Справа № 991/1999/26

Провадження № 1-кс/991/10442/26

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ВСТУПНА ЧАСТИНА [І].

Дата і місце постановлення [1-1]. 

01 вересня 2026 року, місто Київ.

Назва та складу суду, секретаря судового засідання [1-2].

Суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 , секретар судового засідання ОСОБА_2 .

Найменування (номер) кримінального провадження [1-3].

Кримінальне провадження за № 52025000000000092 від 20 лютого 2025 року.

Прізвище, ім`я і по батькові підозрюваного, обвинуваченого, року, місяця і дня його народження, місця народження і місця проживання [1-4].

1) обвинувачений ОСОБА_3 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець російської федерації, громадянин України, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 ;

2) обвинувачений ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженець російської федерації, громадянин України, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_4 ;

3) обвинувачений ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженець смт Кути, Косівського району, Івано-Франківської області, громадянин України, зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_5 . 

Закон України про кримінальну відповідальність, що передбачає кримінальне правопорушення, у вчиненні якого підозрюється, обвинувачується особа [1-5].

Кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК України ( ОСОБА_3 ); кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК України ( ОСОБА_4 ); кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК України ( ОСОБА_5 ).

Сторони кримінального провадження та інші учасники судового провадження [1-6].

Сторона захисту: захисники ОСОБА_6 , обвинувачений ОСОБА_4 

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА [ІІ].

Суть питання, що вирішується ухвалою, і за чиєю ініціативою воно розглядається [2-1].

Вирішується питання про відвід судді Вищого антикорупційного суду ОСОБА_7 від участі у кримінальному провадженні за № 52025000000000092 від 20.02.2025 року, за обвинуваченням ОСОБА_3 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК України, ОСОБА_4 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК України та ОСОБА_5 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191 КК України.

Питання про відвід вирішується за заявою адвоката ОСОБА_6 , який здійснює захист обвинуваченого ОСОБА_4 . 

Встановлені суддею обставини із посиланням на докази, а також мотиви неврахування окремих доказів [2-2].

Суддя встановив.

Захисник ОСОБА_6 звернувся до суду із заявою про відвід судді Вищого антикорупційного суду ОСОБА_7 від розгляду обвинувального акта у кримінальному провадженні за № 52025000000000092 від 20.02.2025 року, за обвинуваченням ОСОБА_3 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК України,  ОСОБА_4 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК України та ОСОБА_5 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191 КК України (справа № 991/1999/26), яка обґрунтована наступним.

Захисник зазначає, про існування обґрунтованих сумнівів щодо безсторонності та неупередженості судді Вищого антикорупційного суду ОСОБА_7 під час розгляду обвинувального акту у кримінальному провадженні № 52025000000000092 щодо обвинуваченого ОСОБА_4 зважаючи на такі обставини.

14.04.2026 під час підготовчого судового засідання прокурор ОСОБА_8 заявив клопотання про виділення матеріалів кримінального провадження в окреме провадження стосовно обвинувачених ОСОБА_9 та ОСОБА_10 . В обґрунтування клопотання прокурор посилався на ч. 8 ст. 469 КПК України та зазначав, що з указаними обвинуваченими досягнуто згоди щодо укладення угоди про визнання винуватості.

Ухвалою судді ОСОБА_7 клопотання прокурора ОСОБА_8 було задоволено та виділено в окреме провадження матеріали стосовно обвинувачених ОСОБА_9 та ОСОБА_10 для розгляду питання про затвердження угоди про визнання винуватості.

Надалі виділеному кримінальному провадженню було присвоєно № 991/3494/26 (провадження № 1-кп/991/48/26), а його матеріали за результатами автоматизованого розподілу судової справи надійшли на розгляд судді ОСОБА_7 .

28.07.2026 суддя ОСОБА_7 у закритому судовому засіданні розглянув зазначене кримінальне провадження та ухвалив вирок, яким затвердив угоду про визнання винуватості, укладену між прокурором ОСОБА_8 та обвинуваченими ОСОБА_9 і ОСОБА_10 , призначивши останнім узгоджене сторонами покарання.

12.08.2026 під час судового засідання з розгляду клопотання про продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_4 , захиснику стало відомо про факт ухвалення зазначеного вироку, текст якого приховано в Єдиному державному реєстрі судових рішень на підставі ст. 7 Закону України «Про доступ до судових рішень».

Адвокат зазначає, що сторона захисту направила до Вищого антикорупційного суду запит про надання публічної інформації з метою отримання копії вказаного судового рішення, однак станом на момент подання цієї заяви відповідь апаратом суду не надано. На думку захисника, приховування тексту вироку в Єдиному державному реєстрі судових рішень та ненадання його копії на відповідний запит ставить сторону захисту у стан процесуальної невизначеності, оскільки позбавляє її можливості детально з`ясувати, якою мірою у вироку відображено обставини кримінального правопорушення та персоніфіковано роль ОСОБА_4 .

Захисник також зазначає, що відповідно до п. 6 ч. 7 ст. 474 КПК України, затверджуючи угоду, суд зобов`язаний перевірити наявність фактичних підстав для визнання винуватості. З огляду на те, що ОСОБА_9 та ОСОБА_10 обвинувачувалися у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України, у співучасті з обвинуваченим ОСОБА_4 , захисник вважає, що під час ухвалення вироку суддя ОСОБА_7 був змушений надати юридичну оцінку обставинам, пов`язаним із єдиною подією кримінального правопорушення, зокрема часу, місцю та способу його вчинення, а також обставинам щодо наявності спільного умислу, попередньої змови та розподілу ролей між учасниками кримінального правопорушення.

На переконання захисника, ухваливши обвинувальний вирок щодо ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , суддя ОСОБА_7 вже надав правову оцінку фактам та обставинам, які є предметом доказування у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_4 . У зв`язку із цим захисник вважає, що суддя ОСОБА_7 психологічно та процесуально пов`язаний висновками, викладеними у постановленому ним вироку, що, на думку захисника, унеможливлює неупереджений розгляд кримінального провадження щодо ОСОБА_4 та ставить під сумнів дотримання презумпції невинуватості.

Крім того, захисник звертає увагу на те, що повторне надходження виділених матеріалів кримінального провадження № 991/3494/26 на розгляд судді ОСОБА_7 стало наслідком технічних особливостей функціонування автоматизованої системи документообігу суду, алгоритм якої, на думку адвоката, не передбачає спеціального програмного обмеження щодо недопущення розподілу таких матеріалів судді, який ухвалив рішення про їх виділення для розгляду угоди про визнання винуватості.

Водночас, на переконання захисника, автоматизований розподіл судових справ є лише технічним етапом визначення складу суду та не може підміняти собою імперативні вимоги кримінального процесуального закону. Адвокат вважає, що, отримавши виділені матеріали для розгляду питання про затвердження угоди, суддя мав усвідомлювати, що ухвалення ним вироку щодо співучасників кримінального правопорушення може вплинути на сприйняття його об`єктивної неупередженості під час подальшого розгляду первісного кримінального провадження.

На думку захисника, наведені обставини у своїй сукупності, оцінені з позиції об`єктивного спостерігача, ставлять під сумнів безсторонність судді ОСОБА_7 та можуть викликати обґрунтовані сумніви щодо його неупередженості. Подальша участь судді ОСОБА_7 у розгляді цього кримінального провадження, на переконання захисника, може також створити ризик скасування майбутнього судового рішення в апеляційному або касаційному порядку. З огляду на викладене захисник вважає, що існують підстави для відводу судді ОСОБА_7 відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 75 КПК України.

На підтвердження викладених обставин до заяви про відвід додані копії таких матеріалів, зокрема: відомості з ЄДРСР по справі № 991/3494/26; запит захисника на отримання публічної інформації від 11.08.2026; скріншоти з порталу «Судова влада України» по справі № 991/3494/26.

Захисник ОСОБА_6 та обвинувачений ОСОБА_4 у судовому засіданні заявлений відвід підтримали та просили його задовольнити. 

Захисники ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , а також обвинувачений ОСОБА_5 у судове засідання не прибули, надіслали заяву про здійснення розгляду справи за їх відсутності, просили задовольнити заяву про відвід судді ОСОБА_7 .

Прокурор ОСОБА_8 у судове засідання не прибув, надіслав заяву про здійснення розгляду справи за його відсутності, зазначив, що проти задоволення заяви про відвід заперечує.

Інші учасники судового провадження були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, проте у судове засідання не прибули, що не перешкоджає розгляду цієї заяви про відвід.

Особа, якій заявлено відвід - суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_7 , був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, проте не скористався своїм правом на надання пояснень з приводу заявленого йому відводу.

Суддя дослідив заяву про відвід та матеріали витребуваної судової справи, а також надані стороною захисту матеріали та заслухав думки учасників судового провадження.

Мотиви, з яких суддя виходив при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався [2-3].

Суддя дійшов висновку про таке.

Відповідно до вимог ч. ч. 1-3 ст. 17 КПК України: «Особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Підозра, обвинувачення не можуть ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом».

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 21 КПК України: «Кожному гарантується право на справедливий розгляд та вирішення справи в розумні строки незалежним і неупередженим судом, створеним на підставі закону».

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 33-1 КПК України: «Вищому антикорупційному суду підсудні кримінальні провадження стосовно корупційних кримінальних правопорушень, передбачених в примітці статті 45 Кримінального кодексу України, статтями 206-2, 209, 211, 366-2, 366-3 Кримінального кодексу України, якщо наявна хоча б одна з умов, передбачених пунктами 1-3 частини п`ятої статті 216 Кримінального процесуального кодексу України».

Відповідно до вимог п. п.1-5 ч. 1 ст. 75 КПК України: «Слідчий суддя, суддя або присяжний не може брати участь у кримінальному провадженні: якщо він є заявником, потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, близьким родичем чи членом сім`ї слідчого, прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, заявника, потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача; якщо він брав участь у цьому провадженні як свідок, експерт, спеціаліст, представник персоналу органу пробації, перекладач, слідчий, прокурор, захисник або представник; якщо він особисто, його близькі родичі чи члени його сім`ї заінтересовані в результатах провадження; за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості; у випадку порушення встановленого частиною третьою статті 35 цього Кодексу порядку визначення слідчого судді, судді для розгляду справи».

до ухвалення судового рішення по суті».

Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2, 4, 5 ст. 80 КПК України: «За наявності підстав, передбачених статтями 75-79 цього Кодексу, слідчий суддя, суддя, присяжний, прокурор, слідчий, дізнавач, захисник, представник, експерт, представник персоналу органу пробації, спеціаліст, перекладач, секретар судового засідання зобов`язані заявити самовідвід. За цими ж підставами їм може бути заявлено відвід особами, які беруть участь у кримінальному провадженні. Заяви про відвід під час досудового розслідування подаються одразу після встановлення підстав для такого відводу. Заяви про відвід під час судового провадження подаються до початку судового розгляду. Подання заяви про відвід після початку судового розгляду допускається лише у випадках, якщо підстава для відводу стала відома після початку судового розгляду. Відвід повинен бути вмотивованим».

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 48 Закону України «Про судоустрій та статус суддів»: «Суддя у своїй діяльності щодо здійснення правосуддя є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску або втручання».

Суд враховує те, що: за першим показником принципом «Незалежність» і за другим показником принципом «Об`єктивність» Бангалорських принципів поведінки суддів:

- незалежність судових органів є передумовою забезпечення правопорядку та основною гарантією справедливого вирішення справи в суді. Отже, суддя має відстоювати та втілювати в життя принцип незалежності судових органів в його індивідуальному та колективному аспектах. Суддя повинен здійснювати свою судову функцію незалежно, виходячи виключно з оцінки фактів, відповідно до свідомого розуміння права, незалежно від стороннього впливу, спонукання, тиску, загроз чи втручання, прямого чи опосередкованого, що здійснюється з будь-якої сторони та з будь-якою метою (1.1). Суддя дотримується незалежної позиції як щодо суспільства в цілому, так і щодо конкретних сторін судової справи, у якій він повинен винести рішення (1.2);

- об`єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов`язків. Вона проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття. При виконанні своїх обов`язків суддя вільний від будь-яких схильностей, упередженості чи забобонів (2.1); Поведінка судді в процесі засідання та за стінами суду має сприяти підтримці судді в процесі засідання та за стінами суду має сприяти підтримці та зростанню довіри суспільства, представників юридичної професії та сторін у справі до об`єктивності суддів та судових органів (2.2). Суддя по можливості обмежує себе у здійсненні дій, що можуть стати приводом для позбавлення його права брати участь у судовому засіданні та виносити рішення у справах (2.3);

- суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об`єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді (2.5).

Нормами Кодексу суддівської етики визначено, що:

- суддя повинен виконувати обов`язки судді безсторонньо і неупереджено та утримуватися від поведінки, будь-яких дій або висловлювань, що можуть призвести до виникнення сумнівів у рівності професійних суддів, народних засідателів та присяжних при здійсненні правосуддя (стаття 10);

- неупереджений розгляд справ є основним обов`язком судді. Суддя має право заявити самовідвід у випадках, передбачених процесуальним законодавством, у разі наявності упередженості щодо одного з учасників процесу, а також у випадку, якщо судді з його власних джерел стали відомі докази чи факти, які можуть вплинути на результат розгляду справи. Суддя не повинен зловживати правом на самовідвід. Суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи у разі неможливості ухвалення ним об`єктивного рішення у справі (стаття 15).

- суддя має право брати участь у громадській діяльності, публічних заходах, якщо це не завдає шкоди статусу судді, авторитету суду та судової влади і не може вплинути на здійснення правосуддя. Суддя повинен уникати взаємовідносин, що викликатимуть сумнів у його незалежності та безсторонності (стаття 19).

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод: «Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення».

Згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, існування безсторонності для цілей п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод повинно встановлюватися згідно з: суб`єктивним критерієм, врахувавши особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об`єктивним у цій справі, та об`єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності.

Коли вирішується, чи є в цьому випадку законні підстави побоюватися, що конкретному органу не вистачає неупередженості, то позиція тих, хто про це стверджує, важлива, але не є визначальною. Визначальним є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно виправданими (рішення ЄСПЛ у справах «Кипріано проти Кіпру», «Феррантеллі та Сантангело проти Італії», «Ветштайн проти Швейцарії»).

З огляду на викладене вище, суд погоджується з тим, що особиста безсторонність судді презюмується, доки не встановлено на підставі доказів наявність виправданих побоювань щодо його неупередженості. Разом із тим, сумнів у неупередженості судді повинен бути розумним, інакше будь-який судовий процес може перетворитись на тривалу недовіру до суду та, відповідно, зміну його складу.

Зі змісту заяви видно, що судді Вищого антикорупційного суду ОСОБА_7 був заявлений відвід у зв`язку з наявністю підстав, які викликають сумнів у його неупередженості, а саме:

- ухвалення суддею ОСОБА_7 вироку щодо співучасників кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується також ОСОБА_4 , що, на переконання захисника, могло зумовити надання суддею правової оцінки обставинам, які є предметом доказування у кримінальному провадженні щодо останнього;

- необхідність встановлення у вироку щодо ОСОБА_9 та ОСОБА_10 обставин єдиної події кримінального правопорушення, зокрема часу, місця, способу його вчинення, наявності спільного умислу, змови та розподілу ролей між співучасниками, що, на думку захисника, може свідчити про попереднє формування суддею правової позиції щодо обставин, які підлягають дослідженню у справі ОСОБА_4 ;

- процесуальний зв`язок між ухваленим суддею ОСОБА_7 вироком та подальшим розглядом кримінального провадження щодо ОСОБА_4 , унаслідок чого, як зазначає захисник, суддя може бути пов`язаний висновками власного судового рішення та не мати можливості оцінювати обставини справи щодо ОСОБА_4 незалежно від них;

- приховування тексту вироку в Єдиному державному реєстрі судових рішень та ненадання його копії на запит адвоката, що, на переконання захисника, позбавляє сторону захисту можливості з`ясувати, якою мірою у вироку відображено обставини кримінального правопорушення та персоніфіковано роль ОСОБА_4 , і тим самим створює стан процесуальної невизначеності.

Вирішуючи питання про наявність підстав для відводу судді ОСОБА_7 , суд виходить із того, що відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 75 КПК України суддя не може брати участі у кримінальному провадженні, якщо є інші обставини, які викликають обґрунтовані сумніви в його неупередженості.

При цьому для вирішення питання про відвід не вимагається встановлення фактичної упередженості судді. Визначальним є те, чи існують обставини, які з позиції об`єктивного спостерігача можуть викликати обґрунтовані сумніви щодо його здатності здійснювати розгляд справи безсторонньо.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, суддя ОСОБА_7 брав участь у його розгляді, постановив ухвалу про виділення матеріалів стосовно обвинувачених ОСОБА_9 та ОСОБА_10 в окреме провадження, а надалі ухвалив вирок, яким затвердив угоду про визнання винуватості щодо зазначених обвинувачених.

Згідно з п. 6 ч. 7 ст. 474 КПК України під час затвердження угоди про визнання винуватості суд зобов`язаний перевірити наявність фактичних підстав для визнання винуватості. Отже, розгляд такого питання передбачає не лише перевірку формальних умов укладення угоди, а й оцінку обставин, які мають значення для встановлення винуватості обвинувачених.

Перевіряючи наведені стороною захисту доводи, суд ознайомився з постановленим суддею ОСОБА_7 у справі № 991/3494/26 вироком від 28.07.2026 року, який міститься в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Зі змісту зазначеного вироку вбачається, що обвинувачення щодо ОСОБА_9 та ОСОБА_10 не змінювалося, а кримінальне правопорушення, у вчиненні якого їх визнано винуватими, кваліфіковано за ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України. Отже, у вироку йдеться про вчинення кримінального правопорушення у співучасті, що відповідає кваліфікації, за якою у цьому кримінальному провадженні також обвинувачується ОСОБА_4 .

Таким чином, суд установив, що вирок щодо ОСОБА_9 та ОСОБА_10 стосується того самого кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 . При цьому суд не виходить із того, що зазначеним вироком уже вирішено питання про винуватість ОСОБА_4 , однак ураховує, що висновки щодо обставин кримінального правопорушення, його вчинення у співучасті та ролі його учасників можуть мати значення для подальшого розгляду кримінального провадження щодо останнього. У цій справі попередня участь судді ОСОБА_7 поєднана з постановленням ним вироку на підставі угоди про визнання винуватості, який стосується кримінального правопорушення, пов`язаного з обставинами, що підлягають дослідженню у провадженні щодо ОСОБА_4 , при цьому цей вирок щодо ОСОБА_9 та ОСОБА_10 був ухвалений ще до початку судового розгляду кримінального провадження щодо ОСОБА_4 . Отже, на момент подальшого розгляду останнього провадження суддя ОСОБА_7 вже має досвід судової оцінки обставин, пов`язаних із цим кримінальним правопорушенням, у межах іншого судового рішення.

Зазначений підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, зокрема з рішенням у справі «Муча проти Словаччини», у якому суд розглядав питання неупередженості суду, який раніше засудив співучасників заявника на підставі угод про визнання винуватості, а надалі розглядав справу самого заявника. ЄСПЛ звернув увагу на значення формулювань і змісту попередніх судових рішень для оцінки того, чи могли вони створити об`єктивно виправдані сумніви у неупередженості суду та поставити під сумнів дотримання презумпції невинуватості заявника. З огляду на формулювання вироки проти співучасників заявника порушили право заявника вважатися невинуватим доти, доки його вину не буде доведено. Враховуючи роль, яку вони відіграли в судовому розгляді справи заявника, який проходив у тому ж суді, його сумніви щодо неупередженості суду були об`єктивно виправданими.

За таких обставин, суд погоджується з думкою сторони захисту, що з позиції об`єктивного спостерігача можуть виникати обґрунтовані сумніви щодо того, чи буде забезпечено повністю незалежну та безсторонню оцінку обставин кримінального провадження щодо ОСОБА_4 , зокрема в тій частині, у якій вони пов`язані з висновками, викладеними у раніше постановленому вироку.

Суд також враховує роз`яснення ЄСПЛ у рішеннях у справах «Микаллеф проти Мальти», «Мезнарич проти Хорватії», що у демократичному суспільстві суди повинні вселяти довіру, тобто кожний суддя, у відношенні якого маються щонайменші сумніви в неупередженості, зобов`язаний вийти з процесу.

З огляду на сукупність установлених обставин, а саме: попередню участь судді ОСОБА_7 у розгляді кримінального провадження, постановлення ним вироку щодо співучасників ОСОБА_4 та наявність безпосереднього зв`язку між кваліфікацією кримінального правопорушення у цьому вироку і пред`явленим ОСОБА_4 обвинуваченням, а також висновки Європейського суду з прав людини, які визнаються як джерело права у кримінальному судочинстві, суддя приходить до висновку про наявність підстав для задоволення заяви про відвід судді ОСОБА_7 від розгляду кримінального провадження за № 52025000000000092 від 20 лютого 2025 року (справа № 991/1999/26, провадження № 1-кп/991/29/26).

Суддя також вважає за необхідне зазначити, що з огляду на практику Європейського суду з прав людини як джерела права, суд зобов`язаний обґрунтовувати своє рішення, але це не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, а міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від його характеру (рішення Європейського суду з прав людини у справах: «Салов проти України», «Проніна проти України», «Серявін та інші проти України», «Руїс Торіха проти Іспанії»), у зв`язку з чим решта доводів і аргументів сторін кримінального провадження не мають значення для вирішення цієї заяви про відвід.

Крім того, на переконання судді, задоволення відводу має запобігти існуванню у сторонніх спостерігачів сумнівів щодо неупередженості суду у цьому кримінальному провадженні, надати імпульс на покращення довіри суспільства до антикорупційної судової системи України і здійснити позитивний вплив на стан протидії корупційним проявам у державі. 

Суддя, з огляду на викладене і керуючись положеннями ст. ст. 75, 80, 81 КПК України дійшов висновку про те, що заяву про відвід судді ОСОБА_7 слід задовольнити.

РЕЗОЛЮТИВНА ЧАСТИНА [ІІІ].

Висновки судді [3-1].

Суддя постановив.

1) Заяву захисника обвинуваченого ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_6 про відвід судді Вищого антикорупційного суду ОСОБА_7 від участі у розгляді кримінального провадження за № 52025000000000092 від 20 лютого 2025 року (справа № 991/1999/26, провадження № 1-кп/991/29/26) - задовольнити.

2) Відвести суддю Вищого антикорупційного суду ОСОБА_7 від участі у розгляді кримінального провадження за № 52025000000000092 від 20 лютого 2025 року (справа № 991/1999/26, провадження № 1-кп/991/29/26).

Строк і порядок набрання ухвалою законної сили та її оскарження [3-2].

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення і оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали складений та оголошений учасникам судового провадження 04 вересня 2026 року.

Суддя  ОСОБА_1