Справа № 991/4071/22

Провадження 1-кп/991/58/22

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД 

У Х В А Л А

24 серпня 2026 року м. Київ

Вищий антикорупційний суд у складі колегії суддів:

головуючої судді ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_5 ,

обвинуваченого в режимі відеоконференції

з власних технічних засобів ОСОБА_6 

розглянувши у відкритому судовому засіданні питання про звернення до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Житомирської області для порушення питання про дисциплінарну відповідальність адвоката ОСОБА_7 , захисника в межах кримінального провадження № 42021000000002617 від 16 грудня 2021 року, за обвинуваченням

ОСОБА_6 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Житомир, Житомирської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК України,

В С Т А Н О В И В :

На розгляді Вищого антикорупційного суду з 23 вересня 2022 року перебуває справа № 991/4071/22 у кримінальному провадженні № 42021000000002617 від 16 грудня 2021 року, за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК України.

Захисник ОСОБА_7 здійснював захист обвинуваченого ОСОБА_6 на підставі договору про надання правової допомоги від 29 січня 2023 року (т. 2 а.с. 139-140, 143).

Судові засідання у цьому кримінальному провадженні проводилися регулярно, як правило щопонеділка, з урахуванням організації роботи колегії суддів та зайнятості обвинуваченого, який є народним депутатом України. Водночас після заявлення стороною обвинувачення клопотання про здійснення безперервного розгляду кримінального провадження, суд змінив підхід та динаміку судових засідань, збільшивши їх кількість та частоту, про що всі учасники провадження завчасно та належним чином повідомлені.

З огляду на тривалість судового провадження, учасники достеменно ознайомлені із обставинами кримінального провадження. Разом з тим суд неодноразово констатував у процесуальних рішеннях факти недобросовісної поведінки сторони захисту.

Так, ухвалами Вищого антикорупційного суду від 24 листопада 2025 року, 02 березня та 15 червня 2026 року порушувалося перед Кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури Житомирської області питання про дисциплінарну відповідальність адвоката ОСОБА_7 за невиконання процесуальних обов`язків щодо участі в судовому розгляді справи № 991/4071/22, провадження № 1-кп/991/58/22.

Однак, рішеннями Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Житомирської області було відмовлено в порушенні дисциплінарної справи, з огляду на відсутність в діях адвоката ОСОБА_7 ознак дисциплінарного проступку.

Ухвалою Вищого антикорупційного суду від 19 серпня 2026 року вчергове було ініційовано питання щодо притягнення адвоката ОСОБА_7 до дисциплінарної відповідалності, однак рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Житомирської області щодо вказаної ухвали суду ще не було. 

Суд звертає увагу, що судом з аналізу подій, які мали місце до та у судовому засіданні 20 серпня 2026 року встановлено, що у діях захисника ОСОБА_7 вбачаються ознаки зловживання процесуальними правами та недобросовісного виконання процесуальних обов`язків. 

При цьому попередні випадки залишились без належного реагування з боку органів адвокатського самоврядування.

Повторюваність зазначеної поведінки, її характер та процесуальні наслідки дають суду підстави вважати, що відповідні дії не є добросовісною реалізацією права на захист, а використовуються всупереч меті, для якої такі права надані учаснику кримінального провадження. Суд зазначає, що реалізація стороною захисту своїх процесуальних прав не може здійснюватися всупереч завданням кримінального провадження та принципу розумних строків розгляду справи. Враховуючи повторюваність відповідної поведінки захисника та її вплив на дотримання розумних строків судового розгляду, Суд вважає за необхідне звернутися до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Житомирської області з метою надання належної оцінки діям адвоката ОСОБА_7 та вирішення питання щодо наявності підстав для притягнення його до дисциплінарної відповідальності.

Так, наразі кримінальне провадження перебуває на стадії дослідження доказів сторони захисту захисту.

З метою забезпечення ефективного розгляду справи колегія суддів заздалегідь погоджує дати судових засідань з учасниками процесу. З урахуванням зазначеного судові засідання у справі були призначені, зокрема, на 13 серпня 2026 року на 09 годину та 19 серпня 2026 року на 09 годину 40 хвилин.

12 серпня 2026 року захисник обвинуваченого ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7 подав до суду клопотання про відкладення судового засідання, призначеного на 13 серпня 2026 року на 09 годину, у зв`язку з тим, що 13 серпня 2026 року на 09 годину 30 хвилин в нього призначено судове засідання у Житомирському апеляційному суді, де він здійснює представництво інтересів як представник відповідача. На підтвердження поважності не прибуття до Вищого антикорупційного суду додав судову повістку про виклик до Житомирського апеляційного суду, яка була сформована ще 22 червня 2026 року, з посиланням на те, що зазначена дата та час були заброньовані значно раніше, ніж захисту стало відомо про призначення слухання у Вищому антикорупційному суді. В зв`язку з тим, що він буде знаходитися в місті Житомирі, він об`єктивно позбавлений можливості бути присутнім на засіданні у Вищому антикорупційному суді о 09 годині 13 серпня 2026 року, а тому просив його відкласти. 

В подальшому, 18 серпня 2026 року до суду надійшло клопотання захисника ОСОБА_7 про долучення доказів, до якого останній долучив судову повістку про виклик до суду з відміткою секретаря с/з про те, що представник відповідача ОСОБА_7 прибув до Житомирського апеляційного суду 13 серпня 2026 року о 09 годині 30 хвилин (том 39, а.с. 182). Разом з тим, вказані відомості не свідчать про те, що захисник ОСОБА_7 перебував у вказаному судовому засіданні у визначений час. Приховування такої інформації, ненадання її на вимогу суду, може свідчити про зловживання процесуальними правами. 

З огляду на систематичні порушення з боку сторони захисту, які зумовили порушення розумних строків розгляду даної справи, на тлі спливу строків давності, передбачених ст. 49 КК України, суд ретельно перевіряє наявність доказів причини неявки сторін у судові засідання. Адже явка у судове засідання, яке не відбулось, чи підлягало відкладенню, не може вважатись поважною причиною неявки у судове засідання, призначене Вищим антикорупційним судом, безпосередньо або дистанційно. Наявність судової повістки є доказом того, що 13 серпня 2026 року захисник ОСОБА_7 фактично прибув до Житомирського апеляційного суду. Однак, захисником ОСОБА_7 навіть на вимогу суду не долучено належного документа, який би підтверджував фактичну участь останнього у вказаному судовому засіданні протягом часу, який би унеможливлював його участь у іншому судовому засіданні, у тому числі дистанційно, зокрема копії журналу судового засідання, судового рішення, технічного запису або іншого документа, з якого можна було б встановити такі обставини. 

Відповідно до ст. 138 КПК України поважною причиною неприбуття є, зокрема, інша обставина, яка об`єктивно унеможливлює з`явлення особи за викликом. При цьому відповідні обставини мають бути підтверджені належними доказами. Саме лише посилання на наявність іншого судового засідання та надання повістки не доводить, що участь захисника ОСОБА_7 у такому засіданні фактично відбулася та що вона об`єктивно унеможливлювала його участь у судовому засіданні Вищого антикорупційного суду.

З огляду на викладене, наведені захисником обставини не можуть бути визнані належним чином підтвердженими поважними причинами неприбуття, оскільки обов`язок довести наявність обставин, що об`єктивно унеможливлювали явку за викликом суду, не може вважатися виконаним шляхом подання лише судової повістки про виклик.

Таким чином, поважність неявки захисника ОСОБА_7 у судове засідання 13.08.2026 судом не встановлена.

Відповідно до ч. 1 ст. 324 КПК України, якщо причина неприбуття захисника є неповажною, суд порушує питання про відповідальність адвоката, який не прибув, перед органами, що згідно із законом уповноважені притягати їх до дисциплінарної відповідальності.

Отже, з огляду на відсутність належних доказів фактичної участі захисника у судовому засіданні Житомирського апеляційного суду та відсутність доказів того, що така участь об`єктивно унеможливлювала його прибуття до Вищого антикорупційного суду, підстави для визнання причин його неявки поважними відсутні.

Щодо судового засідання, призначеного на 19 серпня 2026 року, то воно розпочалося о 12 годині 03 хвилини на підставі ухвали суду про привід обвинуваченого до Корольовського районного суду міста Житомира для участі у судовому засіданні, призначеному на 09 годину 40 хвилин 19 серпня 2026 року, у режимі відеоконференції або шляхом забезпечення його участі з використанням технічних засобів.

До лікарні прибув захисник обвинуваченого ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7 , який заперечував проти проведення судового засідання та висловив незгоду з прийнятим судом рішенням. Водночас, з урахуванням наданого лікуючим лікарем обвинуваченого ОСОБА_6 - ОСОБА_8 дозволу на його участь у судовому засіданні, суд дійшов висновку про можливість продовження судового розгляду у формі оголошення головуючим документів сторони захисту за їх клопотанням, заявленим раніше.

Разом із тим, під час судового засідання адвокат ОСОБА_7 залишив приміщення лікарняної палати, де перебував обвинувачений, що відповідає залишенню ним зали судового засідання. Вказаний факт був встановлений уже в перерві. 

Наступного дня, 20 серпня 2026 року, на адресу суду надійшла заява адвоката ОСОБА_7 про припинення повноважень захисника у вказаному кримінальному провадженні, яка була мотивована тим, що під час конфіденційного спілкування з клієнтом відносно неможливості надання адвокатом правничої допомоги в умовах лікувального закладу й у стані здоров`я, в якому перебуває клієнт, сторони дійшли згоди, що проведення судового засідання 19 серпня 2026 року з 12 години 15 по 15 годину 30 хвилин є порушенням норм закону та підпадає під визначення конвенцією катування Клієнта колегією суду у складі: головуючого судді ОСОБА_1 , суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_2 . За таких обставин надання правничої допомоги адвокатом клієнту є неможливе, участь у протиправних діях колегії суду відносно клієнта є недопустима, тому адвокат з об`єктивних причин не в змозі надавати клієнту правничу допомогу, а відтак додатковою угодою від 19 серпня 2026 року припинився договір про надання правничої допомоги від 29 січня 2023 року за згодою сторін з 13 години 00 хвилин 19 серпня 2026 року. У зв`язку з викладеним, та відсутністю можливості захисника нести у подальшому пов`язані з розглядом кримінального провадження обов`язки захисника, договір правничої допомоги між адвокатом (захисником) ОСОБА_7 та клієнтом (підзахисним) ОСОБА_6 було припинено в порядку згоди сторін. З 19 серпня 2026 року з 13 години 00 хвилин адвокат ОСОБА_7 не здійснює захист ОСОБА_6 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 16 грудня 2021 року за № 42021000000002617.

Водночас обвинувачений ОСОБА_6 у судовому засіданні 20 серпня 2026 року пояснив, що припинення повноважень захисника ОСОБА_7 було зумовлено проханням адвоката. За його словами, саме захисник ОСОБА_7 повідомив про намір розірвати договір про надання правничої допомоги та припинити участь у справі, на що обвинувачений погодився, оскільки не може примушувати захисника захищати його. З вказаного вбачається, що самостійної ініціативи щодо відмови від захисника з його боку не було, оскільки саме адвокат виявив бажання припинити участь у кримінальному провадженні, а обвинувачений лише погодився на таке припинення договірних відносин. Також обвинувачений ОСОБА_6 пояснив, що договір про надання правничої допомоги був підписаний лише наступного дня вранці, тобто 20 серпня 2026 року, однак у тексті договору зазначено дату припинення, що передувала фактичній даті його підписання. Таким чином, обвинувачений ОСОБА_6 підтвердив, що припинення договірних відносин із захисником ОСОБА_7 було свідомим та узгодженим рішенням сторін, однак при цьому він не заявляв про відмову від права на захист і не ініціював припинення повноважень захисника. Ініціатива щодо виходу із кримінального провадження належала саме захиснику ОСОБА_7 .

Водночас у даній ситуації суд звертає увагу на те, що захисник ОСОБА_7 фактично спонукав обвинуваченого ОСОБА_6 підписати угоду про розірвання договору про надання правничої допомоги, тоді як за своїм змістом така ситуація є наслідком саме позиції та поведінки захисника. При цьому для обвинуваченого ОСОБА_6 така відмова від захисника є очевидно вигідною, оскільки заміна захисника об`єктивно може призвести до відкладення судового розгляду, необхідності підшукання захисника та надання новому захиснику часу для ознайомлення з матеріалами кримінального провадження, що матиме наслідком затягування судового розгляду. Тобто така поведінка розглядається судом не як реалізація обвинуваченим ОСОБА_6 права на вільний вибір захисника, а як можливий спосіб створення штучних перешкод для своєчасного розгляду кримінального провадження в умовах, коли строк притягнення до кримінальної відповідальності, в даному кримінальному провадженні, закінчується в січні 2027 року. 

Разом з тим, положення ст. 47 КПК України містять вичерпний перелік підстав, за яких захисник після його залучення має право відмовитися від виконання своїх обов`язків.

Так, ч. 4 ст. 47 КПК України передбачає, що захисник після його залучення має право відмовитися від виконання своїх обов`язків лише у випадках: 1) якщо є обставини, які згідно з цим Кодексом виключають його участь у кримінальному провадженні; 2) незгоди з підозрюваним, обвинуваченим щодо вибраного ним способу захисту, за винятком випадків обов`язкової участі захисника; 3) умисного невиконання підозрюваним, обвинуваченим умов укладеного з захисником договору, яке проявляється, зокрема, у систематичному недодержанні законних порад захисника, порушенні вимог цього Кодексу тощо; 4) якщо він свою відмову мотивує відсутністю належної кваліфікації для надання правової допомоги у конкретному провадженні, що є особливо складним.

Отже, законодавець не наділив захисника необмеженим правом у будь-який момент припинити виконання своїх професійних обов`язків. Навпаки, після залучення до кримінального провадження його право на відмову обмежене чітко визначеними законом підставами, перелік яких є вичерпним. 

З огляду на те, що кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 369-2 КК України, відповідно до ст. 12 КК України належить до категорії нетяжких злочинів, участь захисника у цьому кримінальному провадженні не є обов`язковою. Відтак обвинувачений ОСОБА_6 вправі як самостійно здійснювати свій захист, так і відмовитися від залученого захисника або за власним бажанням залучити іншого захисника. У цьому випадку суд обґрунтовано зафіксував факт відмови обвинуваченого ОСОБА_6 від захисника у судовому засіданні 20.08.2026. При цьому така відмова була усвідомленою та добровільною у юридичному розумінні, оскільки обвинувачений ОСОБА_6 , усвідомлюючи зміст своїх дій та їх наслідки, прийняв рішення підписати угоду про розірвання договору із захисником. Водночас сама по собі добровільність безпосереднього волевиявлення обвинуваченого ОСОБА_6 не виключає необхідності оцінки обставин, які передували прийняттю такого рішення та фактично його зумовили. Зокрема, рішення обвинуваченого ОСОБА_6 про припинення договірних відносин із захисником було прийняте ним унаслідок поведінки самого захисника, який, всупереч покладеним на нього законом професійним обов`язкам, спонукав обвинуваченого ОСОБА_6 до такого рішення. Захисник не вправі обходити встановлені законом підстави для припинення своєї участі у провадженні шляхом фактичного схиляння обвинуваченого до заявлення відмови від нього. Саме ця обставина має істотне значення для оцінки правомірності дій захисника ОСОБА_7 та недопустимості використання ним механізму відмови обвинуваченого як способу уникнення встановлених ч. 4 ст. 47 КПК України обмежень щодо відмови від виконання своїх професійних обов`язків.

Крім того, заслуговують на окрему оцінку обставини, які свідчать про те, що обвинувачений ОСОБА_6 та його захисник - адвокат ОСОБА_7 не повідомили суду достовірних відомостей щодо моменту фактичного припинення надання правничої допомоги та фактичного припинення їх професійної взаємодії. Зокрема, обвинувачений ОСОБА_6 та захисник ОСОБА_7 надали суду суперечливі пояснення щодо часу підписання документа про розірвання договору про надання правничої допомоги. Так, захисник ОСОБА_7 в заяві про розірвання договору про наданння правової допомоги зазначив, що з 19 серпня 2026 року з 13 години 00 хвилин він бульше не здійснює захист ОСОБА_6 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 16 грудня 2021 року за № 42021000000002617. При цьому, в судовому засіданні захисник ОСОБА_7 зазначив, що відповідний документ був підписаний 19 серпня 2026 року, після 18:00 години, тоді як обвинувачений ОСОБА_6 , вказав, що підписання документа про розірвання договору про надання правничої допомоги відбулося вранці 20 серпня 2026 року. Зазначена розбіжність має істотне значення для встановлення фактичних обставин, оскільки саме час підписання документа про розірвання договору дає можливість визначити, чи продовжував захисник фактично надавати обвинуваченому ОСОБА_6 професійну правничу допомогу у період до судового засідання 20 серпня 2026 року та під час підготовки поданих стороною захисту процесуальних документів.

Більше того, версія обвинуваченого ОСОБА_6 про те, що договір про розірвання було підписано саме вранці 20 серпня 2026 року, узгоджується з іншими встановленими обставинами. Так, уже вранці, того ж дня, у обвинуваченого ОСОБА_6 була наявна надрукована заява про відвід колегії суддів. Зміст цієї заяви має очевидно професійний характер та містить детальний виклад процесуальних обставин, правову оцінку дій суду, посилання на відповідні правові положення та сформульовану процесуальну позицію сторони захисту. При цьому структура, зміст та характер викладених у заяві доводів свідчать про те, що її підготовка не обмежувалася простим викладенням особистої позиції обвинуваченого ОСОБА_6 , а передбачала здійснення юридичного аналізу відповідних процесуальних обставин та формулювання правової аргументації, тобто на момент її підготовки обвинувачений ОСОБА_6 не був позбавлений можливості користуватися професійною правничою допомогою, а фактично перестав нею користуватися 20 серпня 2026 року, коли в судовому засіданні було зафіксовано припинення повноважень захисника ОСОБА_7 . 

Сукупність встановлених обставин, а саме спонукання обвинуваченого ОСОБА_6 до припинення договірних відносин із захисником, надання суперечливих відомостей щодо моменту розірвання договору, фактичне продовження професійної правничої допомоги після заявленого суду моменту її припинення, підготовка та подання процесуальних документів із використанням правничої аргументації, після розірвання договору про надання правничої допомоги, а також участь захисника у подальших процесуальних діях, дає підстави вбачати ознаки недобросовісного здійснення захисником ОСОБА_7 своїх процесуальних прав та неналежного виконання покладених на нього професійних обов`язків. При цьому колегія суддів не ставить під сумнів право обвинуваченого ОСОБА_6 відмовитися від захисника, оскільки за обставин цього кримінального провадження така відмова законом не заборонена. Водночас реалізація цього права не може бути використана як засіб для обходу вимог, установлених кримінальним процесуальним законом, зокрема щодо підстав, за яких саме захисник вправі відмовитися від виконання своїх обов`язків. Окрім того, вбачається, що обвинувачений висловив бажання обрати собі іншого адвоката за договором. За таких обставин захисник ОСОБА_7 був зобов`язаний здійснювати захист обвинуваченого до настання події заміни захисника.

Відтак, наявні підстави вважати, що у діях захисника ОСОБА_7 містяться ознаки зловживання процесуальними правами та недобросовісної реалізації права на припинення участі у кримінальному провадженні, що потребує належної оцінки. Водночас колегія суддів не уповноважена підміняти органи адвокатського самоврядування та вирішувати питання щодо наявності у діях адвоката дисциплінарного проступку. Встановлення факту порушення адвокатом Правил адвокатської етики, Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» чи інших професійних обов`язків належить до компетенції відповідних органів адвокатського самоврядування.

З огляду на це колегія суддів вважає за необхідне звернутися до відповідної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури для надання оцінки діям захисника ОСОБА_7 та перевірки дотримання ним вимог законодавства.

Керуючись ст. 28, 47, 52, 134, 138, 318, 324, 369, 372 КПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Порушити перед Кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури Житомирської області питання про дисциплінарну відповідальність адвоката ОСОБА_7 (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 001004 від 11 грудня 2018 року, видане на підставі рішення Ради адвокатів Житомирської області № 16/2 від 07 листопада 2018 року, поштова адреса адвоката: 10002, Житомирська область, м. Житомир, майдан Путятинський, буд. 2, офіс 215) за невиконання процесуальних обов`язків у розгляді справи № 991/4071/22, провадження № 1-кп/991/58/22.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і окремому оскарженню не підлягає. Заперечення проти ухвали може бути включено до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч. 1 ст. 392 КПК України.

Головуюча суддя ОСОБА_1 

Судді: ОСОБА_2 

ОСОБА_3