Справа № 991/10381/26

Провадження 1-кс/991/10397/26

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД 

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 серпня 2026 року         м.Київ 

Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваної ОСОБА_4 та її захисників ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання детектива Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_8 , погоджене прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_9 , про застосування запобіжного заходу у вигляді застави щодо 

ОСОБА_4 ,    ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Львова, громадянки України, що фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

підозрюваної у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191, ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191, ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК України, у кримінальному провадженні № 52023000000000600 від 01.12.2023,

ВСТАНОВИВ:

До Вищого антикорупційного суду (далі - ВАКС) надійшло вищевказане клопотання, у якому детектив Національного антикорупційного бюро України (далі - НАБУ) ОСОБА_8 , за погодженням із прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (далі - САП) ОСОБА_9 , просив застосувати до підозрюваної ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191, ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191, ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК України у кримінальному провадженні № 52023000000000600 від 01.12.2023, запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 18 030 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 60 003 840 грн, з покладенням на підозрювану обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме: прибувати до слідчих (детективів), які здійснюють досудове розслідування у кримінальному провадженні, та прокурорів, які здійснюють нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва ним на першу вимогу; не відлучатися із м. Києва та Київської області без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; утриматись від спілкування із особами, які можуть бути допитані в якості свідків у вказаному кримінальному провадженні зокрема: ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , а також із іншими підозрюваними у даному кримінальному провадженні - ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 з приводу обставин, викладених у письмовому повідомленні про підозру від 13.08.2026; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну; носити електронний засіб контролю.

Клопотання обґрунтоване тим, що:

1) ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюється у пособництві в розтраті чужого майна, шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем в особливо великих розмірах, повторно, за попередньою змовою групою осіб, в умовах воєнного стану, тобто у вчиненні кримінальних правопорушеннях, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191, ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191, ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК України. 

Варто зазначити, що кримінальне правопорушення за ст. 191 КК України, за якою підозрюється ОСОБА_4 , відповідно до ст. 12 КК України відноситься до особливо тяжкого злочину, за вчинення якого карається позбавленням волі на строк від семи до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, з конфіскацією майна.

2) Наявні ризики, передбачені п.п. 1-3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які свідчать, що підозрювана ОСОБА_4 може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищення, приховування або спотворення речей чи документів; незаконно впливати на свідків та інших підозрюваних у цьому кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. 

3) Застосування до підозрюваної ОСОБА_4 більш м`якого запобіжного заходу, ніж застава у розмірі 60 003 840 грн, не дасть можливості здійснювати дієвий контроль за її поведінкою, забезпечити виконання покладених на неї обов`язків, не зменшить до прийнятного рівня ризики, передбачені п. п. 1-3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. 

У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 , який входить до групи прокурорів, що здійснюють процесуальне керівництво, підтримав клопотання про застосування запобіжного заходу з викладених у ньому підстав, просив його задовольнити в повному обсязі. 

Сторона захисту в судовому засіданні категорично заперечила проти задоволення клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді застави, вважаючи його повністю необґрунтованим, безпідставним та недоведеним. Пред`явлена підозра ґрунтується повністю на припущеннях, а не на прямих та достовірних доказах. Зібрані органом досудового розслідування матеріали підозри не містять жодного логічного обґрунтування та не відповідають дійсності. Відсутні жодні заявлені ризики, вони є повністю надуманими та необґрунтованими. ОСОБА_4 має міцні соціальні зв`язки, бездоганну репутацію, характеристику з місця роботи та відзнаки. Також захистом зауважено, що ОСОБА_4 відіграє значну роль в обороноздатності та відновленні держави на сьогоднішній день в період воєнного стану. Тому, на переконання сторони захисту, клопотання не підлягає задоволенню. Втім, якщо все ж таки слідчим суддею буде встановлено необхідність у застосуванні до підозрюваної запобіжного заходу, то захист наполягав на застосуванні іншого більш м`якого запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання, посилаючись на непомірність для ОСОБА_4 застави, зважаючи на недостатній в неї майновий стан через накладення судом в іншому кримінальному провадженні повного арешту на все її майно із забороною відчуження та розпорядження та сплачення застави. Крім того в рамках іншого кримінального провадження ОСОБА_4 вже зданий закордонний паспорт, чим виключає можливість її виїзду за кордон, а тим більше, за доводами захисту, у підозрюваної взагалі відсутні інтереси до переховування від слідства. 

Підозрювана ОСОБА_4 повністю погоджується із позицією своїх захисників. 

Слідчий суддя, дослідивши клопотання про застосування запобіжного заходу та додані до нього матеріали, заслухавши позиції учасників судового провадження з цього приводу, дійшов таких висновків.

Згідно з ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Надаючи оцінку законності підстав для застосування стосовно підозрюваної ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді застави в розмірі 60 003 840 грн, а також її спроможності забезпечити належну процесуальну поведінку особи, слідчий суддя враховує такі встановлені обставини.

Так, із матеріалів клопотання вбачається, що детективами НАБУ, за процесуального керівництва САП, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 52023000000000600 від 01.12.2023 за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209 , ч. 5 ст. 191, ч. 5 ст. 191 КК України.

В рамках зазначеного кримінального провадження 13.08.2026 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у пособництві в розтраті чужого майна, шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем в особливо великих розмірах, повторно, за попередньою змовою групою осіб, в умовах воєнного стану, тобто у вчиненні кримінальних правопорушеннях, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191, ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191, ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК України. 

Зі змісту повідомленої підозри випливає, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вступила у злочинну змову із ОСОБА_22 та іншими співучасниками, спрямовану на розтрату бюджетних коштів в особливо великому розмірі, виділених на здійснення заходів із забезпечення Сил оборони України спеціальною технікою та обладнанням, шляхом укладення договорів на закупівлю Держспецзв`язку БпЛА за завищеною вартістю із залученням суб`єктів господарювання.

Органом досудового розслідування здобуто відомості про те, що ОСОБА_4 з 2017 по 2020 роки працювала начальником відділу, згодом заступником начальника Управління адміністративними будинками Управління справами Апарату Верховної Ради України в апараті Верховної Ради України. У зв`язку із напрямом діяльності на займаних посадах, у вказаний період ОСОБА_4 набула досвіду та ділових зв`язків у господарській діяльності в сфері будівельного бізнесу. Також, у відповідний період ОСОБА_4 особисто та через членів сім`ї та близьких осіб (в тому числі - неповнорідного брата, ОСОБА_24 ) набула контролю над низкою суб`єктів господарювання у вказаній та інших сферах, зокрема - ПП «Вест Імпекс», ПП «Торговий дім «Універсал Постач» (ПП «Сто-Сервіс»), ТОВ «Екс Ім Україна».

Надалі, в період з 2021 по 2023 роки ОСОБА_4 працювала в ТОВ «Будівельна Індустрія Кантріінвестбуд», єдиним засновником та керівником якого був ОСОБА_26 .. Вказане товариство у зазначений період виконувало значний обсяг будівельних робіт, пов`язаних із реконструкцією нежитлових приміщень Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України.

Також у період роботи в ТОВ «Будівельна Індустрія Кантріінвестбуд» ОСОБА_4 створила, а також отримала контроль над низкою суб`єктів господарювання, серед яких: ТОВ «Друга Квадра», ТОВ «Консалтинг Буд».

При цьому, під час господарської діяльності підконтрольних ОСОБА_4 товариств остання для проведення фінансово-господарських операцій як контрагентів періодично залучала юридичні особи, прямо чи опосередковано підконтрольні її брату - ОСОБА_24 , який мав досвід підприємницької діяльності у сфері поставки товарів (робіт, послуг) широкого профілю, в тому числі у сфері експортно-імпортних операцій, для здійснення яких він набув контролю також над низкою товариств-нерезидентів.

Так, за версією слідства, ОСОБА_4 , об`єднана спільним злочинним умислом разом з ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 та ОСОБА_25 , реалізуючи попередні злочинні домовленості та існуючий злочинний план щодо розтрати бюджетних коштів в особливо великому розмірі, діючи умисно, своїми пособницькими діями (порадами, вказівками, наданням засобів знарядь, усуненням перешкод) сприяла забезпеченню укладення та виконання договорів між ДЗ Держспецзв`язку та ТОВ «Захист та Охорона Сервіс», ТОВ «Тех Про Бейс», ТОВ «Екс Ім Україна» на поставку БпЛА за завищеною вартістю у загальній сумі 254 221 162,52 грн.

Зокрема до таких договорів належать: (1) договір між Департаментом забезпечення Держспецзв`язку та ТОВ «Захист та Охорона Сервіс» від 19.05.2023 № 179-10 на постачання 400 одиниць БпЛА «DJI Mavic 3» завищеною вартістю на 21 824 164,00 грн; (2) договір між Департаментом забезпеченняДержспецзв`язку та ТОВ «Захист та Охорона Сервіс» від 05.09.2023 № 363-10 на постачання 1300 одиниць БпЛА «Autel EVO Max 4T» завищеною вартістю на 68 844 932,00 грн; (3) договір між Департаментом забезпечення Держспецзв`язку та ТОВ «Тех Про Бейс» від 05.09.2023 № 368-10 на постачання 2000 одиниць БпЛА «DJI Mavic 3Pro» завищеною вартістю на 98 855 326,52 грн; (4) договір між Департаментом забезпечення Держспецзв`язку та ТОВ «Екс Ім Україна» від 05.09.2023 № 369-10 на постачання 900 БпЛА «DJI Matrice M30T» та 500 БпЛА «DJI Mavic 3Т» завищеною вартістю 31 194 117,00 грн та 33 502 623,00 грн відповідно .

Водночас, роль ОСОБА_4 полягала в наступному: координації дій з ОСОБА_22 з однієї сторони та з ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , з іншої, проведення з ними зустрічей, з метою реалізації плану щодо закупівлі БпЛА для сектору Сил безпеки і оборони України; доведення у квітні 2023 ОСОБА_24 інформації щодо запланованої ДЗ Держспецзв`язку закупівлі БпЛА марки «DJI Mavic 3»; доведення у серпні 2023 ОСОБА_24 інформації щодо запланованої ДЗ Держспецзв`язку закупівлі БпЛА марок «Autel Evo Max 4T», «DJI Mavic 3 Pro», «DJI Matrice M30T» та «DJI Mavic 3T»; узгодження з ОСОБА_24 та переданням ОСОБА_22 у квітні 2023 відомостей щодо підконтрольних їй та ОСОБА_24 суб`єктів господарювання (ТОВ «Захист та Охорона Сервіс», ТОВ «Рейвен Софт», ТОВ «Екс Ім Україна», ФОП ОСОБА_27 ), та у серпні 2023 - про підконтрольні їй та ОСОБА_24 ТОВ «Захист та Охорона Сервіс», ТОВ «Екс Ім Україна», ТОВ «Тех Про Бейс» та ТОВ «Бафусам Діджитал»; надання ОСОБА_22 відповідних адрес електронної пошти для кожного з цих суб`єктів для підготовки запитів щодо надання комерційних пропозицій в межах закупівлі БпЛА іноземного виробництва; визначення наступних напрямків та перерахування частини коштів, отриманих від ДЗ Держспецзв`язку, про що надання відповідних вказівок ОСОБА_25 ; сприяння підготовці працівниками товариств, залучених до постачання БпЛА, рахунків та інших документів, необхідних для отримання оплат за БпЛА від ДЗ Держспецзв`язку, зокрема: двох листів: одного від імені компанії «Ex Im Trade Group Sp. Z.o.o.» на адресу ТОВ «Екс Ім Україна», та одного від імені ТОВ «Екс Ім Україна» на адресу АБ «Радабанк» щодо постачання БпЛА, про що надала відповідні вказівки ОСОБА_25 ; забезпечення контролю над управлінням банківськими рахунками та здійсненням фінансових операцій із коштами, надання реквізитів компанії «Ex Im Trade Group Sp. Z.o.o.», з метою подальшого руху грошових коштів; забезпечення комунікації із банківськими установами, та організації підготовки документів для таких установ, необхідних для вирішення проблемних питань щодо перерахування грошових коштів, отриманих від ДЗ Держспецзв`язку в якості оплати за постачання БпЛА.

У подальшому, після блокування в грудні 2023 року грошових коштів на рахунках ТОВ «Захист та охорона сервіс» Державною службою фінансового моніторингу України, початку 01.12.2023 досудового розслідування у кримінальному провадженні № 52023000000000600, проведення в межах вказаного кримінального провадження активних слідчих дій наприкінці 2023- на початку 2024 років, розуміючи можливе викриття протиправної діяльності, усвідомлюючи завищення цін, за якими підконтрольні їм компанії здійснювали постачання БпЛА, ОСОБА_4 та ОСОБА_24 ініціювали звернення від імені підконтрольних їм товариств до ДЗ Держспецзв`язку щодо зменшення ціни та/або допоставки додаткових БпЛА в межах вже укладених договорів.

Водночас, з врахуванням усіх укладених надалі додаткових угод до договорів за участі ТОВ «Захист та охорона сервіс», ТОВ «Тех Про Бейс», ТОВ «Екс Ім Україна» та відповідно зниження цін на БпЛА за такими договорами, загальна сума розтрати грошових коштів ДЗ Держспецзв`язку склала 254 221 162,52 грн.

Дослідивши повідомлення ОСОБА_4 про підозру від 13.08.2026 та додані до клопотання матеріали, слідчий суддя дійшов висновку про наявність обґрунтованої підозри щодо причетності ОСОБА_4 до вчинення інкримінованого їй кримінального правопорушення.

Наявність обґрунтованої підозри є умовою законності застосування запобіжного заходу. При цьому слідчий суддя зауважує, що КПК України не встановлює критеріїв визначення обґрунтованості підозри. Однак, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (ч. 5 ст. 9 КПК України). Статтею 17 Закону України від 23.02.2006 «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» також передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Слідчий суддя вбачає, що повідомлена ОСОБА_4 підозра станом на час розгляду цього клопотання повністю відповідає вимогам Європейського суду з прав людини щодо поняття «обґрунтованості», яка відображена у п. 175 рішення від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», зокрема термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. 

Також вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрювану особу з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення. Тобто стандарт «обґрунтована підозра», який використовується на стадії вирішення питання про застосування запобіжного заходу, є значно нижчим, аніж на стадії вирішення судом питання про винуватість чи невинуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення після отримання обвинувального акта. 

На підтвердження фактів та інформації, що становлять зміст обґрунтованої підозри ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень (за трьома епізодами), передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК України, сторона обвинувачення надала докази, які у своїй сукупності на даному етапі кримінального провадження переконують об`єктивного спостерігача у ймовірній причетності підозрюваної до інкримінованого діяння, а саме: (1) документи ДЗ Держспецзв`язку: положення про ДЗ Держспецзв`язку, положення про УРЕБАС, положення про Комісію з розгляду документації із закупівель безпілотних систем, порядок ведення договірної роботи в Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, розподіл функціональних обов`язків ДЗ Держспецзв`язку, наказ № 267 від 03.04.2023, склад комісії з розгляду документації із закупівель безпілотних систем, запити від 19.04.2023 до ТОВ «Захист та Охорона Сервіс», ТОВ «Рейвен Софт», ТОВ «Екс Ім Україна», ФОП ОСОБА_27 , маркетингова довідка, протокол засідання Комісії №11/10/БпАК/2023 від 10.05., договір №179-10 від 19.05.2023, запити від 10.08.2023 до ТОВ «Захист та Охорона Сервіс», ТОВ «Бафусам Діджитал», ТОВ «Екс Ім Україна», ТОВ «Тех Про Бейс», пропозиції «Захист та Охорона Сервіс» від 17.08.2028, маркетингова довідка, маркетингова довідка, договір №363-10 від 05.09.2023, додаткова угода № 363-10/1 від 17.10.2023, додаткова угода № 363-10/3 від 28.12.2023, додаткова угода № 363-10/4 від 04.01.2024, платіжна інструкція № 1653 від 10.08.2023, платіжна інструкція № 1771 від 21.08.2023, платіжна інструкція № 986 від 23.05.2023 , платіжна інструкція № 1914 від 06.09.2023, витяг з роздруківки руху коштів ТОВ «Захист та Охорона Сервіс» в АБ «Укргазбанк», договір №368-10 від 05.09.2023, додаткова угода №368-10/3 від 14.02.2024, договір №369-10 від 05.09.2023, додаткова угода №369-10/4, додаткова угода №369-10/5 від 15.04.2024; (2) протокол огляду мобільного телефону ОСОБА_24 від 26-27.03.2024, яким підтверджується злочинна змова з керівництвом ДЗ Держспецзв`язку, обговорюються питання функціонування підконтрольних ОСОБА_24 фізичних та юридичних осіб, вивід грошей у готівку тощо; (3) протокол огляду речей від 20.02.2025 (робочі блокноти ОСОБА_11 ), згідно якого вказівки щодо підготовки запитів на постачальників БПЛА доводились саме ОСОБА_23 , а також зафіксовано запис «Любомира Mavic» в період 11.05-22.05.2023; (4) протокол за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій від 24.01.2025, згідно якого підтверджується надання ОСОБА_11 вказівки Румянцевій щодо підготовки запитів на 4 підконтрольних ОСОБА_24 суб`єкта господарювання - ТОВ «Захист та Охорона Сервіс», ТОВ «Рейвен Софт», ТОВ «Екс Ім Україна», ФОП ОСОБА_27 ; (5) протокол допиту свідка ОСОБА_13 від 05.12.2024 та протоколом огляду відеозапису її допиту від 08.01.2025, відповідно до яких вказівки щодо визначення суб`єктів господарювання, на адресу яких необхідно було готувати запити стосовно постачання БПЛА, надавалися керівництвом ДЗ Держспецзв`язку та УРЕБАС. Крім того, ОСОБА_11 надав ОСОБА_13 вказівку підготувати запити на чотири підконтрольні ОСОБА_24 суб`єкти господарювання, а саме ТОВ «Захист та Охорона Сервіс», ТОВ «Рейвен Софт», ТОВ «Екс Ім Україна» та ФОП ОСОБА_27 ; (5) протокол огляду мобільного телефону ОСОБА_28 від 08.10.2025, яким підтверджується: організація ОСОБА_25 відкриття 12.05.2023 банківських рахунків ТОВ «Захист та охорона сервіс»; включення до ланцюгу постачання ТОВ «Ревайсейл Трейд», ТОВ «Селварт Консалт» з метою штучного завищення вартості БпЛА; фактичне керування ТОВ «Ревайсейл Трейд» та ТОВ «Селварт Консалт» ОСОБА_4 , ОСОБА_24 та ОСОБА_25 , у тому числі щодо виведення грошових коштів, підготовки вищевказаних юридичних осіб до участі у процедурах закупівлі БПЛА за державні кошти, а також координації зазначеної діяльності, що підтверджується відповідним листуванням, зокрема повідомленнями: «Скиньте мені документи для Любомири», «Їду в Київ захищати звітність»; пересилання ОСОБА_4 банківських реквізитів ТОВ «Енерджі Топ Трейд», залученого до ланцюга руху грошових коштів під час закупівлі БПЛА DJI Mavic 3 для здійснення платежів; надання ОСОБА_4 вказівок щодо оформлення рахунків для здійснення ДЗ Держспецзв`язку оплат на користь ТОВ «Захист та Охорона Сервіс»; фактичне управління діяльністю компаній не їх керівниками (зазначеними номінально у реєстраційних документах), а іншими особами, підконтрольними, зокрема, ОСОБА_4 , ОСОБА_24 та ОСОБА_25 . Крім того, зміст листувань у сукупності свідчить, що вказаній групі осіб були підконтрольні також ОСОБА_29 та компанія-нерезидент Ex Im Trade Group Sp. z o.o. Так, 16.06.2023 ОСОБА_25 повідомив ОСОБА_30 та ОСОБА_28 про зміну порядку організації роботи, відповідно до якого взаємодія з номінальними директорами (крім ОСОБА_31 ) мала здійснюватися через ОСОБА_32 . Того ж дня, на виконання вказівки ОСОБА_25 , ОСОБА_28 завантажила до чату скан-копію паспорта формального директора ТОВ «Захист та Охорона Сервіс» ОСОБА_33 ; встановлення ОСОБА_4 порядку погодження платежів, що підтверджується змістом її аудіоповідомлення: «Добрий день всім, довго писати і на жаль, не всі працюють очно, проговорюємо регламент погодження платежів. Згідно домовленостей, які зараз у нас в компанії прийняті, рахунки погоджуємо або очно візами-підписом, якщо вони поступають в роздрукованому вигляді від будь-кого з відділів, або працівників, погоджує або ОСОБА_34 , або я, якщо нас немає - головний бухгалтер має повноваження за усним погодженням візувати рахунки з словом «погоджено». Якщо це електронний варіант і ОСОБА_35 пише, що: «рахунок погоджено, оплачуємо», додаткових підтверджень, слів, або візувань не чекаємо, тобто, якщо ОСОБА_35 пише в групі «оплачуємо, погоджено», це означає, що це можна платити не дочікуючись додаткових команд, дякую»; (6) протокол допиту свідка ОСОБА_36 від 06.03.2025 та протокол огляду відеозапису її допиту від 07.03.2025, якими підтверджується, що ОСОБА_36 , будучи керівником ТОВ «Рейвен Софт», фактично не здійснювала повноважень директора товариства, не підписувала жодних документів від імені підприємства, у тому числі пов`язаних із постачанням БПЛА; (7) протоколи допиту свідка ОСОБА_37 від 15.03.2024 та 24.05.2024, якими підтверджується, що ОСОБА_38 був призначений директором ТОВ «Ревайсейл Трейд» формально, фактично не здійснював функцій керівника товариства, не мав реального відношення до його фінансово-господарської діяльності, а був залучений ОСОБА_25 як номінальний директор з метою приховування фактичних осіб, які здійснювали управління та контроль за діяльністю товариства; (8) протокол огляду від 21.05.2025 банківських виписок ТОВ «Захист та Охорона Сервіс», ТОВ «Ревайсейл Трейд», ТОВ «Селварт Консалт»); (9) протокол допиту свідка ОСОБА_39 від 14.10.2025, яким підтверджується, що ОСОБА_40 фактично не здійснював функцій директора ТОВ «ІСА-ІНВЕСТ», а був залучений як номінальний керівник товариства. Крім того, згідно з його показаннями, ТОВ «ІСА-ІНВЕСТ», ТОВ «ЕНЕРЖІ ТОП ТРЕЙД», ТОВ «Комерс Трейд Групп» та ТОВ «Білдінг Стронг» використовувалися для конвертації безготівкових грошових коштів у готівкові; (10) протокол огляду від 04.02.2025 яким підтверджується взаємопов`язаність підконтрольних ОСОБА_24 суб`єктів господарювання; (11) протокол огляду вмісту ноутбука ОСОБА_28 від 29.03.2025, яким підтверджується здійснення працівниками групи компаній, підконтрольних ОСОБА_24 , фактичного контролю та управління діяльністю ТОВ «Захист та Охорона Сервіс», ТОВ «Ревайсейл Трейд», ТОВ «Селварт Консалт», ТОВ «Екс Ім Україна», ТОВ «Тех Про Бейс», інших юридичних осіб, а також компаній-нерезидентів, у тому числі шляхом управління банківськими рахунками, використання засобів електронного цифрового підпису, підготовки та зберігання первинних бухгалтерських документів тощо; (12) протокол огляду від 13.06.2025 (інформації, отриманої від операторів телекомунікацій), яким підтверджується наявність телефонних з`єднань між працівниками ДЗ Держспецзв`язку, ОСОБА_4 та ОСОБА_24 , а також неодноразові перетини їх місцезнаходження; (13) протокол допиту свідка ОСОБА_33 від 23.05.2024, згідно якого вона фактично не здійснювала функції директора ТОВ «Захист та Охорона Сервіс»; (14) протокол допиту свідка ОСОБА_30 від 07.08.2025 та протоколом огляду відеозапису допиту від 08.08.2025, якими підтверджується, що ОСОБА_25 під загальним керівництвом ОСОБА_4 та ОСОБА_24 здійснював організацію фактичного управління та контролю за діяльністю юридичних осіб, підконтрольних ОСОБА_4 , у тому числі ТОВ «Захист та Охорона Сервіс», ТОВ «Ревайсейл Трейд», ТОВ «Селварт Консалт», ТОВ «Екс Ім Україна», ТОВ «Тех Про Бейс»; (15) протокол огляду телефону ОСОБА_22 , яким підтверджується: пересилання у 2022 році ОСОБА_22 іншій особі відомостей щодо ОСОБА_4 як співзасновника ТОВ «Екс Ім Україна»; направлення ОСОБА_22 контактних даних ОСОБА_4 своїй дружині; систематичне спілкування ОСОБА_22 з ОСОБА_26 , у тому числі з питань, пов`язаних із ОСОБА_4 ; (16) протокол за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій від 01.04.2024 відносно ОСОБА_33 , яким підтверджується, що ОСОБА_4 надавала ОСОБА_33 вказівки щодо її участі у слідчих (розшукових) діях, які проводилися детективами Національного антикорупційного бюро України, що свідчить про здійснення ОСОБА_4 контролю за діями формального керівника ТОВ «Захист та Охорона Сервіс»; (17) протокол за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій від 25.11.2025 відносно ОСОБА_4 , яким зафіксовано, що: «…компанія «Консалтинг - Буд», займається реконструкцією адміністративних будівель за державні кошти, працює з Держприкордонслужбою, Держспецзв`язком, Укрспецзв`язком»; (18) протокол огляду від 08.12.2025, яким підтверджуються обставини діяльності ТОВ «ПМА Україна», що перебувало під контролем ОСОБА_4 , а також факт використання зазначеного товариства у листопаді 2023 року як заставодавця за колишнього голову Держспецзв`язку ОСОБА_16 ; (19) протокол огляду мобільного телефона ОСОБА_41 від 09.12.2025, яким підтверджується наявність листування у месенджері Telegram щодо проведення слідчих (розшукових) дій Національним антикорупційним бюро України та обставини комунікації з «Особа_8», яку за сукупністю встановлених у ході огляду відомостей ідентифіковано як ОСОБА_4 ; (20) висновок від 01.07.2025 №263/1/25 за результатами проведення додаткової комісійної судової товарознавчої експертизи, яким визначено ринкову вартість БПЛА «DJI Mavic 3», що на момент укладення договору №179-10 від 19.05.2023 була значно нижчою за вартість, зазначену у вказаному договорі; (21) висновок від 01.07.2025 №262/1/25 за результатами проведення додаткової комісійної судової товарознавчої експертизи, яким визначено ринкову вартість БПЛА «Autel Evo Max 4T», що на момент укладення договору №363-10 від 05.09.2023 була значно нижчою за вартість, зазначену у вказаному договорі; (22) висновок від 20.10.2025 №2433-25 за результатами проведення судової економічної експертизи, яким встановлено розмір збитків, завданих укладенням договору №179-10 від 19.05.2023; (23) висновок від 21.10.2025 №2434-25 за результатами проведення судової економічної експертизи, яким встановлено розмір збитків, завданих укладенням договору №363-10 від 05.09.2023; (24) висновок від 23.03.2026 №64/1/26 за результатами проведення комісійної судової товарознавчої експертизи, яким визначено ринкову вартість БПЛА «DJI Mavic 3Pro», що на момент укладення договору №368-10 від 05.09.2023 була значно нижчою за вартість, зазначену у вказаному договорі; (25) висновок від 26.03.2026 №65/1/26 за результатами проведення комісійної судової товарознавчої експертизи, яким визначено ринкову вартість БПЛА «DJI Matrice M30T» та БПЛА «DJI Mavic 3T», що на момент укладення договору №369-10 від 05.09.2023 була значно нижчою за вартість, зазначену у вказаному договорі; (26) висновок від 30.06.2026 №106/1/26 за результатами проведення судової економічної експертизи, яким встановлено розмір збитків, завданих укладенням договору №368-10 від 05.09.2023; (27) висновок від 30.06.2026 №107/1/26 за результатами проведення судової економічної експертизи, яким встановлено розмір збитків, завданих укладенням договору №369-10 від 05.09.2023; (28) копії документів ТОВ «Захист та Охорона Сервіс» з постачальниками-нерезидентами (UARM USA Corp., Global Logistics Trade LLC, Legas Group SP Z.O.O.); (29) протокол огляду від 24.06.2026 матеріалами обшуку в кримінальному провадженні № 52025000000000003 в офісі ТОВ «Консалтинг-Буд», в ході якого виявлено ключі ЕЦП ТОВ «Захист та охорона сервіс»; (30) матеріали листування між Держспецзв`язку та ТОВ «Екс Ім Україна», а саме листом Ex Im Trade Sp. Z. O. O, підписаним ОСОБА_42 ; (31) протокол огляду від 30.07.2026, оглядом мобільного телефону ОСОБА_43 , щодо підтвердження керівної ролі ОСОБА_4 ; (32) інші матеріали кримінального провадження у їх сукупності. 

Вказані докази є вагомими та дають обґрунтовані підстави для підозри ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованих їй кримінальних правопорушень, здатні переконати неупередженого спостерігача у тому, що підозрювана могла вчинити дані правопорушення.

Оцінивши надані стороною обвинувачення докази у їх сукупності, слідчий суддя дійшов переконання, що вони є достатніми для висновку про відповідність висунутої підозри стандарту «обґрунтованості» на даній стадії кримінального провадження.

Посилання захисника на відсутність вагомих доводів та документів, якими обґрунтовується пред`явлена ОСОБА_4 підозра, не беруться слідчим суддею до уваги. Кримінальний процесуальний закон на стадії розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу не зобов`язує сторону обвинувачення надавати всі наявні матеріали досудового розслідування. Прокурор та детектив самостійно визначають обсяг матеріалів, який є достатнім для доведення необхідності застосування обмежувального заходу.

Аргументи сторони захисту про те, що позиція обвинувачення ґрунтується на припущеннях та є передчасною, фактично зводяться до необхідності детального й повноцінного дослідження доказів. Проте, така перевірка є завданням суду під час розгляду кримінального провадження по суті, а не на стадії обрання запобіжного заходу. Слідчий суддя на цьому етапі процесу не вправі давати остаточну оцінку доказам під кутом зору їх достовірності та достатності для визнання особи винуватою. Для цілей застосування запобіжного заходу надані матеріали є достатніми, оскільки вони підтверджують існування фактів та інформації, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що підозрювана могла вчинити це правопорушення. Відтак, наявність обґрунтованої підозри є доведеною, а остаточна перевірка версій сторін обвинувачення та захисту буде здійснена судом першої інстанції під час судового розгляду.

Відтак, слідчий суддя вважає, що стороною обвинувачення дотримано вимоги ст. 184 КПК України, а надані докази є достатніми для вирішення цього клопотання.

Наведене узгоджується з позицією Великої Палати Європейського суду з прав людини, викладеною у п. 184 рішення у справі «Мерабішвілі проти Грузії» (Merabishvili v. Georgia) від 28.11.2017. Суд зазначив, що обґрунтованість підозри залежить від усіх обставин справи, проте факти, які в сукупності дають підстави для підозри, не обов`язково мають бути такого ж рівня, як ті, що необхідні для пред`явлення обвинувачення або винесення вироку.

Таким чином, слідчий суддя на даній стадії кримінального провадження не вирішує питання наявності в діянні ОСОБА_4 усіх елементів складу кримінального правопорушення, кваліфікації її дій та питання винуватості чи невинуватості у вчиненні такого правопорушення, які вирішуються судом при ухваленні вироку відповідно до вимог ст. 368 КПК України, а лише встановлює наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення.

За вказаних вище обставин слідчий суддя вважає підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, обґрунтованою, а надані стороною обвинувачення докази можливої причетності ОСОБА_4 до вчинення вищезазначеного кримінального правопорушення - достатніми, а тому визнає неспроможними доводи сторони захисту стосовно необґрунтованості пред`явленої їй підозри.

У зв`язку з цим, наведені матеріали кримінального провадження підтверджують існування обставин, що можуть слугувати законною підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді запобіжного заходу.

Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується (ч. 1 ст. 177 КПК України).

В силу приписів ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність, зокрема, ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.

Обґрунтовуючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді застави стосовно ОСОБА_4 , сторона обвинувачення посилається на наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме наявність достатніх підстав вважати, що підозрюваний може: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищення, приховування або спотворення речей чи документів; незаконно впливати на свідків та інших підозрюваних у цьому кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. 

Оцінюючи обґрунтованість заявлених у клопотанні детективом та підтверджених у судовому засіданні прокурором ризиків, слідчий суддя зважає на таке.

Обґрунтовуючи наявність ризику переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та суду, прокурор посилається на суворість передбаченого законом покарання за ч.5 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК України, наявність у підозрюваної ОСОБА_4 закордонного паспорта, стійких зв`язків з іншими учасниками кримінального провадження, а також її достатній майновий стан, офіційні доходи якої за даними ДПС України у період з 1998 року по 2025 рік склали 8 052 589 грн. Крім того, обвинувачення зазначає, що підозрювана є єдиним власником та керівником ТОВ «Консалтинг-Буд» (ЄДРПОУ 34531842), статутний капітал якого станом на 14.07.2026 становить 1 100 000 грн. Також за ОСОБА_4 зареєстровані об`єкти нерухомого та рухомого майна, зокрема: підозрюваній ОСОБА_4 на праві власності належить 2/5 частини квартири загальною площею 49,3 кв. м., а також автомобілі KIA SORENTO, 2017 року випуску та AUDI Q8 2019 року випуску. Співмешканцю ОСОБА_4 - ОСОБА_44 на праві власності з 20.12.2023 належить квартира площею 116 кв. м. вартістю 7 464 100,00 грн. 

Заперечуючи проти вказаного ризику, сторона захисту зазначає, що ризик переховування не є самостійною підставою для ризику втечі. Захисники наголошують, що підозрювана має постійне місце проживання, міцні соціальні зв`язки, а на її утриманні перебуває непрацездатна матір, яка потребує стороннього догляду. Факт її регулярного виїзду за кордон у період 2022-2024 років, на думку захисту, підтверджує виключно сумлінну та відповідальну поведінку, оскільки кожного разу вона добровільно поверталася до України, продовжуючи працювати на благо держави. Крім того, захист вказує, що паспорт для виїзду за кордон уже вилучений та перебуває на зберіганні в межах іншого кримінального провадження, а посилання на роботу в Апараті Верховної Ради є маніпуляцією, адже вона звільнилася звідти ще у лютому 2020 року.

Оцінюючи зазначений ризик з урахуванням доводів сторін, слідчий суддя дійшов таких висновків.

Ризик переховування оцінюється у світлі комплексу обставин, включаючи суворість можливого покарання, соціальні зв`язки, матеріальне становище та поведінку особи.

Дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя вважає обґрунтованими доводи прокурора щодо наявності реального ризику переховування підозрюваної (п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України).

Першочерговим чинником обґрунтованості цього ризику є суворість передбаченого законом покарання. Підозрюваній інкримінується вчинення особливо тяжкого корупційного злочину (у співучасті), санкція якого є безальтернативною та передбачає позбавлення волі на строк від 7 до 12 років із конфіскацією майна. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (зокрема, у справах «Пунцельт проти Німеччини» та «Вемхофф проти Німеччини»), суворість можливого вироку є вагомим та легальним фактором, який об`єктивно спонукає особу до ухилення від правосуддя. Усвідомлення невідворотності тривалого тюремного ув`язнення та втрати майна створює постійний і реальний стимул для втечі.

Вказаний ризик підсилюється матеріальним становищем підозрюваної в частині наявності у її розпорядженні ліквідних особистих фінансових ресурсів та стійких зв`язків з іншими учасниками провадження, що свідчить про її спроможність тривалий час забезпечувати своє проживання поза межами правосуддя.

Разом з тим, оцінюючи матеріальне становище підозрюваної як чинник ризику втечі, слідчий суддя вважає за необхідне зазначити, що окремі доводи прокурора у цій частині є недоведеними та юридично некоректними.

Так, посилання обвинувачення на розмір статутного капіталу ТОВ «Консалтинг-Буд», власником якого є підозрювана, не може беззаперечно свідчити про наявність у неї «на руках» аналогічного обсягу готівкових коштів. Статутний капітал є правовою величиною, яка відображає загальні активи юридичної особи (часто виражені в майні чи обладнанні), і не є тотожною особистому вільному доходу фізичної особи.

Аналогічно, слідчий суддя критично оцінює посилання прокурора на власність співмешканця підозрюваної. В силу приписів кримінального процесуального закону, майновий стан третіх осіб, навіть якщо вони перебувають у близьких стосунках із підозрюваною, не є її особистим активом і не може автоматично враховуватися як обставина, що полегшує її втечу, за відсутності доказів прямого контролю чи доступу підозрюваної до цих коштів.

Аналізуючи матеріальне становище підозрюваної ОСОБА_4 , слідчий суддя зазначає, що відображені прокурором доходи підозрюваної за останні 27 років не можуть беззаперечно свідчити про наявність у неї вільних фінансових ресурсів для втечі чи переховування на даний час. Вказані кошти накопичувалися протягом тривалого періоду, за рахунок них підозрювана здійснювала щоденні витрати на забезпечення життєдіяльності.

Крім того, факт накладення арешту на майно підозрюваної за своєю правовою природою навпаки обмежує можливість особи розпоряджатися чи конвертувати такі активи у готівку. Відтак, арештоване майно є заблокованим і не посилює технічну спроможність особи до втечі. Твердження прокурора про роботу підозрюваної в Апараті Верховної Ради України слідчий суддя також відхиляє, оскільки вона звільнилася звідти у 2020 році, а отже, цей фактор впливу станом на сьогодні повністю відсутній.

Проте, навіть за виключенням вищевказаних недоведених або спірних майнових елементів, наявний у підозрюваної ОСОБА_4 рівень легальних особистих доходів та вільних активів є об`єктивно достатнім для висновку, що вона володіє ресурсами, спроможними забезпечити її високу мобільність.

Окремо слідчий суддя оцінює аргумент захисту про те, що паспорт підозрюваної для виїзду за кордон уже вилучений та перебуває на зберіганні в межах іншого кримінального провадження. Вказана обставина створює лише тимчасову технічну перешкоду для легального перетину державного кордону, але не нівелює ризик переховування як такий. По-перше, факт перебування особи під слідством у кількох провадженнях одночасно лише посилює сукупний кримінально-правовий тиск на неї та збільшує стимул до ухилення. По-друге, вилучення паспорта в іншій справі є динамічним фактором: у разі зміни запобіжного заходу або закриття того провадження, документ буде повернуто особі. Відтак, для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваної саме у цьому провадженні, слідчий суддя зобов`язаний накласти самостійний обов`язок щодо здачі документів на зберігання. Крім того, наявність фінансових ресурсів об`єктивно дозволяє здійснити спробу незаконного перетину кордону поза межами офіційних пунктів пропуску, для чого наявність офіційного паспорта не є обов`язковою.

Доводи сторони захисту про те, що ризик переховування відсутній через наявність постійного місця проживання, міцних соціальних зв`язків та утримання непрацездатної матері, слідчий суддя оцінює критично. Наявність соціальних зв`язків та непрацездатних родичів є стандартними обставинами життя і в практиці ВАКС не визнаються абсолютним бар`єром для втечі особи, якій загрожує тривалий строк ув`язнення з конфіскацією.

Той факт, що підозрювана добровільно поверталася в Україну під час воєнного стану у 2022-2024 роках, свідчить лише про її поведінку до моменту отримання статусу підозрюваної у даній справі. Наразі її процесуальний статус кардинально змінився: виникла реальна загроза притягнення до відповідальності саме за ч. 5 ст. 191 КК України. Офіційне повідомлення особі про підозру докорінно змінює її мотивацію та створює новий, раніше відсутній стимул для переховування. Минула поведінка особи за інших процесуальних обставин не може слугувати автоматичною гарантією її аналогічної сумлінності у майбутньому, коли ризик засудження став реальністю.

Таким чином, слідчий суддя констатує, що ризик переховування підозрюваної ОСОБА_4 є реальним, обґрунтованим та високим. Суворість покарання хоч і не є єдиною підставою для висновку про небезпеку втечі особи, проте у сукупності з іншими факторами об`єктивно підвищує вірогідність настання процесуального ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.

З огляду на викладене, слідчий суддя доходить висновку, що ризик переховування підозрюваної від органів досудового розслідування та суду існує, а оцінка його ступеня та можливості нейтралізації підлягає дослідженню при вирішенні питання про застосування конкретного запобіжного заходу.

Досліджуючи обґрунтованість доводів сторони обвинувачення щодо наявності ризику знищення, приховування або спотворення речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, слідчий суддя зазначає, що специфіка інкримінованого підозрюваній злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, дійсно пов`язана з обігом значного масиву фінансово-господарських та організаційно-розпорядчих документів.

Посилання прокурора на те, що обґрунтованість наведеного ризику додатково підтверджується встановленою роллю підозрюваної ОСОБА_4 у механізмі вчинення кримінальних правопорушень (зокрема, щодо залучення підконтрольних їй товариств-нерезидентів для документального обґрунтування завищеної вартості БпЛА, а також організації та контролю підготовки документів від імені компаній-постачальників і компаній, залучених до відповідних «ланцюжків» постачання для виконання договорів), заслуговують на увагу. Твердження обвинувачення про те, що підозрювана, виконуючи функції координатора взаємодії між співучасниками та здійснюючи контроль над документальним і фінансовим супроводом діяльності товариств-постачальників, фактично забезпечувала приховування слідів злочину та надавала зовні законного вигляду протиправній діяльності, слідчий суддя оцінює через призму наявних у матеріалах справи доказів.

Особливу увагу слідчий суддя звертає на доводи прокурора про те, що на даний час залишаються невиконаними запити про надання міжнародної правової допомоги (у тому числі щодо отримання документів за кордоном), що, на думку обвинувачення, створює можливість для підозрюваної особисто чи через третіх осіб знищити або спотворити ці докази. Крім того, прокурор зазначає, що підозрювана є власником компанії, яка виконує будівельні роботи на території Держспецзв`язку, у зв`язку з чим на постійній основі відвідує адміністративну будівлю установи та безпосередньо спілкується з її керівництвом, що нібито надає їй можливість прямого доступу до документів закупівлі, створення нових «виправдовувальних» документів або внесення змін до існуючих за сприяння службових осіб установи.

Оцінюючи вищезазначені аргументи сторони обвинувачення, слідчий суддя дійшов таких висновків:

По-перше, кримінальний процесуальний закон покладає на прокурора обов`язок довести не просто абстрактну теоретичну можливість вчинення таких дій у майбутньому, а наявність реальної та високої ймовірності їхнього вчинення. Сама по собі роль особи у механізмі вже вчиненого злочину (на думку обвинувачення) не може автоматично та безумовно свідчити про її майбутню процесуальну поведінку після офіційного оголошення підозри.

По-друге, стосовно невиконаних запитів про міжнародну правову допомогу, слідчий суддя зазначає, що документи, які перебувають у володінні іноземних банківських установ, реєстраційних чи податкових органів іноземних держав, знаходяться під суворим правовим контролем юрисдикцій цих країн. Підозрювана, як фізична особа, чи її ймовірні співучасники не мають жодних правових чи адміністративних важелів для знищення або зміни інформації, яка вже депонована у сторонніх закордонних реєстрах чи фінансових інституціях. Збирання цих доказів у порядку міжнародного співробітництва є тривалою, але суто процедурною дією правоохоронних органів, яка жодним чином не залежить від волі чи дій підозрюваної.

По-третє, щодо факту володіння компанією, яка виконує будівельні роботи на території Держспецзв`язку, та регулярного відвідування адміністративної будівлі установи, вказана обставина дійсно свідчить про наявність логістичного доступу на об`єкт. Проте, обвинуваченням не надано жодних конкретних доказів (матеріалів НСРД, даних телефонних з`єднань, показань свідків), які б підтверджували, що підозрювана використовувала цей доступ для ознайомлення з документацією згаданих державних закупівель, чи здійснювала спроби незаконно отримати оригінали або копії документів, які ще не вилучені слідством. Сам по собі факт виконання її підприємством легальних підрядних будівельних робіт та спілкування з керівництвом Держспецзв`язку з питань господарської діяльності фірми не може автоматично свідчити про намір вчинити кримінально карані протиправні діяння щодо фальсифікації чи знищення доказів у кримінальному провадженні.

По-четверте, враховуючи специфіку інкримінованого правопорушення, яке стосується розтрати коштів, виділених на забезпечення спеціальною технікою та обладнанням, основний масив доказової бази за своєю правовою природою є офіційним, банківським та цифровим. Уся тендерна документація, договори, специфікації товару та транзакції через казначейські рахунки обов`язково відображаються та дублюються в електронних системах (зокрема, Prozorro) та базах фіскальних органів, а отже, створення будь-яких нових «виправдовувальних» документів заднім числом або внесення змін до існуючих документів у Держспецзв`язку не матиме жодного процесуального значення, оскільки вони суперечитимуть уже зафіксованим у державних реєстрах цифровим слідам, доступ слідства до яких здійснюється незалежно від волі підозрюваної.

Окрім цього, посилання прокурора на те, що підозрювана може контактувати зі співучасниками та координувати їхні дії щодо приховування слідів злочину чи безпосередньо впливати на службових осіб Держспецзв`язку, за своєю правовою природою охоплюється іншим самостійним процесуальним ризиком - ризиком незаконного впливу на свідків чи інших підозрюваних (п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України), і не може дублюватися як єдиний доказ існування ризику, передбаченого п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України. Сама по себе обізнаність підозрюваної зі специфікою оформлення документів є наслідком її професійного досвіду і не може автоматично трактуватися як намір вчинити протиправні діяння.

За таких обставин, слідчий суддя доходить висновку, що доводи прокурора в цій частині ґрунтуються переважно на припущеннях та ретроспективному аналізі дій особи під час вчинення злочину, а не на конкретних фактах її поточної протиправної поведінки.

З огляду на викладене, слідчий суддя вважає, що ризик спроб штучного створення або спотворення доказів усе ж існує, проте його ступінь є помірним.

Аналізуючи ризик незаконного впливу на потерпілого, свідків, експерта чи спеціаліста у цьому кримінальному провадженні, слідчий суддя констатує його суттєвість та актуальність. 

Дослідивши матеріали клопотання та додані до нього докази, слідчий суддя вважає доводи прокурора в цій частині повністю обґрунтованими. Інкримінований підозрюваній злочин за ч. 5 ст. 191 КК України вчинено у співучасті, що передбачає наявність широкого кола осіб, які володіють інформацією про обставини розтрати коштів при закупівлях спеціальної техніки та обладнання (БпЛА). Статус свідків у провадженні мають службові особи Адміністрації Держспецзв`язку, ДЗ Держспецзв`язку, а також працівники, бухгалтери та керівники приватних компаній, залучених до ланцюжків постачання.

Характер та обставини вчинення правопорушення вказують на координуючу роль підозрюваної у злочинній схемі, яка забезпечувала узгодження дій між учасниками на кожному етапі та здійснювала контроль над документальним і фінансовим супроводом діяльності товариств-постачальників. Наведена роль свідчить про то, що підозрювана є детально обізнаною щодо дій та можливих показань кожного з учасників кримінального провадження, що надає їй суттєво більші, порівняно з іншими фігурантами, можливості для здійснення цілеспрямованого позапроцесуального впливу. Цей чинник підсилюється наявністю у неї численних стійких зв`язків серед працівників та керівного складу Адміністрації Держспецзв`язку, а також тим фактом, що вона є власником компанії, яка виконує будівельні роботи на території вказаної установи, що забезпечує їй безперешкодний регулярний доступ до її адміністративних приміщень та керівництва установи.

Визначальним для слідчого судді є те, що вказаний ризик уже знайшов своє практичне підтвердження в ході розслідування даного кримінального провадження, а не є виключно гіпотетичним припущенням обвинувачення.

Як вбачається з представлених слідчому судді матеріалів, під час проведення негласних слідчих (розшукових) дій зафіксовано, що у березні 2024 року підозрювана ОСОБА_4 безпосередньо надавала інструкції свідку ОСОБА_33 (на той час - директору ТОВ «Захист та охорона сервіс») щодо її участі у слідчих діях Національного бюро. Зокрема, вона надавала вказівки щодо уникнення нею ( ОСОБА_33 ) та іншим свідком ( ОСОБА_28 ) явки на допити до органу досудового розслідування. Реалізація цих протиправних інструкцій призвела до реального перешкоджання розслідуванню, у зв`язку з чим ухвалами слідчого судді на ОСОБА_45 та ОСОБА_28 правомірно накладалися грошові стягнення за невиконання процесуальних обов`язків. Крім того, матеріалами розслідування, зокрема результатами огляду вмісту мобільного телефону, вилученого під час обшуку в ОСОБА_46 , підтверджено факти аналогічного спілкування підозрюваної з іншими свідками, під час якого вона обговорювала перебіг, матеріали та перспективи даного кримінального провадження, надаючи коментарі та орієнтири щодо поведінки свідків.

При встановленні наявності ризику впливу на свідків слід враховувати встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме: спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акта до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Орган правосуддя не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, крім порядку отримання показань, визначеного ст. 615 цього Кодексу (ч. 4 ст. 95 КПК України). За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом. До моменту такого допиту ризик психологічного чи іншого впливу на учасників процесу з метою зміни їхньої позиції зберігається у повному обсязі.

Наведене у своїй сукупності, на переконання слідчого судді, свідчить про те, що ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, є реальним та повністю доведеним.

Оцінюючи обґрунтованість доводів сторони обвинувачення щодо наявності ризику перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, слідчий суддя зазначає, що прокурор на підтвердження вказаного ризику посилається на обставини інших кримінальних проваджень.

Зокрема, обвинувачення вказує на факт проведення обшуку автомобіля, яким користувалася підозрювана ОСОБА_4 , у межах кримінального провадження № 12026100080001133 від 08.05.2026 за ч. 2 ст. 194 КК України (умисне знищення або пошкодження майна). При цьому прокурор посилається на судове рішення у тому провадженні, у якому відображено показання потерпілого ОСОБА_26 , який зазначив про наявність триваючого конфлікту з підозрюваною через спільні бізнес-інтереси, після недосягнення порозуміння якого вона звільнилася. Також прокурор наголошує, що підозрюваній ОСОБА_4 уже офіційно повідомлено про підозру в іншому кримінальному провадженні № 12025240000000936 від 21.08.2025 за ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 366 КК України.

Заперечуючи проти вказаного ризику, сторона захисту зазначає, що посилання на вищевказані провадження є безпідставними, а підозра в кримінальному провадженні № 12025240000000936 є надуманою, передчасною та не підтвердженою належними доказами.

Оцінюючи зазначений ризик з урахуванням доводів сторін, слідчий суддя дійшов таких висновків.

Аналізуючи доводи прокурора в частині кримінального провадження за ч. 2 ст. 194 КК України, слідчий суддя зазначає, що сам по собі факт проведення обшуку транспортного засобу, яким користувалася підозрювана ОСОБА_4 , а також показання потерпілого про наявність конфлікту на ґрунті бізнес-відносин, не є беззаперечним та прямим доказом наміру чи спроб особи перешкоджати даному кримінальному провадженню. Матеріали клопотання не містять відомостей про оголошення особі підозри у вчиненні злочину, передбаченого ст. 194 КК України, або про встановлення судом її вини. Наявність цивільно-правових чи господарських конфліктів у минулому, які призвели до звільнення, за відсутності вироку суду або хоча б процесуального статусу підозрюваної у тій справі, лежить поза межами предмета дослідження під час обрання запобіжного заходу у цьому провадженні. Посилання на вказані обставини ґрунтуються на припущеннях і не можуть свідчити про схильність особи до протиправного перешкоджання правосуддю іншим чином.

Натомість, аргументи прокурора щодо наявності іншого кримінального провадження, у якому особі вже офіційно повідомлено про підозру за ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 366 КК України, слідчий суддя оцінює як суттєві.

Слідчий суддя відхиляє твердження сторони захисту про те, що вказана суміжна підозра є надуманою. В силу вимог кримінального процесуального закону, слідчий суддя у цьому засіданні не наділений повноваженнями переглядати обґрунтованість підозри чи давати правову оцінку діям сторін в іншому самостійному кримінальному провадженні, оскільки це є предметом дослідження інших судових розглядів.

Для оцінки ризику, передбаченого п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, визначальним є сам юридичний факт перебування особи під статусом підозрюваної у кількох корупційних кримінальних провадженнях одночасно. Наявність ще однієї офіційної підозри у вчиненні аналогічних за характером (економічних та службових) правопорушень об`єктивно збільшує загальний обсяг кримінально-правового тиску на особу та суттєво підвищує її мотивацію до вжиття будь-яких можливих заходів позапроцесуального характеру з метою уникнення відповідальності. Усвідомлення масштабу розслідувань та загрози кумулятивного суворого покарання створює реальні передумови для того, що особа може вчиняти дії, спрямовані на перешкоджання встановленню істини.

З огляду на викладене, слідчий суддя вважає, що ризик перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином усе ж існує, проте його ступінь є помірним.

За вказаних обставин, оцінивши встановлені ризики у їх сукупності, слідчий суддя дійшов висновку, що для їх нівелювання та забезпечення належної процесуальної поведінки ОСОБА_4 необхідним є застосування до неї запобіжного заходу.

Оцінюючи можливість застосування інших, більш м`яких запобіжних заходів, якими є особиста порука та особисте зобов`язання, слідчий суддя використовує стандарт доказування «обґрунтованої ймовірності». За цим стандартом слід вважати, що м`якші запобіжні заходи не зможуть запобігти визначеним ризикам за умови встановлення обґрунтованої ймовірності цього. Зважаючи на характер інкримінованого особливо тяжкого корупційного правопорушення та вагомість наданих доказів, особисте зобов`язання чи особиста порука не відповідають тяжкості діяння. Вони не зможуть належним чином забезпечити досягнення мети запобіжного заходу, оскільки у випадку настання ризиків такі заходи не створюють дієвих стримуючих стимулів для належного виконання підозрюваною своїх процесуальних обов`язків.

Заслухавши позицію сторони захисту, яка просила обрати запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання через відсутність у підозрюваної ОСОБА_4 належного майнового стану, зважаючи на наявність в неї позитивної характеристики, бездоганної ділової репутації, відзнак, а також відігравання значної ролі в обороноздатності та відновленні держави на сьогоднішній день в період воєнного стану, слідчий суддя вважає такі доводи недостатніми для повної відмови у застосуванні запобіжного заходу майнового характеру.

Надані захистом відомості щодо професійних здобутків підозрюваної та активної участі підконтрольного їй підприємства у підтриманні обороноздатності країни, безумовно, позитивно оцінюються слідчим суддею. Проте, за стандартом «обґрунтованої ймовірності», наявність цих чинників не здатна автоматично нівелювати або стримати встановлений комплекс високих і помірних процесуальних ризиків.

Слідчий суддя бере до уваги, що у даному провадженні встановлено реальність загрози переховування підозрюваної від правосуддя через страх суворості покарання, ризик спроб штучного створення чи спотворення документальних доказів, помірний ризик перешкоджання розслідуванню іншим чином через наявність суміжної підозри, а також повністю доведений і триваючий ризик незаконного впливу на свідків, у ході якого вже фіксувалися факти надання протиправних інструкцій щодо ухилення від допитів.

Натомість, забезпечити досягнення мети застосування запобіжного заходу, якою згідно з ч. 1 ст. 177 КПК України є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків та запобігання ризикам на будь-якій стадії провадження, спроможний такий захід як застава.

Відповідно до ч. 1 ст. 182 КПК України, застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов`язків.

Визначивши необхідність обрання саме застави, слідчий суддя переходить до дослідження питання щодо визначення її обґрунтованого, справедливого та співмірного розміру.

Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається слідчим суддею з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваної, інших даних про її особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваною покладених на неї обов`язків та не може бути завідомо непосильним для неї.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (зокрема, у справах «Гаврил Клішин проти України» та «Мангурас проти Іспанії»), розмір застави повинен оцінюватися у світлі ступеня зв`язку підозрюваної з її власними, реально наявними матеріальними ресурсами. Застава не може перетворюватися на інструмент прихованого тримання під вартою чи сурогат кримінального покарання.

З огляду на це, при оцінці майнового стану підозрюваної слідчий суддя послідовно застосовує критерії, викладені при дослідженні процесуальних ризиків. Слідчий суддя не може покласти в основу розрахунку загальний розмір статутного капіталу ТОВ «Консалтинг-Буд», оскільки ці активи належать юридичній особі, а не громадянці як фізичній особі. Також виключається з розрахунку вартість майна співмешканця підозрюваної, як особи, активи якої не перебувають під її безпосереднім юридичним контролем. На додаток, відображені прокурором доходи підозрюваної за останні 27 років накопичувалися протягом тривалого періоду і за рахунок них вона здійснювала щоденні витрати на забезпечення життєдіяльності та утримання непрацездатної матері, а тому ці сукупні ретроспективні дані не відображають обсяг вільних грошових коштів, які є у її наявному розпорядженні на даний час.

Особливу увагу слідчий суддя звертає на доводи захисту про те, що на все рухоме та нерухоме майно підозрюваної в межах кримінального провадження уже накладено арешт. За своєю правовою природою арешт повністю блокує можливість особи розпоряджатися, відчужувати, продавати чи заставляти ці активи, а отже, вони є фактично вилученими з вільного цивільного обороту і не можуть бути використані підозрюваною для швидкого акумулювання коштів з метою внесення застави.

Досліджуючи баланс між реальними поточними доходами особи та розміром майнового обтяження, слідчий суддя також встановив, що заявлений прокурором розмір застави у 77 разів перевищує офіційний дохід підозрюваної за останній рік. Така суттєва диспропорція створює очевидний ризик порушення вимог ч. 4 ст. 182 КПК України щодо заборони встановлення завідомо непосильної застави. Якщо слідчий суддя призначає заставу, яка очевидно виходить за межі поточних фінансових можливостей підозрюваного, такий захід втрачає свій процесуальний сенс і перетворюється на приховану форму позбавлення волі, що є недопустимим згідно з практикою ЄСПЛ (зокрема, у справі «Тошев проти Болгарії»).

На переконання слідчого судді, у даному випадку каральна мета запобіжного заходу має бути повністю виключена, а грошовий стримуючий інструмент повинен відповідідати засадам розумності, справедливості та індивідуалізації.

Застава повинна бути встановлена у такому розмірі, щоб загроза її втрати у разі втечі чи тиску на свідків була для підозрюваної відчутним економічним тягарем, який повністю переважить прагнення ухилитися від правосуддя, але водночас не позбавляла її реальної процесуальної можливості виконати ухвалу слідчого судді самостійно або за допомогою заставодавців.

Беручи до уваги сімейний стан особи, її позитивні характеристики в обороноздатності держави, повний арешт її майна та значний розрив між річним доходом і клопотанням прокурора, але зважаючи на високу сукупність установлених процесуальних загроз, слідчий суддя вважає за необхідне визначити заставу у розмірі 5 000 000 грн, який є справедливим, співмірним із констатованими ризиками, не є завідомо непосильним та об`єктивно спроможний забезпечити досягнення цілей правосуддя.

Такий розмір застави є цілком пропорційним, обґрунтованим, з одного боку не має характеру фінансового тиску, а з іншого - достатньою мірою гарантуватиме виконання підозрюваною покладених на неї процесуальних обов`язків. Виявлені ж у кримінальному провадженні процесуальні ризики у їх сукупності будуть остаточно нівельовані шляхом покладення на підозрювану відповідних обов`язків, передбачених ст. 194 КПК України.

Визначаючи перелік процесуальних обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, які необхідно покласти на підозрювану ОСОБА_4 у зв`язку із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави, слідчий суддя оцінює доцільність та пропорційність кожного з них. 

Оскільки в даному кримінальному провадженні слідчим суддею констатовано високий ризик незаконного тиску на свідків, який уже мав прояви реального підтвердження, а також ризик переховування та помірний ризик спотворення доказів, покладення додаткових обмежень є обов`язковою умовою для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваної.

З метою нівелювання ризику переховування, на підозрювану слід покласти обов`язки прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора та суду; не залишати межі населеного пункту, в якому вона проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти про зміну свого місця проживання та/або роботи, а також здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон та інші документи, що дають право на виїзд з України та в`їзд в Україну. При цьому, як зазначалося вище, факт перебування закордонного паспорта на зберіганні в межах іншого провадження не звільняє слідчого суддю від обов`язку накласти аналогічне самостійне обмеження у цьому провадженні для гарантування процесуальної безпеки розслідування.

Для нейтралізації ризику впливу на свідків та ризику штучного створення доказів, дієвими та необхідними запобіжниками є покладення обов`язків утримуватися від спілкування з визначеними ухвалою особами та іншими підозрюваними у цьому провадженні з приводу обставин, викладених у письмовому повідомленні про підозру від 13.08.2026.

Слідчий суддя зазначає, що вказані обмеження не порушують конституційне право підозрюваної на працю та ведення легального бізнесу її компанією, проте встановлюють чіткі позапроцесуальні межі, які повністю усувають загрозу контактування зі службовими особами установи замовника з питань даного кримінального провадження.

Водночас, сторона обвинувачення у своєму клопотанні просила зобов`язати підозрювану ОСОБА_4 носити електронний засіб контролю. Дослідивши це питання, слідчий суддя дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання в цій частині. Носіння електронного засобу контролю є суттєвим обмежувальним заходом, який значно звужує права особи. Незважаючи на обґрунтованість доводів прокурора щодо наявності високого ступеня ризику переховування, слідчий суддя зазначає, що цей ризик повністю та ефективно нівелюється іншими, менш обтяжливими процесуальними обмеженнями.

Зокрема, підозрювана ОСОБА_4 має стійкі соціальні зв`язки, раніше належним чином виконувала всі процесуальні обов`язки, а також добровільно здала свій паспорт для виїзду за кордон в межах іншого кримінального провадження, що суттєво знижує її мобільність та унеможливлює виїзд за межі території України. За таких обставин, застосування електронного браслета є надмірним і не відповідає принципу пропорційності. На переконання слідчого судді, визначений розмір застави у поєднанні із обов`язком здати документи на зберігання є повністю достатнім і надійним стримуючим чинником, а тому в покладенні обов`язку носити електронний засіб контролю слід відмовити.

Водночас, всі решта обов`язків, заявлених прокурором у клопотанні, є обґрунтованими, відповідають встановленим ризикам та підлягають покладенню на підозрювану. У зв`язку з цим, визначений розмір застави у поєднанні з необхідністю подальшого покладення лише окремих процесуальних обов`язків забезпечує належний баланс у кримінальному провадженні. Такий обсяг обмежень матиме найменш обтяжливий вплив на реалізацію прав і свобод підозрюваної, а отже, є розумним і пропорційним на даній стадії досудового розслідування.

На переконання слідчого судді, стороною захисту у судовому засіданні не спростовано необхідність покладення на підозрювану заявлених обов`язків та не надано слідчому судді достатніх доказів, які б перешкоджали їх виконанню.

На підставі досліджених матеріалів слідчий суддя констатує, що надані стороною обвинувачення докази повністю доводять існування умов, передбачених ч. 1 ст. 194 КПК України, а саме: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, які продовжують існувати та потребують контролю, а також недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання цим ризикам.

З огляду на викладене, клопотання детектива, погоджене прокурором, підлягає частковому задоволенню в частині застосування запобіжного заходу у вигляді застави у визначеному слідчим суддею розмірі з покладенням на підозрювану ОСОБА_4 відповідних процесуальних обов`язків.

Відповідно до ч. 7 ст. 194 КПК України, обов`язки, передбачені частиною п`ятою цієї статті, можуть бути покладені на підозрюваного на строк не більше двох місяців. Враховуючи межі триваючого досудового розслідування та дату розгляду цього клопотання, слідчий суддя вважає за необхідне визначити строк дії покладених на ОСОБА_4 обов`язків строком на два місяці - до 17.10.2026 включно.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 177, 178, 182, 193, 194, 196, 309, 372, 376 КПК України, слідчий суддя

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання задовольнити частково.

Застосувати до  ОСОБА_4 ,    ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 5 000 000 (п`ять мільйонів) гривень, яка може бути внесена як самою підозрюваною, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на наступний депозитний рахунок Вищого антикорупційного суду:

- Код ЄДРПОУ 42836259

- Номер рахунку за стандартом ІВАN НОМЕР_2 .

Роз`яснити, що підозрювана не пізніше п`яти днів з дня обрання запобіжного заходу у вигляді застави, зобов`язана внести кошти на відповідний рахунок або забезпечити їх внесення заставодавцем та надати документ, що це підтверджує детективу, прокурору, слідчому судді.

За умови внесення застави покласти на підозрювану  ОСОБА_4 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , такі обов`язки:

- прибувати до слідчого (детектива), прокурора та суду за кожною вимогою;

- без дозволу слідчого (детектива), прокурора або суду не відлучатися з м. Києва, Київської області;

- повідомляти слідчого (детектива), прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;

- утриматись від спілкування із ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , а також із іншими підозрюваними у даному кримінальному провадженні - ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 з приводу обставин, викладених у письмовому повідомленні про підозру від 13.08.2026;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади (Центральне міжрегіональне управління ДМС у м. Києві та Київській області) свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон та інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Строк дії обов`язків, покладених судом на підозрювану, визначити до 17.10.2026 включно але в межах строку досудового розслідування.

З моменту обрання запобіжного заходу у вигляді застави щодо особи, яка не тримається під вартою, в тому числі до фактичного внесення коштів на відповідний рахунок, підозрювана, заставодавець зобов`язані виконувати покладені на них обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

Контроль за виконанням покладених на підозрювану обов`язків покласти на прокурорів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури.

Роз`яснити заставодавцю обов`язок із забезпечення належної поведінки підозрюваної та її явки за викликом, а також наслідки, передбачені ч.ч. 8-11 ст. 182 КПК України.

У разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо підозрювана, будучи належним чином повідомлена, не з`явилася за викликом до детектива, прокурора, слідчого судді чи суду без поважних причин чи не повідомила про причини своєї неявки, або якщо порушила інші покладені на неї при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

Роз`яснити підозрюваній, що в разі невнесення нею або заставодавцем застави, до неї може бути застосований інший більш суворий запобіжний захід.

Ухвала може бути оскаржена до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Слідчий суддя         ОСОБА_1