Document No. 139241980

Proceeding № 62024240050000380
Case № 991/2859/25
Date of the hearing 18/08/2026
Date of the decision 18/08/2026
Instance HACC AC
Judicial form Criminal
Presiding judge (HACC AC) Hlotov M.S.

Головуюча суддя у 1-й інстанції: ОСОБА_1 Справа № 991/2859/25Доповідач: ОСОБА_2 Провадження №11-кп/991/100/26

 

 

У Х В А Л А

І м е н е м У к р а ї н и

 

18 серпня 2026 рокумісто Київ

 

Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 

за участю:

секретарів судового засідання ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

обвинуваченого ОСОБА_7 

захисників ОСОБА_8 , ОСОБА_9 

прокурора ОСОБА_10 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури /далі - САП/ ОСОБА_10 , подану на вирок Вищого антикорупційного суду від 12 лютого 2026 року, ухвалений у кримінальному провадженні №62024240050000380, щодо

ОСОБА_7 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Карапчів Вижницького р-ну Чернівецької обл., зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України, з середньою спеціальною освітою, не працюючого, одруженого, несудимого, обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 Кримінального кодексу України /далі - КК/,

 

В С Т А Н О В И Л А:

 

І. Вступ

1. Ця справа стосується перегляду в апеляційному порядку вироку суду першої інстанції, яким ОСОБА_7 визнано невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК, і виправдано у зв`язку з відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення.

2. Необхідність перевірки законності та обґрунтованості наведеного рішення виникла у зв`язку з його оскарженням стороною обвинувачення.

3. У цій справі суду апеляційної інстанції належало відповісти на доводи апеляційної скарги, які стосувалися неповноти судового розгляду в частині дослідження доказів і надання їм оцінки, а також щодо відсутності провокації злочину.

4. За результатами апеляційного перегляду колегія суддів вирішила апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення, вирок суду - без змін.

ІІ. Рух справи (процедура)

5. 31.03.2025 детектив Національного антикорупційного бюро України склав і прокурор Спеціалізованої антикорупційної прокуратури /далі - САП/ затвердив обвинувальний акт у кримінальному провадженні №62024240050000380, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань /далі - ЄРДР/ 14.08.2024 (т. 1 а. с. 1-9), який з реєстром матеріалів розслідування, вручених 31.03.2025 обвинуваченому за участі захисника, 02.04.2025 надійшов до Вищого антикорупційного суду (т. 1 а. с. 1-29).

6. 12.02.2026 суд першої інстанції ухвалив виправдувальний вирок щодо ОСОБА_7 (т. 9 а. с. 56-107), який 13.03.2026 в апеляційному порядку оскаржив прокурор (т. 9 а. с. 109-151).

7. 20.03.2026 апеляційна скарга з матеріалами кримінального провадження надійшли до суду апеляційної інстанції (т. 9 а. с. 154-155).

8. 01.04.2026 захисник ОСОБА_8 подав до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду письмові заперечення на апеляційну скаргу (т. 9 а. с. 166-172).

III. Короткий зміст судового рішення

9. Згідно з вироком Вищого антикорупційного суду від 12.02.2026 ОСОБА_7 визнано невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК, і виправдано у зв`язку з відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення.

9.1. Зазначене рішення мотивоване, зокрема, тим, що: (1) досліджені у судовому засіданні докази доводять висунення прохання та одержання ОСОБА_7 , як службовою особою, неправомірної вигоди для третьої особи; (2) дії обвинуваченого стали наслідком провокації з боку правоохоронних органів, оскільки: (а) ОСОБА_11 було залучено до конфіденційного співробітництва до першої зустрічі з ОСОБА_7 ; (б) ініціатором зустрічей був ОСОБА_11 .

9.2. В ухваленому вироку суд першої інстанції також вирішив питання належності та допустимості доказів, долі вилучених грошових коштів і накладеного арешту на майно.

IV. Вимоги та доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

10. Прокурор в апеляційній скарзі просив скасувати оскаржуваний вирок і ухвалити новий, яким визнати ОСОБА_7 винуватим у проханнях надати неправомірну вигоду та одержанні неправомірної вигоди службовою особою в особливо великому розмірі для себе за вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, будь-якої дії з використанням наданого службового становища, тобто у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК, із призначенням покарання у виді 9 (дев`яти) років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій в органах державної влади, місцевого самоврядування, на підприємствах, установах та організаціях державної та комунальної форм власності (тих, в яких розмір державної частки становить більше 50%) на 3 (три) роки та конфіскацією всього належного майна, зокрема, арештованого в межах кримінального провадження на підставі ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Чернівці від 14.10.2024 у судовій справі №727/11172/24 і на підставі ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 10.03.2025 у судовій справі №991/1786/25. Крім того прокурор просив: (1) строк основного покарання рахувати з моменту фактичного затримання; (2) у разі повного чи часткового задоволення апеляційної скарги прокурора та ухвалення обвинувального вироку взяти ОСОБА_7 під варту з метою забезпечення виконання вироку з моменту вступу його в законну силу.

10.1. В апеляційній скарзі стверджував, що: (1) неправомірна вигода прохалась та одержувалась ОСОБА_7 саме для себе, а не для Національного природного парку /далі - НПП/ «Хотинський»; (2) ОСОБА_11 не агент правоохоронних органів і він діяв на власний розсуд; (3) ініціатива в контактах ОСОБА_11 з ОСОБА_7 до реєстрації кримінального провадження лежить поза площиною кримінального переслідування; (4) висновки суду щодо ініціювання всіх зустрічей ОСОБА_11 суперечать матеріалам негласних слідчих (розшукових) дій /далі - НС(Р)Д/. На думку прокурора суд припустився неповноти судового розгляду в частині дослідження доказів та надання їм оцінки.

10.2. У судових засіданнях прокурор просив задовольнити апеляційну скаргу з мотивів, наведених у ній.

V. Узагальнені позиції інших учасників судового провадження

11. Інші учасники судового провадження висловили свої аргументи.

11.1. Захисники заперечили проти задоволення апеляційної скарги, зазначаючи, в т. ч. у письмових запереченнях ОСОБА_8 , що: (1) ініціатором зустрічей був саме ОСОБА_11 ; (2) сторона обвинувачення по своєму інтерпретує матеріали НС(Р)Д, спотворюючи їх зміст; (3) ОСОБА_11 діяв як конфідент правоохоронних органів і під їх контролем спрямовував хід розмов у необхідне русло - на провокацію ОСОБА_7 до вчинення неправомірних дій; (4) обвинувачений не мав наміру вчинити кримінальне правопорушення, а діяв в інтересах НПП «Хотинський»; (5) всі свої дії ОСОБА_7 не приховував, а публічно обговорював та узгоджував з працівниками парку; (6) обвинувачений відмовлявся від пропозицій ОСОБА_11 отримати готівкові кошти замість будівництва будиночків чи для вирішення інших питань; (7) жодного прохання надати неправомірну вигоду зі сторони ОСОБА_7 не було; (8) кошти, які сторона обвинувачення інкримінує як неправомірну вигоду, ОСОБА_11 приніс і вмовив ОСОБА_7 взяти та залишити в офісі; (9) під час допиту сам ОСОБА_11 говорив, що ОСОБА_7 жодного разу в нього нічого не просив і не вимагав; (10) подібна рекреаційна діяльність із залученням інвесторів є типовою та законною.

11.2. Обвинувачений підтримав своїх захисників, зазначивши, що: (1) неправомірної вигоди не прохав і не отримував; (2) кошти, які привіз ОСОБА_11 , повинні були вноситись на рахунок для виготовлення будиночків для НПП «Хотинський»; (3) у ході зустрічей саме ОСОБА_11 запропонував надати йому кошти готівкою та всіляко пропонував кошти за вирішення тих чи інших питань.

VI. Межі перегляду оскаржуваного рішення

12. Відповідно до ч. 1 ст. 370 Кримінального процесуального кодексу України /далі - КПК/ рішення суду має бути законне, обґрунтоване і вмотивоване.

12.1. Виходячи зі змісту положень ч. 1 ст. 22, ч. ч. 1, 3 ст. 26, ч. 1 ст. 404 КПК, перегляд вироку здійснюється в межах прохальної частини та доводів апеляційної скарги.

12.2. Оскільки суд дійшов висновку, що обвинувачений висунув прохання та одержав неправомірну вигоду для третьої особи, але його дії стали наслідком провокації, під час апеляційного перегляду оскаржуваного вироку, враховуючи відсутність апеляційних скарг сторони захисту, перевіряються доводи прокурора з приводу того, що дії обвинуваченого не були наслідком провокації злочину та його твердження про прохання й одержання ОСОБА_7 неправомірної вигоди саме для себе.

12.3. Разом із тим, суд апеляційної інстанції вправі вийти за межі апеляційних вимог, якщо цим не погіршується становище обвинуваченого. Якщо розгляд апеляційної скарги дає підстави для прийняття рішення на користь осіб, в інтересах яких апеляційні скарги не надійшли, суд апеляційної інстанції зобов`язаний прийняти таке рішення (ч. 2 ст. 404 КПК). У зв`язку із цим, хоча в інтересах ОСОБА_7 у цій справі апеляційної скарги не надходило, але суд апеляційної інстанції вправі також перевірити чи взагалі обвинувачений висував прохання та одержав неправомірну вигоду, якщо результати такої правової оцінки не погіршать становище обвинуваченого, а покращать його.

VII. Встановлені обставини та їх оцінка колегією суддів

13. Надаючи оцінку обставинам, установленим судом першої інстанції, та зробленим висновкам, колегія суддів виходить із такого.

14. Сторона обвинувачення зазначила про відсутність провокації, спрямованої на вчинення кримінального правопорушення, оскільки: (1) саме спілкування ОСОБА_11 з ОСОБА_7 до реєстрації кримінального провадження і призвело до звернення в правоохоронний орган із заявою про вчинення злочину, так як обвинувачений умовою для укладання договорів про рекреаційну діяльність визначив необхідність фінансування будівництва двох будинків відпочинку на території НПП «Хотинський» загальною вартістю 30 000 доларів США; (2) ОСОБА_7 пропонував ОСОБА_11 купити катер, що належить НПП «Хотинський»; (3) 21.08.2024 під час ініційованої ОСОБА_11 зустрічі, яка мала місце у готельно-ресторанному комплексі «Ріволі», обвинуваченим озвучувалось прохання надати неправомірну вигоду у вигляді фінансування двох «апідоміків» вартістю 38 тис. грн кожен; (4) 30.09.2024 у процесі зустрічі ОСОБА_7 висловив ОСОБА_11 прохання надати йому 65 тисяч доларів США за укладання двох договорів про рекреаційну діяльність для користування двома іншими земельними ділянками; (5) висновки суду про нібито постійне провокування ОСОБА_7 на висунення ним ОСОБА_11 вимог та його натяки у будь-який спосіб про готовність фінансово вирішити питання судом зроблені відірвано від загального змісту розмов; (6) під час зустрічі при передачі ОСОБА_11 обвинуваченому 65 тис дол. США у його словах і діях відсутня провокативна поведінка й ОСОБА_7 жодного разу не відмовився від одержання неправомірної вигоди.

14.1. Сторона захисту зазначила, що судом першої інстанції в повній мірі досліджено всі докази та обставини справи і як наслідок встановлено факт провокації ОСОБА_7 зі сторони правоохоронних органів, оскільки: (1) під час допиту ОСОБА_11 повідомив, що неодноразово був заявником у кримінальних провадженнях; (2) саме ОСОБА_11 ініціював зустріч 21.08.2024 у ресторані «Ріволі»; (3) в апеляційній скарзі прокурор при аналізі того чи іншого тексту НС(Р)Д вдається до його спотворень і нав`язування власного тлумачення думок ОСОБА_11 та ОСОБА_7 ; (4) ОСОБА_11 діяв як конфідент на відміну від ОСОБА_7 та знав, що знаходиться під контролем правоохоронних органів і спрямовував хід розмов на провокацію дій ОСОБА_7 , які в подальшому стороною обвинувачення могли бути ідентифіковані як незаконні; (5) ОСОБА_7 не мав наміру вчиняти жодного злочину і всі свої дії обговорював з уповноваженими працівниками НПП «Хотинський»; (6) ОСОБА_7 відмовляв у неодноразовій пропозиції ОСОБА_11 надати кошти замість побудови будиночків і наполягав тільки на офіційному безготівковому перерахунку коштів; (7) у подальшому ОСОБА_11 провокував обвинуваченого на отримання неправомірної вигоди для вирішення питання з науковою радою; (8) 09.10.2024 ОСОБА_11 вмовляв ОСОБА_7 взяти пакунок з грошима, на що отримав відмову й обвинувачений погодився залишити їх в офісі лише після написання ОСОБА_11 розписки; (9) на запитання сторони захисту ОСОБА_11 повідомив, що ОСОБА_7 жодного разу не просив для себе неправомірну вигоду.

14.2. В ухваленому вироку суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність ухвалення виправдувального вироку, вважаючи, що мала місце провокація на вчинення злочину, оскільки: (1) реальних передумов для внесення відомостей до ЄРДР за заявою ОСОБА_11 не було; (2) фактичне залучення ОСОБА_11 до конфіденційного співробітництва відбулося до першої зустрічі з ОСОБА_7 ; (3) ініціатором зустрічей був ОСОБА_11 - він домовлявся або попереджав про зустрічі; (4) ОСОБА_11 постійно провокував обвинуваченого на висунення останнім до нього якихось вимог і натякав у будь-який спосіб про готовність фінансово вирішити питання; (5) ОСОБА_11 очевидно був залежним від правоохоронних органів, оскільки під час допиту повідомив, що у 2024 році неодноразово співпрацював з ТУ Державного бюро розслідувань /далі - ДБР/; (6) в матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження реальності наміру ОСОБА_11 здійснювати на території НПП «Хотинський» рекреаційну діяльність.

14.3. За підсумками апеляційного перегляду, в ході якого суд апеляційної інстанції повторно дослідив частину доказів, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги прокурора про відсутність провокації частково підтвердилися. Адже, в органу досудового розслідування були достатні підстави для початку і проведення розслідування, а в частині, яка стосувалася проханням та отриманням двох апібудинків, провокація відсутня. Водночас суд апеляційної інстанції погоджується, що передача обвинуваченому 65 тис дол США відбулася внаслідок провокації.

15. Надаючи відповідну оцінку колегія суддів виходить із того, що:

15.1. Під час підготовки та проведення заходів з контролю за вчиненням злочину забороняється провокувати (підбурювати) особу на вчинення цього злочину з метою його подальшого викриття, допомагаючи особі вчинити злочин, який вона би не вчинила, якби слідчий цьому не сприяв (ч. 3. ст. 271 КПК).

15.2. Європейським Судом з прав людини /далі - ЄСПЛ/ вироблено критерії, використання яких допомагає відмежовувати провокацію злочину від допустимої поведінки правоохоронних органів [рішення у справах «Баннікова проти російської федерації» (Bannikova v. Russia) від 04.11.2010, заява №18757/06, §§37-65, « Матановіч проти Хорватії» (Matanovic v. Croatia) від 04.04.2017, заява №2742/12, §§123-135 і «Раманаускас проти Литви» (Ramanauskas v. Lithuania) від 20.02.2018, заява №55146/14, §§ 54-62]. 

Так, провокація має місце тоді, коли працівники правоохоронних органів або особи, які діють за їхніми вказівками, не обмежуються пасивним розслідуванням, а з метою отримання доказів і порушення кримінальної справи, впливають на суб`єкта, схиляючи його до вчинення злочину, який в іншому випадку не був би вчинений. Під пасивним розслідуванням розуміється відсутність будь-яких активних дій, які би спонукали особу вчинити злочин (постанова Верховного Суду від 27.10.2021 у справі №712/2374/18).

15.3. Для відмежування провокації від допустимої поведінки правоохоронних органів судова практика виробила змістовний та процесуальний критерії. Під змістовним критерієм розуміється наявність/відсутність суттєвих змістовних ознак, притаманних провокації правоохоронних органів, а під процесуальним - наявність у суду можливості перевірити відомості про ймовірну провокацію під час судового засідання з дотриманням принципів змагальності та рівності сторін (постанова Верховного Суду від 15.09.2021 у справі №728/1357/17).

15.4. Так, відповідно до матеріально-правового тесту, який використовує ЄСПЛ, суд під час розгляду обґрунтованого твердження заявника про провокацію насамперед має встановити, чи мали органи влади вагомі підстави для початку таємної операції. Зокрема, правоохоронні органи мають продемонструвати, що володіли конкретними об`єктивними та перевіреними доказами підготовки або вчинення злочину до їх втручання [рішення у справах «Чохонелідзе проти Грузії» (Tchokhonelidze v. Georgia) від 28.06.2018, заява №31536/07, §44, «Фурхт проти Німеччини» (Furcht v. Germany) від 23.10.2014, заява №54648/09, §51]. Крім того, матеріально-правовий тест передбачає перевірку наявності у заявника будь-яких прихованих мотивів звернутися до органів державної влади і співпрацювати з ними [рішення у справах «Чохонелідзе проти Грузії» (Tchokhonelidze v. Georgia) від 28.06.2018, заява №31536/07, §45 і «Мілінієнне проти Литви» (Miliniene v. Lithuania) від 24.06.2008, заява №74355/01, §39].

15.4.1. Верховний Суд у свою чергу сформував критерії перевірки наявності чи відсутності провокації корупційного злочину, згідно з якими слід з`ясувати такі питання: (1) чи існували підстави для початку кримінального провадження щодо особи; (2) чи мав заявник, котрий повідомив про протиправні дії, приховані мотиви для цього; (3) чи обґрунтовано проведені НС(Р)Д щодо обвинуваченого; (4) якою була поведінка останнього й особи, що співпрацювала з правоохоронними органами; (5) яким був вплив цих органів на вчинення особою дій, за які її притягнуто до кримінальної відповідальності (постанова Верховного Суду від 18.04.2024 у справі №167/498/22).

15.4.2. Про провокацію може йтися тоді, коли правоохоронні органи штучно створили ситуацію, з метою спонукати особу до вчинення злочину. Але, якщо правоохоронні органи лише долучилися до фіксації і розслідування на певному етапі розвитку подій, зокрема після подання особою заяви про вчинення злочину, це свідчить про їх пасивну роль, яка проявилася лише у належній фіксації вчинюваного кримінального правопорушення (постанова Верховного Суду від 12.08.2025 у справі №991/1710/22).

15.4.3. Саме по собі застосування спеціальних методів розслідування, зокрема легендованих операцій не є провокацією злочину, а використання судом доказів, одержаних у такий спосіб автоматично не свідчить про порушення права на справедливий судовий розгляд. Вказані докази можуть вважатися допустимими за умови наявності адекватних і достатніх гарантій проти зловживань, зокрема чіткого та передбачуваного порядку санкціонування, здійснення відповідних оперативно-слідчих заходів і контролю за ними. За умови дотримання вказаних гарантій вплив поліції на хід подій з використанням «моделі симуляції злочинної поведінки», коли поліція приєднується до протиправної поведінки, а не ініціює її, розцінюється судом не як провокація, а як таємна робота, що не містить ознак зловживань із огляду на обов`язок правоохоронних органів протидіяти злочинам як небезпечному соціальному явищу (постанова Верховного Суду від 20.10.2022 у справі №132/2325/20).

16. Надаючи відповіді на питання, згідно з якими перевіряється версія про провокацію, під час апеляційного перегляду було з`ясовано наступне:

16.1. Як зазначив суд першої інстанції в оскаржуваному вироку: (1) досудове розслідування у цій справі було розпочате за заявою ОСОБА_11 , яка стала підставою для внесення відомостей до ЄРДР 14.08.2024. Згідно з нею директор НПП «Хотинський» за надання земельної ділянки вимагає побудувати два будинки у межах парку. Заява ОСОБА_11 додатків не містила (т. 2 а. с. 12-17); (2) ОСОБА_7 спілкувався з ОСОБА_11 , зокрема, 19.07.2024, 24.07.2024, 30.07.2024, 01.08.2024, 06.08.2024 (т. 5 а. с. 162-170), враховуючи наявність телефонних з`єднань між ними у ці дні та підтвердження зазначеного під час допиту у судовому засіданні свідками ОСОБА_11 , ОСОБА_12 й самим обвинуваченим; (3) 16.08.2024 старший оперуповноважений в ОВС оперативного відділу у м. Чернівцях ТУ ДБР, розташованого у м. Хмельницькому, ОСОБА_13 у кримінальному провадженні №62024240050000380 від 14.08.2024 склав рапорт про те, що завдяки оперативно-пошуковим заходам стало відомо про причетність директора НПП «Хотинський» ОСОБА_7 та заступника директора НПП «Хотинський» ОСОБА_12 (насправді обіймав посаду начальника Кельменецького відділення НПП «Хотинський», а не заступника директора) до вимагання неправомірної вигоди (т. 2 а. с. 20-21; т. 8 а. с. 114-118, 161-162 диск в кінці тому); (4) під час першого допиту 19.08.2024 ОСОБА_11 додатково повідомив, зокрема, про наданий йому ОСОБА_14 договір щодо надання послуг і, що « ОСОБА_15 спільно із особою, яку представив своїм заступником ОСОБА_16 , продемонстрували земельні ділянки, які вони можуть передати у користування на підставі того договору», але не повідомив телефонних номерів « ОСОБА_17 » (т. 2 а. с. 26- 31). На основі цих фактів суд зробив висновок, що реальних передумов для внесення відомостей в ЄРДР не було, а тому наявні ознаки провокації злочину.

16.1.1. Однак колегія суддів не погоджується із таким висновком, оскільки навіть наведених відомостей про обставини висловлення прохання збудувати два будинки під час спілкування між ОСОБА_11 й ОСОБА_7 , в ході якої ніби то були продемонстровані земельні ділянки, котрі можуть бути передані в користування, достатньо для внесення відомостей за цим фактом до ЄРДР і початку перевірки того чи вказує ця інформація на вчинення злочину. Адже жодним нормативним актом не передбачено такої умови передачі національним природним парком земельної ділянки іншій фізичній чи юридичній особі для здійснення користування нею на умовах договору про рекреаційну діяльність у разі надання зазначеному парку певного майна, зокрема, будівництва для нього певних будинків. І під час судового розгляду ніким не було наведено випадків публічного оприлюднення інформації про те, що умовою долучення до рекреаційної діяльності на території парку є надання НПП «Хотинський» будь-якого майна. Подальший розвиток подій підтвердив, що в органу досудового розслідування були реальні підстави для початку кримінального провадження, так як існувала об`єктивна підозра, що йдеться про вимагання неправомірної вигоди, а не про законну статутну діяльність парку, оскільки навіть під час апеляційного перегляду на запитання головуючого сторони не заперечили, що примірники договорів про рекреаційну діяльність, вилучені під час обшуку НПП «Хотинський», не містили такої умови для їх укладення як попереднє надання будь-яких коштів чи майна для парку.

16.1.2. Тому, суд апеляційної інстанції не погоджується з висновками Вищого антикорупційного суду про відсутність реальних передумов для внесення відомостей в ЄРДР за заявою ОСОБА_11 (т. 2 а. с. 1-2, 12-17), вважаючи, що в слідчого ДБР були достатні підстави для початку розслідування.

16.2. Судом першої інстанції не встановлено наявності у ОСОБА_11 прихованих мотивів, із огляду на які можна було б стверджувати про його зацікавленість у притягненні ОСОБА_7 до кримінальної відповідальності. Не виявлено відповідних обставин і в ході апеляційного перегляду. Також у вироку Вищий антикорупційний суд не зазначив обставин, які б вказували на необґрунтованість проведення НС(Р)Д щодо обвинуваченого, вказавши, що прокурор неодноразово звертався з клопотаннями про дозвіл на проведення НС(Р)Д щодо ОСОБА_12 , ОСОБА_11 , ОСОБА_18 , ОСОБА_7 , ОСОБА_19 (т. 6 а. с. 119-131, 133-148), які ухвалами слідчого судді Чернівецького апеляційного суду від 19.08.2024 за номерами №4528т, №4529т, №4530т, від 30.08.2024 №4752т, №4753т, №4754т, №4755т, №4756т, були задоволені (т. 6 а. с. 159-187).

16.3. Крім того, суд першої інстанції дійшов висновків, що: (1) хоча у даному кримінальному провадженні ОСОБА_11 офіційно був залучений до співробітництва 19.08.2024, але встановлені факти, які передували його зверненню з заявою про вчинення злочину, та обсяг інформації, на підставі якої внесені відомості до ЄРДР, з великою вірогідністю свідчать про фактичне залучення ОСОБА_11 до конфіденційного співробітництва до першої зустрічі з ОСОБА_7 ; (2) ініціатором зустрічей був ОСОБА_11 , який домовлявся або попереджав про зустрічі.

16.3.1. Разом із тим, самі по собі факти попереднього спілкування ОСОБА_11 з ОСОБА_7 до звернення з заявою про вчинення злочину та обсяг інформації, на підставі якої внесені відомості до ЄРДР, не вказують на фактичне залучення ОСОБА_11 до конфіденційного співробітництва ще до першої зустрічі з ОСОБА_7 . Адже, хоча суд першої інстанції й установив наявність телефонних з`єднань ОСОБА_7 з ОСОБА_11 19.07.2024, 24.07.2024, 30.07.2024, 01.08.2024, 06.08.2024, 15.08.2024, але вказане жодним чином не доводить, що у цей період ОСОБА_11 вже був залучений ДБР до конфіденційного співробітництва, підтверджуючи лише факт попереднього спілкування між обвинуваченим і заявником, що, як зазначив суд, вони та ОСОБА_12 і так підтвердили під час допиту. 

16.3.2. Щодо зазначення у вироку, що ще за три дні до допиту ОСОБА_11 , а саме 16.08.2024 старший оперуповноважений в ОВС оперативного відділу у м. Чернівцях ТУ ДБР, розташованого у м. Хмельницькому, у кримінальному провадженні №62024240050000380 від 14.08.2024 склав рапорт про виявлення у ході оперативно-пошукових заходів причетності до вимагання в особи неправомірної вигоди директора НПП «Хотинський» ОСОБА_7 і його заступника ОСОБА_12 (він насправді був начальником Кельменецького відділення НПП «Хотинський», а не заступником директора), то наведене логічно пояснюється отриманням ДБР заяви від ОСОБА_11 14.08.2024 (т. 2 а. с. 12-17), факт чого був установлений судом. Тобто цілком очевидно, що після отримання такої заяви про злочин в період із 14.08.2024 і до написання рапорту 16.08.2024 (т. 2 а. с. 11) слідчий здійснив перевірку інформації, отриманої від заявника. Наведене, а також незазначення заявником під час першого допиту телефонних номерів « ОСОБА_17 » та « ОСОБА_20 » взагалі не вказує на передчасне не зафіксоване належним чином залучення ОСОБА_11 до конфіденційного співробітництва ще перед зверненням його із заявою про злочин.

16.3.3. Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає помилковим наведений висновок Вищого антикорупційного суду, оскільки жодного конкретного факту, який би дійсно вказував на залучення ОСОБА_11 до конфіденційного співробітництва ще до першої зустрічі з ОСОБА_7 , у вироку не вказано.

16.3.4. Стосовно ж ініціативності з боку ОСОБА_11 , про яку зазначив суд, то він дійсно домовлявся або попереджав про зустрічі ОСОБА_7 . Проте самі по собі такі ініціативні дії спочатку були направлені на обговорення можливості користування земельними ділянками на території парку, керівником якого був обвинувачений, а не на провокування ОСОБА_7 до вчинення злочину. Нічого неприроднього в прагненні людини дізнатися умови щодо користування землею в парку, за яку відповідає інша людина, не має. Тому така поведінка ще не вказує на наявність провокації упродовж всього періоду спілкування ОСОБА_11 з ОСОБА_7 .

Так, як встановив суд першої інстанції у вироку, з показань свідка ОСОБА_12 убачається, що саме ОСОБА_11 телефонував йому й цікавився земельними ділянками на території НПП «Хотинський», хотів зустрітись з ОСОБА_7 . Наведене узгоджується з показаннями обвинуваченого, який повідомив, що у середині липня 2024, після дня народження ОСОБА_12 , останній привів до нього ОСОБА_11 , який розповів про бажання купити або взяти в оренду ділянку, у відповідь на що ОСОБА_7 звернув увагу на відсутність у парку права здавати землю в оренду чи продавати, але наявність можливості використовувати земельну ділянку в порядку співпраці. Як зазначив обвинувачений, ОСОБА_11 нічого на вказане не відповів і того ж дня вони обмінялися номерами телефонів один одного й відвідувач поїхав. Подальше продовження спілкування між обвинуваченим та заявником підтверджують телефонні з`єднання, які мали місце 19.07.2024, 24.07.2024, 30.07.2024, 01.08.2024, 06.08.2024, 15.08.2024, 22.08.2024, 23.08.2024, 26.08.2024, 10.09.2024, 11.09.2024, 30.09.2024, 09.10.2024, та зустрічі 31.07.2024, 21.08.2024, 27.08.2024, 09.10.2024. З вироку видно, що в переважній більшості випадків їх ініціатором дійсно був ОСОБА_11 . Однак очевидно це пов`язано з його інтересом до питання співпраці з парком, а не з діями щодо провокування директора НПП «Хотинський» на вчинення злочину.

Разом з тим, як правильно встановив суд першої інстанції й це підтвердилося у ході повторного дослідження доказів у суді апеляційної інстанції, саме ОСОБА_7 21.08.2024 висловив прохання до ОСОБА_11 , щоб він для НПП «Хотинський» побудував два апібудинки, зазначивши: «Апідомік, знаєте що таке апідомік?», на що  ОСОБА_11 в т. ч. відповів: «Апидомик это... Это новая технология, Нанотехнология, по-моему, вы мне тогда разговаривали, говорили про него». Після цього обвинувачений повідомив: «Нам нужно хотя би два доміка - такі. Ви нам можете, як це правильно сказати, коротше, він буде ваш». Ваш. І наші будуть збирати гроші, ми там договарюємося, що кожен місяць ми повинні вам за домік давати, ну, певну суму. Ми там порахуємо. Нам срочно треба ще відкрити реабілітаційний центр. Один домік у нас вже покрашений, все готово, вже завтра-післязавтра бджоли вже туди ідуть. Ви можете нам такий домік? Стоит він, вот ми заказували 38 тисяч без жесті, ну без бляхи, без закриття, можно сказать. Срочно треба. Пишем договір, він ваш, не парковий, а ваш. І там чоловік збирає гроші, і ми каждий місяц вам даєм певну сумму, ви за рік...» (т. 6 а. с. 56-57). Оскільки в частині цього прохання ініціатива виходила зі сторони обвинуваченого, а не заявника, то не має підстав, які б дозволяли стверджувати, що з боку ОСОБА_11 на цій стадії спілкування мала місце провокація злочину. Саме тому суд апеляційної інстанції вважає, що провокації злочину в частині прохання про надання для парку й отримання ним апібудинків не було.

16.4. Однак, як вважає колегія суддів, висловлення ОСОБА_7 прохання про надання для парку та отримання ним двох апібудинків не є злочином, оскільки в цій частині у його діях відсутні ознаки об`єктивної та суб`єктивної сторін складу злочину, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК.

16.4.1. Адже, об`єктивна сторона злочину, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК, включає в себе такі альтернативні дії службової особи: прийняття пропозиції неправомірної вигоди; прийняття обіцянки такої вигоди; одержання неправомірної вигоди; прохання надати таку вигоду (постанова Верховного Суду від 17.05.2018 у справі №335/10199/15-к).

Використанням влади чи службового становища є вчинення дій, зумовлених покладеними на службову особу обов`язками з виконання відповідних функцій, їх застосування всупереч тим цілям і завданням, для досягнення і реалізації яких вони надані службовій особі. Дії засудженого повинні перебувати у безпосередньому зв`язку з його службовими повноваженнями, бути зумовленими тими фактичними можливостями, що походять від службового становища, виконуваних функцій і наданих повноважень. І вчинення чи невчинення службовою особою відповідних дій перебуває за межами об`єктивної сторони даного злочину, а отже кримінальна відповідальність настає незалежно від того, до чи після вчинення цих дій, зокрема, було одержано неправомірну вигоду, була чи не була вона обумовлена до їх вчинення, виконала чи не виконала службова особа обумовлене, збиралася чи ні вона це робити (постанова Верховного Суду від 27.10.2021 у справі №712/2374/18).

16.4.2. Суб`єктивна сторона злочину, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК, характеризується виключно прямим умислом та корисливим мотивом (ухвала Верховного Суду у справі №2107/4541/13 від 16.03.2021). Особа чітко усвідомлює суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачає його наслідки і бажає їх настання, прагнучи незаконно одержати неправомірну вигоду.

16.4.3. Як встановив суд першої інстанції: (1) у 2020-2024 роках на базі НПП «Хотинський» діяла Програма збереження біорізноманіття автохтонних видів комах-запилювачів і запобігання неконтрольованій гібридизації бджоли медоносної, за умовами якої працівниками НПП «Хотинський» буде здійснено забезпечення матеріальної бази для проведення науково-дослідних робіт, облаштування науково-дослідних та еколого-освітніх об`єктів, проведення еколого-освітніх заходів (уроків, практичних занять, екскурсій, тощо). Будуть використовуватись заходи щодо налагодження зв`язків з місцевими бджолярами та організації їх участі у моніторингу втрат бджолиних колоній. Залученими працівниками Кельменецького та Сокирянського ПОНДВНПП «Хотинський» буде здійснено обслуговування та охорона об`єктів (т. 4 а. с. 82-87) ; (2) 08.08.2024 між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_18 (постачальник) та НПП «Хотинський», в особі в. о. директора ОСОБА_7 , (замовник) був укладений договір №0007, предметом якого була поставка пиломатеріалів у кількості 2,77 куб. м. на загальну суму 35099,00 грн. Відповідно до п. 3.1. договору оплата товару замовником здійснюється за договірною ціною шляхом перерахування грошей на розрахунковий рахунок постачальника на підставі накладних. Договір був виконаний, що підтверджується матеріалами справи (т. 4 а. с. 95-100); (3) надалі апібудиночок вартістю 35 100 грн віднесено на баланс НПП «Хотинський» та встановлений на орендованій парком території відповідно до договору оренди нерухомого майна від 10.04.2024 №7/24 (т. 8 а. с. 175-183); (4) під час розмови 21.08.2024, зміст якої правильно встановив суд першої інстанції, та суть якої частково описана в підп. 16.3.4. цієї ухвали, ОСОБА_7 вказав, що є потреба у двох апібудинках і запитав чи може ОСОБА_11 з цим допомогти, наголосивши: «він буде ваш», «..наші будуть збирати гроші», «Ви можете нам такий домік?», «Пишем договір, він ваш, не парковий, а ваш» (т. 6 а. с. 56-57), «Ви ставите 6 доміків, 4 уже полностью ви собі.... А 2 - парк збирає гроші, а там ви збираєте...» (т. 6 а. с. 58); (5) під час зустрічі 23.08.2024 ОСОБА_11 разом з проектантом Святославом в адміністративному приміщенні НПП «Хотинський» з ОСОБА_7 , начальником Кельменецького відділення НПП «Хотинський» ( ОСОБА_12 ), провідним економістом НПП «Хотинський» ( ОСОБА_19 ), а також бухгалтером ( ОСОБА_21 ) ОСОБА_19 зазначив ОСОБА_11 , говорячи про внесення плати згідно з договорами, на підставі яких обговорювалась можлива співпраця: «І ви берете, проплачуєте за Апідоміки, ми через місяць робимо акт звірки, і виходить, що ви маєте у нас передплату, допустим, 10-15 місяців», на що ОСОБА_7 підтвердив: «Маєте передплату». Далі ОСОБА_19 уточнив: «Бо ми брали собі їх на баланс». З приводу цього ОСОБА_11 перепитав: «І що?», у відповідь ОСОБА_7 зазначив: «А ви тоді не платите ці місяці, вона вже...» (т. 6 а. с. 67). Після цього ОСОБА_11 запитав: «Я перечисляю на підприємця?», на що ОСОБА_19 відповів: «Який в них строїть апідоміки, а він потім, він нам дає», а ОСОБА_7 доповнив: «Ми його беремо на баланс». ОСОБА_19 також додав: «І виходить, що у нас на балансі є, а ми не перераховували ці гроші. Ми тоді робимо акт звірки, що ви власні кошти туда заплатили, виходить, у вас переплата до нас, і всього тоді вам робимо, стільки місяців там, і нічого не платити і всьо так само» (т. 6 а. с. 67-68). Також ОСОБА_19 зазначив: «Ми даємо перерахунок так, тоді той ФОП, який робить нам апідоміки, це рахунок фактури, вони проплачуть, ми вже в нього заберемо апідоміки, ми вже будемо мати накладну, і по накладній ми приходимо, вони по рахунку фактурі приходять, по накладній ми приходимо, все тоді робимо акт звірки і в них виходить передплата, ну від тої суми ми ту суму ділимо на місячний платіж, і стільки то місяців у передплаті, ми тоді робимо акт звірки, що так і так до такого числа, допустимо, до 25, 26 року. Ну, вже там подивимося, яка це виходить сума, оплата здійснена, і все, і тоді він собі забирає і нам не платить?». Крім того, бухгалтером було зазначено: «Той раз як ми робили цей апідомік, то так було, ми купляли за свої гроші, а коли купляємо за свої гроші, значить людина складає договір. Ви складаєте договір з цим ФОПом? На замовлення того товару, який вас цікавить, у вашому випадку два апідоміка, все ..» (т. 6 а. с. 68-69). Обвинувачений у свою чергу зазначив ОСОБА_11 : «…коли закінчать домікі, ставимо на баланс. І ми робимо трьохсторонню, казав ОСОБА_22 , трьохсторонню угоду, трьохсторонний договір, що доміки ви дали, не підприємець, що ви дали доміки на національний парк. Ми оцінюємо, в 84 тисячі, і це буде ваша проплата за землю. У вас уже 84 тисячі проплачено, це на 2 роки, по-моєму. У вас вже проплачено, так вас устраює? Устраює?» (т. 6 а. с. 89).

16.4.4. Наведені факти переконливо демонструють, що хоч ОСОБА_7 просив ОСОБА_11 про надання апібудинків словами «Нам нужно хотя би два доміка - такі. Ви нам можете?», але ці дії не були злочином. Адже, зазначені слова у контексті всіх розмов у ході переговорів, зміст яких коротко описаний вище та більш повно відображений у вироку, лише вказують на прохання директора НПП «Хотинський» змінити форму оплати за землю на певний період із грошової на натуральну (замість грошей - два апібудиночки на загальну вартість 84 тис грн в рахунок майбутньої плати за користування землею, які необхідні були парку для виконання у 2024 році Програми збереження біорізноманіття автохтонних видів комах-запилювачів і запобігання неконтрольованій гібридизації бджоли медоносної). Безумовно такий спосіб оплати за користування земельною ділянкою, наданою згідно з договором про рекреаційну діяльність, може порушувати усталені плавила діяльності парку як юридичної особи, та діюче законодавство, які їх регулюють, але це не може вказувати на те, що зміна форми оплати є прохання про надання неправомірної вигоди чи її отриманням. Суд апеляційної інстанції, надаючи відповідну оцінку, також враховує, що якщо орган досудового розслідування та прокурор вважали апібудинки предметом неправомірної вигоди, то не зрозумілі причини, через які на вказане майно упродовж кримінального провадження не було накладено арешту. В судовому засіданні на запитання головуючого прокурор цього пояснити так і не зміг.

Враховуючи неведене колегія суддів не вбачає в діях обвинуваченого й наявності прямого умислу на прохання та отримання для третьої особи неправомірної вигоди у вигляді апібудинків, адже його дії були спрямовані не на отримання такої вигоди, а на зміну форми оплати за користування землею, яку ОСОБА_11 погодився надати на підставі договорів щодо співпраці - рекреаційної діяльності.

Таким чином, у цій частині (щодо двох апібудинків) у діях обвинуваченого відсутня об`єктивна та суб`єктивна сторона складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК, тобто ОСОБА_7 не прохав та не отримував від ОСОБА_11 неправомірної вигоди у вигляді двох апібудинків, а лише погодився на зміну на певний період форми оплати за користування земельною ділянкою на території парку.

16.4.5. І хоча стороною захисту не було подано апеляційної скарги на вирок, але за змістом ч. 2 ст. 404 КПК встановлення відсутності в діях обвинуваченого складу кримінального правопорушення за подією з проханням й отриманням двох апібудинків не погіршує, а навпаки покращує становище обвинуваченого. Адже, встановивши в цій частині відсутність провокації з боку заявника, коли б колегія суддів не надала оцінки чи взагалі мав місце факт злочину стосовно прохання надання й отримання двох апібудинків, то вона повинна була б ухвалити обвинувальний вирок у відповідній частині. Проте неможливо засудити людину до покарання за дії, які не є злочином, тобто не становлять суспільної небезпеки.

17. У свою чергу ініціатором надання готівкових грошових коштів ОСОБА_7 за сприяння в наданні земельних ділянок на території парку впродовж всього періоду спілкування був саме ОСОБА_11 . Зміст зафіксованих у ході проведення НС(Р)Д розмов переконливо доводить, що він постійно запитував директора парку про передачу готівкових коштів, у той час як ОСОБА_7 відмовлявся, зазначаючи, що нічого сплачувати не потрібно, лише оплата має проводитися в безготівковій формі на рахунок.

17.1. Так, ОСОБА_11 у розмові з ОСОБА_7 21.08.2024 під час зустрічі, в ході якої обговорювалося будівництво апідоміків, запитав: «Еще вопрос, как говорится, мы ставим на 4 домика, что мы вам должны? Помните раговор был? У відповідь на це обвинувачений зазначив: «4, 2. 4 ви - 2 нам, 4 ви - 2 нам», а потім ОСОБА_7 додав: «Нічо не платите, нічо не…». Також ОСОБА_11 запитав: «Вы просто, а как мы перечисляем или даєм деньги и все остальное за те 2? Как вот этот вопрос?», на що отримав відповідь: «Ні дивіться не надо давать. Ви ставите 6 доміків, 4 уже полностью ви собі.... А 2 - парк збирає гроші, а там ви збираєте...» (т. 6 а. с. 58). Далі в ході розмови ОСОБА_11 запитав: «А если, допустим, ну, я только образно это уже смотрите на своє усмотрение, может быть, шесть домиков, допустим, да, допустим, не строить, а денег, ну, дать денег, в плане того», на що ОСОБА_7 жестом голови показав, що «ні», після чого заявник констатував: «Только получается строить (т. 6 а. с. 60). В ході обговорення питання доступу до користування катером, який на балансі НПП «Хотинський», ОСОБА_11 уточнив: «А, я понял, мы вам денег даєм?», на що ОСОБА_7 зазначив: «Так», після чого на додаткове запитання ОСОБА_11 : «Ну, там, наличкой, получается, да?» обвинувачений уточнив: «Не, все через парківський», а далі додав: «Але я питав вже своїх на роботі, туту треба заключати договір і налічкою це точно нє. Це треба тільки по перечислєнію». На це ОСОБА_11 знов перепитав: «Угу. По перечислению получаеться да?», на що ОСОБА_7 відповів ствердно: «Да, тільки по перечислєнію». Тоді заявник попросив деталізувати: «А куда по перечислению именно?», на що обвинувачений зазначив:  «Скоріше всього на парк, а ми вже будем там розбиратися, скоріше всього на парк, і написати так як благодійна...». З приводу цього ОСОБА_11 перепитав: - «Допомога, типа благодійна допомога?», що ОСОБА_7 підтвердив: «Так. Да, да» (т. 6 а. с. 65-66).

17.2. 23.08.2024 під час зустрічі ОСОБА_11 разом із проектантом ОСОБА_23 в адміністративному приміщенні НПП «Хотинський» з ОСОБА_7 , начальником Кельменецького відділення НПП «Хотинський» ОСОБА_12 , провідним економістом НПП «Хотинський» ОСОБА_19 , а також бухгалтером ОСОБА_21 відбулась наступна розмова, у ході якої ОСОБА_7 зазначив: «А ну, якщо так і так, ну, налічкою ми точно ні, це....», на що ОСОБА_11 зазначив: «Ну я понял, понял. А ну, ясно, як ви можете це зробити?», після чого ОСОБА_7 уточнив: «Ми робимо таке, договір оренди, і там за ділянку ми встановлюємо орендну плату», з чим ОСОБА_11 погодився словом «Да» (т. 6 а. с. 67)… Далі ОСОБА_11 перепитав: «Ми на його рахунок перерахуємо?», на що ОСОБА_19 відповів: «На його рахунок, підприємця, Іменно ви випишете, що перераховуєте, Чи ваш ФОП, чи якесь підприємство» (т. 6 а. с. 67). Після цього ОСОБА_11 уточнив «Я перечисляю на підприємця?», на що ОСОБА_19 пояснив: «Який в них строїть апідоміки, а він потім, він нам дає». На це ОСОБА_24 доповнив: «Ми його беремо на баланс», після чого ОСОБА_19 додав: «І виходить, що у нас на балансі є, а ми не перераховували ці гроші. Ми тоді робимо акт звірки, що ви власні кошти туда заплатили, виходить, у вас переплата до нас, і всього тоді вам робимо, стільки місяців там, і нічого не платити і всьо так само». Пояснивши наведене  ОСОБА_7 перепитав: - «Вас це влаштовує?», на що ОСОБА_11 відповів: «Нормально, нормально, просто, я говорю, сначала мы говорили так, помните, там, за наличку, потом всплывает предприниматель, потом, короче, через официальный счет, короче, ну, в принципе, вы же говорится, ну как бы, считайте, как это нужно, правильно, говорится - як вам зручно, як вам зручно». Далі присутній ОСОБА_19 пояснив: «І у нас поставиться на баланс, ви його законно придбали» (т. 6 а. с. 67-68). Незважаючи на такі уточнення і пояснення під час цієї зустрічі ОСОБА_11 знову перепитав: «Такая ситуация, тоді ми зараз оформляємо договор, так?», що словом «Так» підтвердив ОСОБА_7 , у відповідь на що ОСОБА_11 знову запитав: «Добре, деньги как? Налічка?». На це обвинувачений в черговий раз відповів: «Ні, рахунок цього підприємця даємо і ви йому кидаєте на рахунок» (т. 6 а. с. 68).

17.3. Крім того, 30.09.2024 відбулася чергова зустріч між ОСОБА_7 та ОСОБА_11 на яку ОСОБА_11 привіз ОСОБА_7 плани розвитку для наступних двох договорів, обговорили розмір оплати за цими договорами, строк дії, на якій також був присутній співробітник парку, і в ході якої відбулася розмова, під час якої ОСОБА_11 запитав: «У меня одін вопрос получается, что с нас? Уже конкретіку, чтоб я уже определился со сметой», на що ОСОБА_7 відповів: «Ну я говорив з хлопцями, то всьо то буде 65, 65». Після цього ОСОБА_11 уточнив: «65?», на що ОСОБА_7 зазначив: «Да. Це і катєр, це і там ще треба мотор ще один купити». ОСОБА_11 тоді знову уточнив: «65 тисяч доларов, да!», на що ОСОБА_7 вказав: «Да, да, да», а після питання ОСОБА_11 «В доларові ілі в гривнях, как вам удобно?» ОСОБА_7 відповів ствердно: «Думаю що в гривнях». На це ОСОБА_11 знову запитав: «В гривнях, перевесті получається долари», на що ОСОБА_7 відповів: «Да, да. Я скажу що там, я пішов з хлопцями порішав там, ...» (т. 7 а. с. 74-75).

17.4. Наведені вище факти чітко демонструють, що у той час, коли ОСОБА_7 вів розмову про суму інвестицій, яку необхідно буде вкласти ОСОБА_11 , в т. ч. для будівництва будиночків (вартість їх зведення) та ремонту катера, то заявник намагався з`ясувати, яку суму неправомірної вигоди необхідно надати безпосередньо директору НПП «Хотинський» у готівковій формі, спонукаючи обвинуваченого власними висловлюваннями до прохання її надання та отримання.

17.4.1. Однак колегією суддів так і не встановлено доказів, які б вказували, що ОСОБА_7 попросив у ОСОБА_11 неправомірну вигоду. Адже, оцінюючи їх спілкування про 65 тисяч доларів США, яке мало місце 30.09.2024, суд апеляційної інстанції, враховуючи всю попередню поведінку обвинуваченого та зафіксований зміст розмов, безпосередньо досліджених під час апеляційного перегляду, вважає, що зважаючи на слова «определился со сметой» йшлося саме про кошти, які ОСОБА_11 необхідно було внести для оплати за будівництво будинків на території парку (вартість робіт і будівельних матеріалів) та для оплати за ремонт катера, який заявник мав намір взяти в оренду в НПП «Хотинський», й придбання для нього додаткового двигуна.

17.4.2. Таким чином, стороною обвинувачення не доведено, що ОСОБА_7 попросив у ОСОБА_11 надати йому для себе, як стверджує прокурор, чи для парку, як дійшов висновку суд першої інстанції, неправомірну вигоду.

17.5. Водночас в ході повторного дослідження доказів судом апеляційної інстанції було переглянуто запис зустрічі 09.10.2024 ОСОБА_11 з ОСОБА_7 , під час якої після підписання договорів він передав обвинуваченому грошові кошти, зазначаючи: «Як домовлялися», на що ОСОБА_7 відповів: «Ні, я не беру в руки». Тоді ОСОБА_11 : вказав: «Тогда я положу где-то». На це ОСОБА_7 відреагував словами: «Куда ти? ОСОБА_25 , тут я боюся», на що ОСОБА_11 продовжив: «Я просто оставлю и все? Ну я думал, а чего это? Я и так с утра привіз тоже самое туда, мы же купили завод получается, я вообще не миллион везу». На це ОСОБА_7 спробував пояснити: «Да я поняв, я ні …», у відповідь на що: ОСОБА_11 : «… я тогда в тот раз давал вам и все остальное, я уже, вы же сами - ОСОБА_26 домовилися і все. Я же не буду по 150 раз ехать, давайте я положу?». Після цього ОСОБА_7 попросив: «А ну чекай», на що ОСОБА_11 повторив: «я же не буду ж по 150 раз сюда ехать?» і додав: «У шкаф?». Тоді ОСОБА_7 пояснив: «Я боюсь», на що ОСОБА_11 додав: «я приїхав, нормальна людина, я сегодня приехал, вчера приехал, отдал сегодня гроши за той завод». Після цього ОСОБА_7 додав: «Ви пишете розписку, що я даю гроші на розвиток парку, а завтра я пірву її. Добре так буде?». Щодо цього ОСОБА_11 перепитав: «Получается на розвиток парку даю? А завтра вы порвете, да?», на що ОСОБА_7 уточнив: «А завтра при вас я пірву». В ході триваючої між ними розмови обвинувачений відчинив дверцята шафи, яка знаходилася в його кабінетів, і заявник поклав до неї грошові кошти (т. 7 а. с. 77-79).

17.5.1. Коли ОСОБА_11 вийшов із кабінету, то до нього зайшли працівники ДБР, які провели обшук, у ході якого виявили та вилучили, зокрема, пакет з грошима на суму 65 000 доларів США, номіналом по 100 доларів США, з яких 50 банкнот були справжніми та 600 банкнот - несправжніми (імітаційними) засобами, розписку ОСОБА_11 про надання на розвиток НПП «Хотинський» коштів в сумі 65 тисяч доларів США, оригінали двох договорів про рекреаційну діяльність від 01.10.2024, укладених із НПП «Хотинський» (т. 2 а. с. 203-215).

17.5.2. Наведені факти та обставини, які правильно встановив Вищий антикорупційний суд, у своїй сукупності та взаємозв`язку переконують колегію суддів, що ОСОБА_7 отримав від ОСОБА_11 неправомірну вигоду в сумі 65 000 доларів США.

17.6. Проте враховуючи поведінку ОСОБА_11 , який, серед іншого, запитував обвинуваченого 21.08.2024 «что мы вам должны?», «как мы перечисляем или даєм деньги и все остальное за те 2?», «да, допустим, не строить, а денег, ну, дать денег, в плане того», «мы вам денег даєм? … Ну, там, наличкой, получается, да?», і 23.08.2024 «Добре, деньги как? Налічка?», 30.09.2024 «В доларові ілі в гривнях, как вам удобно?», постійно натякаючи на бажанні віддячити й проводити розрахунки готівковою формою, а також його спонтанні для ОСОБА_7 приїзд 09.10.2024 і неочікувана передача грошових коштів (це було видно зі змісту переглянутого відео-звукозапису та поводження під час цього обвинуваченого, якого заявник явно застав такими діями зненацька, так як це викликало в ОСОБА_7 розгубленість і здивування) (т. 6 а. с. 192), колегія суддів вважає, що мала місце провокація злочину.

17.6.1. Саме заявник постійно запитував «що з нього» за укладення договорів, тоді як жодного факту прохання обвинуваченим таких коштів не виявлено. Й переважно спілкування між заявником та обвинуваченим відбувалася за участі працівників парку.

17.6.2. Фактично ситуацію з отриманням обвинуваченим вищезгаданих грошових коштів 09.10.2024, яка була здійснена за відсутності жодного зафіксованого на НС(Р)Д факту їх прохання ОСОБА_7 , було штучно створено. Тобто його спонукали (підбурили) до вчинення злочину, якого б за інших обставин він не вчинив.

17.7. Тому, колегія суддів вважає, що для забезпечення справедливості судового розгляду в розумінні п. 1 ст. 6 Європейської конвенції з прав людини в цій справі під час оцінки дій обвинуваченого з числа доказів слід виключити протокол обшуку від 09.10.2024, в якому було зафіксовано факт вилучення грошових коштів (т. 2 а. с. 203-215). Вказане відповідає практиці ЄСПЛ, наведеній у п. п. 57, 60 рішення в справі «Раманаускас проти Литви».

17.8. Водночас обставин неповноти судового розгляду в частині дослідження доказів та їх оцінки судом апеляційної інстанції не встановлено, а тому доводи прокурора у цій частині підлягають також відхиленню.

18. Рішення, одне з яких за результатами розгляду апеляційної скарги на вирок може постановити суд апеляційної інстанції, передбачені ч. 1 ст. 407 КПК.

18.1. Так, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право: ( 1) залишити вирок без змін (ч. 1 ст. 370 КПК); ( 2) змінити вирок (ч. 1 ст. 408, ч. ч. 1, 2 ст. 409, ч. 2 ст. 411 КПК); ( 3) скасувати вирок повністю чи частково та ухвалити новий вирок (ч. ч. 1, 2 ст. 409, ч. 2 ст. 411 КПК); ( 4) скасувати вирок і закрити кримінальне провадження (ст. 417 КПК); ( 5) скасувати вирок і призначити новий розгляд у суді першої інстанції (ч. 1 ст. 415 КПК).

18.2. Зважаючи на те, що хоча доводи прокурора про відсутність провокації частково знайшли своє підтвердження, але оскільки вказане не змінює суті резолютивної частини оскаржуваного вироку, згідно з яким ОСОБА_7 визнано невинуватим у вчиненні інкримінованого злочину без посилання на підстави виправдання у резолютивній частині рішення суду першої інстанції, колегія суддів вважає за необхідне відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а вирок суду залишити без змін. Вказане не суперечить тим висновкам, які суд апеляційної інстанції зазначив у мотивувальній частині цієї ухвали з приводу дещо іншої оцінки фактів, ніж її надав Вищий антикорупційний суд.

Керуючись ст. ст. 2, 7, 10, 11, 20, 22, 23, 24, 26, 31, 32, 33, 33-1, 94, 216, 323, 370, 404, 407, 409, 418, 419 Кримінального процесуального кодексу України, колегія суддів

 

П О С Т А Н О В И Л А:

 

Апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення, вирок Вищого антикорупційного суду від 12 лютого 2026 року - без змін.

Копію цієї ухвали негайно після її проголошення вручити учасникам кримінального провадження.

Учасникам, які не були присутні в судовому засіданні, копію ухвали не пізніше наступного дня після постановлення надіслати поштою.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом трьох місяців.

 

 

Головуючий:ОСОБА_2  Судді:ОСОБА_3  ОСОБА_4