УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

7 вересня 2026 року

м. Київ

справа № 991/1692/24

провадження № 51-3066 ск 26

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянувши касаційну скаргу адвоката ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5 на ухвалу Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 21 липня 2026 року про повернення апеляційної скарги,

встановив:

8 червня 2026 року Вищий антикорупційний суд ухвалив вирок, яким затвердив угоду про визнання винуватості між прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури та засудженим ОСОБА_6 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 1 травня 2023 року за № 52023000000000202. Цей вирок постановлено виключно щодо ОСОБА_6 , йому призначено узгоджене сторонами покарання, а інші питання вирішено відповідно до ст. 374 КПК України.

Адвокат ОСОБА_4 , діючи в інтересах ОСОБА_5 , подавав апеляційну скаргу, у якій стверджував, що ухвалений вирок порушує права та інтереси останньої. На думку захисника, суд першої інстанції неправомірно вирішив питання про скасування арештів майна, яке, як він зазначав, перебуває у межах іншого кримінального провадження, у тому числі майна ОСОБА_5 . Захисник також вказував, що суд дійшов передчасних висновків щодо підтвердження показань засудженого про інших осіб, формально підійшов до перевірки умов угоди, неправильно вирішив питання про долю грошових коштів та фактично визнав встановленою участь інших суддів Великої Палати у складі Верховного Суду у корупційній змові.

Суддя Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду, перевіривши апеляційну скаргу, дійшов висновку, що вона подана особою, яка не має права на апеляційне оскарження вироку, ухваленого на підставі угоди. Суддя зазначив, що у межах перевірки, передбаченої ст. 398 КПК України, він не встановив у тексті вироку даних, які прямо вказують на ОСОБА_5 , не описано її дій, ролі чи будь-яких обставин, які дозволяють ідентифікувати її як особу, щодо якої вирок стосується її прав чи інтересів. Суддя також зазначив, що наведені адвокатом твердження стосуються змісту угоди та процесуальних рішень щодо засудженого, а не прав третьої особи, і послався на правову позицію об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 18 травня 2020 року, справа № 639/2837/19, відповідно до якої дані про осіб, які містяться у процесуальних документах, складених слідчим або прокурором (обвинувальному акті, повідомленні про підозру, тощо) у даному чи іншому кримінальному провадженні, не можуть слугувати підставою для визнання вироку на підставі угоди про визнання винуватості однієї особи таким, що стосується прав, свобод та інтересів інших осіб. У зв`язку з цим апеляційну скаргу повернуто адвокату ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5 на підставі п. 2 ч. 3 ст. 399 КПК України.

У касаційній скарзі адвокат ОСОБА_4 , посилаючись на постанову ККС ВС від 22 травня 2025 року у справі 344/1091/24 зазначає, що ухвала апеляційного суду є незаконною та постановленою з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону. Він стверджує, що рішення ухвалено неповноважним складом суду, оскільки питання про наявність у ОСОБА_5 права на апеляційне оскарження вирішено одноособово суддею?доповідачем, тоді як ч. 4 ст. 31 КПК України передбачає колегіальний розгляд у складі не менше трьох суддів. Захисник вважає, що суддя фактично здійснив змістовну оцінку доводів скарги та мотивувальної частини вироку, застосувавши критерії, наведені у постанові об`єднаною палатою Касаційного кримінального суду, що виходить за межі формальної перевірки, передбаченої статтями 398-399 КПК України. Він також наполягає, що вирок містить твердження про участь «інших суддів Великої Палати Верховного Суду» у корупційній змові, що дозволяє ідентифікувати ОСОБА_5 як особу, щодо якої фактично констатовано вчинення корупційного правопорушення. 

На думку захисника, відсутність прямої вказівки на прізвище не усуває порушення, а відсутність застереження про те, що винуватість інших суддів не вирішується вироком стосовно ОСОБА_6 , суперечить стандартам ЄСПЛ, зокрема рішенням Karaman v. Germany та Achtypi v. Greece. 

Він вважає, що ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню як через незаконний склад суду, так і через неправильне застосування норм процесуального закону при визначенні наявності права на апеляційне оскарження.

Перевіривши зміст касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що підстав для відкриття касаційного провадження немає, з огляду на таке.

Частина 4 ст. 394 КПК України встановлює спеціальний, вичерпний перелік суб`єктів, які мають право на апеляційне оскарження вироку, ухваленого на підставі угоди про визнання винуватості. Інші особи можуть звернутися з апеляційною скаргою лише у випадках, прямо передбачених КПК України. Застосування ч. 2 ст. 24 КПК України не може нівелювати спеціальний порядок оскарження вироків на підставі угоди, оскільки ця норма гарантує право на перегляд судового рішення лише в межах процесуальних правил, встановлених законом.

Об`єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду у постанові від 18 травня 2020 року у справі № 639/2837/19 надала оцінку правовому висновку Верховного Суду України від 3 березня 2016 року у справі № 5-347 кс 15. Об`єднана палата погодилася з тим, що конституційний принцип забезпечення апеляційного та касаційного оскарження гарантує право звернення до суду зі скаргою, якщо судове рішення стосується прав, свобод чи інтересів особи. Водночас об`єднана палата зазначила, що сам по собі цей висновок не означає можливості апеляційного оскарження вироку будь-якою особою, яка вважає, що її інтереси порушено. Об`єднана палата сформулювала чіткий критерій: вирок може вважатися таким, що стосується прав іншої особи, лише якщо у його тексті прямо зазначено дані, які вказують на конкретну особу, або встановлені обставини, які дозволяють суду з упевненістю ідентифікувати її. Також об`єднана палата наголосила, що зіставлення вироку з обвинувальним актом іншого кримінального провадження або з іншими процесуальними документами сторони обвинувачення суперечить інституту угод про визнання винуватості та не може бути підставою для висновку про те, що вирок стосується прав третьої особи.

Отже, аналізуючи зміст оскаржуваної ухвали, колегія суддів Касаційного кримінального суду дійшла висновку, що апеляційний суд правильно встановив - вирок ВАКС від 8 червня 2026 року не містить жодних персональних даних ОСОБА_5 , не описує її дій, не встановлює її ролі, не згадує її прізвища, посади чи будь-яких обставин, які б дозволяли суду ідентифікувати її як особу, прав чи інтересів якої стосується цей вирок.

Формулювання «інші судді Великої Палати Верховного Суду» є узагальненим і не створює юридичного зв`язку між вироком та конкретною особою. Вирок стосується виключно ОСОБА_6 , а будь-які дії інших осіб не досліджувалися та не оцінювалися судом.

Посилання захисника на практику ЄСПЛ є безпідставними. Вирок не містить жодних тверджень про винуватість ОСОБА_5 , а ст. 90 КПК України прямо встановлює, що вирок має преюдиціальне значення лише щодо особи, стосовно якої він ухвалений. Тому твердження про порушення презумпції невинуватості є необґрунтованими.

Доводи адвоката про незаконний склад суду є необґрунтованими. Статті 398-399 КПК України прямо визначають повноваження судді-доповідача щодо вирішення питання про прийняття апеляційної скарги, у тому числі щодо її повернення. 

У постанові від 22 травня 2025 року (справа № 344/1091/24) касаційний суд дійшов висновку, що апеляційний суд неправомірно повернув скаргу, бо суддя-доповідач фактично оцінив доводи скарги й зміст вироку, що виходить за межі його повноважень, оскільки питання прийнятності має вирішувати колегія. Натомість у цьому провадженні суддя Апеляційної палати ВАКС перевірив лише сам вирок на наявність прямих згадок про особу, діючи в межах ст. 398-399 КПК України. Тому посилання адвоката на цю постанову є нерелевантним для цієї ситуації, і висновки у тій справі не можуть бути застосовані до цієї. 

Отже, суддя-доповідач Апеляційної палати ВАКС діяв у межах своїх повноважень, визначених законом, і не здійснював оцінки доводів апеляційної скарги по суті, а лише перевірив наявність права на апеляційне оскарження, тому посилання адвоката на постанову ККС від 22 травня 2025 року у справі № 344/1091/24 у цьому випадку є безпідставним.

Доводи про обмеження доступу до правосуддя також є необґрунтованими. Повернення апеляційної скарги, поданої особою, яка не має права на апеляційне оскарження вироку на підставі угоди, є прямим застосуванням п. 2 ч. 3 ст. 399 КПК України і не порушує право на доступ до правосуддя. 

Ухвала АП ВАКС від 21 липня 2026 року є належно мотивованою, відповідає вимогам кримінального процесуального закону, тому підстав для відкриття касаційного провадження немає.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України, суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги та наданих матеріалів вбачається, що підстав для її задоволення немає.

Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України, Суд

постановив:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою адвоката ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5 на ухвалу Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 21 липня 2026 року про повернення апеляційної скарги.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3