УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 

31 серпня 2026 року

м. Київ

справа № 991/10365/24

провадження № 51-2059 ск 25

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянувши касаційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_4 на ухвалу судді Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 14 травня 2026 року про відмову у відкритті апеляційного провадження, 

встановив:

Вищий антикорупційний суд ухвалою від 04 травня 2026 року відмовив у задоволенні клопотань обвинуваченого ОСОБА_4 про зміну запобіжного заходу у вигляді застави на запобіжний захід у виді тримання під вартою та заставодавця ОСОБА_5 про повернення внесеної нею за ОСОБА_4 застави. Крім цього, згаданий суд задовольнив клопотання прокурора про покладення на обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_4 , ОСОБА_8 обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК).

Не погодившись із зазначеною ухвалою, обвинувачений ОСОБА_4 оскаржив її до суду апеляційної інстанції.

Суддя Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду 14 травня 2026 року відмовив у відкритті провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_4 на вищевказану ухвалу Вищого антикорупційного суду.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 порушує питання про перевірку ухвали судді апеляційного суду від 14 травня 2026 року в касаційному порядку.

Перевіривши касаційну скаргу та долучену до неї копію судового рішення, колегія суддів дійшла наступного висновку.

За правилами 1 ст. 392 КПК в апеляційному порядку можуть бути оскаржені судові рішення, які були ухвалені судами першої інстанції і не набрали чинності, а саме: 1) вироки, крім випадків, передбачених ст. 394 цього Кодексу; 2) ухвали про застосування чи відмову у застосуванні примусових заходів медичного або виховного характеру; 3) інші ухвали у випадках, передбачених цим Кодексом. 

Також у ч. 2 зазначеної статті міститься вказівка на те, що ухвали, постановлені під час провадження в суді першої інстанції до ухвалення рішень, передбачених ч. 1 ст. 392 КПК, окремому оскарженню не підлягають, окрім випадків, визначених цим Кодексом; заперечення проти таких ухвал можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч. 1 окресленої норми. Натомість предметом апеляційного оскарження є ухвали місцевого суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого заходу на тримання під вартою або про продовження строку тримання під вартою.

Саме з цих підстав апеляційний суд, керуючись ч. 4 ст. 399 КПК, обґрунтовано відмовив у відкритті провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_4 на ухвалу Вищого антикорупційного суду від 04 травня 2026 року про зміну запобіжного заходу, повернення застави та покладення на обвинувачених певних обов`язків, оскільки судове рішення, постановлене 04 травня 2026 року, не входить до переліку ухвал, які відповідно до вимог ст. 392 КПК можуть бути оскаржені в апеляційному порядку.

Ураховуючи наведене, апеляційний суд, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, діяв відповідно до вимог кримінального процесуального закону, а тому Верховний Суд не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги та вважає, що у відкритті провадження за касаційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_4 слід відмовити.

Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК, Верховний Суд

постановив:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_4 на ухвалу судді Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 14 травня 2026 року про відмову у відкритті апеляційного провадження.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3