справа № 991/6445/26

провадження №11-сс/991/549/26

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2026 року м.Київ

Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

представника третьої особи, щодо майна якої вирішено питання про арешт, ОСОБА_5 адвоката ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу представника третьої особи, щодо майна якої вирішено питання про арешт, ОСОБА_5 адвоката ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 20 травня 2026 року про арешт майна у кримінальному провадженні №52023000000000503 від 03 жовтня 2023 року,

ВСТАНОВИЛА:

Зміст оскаржуваного рішення і встановлені судом обставини.

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 20 травня 2026 року накладено арешт у вигляді заборони відчуження та розпорядження на майно, яке перебуває у власності, у тому числі спільній сумісній власності підозрюваної ОСОБА_7 , а саме на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 ; об`єкт незавершеного будівництва - садовий/дачний будинок площею 200 кв.м., розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 3221483301:01:019:0333 за адресою: АДРЕСА_2 ; об`єкт незавершеного будівництва - альтанку площею 15 кв.м., розташовану на цій же земельній ділянці; автомобіль Mercedes-Benz GLE 300D, 2019 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , VIN НОМЕР_2 ; грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку ОСОБА_7 в АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК» станом на день отримання нею повідомлення про підозру - 19 травня 2026 року. Водночас наступні кошти, які надходитимуть на рахунки після 19 травня 2026 року як заробітна плата, арешту не підлягають.

Накладення арешту мотивовано необхідністю забезпечення можливої конфіскації майна як виду покарання. Слідчий суддя виходив із того, що ОСОБА_7 набула статусу підозрюваної у цьому кримінальному провадженні, зазначене майно належить їй на праві власності, у тому числі спільної сумісної власності, а незастосування арешту може призвести до його відчуження або розпорядження грошовими коштами на банківському рахунку.

Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою слідчого судді, представник третьої особи, щодо майна якої вирішено питання про арешт, ОСОБА_5 адвокат ОСОБА_6 звернувся з апеляційною скаргою, за вимогами якої просив скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову, якою частково задовольнити клопотання прокурора про арешт майна.

В апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_6 просив накласти арешт лише на майно, яке на його думку належить підозрюваній ОСОБА_7 , а саме: на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 ; грошові кошти в сумі 2 476 774,17 грн., що обліковуються на зарплатному рахунку № НОМЕР_3 в АТ «Райффайзен Банк» станом на 19 травня 2026 року; грошові кошти в сумі 164,72 грн., що обліковуються на пенсійному рахунку № НОМЕР_4 в АТ «Райффайзен Банк» станом на 19 травня 2026 року, а в іншій частині клопотання прокурора залишити без задоволення.

22 вересня 2026 року подано зміни до апеляційної скарги, за якими представник просив прийняти ці зміни до розгляду, долучити до матеріалів справи довідки АТ «Райффайзен Банк» від 21 серпня 2026 року та здійснювати апеляційний розгляд з урахуванням змін до апеляційної скарги.

З урахуванням поданих змін просив скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою клопотання прокурора задовольнити частково, накласти арешт на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 ; грошові кошти у сумі 2 476 774,19 грн., що обліковуються на зарплатному рахунку № НОМЕР_3 в АТ «Райффайзен Банк» станом на 19 травня 2026 року; грошові кошти у сумі 39,73 грн., що обліковуються на пенсійному рахунку № НОМЕР_4 в АТ «Райффайзен Банк» станом на 19 травня 2026 року, а наступні кошти, які надходитимуть на ці рахунки після 19 травня 2026 року як заробітна плата або пенсія, вважати такими, що арешту не підлягають.

В обґрунтування апеляційної скарги та змін до неї представник посилався на те, що ОСОБА_5 є третьою особою, щодо майна якої вирішено питання про арешт, а тому має право на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді, арешт майна третьої особи з метою забезпечення можливої конфіскації майна як виду покарання не передбачений ч.5 ст.170 КПК.

Представник зазначав, що садовий/дачний будинок та альтанка розташовані на земельній ділянці, яка, за його твердженням, належить ОСОБА_5 на праві особистої приватної власності, а тому ці об`єкти не можуть бути арештовані для забезпечення можливої конфіскації майна підозрюваної. Також він зазначав, що автомобіль Mercedes-Benz GLE 300D зареєстрований за ОСОБА_5 , тому арешт цього автомобіля порушує його право власності.

Заробітна плата та пенсія ОСОБА_7 , які перебували на рахунках в АТ «Райффайзен Банк» станом на 19 травня 2026 року, є спільною сумісною власністю подружжя, у зв`язку з чим арешт міг бути накладений лише на 1/2 частину відповідних коштів. У змінах до апеляційної скарги представник уточнив, що залишок коштів на пенсійному рахунку станом на 19 травня 2026 року становив 79,45 грн., а тому 1/2 частина цих коштів складає 39,73 грн.

Також представник посилався на те, що ухвалу слідчого судді постановлено без повідомлення ОСОБА_5 та без участі його представника, що позбавило їх можливості подати документи, висловити доводи та взяти участь у дослідженні матеріалів під час розгляду клопотання прокурора.

Позиції учасників судового провадження.

Представник третьої особи, щодо майна якої вирішено питання про арешт, ОСОБА_5 адвокат ОСОБА_6 у судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити з наведених у ній підстав, скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу про часткове задоволення клопотання прокурора.

Прокурор ОСОБА_8 подав письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких просив розгляд здійснювати за його відсутності, проти задоволення апеляційної скарги заперечував, посилався на законність та обґрунтованість ухвали слідчого судді, у зв`язку з чим просив залишити її без змін.

З урахуванням позиції представника особи, оскільки учасники провадження були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, на підставі ч. 4 ст. 405 КПК колегія суддів вважала за можливе провести судове засідання за їх відсутності інших осіб.

Мотиви суду.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення адвоката ОСОБА_6 , перевіривши матеріали апеляційного провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.

Відповідно до вимог ч.1 ст.404 КПК суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення в межах апеляційної скарги.

Зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, віднесено засади верховенства права, законності, недоторканості права власності, змагальності сторін і свободи в поданні ними суду своїх доказів та у доведенні перед судом їх переконливості.

За ст.16 КПК позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому КПК.

Відповідно до ч.1 ст.131 КПК заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Положеннями ч.1 ст.170 КПК встановлено, що арештом майна є тимчасове, до скасування в установленому КПК порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, зокрема, що воно підлягає можливій конфіскації майна.

Відповідно до п.3 ч.2 ст.170 КПК арешт майна допускається з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання.

Згідно з ч.5 ст.170 КПК у випадку, передбаченому п.3 ч.2 цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених КК, може призначити покарання у виді конфіскації майна.

При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя за ст.94, 132, 170, 173 КПК повинен перевірити, зокрема, наявність правової підстави для арешту майна, достатність доказів, які вказують на вчинення особою кримінального правопорушення, можливість призначення покарання у виді конфіскації майна, розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки такого арешту для підозрюваного та інших осіб.

Питання наявності обґрунтованої підозри, можливості призначення ОСОБА_7 покарання у виді конфіскації майна та загальної правової підстави для арешту майна вже були предметом перевірки колегії суддів під час апеляційного перегляду ухвали слідчого судді за апеляційною скаргою захисника підозрюваної.

Ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 01 липня 2026 року апеляційну скаргу захисника підозрюваної ОСОБА_7 адвоката ОСОБА_9 залишено без задоволення, а ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 20 травня 2026 року - без змін.

Під час розгляду цієї апеляційної скарги колегія суддів не встановила обставин, які б давали підстави для відступу від висновків щодо наявності у кримінальному провадженні обґрунтованої підозри, правової підстави для арешту майна з метою забезпечення можливої конфіскації майна як виду покарання та можливості застосування такого заходу до майна підозрюваної ОСОБА_7 .

Водночас на відміну від попереднього апеляційного перегляду, у цьому провадженні апеляційну скаргу подано саме представником ОСОБА_5 як третьої особи, щодо майна якої вирішено питання про арешт. Тому предметом апеляційної перевірки є, зокрема, доводи про те, чи міг арешт з метою забезпечення можливої конфіскації майна як виду покарання бути накладений на все майно, яке має ознаки спільної сумісної власності подружжя.

За змістом ст.60 СК майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один із них не мав з поважної причини самостійного заробітку. Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до ч.1, 2 ст.61 СК об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту, а також заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя.

Згідно з ч.2 ст.70 СК у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Отже, якщо майно має правовий режим спільної сумісної власності подружжя, а матеріали провадження не містять достатніх даних про інший розмір часток чи інший правовий режим такого майна, для цілей вирішення питання про арешт майна з метою забезпечення можливої конфіскації майна як виду покарання суд виходить із рівності часток подружжя.

З матеріалів провадження вбачається, що шлюб між ОСОБА_7 та ОСОБА_5 зареєстровано 28 липня 1979 року та не є розірваним.

Відомості про об`єкти нерухомості та право власності на них щодо квартири за адресою: АДРЕСА_1 , а також об`єктів незавершеного будівництва на земельній ділянці з кадастровим номером 3221483301:01:019:0333 - садового/дачного будинку та альтанки - в інформаційній системі Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відсутні.

Разом з тим у декларації ОСОБА_7 за 2025 рік зазначено, що квартира за адресою: АДРЕСА_1 належить їй на праві власності; об`єкти незавершеного будівництва на земельній ділянці з кадастровим номером 3221483301:01:019:0333 - садовий/дачний будинок та альтанка - належать їй із чоловіком ОСОБА_5 на праві спільної сумісної власності; автомобіль Mercedes-Benz GLE 300D, 2019 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , VIN НОМЕР_2 , належить ОСОБА_5 .

Щодо вищевказаної квартири колегія суддів виходить із того, що сторона захисту не заперечувала можливість накладення арешту на цей об`єкт, тому підстави для скасування арешту цього майна судом не розглядалися.

Щодо садового/дачного будинку та альтанки сторона захисту наполягала на тому, що ці об`єкти є особистою приватною власністю ОСОБА_5 , оскільки розташовані на земельній ділянці, яка, за доводами апеляційної скарги, належить йому на праві особистої приватної власності.

Однак такі доводи самі по собі не спростовують відомостей, які містяться в декларації ОСОБА_7 за 2025 рік, де садовий/дачний будинок та альтанка зазначені як об`єкти спільної сумісної власності подружжя. Надані стороною захисту доводи щодо правового режиму земельної ділянки (державний акт на ділянку на ім`я чоловіка) самі по собі не дають достатніх підстав у цьому кримінальному провадженні для висновку, що розташовані на ній об`єкти незавершеного будівництва є виключно особистою приватною власністю ОСОБА_5 та не належать до спільного майна подружжя.

Водночас наведені матеріали свідчать про те, що садовий/дачний будинок та альтанка не можуть вважатися майном, яке в повному обсязі належить лише підозрюваній ОСОБА_7 . За відсутності доказів іншого розміру часток у спільному майні подружжя, арешт з метою забезпечення можливої конфіскації майна як виду покарання може бути збережений лише щодо 1/2 частини цих об`єктів, яка за загальним правилом відповідає частці підозрюваної у спільному сумісному майні.

З матеріалів провадження вбачається, що право власності на автомобіль Mercedes-Benz GLE 300D, 2019 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , VIN НОМЕР_2 зареєстровано за ОСОБА_5 , 20 березня 2020 року, тобто під час шлюбу з ОСОБА_7 .

Сам факт реєстрації автомобіля за одним із подружжя не спростовує презумпцію спільної сумісної власності майна, набутого під час шлюбу. Матеріали провадження не містять достатніх даних про набуття цього автомобіля за особисті приватні кошти ОСОБА_5 або про інші обставини, які б виводили його з режиму спільної сумісної власності подружжя.

Отже, доводи апеляційної скарги про необхідність повного скасування арешту автомобіля не можуть бути задоволені. Водночас, оскільки автомобіль є спільним сумісним майном подружжя, арешт з метою забезпечення можливої конфіскації майна як виду покарання може бути накладений лише на 1/2 частину цього автомобіля, яка за загальним правилом відповідає частці підозрюваної ОСОБА_7 .

Перевіряючи доводи апеляційної скарги щодо грошових коштів на рахунках ОСОБА_7 в АТ «Райффайзен Банк», колегія суддів виходить із такого.

Із поданих стороною захисту довідок АТ «Райффайзен Банк» убачається, що станом на 19 травня 2026 року залишок коштів на зарплатному рахунку № НОМЕР_3 становив 4 953 548,37 грн., а залишок коштів на пенсійному рахунку № НОМЕР_4 становив 79,45 грн.

Як зазначено вище, за змістом ч.2 ст.61 СК заробітна плата та пенсія, одержані одним із подружжя, є об`єктами права спільної сумісної власності подружжя. Матеріали апеляційного провадження не містять достатніх відомостей про інший правовий режим цих коштів або про інший розмір часток ОСОБА_7 та ОСОБА_5 у таких коштах.

Відтак арешт грошових коштів, які знаходилися на зарплатному та пенсійному рахунках ОСОБА_7 станом на 19 травня 2026 року, з метою забезпечення можливої конфіскації майна як виду покарання може бути збережений лише в межах 1/2 частини цих коштів, яка за загальним правилом відповідає частці підозрюваної.

Таким чином арешту підлягають грошові кошти у сумі 2 476 774,19 грн., що становить 1/2 частину від 4 953 548,37 грн. на зарплатному рахунку НОМЕР_5, та грошові кошти у сумі 39,73 грн., що становить 1/2 частину від 79,45 грн. на пенсійному рахунку № НОМЕР_4 . Наступні кошти, які надходитимуть на ці рахунки після 19 травня 2026 року як заробітна плата або пенсія, арешту не підлягають.

Вирішуючи питання про співмірність такого обмеження права власності, колегія суддів враховує, що арешт майна в межах 1/2 частини спільного майна подружжя та 1/2 частини коштів на рахунках відповідає меті забезпечення можливої конфіскації майна як виду покарання саме щодо підозрюваної ОСОБА_7 та водночас не поширює тимчасове обмеження на ту частину майна, яка за загальним правилом відповідає частці ОСОБА_5 .

Такий підхід не є вирішенням спору про поділ майна подружжя та не позбавляє сторін права доводити інший правовий режим майна або інший розмір часток у порядку, передбаченому законом. Водночас для цілей застосування заходу забезпечення кримінального провадження він забезпечує належний баланс між завданнями кримінального провадження та правом власності третьої особи.

Доводи апеляційної скарги про те, що розгляд клопотання прокурора відбувся без повідомлення ОСОБА_5 та його представника, самі по собі не зумовлюють скасування арешту в повному обсязі. Частина 2 ст.172 КПК передбачає можливість розгляду клопотання про арешт майна без повідомлення власника майна, якщо це є необхідним з метою забезпечення арешту майна. При цьому ОСОБА_5 реалізував право на апеляційний перегляд, подав через представника апеляційну скаргу та додаткові документи, які колегія суддів врахувала під час апеляційного розгляду.

З огляду на викладене апеляційну скаргу представника третьої особи, щодо майна якої вирішено питання про арешт, ОСОБА_5 адвоката ОСОБА_6 належить задовольнити частково, а ухвалу слідчого судді в частині накладення арешту на об`єкт незавершеного будівництва - садовий/дачний будинок, об`єкт незавершеного будівництва - альтанку, автомобіль Mercedes-Benz GLE 300D, а також грошові кошти на рахунках ОСОБА_7 в АТ «Райффайзен Банк» - скасувати з постановленням у цій частині нової ухвали про часткове задоволення клопотання прокурора.

В іншій частині ухвала слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 20 травня 2026 року є законною та обґрунтованою, а тому підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.2, 7, 16, 24, 94, 131, 132, 170, 172, 173, 174, 309, 376, 404, 405, 407, 419, 422 КПК, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу представника третьої особи, щодо майна якої вирішено питання про арешт, ОСОБА_5 адвоката ОСОБА_6 задовольнити частково.

Ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 20 травня 2026 року в частині накладення арешту на об`єкт незавершеного будівництва - садовий/дачний будинок площею 200 кв.м., об`єкт незавершеного будівництва - альтанку площею 15 кв.м, автомобіль Mercedes-Benz GLE 300D, 2019 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , VIN НОМЕР_2 , а також грошові кошти на рахунках ОСОБА_7 в АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК» - скасувати.

У цій частині постановити нову ухвалу, якою клопотання прокурора задовольнити частково.

Накласти арешт у вигляді заборони відчуження та розпорядження на:

1/2 частину об`єкта незавершеного будівництва - садового/дачного будинку площею 200 кв.м., розташованого на земельній ділянці з кадастровим номером 3221483301:01:019:0333 за адресою: АДРЕСА_2 ;

1/2 частину об`єкта незавершеного будівництва - альтанки площею 15 кв.м., розташованої на земельній ділянці з кадастровим номером 3221483301:01:019:0333 за адресою: АДРЕСА_2 ;

1/2 частину автомобіля Mercedes-Benz GLE 300D, 2019 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , VIN НОМЕР_2 ;

1/2 частину грошових коштів, що знаходились станом на 19 травня 2026 року на зарплатному рахунку ОСОБА_7 № НОМЕР_3 в АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК», що становить 2 476 774,19 грн.;

1/2 частину грошових коштів, що знаходились станом на 19 травня 2026 року на пенсійному рахунку ОСОБА_7 № НОМЕР_4 в АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК», що становить 39,73 грн.

Наступні кошти, які надходитимуть на вищевказані рахунки після 19 травня 2026 року як заробітна плата або пенсія, арешту не підлягають.

В іншій частині ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 20 травня 2026 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

_______________ _______________ _______________

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3