визнається злочином за наявності трьох спеціальних ознак в сукупності:

1)використання службовою особою влади чи службового становища всупереч інтересам служби;

2)вчинення такого діяння з корисливих мотивів або надання будь-якої неправомірної вигоди іншій фізичній особі;

3)заподіяння істотної шкоди громадянам або юридичним особам/тяжких наслідків.

Відсутність однієї із зазначених ознак свідчить про відсутність складу злочину, передбаченого ст.364 КК України13.

4.2. У світлі обставин цієї справи зловживання службовим становищем полягало у штучному створенні схеми постачання ДП « ІНФОРМАЦІЯ_5 » вибухових речовин промислового призначення через підконтрольні посередницькі структури. Cтатут державного підприємства і посадова інструкція зобов`язували Генерального директора і директора комерційного діяти найбільш ефективно та заради забезпечення максимального прибутку державного підприємства (більш детально повноваження обвинувачених описані у пунктах 2.2.-2.4 цього вироку).

Так, у період з 2011 по 2016 роки державне підприємство реалізовувало вибухові речовини промислового призначення кінцевим споживачам - гірничо-збагачувальним комбінатам - не безпосередньо напряму, а через посередницькі структури (ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_7 », ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_8 » та ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_9 »), які формально мали статус офіційних дилерів підприємства, проте не мали спеціального дозволу на поводження із вибуховими речовинами і не здійснювали жодних дій, пов`язаних з реалізацією продукції. Фактичне відвантаження цієї продукції здійснювалось силами та засобами (транспорт та охорона) ДП « ІНФОРМАЦІЯ_5 » на склади кінцевих споживачів (вантажоотримувачів), що свідчить про номінальний характер участі таких посередників.

При цьому, подальша реалізація продукції посередниками відбувалась переважно за вищими цінами порівняно з тими, за якими вона була придбана у ДП « ІНФОРМАЦІЯ_5 ». Гірничо-збагачувальні комбінати, які були кінцевими отримувачами продукції, не мали фактичної можливості здійснювати закупівлю вибухових речовин напряму у ДП « ІНФОРМАЦІЯ_5 », оскільки в силу дій ОСОБА_11 і ОСОБА_12 останнє 1) не надавало відповідних комерційних пропозицій для участі у тендерах на запити споживачів або 2) пропонувало ціни, що перевищували ті, за якими у подальшому здійснювалася реалізація цієї продукції через посередників. За таких умов єдиною реальною можливістю забезпечення безперервної виробничої діяльності кінцевих споживачів було укладення договорів на закупівлю вибухових речовин із посередницькими структурами.

Більше того, умови укладених договорів між ДП « ІНФОРМАЦІЯ_5 » та посередницькими структурами штучно сформували для останніх сприятливі економічно необґрунтовані умови діяльності. Зокрема, договори забезпечили можливість посередникам не використовувати власні обігові кошти під час виконання фінансових зобов`язань перед ДП, а здійснювати оплату за рахунок грошових коштів кінцевих споживачів за поставлену продукцію.

Отже, включення посередницьких структур - ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_7 », ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_8 » та ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_9 » - в ланцюг поставки вибухових речовин не мало об`єктивної необхідності і мало на меті отримання неправомірної вигоди учасниками.

4.3. Словосполучення «всупереч інтересам служби» передбачає, що службова особа не бажає зважати на покладені на неї законом чи іншим нормативно-правовим актом обов`язки, діє всупереч їм, не звертає уваги на службові інтереси14. Ця ознака має місце не лише тоді, коли службова особа формально порушує нормативні приписи, а й тоді, коли її дії об`єктивно суперечать меті та завданням діяльності відповідного суб`єкта, навіть якщо такі дії зовні оформлені у правомірну форму (укладення договорів, підписання документів тощо).

Основним об`єктом зловживання службовим становищем є суспільні відносини, які виникають у сфері реалізації службовими особами наданих їм повноважень виключно в інтересах служби, що сприяє правильній (збалансованій) діяльності підприємства, зміст і порядок здійснення якої визначаються законодавством і його засновниками. Отже, зловживання владою або службовим становищем заподіює шкоду тим інтересам, суспільним відносинам, благам, задля підтримання яких у нормальному стані, в тому числі шляхом дотримання правил, визначених нормативними актами, запроваджена посада відповідної особи, а сама вона наділена службовими повноваженнями.

ДП « ІНФОРМАЦІЯ_5 » засноване на державній власності та належить до сфери управління ІНФОРМАЦІЯ_6 та утворено з метою одержання прибутку за рахунок науково-дослідної, виробничої та підприємницької діяльності у сфері реалізації основних напрямків та розвитку виробництва хімічної продукції та інших видів виробничої діяльності (пункт 2.1 цього Вироку).

ОСОБА_11, будучи Генеральним директором ДП « ІНФОРМАЦІЯ_5 », мав забезпечувати високоприбуткову діяльність, ефективне використання і збереження закріпленого за підприємством державного майна (пункт 2.3 цього Вироку). ОСОБА_12 як директор комерційний цього підприємства зобов`язаний був вживати всі необхідні заходи для забезпечення належної господарської діяльності, у тому числі у договірній сфері (пункт 2.4 цього Вироку).

Таким чином, уповноважені особи, які діють від імені підприємства (генеральний директор і директор комерційний), зобов`язані діяти найбільш ефективно і забезпечувати максимальний прибуток державного підприємства в договірних відносинах з іншими суб`єктами господарювання.

Водночас, ОСОБА_11 протягом періоду 2011-2016 року:

1) безпосередньо підписав ряд договорів поставок із посередницькими структурами, а саме з ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_7 » (договір від 17.08.2011 №269711), ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_8 » (договір від 29.12.2014 №200315), предметом яких були вибухові речовини промислового призначення, і специфікацій до них, у тому числі до договорів, укладених із ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_9 »,

а також

2) здійснював вплив на директора комерційного ОСОБА_12 шляхом надання вказівок на підписання низки додаткових угод і специфікацій до договорів з посередницькими структурами, а також інших документів, які мали наслідком укладення не прямих договорів поставок із кінцевими споживачами, а з посередниками.

Своєю чергою, ОСОБА_12 протягом цього періоду підписував за дорученням ОСОБА_11 відповідні документи (додаткові угоди до договорів від 17.08.2011 №269711, від 29.12.2014 №200315, від 23.06.2015 №900-147215 та №901-147415 та специфікації до них), штучно завищував в листах відпускні ціни на продукцію для кінцевих споживачів і повідомляв про передачу повноважень посередницьким структурам щодо питань реалізації промислових вибухових речовин.

Внаслідок отримання від ДП « ІНФОРМАЦІЯ_5 » формального права на реалізацію вибухових речовин кінцевим споживачам посередницькі структури - ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_7 », ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_8 » та ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_9 » - постачали зазначену продукцію за збільшеними цінами для ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_12 » та ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_16 ». Так, у період 2011-2016 років посередники реалізували промислові вибухові речовини кінцевим споживачам на 43 312 663,15 грн більше (36 249 779,19 грн щодо дій, вчинених ОСОБА_12, з урахуванням висновків, викладених у вироку Вищого антикорупційного суду від 07.07.2023 - п. 2.7.17 цього Вироку), аніж придбали у ДП « ІНФОРМАЦІЯ_5 ». Відповідні дії мали наслідком спричинення збитків для державного підприємства у розмірі недоотриманого доходу - різниці в ціні придбання і подальшого продажу вироблених ДП « ІНФОРМАЦІЯ_5 » вибухових речовин промислового призначення.

У цій справі зміст ознаки «всупереч інтересам служби» розкривається через такі взаємопов`язані критерії:

1) Невідповідність дій службовим обов`язкам і цілям діяльності підприємства. Генеральний директор і комерційний директор ДП « ІНФОРМАЦІЯ_5 » були зобов`язані забезпечувати ефективну господарську діяльність, зокрема шляхом максимізації прибутку та мінімізації витрат у договірних відносинах. Однак обрана ними модель реалізації продукції через посередницькі структури свідомо виключала можливість отримання підприємством повного економічного ефекту від реалізації власної продукції, що прямо суперечить меті створення державного підприємства.

2) Ігнорування принципу економічної доцільності та ефективності. Дії службових осіб були економічно необґрунтованими для підприємства, оскільки:

- відсутні об`єктивні підстави для залучення посередників (підприємство могло здійснювати прямі поставки, про що свідчить попередня практика безпосередньої співпраці державного підприємства із ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_12 » та ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_16 », відсутність законодавчих обмежень, прагнення кінцевих споживачів налагодити безпосередню співпрацю із виробником вибухових речовин);

- посередники виконували лише формальну функцію перепродажу без створення доданої вартості, в тому числі через виконання хоча б якихось дій. У реальній господарській діяльності дилер залучається для того, щоб, зокрема, шукати та залучати покупців; вести переговори з потенційними клієнтами; укладати договори купівлі-продажу; купувати продукцію у виробника; перепродавати її кінцевому споживачу; організовувати транспортування; забезпечувати зберігання; здійснювати розрахунки з виробником та покупцем; нести ризик несплати покупцем; формувати або погоджувати ціну перепродажу; здійснювати післяпродажний чи технічний супровід; фактично брати на себе частину комерційного ризику виробника. Враховуючи обмежений обіг продукції, яка виготовлялася і реалізовувалася ДП « ІНФОРМАЦІЯ_5 », необхідності залучати посередника не було.

- різниця у ціні (понад 43 млн грн протягом 2011-2016 років) свідчить про системне виведення прибутку з державного підприємства.

Така поведінка не може розцінюватися як господарський ризик чи управлінське рішення, оскільки вона не спрямована на досягнення господарського результату для підприємства.

3) Свідоме відхилення від обов`язку діяти в інтересах держави. Як керівники державного підприємства, ОСОБА_11 та ОСОБА_12 діяли не від власного імені, а як представники держави. Відтак вони були зобов`язані діяти добросовісно; забезпечувати збереження і примноження державного майна; уникати будь-яких рішень, що призводять до втрати доходів.

Передача функції реалізації продукції посередникам із завідомо гіршими для підприємства умовами свідчить про усвідомлене нехтування інтересами держави як власника.

4) Створення штучних умов для отримання вигоди третіми особами. Ознака «всупереч інтересам служби» особливо чітко проявляється тоді, коли службова особа не просто діє неефективно, а створює механізм, за якого вигода системно перерозподіляється на користь інших суб`єктів. У цьому випадку (1) укладення договорів саме з посередниками, (2) надання їм фактичних повноважень реалізовувати продукцію і (3) штучне завищення цін для кінцевих споживачів утворюють єдину модель поведінки, спрямовану на виведення прибутку з підприємства на користь третіх осіб.

5) Усвідомлений характер протиправної поведінки. Тривалість таких дій (2011-2016 роки), їх системність та узгодженість між службовими особами виключають випадковість чи помилковість управлінських рішень. Навпаки, це свідчить про те, що службові особи (1) розуміли економічні наслідки своїх дій, (2) передбачали зменшення доходів державного підприємства і збільшення доходів товариств, (3) свідомо допускали настання таких наслідків.

Узагальнюючи, дії ОСОБА_11 та ОСОБА_12 мають ознаку «всупереч інтересам служби», оскільки вони:

-суперечили меті та завданням діяльності державного підприємства;

-були економічно невигідними та позбавленими раціонального обґрунтування;

-порушували обов`язок діяти в інтересах держави;

-створювали умови для незаконного збагачення третіх осіб;

-мали системний та усвідомлений характер.

Саме така сукупність обставин дозволяє кваліфікувати відповідні дії не як недоліки господарського управління, а як свідоме використання службового становища на шкоду інтересам служби.

Окремим самостійним аспектом, який підтверджує діяння всупереч інтересам служби, є те, що обрана службовими особами модель реалізації продукції позбавила ДП « ІНФОРМАЦІЯ_5 » реальної можливості отримати дохід, який воно об`єктивно могло і повинно було отримати за умов належного виконання своїх обов`язків. За змістом господарської діяльності ДП « ІНФОРМАЦІЯ_5 » виступало безпосереднім виробником промислових вибухових речовин і мало всі необхідні передумови для їх прямої реалізації кінцевим споживачам, зокрема таким, як ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_12 » та ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_16 ». Це означає, що:

-підприємство контролювало виробничий процес і собівартість продукції;

-володіло інформацією про попит і ринок збуту;

-мало можливість самостійно формувати цінову політику та отримувати повний обсяг прибутку від реалізації.

За таких умов залучення посередницьких структур не було об`єктивно необхідним, оскільки не забезпечувало жодної додаткової господарської функції (логістичної, технологічної чи організаційної), яку підприємство не могло б реалізувати самостійно.

Натомість фактична модель, впроваджена ОСОБА_11 та ОСОБА_12, призвела до того, що ДП « ІНФОРМАЦІЯ_5 » реалізовувало продукцію посередникам за заниженими цінами, кінцеві споживачі були готові придбавати цю ж продукцію за значно вищою ціною у посередників, а різниця між цінами була не доходом підприємства, а необґрунтованим прибутком посередницьких структур.

При цьому як встановлено, у період 2011-2016 років така різниця становила понад 43 млн грн, що прямо свідчить про втрачений (недоотриманий) дохід підприємства, який міг бути отриманий у разі укладення прямих договорів із кінцевими споживачами. А прямі господарські зв`язки з кінцевими споживачами дозволили б підприємству самостійно отримувати повну маржу від реалізації продукції; усунути необґрунтований «посередницький прошарок», який не створював доданої вартості; забезпечити значно вищий рівень прибутковості діяльності та збільшити надходження до державного сектору економіки як власника підприємства.

Відтак, свідоме обрання моделі реалізації через посередників за наявності реальної можливості здійснювати прямі поставки Суд не може розцінювати інакше ніж дію, спрямовану на відмову від економічно вигідного способу отримання доходу, а не як альтернативне управлінське рішення. Це, у свою чергу, підтверджує, що службові особи фактично відмовилися від очевидної та доступної економічної вигоди, отже, не лише не діяли в інтересах підприємства, а й усвідомлено позбавили його джерела доходу, який закономірно випливав із його господарської діяльності.

4.4. Відповідно до примітки до ст.364-1 КК України під неправомірною вигодою слід розуміти грошові кошти або інше майно, переваги, пільги, послуги, нематеріальні активи, будь-які інші вигоди нематеріального чи негрошового характеру, які пропонують, обіцяють, надають або одержують без законних на те підстав.

Окремої уваги заслуговує та обставина, що економічна природа посередницької діяльності полягає у наданні певної господарської послуги виробнику або покупцю: пошуку контрагентів, організації збуту, логістики, маркетингового супроводу, прийнятті на себе комерційних ризиків, фінансуванні, організації або забезпечення поставок тощо. Саме виконання таких функцій обґрунтовує отримання посередником частини доходу від реалізації продукції.

У цій справі посередницькі структури отримали прибуток у загальному розмірі 43 312 663,15 грн, з яких:

-ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_7 » отримало 21 311 353,59 грн;

-ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_8 » отримало 5 854 542,44 грн;

-ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_9 » отримало 16 146 767,16 грн (9 083 883,2 грн - в частині дій ОСОБА_12, яким надана оцінка у вироку від 07.07.2023).

Водночас якщо посередник фактично не здійснює жодної самостійної господарської діяльності, не створює доданої вартості, не несе підприємницьких ризиків та не виконує жодних економічно значущих функцій, його участь у ланцюгу реалізації продукції втрачає господарське виправдання. У такому випадку різниця між ціною придбання продукції у виробника та ціною її подальшої реалізації кінцевому покупцю не є результатом створення нової економічної цінності, а виникає виключно через штучне включення додаткової ланки до механізму збуту.

За таких обставин прибуток посередника не може розглядатися як закономірна винагорода за здійснення господарської діяльності, оскільки він не є наслідком створення будь-якого економічного продукту чи надання послуг. По суті, відбувається перерозподіл частини доходу, який за звичайних умов господарювання мав би надійти виробнику продукції, на користь суб`єкта, який не зробив жодного внеску у формування такого доходу.

Економічний зміст такої операції полягає в тому, що підприємство-виробник недоотримує частину виручки від реалізації власної продукції, тоді як посередник отримує прибуток, не маючи для цього об`єктивних господарських підстав. Саме тому відповідний дохід посередника може розглядатися як необґрунтований, адже він не забезпечений ані витратами, ані ризиками, ані виконанням будь-яких корисних для підприємства функцій. Якщо залучення такого посередника стало наслідком дій службових осіб усупереч інтересам підприємства та призвело до перерозподілу частини доходу на його користь, то отримана посередником економічна перевага набуває ознак неправомірної вигоди. У цьому випадку майновий приріст посередника має своїм джерелом не результати власної господарської діяльності, а штучне зменшення доходів підприємства-виробника.

Таким чином, за відсутності реальних посередницьких функцій прибуток посередника не є економічно обґрунтованою винагородою за надані послуги, а являє собою результат безпідставного перерозподілу доходу від виробника до третьої особи. Саме тому кошти, які отримав такий посередник, одночасно відображають дві сторони одного економічного явища: для підприємства-виробника вони становлять упущену вигоду та збитки, а для посередника - необґрунтований майновий приріст, який за наявності відповідних правових підстав може розцінюватися як неправомірно одержана вигода.

4.5. Службове зловживання є злочином з матеріальним складом, об`єктивна сторона якого включає істотну шкоду або тяжкі наслідки охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян або державним чи громадським інтересам або інтересам юридичних осіб. Такі наслідки можуть бути інкриміновані винному лише за наявності причинного зв`язку між його діянням (дією чи бездіяльністю) та настанням зазначених наслідків. Для наявності цього зв`язку необхідно встановити: які саме службові обов`язки покладено на особу; чи передували ці порушення заподіянню тяжких наслідків; чи створювали вони реальну можливість заподіяння цих наслідків; чи виявилися ці порушення головною і вирішальною умовою настання наслідків і чи викликали їх у конкретних умовах.

4.5.1. Відповідно до прим. ст.364 КК України під тяжкими розуміються наслідки, які у двісті п`ятдесят і більше разів перевищують неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Тяжким наслідкам як ознаці зловживання владою та службовим становищем притаманні такі характерні риси: а) за своїм характером вони можуть полягати в заподіянні, зокрема, матеріальної шкоди; б) відповідні наслідки повинні піддаватися грошовій оцінці - мати еквівалент у неоподатковуваному мінімумі доходів громадян; в) грошова шкода повинна досягти розміру, який у двісті п`ятдесят і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, тобто зазначений розмір є критерієм виокремлення з усієї сукупності порушень у сфері службової діяльності таких, що за рівнем своєї суспільної небезпеки набувають ознак злочину; г) заподіяні наслідки повинні мати форму прямої дійсної шкоди, є закономірним та необхідним результатом зловживання владою або службовим становищем всупереч інтересам служби; ґ) як наслідки враховується шкода лише охоронюваним законом правам, свободам та інтересам - таким, які прямо передбачені нормативно-правовими актами або ж очевидно випливають з їх змісту та за посягання на які передбачена юридична відповідальність.

4.5.2. Як зазначено вище, внаслідок вчинення ОСОБА_11 та ОСОБА_12 протиправного діяння та реалізації виготовлених ДП « ІНФОРМАЦІЯ_5 » вибухових речовин посередникам, а не кінцевим споживачам, мало місце зменшення економічної вигоди. Отже Суду належить відповісти на запитання чи є зменшення економічної вигоди збитками і чи становлять вони тяжкі наслідки для охоронюваних законом інтересів ДП « ІНФОРМАЦІЯ_5 » в кримінально-правовому сенсі.

За висновком судово-економічної експертизи від 07.05.2021 №211/7 різниця між вартістю реалізованої ДП « ІНФОРМАЦІЯ_5 » продукції на користь ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_7 » та вартістю на аналогічну продукцію, яка реалізована ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_7 » на користь ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_12 » та ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_16 », становить 21 311 353,59 грн (без ПДВ).

За висновком судово-економічної експертизи від 07.05.2021 №211/7 різниця між вартістю реалізованої ДП « ІНФОРМАЦІЯ_5 » продукції на користь ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_8 » та вартістю на аналогічну продукцію, яка реалізована ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_8 » на користь ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_12 » та ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_16 », становить 5 854 542,44 грн (без ПДВ).

За висновком судово-економічної експертизи від 22.11.2018 №11644/18-72 загальний розмір недоотриманих ДП « ІНФОРМАЦІЯ_5 » доходів внаслідок укладення та виконання договорів №900-147215 та №901-147415 з ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_9 » підтверджується у розмірі 16 146 767,16 грн.

Факт виявлення ризику спричинення матеріальних збитків державному підприємству з огляду на реалізацію продукції через посередника зафіксовано також у висновках Аудиторського звіту від 21.09.2016 діяльності ДП « ІНФОРМАЦІЯ_5 » за 2013-2015 роки.

4.5.3. Висновок про реальність укладення прямих договорів між ДП та кінцевими споживачами, а також формальність укладення договорів із посередниками узгоджується з:

- численними листами, направленими уповноваженими особами гірничо-збагачуваних комбінатів на адресу ДП « ІНФОРМАЦІЯ_5 » з проханням відновити пряму співпрацю, які були проігноровані (т.72 а.с.56, 59, 90, 95, 102, т.74 а.с.82 зв., 98, 105, 108 зв., 127, 145);

- відомостями в тендерних таблицях кінцевих споживачів, відповідно до яких відсутні комерційні пропозиції від ДП про участь у тендерних торгах або наявні дані про офіційний статус посередницьких структур (т.72 а.с.30, 51, 61, 79, 100, т.74 а.с.25, 36, 75, 86, 97, 98). З огляду на встановлені обставини вбачається, що ДП « ІНФОРМАЦІЯ_5 » не брало участі у тендерних торгах для того, щоб його продукція реалізувалася через посередників;

- показаннями свідків ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25 - працівників ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_12 » та « ІНФОРМАЦІЯ_16 » (пункти 2.8.1-2.8.4 цього Вироку);

- листами за підписом ОСОБА_12 про визначення відпускних цін на продукцію, про неможливість направлення представників ДП « ІНФОРМАЦІЯ_5 » для участі в тендерних торгах та/або неможливість зниження запропонованих цін (т.72 а.с.4, 13, т.73 а.с.132, 144, 165, 182);

- змістом розмов ОСОБА_12 із третіми особами, в яких він стверджує про штучне визначення відпускних цін для кінцевих споживачів (т.92 а.с.131-137);

-наділенням посередницьких структур статусом офіційного дилера з реалізації вибухових речовин промислового призначення (листи ОСОБА_11 та ОСОБА_12 - т.72 а.с.13, 19, 44, 138, т.74 а.с.30, 21, 76, 66, 70, 72, 90, 92 зв., 143, 145) за відсутності необхідних дозвільних документів на поводження із ними (т.85 а.с.27, 40);

-здійсненням послуг з відвантаження та охорони поставки вибухових речовин засобами ДП « ІНФОРМАЦІЯ_5 » (зокрема, пункти 2.5.2, 2.6.2, 2.8.8 Вироку);

-умовами договорів, відповідно до яких посередницькі структури мали можливість не використовувати власні обігові кошти для придбання продукції (пункти 2.6.5 цього Вироку).

4.5.4. При цьому, ринкова вартість на аналогічну продукцію протягом цього періоду не має значення для встановлення різниці між вартістю реалізованої продукції ДП « ІНФОРМАЦІЯ_5 » та посередниками у подальшому. Адже визначальною є реальна можливість отримати ДП « ІНФОРМАЦІЯ_5 » аналогічного доходу (тобто максимального прибутку) за тотожних умов безпосередньо з кінцевими споживачами без формального залучення посередників, які не виконували жодних функцій будучи учасниками ланцюга поставок.

Упущена вигода (недоотриманий дохід) підприємства у випадку реалізації продукції через посередника за ціною, нижчою від тієї, яку підприємство могло б обґрунтовано отримати при здійсненні прямих продажів, є збитками, оскільки виражається у реальному ненадходженні майнового блага, на отримання якого підприємство об`єктивно могло розраховувати за нормального перебігу господарської діяльності.

Сутність збитків полягає не лише у фактичному вибутті чи втраті майна, але й у ненадходженні доходів, які особа могла б реально отримати за відсутності протиправного впливу. Саме тому упущена вигода є самостійною формою майнової шкоди. Її економічний зміст полягає у втраті приросту активів або прибутку, який мав бути отриманий за звичайних умов господарювання.

У цій справі підприємство вже створило економічну передумову для отримання прибутку: продукція була вироблена, мала ринкову вартість і могла бути реалізована кінцевому покупцеві безпосередньо. Отже, можливість отримання більшого доходу не була абстрактною чи гіпотетичною, а випливала з об`єктивних ринкових умов та фактичної здатності підприємства здійснювати прямі продажі. Натомість умисний продаж через посередника призвів до того, що частина економічної вигоди, яка за нормального перебігу подій мала залишитися у розпорядженні підприємства, фактично була вилучена з його майнової сфери та перерозподілена на користь іншого суб`єкта. Унаслідок цього підприємство отримало менший дохід, ніж могло і повинно було отримати при реалізації продукції без штучного залучення посередницької ланки.

Важливо, що упущена вигода у такому випадку має достатній ступінь визначеності. Її розмір може бути встановлений шляхом співставлення:

- ціни фактичної реалізації продукції через посередника;

- ціни прямих контрактів;

- обсягу продукції, реалізованої за відповідною схемою;

- прибутку, який підприємство об`єктивно могло б отримати за умов безпосереднього продажу.

Отже, йдеться не про припущення щодо потенційного доходу, а про конкретну та економічно обраховувану різницю між фактично отриманим і реально можливим фінансовим результатом.

Крім того, збитковий характер упущеної вигоди підтверджується тим, що майновий стан підприємства внаслідок таких дій погіршився порівняно з тим станом, у якому воно перебувало б за нормального та добросовісного здійснення господарської діяльності. Хоча активи підприємства формально не були безпосередньо вилучені, воно втратило можливість законного приросту майна, що у майновому сенсі є негативним економічним результатом.

У кримінально-правовому аспекті така упущена вигода має розглядатися як майнова шкода і враховуватися при визначенні наслідків зловживання службовим становищем, адже Суд встановив, що:

-залучення посередника не мало об`єктивної господарської необхідності;

-схема реалізації суперечила інтересам підприємства;

-обвинувачені усвідомлювали невигідність відповідних умов, але діяли у відповідний спосіб;

-саме через такі дії підприємство недоотримало дохід у значному розмірі.

За таких обставин недоотримання підприємством доходу внаслідок реалізації продукції через посередника за наявності реальної можливості здійснювати прямі продажі становить упущену вигоду, яка є різновидом збитків, оскільки виражається у втраті реального та економічно обґрунтованого майнового приросту.

За досліджених обставин ДП « ІНФОРМАЦІЯ_5 » недоотримало доходу (упустило вигоду) на загальну суму 43 312 663,15 грн (21 311 353,59 грн - ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_7 », 5 854 542,44 грн - ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_8 », 16 146 767,16 грн - ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_9 »), що в кримінально-правовому сенсі є збитками. Загальна сума збитків відносить їх до тяжких у розумінні ч.2 ст.364 КК України.

4.5.5. Зіставляючи спричинені ДП « ІНФОРМАЦІЯ_5 » збитки як суспільно-небезпечні наслідки з діями обвинувачених, Суд дійшов висновку, що між ними існує об`єктивний і закономірний причинно-наслідковий зв`язок. Адже саме внаслідок укладання ОСОБА_11 договорів поставки вибухових речовин промислового призначення від 17.08.2011 №269711, від 29.12.2014 №200315, а також договорів від 23.06.2015 №900-147215 та №901-147415, підписаних ОСОБА_12 з відома ОСОБА_11, і низки додаткових угод до цих договорів та специфікацій не з кінцевими споживачами на більш економічно вигідних для ДП « ІНФОРМАЦІЯ_5 » умовах, а з посередниками - ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_7 », ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_7 » та ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_9 » - відбулося зменшення економічної вигоди ДП « ІНФОРМАЦІЯ_5 » на суму 43 312 663,15 грн.

4.5.6. Окремо Суд звертає увагу на оцінку валової рентабельності у контексті визначення тяжких наслідків. Сторона захисту на спростування пред`явленого обвинувачення посилалась на отримання ДП « ІНФОРМАЦІЯ_5 » значного доходу за результатами господарських правовідносин із посередницькими структурами. Суд виходить із того, що саме різниця у ціні є визначальною для встановлення наявності та розміру збитків у формі упущеної вигоди. Причому сам по собі показник загальної валової рентабельності діяльності не виключає і не спростовує упущеної вигоди у конкретних договірних відносинах. Як вже неодноразово зазначено, при укладенні прямих договорів між ДП « ІНФОРМАЦІЯ_5 » та кінцевими споживачами на тих самих умовах, за якими реалізовував посередник, ДП « ІНФОРМАЦІЯ_5 » обґрунтовано могло розраховувати на отримання більшого (як мінімум на 43 312 663,15 грн (без ПДВ) доходу. Таким чином, залучення посередників, які здійснювали подальшу реалізацію продукції за вищими цінами, ніж придбавали у ДП « ІНФОРМАЦІЯ_5 », свідчить про об`єктивну економічну можливість отримати додатковий прибуток.

Суд також враховує обставини, які свідчать про умисел обвинувачених під час введення ними у господарські схеми постачання продукції посередників - на отримання неправомірної вигоди третіми особами. При цьому питання показників рентабельності не інкримінуються ОСОБА_12 та ОСОБА_11 і не стосуються висунутого обвинувачення. Натомість, у випадку здійснення прямих поставок промислових вибухових речовин без використання посередників ДП « ІНФОРМАЦІЯ_5 » могло б отримати більший прибуток - що і є метою здійснення господарської діяльності такого підприємства.

Посилання на попередню практику договірних відносин у розрізі вартості реалізованої продукції до 2011 року із кінцевими споживачами є нерелевантним і не відповідає встановленим фактичним обставинам, оскільки:

1. Гірничо-збагачувальні комбінати у будь-якому випадку здійснювали придбання вибухових речовин промислового призначення за цінами, визначеними посередниками (отже, їм нічого не заважало придбати ту саму продукцію за такою ж ціною безпосередньо у виробника - ДП « ІНФОРМАЦІЯ_5 »);

2. ДП « ІНФОРМАЦІЯ_5 » мало реальну можливість укласти прямі договори з кінцевими споживачами на умовах, ідентичних або більш вигідних, ніж ті, які у подальшому встановлювалися посередницькими структурами без формального залучення останніх;

3. Контекст господарської діяльності (ринок збуту, характер договірних відносин, рівень ціни, попит і пропозиції) після 2011 року зазнавали суттєвих змін, що, у тому числі, обумовлено подіями 2014 року та їх економічними наслідками. У зв`язку із цим використання показників і підходів, що мали місце до 2011 року, для порівняння із подіями 2011-2016 років є неадекватним і методологічно некоректним.

Отже, доводи сторони захисту не можуть бути належним підтвердженням можливої збитковості прямих договорів з кінцевими споживачами у період 2011-2016 років.

4.5.7. До цього слід додати, що віднесення недоотриманого доходу до збитків не може ставитися у залежність від загальної рентабельності підприємства чи факту виконання ним фінансового плану, оскільки збитки оцінюються не через загальний фінансовий результат діяльності суб`єкта господарювання, а через конкретне зменшення його майнової сфери, спричинене певними діями або рішеннями.

Сам по собі факт прибутковості підприємства не усуває наявності майнової шкоди, спричиненої умисними діями його службових осіб. Підприємство може залишатися рентабельним навіть після заподіяння йому значних збитків, якщо інші напрями діяльності компенсують втрати. Однак така компенсація не змінює сутності самого негативного наслідку. Інакше кажучи, наявність прибутку свідчить лише про загальний фінансовий стан підприємства, але не спростовує того, що в окремому сегменті господарської діяльності воно недоотримало кошти, які мало всі підстави отримати.

Збитки у формі упущеної вигоди визначаються шляхом порівняння фактичного майнового результату з тим результатом, який об`єктивно мав би настати за нормального та добросовісного перебігу господарської діяльності. Тому ключовим є не питання, чи залишилося підприємство прибутковим загалом, а питання, чи було воно позбавлене конкретного доходу, який реально могло отримати.

Так само виконання фінансового плану не може виключати збитків, оскільки фінансовий план є прогнозним та узагальненим показником діяльності підприємства, а не критерієм відсутності шкоди. Досягнення планових показників може бути забезпечене за рахунок інших показників чи операцій, сприятливої кон`юнктури ринку, бюджетної підтримки чи внутрішнього перерозподілу ресурсів. Проте це не означає, що окремі господарські операції не були збитковими або що підприємство не втратило частину належного йому доходу.

Більше того, підхід, за якого наявність збитків ставилася б у залежність від загальної прибутковості підприємства, фактично означав би, що заподіяння майнової шкоди великому або фінансово стабільному суб`єкту не утворює негативних наслідків лише тому, що він зміг компенсувати втрати. Такий підхід суперечив би самій природі майнової шкоди та принципу рівного правового захисту власності.

У справі, що розглядається, підприємство реалізувало продукцію через посередника і внаслідок цього отримало менший дохід, ніж могло б отримати при прямих продажах. Отже, шкода полягає саме у різниці між фактично отриманими коштами та тим доходом, який був реально досяжним. Ця різниця існує незалежно від того:

-чи залишалося підприємство загалом прибутковим;

-чи виконало/перевиконало воно фінансовий план;

-чи були компенсовані втрати, в том числі іншими видами діяльності.

Економічна сутність упущеної вигоди полягає у втраті можливості збільшення активів. Якщо підприємство могло отримати більший дохід, але через певні дії його не отримало, його майновий стан є гіршим порівняно з тим, яким він мав би бути за нормального перебігу господарської діяльності. Саме це і становить збитки.

Тому визначальним для констатації збитків є не загальний фінансовий баланс, рентабельність чи прибутковість підприємства, а встановлення факту об`єктивного недоотримання конкретного майнового результату, який був реальним, передбачуваним та економічно обґрунтованим.

4.5.8. В цьому контексті Суд відхиляє доводи сторони захисту про те, що власні оборотні кошти державного підприємства не є державним коштами для розуміння шкоди інтересам держави, оскільки вони ґрунтуються на неправильному ототожненні джерела формування коштів із їх правовим режимом. Отримання грошових коштів внаслідок здійснення господарської діяльності, а не з державного бюджету, та їх подальша реалізація не означає, що вони перестали бути майном державного підприємства, яке належить державі на праві власності. Відтак, наведені доводи не спростовують заподіяння шкоди інтересам держави.

4.6. Суб`єктом злочину, передбаченого ч.2 ст.364 КК України, є службова особа. Службовими особами є особи, які обіймають на державних підприємствах посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій.

4.6.1. Організаційно-розпорядчі обов`язки (функції) - це обов`язки щодо здійснення керівництва галуззю промисловості, трудовим колективом, ділянкою роботи, виробничою діяльністю окремих працівників на підприємствах, в установах чи організаціях незалежно від форми власності. Такі функції виконують, зокрема, керівники міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, державних, колективних чи приватних підприємств, установ і організацій, їх заступники, керівники структурних підрозділів (начальники цехів, завідуючі відділами, лабораторіями, кафедрами), їх заступники, особи, які керують ділянками робіт (майстри, виконроби, бригадири тощо).

Адміністративно-господарські обов`язки - це обов`язки по управлінню або розпорядженню державним, колективним чи приватним майном (установлення порядку його зберігання, переробки, реалізації, забезпечення контролю за цими операціями тощо). Такі повноваження в різному обсязі є у начальників планово-господарських, постачальницьких, фінансових відділів і служб, їхніх заступників, керівників відділів підприємств тощо15.

4.6.2. На час описаних подій ОСОБА_11 у період з 31.12.2007 по 31.12.2017 перебував на посаді Генерального директора ДП « ІНФОРМАЦІЯ_5 », що обумовлювало здійснення ним загального керівництва усього підприємства (пункт 2.3 цього Вироку). Таким чином, ОСОБА_11 обіймав посаду, пов`язану з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, і на момент інкримінованих подій був службовою особою у розумінні ч.2 ст.364 КК України.

4.6.3. ОСОБА_12 з 09.10.2003 перебував на посаді директора комерційного ДП « ІНФОРМАЦІЯ_5 », що обумовлювало здійснення ним частини організаційних і адміністративних повноважень на підприємстві (пункт 2.4 цього Вироку). Таким чином, ОСОБА_12 обіймав посаду, пов`язану з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій. Отже, на момент інкримінованих подій він був службовою особою у розумінні ч.2 ст.364 КК України.

4.7. Відповідно до ч.2 ст.28 КК України кримінальне правопорушення визнається вчиненим за попередньою змовою групою осіб, якщо його спільно вчинили декілька осіб (дві або більше), які заздалегідь, тобто до початку кримінального правопорушення, домовилися про спільне його вчинення. Про наявність попередньої змови на вчинення злочину групою осіб вказує узгодження співучасниками предмета, місця, часу, способу вчинення злочину та змісту функцій, які будуть здійснювати співучасники. Попередня змова може мати місце не лише в усній або письмовій формах, а й за допомогою конклюдентних дій, зокрема, безпосередньо через поведінку співучасників, яка свідчить про їх намір вчинити злочин. Це, наприклад, обмін жестами, мімікою, певними рухами, внаслідок чого дії співучасників стають узгодженими. Домовитись про спільне вчинення злочину заздалегідь - означає дійти згоди щодо його вчинення до моменту виконання його об`єктивної сторони. Як випливає із ч.2 ст.28 КК України, домовленість повинна стосуватися спільності вчинення злочину (узгодження об`єкта злочину, його характеру місця, часу, способу вчинення, змісту виконуваних функцій тощо)16.

Матеріали провадження не містять зафіксованої прямої комунікації ОСОБА_11 та ОСОБА_12 з приводу інкримінованих подій. Втім, сукупність досліджених доказів свідчить про взаємоузгоджений і скоординований характер їхніх дій, що підтверджується таким:

-зміст розмов ОСОБА_12 з третіми особами прямо вказує на те, що господарські відносини з посередниками та управлінські дії та рішення самого ОСОБА_12 відбувалися під контролем ОСОБА_11 (пункт 2.9 цього Вироку);

-ОСОБА_12, перебуваючи на посаді директора комерційного, об`єктивно не міг самостійно приймати рішення щодо господарської діяльності, тому всі його дії (підписання договорів, додаткових угод, специфікацій, листів від імені підприємства) відбувалися з відома ОСОБА_11 як Генерального директора;

-основні договори з ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_7 » та ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_8 » укладені за підписом ОСОБА_11, тоді як додаткові угоди та специфікації до них підписані ОСОБА_12 . Аналогічний механізм простежується і у правовідносинах з ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_9 », де переважну частину документів підписав ОСОБА_12, а частину специфікацій до них - ОСОБА_11 . Послідовне підписання різних документів протягом тривалого часу свідчить не про автономність їхніх дій, а про чіткий розподіл функцій під час реалізації механізму укладення і виконання договорів та обізнаність із договірними умовами, що виключає випадковість їх участі;

-грошові кошти, отримані від реалізації продукції в межах укладених договорів між посередниками і кінцевими споживачами, перераховувалися в тому числі на банківський рахунок ОСОБА_12, що свідчить про погодження позадоговірного механізму розподілу коштів.

Суд вважає, що ОСОБА_12, будучи у фактичному підпорядкуванні ОСОБА_11, не мав управлінської автономії та міг здійснювати юридично значимі дії і приймати рішення виключно за погодженням, з відома та під контролем Генерального директора. За таких умов їх взаємозв`язок має системний і цілеспрямований характер, що виключає випадковість залучення.

4.8. Суб`єктивна сторона службового зловживання характеризується виною у формі прямого умислу. Обов`язковою ознакою суб`єктивної сторони цього злочину є мета (одержання будь-якої неправомірної вигоди для самої себе чи іншої фізичної або юридичної особи).

4.8.1. Суд встановив, що на момент інкримінованих подій посада ОСОБА_11 обумовлювала наявність у нього кола повноважень, пов`язаних із загальним керівництвом державним підприємством, зокрема, в частині здійснення господарських відносин із іншими суб`єктами господарювання з питань реалізації вибухових речовин промислового призначення. Таким чином, ОСОБА_11 був достеменно обізнаний про формальну роль посередницьких структур у схемі постачання вибухових речовин до кінцевих споживачів, про вартість поставленої продукції та можливий дохід, який могло отримати підприємство у разі надання переваги прямим поставкам на тих самих умовах. Причому ОСОБА_11 як Генеральний директор був обізнаний про дії ОСОБА_12, які полягали у відхиленні звернень від кінцевих споживачів із пропозиціями щодо прямих поставок вибухових речовин. Про наявність умислу також свідчить те, що ОСОБА_11 особисто підписував договори поставки від 17.08.2011 №269711 (з додатковою угодою від 20.08.2011 та специфікацією №1 від 17.08.2011), від 29.12.2014 №200315 (зі специфікаціями №1 від 29.12.2014, №2 від 20.01.2015), а також специфікації №3 від 01.01.2016, №4 від 22.03.2016, №5 від 01.06.2016 до Договору поставки від 23.06.2015 №900-147215 та специфікації №3 від 22.03.2016, №4 від 01.09.2016 до Договору поставки від 23.06.2015 №901-147415.

4.8.2. Аналогічне стосується і ОСОБА_12, який особисто підписував договори поставки від 23.06.2015 №900-147215 та №901-147415, додаткові угоди від 01.01.2012, від 01.10.2012, від 05.03.2013, від 14.11.2013, від 16.06.2014 та специфікації №4 від 01.04.2012, №5 від 01.08.2012, №7 від 21.03.2013, №9 від 01.07.2013, №10 від 01.10.2013, №11 від 01.01.2014, №12 від 01.04.2014, №14 від 16.06.2014, №15 від 19.06.2014, №15/1 від 02.09.2014, №17 від 22.09.2014 до Договору поставки №269711 від 17.08.2011, від 29.12.2014 №200315,а також специфікації №3 від 07.04.2015, №4 від 23.04.2015 до Договору на поставку продукції від 29.12.2014 №200315. Суд також встановив, що на особовий рахунок ОСОБА_12 перераховано грошові кошти у загальному розмірі 190 661 грн з рахунку Особа-1, який, своєю чергою, отримав ці грошові кошти в якості фінансової поворотної допомоги від ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_7 » (пункт 2.5.17 цього Вироку). Таке перерахування грошових коштів має ознаки штучного маскування реального джерела фінансування і створення видимості правомірності господарських операцій.

В цьому контексті Суд відхиляє доводи ОСОБА_12 про повернення йому боргу, оскільки вони не узгоджуються із встановленими фактичними обставинами та не мають належного доказового обґрунтування. Грошові кошти фактично надходили з рахунку ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_7 », оскільки після їх зарахування на рахунок Особа_1 значна частина перераховувалась у той же день безпосередньо ОСОБА_12 . Такий механізм руху коштів свідчить про «транзитний» характер переведень і не відповідає версії про повернення особистого боргу. Суд також враховує, що обвинувачений, посилаючись на вказану альтернативну версію подій, не зміг чітко викласти конкретні обставини надання і повернення такого боргу у значній на той час сумі.

Все зазначене свідчить про умисний характер дій ОСОБА_12, оскільки він усвідомлював дійсне походження вказаних коштів та їх призначення.

4.8.3. Про умисний характер дій ОСОБА_11 та ОСОБА_12 також свідчить комунікація останнього з третіми особами, що мала місце після проведення процесуальних дій, пов`язаних із викриттям їх протиправної схеми (пункт 2.9 цього Вироку). Крім того, при обмеженій кількості суб`єктів споживання вибухової продукції і без створення дилерами жодної додаткової вартості цієї продукції, залучення посередників у процес реалізації товару не може розглядатися інакше ніж отримання ними необґрунтованого прибутку завуальованим способом. Не є реальним, щоб обвинувачі, маючи відповідний спектр службових повноважень, тривалий досвід управління великим державним підприємством, не усвідомлювали цього.

4.9. За таких обставин Суд вважає доведеним, що:

- ОСОБА_11 вчинив злочин, передбачений ч.2 ст.28 ч.2 ст.364 КК України, - зловживання службовим становищем, тобто умисне, з метою одержання неправомірної вигоди для іншої юридичної особи використання службовою особою свого службового становища всупереч інтересам служби, що завдало тяжких наслідків охоронюваним законом державним інтересам, вчинене за попередньою змовою групою осіб.

- ОСОБА_12 вчинив злочин, передбачений ч.2 ст.28 ч.2 ст.364 КК України, - зловживання службовим становищем, тобто умисне, з метою одержання неправомірної вигоди для іншої юридичної особи використання службовою особою свого службового становища всупереч інтересам служби, що завдало тяжких наслідків охоронюваним законом державним інтересам, вчинене за попередньою змовою групою осіб.

V. ОЦІНКА ДОВОДІВ СТОРОНИ ЗАХИСТУ

5.1. Процесуальний рух кримінального провадження (в контексті доводів сторони захисту)

Переважна частина доводів сторони захисту ( ОСОБА_16, ОСОБА_15, ОСОБА_43, ОСОБА_14 ) стосувалася процесуального руху кримінального провадження в частині:

- порушення правил підслідності кримінального провадження, оскільки на момент реєстрації провадження №42016040010000006 від 11.01.2016 вже був відомий розмір ймовірних збитків у розмірі понад 48 млн грн;

- складення обвинувального акта у даному провадженні поза строками досудового розслідування, оскільки відлік строку розпочався з моменту первісно повідомленої підозри (19.10.2016);

- безпідставності реєстрації кримінального провадження, оскільки були відсутні необхідні для цього відомості, а також підстави для втручання у господарську діяльність;

- реєстрація кримінального провадження за іншим фактом вчинення кримінального правопорушення;

- відсутність окремого процесуального рішення про підслідність за фактом здійснення досудового розслідування за ст. 263 КК України.

З огляду на вказане представники сторони захисту зазначили, що 1) протягом 02.07.2016 (з моменту внесення відомостей до ЄРДР про вчинення кримінального правопорушення із зазначенням суми імовірного збитку - понад 48 млн) по 06.06.2017 (дата початку досудового розслідування детективами НАБУ - постанови про доручення проведення досудового розслідування) докази збиралися неуповноваженими суб`єктами, 2) процесуальні документи складені неуповноваженими особами, 3) ряд доказів є недопустимими (довідки від 15.07.2016 - т.2 а.с.51-122, рішення керівників органу досудового розслідування про визначення (зміну) групи слідчих і доручення на проведення досудового розслідування; виділені матеріали з провадження №42016040010000006 в кримінальне провадження №42016160690000096; постанови про визначення групи прокурорів; постанови про продовження строку досудового розслідування до 4-х, 6-ти та 8-ми місяців відповідно (після повідомлення ОСОБА_12 про підозру за ч.2 ст.28 ч.2 ст.364, ч.2 ст.28 ч.1 ст.263 КК України до виділення матеріалів відносно нього в окреме кримінальне провадження); постанова Генерального прокурора від 12.10.2021 про продовження досудового розслідування.

5.2. Стосовно доводів захисту про порушення правил підслідності

Реагуючи на доводи сторони захисту щодо порушення правил підслідності і як наслідок - недопустимості доказів, отриманих до 06.06.2017, Суд зазначає. У пункті 5.3 цього вироку викладена хронологія досудового розслідування.

5.2.1. Відповідно до ч. 5 ст. 216 КПК України (в редакції, чинній на момент внесення відомостей до ЄРДР - 11.01.2016) детективи Національного антикорупційного бюро України здійснюють досудове розслідування злочинів, передбачених ст. 191 та 364 КК України, якщо наявна хоча б одна з передбачених умов, - зокрема розмір предмета злочину або завданої ним шкоди в п`ятсот і більше разів перевищує розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на час вчинення злочину (якщо злочин вчинено службовою особою державного органу, правоохоронного органу, військового формування, органу місцевого самоврядування, суб`єкта господарювання, у статутному капіталі якого частка державної або комунальної власності перевищує 50 відсотків).

Цілком природно, що на момент внесення відомостей до ЄРДР про вчинення кримінального правопорушення орган досудового розслідування об`єктивно не володіє належними і достовірними відомостями про 1) конкретних осіб, які причетні до вчинення кримінального правопорушення, та 2) реальний розмір завданої шкоди. Доведення чи спростування слідчих версій щодо причетних осіб та конкретного розміру збитків є результатом активної діяльності представників органу досудового розслідування, що охоплює значний спектр проведених процесуальних дій (ініціювання і проведення слідчих дій, заходів забезпечення, експертних досліджень тощо). За таких умов на початкових етапах досудового розслідування неможливо достеменно встановити та підтвердити всі необхідні обставини для прийняття остаточного рішення про передачу кримінального провадження за підслідністю іншому органу досудового розслідування.

5.2.2. Суд встановив, що з моменту внесення відомостей до ЄРДР досудове розслідування здійснювалося до 18.10.2016 - військовою прокуратурою Дніпропетровського гарнізону Південного регіону України (т.16 а.с.7 - доручення від 11.01.2017 військового прокурора ІНФОРМАЦІЯ_30 про проведення досудового розслідування), а з 18.10.2016 - слідчим відділом слідчого управління військової прокуратури Південного регіону України (т.12 а.с.82-83 - постанова від 18.10.2016 Заступника військового прокурора Південного регіону України про доручення здійснення досудового розслідування кримінальних правопорушень іншому органу досудового розслідування у зв`язку з неефективністю здійснення досудового розслідування).

Кримінальне процесуальне законодавство України на час інкримінованих подій не містило посилання на час, в межах якого прокурор має визначити підслідність за іншим органом досудового розслідування у випадку встановлення обставин, які можуть свідчити, що розслідування кримінального правопорушення не віднесено до його компетенції. При цьому на початкових етапах розслідування відомості про подію злочину є фрагментарними, а комплексність норм КПК України, якими визначається підслідність кримінальних проваджень, іноді унеможливлює точне та беззаперечне встановлення належного органу досудового розслідування одразу на початку розслідування з огляду на недостатність необхідних фактичних даних. Разом із тим, у КПК України вбачається відсутність чіткого процесуального порядку зміни підслідності та строків передачі матеріалів кримінального провадження до належного органу досудового розслідування.

При цьому Суд звертає увагу, що оцінка ефективності здійснення досудового розслідування та дотримання правил підслідності мають різну правову природу. Констатація факту неефективності проведення досудового розслідування сама по собі не свідчить про те, що провадження здійснювалось неналежним органом.

5.2.3. Із матеріалів цієї справи вбачається, що після повідомлення ОСОБА_12 про підозру (18.10.2016) постановою від 18.11.2016 старшого прокурора ОСОБА_44 з кримінального провадження №42016040010000006 від 11.01.2016 виділені матеріали досудового розслідування стосовно директора комерційного ДП « ІНФОРМАЦІЯ_5 » ОСОБА_12, підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.28 ч.2 ст.364, ч.2 ст.28 ч.1 ст.263 КК України (т.12 а.с.102-104).

Надалі, цього ж дня, постановою прокурора слідчого відділу військової прокуратури Південного регіону України ОСОБА_45 від 18.11.2016 визначено підслідність кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.28 ч.2 ст.364, ч.2 ст.28 ч.1 ст.263 КК України, у кримінальному провадженні №42016160690000096 від 18.11.2016 за підозрою директора комерційного ДП « ІНФОРМАЦІЯ_5 » ОСОБА_12 за детективами НАБУ. Визначення підслідності здійснено на підставі п. 2 ч. 5 ст. 216 КПК України за розміром завданої ОСОБА_12 шкоди, яка більше ніж у п`ятсот разів перевищує розмір мінімальної заробітної плати, встановленої на момент вчинення злочину (т.12 а.с.124-126).

Хоча на виконання постанови матеріали кримінального провадження були спрямовані до НАБУ, фактичної реалізації зміни підслідності не відбулося, оскільки такі матеріали були повернуті до військової прокуратури Південного регіону України, яка і продовжила здійснення досудового розслідування. Отже, відповідна постанова не була реалізована як акт перерозподілу компетенції між органами досудового розслідування, а її дія обмежилася формальним процесуальним оформленням без фактичної зміни суб`єкта розслідування.

Листом тимчасово виконуючого повноваження Директора ІНФОРМАЦІЯ_31 ОСОБА_46 від 13.12.2016 повернуто Генеральному прокурору ОСОБА_47 матеріали кримінального провадження №42016160690000096 у зв`язку із відсутністю будь-якого експертного висновку, речових доказів та документів, а також з фактичною неможливістю здійснювати у ньому досудове розслідування з огляду на відсутність можливості оцінити дії ОСОБА_12 та продовжити строки досудового розслідування (які спливали 19.12.2016) (т.12 а.с.129-130).

Відтак, фактичної зміни підслідності не відбулось, що підтверджується також листом від 20.12.2016 (т.12 а.с.139). Отже, за відсутності підстав для закриття кримінального провадження у представників ІНФОРМАЦІЯ_32 не було альтернативи продовженню досудового розслідування, включно з рішеннями про доцільність продовження строку досудового розслідування. Таким чином, орган досудового розслідування діяв у межах повноважень, передбачених КПК України, незважаючи на те, коли слідчим/детективам стало відомо про те, що провадження підслідне іншому органу досудового розслідування.

5.2.4. Надалі, постановою прокурора військової прокуратури Південного регіону України від 07.04.2017 визначено підслідність кримінальних правопорушень у кримінальному провадженні №42016040010000006 від 11.01.2016 за детективами НАБУ. Так, у постанові констатовано проведення експертизи від 29.03.2017, якою підтверджено, що дії ОСОБА_12 з організації реалізації ДП « ІНФОРМАЦІЯ_5 » вибухових матеріалів на користь ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_12 » та ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_16 » через ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_9 » призвели до збитків на загальну суму 7 062 805, 96 грн. Вказаний розмір збитків відповідає п.2 ч.5 ст.216 КПК України для здійснення досудового розслідування Національним антикорупційним бюро України (т.16 а.с.3).

Примітка. Суд не надає правову оцінку висновкам, викладеним у вказаній експертизі, оскільки вона стосується іншого факту вчинення кримінального правопорушення, матеріали щодо якого у подальшому виділені в окреме провадження. Вказаний висновок згадується виключно для констатації моменту підтвердження органом досудового розслідування завданої шкоди для подальшої передачі матеріалів кримінального провадження за підслідністю з урахуванням листа від 13.12.2016.

5.2.5. Постановою керівника ІНФОРМАЦІЯ_33 ОСОБА_48 від 10.05.2017 скасовано постанову від 07.04.2017 про визначення підслідності у кримінальному провадженні №42016040010000006 від 11.01.2016. Вказане рішення обґрунтовано тим, що достеменно не встановлено розмір завданої шкоди, а ст. 263 і 191 КК України не належать до переліку статей, передбачених п.2 ч.5 ст.216 КПК України. У постанові також визначено, що лише прокурори САП можуть приймати рішення про доручення детективами НАБУ проводити досудового розслідування (т.16 а.с.13-17).

Натомість, постановою Генерального прокурора України ОСОБА_49 від 19.05.2017 вирішено спір про підслідність, скасовано постанову від 10.05.2017 і доручено здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні 42016040010000006 від 11.01.2016 за ч.2 ст.28 ч.2 ст.364, ч.2 ст.28 ч.1 ст.263, ч.ч.4,5 ст.191 КК України НАБУ. Рішення обґрунтовано тим, що у вказаному кримінальному провадженні у визначеному законом порядку встановлено збитки, які більш ніж в п`ятсот разів перевищують розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також наявності скарг учасників провадження на порушення правил підслідності (т.16 а.с.18-20). Таким чином, спір про підслідність, який фактично виник 18.11.2016, був вирішений 19.05.2017.

У цьому контексті Суд також зауважує, що скасування постанови від 10.05.2017 про визначення підслідності у кримінальному провадженні, за відсутності інших обставин, саме по собі не може розглядатися як безумовна та автоматична підстава для визнання недопустимими всіх доказів, отриманих органом досудового розслідування у період дії такої постанови. Постанова про визначення підслідності - це організаційне процесуальне рішення, яке визначає, який орган здійснює досудове розслідування. Її скасування означає, що відповідний орган не був належним суб`єктом розслідування, проте це не тотожне відсутності повноважень як таких, якщо орган загалом належить до системи органів досудового розслідування.

5.2.6. Суд також враховує, що орган досудового розслідування, здійснюючи збирання доказів, об`єктивно не міг передбачити подальше скасування постанови про визначення підслідності, так само як і не міг вплинути на процес її реалізації або нереалізації. Відтак процесуальні наслідки у вигляді втрати допустимості доказів ставили б законність процесуальних дій у залежність від подальших управлінських рішень прокурора, які не перебувають у сфері контролю слідчого.

Інститут підслідності має організаційно-процесуальний характер і спрямований на розмежування компетенції між органами досудового розслідування. Відповідно до підходів, сформульованих у практиці Верховний Суд, порушення правил підслідності саме по собі не є безумовною підставою для визнання доказів недопустимими. Вирішальним є встановлення того, чи призвело таке порушення до істотного обмеження прав і свобод людини або чи вплинуло воно на достовірність отриманих доказів.

Реагуючи на численну практику, на яку посилається захисник ОСОБА_42 на підтвердження своїх доводів щодо порушення правил підслідності, Суд звертає увагу, що вона стосується інших фактичних обставин, встановлених в конкретних кримінальних провадженнях у певному процесуальному контексті, у тому числі в частині виходу органом досудового розслідування та/або прокурором за межі своїх повноважень. Водночас саме по собі посилання на судову практику, в якій констатовані відповідні порушення, зокрема і військовою прокуратурою, не може автоматично поширювати такі правові наслідки на кримінальне провадження, яке є предметом цього судового розгляду.

Кримінальне провадження не є механічним процесом відтворення раніше сформульованих правових висновків. Наявність значного масиву судової практики щодо певної проблематики сама по собі не створює підстав для автоматичного поширення сформульованих у ній правових позицій на кожне наступне кримінальне провадження, у якому сторона захисту посилається на аналогічне, на її думку, порушення закону. Судова практика не має властивості процесуальної преюдиції лише в силу подібності порушеного правового питання. Преюдиційне значення має встановлена законом процесуальна конструкція, тоді як правова позиція суду є результатом правової оцінки конкретної сукупності фактичних та юридичних обставин в певному процесуальному контексті. Тому сам факт існування рішень, у яких за певних обставин суд дійшов висновку про порушення кримінального процесуального закону та відповідні його наслідки, ще не означає, що такі наслідки мають настати в іншому провадженні автоматично.

Інакше кажучи, аналогія правової проблеми не означає однаковості правової ситуації. Для застосування відповідного правового висновку необхідно встановити не лише формальну схожість тверджень сторони захисту, а й релевантність фактичних обставин, характер допущеного порушення, його процесуальний контекст, стадію провадження, редакцію та мету відповідної процесуальної норми, передбачені законом наслідки її порушення тощо. Тому посилання сторони захисту на сформовану судову практику не звільняє її від обов`язку показати релевантність відповідних правових висновків до конкретних обставин цього провадження, так само як і не звільняє суд від обов`язку самостійно встановити, чи мало місце відповідне порушення, у чому саме воно полягало та які передбачені законом наслідки воно породжує.

Оцінка дотримання правил підслідності здійснюється з урахуванням 1) змісту процесуальних дій, 2) конкретних встановлених фактичних обставин на певних стадіях досудового розслідування, 3) моменту виникнення повноважень у органу досудового розслідування, 4) умов, в яких діяв відповідний орган досудового розслідування, 5) обсягу повноважень відповідних органів на кожному етапі, 6) характеру допущеного порушення, 6) наслідків допущеного порушення для прав учасників провадження та зібраної доказової бази. За таких обставин визначення компетенції певного органу досудового розслідування у межах кримінального провадження не може розглядатися ізольовано від загальної хронології здійснення досудового розслідування суто через призму наявності судової практики щодо відповідної проблематики.

Судова практика може переконувати, орієнтувати й забезпечувати єдність правозастосування, але сама по собі не підміняє встановлення обставин конкретної справи.

Скасування постанови про визначення підслідності має наслідком припинення її дії на майбутнє, однак не зумовлює автоматичного нівелювання правових наслідків процесуальних дій, вчинених на її підставі до моменту такого скасування. Інше тлумачення суперечило б принципу правової визначеності, оскільки призводило до ситуації, за якої належним чином вчинені процесуальні дії втрачали б юридичну силу виключно з огляду на подальшу зміну процесуального рішення прокурора, яка не могла бути передбачена суб`єктом їх вчинення.

При цьому стороною захисту не наведено та судом не встановлено обставин, які б свідчили про те, що здійснення досудового розслідування відповідним органом було спрямоване на обхід вимог закону, супроводжувалося порушенням гарантій, передбачених кримінальним процесуальним законодавством, або призвело до істотного обмеження прав підозрюваного чи інших учасників провадження.

5.2.7. Таким чином, Суд відхиляє доводи сторони захисту щодо порушення правил підслідності. У період з 02.07.2016 по 18.10.2016 та з 18.10.2016 по 07.04.2017 досудове розслідування кримінального провадження здійснювалось належними органами, які проводили активну процесуальну діяльність, спрямовану на виявлення та збирання достатньої доказової бази, формування власної теоретико-інформаційної моделі та її реалізації на підставі проведення комплексу слідчих (розшукових) дій.

5.2.8. Суд також окремо констатує, що з 07.04.2017 досудове розслідування юридично здійснювалось детективами НАБУ. Відтак доводи сторони захисту про здійснення досудового розслідування неналежним органом у період до фактичної передачі матеріалів і надання доручення про здійснення досудового розслідування (06.06.2017) є нерелевантними. Вказаний період був об`єктивно пов`язаний із процедурою передачі матеріалів кримінального провадження після остаточного вирішення питання про підслідність. Сам по собі часовий розрив 1) не свідчить про здійснення досудового розслідування неналежним органом, 2) не нівелює законності визначення підслідності та 3) не породжує негативних наслідків.

5.2.9. Додатково Суд звертає увагу на юридичну некоректність поставленого стороною захисту питання щодо визнання недопустимими низки документів, які пов`язані із процесуальним рухом кримінального провадження. Недопустимість у розумінні КПК України властива виключно доказам, тобто фактичних даних, отриманих у передбаченому КПК України порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Натомість процесуальні рішення прокурора (доручення, постанови про групи прокурорів тощо) мають суто організаційний і функціональний характер. Вони не є доказами, оскільки не містять фактичних даних про обставини кримінального правопорушення та не використовуються на підтвердження або спростування причетності осіб до вчиненого кримінального правопорушення. Ключовою метою відповідних процесуальних рішень є забезпечення належного руху кримінального провадження. Тому кримінальне процесуальне законодавство не передбачає процедури визнання таких рішень недопустимими доказами, хоч Суд в певних випадках має повноваження оцінити їх з точки зору відповідності вимогам закону, що не є тотожнім із визнанням доказів недопустимими.

Відтак, Суд не вбачає обґрунтованих підстав для визнання доказів, зібраних слідчими військової прокуратури, незаконними та недопустимими.

5.3. Стосовно направлення обвинувального акта поза межами строку досудового розслідування.

У цьому кримінальному провадженні мала місце така хронологія:

- 11.01.2016 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42016040010000006 внесені відомості з попередньою правовою кваліфікацією за ч. 4 ст. 191 КК України з такою фабулою: протягом 2014 -2015 років посадовими особами привласнено та розтрачено майно у великих розмірах шляхом зловживання службовими особами своїм службовим становищем (т. 12 а.с.6).

- 02.07.2016 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42016160690000050 внесені відомості з попередньою правовою кваліфікацією за ч. 5 ст. 191 КК України з такою фабулою: службові особи, діючи за попередньою змовою у складі групи, шляхом зловживання службовим становищем заволоділи чужим майном в особливо великих розмірах - на загальну суму 48,2 млн грн (т. 12 а.с.50);

- 02.07.2016 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42016160690000051 внесені відомості з попередньою кваліфікацією за ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 263 КК Україна з такою фабулою: група осіб, діючи за попередньою змовою, вчинили носіння, зберігання, придбання, передачу та збут вибухових речовин без передбаченого законом дозволу (т. 12 а.с.57).

Сторона захисту стверджувала про відсутність процесуального рішення, яким визначено підслідність за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 263 КК України.

Суд відхиляє вказані доводи з огляду на те, що КПК України не передбачала обов`язкової вимоги щодо 1) дотримання правил підслідності під час внесення відомостей до ЄРДР та 2) винесення окремого процесуального рішення про визначення підслідності у разі його початку конкретним органом. Так само ст. 214 КПК не містить вказівки і на можливість не вносити відомості, якщо кримінальне правопорушення не підслідне відповідному органу розслідування17.

Внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань є юридичним фактом, з яким закон пов`язує початок досудового розслідування. Із цього моменту у кримінальному провадженні розпочинається стадія досудового розслідування, що виключає можливість будь-якого проміжного стану, за якого процесуальні дії не здійснюються або відкладаються до вирішення додаткових організаційних питань, у тому числі щодо підслідності. Своєю чергою положення ст. 216 КПК України, визначаючи правила підслідності, мають нормативний характер і самі по собі не спричиняють автоматичної зміни органу досудового розслідування у конкретному кримінальному провадженні. Така зміна можлива виключно у процесуальному порядку, зокрема шляхом прийняття відповідного рішення прокурором у межах повноважень, передбачених статтею 36 КПК України. До моменту ухвалення такого рішення відсутній будь-який юридичний факт, з яким закон пов`язує припинення повноважень органу досудового розслідування, який вніс відомості до ЄРДР, або їх перехід до іншого органу. Відтак саме цей орган залишається єдиним належним суб`єктом здійснення досудового розслідування.

Отже, хоча КПК України не формулює прямо відповідний обов`язок, він випливає із імперативного характеру ст. 214 КПК України, системного зв`язку із положеннями ст. 216 та 36 цього Кодексу, а також із завдань кримінального провадження, визначених ст. 2 КПК України. За таких умов орган досудового розслідування, який здійснив внесення відомостей до ЄРДР, зобов`язаний забезпечувати здійснення досудового розслідування до моменту належного процесуального вирішення питання про підслідність і не вправі самоусуватися від виконання цього обов`язку.

Суд також бере до уваги, що у день внесення відповідних відомостей до ЄРДР відбулось об`єднання матеріалів двох кримінальних проваджень - №42016160690000051 з №42016160690000050. Показовим також є те, що кримінальне провадження за фактом кримінального правопорушення, передбаченого ст.263 КК України, закрито постановою від 07.11.2017 у зв`язку із відсутністю складу кримінального правопорушення у порядку п.2 ч.1 ст. 284 КПК України (т.16 а.с.80-83) і вказаний факт не інкримінується обвинуваченим.

- 02.07.2016 постановою старшого прокурора начальника відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання державного обвинувачення у кримінальних провадження слідчого відділу військової прокуратури Південного регіону України матеріали досудових розслідувань у кримінальних провадженнях від 02.07.2016 №42016160690000050 за ч. 5 ст.191 КК України, №42016160690000051 за ч.2 ст.28 ч.1 ст.263 КК України об`єднані в єдине провадження (т.12 а.с.64-65, т.13 а.с.37-38);

- 18.10.2016 постановою прокурора відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання державного обвинувачення у кримінальних провадженнях слідчого відділу військової прокуратури Південного регіону України матеріали досудових проваджень № 42016160690000050 від 02.07.2016 та № 42016040010000006 від 11.01.2016 об`єднані в одне провадження. Об`єднаному провадженню присвоєно номер раніше розпочатого провадження - 42016040010000006 (т.12 а.с.90-91, т.14 а.с.9-10);

- 18.10.2016 постановою заступника військового прокурора Південного регіону України ОСОБА_50 доручено здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні №42016040010000006 від 11.01.2016 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч.4,5 ст. 191 КК України, іншому органу досудового розслідування - слідчому відділу слідчого управління військової прокуратури Південного регіону України (т. 12 а.с.82-83, т.14 а.с.1-2). Вказане рішення прийнято з огляду на те, що досудове розслідування військовою прокуратурою Дніпропетровського гарнізону здійснюється неефективно.

Захист наголошував, що заступник військового прокурора не мав повноважень змінювати орган досудового розслідування. Суд відхиляє вказані доводи з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про прокуратуру» (в чинній редакції на момент прийняття процесуального рішення) систему прокуратури України становили:

1) Генеральна прокуратура України;

2) регіональні прокуратури;

3) місцеві прокуратури;

4) військові прокуратури;

5) Спеціалізована антикорупційна прокуратура.

До військових прокуратур належать Головна військова прокуратура (на правах структурного підрозділу Генеральної прокуратури України), військові прокуратури регіонів (на правах регіональних), військові прокуратури гарнізонів та інші військові прокуратури (на правах місцевих), перелік яких визначається в Додатку до цього Закону.

Таким чином, військова прокуратура регіону діє на правах регіональної прокуратури.

Згідно з ч. 5 ст. 36 КПК України керівник регіональної прокуратури, їх перші заступники та заступники своєю вмотивованою постановою мають право доручити здійснення досудового розслідування будь-якого кримінального правопорушення іншому органу досудового розслідування, у тому числі слідчому підрозділу вищого рівня в межах одного органу, у разі неефективного досудового розслідування.

Таким чином, заступник військового прокурора мав повноваження як заступник керівника регіональної прокуратури приймати відповідні процесуальні рішення.

-18.10.2016 постановою прокурора відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання державного обвинувачення у кримінальних провадженнях слідчого відділу військової прокуратури Південного регіону України змінена кваліфікація у кримінальному провадженні № 42016040010000006 від 11.01.2016 з ч. 5 ст. 191 КК України на ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 364 КК України.

Відповідно до постанови у ході досудового розслідування встановлено, що службові особи ДП « ІНФОРМАЦІЯ_5 » упродовж 2013-2015 років, діючи за попередньою змовою групою осіб спільно з невстановленими на цей час службовими особами ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_7 », ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_8 », ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_9 » та іншими, умисно, з метою одержання неправомірної вигоди для себе та інших осіб, використовували своє службове становище всупереч інтересам служби, яке виявилось в організації постачання продукції ДП « ІНФОРМАЦІЯ_5 » - вибухових матеріалів промислового призначення кінцевими споживачам (ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_10 », ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_11 », підприємства з іноземними інвестиціями у формі ЗАТ « ІНФОРМАЦІЯ_34 » та іншим) через посередницькі комерційні структури - ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_7 », ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_8 », ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_9 », унаслідок чого одержали для себе та інших осіб неправомірну вигоду на загальну суму 57,9 млн грн у вигляді позитивної різниці між ціною постачання вибухових матеріалів виробником на користь посередників та ціною відпуску цієї ж продукції посередниками на користь кінцевих споживачів (т.12 а.с.97-98, т.14 а.с.18-19).

Захист акцентував на незаконності вказаної постанови з мотивів неможливості перекваліфікації за різними фабулами та необхідності закриття провадження за ст.191 КК України. Суд відхиляє доводи з огляду на наступне.

Досудове розслідування за своєю природою є активним динамічним процесом, у ході якого цілком природнім є перевірка і корегування правових версій. Відтак, виявлення нових фактичних обставин, які не були відомі на момент внесення відомостей до ЄРДР, або переосмислення вже встановлених даних не суперечить положенням кримінального процесуального закону.

При цьому, жодне положення КПК України не регламентує обов`язок органу досудового розслідування закривати кримінальне провадження або реєструвати новий факт в ЄРДР виключно з підстав подальшого розширення масиву фактичних обставин, які можуть свідчити про їх пов`язаність.

З аналогічних підстав Суд залишає поза увагою доводи сторони захисту щодо першочергової реєстрації вказаного кримінального провадження за іншим фактом.

- 18.10.2016 у кримінальному провадженні № 42016040010000006 від 11.01.2016 складено повідомлення про підозру ОСОБА_12 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 263 КК України (т. 14 а.с.21-31).

Сторона захисту звертала увагу, що вказане повідомлення про підозру не підписано підозрюваним, отже ОСОБА_12 не набув статусу підозрюваного.

Суд не враховує відповідні доводи, оскільки відсутність підпису на процесуальному документі, наданому суду, не свідчить про ненабуття статусу підозрюваного за відсутності інших обставин неналежного вручення повідомлення про підозру. У світлі обставин цієї справи таких даних не встановлено, а набуття ОСОБА_12 статусу підозрюваного стороною захисту не оспорюється.

При цьому, визначальним також є те, що провадження за вказаним фактом стосовно ОСОБА_12 виділено 11.10.2017 та не є предметом цього судового розгляду.

- 18.11.2016 постановою прокурора відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання державного обвинувачення у кримінальних провадженнях слідчого відділу військової прокуратури Південного регіону України із кримінального провадження №42016040010000006 від 11.01.2016 виділені матеріали досудового розслідування стосовно директора комерційного ДП « ІНФОРМАЦІЯ_5 » ОСОБА_12 . Виділеному кримінальному провадженню присвоєно номер 42016160690000096 (т.12 а.с.102-104).

Сторона захисту стверджувала про недопустимість виділення матеріалів досудового розслідування у вже існуюче інше кримінальне провадження (т.12 а.с.105-110). На думку сторони захисту, матеріали кримінального провадження № 42016040010000006 мали бути отримані для використання у провадженні №42016160690000096 у процесі реалізації тимчасового доступу до речей і документів. Суд відхиляє такі доводи сторони захисту, оскільки вони не відповідають положенням КПК України.

Відповідно до ч.3 ст.217 КПК України у разі необхідності матеріали досудового розслідування щодо одного або кількох кримінальних правопорушень можуть бути виділені в окреме провадження, якщо одна особа підозрюється у вчиненні кількох кримінальних правопорушень або дві чи більше особи підозрюються у вчиненні одного чи більше кримінальних правопорушень.

За таких обставин, обраний стороною обвинувачення спосіб залучення доказів та процесуальних документів, відповідає вимогам кримінального процесуального закону та є належним з точки зору процесуальної форми.

Водночас, залучення матеріалів кримінального провадження в інше шляхом тимчасового доступу до матеріалів, хоча і може відбуватися, але не є обов`язковим відповідно до положень КПК України, оскільки за своїм функціональним призначенням регламентований главою 15 КПК тимчасовий доступ до предметів і документів є заходом забезпечення кримінального провадження, а не способом долучення окремих матеріалів з одного кримінального провадження до іншого.

Суд також зважує, що у подальшому матеріали кримінального провадження № 42016160690000096 від 18.11.2016 об`єднані із матеріалами кримінального провадження № 42016040010000006 постановою від 14.03.2017 (т.12 а.с.188-190).

- 19.12.2016 заступник військового прокурора Південного регіону України за клопотанням старшого слідчого від 14.12.2016 (т.12 а.с.141-145) продовжив строк досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42016160690000096 від 18.11.2016 до чотирьох місяців - до 19.02.2017 (т.12 а.с.146-150).

Сторона захисту акцентувала на відсутності в матеріалах підтвердження вручення клопотання від 14.12.2016 стороні захисту, що є порушенням ч. 3 ст. 295 КПК України. Суд відхиляє відповідні доводи.

Зі змісту постанови від 19.12.2016 вбачається, що 14.12.2016 підозрюваному ОСОБА_12 особисто вручено примірник клопотання про продовження строку досудового розслідування до 4 місяців. Заперечень щодо даного клопотання від сторони захисту не надійшло (т.12 а.с.150).

Сторона обвинувачення з урахуванням принципів змагальності і диспозитивності самостійно визначає обсяг матеріалів, якими планує обґрунтовувати пред`явлене обвинувачення. Причому на підтвердження своїх доводів сторона обвинувачення повинна представити належні, допустимі і достовірні докази, на підставі повної і всебічної оцінки яких суд ухвалює відповідне кінцеве рішення. Разом із тим, у відповідності до ст.84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є не будь-які фактичні дані, а ті, які встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Суд зважує, що відсутність в матеріалах справи розписок від представників сторони захисту про отримання матеріалів клопотання про продовження строку досудового розслідування жодним чином не впливає на встановлення обставин, які мають значення для кримінального провадження. Крім того, їх наявність/відсутність у матеріалах справи не свідчить про істотне порушення прав сторони захисту. Сторона захисту не навела обґрунтованих сумнівів у достовірності відображених відомостей у постанові прокурора ОСОБА_50 щодо направлення клопотання стороні захисту.

Водночас, процесуальне законодавство передбачає на стадії досудового розслідування право сторони захисту на оскарження під час досудового розслідування відповідної бездіяльності слідчого, що полягає у нездійсненні процесуальних дій, які він зобов`язаний вчинити у визначений КПК України строк, за правилами п.1 ч.1 ст.303 КПК України. У цьому кримінальному провадженні сторона захисту не скористалась таким правом та не звернулась до слідчого судді з вимогою зобов`язати слідчого вчинити відповідні дії щодо вручення клопотання про продовження строків досудового розслідування.

Так само, Суд відхиляє доводи сторони захисту про фізичну відсутність у слідчого військової прокуратури Південного регіону України матеріалів кримінального провадження для складення клопотання від 14.12.2016. Положення КПК України не містили жодної імперативної вимоги щодо обсягу матеріалів кримінального провадження, достатнього для складення клопотання про продовження строку досудового розслідування. Спеціально уповноважений суб`єкт, визначений ст.294 КПК України (в редакціях, чинних на момент такої процесуальної дії), досліджує наявність підстав, передбачених ст.296 КПК України, для задоволення відповідного клопотання. У разі їх відсутності прокурор відмовляє в його задоволенні (ч.1 ст.297 КПК України).

Аналогічні мотиви стосуються і доводів сторони захисту щодо недостовірності постанови від 14.12.2016 про визначення групи прокурорів (т.12 а.с.136-138), а також інших процесуальних документів, датованих 14.12.2016, з огляду на фізичну відсутність матеріалів провадження у заступника військового прокурора Південного регіону. Відсутність матеріалів кримінального провадження не виключає можливості прийняття уповноваженими особами процесуальних рішень, які мають організаційно-адміністративний характер і спрямовані на забезпечення безперервності та ефективності кримінального провадження. Такі рішення не пов`язані з оцінкою доказів або встановлення фактичних обставин, а тому не потребують безпосереднього дослідження конкретних матеріалів провадження саме в момент прийняття відповідного процесуального рішення. Таким чином, тимчасова відсутність матеріалів кримінального провадження у розпорядженні органу досудового розслідування автоматично не свідчить про незаконність рішення, його невідповідність вимогам закону чи прийняття неуповноваженими особами.

Суд встановив, що рішення від 19.12.2016 про продовження строку досудового розслідування прийнято після повернення матеріалів кримінального провадження з НАБУ (15.12.2016 - т.12 а.с.128). При чому недотримання слідчим процесуальної вимоги щодо вручення копії такого клопотання підозрюваному та його захиснику не пізніше ніж за п`ять днів до дня подання клопотання прокурору не є підставою для відмови у його задоволенні.

- 16.02.2017 заступник військового прокурора Південного регіону України за клопотанням старшого прокурора від 09.02.2017 (т.12 а.с.164-170) продовжив строк досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42016160690000096 від 18.11.2016 до шести місяців - до 19.04.2017 (т.12 а.с.171-178);

- 14.03.2017 прокурор відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання державного обвинувачення у кримінальних провадженнях слідчого відділу військової прокуратури Південного регіону України своєю постановою об`єднав матеріали досудових розслідувань кримінальних проваджень №42016160690000096 від 18.11.2016, №42016040010000006 від 11.01.2016 та №42016040010000044 від 26.02.2016 в одне провадження (т.12 а.с.188-190). Об`єднаному провадженню присвоєно номер раніше розпочатого провадження - 42016040010000006;

- 29.03.2017 заступник Генерального прокурора України - Головний військовий прокурор за клопотанням від 17.03.2017 (т.12 а.с.204-214) продовжив строк досудового розслідування у кримінальному провадженні №42016040010000006 від 11.01.2016 до восьми місяців - до 19.06.2017 (т.12 а.с.215-217);

- 16.06.2017 заступник Генерального прокурора - керівник ІНФОРМАЦІЯ_33 продовжив строк досудового розслідування у кримінальному провадженні №42016040010000006 від 11.01.2016 до дванадцяти місяців - до 19.10.2017 (т.2 а.с.35, т.3 а.с.188-189);

- 11.10.2017 постановою прокурора другого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури із кримінального провадження №42016040010000006 від 11.01.2016 виділені матеріали досудового розслідування стосовно вчинення підозрюваним ОСОБА_12 злочину, передбаченого ч.2 ст.364 КК України, в окреме провадження №52017000000000675 (т.16 а.с.39-41);

- 07.11.2018 старший детектив Третього відділу детективів Першого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України своєю постановою закрив кримінальне провадження №42016040010000006 від 11.01.2016 за ч.1 ст.263 КК України, у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України (т.16 а.с.80-83);

- 08.07.2021 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 52021000000000346 внесені відомості з попередньою правовою кваліфікацією за ч.3 ст.209 КК України з такою фабулою: у 2014-2015 роках директором ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_7 » та ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_8 » Особа-1, а також працівником цих підприємств і єдиним учасником ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_8 », що діяли у змові з іншими невстановленими особами, вчинялися фінансові операції на суму, що перевищує вісімнадцять тисяч неоподаткованих мінімумів доходів громадян, джерелом походження яких може бути злочинна діяльність (т.16 а.с.102);

- 22.07.2021 постановою прокурора другого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури матеріали досудових розслідувань у кримінальних провадженнях №42016040010000006 від 11.01.2016 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.191, ч.4 ст.191, ч.2 ст.364, ч.2 ст.28 ч.2 ст.364 КК України, та №52021000000000346 від 08.07.2021 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.209 КК України, об`єднані в одне провадження. Об`єднаному провадженню присвоєно номер раніше розпочатого провадження - 42016040010000006 (т.16 а.с.114-116);

- 16.08.2021 у кримінальному провадженні №42016040010000006 ОСОБА_12 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.28, ч.2 ст.364 КК України (т.90 а.с.5-43);

- 09.09.2021 у кримінальному провадженні №42016040010000006 ОСОБА_11 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.28 ч.2 ст.364 КК України (т.89 а.с.6-54);

- 23.09.2021 у кримінальному провадженні №42016040010000006 ОСОБА_12 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри (т.90 а.с.58-99);

- 12.10.2021 Генеральний прокурор продовжила строк досудового розслідування у кримінальному провадженні №42016040010000006 від 11.01.2016 до семи місяців - до 16.03.2022 (т.16 а.с.151-156);

- 25.01.2022 старший детектив Третього відділу детективів Першого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України своєю постановою закрив кримінальне провадження №42016040010000006 від 11.01.2016 за ч.3 ст.209 КК України (епізод, внесений до ЄРДР за №52021000000000346) у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення у порядку п.2 ч.1 ст.284 КПК України (т.16 а.с.157-165);

- 26.01.2022 у кримінальному провадженні №42016040010000006 ОСОБА_12 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри (т.90 а.с.100-141);

- 28.01.2022 у кримінальному провадженні №42016040010000006 ОСОБА_11 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри (т.89 а.с.104-152);

- 07.02.2022 постановою прокурора досудове розслідування у кримінальному провадженні №42016040010000006 зупинено у зв`язку із необхідністю допиту свідка у межах міжнародного співробітництва (т.16 а.с.170);

- 30.11.2022 постановою детектива досудове розслідування відновлено (т. 91 а.с.47);

- 30.11.2022 підозрюваних ОСОБА_12, ОСОБА_11 та їх захисників повідомлено про завершення досудового розслідування та відкриття матеріалів в порядку ст. 290 КПК України (т.91 а.с.54-55);

- 09.01.2023 ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 09.01.2023 у справі №991/5/23 стороні захисту встановлено строк для ознайомлення з матеріалами досудового розслідування до 19.02.2023 (т.92 а.с.66-69);

- 20.02.2023 складений обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 42016040010000006 від 11.01.2016 (т.1 а.с.1б-58);

- 28.02.2023 обвинувальний акт надійшов до Вищого антикорупційного суду (т.1 а.с.1).

Відповідно до п.5 ч.1 ст.3 КПК України досудове розслідування - стадія кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду одного із передбачених КПК України рішень. Чинний КПК України встановлює граничні строки досудового розслідування та передбачає можливість їх продовження в порядку, передбаченому ст.294 КПК України.

Строки досудового розслідування мають важливе значення з точки зору як раціональності та ефективності кримінального провадження, так і узгодження потреб досудового розслідування з правами і інтересами осіб, залучених до нього. Кримінальне провадження не може тривати хаотично і невизначений час, а продовження його строків має обумовлюватися не тим, що орган досудового розслідування не встиг провести повний спектр процесуальних дій, а реальною необхідністю додаткового часу для проведення всіх процесуальних дій, спрямованих на встановлення обставин вчиненого кримінального правопорушення.

Відповідно до ч.1 ст.219 КПК України досудове розслідування повинно бути закінчено протягом двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину. Таким чином, відлік строків, передбачених ч.2 ст.219 КПК України, починається з моменту повідомлення особі про підозру.

Згідно з ч.2 ст.294 КПК України якщо досудове розслідування злочину (досудове слідство) неможливо закінчити у строк, зазначений у п.2 ч.1 ст.219 цього Кодексу, він може бути продовжений в межах строків, встановлених п.2 та 3 ч.3 ст.219 КПК України:

1) до трьох місяців - керівником місцевої прокуратури;

2) до шести місяців - керівником регіональної прокуратури або його першим заступником чи заступником;

3) до дванадцяти місяців - Генеральним прокурором України чи його заступниками.

Вказана редакція статті була чинна на момент продовження строку досудового розслідування 19.12.2016 до 4 місяців, 16.02.2017 до 6 місяців, 29.03.2017 до 8 місяців, 16.06.2017 до 12 місяців. Надалі, матеріали провадження щодо вчинення ОСОБА_12 кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.364 КК України, виділено 11.10.2017 в окреме провадження №5201700000000675.

Суд встановив, що на момент виділення матеріалів кримінального провадження (11.10.2017) строки досудового розслідування не спливли, а їх продовження в межах кримінального провадження № 4201604001000006 відповідало вимогам КПК України.

Водночас, після виділення матеріалів кримінального провадження на строки досудового розслідування поширюються правила, передбачені ч.2 ст.219 КПК України.

Загалом, строки, передбачені ст. 219 КПК України, мають гарантійну функцію, обмежуючи надмірну тривалість досудового розслідування та обмежуючи перебування підозрюваного у стані правової невизначеності. Перебіг таких строків пов`язується з моментом повідомлення особі про підозру, а право на розумний строк забезпечується в межах конкретного кримінального провадження, у якому особа має відповідний процесуальний статус. Натомість, право особи на розумний строк не може автоматично поширюватися на кримінальні провадження, які її не стосуються. Після виділення матеріалів кримінального провадження щодо особи та за відсутності інших підозрюваних таке провадження набуває статусу «за фактом/фактового», строки якого обчислюється за окремими правилами та не пов`язані з процесуальним статусом особи.

Обставини виділення з кримінального провадження в окреме провадження матеріалів щодо частини кримінальних правопорушень не впливають на обчислення процесуального строку досудового розслідування за фактом вчинення того кримінального правопорушення, в якому повідомлення про підозру не здійснювалося19.

Більше того, після виділення матеріалів провадження перебіг строку досудового розслідування у первісному провадженні не може обчислюватися з моменту повідомлення про підозру особі, матеріали щодо якої виділено в окреме провадження, оскільки така підозра стосувалась інших фактичних обставин та іншого предмету доказування. Процесуальні наслідки, пов`язані із попереднім повідомленням про підозру у виділеному провадженні, не можуть автоматично поширювати свою дію на загальні строки досудового розслідування у первісному провадженні. Їх ототожнення призвело б до необґрунтовано розширювального використання персоніфікованих процесуальних гарантій на провадження, у якому відповідна особа вже не підозрюється у причетності до конкретних обставин.

Таким чином, з 11.10.2017 по 16.08.2021 (дата повідомлення про підозру ОСОБА_12 ) у кримінальному провадженні № 42016040010000006 діяли правила продовження строків у провадженні за фактом вчинення правопорушення, а не за підозрою особи. Після виділення матеріалів це провадження набуло статусу такого, у якому жодній особі не повідомлено про підозру, а отже на нього не поширюються процесуальні гарантії, пов`язані з розумним обмеженням строку досудового розслідування.

При цьому, Суд також враховує, що чинна станом на 11.10.2017 редакція КПК України не передбачала продовження строку досудового розслідування у кримінальних провадженнях, в яких жодній особі не повідомлено про підозру. Таким чином, на нормативному рівні розмежовано правовий режим «фактового» провадження та провадження з конкретним підозрюваним.

Тому доводи сторони захисту щодо необхідності обчислення строку з моменту попереднього повідомлення про підозру за фактами, які виділені в окреме провадження, у рамках первісного провадження є необґрунтованими.

Суд встановив, що 12.10.2021 Генеральний прокурор продовжила строк досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42016040010000006 від 11.01.2016 до семи місяців, тобто до 16.03.2022.

Відповідно до п.3 ч.3 ст.294 КПК України (в редакції, чинній на момент прийняття вказаної постанови) якщо з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину досудове розслідування (досудове слідство) неможливо закінчити у строк, зазначений у п.4 ч.3 ст.219 цього Кодексу, такий строк може бути продовжений у межах строків, встановлених п.2, 3 ч.4 ст.219 цього Кодексу, до дванадцяти місяців - слідчим суддею за клопотанням слідчого, погодженим із Генеральним прокурором чи його заступниками.

Зміни до ст.294 КПК України в редакції Закону №2147-VIII від 03.10.2017 не мають зворотної дії в часі та застосовуються до справ, по яким відомості про кримінальне правопорушення, внесені в Єдиний реєстр досудових розслідувань після введення в дію цих змін - до 15.03.2018.

Обставини у кримінальному провадженні, яке надійшло на розгляд Суду, ґрунтуються на первісно внесених до ЄРДР відомостях. Своєю чергою, розширення фабули новими встановленими обставинами вчинення кримінального правопорушення під час активної процесуальної діяльності не свідчить про зміну правової природи первісно внесених відомостей. Зміст висунутого обвинувачення корелюється з обставинами кримінального правопорушення, які були предметом досудового розслідування у кримінальному провадженні № 4201604001000006 станом на 18.10.2016, тобто до вступу в дію положень Закону №2147-VII.

Об`єднання первісного кримінального провадження з іншими провадженнями, зокрема за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст.209 КК України, не тягне за собою автоматичного поширення на нього змін за Законом України №2147-VIII від 03.10.2017. При цьому, Суд бере до уваги закриття провадження 25.01.2022 за вказаним фактом, що відбулось до моменту повідомлення про підозру іншим особам.

У протилежному випадку всі об`єднані кримінальні провадження, відомості по яким вносилися в різні періоди нормативного регулювання, і в яких строки досудового розслідування після повідомлення особи про підозру продовжувалися прокурором, підлягають закриттю. Це очевидно не сприяє правовій визначеності та досягненню завдань кримінального провадження.

Таким чином, Суд відхиляє аргументи сторони захисту в контексті порушення правил підслідності та строків направлення обвинувального акта до суду.

5.4. Суд не може погодитися з доводами захисту про необхідність розмежування епізодів вчинення кримінального правопорушення та неможливості їх розгляду як одиничного злочину.

Досліджені під час судового розгляду докази свідчать, що дії ОСОБА_11 та ОСОБА_12 охоплювалися єдиним протиправним умислом, який виразився у послідовному вчиненні взаємопов`язаних дій для досягнення одного протиправного результату. Про існування єдиного умислу та безперервний характер протиправної діяльності свідчить сукупність таких обставин:

1. Договірні відносини з посередницькими структурами послідовно змінювали одні одних протягом тривалого періоду (2011-2016) без істотних часових проміжків, забезпечуючи безперервність реалізації єдиного механізму (ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_7 » - ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_8 » - ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_9 »);

2. Виникнення нових договірних відносин не суперечило попереднім договорам з іншими посередниками та не змінювало способу реалізації продукції, а забезпечувало продовження вже існуючої моделі взаємодії;

3. Реалізація продукції відбувалась за єдиним узгодженим механізмом -ДП « ІНФОРМАЦІЯ_5 » продавало продукцію посереднику за нижчою ціною, ніж та, за якою вона надалі реалізовувалась кінцевим споживачам;

4. Жодна із посередницьких структур не виконувала господарської ролі в процесі поставки, оскільки її відвантаження кінцевим споживачам та охорона здійснювалась безпосередньо силами державного підприємства;

5. ДП « ІНФОРМАЦІЯ_35 » наділяло всіх посередників однаковим статусом офіційного дилера, про що інформувалися кінцеві споживачі у відповідь на їх листи щодо можливості прямої співпраці;

6. Договірний процес здійснювався за участю одних і тих самих службових осіб - ОСОБА_11 та ОСОБА_12, які послідовно підписували договори, додаткові угоди та специфікації;

7. Єдина підстава для укладення договірних відносин з посередникам, висловлена стороною захисту, полягала у вимушеності обставин, які зумовили необхідність уникнення прямої співпраці. Втім, протягом договірних відносин з трьома посередниками відсутні будь-які спроби вжиття реальних заходів для відновлення прямої реалізації продукції державним підприємством.

Вказане у своїй сукупності свідчить, що кожне наступне укладення договорів з новими посередниками не було самостійним та ізольованим рішенням, прийнятим за нових обставин, а полягало у логічному продовженні вже сформованого протиправного механізму. Заміна суб`єктів (посередницьких структур) не змінювала і не впливала на спосіб вчинення діяння, на кінцеву мету, ролі учасників, а забезпечувала безперебійність функціонування однієї схеми реалізації продукції.

Суд не встановив щоразу нового самостійного умислу на вчинення окремих кримінальних правопорушень. Натомість, такі діяння є взаємопов`язаними елементами механізму, спрямованого на досягнення протиправного результату, тому оцінюються як прояв одиничного кримінального правопорушення.

З урахуванням того, що дії ОСОБА_11 та ОСОБА_12 утворюють фактично єдину продовжувану подію (2011-2016 рік), доводи сторони захисту стосовно спливу строків давності в частині договірних відносин ДП « ІНФОРМАЦІЯ_5 » з ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_7 » та ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_8 » є безпідставними. Перебіг строку давності у продовжуваному кримінальному правопорушенні охоплює всі дії, обумовлені спільним протиправним умислом. Тому Суд враховує, що остання поставка вибухових речовин у межах реалізації єдиного умислу мала місце 21.11.2016 (накладна №171.2 за договором №901-147415 (т.83 а.с.168) і накладна №1782 за договором №668-193-01 (т.83 а.с.172). Саме ця дата є моментом закінчення продовжуваного кримінального правопорушення, який фактично складався з декількох тотожних протиправних діянь, які були спрямовані для досягнення єдиного результату.

Таким чином, станом на момент ухвалення вироку строк давності притягнення до кримінальної відповідальності, передбачений п.4 ч.1 ст.49 КК України, не сплив, тому підстави для звільнення обвинувачених від кримінальної відповідальності з цієї підстави відсутні.

5.5. Захист вказував, що прокурор військової прокуратури Південного регіону України не мав повноважень призначати ревізії чи перевірки в межах кримінального провадження. Вказані доводи висловлені в частині звернення із запитом до ІНФОРМАЦІЯ_36 05.07.2016 щодо проведення аудиторської перевірки від 15.07.2016 (т.13 а.с.49-50). Спеціаліст ОСОБА_51 вийшов за межі наданих повноважень та фактично надав висновки, які відносяться до компетенції експерта, в частині визначення економічних збитків.

У відповідності до ст. 92 КПК України обов`язок доказування обставин, передбачених ст. 91 цього Кодексу, покладається на прокурора. Доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження. Відповідно до листа прокурора ОСОБА_52 від 05.07.2016, адресованого завідувачу сектору внутрішнього аудиту ІНФОРМАЦІЯ_37, військова прокуратура скористалась повноваженнями, передбаченими ст. 93 КПК України. За ст. 93 КПК України (в редакції, чинній на момент звернення із листом) збирання доказів здійснюється сторонами кримінального провадження, у порядку, передбаченому цим Кодексом. Зокрема, сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених цим Кодексом.

З урахуванням принципів змагальності і диспозитивної кримінального провадження сторона обвинувачення самостійно визначає способи, передбачені КПК України, для обстоювання власної правової позиції. Причому сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом.

З огляду на поставлені питання аудитор виконав функцію спеціаліста відповідно до положень ст. 71 КПК України. Спеціалістом у кримінальному провадженні є особа, яка володіє спеціальними знаннями та навичками застосування технічних або інших засобів і може надавати консультації під час досудового розслідування і судового розгляду з питань, що потребують відповідних спеціальних знань і навичок (ч. 1 ст. 71 КПК України). Відповідно до ч. 2 ст. 79 КПК України спеціаліст не має права брати участі в кримінальному провадженні, якщо він проводив ревізію, перевірку тощо, матеріали яких використовуються у цьому провадженні.

Як вбачається з аудиторського звіту від 21.09.2016 №01-10 ОСОБА_51 в якості Голови був в складі аудиторської групи ІНФОРМАЦІЯ_38, затвердженої Наказом ДКА від 02.03.2016 (т.20 а.с.7). Таким чином, на момент складення довідки від 15.07.2016 ОСОБА_51 вже здійснював внутрішній аудит діяльності ДП « ІНФОРМАЦІЯ_5 », а тому не мав повноважень бути залученим у рамках кримінального провадження як спеціаліст. Тому Суд не враховував і не посилався на довідку від 15.07.2016 для підтвердження чи спростування фактичних обставин, які мають значення для цього кримінального провадження.

5.6. Сторона захисту стверджувала, що тимчасовий доступ до аудиторського звіту та додатків реалізований неповноважним органом із порушенням правил підслідності. При цьому прокурор доручив проведення тимчасового доступу іншому органу досудового розслідування - прокурорсько-слідчим працівникам Головної військової прокуратури, яким слідчий суддя не надав прямого дозволу (т.19 а.с.105-106, 116-118). Зазначений звіт містить припущення, а аудитори вийшли за межі наданих їм повноважень, надавши висновки, які відносяться до компетенції експертів. Крім цього, аудиторський звіт наданий без всіх додатків, а надано тільки 11, що свідчить на неможливість підтвердити висновки аудиту. Захисник ОСОБА_15 просив визнати цей аудиторський звіт недопустимим доказом.

Суд вже надав вичерпну правову оцінку доводам сторони захисту щодо дотримання правил підслідності (пункт 5.3 цього вироку), тому визнає недоцільним повторно досліджувати вказані обставини.

Щодо доводів про доручення реалізації ухвали про надання тимчасового доступу Суд зазначає таке.

В ухвалі слідчого судді про тимчасовий доступ до речей і документів має бути зазначено, зокрема прізвище, ім`я та по батькові особи, якій надається право тимчасового доступу до речей і документів (ч. 1 ст. 164 КПК України). Відповідно до ч. 2 ст. 36 КПК України прокурор, здійснюючи нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням, уповноважений доручати слідчому, органу досудового розслідування проведення у встановлений прокурором строк слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій, інших процесуальних дій або давати вказівки щодо їх проведення чи брати участь у них, а в необхідних випадках - особисто проводити слідчі (розшукові) та процесуальні дії в порядку, визначеному цим Кодексом.

Ухвалою слідчого судді Приморського районного суду від 27.09.2016 у справі №522/18167/16-к надано тимчасовий доступ слідчим слідчої групи та прокурорам групи прокурорів з правом передоручення виконання ухвали іншими органами досудового розслідування або оперативному підрозділу (т.19 а.с.106). Відповідно до постанови від 27.09.2016 прокурора військової прокуратури Південного регіону України необхідність проведення тимчасового доступу іншим органом фактично обумовлена значною віддаленістю місця розташування органу досудового розслідування (м. Одеса) та місця виконання тимчасового доступу (м. Київ) (т.19 а.с.107-108). Аналогічного змісту постанова винесена 20.10.2016 для виконання тимчасового доступу до додатків аудиторського звіту (т.19 а.с.120-122).

Суд вказує, що доручення на виконання ухвали слідчого судді іншому органу досудового розслідування не може розцінюватися як істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, оскільки не спотворює отриману інформацію та не порушує права учасників провадження, а відповідне доручення стосується процесуальних дій, тому його надання відповідає вимогам закону. Суд також враховує, що відповідні документи за своєю правовою природою не належать до категорії документів, доступ до яких можливо отримати виключно на підставі судового рішення. Відтак, орган досудового розслідування мав можливість отримати відповідні документи і без звернення до слідчого судді, і без доручення на виконання відповідного судового рішення.

Посилання сторони захисту на практику Верховного Суду (№663/820/15-к від 06.12.2021, №161/1794/20 від 16.08.2022, №336/941/19 від 21.03.2023) є нерелевантним до цієї справи, оскільки обставини справ стосувалися: передоручення виконання ухвали про надання дозволу на проведення обшуку; виходу за межі повноважень слідчого; надання слідчим суддею тимчасового доступу співробітникам оперативних підрозділів, які не є стороною кримінального провадження.

На доводи захисту про неповноту долучення додатків аудиторського звіту Суд зазначає, що відповідно до засад змагальності та диспозитивності сторони самостійно визначають обсяг доказів, які вважають за доцільне надати суду для доведення/спростування обставин, які мають значення для кримінального провадження.

Суд зважує, що аудиторський звіт містить значний обсяг даних щодо проведення внутрішнього аудиту діяльності державного підприємства, переважна більшість яких не стосується обставин провадження та не має значення для доведення чи спростування позицій сторін. Ненадання окремих додатків аудиторського звіту автоматично не свідчить про неповноту або неналежність викладених висновків, які стосуються конкретних подій, які є предметом судового розгляду. Їх відсутність не впливає не доказову спроможність фактичних даних у звіті, не змінює і не спотворює їх сутності.

Крім того, за змістом кримінального процесуального закону безпосередньому дослідженню підлягають докази, на які посилаються сторони для підтвердження обставин, що входять до предмета доказування. При цьому обсяг судового дослідження визначається необхідністю встановлення обставин кримінального провадження та перевірки належності, допустимості й достовірності конкретного доказу, а не обов`язком суду повторно відтворити весь процес його створення.

Аудиторський звіт є самостійним документом, який містить результати проведеного аудиторського дослідження, виклад встановлених фактів, застосованих методик і сформульованих висновків. Перевірка такого документа в судовому засіданні передбачає оцінку його змісту, повноважень особи, яка його склала, джерел отриманих даних, а також логічного зв`язку між наведеними у звіті вихідними даними та зробленими висновками. Водночас це не означає обов`язку суду досліджувати кожний документ, який перебував у розпорядженні аудитора під час проведення відповідного дослідження. Інше тлумачення фактично призводило б до необхідності повторного проведення судом аудиту замість оцінки його результатів, що не відповідає завданням кримінального провадження та процесуальній ролі суду. Суд не підміняє собою аудитора, експерта чи іншого спеціаліста, а перевіряє належність, допустимість і переконливість наданого сторонами доказу та його узгодженість з іншими дослідженими доказами. Саме аудитор, а не суд, є фахівцем у сфері бухгалтерського обліку, фінансової звітності та аудиту, який володіє необхідними професійними знаннями для аналізу значного масиву первинної документації, встановлення взаємозв`язків між окремими господарськими операціями та формування відповідних висновків. Складаючи аудиторський звіт, аудитор не просто механічно узагальнює документи, а здійснює їх професійне дослідження із застосуванням спеціальних методик і знань, недоступних пересічному учаснику кримінального провадження. Саме тому значення для суду мають не всі первинні документи, а сформульовані аудитором висновки як результат їхнього спеціального дослідження та опрацювання.

Крім того, сам по собі факт використання певних документів під час підготовки аудиторського звіту не перетворює такі документи на невід`ємну складову цього доказу, яка обов`язково повинна бути досліджена судом. Необхідність дослідження окремих первинних матеріалів може виникати лише тоді, коли сторона кримінального провадження ставить під сумнів конкретні вихідні дані, покладені в основу висновків аудитора, або обґрунтовано вказує на суперечності між такими документами та змістом звіту.

Отже, для оцінки аудиторського звіту як доказу достатнім є дослідження самого звіту та тих матеріалів, необхідність дослідження яких обумовлена конкретними запереченнями сторін або потребою перевірки окремих висновків аудитора. Відсутність у матеріалах судової справи всіх первинних документів, використаних при його підготовці, сама по собі не свідчить про неповноту судового розгляду та не впливає на можливість надання судом оцінки такому доказу.

Відповідно до принципу процесуальної економії та концентрації судового розгляду суд не зобов`язаний досліджувати докази, які дублюють один одного або не мають самостійного значення для встановлення обставин, що підлягають доказуванню. Якщо аудиторський звіт узагальнює та аналізує значний масив фінансової документації, дослідження кожного документа лише з тієї підстави, що він був використаний аудитором, призвело б до невиправданого ускладнення та затягування судового розгляду без отримання нової доказової інформації.

Цей висновок зроблений Судом в тому числі і з огляду на розмежування процесуальних функцій суду та осіб, які володіють спеціальними знаннями. Відтак дослідження аудиторського звіту як документа, що містить висновки особи, яка володіє спеціальними знаннями, саме по собі є належним способом перевірки відповідного доказу, тоді як дослідження кожного первинного документа, який перебував у розпорядженні аудитора, не є обов`язковою умовою для оцінки судом його висновків. Отже, неповнота долучених додатків не свідчить про недопустимість чи недостовірність аудиторського звіту, або про неможливість його дослідження в тому обсязі, в якому він представлений.

Суд також не враховує посилання сторони захисту за вихід аудиторами за межі наданих повноважень, оскільки вони не відповідають самій природі аудиторського звіту. Як вбачається із самого аудиторського звіту, він складений не в рамках кримінального провадження для забезпечення потреб досудового розслідування чи доказування обставин провадження. Звіт є результатом проведення планового внутрішнього фінансового аудиту діяльності ДП « ІНФОРМАЦІЯ_5 », мета якого полягала у визначенні потенційних ризиків за період 01.01.2013 по 31.12.2015 (т.20 а.с.7).

Здійснюючи аналіз фінансово-господарської діяльності підприємства, аудитори діяли в межах своїх повноважень та відповідно до визначених аудитом цілей. Залучення стороною обвинувачення цього звіту у кримінальне провадження в якості доказу не свідчить, що правомірність дій аудиторів повинна оцінювати крізь призму виключно дотримання ними кримінального процесуального законодавства. Отже, безпідставними також є доводи захисту щодо необхідності оцінки повноважень аудиторів через їх відмежування від судових експертів. Аудитор та експерт мають різний статус, що обумовлює різний обсяг повноважень, компетенцію, підстави та наслідки діяльності. Фактично, аудиторський звіт став джерелом інформації для формування версій та подальшої їх перевірки шляхом ініціювання відповідних експертних досліджень.

Висновки, викладені в аудиторському звіті, не можуть розглядатися як самостійний прямий доказ завдання збитків чи їх конкретного розміру. Адже детальні розрахунки потребують наявності спеціальних знань і є предметом судово-економічної експертизи, що підлягають оцінці судом у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні.

Суд окремо зазначає, що обізнаність/необізнаність аудиторів з кон`юктурою ринку на вибухові матеріали та наявність достатньої кількості матеріалів не впливає на висновок про наявність ризиків (а не констатації збитків, як про це стверджує захисту).

За таких обставин Суд відмовляє в задоволенні клопотання про визнання аудиторського звіту з додатками недопустимими доказами.

5.7. Захисник ОСОБА_15 просив визнати низку доказів недопустимими:

5.7.1. Довідки від 26.10.2020 (т.80 а.с.11-119) та 27.10.2020 (т.80 а.с.120-155), складені ОСОБА_53, з тих підстав, що спеціаліст не мав права надавати відповідні висновки у вказаному кримінальному провадженні та не міг бути повідомлений про кримінальну відповідальність за неправдивий висновок. За таких обставин, детектив із спеціалістом підмінили висновок експерта. Крім цього, ОСОБА_54 на момент складення довідки обіймав посаду детектива НАБУ, що свідчить про його упередженість.

Суд відхиляє вказані доводи з тих підстав, що зміст довідок фактично зводиться до аналізу договорів в частині зіставлення фінансових показників та здійснення на цій основі математичних розрахунків. При цьому, довідка не містить самостійних оціночних висновків щодо винуватості осіб, правової кваліфікації їх діянь чи остаточного конкретного розміру завданих збитків.

Залучення спеціаліста під час досудового розслідування є реалізацією дискреційних повноважень сторони обвинувачення, а не обов`язковою вимогою за наявності питань, які потребують використання спеціальних знань. Суд також ураховує, що ОСОБА_54 має економічну освіту (т.80 а.с.119а), а тому володів необхідним обсягом знань для здійснення відповідних розрахунків на основі опрацювання фінансово-господарської документації. Вказана довідка має ознайомчий характер і стала у подальшому предметом експертних досліджень, за результатами яких експерти провели самостійний аналіз документації, здійснили арифметичні розрахунки і надали власні висновки щодо підтвердження чи спростування обставин, викладених у довідках.

Причому, саме по собі неповідомлення спеціаліста про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивих висновків жодним чином не порушує права учасників провадження. Таке повідомлення має на меті забезпечити достовірність, об`єктивність і добросовісність відомостей, які надаються спеціалістом у рамках кримінального провадження. Водночас, попередження спеціаліста про кримінальну відповідальність не трансформує його процесуальний статус і не змінює його правову природу. Довідки підлягають оцінці судом у сукупності з іншими доказами у порядку ст. 94 КПК України та не мають наперед визначального значення для суду.

Розрахунок різниці між поставленою продукцією від ДП « ІНФОРМАЦІЯ_5 » до посередників та подальшою її реалізацією до кінцевих споживачів був проведений за результатами експертних досліджень, які повно і всебічно досліджені під час судового розгляду. Суд акцентує, що сторони провадження мали можливість реалізувати свої права на допит експертів з метою підтвердження або спростування обставин кримінального провадження.

Стосовно доводів захисника про упередженість спеціаліста Суд зазначає, що участь останнього має суто допоміжний функціональний характер та не пов`язана зі здійсненням процесуальних функцій з доведення чи спростування правових позицій сторін провадження. Він не оцінює правомірність дій причетних осіб та не надає їм кримінально-правової оцінки. Сторона захисту не надала жодних аргументів на користь заінтересованості спеціаліста у цьому кримінальному провадженні. Критерієм упередженості є не формальна належність особи до певного органу, а наявність конкретних обставин, які свідчать про її особисту зацікавленість, конфлікт інтересів або інший вплив на об`єктивність проведених дій. Сам факт службових відносин з органом досудового розслідування без додаткових даних не може вважатися достатнім для висновку про упередженість. Такий висновок можливий виключно за наявності конкретних доведених обставин, які виходять за межі його формального статусу.

5.7.2. Висновок від 07.05.2021 №211/7 з підстав 1) помилковості проведених розрахунків, оскільки з висновку незрозуміло, які саме числові показники бралися до уваги для визначення різниці вартості продукції, у тому числі в частині врахування сплати податку на додану вартість, 2) неповідомлення експерта про кримінальну відповідальність.

З метою забезпечення змагальності та підтвердження або спростування сумнівів сторони захисту щодо правильності проведених розрахунків Суд задовольнив клопотання захисту про допит експерта ОСОБА_21 . У судовому засіданні експерт ОСОБА_21 17.03.2026 пояснив, що використання різних числових показників зумовлено відмінністю сум, відображених у документах бухгалтерського обліку, з сумами, за якими дійсно реалізовано продукцію. Своєю чергою розрахунки різниці здійснювалися виходячи з фактичної реалізації продукції. При цьому, в багатьох випадках сума оплати при повторній реалізації продукції була вище цієї ж продукції під час поставки дилерам, що свідчить про переплату або фактичну недопоставку продукції.

Стосовно доводів про врахування податку на додану вартість експерт зазначив, що розрахунки були проведені відповідно до поставлених питань - як з урахуванням ПДВ, так і без нього. При цьому, первинні документи містили аналогічну інформацію щодо податків. Експерт окремо акцентував, що питання правильності нарахування чи сплати податків, їх сума та визначення податкового навантаження не входили до завдань вказаної експертизи. У межах експертного дослідження здійснено виключно порівняння вартості реалізації продукції.

Обставин, які свідчать про недопустимість висновку від 07.05.2021 №211/7, Суд не встановив.

Неповідомлення експерта про кримінальну відповідальність також не знайшли свого підтвердження та спростовуються змістом самого висновку експерта, відповідно до якого експерт попереджений про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, що підтверджується особистим підписом останнього (т.80 а.с.163).

5.7.3. Звіт від 21.05.2018, складений ОСОБА_55, з наданням консультаційних висновків, посилаючись на 1) неможливість останнього брати повторну участь у кримінальному провадженні, 2) відсутність спеціальних знань із вирішення економічних питань та 3) вихід за межі наданих повноважень.

За своєю правовою природою відповідний звіт спеціаліста не є доказом у розумінні КПК України. Положення кримінального процесуального законодавства не передбачають такого самостійного джерела доказів, як «консультаційний висновок спеціаліста». Відповідно він не може ототожнюватися з висновком експерта або розцінюватися у класичному розумінні ролі спеціаліста.

Сам по собі факт відрядження працівника органу, який надав консультаційний висновок, до НАБУ не свідчить автоматично про упередженість такого висновку або його недопустимість як джерела доказової інформації. Безумовно, з огляду на те, що досудове розслідування у цьому кримінальному провадженні на той час здійснювалося НАБУ, зазначена обставина потенційно може викликати певні сумніви щодо незалежності особи, яка готувала відповідний висновок, а відтак впливати на оцінку його переконливості та достовірності. Водночас такі сумніви не можуть ґрунтуватися виключно на припущеннях або самому факті відрядження. Для визнання їх обґрунтованими необхідно встановити конкретні обставини, які б свідчили про наявність у особи особистої заінтересованості у результатах кримінального провадження, її залежності від сторони обвинувачення або впливу останньої на зміст сформульованих висновків.

У цьому конкретному випадку таких обставин не встановлено. Матеріали провадження не містять відомостей про те, що автор консультаційного висновку був залучений до проведення досудового розслідування, брав участь у прийнятті процесуальних рішень, входив до складу слідчої групи чи групи прокурорів, або будь-яким іншим чином був пов`язаний із формуванням позиції сторони обвинувачення. Так само відсутні дані про те, що його перебування у відрядженні до НАБУ впливало на зміст наданих ним висновків чи позбавляло його професійної самостійності при їх підготовці.

Більше того, консультаційний висновок підлягає оцінці судом не через особу його автора чи місце його перебування на момент складання, а насамперед через зміст наведених у ньому міркувань, їх логічність, повноту, узгодженість з іншими доказами та належне обґрунтування зроблених висновків. Тому сама по собі наявність організаційного чи службового зв`язку між автором висновку та органом досудового розслідування не може бути достатньою підставою для відхилення такого висновку або визнання його неналежним доказовим джерелом.

Отже, хоча факт відрядження працівника ІНФОРМАЦІЯ_6 до ІНФОРМАЦІЯ_31 об`єктивно може бути врахований судом під час оцінки переконливості консультаційного висновку, він не є достатнім для висновку про його недостовірність чи упередженість за відсутності конкретних доказів впливу сторони обвинувачення на зміст цього документа або залежності його автора від результатів кримінального провадження. Суд не може підміняти встановлені факти припущеннями, а тому оцінка такого висновку має здійснюватися виходячи з його змісту та підтвердження викладених у ньому тверджень іншими матеріалами справи.

Щодо інших доводів захисту, то Суд вже надав оцінку участі спеціаліста ОСОБА_56 в цьому кримінальному провадженні у пункті 5.7.1 цього вироку, тому не вбачає за доцільне повторювати відповідні мотиви.

5.7.4. Висновок від 30.08.2017 №1041/07701 (т.83 а.с.27-65), посилаючись на: 1) ненадання експертам документів сторони захисту, що свідчить про передчасність і неповноту висновку, 2) необізнаність експертів щодо обставин справи, зокрема в частині вимушеності укладення договорів, 3) припущення щодо можливого зменшення економічної вигоди.

У відповідності до ст. 101 КПК України кожна із сторін кримінального провадження має право залучити експерта та надати до суду відповідний висновок суду для підтвердження або спростування обставин, які мають значення для кримінального провадження. Реалізуючи принципи змагальності та диспозитивності, сторони на власний розсуд визначають перелік питань та обсяг матеріалів, які надаються для дослідження. Водночас експерт має право заявити клопотання про надання додаткових матеріалів або ставити запитання у разі, якщо наданих документів недостатньо для проведення повного та обґрунтованого експертного дослідження (ст.69 КПК України). Втім, експерт не наділений повноваженнями чи обов`язком самостійно збирати докази шляхом звернення до сторони захисту для отримання документів, які сторона захисту вважає за доцільне дослідити.

Відтак, доводи сторони захисту фактично зводяться до незгоди з результатами проведеної експертизи та оцінкою матеріалів, що не може бути підставою для визнання висновку експерта недопустимим доказом.

З метою забезпечення змагальності та підтвердження або спростування сумнівів сторони захисту щодо певних аспектів проведеної експертизи Суд задовольнив клопотання захисту про допит експертів ОСОБА_28 та ОСОБА_29 . Таким чином, обвинувачені і захисники мали можливість поставити запитання експерту в рамках проведеного експертного дослідження.

Суд також відхиляє доводи сторони захисту щодо недослідження експертами обставин вимушеності укладення договорів.

Під час допиту у судових засіданнях 31.03.2026, 07.04.2026, 10.04.2026 експерти ОСОБА_28 і ОСОБА_29 зазначили, що висновки про можливість у підприємства укладати прямі договори з кінцевими споживачами ґрунтувалися на відсутності законодавчих обмежень такої прямої співпраці, а також наявності попередніх взаємовідносин з відвантаження продукції через іншого посередника. Відомості про кінцевих споживачів не були приховані і були відомі державному підприємству.

Експерти пояснили, що підприємство відвантажувало товари за однією ціною, але кінцеві споживачі закуповували вказаний товар за іншою, вищою, ціною. Кінцеві споживачі мали прямі угоди з цією компанією з приводу постачання інших товарів, і висловлювали наміри укладати прямі угоди. Виходячи з цього, підприємство економічно мало можливість реалізовувати товари безпосередньо кінцевим споживачам, але фактично не здійснювало цього.

Втім, визначення правомірності або протиправності дій службових осіб підприємства, оцінка мотивів укладення договорів, відсутність чи наявність складу кримінального правопорушення не входять до предмету експертизи та належить до виключної компетенції суду.

Експерти також зазначили, що категорія збитків у межах експертного дослідження оцінювалась з економічної точки зору як недоотриманий прибуток або зменшення економічної вигоди. Різниця у вартості фактично відображає економічні втрати підприємства. При цьому, формулювання про зменшення економічної вигоди є не припущенням, а економічним поняттям, і воно є незмінним.

Оцінюючи цей висновок експерта, Суд не враховує посилання сторони захисту про дисциплінарні провадження щодо зазначених експертів, відмовивши у задоволенні клопотання про долучення відповідних матеріалів до судової справи, оскільки наведені стороною обставини не мають належного зв`язку з предметом доказування у цьому кримінальному провадженні.

Зокрема, дисциплінарні провадження, на які посилається сторона захисту, стосувалися іншого періоду діяльності експертів, ніж той, у якому ними було складено досліджуваний у цьому кримінальному провадженні висновок, а також не стосувалися обставин проведення саме цієї експертизи, методики її виконання, вихідних даних, використаних експертом матеріалів чи змісту відповідного висновку. Таким чином, сам факт існування дисциплінарного провадження щодо експерта в іншому часовому та фактичному контексті не дає підстав автоматично ставити під сумнів належність, допустимість чи достовірність конкретного висновку, наданого ним у цьому кримінальному провадженні.

При цьому Суд виходить із необхідності розмежовувати дві різні за своїм предметом обставини: професійну поведінку експерта в межах інших правовідносин та якість, обґрунтованість і достовірність конкретного експертного дослідження, яке є доказом у цьому провадженні. Наявність дисциплінарного провадження сама по собі не встановлює факту порушення експертом вимог під час проведення експертизи у цій справі, тим більше не підтверджує неправильності зроблених ним висновків.

Так само Суд враховує, що дисциплінарне провадження не є тотожним установленню факту професійного порушення. Саме по собі його відкриття, проведення або навіть наявність у певний момент часу не свідчить про встановлену неправомірність дій відповідного експерта. Для того щоб такі обставини могли мати доказове значення у цьому кримінальному провадженні, сторона захисту мала б продемонструвати їх конкретний зв`язок із досліджуваним висновком: зокрема, вказати, які саме порушення, встановлені в межах дисциплінарного провадження, допущені під час проведення цієї експертизи, яким чином вони вплинули на її результати та чому це ставить під обґрунтований сумнів висновки експерта. Суд також враховує часовий критерій. Обставини, які виникли або стали предметом дисциплінарної оцінки до чи після складення відповідного експертного висновку, за відсутності будь-якого зв`язку з обставинами його підготовки, очевидно не можуть самі по собі характеризувати правильність висновків, зроблених експертом на момент проведення дослідження.

Водночас це не означає принципової неможливості врахування відомостей про професійну діяльність експерта під час оцінки його висновку. Однак такі відомості можуть мати значення лише за умови, якщо вони безпосередньо стосуються компетентності експерта, дотримання ним встановленої процедури, методики проведення саме відповідного дослідження або інших обставин, здатних обґрунтовано вплинути на оцінку конкретного доказу. У цьому ж випадку такого зв`язку сторона захисту не довела.

Отже, Суд не встановив належного фактичного та предметного зв`язку між зазначеними стороною захисту дисциплінарними провадженнями та експертними висновками, які є предметом оцінки в цьому кримінальному провадженні.

Інші доводи сторони захисту щодо дотримання формальних вимог під час складення висновку експерта не суттєвими і не впливають на його доказову спроможність.

За таких обставин Суд не встановив підстав вважати, що висновок експерта від 30.08.2017 №1041/07701 отриманий із істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону і має бути визнаний недопустимим, або інших обставин, які можуть свідчити про недостовірність викладених висновків.

5.7.5. Висновок експерта від 22.11.2018 №11644/18-72 (т.83 а.с.142-156), посилаючись на: 1) недопустимість аудиторського звіту, на основі якого побудований висновок, 2) вихід за межі своєї компетенції, зазначивши про збитки; 3) відсутність усього пакету документів у розпорядженні експерта; 4) неврахування сплачених податків з боку ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_9 », які надійшли до державного бюджету.

Суд надав вичерпну оцінку аналогічним аргументам в п. 5.6 цього вироку, зокрема щодо аудиторського звіту, повноважень аудитора та обсягу досліджених документів.

Сплата загальнообов`язкових платежів суб`єктами господарювання не впливає на різницю вартості реалізованої продукції державним підприємством посередникам та подальшої реалізації ними цієї ж продукції кінцевим споживачам.

Податки, збори та інші обов`язкові платежі є встановленими законом публічно-правовими обов`язками суб`єктів господарювання перед державою та не становлять економічної вигоди, отриманої державним підприємством від реалізації власної продукції. Сплата таких платежів відбувається вже після отримання суб`єктом господарювання доходу та не впливає на факт формування ціни продажу продукції на відповідному етапі її реалізації. Визначаючи економічний результат господарської операції, необхідно враховувати, що різниця між ціною реалізації продукції державним підприємством і ціною її подальшого продажу кінцевому споживачу характеризує той додатковий дохід, який був отриманий посередником завдяки участі у відповідному ланцюгу постачання. Сам факт того, що з отриманого доходу посередник у подальшому сплатив податки та інші обов`язкові платежі, не змінює ані розміру такої різниці, ані джерела її виникнення.

Інше тлумачення фактично означало б, що будь-яке відчуження майна або продукції за заниженими цінами не може завдати майнової шкоди лише тому, що особа, яка отримала відповідну економічну вигоду, у подальшому виконала свій податковий обов`язок. Проте виконання встановлених законом податкових зобов`язань не усуває наслідків господарської операції та не відновлює майнове становище особи, яка реалізувала продукцію на менш вигідних умовах.

Крім того, обов`язкові платежі сплачуються незалежно від того, хто саме отримав дохід від реалізації продукції - державне підприємство чи посередник. За умови реалізації продукції безпосередньо кінцевому споживачу або за вищою ціною відповідні податкові наслідки виникли б і для державного підприємства. Тому факт сплати посередником податків не може розглядатися як компенсація різниці між ціною реалізації продукції державним підприємством та ціною її подальшого продажу кінцевому споживачу.

Сама по собі сплата податків свідчить лише про виконання суб`єктом господарювання вимог податкового законодавства та не спростовує того, що економічний результат від збільшення вартості продукції був отриманий саме посередником, а не державним підприємством. Відтак для оцінки наслідків відповідних господарських операцій значення має розмір доходу та прибутку, який був перерозподілений на користь посередників, тоді як сплата загальнообов`язкових платежів не впливає на встановлення самого факту існування та розміру такої різниці.

До того ж податки не є витратами, які створюють додану вартість товару. Якщо посередник не здійснював жодних виробничих, логістичних, маркетингових чи інших економічно виправданих функцій, а лише перепродав ту саму продукцію тому самому або заздалегідь визначеному покупцю, то різниця між ціною придбання та ціною реалізації становить не плату за створену економічну цінність, а фактично перерозподілений на користь посередника дохід. Сплата з цього доходу податків не змінює його природи та не пояснює причин виникнення такої різниці у цінах.

Проведені експертні дослідження в рамках цього провадження мали на меті встановити економічну різницю між цінами реалізації вибухових речовин, що оцінюється в якості недоотриманого доходу підприємством, який останнє мало реальну можливість отримати. Відтак, визначення податкового навантаження чи надходжень до бюджету за рахунок сплачених податків не є предметом експертиз.

Таким чином, доводи сторони захисту не спростовують проведених розрахунків і не впливають на методологію визначення математичної різниці між сумами реальної реалізації.

Використання експертом терміну «збитки» корелюються із питаннями, поставленими перед експертом стороною обвинувачення, та обумовлені економічним аналізом договірних відносин між суб`єктами господарювання. Твердження експерта не можуть досліджуватися ізольовано від характеру поставлених запитань.

Суд зважує, що використання поняття «збитки» у рамках судово-економічної експертизи носить насамперед економічний характер і не є тотожним розумінню «збитків» у кримінально-правовій площині. Вказане не свідчить про надання експертом правової оцінки дій обвинувачених, питання винуватості, юридичного факту заподіяння збитків чи вирішення інших питань, які віднесені до виключних повноважень суду.

Причому Суд надає власну оцінку викладеним висновкам експерта на підставі повного, всебічного і неупередженого дослідження всіх обставин кримінального провадження і у сукупності з іншими доказами. Жоден доказ, у тому числі висновок експерта, не оцінюється поза контекстом встановлених обставин провадження і ізольовано від інших доказів, не має наперед встановленої сили та не обов`язковим для суду. Проведення експертного дослідження та отримані висновки не свідчать про автоматичну беззаперечну констатацію конкретного факту, а підлягає перевірці, критичній оцінці та співставленні із іншими доказами, дослідженими під час судового розгляду.

Аналогічно використання формулювань «ризик втрачання державних коштів» не свідчить про остаточне встановлення факту спричинення шкоди, а лише вказує на ймовірність певних економічних наслідків. Встановлення їх реальності та правова оцінка є повноваженнями суду.

Інші доводи сторони захисту щодо дотримання формальних вимог під час складення висновку експерта не є суттєвими і не впливають на його доказову спроможність.

Відтак, відсутні підстави для висновку про вихід експерта за межі своєї компетенції.

За таких обставин Суд відхиляє доводи захисника і відмовляє в задоволенні клопотання про визнання вказаних доказів недопустимими.

5.8. Захисник ОСОБА_16 просив визнати недопустимими докази, зібрані на підставі ухвал слідчих суддів у справах №760/1183/18, №760/1787/19 та №760/22228/19 про тимчасовий доступ до речей і документів. Клопотання мотивував тим, що доступ до речей і документів відбувався поза строком дії судових рішень.

Згідно з ч.1 ст.86 КПК України доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Відповідно до вимог ч.1 ст.87 КПК України недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.

У кримінальному процесуальному праві загальновизнаними є такі критерії допустимості доказів: належне джерело; належний суб`єкт; належна процесуальна форма; належна фіксація; належна процедура; належний вид способу формування доказової основи. В аспекті належного суб`єкта, зокрема, слід розглядати і орган досудового розслідування. Водночас, закріплена у КПК України засада публічності передбачає обов`язок прокурора, слідчого в межах своєї компетенції вжити всіх передбачених законом заходів для встановлення події кримінального правопорушення та особи, яка його вчинила. Сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) дій і негласних слідчих (розшукових) дій, витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених КПК (ч.2 ст.93 КПК України).

Реалізація тимчасового доступу до речей і документів фактично є обов`язком слідчого, передбаченим ч.1 ст.92 КПК України. Згідно з приписами ст.165 КПК України особа, яка зазначена в ухвалі слідчого судді про тимчасовий доступ до речей і документів як володілець речей або документів, зобов`язана надати тимчасовий доступ до зазначених в ухвалі речей і документів особі, зазначеній у відповідній ухвалі слідчого судді. Така особа зобов`язана пред`явити особі, яка зазначена в ухвалі як володілець речей і документів, оригінал ухвали про тимчасовий доступ до речей і документів та вручити її копію. Особа, яка пред`являє ухвалу про тимчасовий доступ до речей і оригіналів або копій документів, зобов`язана залишити володільцю речей і оригіналів або копій документів опис речей і оригіналів або копій документів, які були вилучені на виконання ухвали слідчого судді.

Разом з тим, ч.1 ст.113 КПК України визначає процесуальні строки як встановлені законом або відповідно до нього прокурором, слідчим суддею або судом проміжки часу, у межах яких учасники кримінального провадження зобов`язані (мають право) приймати процесуальні рішення чи вчиняти процесуальні дії. Оскільки за своєю юридичною природою процесуальні дії або утримання від них виступають засобом реалізації суб`єктивних прав і юридичних обов`язків учасників правовідносин, то й процесуальні строки поділяються на строки реалізації права та строки виконання обов`язку. Їх недотримання спричиняє різні правові наслідки. Закінчення строків реалізації права призводить до втрати можливості з боку носія цього права ним скористатися. Строк реалізації права може бути поновлений у встановленому порядку з відновленням і втраченої у зв`язку із закінченням строку можливості реалізувати право20.

Закінчення строку виконання обов`язку не спричиняє його припинення. Обов`язкова дія повинна бути виконана і після закінчення строку, крім випадків коли виконання обов`язку призведе до порушення прав учасників провадження. Пропуск строку виконання обов`язку, на відміну від пропуску строку реалізації права, спричиняє застосування до осіб, що пропустили строк, дисциплінарних стягнень, якщо строк пропущений оперативним підрозділом, слідчим, прокурором, слідчим суддею або суддею, або заходів забезпечення кримінального провадження, якщо строк пропущений учасником кримінального провадження.

Відповідно до ч.1 ст.159 КПК України тимчасовий доступ до речей і документів полягає у наданні стороні кримінального провадження особою, у володінні якої знаходяться такі речі і документи, можливості ознайомитися з ними, зробити їх копії та вилучити їх (здійснити їх виїмку). Зокрема, положення цієї норми застосовуються у тих випадках, коли ті чи інші докази не можуть бути отримані внаслідок наявності певних перешкод для цього (наприклад, наявність охоронюваної законом таємниці досудового розслідування). Саме по собі отримання доказів, які використовуються стороною обвинувачення для доведення вини певної особи, не може бути визнане таким, що порушує права цієї особи.

Стаття 2 КПК України визначає завданнями кримінального провадження захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорону прав, свобод і законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого досудового розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до кримінальної відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Послідовність викладення в диспозиції правової норми наведених вище завдань дає підстави для висновку, що застосування належної юридичної процедури є не самоціллю, а важливою умовою досягнення результатів кримінального судочинства, визначених законодавцем як пріоритетні, - захисту особи, суспільства та держави від злочинних посягань, охорони прав і свобод людини, забезпечення оперативного й ефективного розкриття кримінальних правопорушень і справедливого судового розгляду. Невідповідність тим чи іншим вимогам закону нівелює доказове значення відомостей, одержаних у результаті відповідних процесуальних дій, не в будь-якому випадку, а лише в разі, якщо вона призвела до порушення прав людини і основоположних свобод або ж ставить під сумнів походження доказів, їх надійність і достовірність. Адже для прийняття законного й обґрунтованого рішення суд має отримувати максимально повну інформацію щодо обставин, які належать до предмета доказування, надаючи сторонам у змагальній процедурі достатні можливості перевірити й заперечити цю інформацію.

В основі встановлених кримінальним процесуальним законом правил допустимості доказів лежить концепція, відповідно до якої в центрі уваги суду повинні знаходитися права людини і виправданість втручання в них держави незалежно від того, яка саме посадова особа обмежує права.

За таких умов імперативною законодавчою забороною використовувати результати процесуальних дій як докази охоплюються випадки, коли недотримання процедури їх проведення призвело до порушення конвенційних та/або конституційних прав і свобод людини. Відтак, у кожному з вищезазначених випадків простежується чіткий зв`язок правил допустимості доказів із фундаментальними правами і свободами людини, гарантованими Конвенцією та/або Конституцією України.

З огляду на зазначене Суд, вирішуючи питання про вплив порушень порядку проведення процесуальних дій на доказове значення отриманих у їх результаті відомостей, повинен з`ясувати вплив цих порушень на ті чи інші конвенційні або конституційні права людини, зокрема встановити, наскільки процедурні недоліки «зруйнували» або звузили ці права або ж обмежили особу в можливостях їх ефективного використання.

Захист не обґрунтував, яким чином заявлені ними порушення строку виконання тимчасового доступу до речей і документів порушили права і гарантії сторони захисту або іншим чином мали вплив на їх реалізацію. Крім цього, у матеріалах провадження відсутні відомості про примус володільця речей надати відповідні відомості або інші дані, які свідчать про порушення прав, свобод та інтересів учасників кримінального провадження.

Досліджуючи обставини вчиненого кримінального правопорушення і докази, надані на їх підтвердження та спростування, Суд не встановив істотного порушення прав і свобод людини при реалізації тимчасового доступу до речей і документів, а також подальше використання отриманих даних в якості доказів у кримінальному провадженні, яке розглядається.

За таких обставин Суд відмовляє в задоволенні клопотання захисника ОСОБА_16 про визнання недопустимими доказів, отриманих внаслідок відповідних заходів забезпечення кримінального провадження.

5.9. Захисник ОСОБА_14 просив визнати недопустимим доказом протокол огляду інформації з Єдиного реєстру податкових накладних ІНФОРМАЦІЯ_39 щодо реалізації аміачної селітри та нітрату амонію у період 2013-2015 роках резидентами України від 02.02.2022 (т.88 а.с.1-17), посилаючись на те, що предметом порівняння була інша аміачна селітра, а також не були враховані обставини відсутності договірних відносин з іншими виробниками продукції.

Суд попередньо зазначив критерії допустимості доказів: належні джерело, суб`єкт, процесуальна форма, фіксація, процедура та вид способу формування доказової основи.

Огляд є слідчою (розшуковою) дією, яка спрямована на виявлення та фіксацію відомостей, що мають значення для встановлення обставин вчинення кримінального правопорушення (ч. 1 ст.237 КПК України).

Наведені захисником ОСОБА_14 аргументи захисника не стосуються процесуального порядку проведення відповідної слідчої дії, а обумовлені безпосередньою оцінкою змісту зафіксованих відомостей та повноти проведеного аналізу. Сам по собі факт незгоди сторони захисту із викладеними обставинами або змістовним наповненням не свідчить про порушення вимог кримінального процесуального законодавства чи істотного порушення прав учасників провадження. Своєю чергою, оцінка вказаного протоколу з точки зору його належності та узгодженості з іншими доказами, у тому числі через його значення для доведення чи спростування обставин кримінального провадження, вже надана Судом.

Отже, Суд відмовляє в задоволенні клопотань захисників про визнання протоколів огляду від 02.02.2022 та 18.10.2021 недопустимими доказами.

5.10. Захисник ОСОБА_14 просив визнати протоколи від 08.09.2016 (т.20 а.с.127-139, 141-142) та компакт диски МНІ DVD-R №6439 від 16.08.2016 (т.92 а.с.140) та МНІ DVD-R №6444 від 16.08.2016 (т.92 а.с.143) недопустимими доказами. Аргументи захисника зводились до наступного:

- протоколи здобуті неуповноваженим органом із порушенням звернення до суду;

- порушено строк у 24 години для передачі результатів прокурору;

- відсутні відомості про спосіб упакування носія інформації з аудіозаписами, некоректно зазначено період проведення заходу та не зазначено технічні засоби фіксування.

5.10.1. Суд не бере до уваги доводи пов`язані з неуповноваженим органом, оскільки Суд надав їм вичерпну оцінку в пункті 5.2 цього Вироку.

5.10.2. Стосовно порушення 24-годинного строку передачі результатів проведення НС(Р)Д прокурору Суд зазначає таке. Відповідно до ч.3 ст.252 КПК України протоколи про проведення негласних слідчих (розшукових) дій з додатками не пізніше ніж через двадцять чотири години з моменту припинення зазначених негласних слідчих (розшукових) дій передаються прокурору.

Суд вже констатував, що процесуальні строки поділяються на строки реалізації права та строки виконання обов`язку21. Їх недотримання спричиняє різні правові наслідки. Закінчення строків реалізації права призводить до втрати можливості з боку носія цього права ним скористатися. Закінчення строку виконання обов`язку не спричиняє його припинення. Обов`язкова дія повинна бути виконана і після закінчення строку, крім випадків, коли виконання обов`язку призведе до порушення процесуальних прав учасників провадження. Оскільки складення протоколу за результатами проведення НС(Р)Д та направлення його прокурору є обов`язком працівника оперативного підрозділу, то пропущення ним строку виконання обов`язку не спричиняє його припинення. Перевищення визначеного кримінальним процесуальним законом строку порушує порядок кримінального процесу, невід`ємною складовою якої є встановлені законом строки передачі прокурору протоколу про проведення НС(Р) Д. Втім, таке порушення не має істотного впливу на права підозрюваного, зокрема й на можливості його захисту, а впливає виключно на оперативність досудового розслідування і своєчасність прийняття рішень прокурором задля його забезпечення у встановлені процесуальні строки. Тому недотримання строку передачі прокурору протоколів за результатами проведених негласних заходів не свідчить про недопустимість результатів цих НС(Р)Д22.

Відповідно до матеріалів провадження заступник начальника Головного управління контррозвідувального захисту інтересів держави у сфері економічної безпеки 09.09.2016 направив вказані протоколи на адресу військової прокуратури Південного регіону України та зареєстровані 10.09.2016 (т.92 а.с.168-169), тобто фактично відповідний обов`язок виконаний.

5.10.3. Доводи про відсутність окремих відомостей в протоколі та невідповідності вказаних дат в контексті неможливості їх використання Суд відхиляє з таких міркувань.

Вимоги, регламентовані у ч. 3 ст. 104 КПК України, є загальними і варіюються залежно від виду процесуальної дії. Основною метою складення протоколу є фіксація ходу і результатів процесуальної дії. Відображені у вказаних протоколах від 08.09.2016 відомості дозволяють встановити умовні частини протоколу, місце і час його складення, період проведення НС(Р)Д відповідно до ухвали слідчого судді, мобільний термінал зв`язку, а також особу, яка склала вказаний протокол.

Незазначення у протоколі НС(Р)Д ідентифікаційних ознак і технічних характеристик засобів фіксації, які застосовувалися під час проведення процесуальної дії, не може вважатися істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та свідчити про наявність підстав для визнання недопустимими зафіксованих результатів цих дій23. Вказане не свідчить про істотне порушення прав підозрюваних/обвинувачених з огляду на те, що методи проведення такої категорії слідчих дій не підлягають розголошенню.

Аналогічно відсутність деталей щодо способу пакування носія інформації не може автоматично свідчити про недопустимість відповідного доказу або його недостовірність за відсутності інших даних про спотворення чи фальсифікації такого доказу.

Вказані носії інформації безпосередньо досліджені у судових засіданнях 21.02.2025 та 18.03.2025. Порушення цілісності носіїв інформації або неможливості перевірити зафіксовані відомості Суд не встановив.

Зі змісту вказаних протоколів вбачається, що розбіжність у датах проведення НС(Р)Д обумовлена специфікою здійснення комплексу заходів, пов`язаних із проведенням зняття інформації з транспортних телекомунікаційних джерел. Складені протоколи містять відомості про конкретний часовий проміжок зафіксованої інформації, які, на думку сторони обвинувачення, мають значення для кримінального провадження - з 14.07.2016 по 16.08.2016. При цьому, проведення НС(Р)Д відповідного виду може охоплювати тривалий період технічного фіксування значного масиву інформації, протягом якого не всі дані матимуть доказове значення для встановлення обставин кримінального провадження. Отже, саме по собі зазначення у протоколах загального часу, протягом якого здійснювалась фіксація, та конкретного проміжку, висвітленого в протоколі, не свідчить про суперечність чи недостовірність відомостей у цьому протоколі і не вказує на порушення порядку проведення слідчої дії.

5.10.4. Суд також відхиляє доводи, що аудіозаписи за результатами слідчої дії з огляду на те, що вони зафіксовані на компакт-дисках шляхом створення копії, а первинні носії такої інформації створені в іншому провадженні і суду не надавалися.

Відповідні записи є електронними доказами - документами, допустимість яких згідно з ч.2 ст.8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» не можна заперечувати лише на тій підставі, що вони мають електронну форму. Головною особливістю такого документа є відсутність жорсткої прив`язки до конкретного матеріального носія. Один і той же електронний документ може існувати на різних носіях, і всі такі документи, ідентичні за змістом, можуть розглядатися як оригінали і відрізнятися один від одного лише за датою і часом створення. Отже, записані на оптичні диски аудіофайли, посилання на які міститься у протоколах за результатами НС(Р)Д, є оригіналом електронного документа - звукозапису, одержаного у результаті НСРД і наданого суду відповідно до вимог ч. 3 ст. 99 КПК України24.

Визначальним в цьому випадку є не матеріальна форма носія як такого, а змістовна складова такого доказу, тобто відомості, які зафіксовані на ньому та які можуть бути сприйняті, досліджені та оцінені судом у сукупності з іншими доказами. Безпосередньому дослідженню під час судового розгляду підлягає насамперед зміст інформації, а не його форма відтворення. Така інформація може бути зафіксована на різних носіях без втрати її доказового значення за умови збереження автентичності, цілісності та можливості перевірити відповідні дані.

Суд також зважує, що сторона захисту не зверталася до суду з клопотаннями про витребування, огляд чи безпосереднє дослідження у судовому засіданні первинних носіїв інформації. Формальний вигляд матеріального носія інформації не може свідчити про недостовірність чи спотворення зафіксованої інформації.

При цьому, прокурор під час судового розгляду підтвердив, що первинно матеріальний носій створений в іншому кримінальному провадженні №52017000000000675, матеріали якого виділені в окреме провадження.

Суд не встановив обставин, які свідчать про фальсифікацію записів, їх монтаж, зміну змісту чи інші істотні порушення, здатні поставити під сумнів достовірність отриманої інформації.

За таких обставин Суд відмовляє в задоволенні клопотання про визнання протоколів від 08.09.2016 та компакт дисків МНІ DVD-R №6439 від 16.08.2016 та МНІ DVD-R №6444 від 16.08.2016 недопустимими доказами.

5.11. Сторона захисту неодноразово акцентувала на колегіальному характері прийняття рішень про укладення договорів поставки вибухових речовин. Суд відхиляє доводи сторони захисту про те, що сама по собі участь у підготовці відповідних рішень інших структурних підрозділів, їх погодження чи візування виключають наявність у діях обвинувачених складу кримінального правопорушення або свідчать про відсутність у нього умислу.

Такий підхід ґрунтується на хибному ототожненні внутрішньої організації діяльності підприємства із кримінально-правовою оцінкою поведінки конкретної службової особи. Погоджувальні процедури мають на меті забезпечення належного документообігу, розподілу функцій між структурними підрозділами та дотримання адміністративного порядку прийняття рішень. Водночас вони не створюють презумпції законності змісту відповідного рішення та не можуть бути інструментом звільнення особи від кримінальної відповідальності у випадку, коли встановлено, що вона діяла умисно та всупереч вимогам закону.

Сам факт того, що певний документ пройшов визначені внутрішні етапи погодження, не свідчить про відсутність у діях обвинуваченого ознак кримінального правопорушення. Кожен учасник погоджувальної процедури здійснює перевірку лише в межах наданої йому компетенції та обсягу інформації, якою він володіє. Відтак погодження документа іншими посадовими особами не означає, що ними перевірялися всі фактичні обставини, які мали значення для прийняття рішення, або що вони були обізнані з усією сукупністю відомостей, відомих обвинуваченому. У цьому випадку погоджувальний механізм не передбачав комплексної оцінки господарських відносин, доцільності залучення посередницьких структур, їхньої ролі, альтернативних отримувачів, реальної можливості укладення інших договорів або ж економічні наслідки укладення договорів для державного підприємства у перспективі декількох років. При цьому працівники не були повною мірою обізнані з усіма аспектами договірних відносин державного підприємства та інформацією щодо дійсних обставин реалізації продукції до кінцевих споживачів, у тому числі в контексті формування ціноутворення.

Більше того, саме існування багаторівневої системи погоджень не виключає можливості використання її окремою особою як засобу створення зовнішньої видимості законності власних дій. Формальне дотримання внутрішніх процедур не змінює правової природи діяння, якщо встановлено (як в цьому випадку), що особа, усвідомлюючи його протиправність, свідомо ініціювала, організувала або реалізувала відповідне рішення з метою досягнення незаконного результату.

Умисел як обов`язкова ознака суб`єктивної сторони кримінального правопорушення характеризує психічне ставлення конкретної особи до власної поведінки та її наслідків. Його наявність або відсутність визначається не кількістю службових осіб, які брали участь у погодженні документа, а тим, чи усвідомлював обвинувачений фактичні обставини, що надавали його діям протиправного характеру, чи передбачав наслідки своїх дій та чи бажав або свідомо допускав їх настання.

Отже, наявність погоджувальних процедур, участь інших структурних підрозділів або посадових осіб у підготовці чи погодженні відповідних документів сама по собі не виключає ні складу кримінального правопорушення, ні умисної форми вини обвинуваченого. Протилежний висновок фактично означав би, що будь-яке протиправне рішення, ухвалене в межах складної адміністративної процедури, автоматично втрачало б кримінально-правове значення лише через проходження ним передбачених внутрішніх стадій погодження. Такий підхід суперечив би принципу індивідуальної кримінальної відповідальності, відповідно до якого кожна особа відповідає за власні умисні дії, а не за сам факт існування колегіальних чи багаторівневих механізмів прийняття управлінських рішень.

За таких обставин внутрішня адміністративна процедура юридичної особи не може підміняти кримінально-правову оцінку конкретної службової особи.

До цього слід додати, що саме на генерального директора і директора комерційного як на уповноважених осіб підприємства, які мали діяти в його інтересах, покладалися ключові обов`язки забезпечення здійснення ефективної господарської діяльності, зокрема:

1) забезпечення отримання максимального прибутку та результату;

2) організація роботи з аналізу ефективності каналів збуту, найбільш ефективних і доцільних форм і методів реалізації продукції, а також послуг посередників;

3) забезпечення ефективного використання закріпленого за підприємством державного майна;

4) прийняття управлінських рішень в інтересах підприємства та усвідомлення настання відповідності за можливі наслідки,

Отже, сама по собі наявність на підприємстві погоджувальних процедур не спростовує фактичних обставин, визнаних Судом доведеними, в тому числі протиправного характеру дій обвинувачених.

5.12. На спростування розміру збитків/ризику настання збитків сторона захисту надала висновки експертів від 22.08.2022 №СЕ-19/104-22/12801-ЕК (т.95 а.с.24-58), від 19.04.2017 №19/04/17-2 (т.134 а.с.8-46) та від 13.05.2017 №13/05/17-2 (т.134 а.с.47-165), які Суд відхиляє з таких міркувань.

5.12.1. Основні висновки експерта у висновку №СЕ-19/104-22/12801-ЕК фактично зводяться до неможливості використання категорії «збитки» з огляду на її багатозначність. Натомість такий формальний підхід ґрунтується суто навколо правової інтерпретації окремих категорій, а не вирішення економічних завдань, які були предметом експертного дослідження. Саме по собі існування різних експертних підходів до визначення поняття «збитки» 1) не спростовує економічних наслідків, 2) не виключає можливості дослідження механізму формування ціни та 3) не перешкоджає встановленню різниці між ціною реалізації продукції державним підприємством та подальшою реалізацією цієї ж продукції через посередницькі структури. Відтак наведені аргументи не нівелюють економічних висновків, а фактично зводяться до дискусії про розуміння відповідних категорій.

Поза межами наданого дослідження залишилися ключові економічні аспекти спірних правовідносин: модель реалізації продукції через посередницькі структури, реальність можливості укладення прямих договорів, доцільність залучення посередників, обґрунтованість причин відмови від прямих відносин тощо.

Більше того, Суд встановив, що окремі висновки експерта виходять за межі спеціальних економічних знань і стосуються оцінки доказів, визначення їх доказового значення та можливості їх використання. Такі повноваження відносяться до виключної компетенції суду і не можуть підмінятися висновком експерта.

Таким чином, вказаний висновок не містить самостійного економічного спростування обставин, які є предметом доказування у цьому кримінальному провадженні, а ґрунтується переважно на процесуальних оцінках та інтерпретації термінології, що виходить за межі компетенції експерта.

5.12.2. Висновки експертів від 19.04.2017 №19/04/17-2 (т.134 а.с.8-46) та від 13.05.2017 №13/05/17-2 (т.134 а.с.47-165) не підтверджують та не спростовують обставин кримінального провадження, що становлять предмет судового розгляду. Предметом цих експертиз стали окремі аспекти здійснення господарської діяльності ДП « ІНФОРМАЦІЯ_5 », його взаємовідносини з іншими суб`єктами господарювання та інші напрямки діяльності підприємства, які безпосередньо не стосуються механізму реалізації вибухових речовин державним підприємством кінцевим споживачам через посередників у період 2011-2016 років. При цьому, у вказаних висновках експертів залишені поза увагою укладені договори між ДП « ІНФОРМАЦІЯ_5 » з ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_7 », ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_8 » та ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_9 » (у тому числі в частині реальності виконання посередницьких функції та відвантаження на склади кінцевих споживачів), а також низки договорів, укладених з посередницькими структурами, ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_12 » та ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_16 ». Наведені висновки не містять комплексного аналізу спірних відносин та операцій у контексті пред`явленого обвинувачення, не ставлять під сумнів інші докази, досліджені під час судового розгляду, не спростовують встановлених судом фактичних обставин.

5.13. Під час судового розгляду сторона захисту наполягала на вимушеному характері співпраці ДП « ІНФОРМАЦІЯ_5 » з ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_9 ». Суд не бере до уваги ці аргументи захисту, як такі, що не відповідають встановленим фактичним обставинам провадження, виходячи із такого:

- ДП « ІНФОРМАЦІЯ_5 » жодного разу не зверталось до уповноважених органів про зловживання ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_9 » монопольним становищем на ринку сировини або інші порушення законодавства про захист економічної конкуренції (т.85 а.с.223, 230, 237, 238, 240). Натомість, звернення ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_9 » не містять реальних обставин збільшення вартості сировини, а відображають наміри товариства;

- листи від ДП « ІНФОРМАЦІЯ_5 » про можливі негативні наслідки для державного підприємства у разі неукладення договорів із ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_9 » складені обвинуваченим ОСОБА_11 (т.122 а.с.2-3). Тому наявні сумніви у достовірності викладених обставин, адже Суд дійшов висновку, що відповідне листування було формальним, реальною метою якого було приховання протиправної діяльності;

- ОСОБА_12 у розмовах з третіми особами повідомляв про штучність завищених цін для кінцевих споживачів для створення сприятливих умов для укладення договорів з посередницькими структурами (т.92 а.с.131-137);

- відсутність реальних об`єктивних перешкод з боку ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_9 » для укладення ДП « ІНФОРМАЦІЯ_5 » прямих договорів поставок із кінцевими споживачами;

- ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_9 » реалізовувала тротил за вищими цінами, аніж склалися на той період на ринку (т.88 а.с.16-21);

- ігнорування з боку ДП « ІНФОРМАЦІЯ_5 » численних запитів з боку кінцевих споживачів з проханням продовжити прямі поставки промислових вибухових речовин (т.72 а.с.128, 132, 141, т.74 а.с.133, 138, 148);

- повернення ДП « ІНФОРМАЦІЯ_5 » до укладення прямих договорів із кінцевими споживачами після того, як обвинуваченим стало відомо про здійснення досудового розслідування за фактами штучного залучення посередницьких структур до ланцюга поставки вибухових речовин.

5.14. Суд також відхиляє доводи сторони захисту про вимушеність укладення ДП « ІНФОРМАЦІЯ_5 » договорів з ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_8 » та ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_7 » у зв`язку із їх монопольним становищем на ринку аміачної селітри та нітрату амонію для виробництва амоніту та грамоніту. Відповідно до протоколу від 02.02.2022 огляду інформації з Єдиного реєстру податкових накладних ІНФОРМАЦІЯ_39 щодо реалізації аміачної селітри та нітрату амонію у період 2013-2015 роках резидентами України встановлено, що ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_7 » та ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_8 » реалізовувало продукцію дорожче за ринкову за умови наявності альтернативних постачальників і виробників (т.88 а.с.1-17). Оглядом встановлено, що у період 2013-2015 ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_7 » та ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_8 » закуповувало аміачну селітру та нітрат амонію за ціною меншою, ніж реалізовувало аналогічну продукцію до ДП « ІНФОРМАЦІЯ_5 » (т.88 а.с.3-4). Це свідчить про ринкову необґрунтованість укладених договорів реалізації сировини, що об`єктивно надавало можливість державному підприємству обирати інших альтернативних постачальників або вести перемовини щодо більш вигідних умов договірних відносин.

Оцінюючи доводи захисту щодо вимушеності відносин ДП « ІНФОРМАЦІЯ_5 » договорів з ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_8 » та ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_7 », Суд також враховує такі обставини:

-керівництво посередницьких товариств здійснювалось однією особою, що свідчить про пов`язаність цих товариств незалежно від настання об`єктивних підстав для припинення господарської діяльності ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_7 »;

-повну відсутність реагування з боку ДП « ІНФОРМАЦІЯ_5 » на порушення добросовісної конкуренції на ринку та безпідставне підвищення цін на сировину з боку ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_8 » та ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_7 »;

-здійснення з 2016 року посередницьких функцій іншою юридичною особою (ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_9 »), що фактично виключає залежність від ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_8 »;

-відсутність реальних об`єктивних перешкод для укладення ДП « ІНФОРМАЦІЯ_5 » прямих договорів поставок із кінцевими споживачами або формування штучних умов з боку ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_7 » та ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_20 », які унеможливлювали здійснення господарської діяльності державним підприємством;

-попередню практику договірних відносин ДП « ІНФОРМАЦІЯ_5 » з ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_7 » на поставку сировини без умови обов`язкової дилерської співпраці;

-систематичне перерахування Особа-1 грошових коштів, отриманих від ДП « ІНФОРМАЦІЯ_5 », на рахунок ОСОБА_12 ;

-ігнорування з боку ДП « ІНФОРМАЦІЯ_5 » численних запитів з боку кінцевих споживачів з проханням продовжити прямі поставки, а також умисне безпідставне завищення цін на промислові вибухові речовини (т.72 а.с.56, 77, 87, 90, 92, 95, 98, 122; т.73 а.с.132, 144, 165; т.74 а.с.82зв., 95, 98, 101зв., 104-105, 108 зв., 127).

Причому посилання захисту на відсутність необхідності отримання спеціальних дозволів, оскільки діяльність товариства не була безпосередньо пов`язана із поводженням вибухових речовин, не спростовують встановлену Судом безпідставність посередницьких функцій товариств і передачі їм повноважень в питаннях реалізації вибухових речовин.

5.15. Захист стверджував, що оскільки відповідні договори з ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_7 », ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_8 », ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_40 » не визнані фіктивними або недійсними, дії ОСОБА_11 і ОСОБА_12 не можуть бути визнані протиправними.

Суд відхиляє відповідні доводи з огляду на розмежування цивільно-правової дійсності правочину та кримінально-правової оцінки способу його укладення і використання. Той факт, що договори були реально укладені та виконані, а також не були визнані недійсними, удаваними чи фіктивними, не виключає кримінально-правової оцінки дій службових осіб, які прийняли рішення про їх укладення. Наявність складу зловживання службовим становищем не ставиться у залежність від недійсності цивільно-правового правочину. Предметом кримінально-правової оцінки є не юридична доля договору як правочину, а поведінка службової особи під час реалізації наданих їй повноважень, її відповідність інтересам служби та наслідки, до яких така поведінка призвела.

Іншими словами, навіть бездоганно оформлений і повністю виконаний договір може бути використаний як інструмент заподіяння шкоди підприємству. Законність форми правочину не свідчить автоматично про законність управлінського рішення щодо його укладення. Вирішальним є питання, чи діяла службова особа в інтересах підприємства або всупереч їм, чи було економічно виправданим укладення саме такого договору і чи не призвело воно до безпідставного відчуження частини майнової вигоди підприємства.

Визнання правочину недійсним має на меті відновлення цивільних прав та інтересів сторін і застосування цивільно-правових наслідків. Натомість кримінальна відповідальність спрямована на оцінку суспільно небезпечної поведінки службової особи. Це різні правові інститути, які мають різні предмет, підстави та цілі правового регулювання. Тому відсутність рішення суду про недійсність (фіктивність, удаваність тощо) договору не означає автоматичної відсутності зловживання службовим становищем.

Більше того, у справах про службові злочини саме укладення реальних договорів нерідко є способом досягнення протиправного результату. Якщо службова особа свідомо організовує реалізацію продукції через посередника, який не виконує жодної економічно корисної функції, хоча підприємство мало реальну можливість здійснювати прямі продажі, то виконання договору лише підтверджує факт реалізації обраної схеми. Воно не спростовує того, що ця схема була використана для безпідставного перерозподілу доходів підприємства.

Реальність господарських операцій означає лише те, що товар був поставлений, кошти сплачені, а договір виконаний. Проте це жодним чином не пов`язано з ключовим для кримінального провадження питанням: чи були дії службових осіб обумовлені інтересами підприємства або ж вони, використовуючи свої повноваження, всупереч цим інтересам забезпечили отримання необґрунтованої економічної вигоди третім особам за рахунок зменшення доходів підприємства.

Дійсність і виконання договорів не усувають протиправності дій управлінців. Навпаки, за наявності доказів відсутності економічної доцільності залучення посередника, невиконання ним будь-яких реальних функцій та спричинення підприємству упущеної вигоди, такі договори можуть розглядатися не як об`єкт кримінально-правової оцінки, а як юридична форма реалізації злочинного механізму. У цьому контексті правочин є лише інструментом, тоді як предметом кримінально-правової оцінки залишаються мотиви, спосіб дій службових осіб, використання ними службового становища всупереч інтересам служби та заподіяні цими діями тяжкі наслідки.

Саме тому відсутність ознак фіктивності чи удаваності договорів не має преюдиційного значення для вирішення питання про наявність чи відсутність складу злочину, передбаченого ст.364 КК України. Для цього складу визначальним є не характер правочину, а те, чи використала службова особа надані їй повноваження для досягнення результату, який суперечив інтересам юридичної особи та призвів до заподіяння їй істотної майнової шкоди.

5.16. Суд також вважає за необхідне відреагувати на численні клопотання/заяви захисника ОСОБА_13 та інших захисників про порушення права обвинувачених на захист.

5.16.1. Задовольняючи клопотання про допит експертів, Суд обмежував предмет допиту певними питаннями, з чим не погоджувався захист, стверджуючи про порушення права обвинувачених на захист. З цього приводу Суд зазначає таке.

Відповідно до ч.3 ст.356 КПК України експерту можуть бути поставлені запитання щодо наявності в експерта спеціальних знань та кваліфікації з досліджуваних питань (освіти, стажу роботи, наукового ступеня тощо), дотичних до предмета його експертизи; використаних методик та теоретичних розробок; достатності відомостей, на підставі яких готувався висновок; наукового обґрунтування та методів, за допомогою яких експерт дійшов висновку; застосовності та правильності застосування принципів та методів до фактів кримінального провадження; інші запитання, що стосуються достовірності висновку. Допит експерта в суді не є необмеженим правом сторін ставити будь-які питання. Він має чітку процесуальну мету - перевірку, уточнення та оцінку висновку експерта як джерела доказів. Саме тому сторона, яка ініціює допит експерта, повинна обґрунтувати питання, які вона має намір поставити, а самі питання мають бути безпосередньо пов`язані з предметом експертного дослідження.

По-перше, це зумовлено процесуальною природою висновку експерта. Експерт проводить дослідження виключно в межах питань, визначених у постанові про призначення експертизи. Саме ці питання визначають галузь спеціальних знань, предмет дослідження, обсяг застосованих спеціальних знань та межі наданих висновків. Відповідно, під час допиту в суді експерт має пояснювати, уточнювати або деталізувати саме ті висновки, які він зробив у результаті дослідження. Питання сторін, які безпосередньо пов`язані з поставленими перед експертом питаннями, дозволяють перевірити логіку дослідження, повноту використаних матеріалів, обґрунтованість застосованих методик та правильність отриманих результатів.

По-друге, такі питання забезпечують реалізацію принципу змагальності сторін. Сторони кримінального провадження мають право перевіряти докази, на які посилається інша сторона. Оскільки висновок експерта є доказом, сторона захисту або обвинувачення має право поставити експерту уточнюючі питання щодо методів дослідження, використаних вихідних даних, можливих альтернативних тлумачень результатів, меж точності висновку, наявності факторів, які могли вплинути на результати дослідження. Такі питання безпосередньо спрямовані на перевірку достовірності та переконливості експертного висновку.

По-третє, питання, пов`язані з первісними питаннями експертизи, дозволяють суду отримати більш повне розуміння змісту експертного висновку. Висновок експерта, викладений у письмовій формі, не завжди відображає всі нюанси проведеного дослідження, зокрема щодо методології, меж застосування певних методів, статистичної ймовірності результатів або обмежень дослідження. У цьому сенсі допит експерта виконує функцію процесуального механізму роз`яснення і деталізації письмового висновку.

По-четверте, можливість ставити такі питання сприяє перевірці повноти проведеного дослідження. Під час допиту сторони можуть з`ясувати, чи всі надані експерту матеріали були використані, чи могли додаткові матеріали вплинути на результат дослідження, чи існують інші науково визнані методики, які могли б дати інший результат. Такі питання не виходять за межі предмета експертизи, а навпаки - дозволяють перевірити її наукову та методичну обґрунтованість.

По-п`яте, саме зв`язок між питаннями допиту та питаннями, поставленими при проведенні експертизи, гарантує процесуальну допустимість отриманої інформації. Коли експерт відповідає на питання, що безпосередньо випливають із предмета проведеного дослідження, він фактично роз`яснює вже наданий висновок, а не формує новий доказ. У такий спосіб зберігається баланс між правом сторін перевіряти докази та необхідністю дотримання встановленого порядку призначення та проведення експертиз.

Саме тому, задовольняючи клопотання сторони захисту про допит експерта, який склав висновок на підставі постанови детектива, суд одночасно вправі визначити предмет такого допиту. Таке обмеження не є звуженням права сторони захисту на дослідження доказів чи порушенням принципу змагальності, а є процесуальним механізмом, спрямованим на забезпечення того, щоб допит експерта відповідав його процесуальному призначенню.

Експерт викликається до суду не для надання будь-яких пояснень щодо кримінального провадження загалом, а для роз`яснення та перевірки власного висновку. Предметом його процесуальної діяльності є проведене експертне дослідження, а предметом допиту - обставини, які стосуються цього дослідження: поставлених перед експертом питань, використаних матеріалів, застосованих методик, перебігу дослідження, зроблених висновків, їх повноти, наукової обґрунтованості та можливих обмежень.

Суд має право окреслити межі допиту, визначивши, що питання повинні стосуватися висновку експерта та тих питань, які були поставлені перед ним під час призначення експертизи. Інакше допит експерта фактично перетворився б на засіб отримання нових доказів або нових експертних висновків поза процедурою призначення експертизи, що суперечило б вимогам кримінального процесуального закону. Допит експерта є способом перевірки доказу, а не самостійним доказом недостовірності його висновку.

Крім того, право сторони ставити питання не є абсолютним. Воно здійснюється в межах процесуальної функції відповідної процесуальної дії. Як і під час допиту свідка суд вправі відхиляти питання, що не стосуються предмета доказування або показань свідка, так само і під час допиту експерта суд вправі не допустити питання, які не стосуються предмета проведеного експертного дослідження або не спрямовані на перевірку його висновку.

Таке процесуальне керівництво суду узгоджується із принципом пропорційності. Право захисту перевірити доказ реалізовується повною мірою, однак не може тлумачитися як право використовувати допит експерта для дослідження будь-яких інших обставин кримінального провадження, які не були предметом експертизи. Інакше експерт був би змушений висловлювати професійні судження щодо питань, які він не досліджував, що суперечить природі експертного висновку як доказу.

Таким чином, визначаючи предмет допиту експерта, Суд не обмежував право сторони захисту на дослідження доказів, а забезпечив реалізацію цього права відповідно до процесуального призначення інституту судової експертизи. Межі допиту мають охоплювати лише ті питання, які безпосередньо стосуються проведеного дослідження, поставлених перед експертом завдань, застосованих ним спеціальних знань та зроблених висновків. Такий підхід забезпечує баланс між правом сторони на перевірку доказу та обов`язком суду здійснювати судовий розгляд ефективно, концентровано і виключно щодо обставин, які мають значення для правильного вирішення кримінального провадження.

До цього слід додати, що право на допит експерта не існує ізольовано, а реалізується в балансі з принципами належності доказів, концентрації судового розгляду, розумних строків та недопущення використання процесуальних прав не за їх функціональним призначенням.

5.16.2. Стосовно обмеження обвинуваченого ОСОБА_11 у можливості ставити питання під час допиту експертів і свідків.

Суд під час судового розгляду обмежував обвинуваченого ОСОБА_11 у можливості ставити питання свідкам і експертам, оскільки він систематично задавав питання, які вже були поставлені іншими учасниками або очевидно виходили за межі предмету допиту, сперечався з допитуваними особами, на численні зауваження Суду не реагував. Захист стверджував, що такі дії є порушенням права на захист, що не відповідає дійсності з огляду на таке.

За клопотанням сторони кримінального провадження суд має право викликати експерта для допиту для роз`яснення висновку. Експерту можуть бути поставлені запитання щодо наявності в експерта спеціальних знань та кваліфікації з досліджуваних питань (освіти, стажу роботи, наукового ступеня тощо), дотичних до предмета його експертизи; використаних методик і теоретичних розробок; достатності відомостей, на підставі яких готувався висновок; наукового обґрунтування та методів, за допомогою яких експерт дійшов висновку; застосовності та правильності застосування принципів та методів до фактів кримінального провадження; інші запитання, що стосуються достовірності висновку (ч.1,3 ст.356 КПК України).

Під час судового розгляду сторонам провадження забезпечено реальну та ефективну можливість реалізувати всі свої процесуальні права на допит свідків та експертів, які проводили дослідження за ініціативою сторони обвинувачення.

Втім, Суд зважує, що реалізація стороною захисту права на допит не є абсолютною і не може тлумачитись як право на необмежене повторення однакових запитань, ведення дискусій із допитуваною особою, нав`язування їй власної інтерпретації обставин справи, спонукання до зміни вже наданих відповідей чи трансформації допиту на процесуальний спір між учасником провадження та свідком чи експертом. Обмеження головуючим постановки перефразованих, повторних чи таких, на які вже надано однозначну відповідь, запитань, не свідчить про порушення права на захист, а є реалізацією повноважень Суду щодо забезпечення належного послідовного порядку судового розгляду та процесуальної дисципліни.

Суд зважує, що допит кожної викликаної особи у середньому займав 2 - 3 судового засідання (за винятком деяких свідків сторони захисту) тривалістю близько 1,5-2 години, що свідчить про надання сторонам достатнього часу для можливості повною мірою реалізувати свої права на допит.

Відповідно до ч. 1 ст. 321 КПК України головуючий у судовому засіданні керує ходом судового засідання, забезпечує додержання послідовності та порядку вчинення процесуальних дій, здійснення учасниками кримінального провадження їхніх процесуальних прав і виконання ними обов`язків, спрямовує судовий розгляд на забезпечення з`ясування всіх обставин кримінального провадження, усуваючи з судового розгляду все, що не має значення для кримінального провадження.

Таким чином, Суд наділений повноваженнями корегувати хід судового розгляду з метою недопущення безпідставного виходу за межі предмета судового розгляду, надмірного дублювання ідентичних запитань і штучного затягування судового процесу. Правова оцінка досліджених доказів, критика висновків експертів та їх переконливості, аналіз суперечностей та інші суттєві доводи сторони захисту можуть бути повною мірою викладені під час судових дебатів.

За таких обставин, дії Суду, пов`язані з нібито обмеженням сторони захисту на реалізацію права на допит свідків та експертів, спрямовані виключно на забезпечення послідовного справедливого судового розгляду з дотриманням розумних строків. З урахуванням реальної можливості як обвинуваченого ОСОБА_11 так і його захисників допитати свідків і експертів, право обвинуваченого на захист не постраждало.

5.16.3. Стосовно відмови у задоволенні клопотань сторони захисту про повторний допит експертів.

Аналогічні мотиви стосуються і необхідності повторного допиту експертів, оскільки сторонам кримінального провадження надано достатньо часу для реалізації своїх прав під час допиту. Забезпечення можливості повторного допиту осіб не може використовуватися як механізм отримання альтернативних відповідей після незгоди із наданими показаннями або прагнення повторно поставити питання, які вже були предметом детального дослідження.

Заявляючи неодноразові ідентичні клопотання про допит вже допитаних свідків та експертів, захисник не навів нових обставин, явних суперечностей чи об`єктивної необхідності, які б дійсно виправдовували повторний виклик експертів після реалізації права на їх допит представниками сторони захисту. При допиті свідків і експертів Суд забезпечив всім обвинуваченим і захисникам можливість задавати запитання, отже необхідність повторного допиту не може обумовлюватися ідентичними доводами.

Своєю чергою аналіз наданих показань і їх узгодженість з іншими дослідженими доказами не може бути предметом обговорення і суперечок безпосередньо під час допиту, а є предметом оцінки Судом в нарадчій кімнаті при ухваленні рішення у справі.

5.16.4. Стосовно відмови у задоволенні клопотань про долучення доказів на етапі судових дебатів.

Судові дебати є завершальною стадією судового розгляду, призначенням якої є аналіз та оцінка вже досліджених судом обставин, а не подання нових матеріалів чи розширення доказової бази. Заявляючи численні клопотання про долучення доказів на стадії судових дебатів, сторона захисту не навела жодних об`єктивних причин, які б перешкодили поданню таких документів безпосередньо під час судового розгляду на стадії дослідження доказів. Як вбачається із дат матеріалів, щодо яких захист клопотав про долучення, вони могли бути отримані і подані захисниками своєчасно. Отже, їх подання лише на стадії виступів захисників захисника у судових дебатах (а деяких - навіть після завершення виступу) є результатом виключно обраної процесуальної тактики, що саме по собі не може бути підставою для повернення до вже завершеної стадії дослідження доказів.

З іншого боку, обставини, на підтвердження яких сторона захисту просила долучити масив документів щодо преміювання ОСОБА_11, не є спірними між учасниками кримінального провадження, не заперечується стороною обвинувачення та не становлять обстави, які підлягають встановленню для вирішення питання про винуватість або невинуватість обвинуваченого в межах пред`явленого обвинувачення. В пунктах 4.5.6, 4.5.7 цього вироку Суд обґрунтував відмежування питання рентабельності підприємства від конкретних протиправних дій службових осіб, отже преміювання ОСОБА_11 за виконання показників діяльності підприємства не перебуває в прямому зв`язку з предметом доказування у цьому кримінальному провадженні, а відповідні матеріали - не здатні вплинути на встановлення обставин, що мають значення для вирішення справи.

5.17. Суд відхиляє інші доводи сторони захисту щодо незаконності і неповноти досудового розслідування, а також здійснення тиску на обвинуваченого ОСОБА_11, оскільки вони не підтверджуються матеріалами кримінального провадження, які перебувають у розпорядженні суду, та не мають істотного значення для вирішення питань, що становлять предмет судового розгляду. Переважна частина цих доводів стосується подій, які не охоплюються інкримінованим періодом (2011-2016 роки) та не перебувають в системному взаємозв`язку з реалізацією вибухових речовин через посередників, які не виконували самостійної господарської ролі. Так само використання певної термінології щодо характеристики посередницьких структур жодним чином не нівелює фактичний статус таких підприємств і їх номінальної ролі у процесі реалізації продукції.

При цьому Суд зважує, що доводи сторони захисту про правову природу договору поставки в контексті відсутності обов`язку посередника виконувати інші функції, аніж оплатити товар, є безпідставними та не враховують фактичного змісту реальних договірних відносин. Їх умови також істотно відрізнялися від класичної моделі договору поставки, оскільки специфікаціями передбачався обов`язок державного підприємства здійснювати поставку продукції власними силами на склади кінцевих споживачів, які не були сторонами відповідних договорів. Таким чином, фактичне виконання договору здійснювалось в інтересах третіх осіб, які здійснювали оплату за продукцію посередницьким структурами.

Встановлені обставини свідчать, шо посередники не виконували самостійної логістичної функції у процесі реалізації продукції, оскільки основні дії виконувалися саме державним підприємством. Більше того, транспортування продукції та охорону фактично здійснювалось безоплатно, оскільки вказані дії обумовлювалися вартістю продукції . Посилання сторони захисту на витрачання ресурсів на обслуговування інфраструктури посередницьких структур і їх участь в тендерних закупівлях не спростовують висновків щодо їх ролі у договірних відносинах. Вказані обставини не свідчать про виконання ними реальної економічної функції у спірних договірних відносинах між державним підприємством і посередницькими структурами. При цьому предметом оцінки є не буденна діяльність посередницьких структур, а їх фактична роль у конкретному механізмі реалізації продукції.

Більше того, висловлені стороною захисту обставини не узгоджуються з іншими версіями сторони захисту щодо монопольного становища посередників і фактичною вимушеністю договірних відносин з посередниками. Такі взаємовиключні твердження знижують переконливість позиції сторони захисту та свідчать про її непослідовність.

Інші доводи сторони захисту ґрунтуються суто на суб`єктивних припущеннях щодо імовірних дій з боку ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_12 » та ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_21 » у разі прямої співпраці з ДП « ІНФОРМАЦІЯ_5 ». Втім, вказані доводи не підтверджуються належними і допустимими доказами. Більше того, доводи сторони захисту про відсутність пропозицій з боку кінцевих споживачів щодо застосування позадоговірного механізму без проведення тендеру не є релевантними і не спростовують реальної можливості укладення прямих договорів. Регламентація на локальному рівні Товариств єдиного можливого здійснення закупівель на конкурсній основі не може автономно свідчити про неможливість державного підприємства брати участь у таких тендерах (у т.ч. з урахуванням систематично отриманих листів з боку ПАТ щодо участі), вести перемовини щодо оптимальної ціни для підприємства та укладати прямі договори на більш вигідних умовах. При цьому сторона захисту сама не заперечує обставин, що ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_12 » та ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_16 » не мали можливості укладати договори без проведення тендеру.

Натомість досліджені обставини свідчать про фактичний характер взаємовідносин між кінцевими споживачами та посередницькими структурами, що надає можливість оцінити такі відносини у реальності, а не гіпотетично.

Суд також відхиляє доводи сторони захисту щодо реалізації ДП « ІНФОРМАЦІЯ_5 » у 2013 році продукції кінцевому споживачу, зокрема ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_29 », за цінами, які були нижчими, ніж ціни реалізації цієї ж продукції через посередника ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_7 ». Такі посилання є нерелеватними, оскільки такі відносини не відповідають механізму реалізації продукції, який є предметом дослідження у цьому кримінальному провадженні. Предметом оцінки є не порівняння відносин державного підприємства з іншими контрагентами (що могло б враховуватися при оцінці ринкової ціни, але у світлі обставин цієї справи не охоплюється обвинуваченням), а економічна обґрунтованість залучення посередника до ланцюгу поставки включно з наслідками такої моделі реалізації. Інкримінований механізм полягає у продажу державним підприємством вибухових речовин за нижчою вартістю посередникам, аніж її подальша реалізації останніми до кінцевих споживачів. Саме тому наведені захистом приклади не можуть бути використані для спростування ролі посередницьких структур.

5.18. Суд також не враховує посилання сторони захисту на висновки, викладені в окремій думці до ухвали Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у справі № 425/3312/17, відповідно до якої суддя висловив позицію, що суд апеляційної інстанції мав скасувати обвинувальний вирок Вищого антикорупційного суду від 07.07.2023 та на підставі ст. 417 КПК України закрити кримінальне провадження щодо ОСОБА_12 .

Суд виходить із того, що кримінальна відповідальність має індивідуальний характер, а судовий розгляд здійснюється в межах пред`явленого обвинувачення з урахуванням конкретних фактичних обставин, ролі осіб, характеру їх дій, оцінки зібраних доказів у конкретній правовій площині. Хоча окремі фактичні обставини, які були предметом судового розгляду у справі №425/3312/17, дійсно мають дотичний характер до обставин цього провадження, вони не оцінюються як преюдиційні факти. Суд у межах кримінального провадження № 4201604001000006 від 11.01.2016 не оцінює докази, показання свідків, висновки експертів, які були предметом іншого провадження, а формує власні висновки на підставі того доказового обсягу, який був безпосередньо досліджений.

Більше того, природа окремої думки судді відображає особисті переконання і позицію конкретного судді щодо вирішення справи, а тому не є судовим рішення, не має преюдиційного значення і не може розцінюватися як беззаперечний факт судом в іншому провадженні. Сам по собі факт незгоди судді з прийнятим рішенням у межах іншої справи не може бути підставою для її обов`язкового врахування при дослідженні фактичних обставин у межах цього провадження. Так само Суд не має повноважень для окремої правової оцінки рішень інших суддів та/або окремих думок, що у розрізі норм законодавства та етичних правил є неприпустимим.

Таким чином, Суд не використовує викладені висновки на підтвердження винуватості/невинуватості ОСОБА_12 у цьому провадженні та не враховує їх для з`ясування обставин, що мають істотне значення для цього кримінального провадження.

VI. НАЛЕЖНІСТЬ, ДОПУСТИМІСТЬ, ДОСТОВІРНІСТЬ І ДОСТАТНІСТЬ ДОКАЗІВ

6.1. Відповідно до ч. 1 ст. 94 КПК України суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

6.2. Докази, на які містяться посилання в цьому Вироку, підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, отже вони відповідають критерію належності (ст. 85 КПК України). Під час дослідження доказів Суд не встановив їх недостовірності. Отже, пред`явлене обвинувачення підтверджене належними, допустимими і достовірними доказами. Сукупність досліджених доказів є достатньою для тих висновків, яких дійшов Суд.

6.3. Суд оцінював описані у вироку докази не лише з точки зору обставин, які ними підтверджуються або спростовуються, а також з точки зору дотримання встановлених законом правил і процедур при їх отриманні стороною обвинувачення перед наданням суду. Так, згідно з ч. 1 ст. 86 КПК України доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Суд пересвідчився, що ті докази, на які міститься посилання в цьому вироку, отримані у порядку, встановленому процесуальним законом на час їх отримання. Матеріали досудового розслідування належним чином відкриті стороні захисту (т.91), а матеріали НС(Р)Д у встановленому законом порядку (т.92 а.с.150-152, 159-160, т.93 а.с.26-27, 29-34).

6.4. Під час судового розгляду за клопотанням сторони захисту допитано ряд свідків. Водночас показання свідка ОСОБА_58 . Суд не враховує під час встановлення фактичних обставин, які мають значення для цього кримінального провадження, з огляду на сумнів в їх достовірності та самостійності. Адже допит цього свідка проводився у режимі відеоконференції з приміщення іншого суду ( ІНФОРМАЦІЯ_41 ), де вона перебувала 23.01.2026 одночасно із обвинуваченим ОСОБА_12 .

Під час допиту Суд встановив, що переважна частина її відповідей не була результатом її самостійного сприйняття фактичних обставин, а фактично були проекцією пояснень самого обвинуваченого. ОСОБА_12 неодноразово втручався у хід допиту, підказуючи свідку зміст відповідей, які є оптимальними для підтвердження версії сторони захисту. З огляду на це Суд під час допиту робив зауваження обвинуваченому щодо неприпустимості такого втручання та необхідності безпосередності та самостійності показань свідка.

Суд, оцінюючи докази, повинен переконатися, що повідомлені відомості є результатом власного сприйняття фактичних обставин за відсутності стороннього впливу, які корегують або викривляють таке відтворення. За таких обставин у Суду відсутні підстави для визнання показань свідка достатньою мірою самостійними, незалежними та достовірними для їх використання під час ухвалення вироку.

6.5. Під час судового розгляду сторона захисту неодноразово заявляла клопотання про допит ряду осіб (детектива НАБУ ОСОБА_59 та директора ПП « Аудиторська фірма «Бухгалтер » ОСОБА_61 ) в якості свідків. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків. Водночас, таке сприяння Суду не є абсолютним у контексті вирішення питання про доцільність виклику конкретних свідків. Суд наголошує, що відповідно до статті 65 КПК України свідком може бути не будь-яка фізична особа, а виключно та, якій відомі або можуть бути відомі обставини, що підлягають доказуванню під час кримінального провадження.

Суд встановив, що ОСОБА_62 та ОСОБА_63 не є особами, які відповідають статусу свідка у цьому кримінальному провадження, а їх можливі показання є нерелевантними обставинам, які досліджуються під час судового розгляду, і наданому стороною захисту обґрунтуванню. Стосовно клопотання про допит детектива НАБУ Суд зазначає, що сторона захисту фактично прагнула використати його показання для перевірки відповідності окремих тверджень, викладених в обвинувальному акті. Натомість така процесуальна мета сама по собі не може бути підставою для допиту свідка. Кримінальний процесуальний закон не пов`язує встановлення відповідності чи невідповідності обставин в обвинувальному акті доказом із поясненням представника органу досудового розслідування. Питання підтвердження або спростування фактичних обставин кримінального провадження вирішується судом виключно шляхом дослідження та оцінки доказів, а не показаннями особи, яка склала обвинувальний акт.

За таких обставин, сторона захисту не навела переконливих доводів, які б свідчили, що зазначеним особам відомі обставини, які входять до предмета доказування та не можуть бути встановлені іншими належними та допустимими доказами, які у тому числі перебувають у розпорядженні суду.

6.6. Суд також відхилив ряд клопотань сторони захисту про призначення експертиз.

6.6.1. Ухвалою Вищого антикорупційного суду від 08.06.2026 Суд відмовив у задоволенні клопотання захисника ОСОБА_15 про призначення судової товарознавчої експертизи.

Статтею 244 КПК України передбачено, що сторона захисту має право звернутися до слідчого судді з клопотанням про проведення експертизи у разі, якщо:

1) для вирішення питань, що мають істотне значення для кримінального провадження, необхідне залучення експерта, проте сторона обвинувачення не залучила його або для вирішення залученим стороною обвинувачення експертом поставлені запитання, що не дозволяють дати повний та належний висновок з питань, для з`ясування яких необхідне проведення експертизи, або існують достатні підстави вважати, що залучений стороною обвинувачення експерт внаслідок відсутності у нього необхідних знань, упередженості чи з інших причин надасть або надав неповний чи неправильний висновок;

2) сторона захисту не може залучити експерта самостійно через відсутність коштів чи з інших об`єктивних причин.

Суд констатував, що доводи сторони захисту виходять за межі предмету доказування у цьому кримінальному провадженні. У даному провадженні встановленню підлягає не гіпотетична ринкова вартість відповідної продукції, а фактичні наслідки конкретних господарських операцій, які відбулися між державним підприємством, посередниками та кінцевими споживачами.Таким чином, обставини, для з`ясування яких пропонується призначити товарознавчу експертизу, можуть бути встановлені на підставі наявних у провадженні доказів без застосування спеціальних знань, а тому підстави для призначення такої експертизи відсутні.

Сторона захисту не навела переконливих аргументів щодо істотного значення запитуваної інформації для встановлення обставин кримінального провадження, які підлягають дослідженню у межах цього судового розгляду. Більше того, сторона захисту не навела достатніх та об`єктивних аргументів, яким чином ринкові показники на вибухові речовини промислового призначення здатні спростувати доводи сторони обвинувачення щодо створення схеми реалізації продукції через посередників, або підтвердити доводи захисту про неможливість реалізації напряму кінцевим споживачам.

Суд також враховував, що сторона захисту мала процесуальну можливість допитати експертів, які проводили судово-економічні експертизи за ініціативою сторони обвинувачення, у тому числі з приводу значення ринкової вартості вибухових речовин на визначення різниці між реалізованою продукцією. Під час допиту експерти надали вичерпні пояснення, що встановлення ринкової вартості продукції не впливало на можливість надання відповідей на питання, поставлені перед ними у відповідних постановах та не перешкоджало проведенню відповідних досліджень.

При цьому, Суд бере до уваги, що експерти під час проведення досліджень 1) не скористалися правом заявити клопотання про надання додаткових матеріалів, документів чи відомостей, необхідних для проведення повної експертизи, та 2) не відмовилися від проведення експертизи у зв`язку із неможливістю провести експертизу з огляду на недостатність наданих матеріалів для вирішення поставлених питань.

Також важливою обставиною, яку Суд оцінював при прийняті рішення щодо наявності підстав для призначення експертизи, є неможливість стороною захисту самостійно звернутися до експертної установи поза межами судового провадження. Втім, сторона захисту не навела обґрунтованих та об`єктивних підстав, які свідчать про неможливість протягом усього судового розгляду (з 28.02.2023 - направлення до суду обвинувального акта) самостійно ініціювати проведення відповідного експертного дослідження і надати його результати суду. Так само відсутні обставини, які свідчать про неможливість подання відповідного клопотання на ранніх стадіях судового розгляду, у тому числі із підтвердженням об`єктивної неможливості самостійно призначити вказану експертизу.

6.6.2. Аналогічні мотиви лягли в основу прийняття протокольної ухвали в судовому засіданні 08.06.2026, якою Суд відмовив у задоволенні клопотання захисника ОСОБА_15 про призначення судово-економічної експертизи. Суд констатував, що запропоновані стороною захисту питання (щодо податкового навантаження, рентабельності підприємства, динаміки цін на сировину) безпосередньо не пов`язані з предметом цього провадження.

VІІ. ПРИЗНАЧЕННЯ ПОКАРАННЯ

7.1. Призначаючи покарання обвинуваченим Суд у відповідності до ст.65 КК України враховує ступінь тяжкості вчинених злочинів, особу винного, а також обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

7.2. ОСОБА_11 раніше не судимий (т. 89 а.с.1), не перебував на обліку лікаря-нарколога та лікаря-психолога (т. 89 а.с.4а), пенсіонер, має на утриманні 3 неповнолітніх дітей (2018, 2013, 2009 року народження), щодо декількох кримінальних проваджень обвинувальні акти направлені до суду, з місця роботи в ДП « ІНФОРМАЦІЯ_5 » характеризувався як ініціативний та грамотний спеціаліст (т. 89 а.с.5-5а).

Суд визнав наявність в діях ОСОБА_11 складу злочину, передбаченого ч.2 ст.28 ч.2 ст.364 КК України. На час його вчинення санкція ч.2 ст.364 КК України передбачала покарання у вигляді позбавлення волі на строк від трьох до шести років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, зі штрафом від п`ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У подальшому в цю частину зазначеної статті зміни не вносились. Враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, роль обвинуваченого у його вчиненні, відомості про особу обвинуваченого, вчинення кримінального правопорушення за попередньою змовою групою осіб, відсутність обставин, що пом`якшують покарання, Суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_11 покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років. Відповідно до ч.1 ст.75 КК України у випадку засудження за корупційне кримінальне правопорушення Суд не може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Щодо додаткового покарання у вигляді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю Суд виходить із усталеної судової практики, згідно з якою воно застосовується як додаткове покарання в тих випадках, коли вчинення злочину було пов`язане з посадою підсудного або із заняттям ним певною діяльністю.

ОСОБА_11 на час вчинення кримінального правопорушення займав посаду генерального директора ДП « ІНФОРМАЦІЯ_5 » з відповідним спектром організаційно-розпорядчих і адміністративно-господарських повноважень, тобто був службовою особою, і його діяння безпосередньо пов`язане з виконанням своїх повноважень. З огляду на це Суд вбачає за необхідне призначити ОСОБА_11 додаткове покарання у вигляді позбавлення права обіймати посади, пов`язані зі здійсненням адміністративно-господарських та організаційно-розпорядчих функцій на підприємствах державної форми власності, на строк 3 роки.

Відповідно до ч. 1,2 ст. 53 КК України штраф - це грошове стягнення, що накладається судом у випадках і розмірі, встановлених цим Кодексом, з урахуванням майнового стану винного в межах санкції статті. Суд вважає, що призначення штрафу у розмірі 1 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 в сукупності з іншим призначеним покаранням здатен досягти мети покарання.

Відповідно до ч.3 ст.72 КК України основне покарання у виді штрафу складанню з іншими видами покарань не підлягає і виконується самостійно.

Підстави для звільнення від кримінальної відповідальності відповідно до п.2 ч.1 ст.49 КК України відсутні.

Відтак, Суд призначає ОСОБА_11 покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права обіймати посади, пов`язані зі здійсненням адміністративно-господарських та організаційно-розпорядчих функцій на підприємствах державної форми власності, на строк 3 роки і штрафом в розмірі 1 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн.

7.3. ОСОБА_12 на диспансерному обліку у лікарів-психологів не перебуває, в реєстрі осіб з наркологічними захворюваннями не значиться (т.90 а.с.2а, 3а), з місця роботи в ДП « ІНФОРМАЦІЯ_5 » характеризувався позитивно (т.90 а.с.4), пенсіонер, судимий за ч.2 ст.364 КК України і відбуває покарання у вигляді позбавлення волі в Державній установі « ІНФОРМАЦІЯ_42 ».

Суд визнав наявність в діях ОСОБА_12 складу злочину, передбаченого ч.2 ст.28 ч.2 ст.364 КК України. Враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, роль обвинуваченого у його вчиненні, відомості про особу обвинуваченого, у тому числі вік, стан здоров`я, вчинення кримінального правопорушення за попередньою змовою групою осіб, відсутність обставин, що пом`якшують покарання, Суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_12 покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки і 3 місяці. Відповідно до ч.1 ст.75 КК України у випадку засудження за корупційне кримінальне правопорушення Суд не може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Щодо додаткового покарання у вигляді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю Суд виходить із усталеної судової практики, згідно з якою воно застосовується як додаткове покарання в тих випадках, коли вчинення злочину було пов`язане з посадою підсудного або із заняттям ним певною діяльністю. Суд встановив, що ОСОБА_12 на момент інкримінованих подій займав посаду директора комерційного ДП « ІНФОРМАЦІЯ_5 » з відповідним спектром організаційно-розпорядчих і адміністративно-господарських повноважень, тобто був службовою особою, і його діяння безпосередньо пов`язане з виконанням своїх повноважень. З огляду на це Суд вбачає за необхідне призначити ОСОБА_12 додаткове покарання у вигляді позбавлення права обіймати посади, пов`язані зі здійсненням адміністративно-господарських та організаційно-розпорядчих функцій на підприємствах державної форми власності, на строк 3 роки.

Суд вважає, що призначення штрафу у розмірі 900 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 15 300 грн у сукупності з іншим покаранням, здатне досягти його мети.

Відповідно до ч.3 ст.72 КК України основні покарання у виді штрафу складанню з іншими видами покарань не підлягають і виконуються самостійно.

Підстави для звільнення від кримінальної відповідальності відповідно до п.2 ч.1 ст.49 КК України відсутні.

Відтак, Суд призначає ОСОБА_12 покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 3 місяці з позбавленням права обіймати посади, пов`язані зі здійсненням адміністративно-господарських та організаційно-розпорядчих функцій на підприємствах державної форми власності, на строк 3 роки і штрафом в розмірі 900 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 15300 грн.

Вироком ІНФОРМАЦІЯ_43 від 07.07.2023 ОСОБА_12 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.364 КК України, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки з позбавленням права обіймати посади на підприємствах державної форми власності, пов`язані зі здійсненням адміністративно-господарських та організаційно-розпорядчих функцій строком на 3 роки та штрафом у розмірі 17 000 грн. Судове рішення Апеляційною палатою Вищого антикорупційного суду залишено без змін.

Кримінальне правопорушення, яке є предметом цього судового розгляду, ОСОБА_12 вчинив до постановлення вироку ІНФОРМАЦІЯ_43 від 07.07.2023, та на момент ухвалення цього вироку не відбув призначене за попереднім вироком покарання. Використовуючи дискрецію, надану законом про кримінальну відповідальність, Суд, враховуючи вік обвинуваченого, обирає м`якший спосіб призначення покарання - шляхом поглинення.

Додаткові покарання у виді штрафу і позбавлення права обіймати посади, пов`язані зі здійсненням адміністративно-господарських та організаційно-розпорядчих функцій на підприємствах державної форми власності виконуються самостійно.

Листом від 26.02.2026 (вх.№9319/26) прокурор САП повідомив, що ОСОБА_12 затримано 10.02.2026 згідно з вироком ІНФОРМАЦІЯ_43 від 07.07.2023 та поміщено до ДУПВ №4 УДПтСУ в Дніпропетровській області. Отже, строк відбування покарання у виді позбавлення волі рахувати з моменту фактичного затримання ОСОБА_12 10.02.2026.

Зарахувати у строк остаточно призначеного покарання частково відбуте ним покарання за вироком ІНФОРМАЦІЯ_43 від 07.07.2023 з 10.02.2026 по дату набрання цим вироком законної сили, з розрахунку один день позбавлення волі за один день позбавлення волі.

VІІІ. РІШЕННЯ ЩОДО ЦИВІЛЬНОГО ПОЗОВУ

8.1. Відповідно до ч.1 ст.128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

8.2. Обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 4201604001000000 від 11.01.2016 надійшов до суду 28.02.2023 разом позовною заявою прокурора в інтересах держави в особі ІНФОРМАЦІЯ_25 (з 02.10.2025 Суд задовольнив клопотання про зміну на правонаступника у зв`язку із ліквідацією ІНФОРМАЦІЯ_44 ). Підставою для звернення із позовною заявою є відсутність відповідних повноважень у ІНФОРМАЦІЯ_25 щодо подачі цивільного позову. Інші уповноважені органи також не вжили заходи щодо звернення до суду з цивільним позовом.

8.3. Відповідно до позовної заяви прокурор просив стягнути з ОСОБА_11 та ОСОБА_12 на користь держави 43 312 663,15 грн як відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.

8.4. Суд встановив, що внаслідок кримінально протиправних дій настали наслідки у вигляді збитків держави у загальному розмірі 43 312 663,15 грн.

8.4.1. Відповідно до висновку експерта від 07.05.2021 №211/7 різниця між вартістю реалізованої продукції становить:

-у відносинах з ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_7 » - 21 311 353,59 грн (без ПДВ);

-у відносинах з ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_8 » - 5 854 542,44 грн (без ПДВ).

Загальний розмір недоотриманих належних ДП « ІНФОРМАЦІЯ_5 » доходів внаслідок укладення та виконання договорів №269711 (з ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_18 ») та №200315 (з ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_8 ») становить 27 165 896, 03 грн.

Відповідно до ч.2 ст.127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні. Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (ч.1 ст.1166 ЦК України).

Відповідно до ст.1190 ЦК України особи, спільними діями або бездіяльністю яких завдано шкоди, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим. За заявою потерпілого суд може визначити відповідальність осіб, які спільно завдали шкоди, у частці відповідно до ступеня їхньої вини.

Оскільки позовна заява не містить вимоги щодо визначення відповідальності обвинувачених у частці відповідно до ступеня їхньої вини, відповідні суми підлягають стягненню солідарно з ОСОБА_11 та ОСОБА_12 .

8.4.2. Загальний розмір недоотриманих належних ДП « ІНФОРМАЦІЯ_5 » доходів внаслідок укладення та виконання договорів №900-147215 та №901-147415 із ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_9 » становить 16 146 767,16 грн (7 062 883,99 грн + 9 083 883,17 грн), що підтверджується висновком судово-економічної експертизи від 22.11.2018 №11644/18-72.

Водночас, Суд враховує, що у межах кримінального провадження №5201700000000675 (справа №425/3312/17) з ОСОБА_12 задоволено цивільний позов і стягнуто майнову шкоду у розмірі 7 062 883,96 грн. Вказаний розмір майнової шкоди включений у загальний розмір недоотриманих доходів в епізоді, які стосується договірних відносин з ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_9 » протягом 2015 року. Таким чином, фактично майнова шкода у розмірі 7 062 883,96 грн вже частково стягнута із загального розміру завданих збитків.

За таких умов Суд вбачає за доцільне стягнути солідарно з ОСОБА_11 та ОСОБА_12 майнову шкоду у розмірі 9 083 883,17 грн.

8.4.3. Таким чином, загальний розмір майнової шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, підлягає стягненню солідарно у розмірі 36 249 779,2 грн з урахуванням часткового погашення в іншому кримінальному провадженні.

8.4.4. Суд також вважає за необхідне відреагувати на позицію захисту про відсутність у прокурора повноважень звертатися з цивільним позовом.

Факт створення державного підприємства конкретним органом не є визначальним для вирішення питання про належність суб`єкта, в інтересах якого звертається прокурор із цивільним позовом. Протягом тривалого часу діяльності підприємства повноваження щодо управління об`єктами державної власності можуть передаватися від одного органу до іншого відповідно до порядку, встановленого законом. Звернення із цивільним позовом в інтересах органу, який заснував в певний час суб`єкта господарювання, але в інший період вже не здійснює функції з управління майном та не має до нього відношення, нівелювало би сам механізм належного відшкодування завданої шкоди. Тому вирішальне значення для звернення з цивільним позовом має не факт первісного заснування підприємства, а визначення органу, який на момент звернення до суду здійснює функції з управління та реалізує інтереси держави.

Суд також не враховує посилання сторони захисту на практику Верховного Суду щодо відсутності підстав для звернення прокурора із цивільним позовом, оскільки відповідні судові рішення не є релеватними до обставин цього кримінального провадження. У світлі обставин цієї справи прокурор звернувся в інтересах держави в особі ІНФОРМАЦІЯ_25, яке на момент звернення до суду здійснювало функції управління. Отже, прокурор діяв в інтересах держави, а не підміняв собою державне підприємство як юридичну особу (як стверджує захист).

ІХ. ЗАХОДИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ КРИМІНАЛЬНОГО ПРОВАДЖЕННЯ

9.1. Запобіжні заходи

9.1.1. Згідно з п.1 ч.4 ст.374 КПК України суд при ухваленні вироку серед іншого приймає рішення про запобіжний захід до набрання вироком законної сили.

9.1.2. Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 15.09.2021 у справі №991/6270/21 до ОСОБА_11 застосовано запобіжний захід у вигляді застави в сумі 4 250 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 10 110 750 грн (т. 89 а.с.55-63). 20-21 вересня 2021 року вказаний розмір застави внесений заставодавцями, у тому числі і самим ОСОБА_11 (т.89 а.с.64-72).

9.1.3. Ухвалою ІНФОРМАЦІЯ_43 від 05.11.2026 у справі №991/1821/23 частково задоволено клопотання захисника ОСОБА_16 та змінено застосований запобіжний захід у виді застави, зменшивши її розмір до 8 110 750, 00 грн.

Під час судових дебатів прокурор просив до набрання вироком законної сили зміни запобіжний захід з застави на тримання під вартою.

Суд під час розгляду питання про застосування запобіжного заходу відносно ОСОБА_11 враховує, що, усвідомлюючи невідворотність призначеного покарання, обвинувачений може вчиняти дії, пов`язані із уникненням кримінальної відповідальності, що зумовлює потребу у належному реагуванні. Тому Суд дійшов висновку про необхідність зміни в цьому кримінальному провадженні запобіжного заходу на тримання під вартою.

У відповідності до ч.11 ст. 182 КПК України застава, що не була звернена в дохід держави, повертається обвинуваченому, заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу. При цьому застава, внесена підозрюваним, обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Оскільки цим вироком вирішене питання майнових стягнень, після набрання ним законної сили застава підлягає поверненню заставодавцям, крім суми застави, внесеної самим обвинуваченим ОСОБА_11 .

9.1.4. Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 20.08.2021 у справі №991/5728/21 до ОСОБА_12 застосовано запобіжний захід у вигляді застави в сумі 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 681 000 грн (т.90 а.с.44-56). 25 серпня 2021 року вказаний розмір застави внесений ОСОБА_12 (т.90 а.с.57).

Під час судових дебатів прокурор просив до набрання вироком законної сили змінити запобіжний захід з застави на тримання під вартою.

Суд під час розгляду питання про застосування запобіжного заходу відносно ОСОБА_12 враховує, що, усвідомлюючи невідворотність призначеного покарання, обвинувачений може вчиняти дії, пов`язані із уникненням кримінальної відповідальності, що зумовлює потребу у належному реагуванні. Разом з тим, ураховуючи, що наразі обвинувачений відбуває покарання у вигляді позбавлення волі в установі виконання покарань в іншому кримінальному провадженні, його попередню процесуальну поведінку, Суд дійшов висновку про достатність застосованого раніше розміру застави у розмірі 681 000 грн. Після набрання вироком законної сили застава на підставі ч.11 ст.182 КПК України має бути звернена на виконання вироку в частині майнових стягнень.

9.2. Інші заходи забезпечення

9.2.1. Згідно з ч.4 ст.174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна.

9.2.2. Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 09.09.2021 у справі № 991/6231/21 накладено арешт на грошові кошти, які знаходяться на банківських рахунках ОСОБА_11, відкритих у банківських установах:

в АТ « ІНФОРМАЦІЯ_46 »:

-НОМЕР_5 ;

-НОМЕР_6 ;

-НОМЕР_7 ;

-НОМЕР_8 ;

-НОМЕР_9 ;

-НОМЕР_10 ;

в АТ « ІНФОРМАЦІЯ_47 »:

-НОМЕР_11 ;

-НОМЕР_12 ;

-НОМЕР_12 ;

-НОМЕР_12 ;

-НОМЕР_12 ;

-НОМЕР_13 ;

-НОМЕР_14 ;

-НОМЕР_15 ;

-НОМЕР_16 (т. 89 а.с.80-83).

Метою арешту є забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення.

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 13.09.2021 у справі №991/6231/21 виправлено описки, допущені в ухвалі від 09.09.2021, зазначивши заміст « НОМЕР_7 » правильний рахунок « НОМЕР_17 », а замість « НОМЕР_10 » - « НОМЕР_18 » (т.89 а.с.79).

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 29.09.2021 у справі №991/6611/21 скасовано арешт на банківський рахунок ОСОБА_11 НОМЕР_7, відкритий в банківській установі АТ « ІНФОРМАЦІЯ_46 » (т.89 а.с.85-87).

Ухвалою Вищого антикорупційного суду від 11.07.2024 у справі 991/1821/23 скасовано арешт на 1/2 грошових коштів, які знаходяться на банківських рахунках, які належать ОСОБА_11, відкритих у банківських установах:

-в АТ « ІНФОРМАЦІЯ_48 »: НОМЕР_5 ; НОМЕР_6 ; НОМЕР_8 ; НОМЕР_9 ;

-в АТ « ІНФОРМАЦІЯ_47 »: НОМЕР_12 ; НОМЕР_12 ; НОМЕР_12 ; НОМЕР_13 ; НОМЕР_16 .

9.2.3. Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 09.09.2021 у справі №991/6232/21 накладено арешт на частину майна, яке є спільною сумісною власністю ОСОБА_11 та його дружини ОСОБА_64, а саме на 1/2 частину грошових коштів, які знаходяться на банківських рахунках ОСОБА_11, відкритих у банківських установах:

в АТ « ІНФОРМАЦІЯ_46 »:

-НОМЕР_19 ;

-НОМЕР_20 ;

-НОМЕР_21 ;

в ПАТ АБ « ІНФОРМАЦІЯ_47 »:

-НОМЕР_22 ;

а також на частину майна ОСОБА_11, що є спільною сумісною власністю ОСОБА_11, право власності на яке зареєстроване за ОСОБА_64, шляхом зборони відчуження такого майна, а саме:

- 1/2 житлового будинку площею 476,4 м?, розташованого за адресою: АДРЕСА_2, реєстраційний номер: 1820619412232;

- 1/2 житлового будинку площею 49,4 м?, розташованого за адресою: АДРЕСА_2, реєстраційний номер: 2226161012232;

- 1/2 житлового будинку площею 62,1 м?, розташованого за адресою: АДРЕСА_2, реєстраційний номер: 2412568612232;

- 1/2 квартири площею 60,7 м?, розташованої за адресою: АДРЕСА_6, реєстраційний номер: 1596873212101;

- 1/2 квартири площею 55,1 м?, розташованої за адресою: АДРЕСА_7, реєстраційний номер: 2161470612101;

- 1/2 квартири площею 47,5 м?, розташованої за адресою: АДРЕСА_8, реєстраційний номер: 1437882651101;

- 1/2 земельної ділянки площею 0,1704 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_2, реєстраційний номер: 1820671412232;

- 1/2 земельної ділянки площею 0,2055 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_2, реєстраційний номер: 1077262912232;

- 1/2 земельної ділянки площею 0,248 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_2, реєстраційний номер: 166723912232;

- 1/2 земельної ділянки площею 0,17 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_9, реєстраційний номер: 169122012121 (т. 89 а.с.90-94).

Метою арешту є забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення.

Ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 03.11.2021 у справі № 991/6232/21 скасовано арешт на:

-1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_2 площею 476,4 м?, реєстраційний номер: 1820619412232,

-1/2 частину земельної ділянки площею 0,1704 га., по АДРЕСА_2, реєстраційний номер:1820671412232.

Ухвалою Вищого антикорупційного суду від 11.07.2024 у справі 991/1821/23 скасовано арешт на:

- 1/2 житлового будинку площею 49,4 м?, розташованого за адресою: АДРЕСА_2, реєстраційний номер: 2226161012232;

- 1/2 житлового будинку площею 62,1 м?, розташованого за адресою: АДРЕСА_2, реєстраційний номер: 2412568612232;

- 1/2 квартири площею 60,7 м?, розташованої за адресою: АДРЕСА_6, реєстраційний номер: 1596873212101;

- 1/2 земельної ділянки площею 0,2055 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_2, реєстраційний номер: 1077262912232;

- 1/2 земельної ділянки площею 0,248 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_2, реєстраційний номер: 166723912232;

- 1/2 земельної ділянки площею 0,17 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_9, реєстраційний номер: 169122012121;

- 1/2 квартири площею 55,1 м?, розташованої за адресою: АДРЕСА_7, реєстраційний номер: 2161470612101.

9.2.4. Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 22.09.2021 у справі № 991/6536/21 накладено арешт на частину майна ОСОБА_11, що є спільною сумісною власністю ОСОБА_11, право власності на яке зареєстроване за ОСОБА_64, шляхом зборони відчуження такого майна, а саме на 1/2 квартири площею 55,3 м?, розташованої за адресою: АДРЕСА_10, реєстраційний номер 2365636612101 (т.89 а.с.101-103). Метою арешту є забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення. Ухвалою ІНФОРМАЦІЯ_43 від 11.07.2024 у справі №991/1821/23 скасовано арешт на це майно.

9.2.5. У зв`язку з ухваленням вироку Суд не вбачає підстав для скасування арешту майна, накладеного ухвалами №991/6231/21, №991/6232/21, №991/6536/21, для забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення.

9.2.6. Ухвалою слідчого судді ІНФОРМАЦІЯ_49 від 03.10.2016 у справі №522/18194/16-к задоволено клопотання прокурора і накладено арешт на майно, вилучене під час обшуку 11.08.2016 за адресою: АДРЕСА_5 (т.27 а.с.92-166). Метою накладення арешту є збереження речових доказів.

9.2.7. У зв`язку з ухваленням вироку Суд вбачає підстави для скасування арешту майна, накладеного ухвалами в справах №522/14612/16-к та №522/18194/16-к, та після набрання вироком законної сили повернути майно власникам в частині, що не залишаються у матеріалах судової справи.

Х. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ВИТРАТИ

10. Відповідно до вимог п.13 ч.1 ст.368 та ч.4 ст.374 КПК України при ухваленні вироку суд повинен вирішити питання про розподіл процесуальних витрат. На підставі ч.2 ст.124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

10.1. На підтвердження витрат на залучення експертів Суду надано ряд висновків експертів, зокрема підлягає стягненню:

-витрати на проведення судової почеркознавчої експертизи за висновком від 05.10.2016 № 365П - 3 307 грн 75 коп (т.84 а.с.98а).

-витрати на проведення судової технічної експертизи документів за висновком від 11.11.2016 № 363П - 23 815 грн 80 коп (т.84 а.с.178).

-витрати на проведення судово-економічної експертизи за висновком від 22.11.2018 № 11644/18-72 - 5 720 грн 00 коп (т.83 а.с.142).

-витрати на проведення судово-економічної експертизи за висновком від 07.05.2021 № 211/7 - 20 593 грн 20 коп (т.80 а.с.286).

-витрати на проведення судово почеркознавчої експертизи за висновком від 24.09.2021 № 392/1 - 8 237 грн 28 коп (т.84 а.с.297).

Прокурор просив стягнути також витрати на проведення судово-балістичної експертизи від 02.04.2019 №4313/4314/19-31. Втім, вказана експертиза відсутня в матеріалах справи, а предмет дослідження з урахуванням її виду явно виходить за межі пред`явленого обвинувачення. Тому Суд не вирішує питання про стягнення витрат на її проведення.

Таким чином, загальний розмір витрат на проведення експертних досліджень складає 61 674, 03 грн., які підлягають стягненню з обвинувачених з огляду на ухвалення обвинувального вироку.

10.2. Суд враховує, що вироком ІНФОРМАЦІЯ_43 від 07.07.2023 на користь держави стягнуто процесуальні витрати з обвинуваченого ОСОБА_12 у загальному розмірі 50 569,55 грн, який включав проведення експертизи від 11.11.2016 № 363П у розмірі 23 815,8 грн. Таким чином, загальний розмір процесуальних витрат, який підлягає стягненню, становить 37 858, 23 грн.

З урахуванням вказаного Суд вбачає за доцільне стягнути з ОСОБА_11 та ОСОБА_12 процесуальні витрати у рівних частинах: з ОСОБА_11 - 18 929,12 грн та з ОСОБА_12 - 18 929,12 грн.

10.3. З огляду на ухвалення обвинувального вироку щодо ОСОБА_11 та ОСОБА_12 . Суд не вирішує питання про стягнення процесуальних витрат на експертизи, проведені за ініціативою сторони захисту.

ХІ. ІНШІ ПИТАННЯ

11.1. Згідно з ч.9 ст.100 КПК України питання про долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження. Враховуючи положення ст.100 КПК України та Інструкції про порядок вилучення, обліку, зберігання та передачі речових доказів у кримінальних справах, цінностей та іншого майна органами дізнання, досудового слідства і суду затвердженої Наказом Генеральної прокуратури України, ІНФОРМАЦІЯ_50, Державної податкової адміністрації України, ІНФОРМАЦІЯ_51, ІНФОРМАЦІЯ_52, ІНФОРМАЦІЯ_53, Суд вирішує документи, надані сторонами, залишити в матеріалах кримінального провадження.

Речові докази Суду не надано.

Керуючись статтями 100, 368, 373-375 КПК України, Суд

УХВАЛИВ:

1. ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_2, визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.28 ч.2 ст.364 КК України.

1.1. Призначити ОСОБА_11 покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права обіймати посади, пов`язані зі здійсненням адміністративно-господарських та організаційно-розпорядчих функцій на підприємствах державної форми власності, на строк 3 роки, зі штрафом у розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн.

1.2. Строк відбування покарання у виді позбавлення волі обчислювати з дня фактичного затримання після набрання вироком законної сили.

1.3. Строк додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати посади, пов`язані зі здійсненням адміністративно-господарських та організаційно-розпорядчих функцій на підприємствах державної форми власності, обчислювати з моменту відбуття ОСОБА_11 основного покарання у виді позбавлення волі.

1.4. Покарання у виді штрафу підлягає реальному виконанню та виконується самостійно.

1.5. До набрання вироком законної сили змінити ОСОБА_11 запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 8 110 750 грн на тримання під вартою. Після набрання вироком законної сили повернути заставу заставодавцям, крім суми в розмірі 1200 000,00 грн, внесеної ОСОБА_11, яка підлягає зверненню на виконання вироку в частині майнових стягнень.

2. ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_3, визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.28 ч.2 ст.364 КК України.

2.1. Призначити ОСОБА_12 покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки і 3 (три) місяці з позбавленням права обіймати посади, пов`язані зі здійсненням адміністративно-господарських та організаційно-розпорядчих функцій на підприємствах державної форми власності, на строк 3 роки, зі штрафом у розмірі 900 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 15 300 грн.

2.2. За сукупністю кримінальних правопорушень визначити остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді позбавлення волі строком на 4 роки 3 (три) місяці з позбавленням права обіймати посади, пов`язані зі здійсненням адміністративно-господарських та організаційно-розпорядчих функцій на підприємствах державної форми власності, на строк 3 роки, зі штрафом у розмірі 900 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 15 300 грн.

2.3. Строк відбування покарання у виді позбавлення волі рахувати з моменту фактичного затримання - 10.02.2026.

2.4. Зарахувати у строк остаточно призначеного покарання частково відбуте ним покарання за вироком ІНФОРМАЦІЯ_43 від 07.07.2023 з 10.02.2026 по дату набрання цим вироком законної сили, з розрахунку один день позбавлення волі за один день позбавлення волі.

2.5. Строк додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати посади, пов`язані зі здійсненням адміністративно-господарських та організаційно-розпорядчих функцій на підприємствах державної форми власності, обчислювати з моменту відбуття ОСОБА_12 основного покарання у виді позбавлення волі.

2.6. Покарання у виді штрафу підлягає реальному виконанню та виконується самостійно.

2.7. До набрання вироком законної сили застосований до ОСОБА_12 запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 681 000 грн залишити в силі. Після набрання вироком законної сили застава підлягає зверненню на виконання вироку в частині майнових стягнень.

3. Цивільний позов прокурора в інтересах держави задовольнити. Стягнути солідарно з ОСОБА_11 та ОСОБА_12 на користь держави в особі ІНФОРМАЦІЯ_1 36 249 779,2 грн (тридцять шість мільйонів двісті сорок дев?ять тисяч сімсот сімдесят дев?ять гривень двадцять копійок) в якості відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок вчинення злочину.

4. Стягнути з ОСОБА_11 процесуальні витрати у розмірі 18 929,12 грн та з ОСОБА_12 - 18 929,12 грн.

5. Документи, надані сторонами, залишити в матеріалах кримінального провадження.

6. Залишити в силі арешт, накладений ухвалами слідчих суддів Вищого антикорупційного суду у справах №991/6231/21, №991/6232/21, №991/6536/21 (з урахуванням вирішення питання про скасування арешту майна) для забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення.

7. Після набрання вироком законної сили скасувати арешт на майно, накладений ухвалами слідчих суддів у справах №522/14612/16-к та №522/18194/16-к, та повернути власникам у частині, що не міститься в матеріалах судової справи.

8. Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги через Вищий антикорупційний суд до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду.

9. Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

10. Вручити копію вироку негайно після його проголошення обвинуваченим і прокурору.

11. Роз`яснити обвинуваченим право подати клопотання про помилування.

Головуючий суддя ОСОБА_65

Судді ОСОБА_66

ОСОБА_67

1 Статут ДП « ІНФОРМАЦІЯ_5 », затверджений наказом Голови ІНФОРМАЦІЯ_37 від 24.12.2012 №482 (т.15 а.с.51-75)

2 Ліцензії від 30.10.2001 серії АА №123396, 18.10.2005 серії АА №487994, 22.05.2006 серії АА №020905, 12.02.2008 серії АВ №020923 (т.26 а.с.82, 83, 84, 85)

3 В обвинувальному акті, що є предметом судового розгляду, первісно пред`явлено обвинувачення також третьому обвинуваченому - директору ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_7 » та ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_8 » Особа-1, матеріали щодо якого ухвалою Вищого антикорупційного суду від 27.07.2023 виділені в окреме провадження у зв`язку із ухиленням обвинуваченого від явки до суду та оголошенням його у розшук. На момент ухвалення Вироку обставини, які стали підставою для оголошення обвинуваченого у розшук, не втратили своєї актуальності та продовжують існувати

ІНФОРМАЦІЯ_54

7Приналежність рахунку ОСОБА_12 підтверджується відомостями з диску з написом «Вх 3537-ВБ від 16.09.19», який містить інформацію, отриману у результаті тимчасового доступу до речей і документів, які перебувають у володінні АТ « ІНФОРМАЦІЯ_19 », на підставі ухвали слідчого судді ІНФОРМАЦІЯ_55 від 09.09.2019 у справі №760/22228/19 (т.86 а.с.55) (папка 0000001611646655, а далі 1733906218)

8 так само на диску

9 ІНФОРМАЦІЯ_56

12 З 2013 року займав посаду заступника директора з комерційних питань ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_9 » (т.29 а.с.62), а з 2015 року займав посаду директора, який здійснює керівництво комерційною діяльністю підприємства в сфері матеріально-технічного забезпечення, реалізації продукції, логістики і декларування (т.29 а.с.60). Суд задовольнив клопотання захисту про допит в якості свідка, однак встановити його місцезнаходження та засоби зв`язку не виявилося за можливе (лист від 19.03.2026 Вх.№13615/26 - т.130 а.с.167)

13 Постанова Верховного Суду від 18.07.2023 у справі №991/3966/20, провадження №51-3348км22

14 Постанова Верховного суду від 28.11.2023 у справі № 641/6379/18, провадження № 51-5121км19

15 Постанова Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про хабарництво» від 26.04.2002 № 5

16 Постанова ККС ВС від 14.05.2020 у справі № 405/2648/18 (провадження № 51-4763км19), постанова ККС ВС від 23.11.2023 у справі № 592/3595/17 (провадження № 51-1898км23)

17 Постанова Верховного Суду від 24.03.2021 у справі №520/2989/16-к

19 Постанова Касаційного кримінального суду у складі ІНФОРМАЦІЯ_57 від 14.01.2025 у справі №295/3702/23

20 Постанова Касаційного кримінального суду у складі ІНФОРМАЦІЯ_58 від 08.04.2020 (справа № 263/15845/2019, провадження № 51-6165км19)

21 Постанова Касаційного кримінального суду у Верховного Суду від 08.04.2020 у справі № 263/15845/2019

22 Зокрема, постанова Касаційного кримінального суду у складі Верховного суду від 18.07.2023 у справі № 192/1350/19 (провадження №51-2400 км 23)

23 Зокрема, постанова Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 10.12.2020 у справі № 464/710/18 (провадження № 51-3805км20, постанова Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 28.03.2024 у справі № 397/430/20 (провадження 51-2289км22)

24 Постанова Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 09.05.2024 у справі №496/5125/15- к