Справа № 991/4493/23

Провадження 1-кп/991/64/23

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД 

У Х В А Л А

04 вересня 2026 року          Київ

Вищий антикорупційний суд колегією суддів у складі головуючого судді ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 розглянув у відкритому судовому засіданні клопотання захисника ОСОБА_4 про зміну запобіжного заходу, застосованого щодо обвинуваченого за ч. 4 ст. 368 КК України ОСОБА_5 в кримінальному провадженні № 52017000000000717 від 25 жовтня 2017 року.

Судове засідання проведено за участі сторін та інших учасників судового провадження:

прокурора ОСОБА_6 ,

обвинувачених ОСОБА_5 , ОСОБА_7 ,

захисників ОСОБА_4 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,

секретаря судового засідання ОСОБА_11 .

У процесі розгляду суд встановив таке.

Вступ

1. На розгляді колегії суддів Вищого антикорупційного суду (далі - ВАКС) перебуває об`єднане кримінальне провадження № 52023000000000043 від 27 січня 2023 року, № 52017000000000717 від 25 жовтня 2017 року та № 52023000000000052 від 01 лютого 2023 року за обвинуваченням ОСОБА_12 , ОСОБА_7 , ОСОБА_13 та ОСОБА_5 .

2. 04 вересня 2026 року до Вищого антикорупційного суду надійшло клопотання захисника ОСОБА_4 про зміну обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу.

Суть питання, що вирішується

3. Аргументи клопотання зводились до такого.

Захисник просить змінити застосований до ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 27 500 296 грн на особисте зобов`язання, посилаючись насамперед на те, що вироком Вищого антикорупційного суду від 31 жовтня 2025 року у кримінальному провадженні № 52017000000000218 ОСОБА_5 засуджено до покарання у виді позбавлення волі строком на шість років, а після залишення цього вироку без змін ухвалою Апеляційної палати ВАКС від 02 квітня 2026 року він набув статусу засудженого та фактично перебуває в умовах ізоляції від суспільства.

На думку сторони захисту, зазначені обставини свідчать про відпадання об`єктивної необхідності у подальшому застосуванні застави, оскільки перебування ОСОБА_5 у ДУ «Київський слідчий ізолятор» забезпечує його належну процесуальну поведінку та участь у судовому розгляді цього кримінального провадження.

Захисник зазначає, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України, внаслідок відбування ОСОБА_5 покарання у вигляді позбавлення волі фактично нівельовані, а застава втратила свою ефективність, дієвість та правове значення.

Окремо сторона захисту заперечує проти врахування судом можливості зміни процесуального становища ОСОБА_5 у майбутньому за результатами касаційного перегляду судових рішень в іншому кримінальному провадженні. На переконання захисту, така можливість є лише гіпотетичною, тоді як запобіжний захід має бути спрямований на запобігання конкретним та актуальним ризикам, а не на страхування можливого виникнення таких ризиків у майбутньому.

Також захисник посилається на те, що подальше утримання застави у розмірі 27 500 296 грн порушує права заставодавців, оскільки останні позбавлені можливості впливати на процесуальну поведінку ОСОБА_5 , який перебуває під повним контролем держави.

З огляду на викладене сторона захисту вважає, що на цей час відсутні як ризики, передбачені ст. 177 КПК України, так і необхідність у забезпеченні виконання ОСОБА_5 покладених на нього процесуальних обов`язків саме шляхом застосування застави, у зв`язку з чим просить змінити запобіжний захід на особисте зобов`язання.

Позиції учасників кримінального провадження

4. У судовому засіданні захисник ОСОБА_4 підтримав своє клопотання.

5. Обвинувачений ОСОБА_5 просив задовольнити клопотання. Зазначив, що наразі застава щодо нього не виконує своїх функцій, адже він повністю перебуває під контролем держави в силу відбування покарання в установі поперднього ув`язнення в межах іншого кримінального провадження. Додав, що заставодавці регулярно звертаються до його дружити з проханням повернути заставу та ініціювати це питанням перед судом.

6. Заперечуючи проти задоволення клопотання прокурор ОСОБА_6 зазначив таке. Заставодавці ОСОБА_5 , вносячи за нього заставу, розуміли наслідки у вигляді тривалого неповернення коштів. Нових обставин, які б вказували на необхідність зміни запобіжного заходу, захист не навів. Процесуальний закон не передбачає перегляд застави з огляду на девальвації національної валюти.

Нормативне регулювання

7. Під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу (ч. 1, 2 ст. 331 КПК України).

8. Частиною першою статті 201 КПК України визначено, зокрема, що обвинувачений, до якого застосовано запобіжний захід, його захисник, має право подати до суду клопотання про зміну запобіжного заходу.

9. Клопотання про зміну запобіжного заходу розглядається за правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу (ч. 4 ст. 201 КПК України).

10. Кримінальне процесуальне законодавство не визначає переліку підстав зміни запобіжного заходу за клопотанням сторони захисту, а стаття 201 КПК України вказує тільки на те, що до клопотання мають бути додані матеріали, якими обґрунтовуються доводи клопотання.

11. На переконання колегії суддів, зміна запобіжного заходу передбачає виникнення після постановлення ухвали про обрання запобіжного заходу нових обставин, які свідчать про зміну, зменшення або збільшення встановлених ризиків кримінального провадження та/або впливають на виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків. Тому в контексті розгляду клопотання про зміну запобіжного заходу суд не переглядає рішення про його застосування, а на підставі наданих сторонами відомостей встановлює наявність нових обставин, які можуть вплинути на застосований до обвинуваченого відповідний захід або його виконання та які виникають у зв`язку з плином часу. Такий висновок опосередковано ґрунтується на приписах ч. 5 ст. 201 КПК України, які унеможливлюють подання обвинуваченим чи його захисником клопотання про зміну запобіжного заходу протягом тридцяти днів з дня постановлення попередньої ухвали про застосування, зміну або відмову у зміні запобіжного заходу.

12. Таким чином, суд констатує, що підставами звернення з клопотанням про зміну запобіжного заходу є обставини, які або існували під час прийняття попереднього рішення про застосування запобіжного заходу, але про які не було відомо сторонам, або виникли після прийняття попереднього рішення про застосування запобіжного заходу.

13. З огляду на зазначені положення закону колегії суддів під час вирішення клопотання про зміну запобіжного заходу необхідно в межах доводів цього клопотання 1) розкрити питання існування обставин, про які не були відомо сторонам, та які не були предметом оцінки під час прийняття рішення про застосування запобіжного заходу, 2) та чи виникли після постановлення такого рішення нові обставини, що свідчать про зменшення встановлених ризиків.

Мотиви та висновки суду

14. Колегія суддів встановила, що наведені стороною захисту обставини щодо засудження ОСОБА_5 у кримінальному провадженні № 52017000000000218, набуття ним статусу засудженого, призначення покарання у виді позбавлення волі та його перебування в умовах ізоляції від суспільства вже були відомі суду та безпосередньо враховані під час постановлення ухвали Вищого антикорупційного суду від 27 квітня 2026 року за результатом розгляду аналогічного клопотання захисту.

Саме зазначені обставини були покладені в основу висновку колегії суддів про істотне зниження інтенсивності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, та стали однією з визначальних підстав для часткового задоволення одного з попередніх клопотань сторони захисту шляхом зменшення розміру застави з 55 000 592 грн до 27 500 296 грн.

Отже, посилання сторони захисту на ті самі фактичні обставини саме по собі не може бути підставою для повторного висновку про необхідність повної відмови від застави, оскільки їх правове значення вже було оцінено судом в ухвалі від 27 квітня 2026 року.

14.1. Колегія суддів погоджується з тим, що перебування ОСОБА_5 в умовах ізоляції від суспільства об`єктивно істотно зменшує можливість реалізації окремих ризиків, передбачених ст. 177 КПК України. Однак, із цього не випливає автоматичний висновок про повне та остаточне усунення всіх ризиків і, відповідно, про втрату необхідності у застосуванні застави.

Саме з урахуванням процесуального становища ОСОБА_5 у цьому кримінальному провадженні застава підлягає збереженню, оскільки обставини, які на цей час істотно обмежують можливість реалізації встановлених ризиків, можуть змінитися у зв`язку зі зміною його фактичного та процесуального становища в іншому кримінальному провадженні.

Відтак, саме по собі перебування ОСОБА_5 в умовах ізоляції від суспільства, яке істотно обмежує можливість реалізації ризиків, не свідчить про їх повне та остаточне усунення і не зумовлює автоматичної втрати необхідності у збереженні застави, якщо обставини, що обґрунтовують її застосування, продовжують зберігати своє правове значення, а чинники, які на цей час обмежують можливість реалізації відповідних ризиків, не мають остаточного характеру.

14.2. Колегія суддів також не погоджується з доводами сторони захисту про те, що можливість зміни процесуального становища ОСОБА_5 в іншому кримінальному провадженні є виключно абстрактним припущенням, яке не може братися до уваги.

Кримінальне провадження № 52017000000000218 перебуває на стадії касаційного перегляду. За результатами такого перегляду процесуальне становище ОСОБА_5 об`єктивно може зазнати змін.

Суд не виходить із припущення про обов`язковість скасування вироку або звільнення ОСОБА_5 від відбування покарання. Значення має сама об`єктивна можливість зміни обставин, які на цей час забезпечують його ізоляцію від суспільства та, відповідно, істотно впливають на оцінку ризиків у цьому кримінальному провадженні.

Застосування запобіжного заходу за своєю правовою природою має превентивний характер. Тому оцінка необхідності його подальшого застосування не може обмежуватися виключно констатацією фактичного стану особи на конкретний момент часу без урахування обставин, які мають безпосереднє значення для можливості виконання нею процесуальних обов`язків у подальшому.

Водночас, колегія суддів наголошує, що збереження застави не означає встановлення судом факту існування ризику скасування вироку в іншому кримінальному провадженні або ризику обов`язкового звільнення ОСОБА_5 у майбутньому. Такі обставини не є самостійними ризиками, передбаченими ст. 177 КПК України.

Йдеться про інше: наявність чинного запобіжного заходу в цьому кримінальному провадженні має забезпечувати можливість належної процесуальної поведінки ОСОБА_5 і в разі зміни обставин, які на цей час об`єктивно обмежують його можливість реалізувати уже встановлені судом ризики.

За таких обставин довід сторони захисту про те, що застава є своєрідним «резервним» або «страховим» механізмом, не спростовує висновків попередньої ухвали, оскільки необхідність її збереження була пов`язана не з абстрактною можливістю настання будь-якої майбутньої події, а з конкретним процесуальним становищем ОСОБА_5 та можливістю його зміни в межах іншого кримінального провадження, яке перебуває на стадії касаційного перегляду.

14.3. Водночас, колегія суддів не вбачає підстав вважати, що після постановлення ухвал від 27 квітня та 22 червня 2026 року виникли нові обставини, які б свідчили про подальше, порівняно з уже встановленим судом, зменшення інтенсивності ризиків до такого рівня, за якого застосування застави втратило б будь-яку необхідність.

Сам по собі плин часу після постановлення попередньої ухвали також не є достатньою підставою для зміни запобіжного заходу. Значення має не лише тривалість застосування заходу, а й те, чи супроводжується плин часу зміною конкретних обставин, на яких ґрунтувалася необхідність його застосування.

У цьому випадку сторона захисту не навела таких нових обставин.

Посилання захисту на практику Європейського суду з прав людини щодо необхідності оцінки актуальності ризиків з плином часу не змінює наведеного висновку. Вимога щодо актуальності ризиків не означає необхідності автоматичного припинення запобіжного заходу лише внаслідок спливу певного періоду часу. Вона передбачає обов`язок суду щоразу перевіряти, чи зберігають встановлені раніше обставини своє значення та чи існує надалі необхідність у відповідному заході.

Таку перевірку колегія суддів уже здійснила, постановляючи ухвалу від 27 квітня 2026 року, якою, з урахуванням зміни фактичного становища ОСОБА_5 , істотно зменшила розмір застави.

14.4. В частині доводів сторони захисту про права заставодавців колегія суддів зазначає таке.

Зменшення розміру застави, здійснене ухвалою від 27 квітня 2026 року, вже враховувало майнові інтереси заставодавців та забезпечило зменшення обсягу відповідного обмеження їхніх майнових прав.

Водночас, кримінальне процесуальне законодавство пов`язує повернення застави не з самим фактом тривалості її перебування на депозитному рахунку суду, а з припиненням дії відповідного запобіжного заходу або настанням інших передбачених законом підстав.

Тому саме по собі тривале перебування коштів на депозитному рахунку суду не свідчить про відсутність правових підстав для подальшого застосування застави.

Також суд звертає увагу, що девальвація гривні як підстава, на яку посилається захист, не може слугувати єдиною необхідністю для повернення застави заставодавцю. Заставодавець, беручи на себе відповідальність і вносячи заставу у відповідному розмірі, має розуміти всю відповідальність і тривалість дії такого запобіжного заходу. Більше того, згадане зниження курсу національної валюти має наслідком і зниження превентивної сили обраного запобіжного заходу - внесена застава «здешевіла», купівельна спроможність суми, внесеної як застави, знизилася через інфляцію. Заставодавець вносить заставу за обвинуваченого на свій страх і ризик. Визначаючи при обранні запобіжного заходу альтернативний вид - заставу - суд не зобов`язує конкретну особу до її сплати. Суд констатує, що внесення застави третьою особою є її вільним волевиявленням.

14.5. Колегія суддів також не погоджується з твердженням сторони захисту про те, що відбування ОСОБА_5 покарання у вигляді позбавлення волі в іншому кримінальному провадженні повністю нівелює правове значення застави у цьому кримінальному провадженні.

Дійсно, перебування ОСОБА_5 в умовах ізоляції від суспільства істотно обмежує можливість реалізації окремих ризиків, передбачених ст. 177 КПК України. Водночас, це не свідчить про їх повне та остаточне усунення і саме по собі не зумовлює втрати необхідності у збереженні застави.

Необхідність застосування запобіжного заходу визначається з урахуванням обставин та ризиків, встановлених саме у конкретному кримінальному провадженні. Перебування особи під вартою в іншому кримінальному провадженні саме по собі не припиняє дії запобіжного заходу, застосованого у цьому провадженні.

Варто зазначити, що зазначена обставина вже була врахована судом під час попереднього вирішення питання про запобіжний захід, унаслідок чого розмір застави було істотно зменшено.

14.6. Таким чином, доводи клопотання не спростовують висновків, викладених в ухвалах Вищого антикорупційного суду від 27 квітня 2026 року та 22 червня 2026 року, а фактично спрямовані на повторну оцінку тих самих обставин, яким суд уже надав правову оцінку.

Нових обставин, які виникли після постановлення зазначеної ухвали та свідчили б про подальше зменшення ризиків або про повну втрату необхідності у застосуванні застави, стороною захисту не наведено.

За таких обставин колегія суддів не вбачає правових підстав для зміни застосованого до ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді застави на особисте зобов`язання.

Відтак, клопотання захисника ОСОБА_4 задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись статтями 194, 201, 371, 372, 375, 376 КПК, суд постановив:

1. Клопотання захисника ОСОБА_4 про зміну запобіжного заходу, застосованого щодо обвинуваченого ОСОБА_5 в кримінальному провадженні № 52017000000000717 від 25 жовтня 2017 року, - залишити без задоволення.

2. Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення й оскарженню не підлягає.

Судді         ОСОБА_14 

ОСОБА_15 

ОСОБА_16