Справа № 991/12440/26

Провадження 1-кс/991/12461/26

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 жовтня 2026 року м.Київ

Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваної ОСОБА_4 та її захисників ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання заступника начальника другого відділу управління процесуального керівництва, підтримання публічного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_3 про продовження строку дії обов`язків, покладених на підозрюван у ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у кримінальному провадженні № 52023000000000600 від 01.12.2023,

ВСТАНОВИВ:

До Вищого антикорупційного суду (далі - ВАКС) надійшло вказане клопотання, у якому прокурор просив продовжити на два місяці строк дії обов`язків, покладених на підозрювану ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме: прибувати до слідчого (детектива), прокурора та суду за кожною вимогою; без дозволу слідчого (детектива), прокурора або суду не відлучатися з м. Києва, Київської області; повідомляти слідчого (детектива), прокурора чи суд про зміну свого місця проживання; утриматись від спілкування із ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , а також із іншими підозрюваними у даному кримінальному провадженні - ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 з приводу обставин, викладених у письмовому повідомленні про підозру від 13.08.2026; здати на зберігання до відповідних органів державної влади (Центральне міжрегіональне управління ДМС у м. Києві та Київській області) свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон та інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 підтримав клопотання та просив задовольнити із викладених у ньому підстав, заначивши про актуальність ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а також неможливість на даний час закінчити досудове розслідування у цьому кримінальному провадженні через необхідність проведення ряду додаткових слідчих та процесуальних дій.

Захисники ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та підозрювана ОСОБА_4 у судовому засіданні, заперечуючи проти підозри в повному обсязі, із поданим клопотанням не погоджуються частково. Вони вважають, що за час, який минув із моменту покладення слідчим суддею обов`язків на підозрювану, обставини у кримінальному провадженні істотно змінилися та вимагають переоцінки, а щодо ОСОБА_4 наразі відсутні ризики, передбачені ст. 177 КПК України.

Захист наголошує на належній процесуальній поведінці ОСОБА_4 , міцності її соціальних зв`язків, а також на наявності об`єктивної потреби та інтересу суспільства у наданні їй можливості вільного пересування країною з дотриманням інших раніше визначених обов`язків, що повністю спростовує наявні ризики.

За таких умов захист вважає, що достатнім для забезпечення балансу між запобіганням гіпотетичним ризикам для слідства та дотриманням прав підозрюваної буде скасування обов`язку не відлучатися за межі міста проживання без дозволу детектива, прокурора або суду, та відмова прокурору в задоволенні клопотання у цій частині. Крім того, стороною захисту звернуто увагу на повідомлення органу досудового розслідування про зміну підозрюваною місця проживання, у зв`язку з чим вони просять відобразити цю обставину в ухвалі слідчого судді.

Заслухавши думки учасників судового процесу, дослідивши матеріали клопотання про продовження строку дії обов`язків, покладених на підозрювану, слідчий суддя зазначає таке.

Відповідно до ст. 131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є запобіжні заходи.

Згідно з ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.

Частиною 2 ст. 177 КПК України передбачено, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

В силу приписів ч.ч. 5, 7 ст. 194 КПК України, обов`язки покладаються на підозрюваного у випадку, якщо під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, прокурор доведе наявність обґрунтованої підозри, ризиків кримінального провадження та неможливість застосування більш м`якого запобіжного заходу. Обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, можуть бути покладені на підозрюваного, обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на вимоги ч. 4 ст. 199 КПК України, слідчий суддя зобов`язаний розглянути клопотання про продовження строку дії обов`язків згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.

Частиною 1 ст. 194 КПК України визначено, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

У відповідності до змісту ч. 3 ст. 199 КПК України, на яку власне відсилає ч. 7 ст. 194 КПК України, клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити: 1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; 2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

З матеріалів клопотання встановлено, що детективи Національного антикорупційного бюро України (далі - НАБУ), за процесуального керівництва Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (далі - САП), здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 52023000000000600 від 01.12.2023 за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209 , ч. 5 ст. 191, ч. 5 ст. 191 КК України.

В рамках зазначеного кримінального провадження 13.08.2026 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у пособництві в розтраті чужого майна, шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем в особливо великих розмірах, повторно, за попередньою змовою групою осіб, в умовах воєнного стану, тобто у вчиненні кримінальних правопорушеннях, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191, ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191, ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК України.

Зі змісту повідомленої підозри випливає, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вступила у злочинну змову із ОСОБА_20 та іншими співучасниками, спрямовану на розтрату бюджетних коштів в особливо великому розмірі, виділених на здійснення заходів із ІНФОРМАЦІЯ_2 за завищеною вартістю із залученням суб`єктів господарювання.

Органом досудового розслідування здобуто відомості про те, що ОСОБА_4 з 2017 по 2020 роки працювала начальником відділу, згодом заступником начальника Управління адміністративними будинками Управління справами Апарату Верховної Ради України в апараті Верховної Ради України. У зв`язку із напрямом діяльності на займаних посадах, у вказаний період ОСОБА_4 набула досвіду та ділових зв`язків у господарській діяльності в сфері будівельного бізнесу. Також, у відповідний період ОСОБА_4 особисто та через членів сім`ї та близьких осіб (в тому числі - неповнорідного брата, ОСОБА_22 ) набула контролю над низкою суб`єктів господарювання у вказаній та інших сферах, зокрема - ПП «ІНФОРМАЦІЯ_3», ПП «ІНФОРМАЦІЯ_4» (ПП «ІНФОРМАЦІЯ_5»), ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_6».

Надалі, в період з 2021 по 2023 роки ОСОБА_4 працювала в ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_7», єдиним засновником та керівником якого був ОСОБА_24 .. Вказане товариство у зазначений період виконувало значний обсяг будівельних робіт, пов`язаних із реконструкцією нежитлових приміщень ІНФОРМАЦІЯ_8

Також у період роботи в ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_7» ОСОБА_4 створила, а також отримала контроль над низкою суб`єктів господарювання, серед яких: ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_9», ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_10».

При цьому, під час господарської діяльності підконтрольних ОСОБА_4 товариств остання для проведення фінансово-господарських операцій як контрагентів періодично залучала юридичні особи, прямо чи опосередковано підконтрольні її брату - ОСОБА_22 , який мав досвід підприємницької діяльності у сфері поставки товарів (робіт, послуг) широкого профілю, в тому числі у сфері експортно-імпортних операцій, для здійснення яких він набув контролю також над низкою товариств-нерезидентів.

Так, за версією слідства, ОСОБА_4 , об`єднана спільним злочинним умислом разом з ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 та ОСОБА_23 ,, реалізуючи попередні злочинні домовленості та існуючий злочинний план щодо розтрати бюджетних коштів в особливо великому розмірі, діючи умисно, своїми пособницькими діями (порадами, вказівками, наданням засобів знарядь, усуненням перешкод) сприяла забезпеченню укладення та виконання договорів між ДЗ ІНФОРМАЦІЯ_11 та ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_12», ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_13», ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_6» на поставку ІНФОРМАЦІЯ_14.

Зокрема до таких договорів належать: (1) договір між Департаментом забезпечення ІНФОРМАЦІЯ_11 та ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_12» від ІНФОРМАЦІЯ_15; (2) договір між Департаментом забезпечення ІНФОРМАЦІЯ_11 та ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_12» від ІНФОРМАЦІЯ_16; (3) договір між Департаментом забезпечення ІНФОРМАЦІЯ_11 та ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_13» від ІНФОРМАЦІЯ_17; (4) договір між Департаментом забезпечення ІНФОРМАЦІЯ_11 та ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_6» від ІНФОРМАЦІЯ_18 відповідно .

Водночас, роль ОСОБА_4 полягала в наступному: координації дій з ОСОБА_20 з однієї сторони та з ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , з іншої, проведення з ними зустрічей, з метою реалізації плану щодо закупівлі ІНФОРМАЦІЯ_19; доведення у квітні 2023 ОСОБА_22 інформації щодо запланованої ДЗ ІНФОРМАЦІЯ_11 закупівлі ІНФОРМАЦІЯ_20»; доведення у серпні 2023 ОСОБА_22 інформації щодо запланованої ДЗ ІНФОРМАЦІЯ_11 закупівлі ІНФОРМАЦІЯ_21»; узгодження з ОСОБА_22 та переданням ОСОБА_20 у квітні 2023 відомостей щодо підконтрольних їй та ОСОБА_22 суб`єктів господарювання (ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_12», ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_22», ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_6», ФОП ОСОБА_25 ), та у серпні 2023 - про підконтрольні їй та ОСОБА_22 ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_12», ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_6», ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_13» та ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_23»; надання ОСОБА_20 відповідних адрес електронної пошти для кожного з цих суб`єктів для підготовки запитів щодо надання комерційних пропозицій в межах закупівлі ІНФОРМАЦІЯ_24 іноземного виробництва; визначення наступних напрямків та перерахування частини коштів, отриманих від ДЗ ІНФОРМАЦІЯ_11, про що надання відповідних вказівок ОСОБА_23 ; сприяння підготовці працівниками товариств, залучених до постачання ІНФОРМАЦІЯ_24, рахунків та інших документів, необхідних для отримання оплат за ІНФОРМАЦІЯ_24 від ДЗ ІНФОРМАЦІЯ_11, зокрема: двох листів: одного від імені компанії «ІНФОРМАЦІЯ_25.» на адресу ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_6», та одного від імені ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_6» на адресу АБ «Радабанк» щодо постачання ІНФОРМАЦІЯ_24, про що надала відповідні вказівки ОСОБА_23 ; забезпечення контролю над управлінням банківськими рахунками та здійсненням фінансових операцій із коштами, надання реквізитів компанії «ІНФОРМАЦІЯ_25.», з метою подальшого руху грошових коштів; забезпечення комунікації із банківськими установами, та організації підготовки документів для таких установ, необхідних для вирішення проблемних питань щодо перерахування грошових коштів, отриманих від ДЗ ІНФОРМАЦІЯ_11 в якості оплати за постачання ІНФОРМАЦІЯ_24.

У подальшому, після блокування в грудні 2023 року грошових коштів на рахунках ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_12» Державною службою фінансового моніторингу України, початку 01.12.2023 досудового розслідування у кримінальному провадженні № 52023000000000600, проведення в межах вказаного кримінального провадження активних слідчих дій наприкінці 2023- на початку 2024 років, розуміючи можливе викриття протиправної діяльності, усвідомлюючи завищення цін, за якими підконтрольні їм компанії здійснювали постачання ІНФОРМАЦІЯ_24, ОСОБА_4 та ОСОБА_22 ініціювали звернення від імені підконтрольних їм товариств до ДЗ ІНФОРМАЦІЯ_11 щодо зменшення ціни та/або допоставки додаткових ІНФОРМАЦІЯ_24 в межах вже укладених договорів.

Водночас, з врахуванням усіх укладених надалі додаткових угод до договорів за участі ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_12», ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_13», ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_6» та відповідно зниження цін на ІНФОРМАЦІЯ_24 за такими договорами, загальна сума розтрати грошових коштів ДЗ ІНФОРМАЦІЯ_11 склала ІНФОРМАЦІЯ_26.

Слідчий суддя вважає, що підозра, повідомлена ОСОБА_4 , відповідає критерію «обґрунтованості» у розумінні практики ЄСПЛ.

Згідно з п. 175 рішення ЄСПЛ у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21.04.2011, термін «обґрунтована підозра» означає наявність фактів або інформації, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа могла вчинити правопорушення. Вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно пов`язують її з кримінальним правопорушенням; вони не обов`язково мають бути достатніми для засудження, але повинні виправдовувати подальше розслідування або висунення обвинувачення (рішення у справах «Мюррей проти Об`єднаного Королівства» від 28.10.1994, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990). Отже, цей стандарт на стадії досудового розслідування є значно нижчим, ніж під час вирішення судом питання про винуватість особи.

При цьому слід зауважити, що правильність кваліфікації дій та наявність складу злочину встановлюються виключно вироком суду і не підлягають остаточному вирішенню на поточному етапі провадження.

Дослідивши надані матеріали, слідчий суддя дійшов висновку, що підозра не є вочевидь необґрунтованою, оскільки зібрані докази з розумною достатністю та вірогідністю пов`язують ОСОБА_4 з інкримінованим діянням. Відтак, висловлені захистом аргументи не можуть бути підставою для відмови у продовженні покладених на підозрювану обов`язків. З огляду на це повідомлена ОСОБА_4 підозра у вчиненні кримінальних правопорушень (за трьома епізодами), передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК України, є обґрунтованою, а наявні у справі дані - достатніми для висновку про її можливу причетність.

Ухвалою слідчого судді ВАКС від 17.08.2026 у справі № 991/10381/26, провадження 1-кс/991/10397/26, щодо підозрюваної ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 5 000 000 грн, з покладенням на підозрювану ряду обов`язків, визначених ч. 5 ст. 194 КПК України. Строк дії таких обов`язків слідчим суддею визначено до 17.10.2026 включно, але в межах строку досудового розслідування.

На виконання вказаної ухвали у встановленому законом порядку було внесено визначену слідчим суддею суму застави, у зв`язку з чим запобіжний захід у вигляді застави та покладені на підозрювану ОСОБА_4 обов`язки набули чинності.

У судовому засіданні встановлено, що надалі ухвалою слідчого судді ВАКС від 12.10.2026 у справі № 991/12267/26, провадження 1-кс/991/12285/26, розмір застави змінено на 6 500 000 грн, залишивши покладені на підозрювану обов`язки без змін.

Водночас строк досудового розслідування у кримінальному провадженні № 52023000000000600 у встановленому законом порядку продовжено до дванадцяти місяців до 28.10.2026 включно, про що свідчить ухвала слідчого судді ВАКС від 20.08.2026 у справі № 991/10484/26 (провадження 1-кс/991/10501/26).

Матеріали клопотання свідчать про те, що завершити досудове розслідування до закінчення строку дії покладених на підозрювану обов`язків (до 17.10.2026) неможливо внаслідок виняткової складності провадження та необхідності проведення низки слідчих (розшукових) та процесуальних дій, спрямованих на збір доказів з метою повного, всебічного і неупередженого з`ясування всіх обставин вчиненого правопорушення.

Зокрема серед таких дій прокурор виділяє: отримання після зняття у встановленому законом порядку грифів секретності, та долучення до матеріалів кримінального провадження протоколів за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій, у яких містяться фактичні дані, що мають значення для кримінального провадження та є доказами, що можуть бути використані під час судового розгляду; отримання відповідей на низку запитів про міжнародну правову допомогу (в тому числі - до компетентних органів США та Республіки Маврікій), направлених в кримінальному провадженні з метою допиту свідків та витребування документів, а після їх отримання - здійснити переклад отриманих з іноземної мови на державну мову; допити низки свідків в кримінальному провадженні, які не були допитані раніше з об`єктивних причин; виконання ряду інших слідчих (розшукових) дій у кримінальному провадженні, необхідність у яких виникне під час здійснення досудового розслідування, у тому числі й тих, які спрямовані на перевірку версій сторони захисту; проведення слідчих (розшуковик) дій за іншими епізодами злочинної діяльності, відомості щодо яких внесені до ЄРДР в рамках зазначеного кримінального провадження; надання остаточної оцінки діям підозрюваних та інших осіб (за наявності підстав), щодо вчинених кримінальних правопорушень.

Слідчий суддя погоджується з доводами сторони обвинувачення про те, що виконання додаткових слідчих та процесуальних дій є необхідним для забезпечення повного, всебічного й неупередженого розслідування, а також для збирання доказів, які можуть бути використані під час судового розгляду.

Матеріалами клопотання підтверджується, що вказані процесуальні дії не могли бути виконані раніше з об`єктивних причин, пов`язаних із тривалістю їх проведення та необхідністю першочергового здійснення невідкладних заходів із фіксації доказів і забезпечення кримінального провадження на початковому етапі слідства. Результати цих дій мають суттєве значення для встановлення всіх обставин правопорушення з дотриманням засади розумності строків.

Враховуючи, що строк дії раніше покладених на підозрювану ОСОБА_4 обов`язків спливає 17.10.2026, а завершити розслідування у цей термін неможливо, наявні обставини і стали підставою для звернення сторони обвинувачення до слідчого судді з цим клопотанням.

Необхідність продовження обов`язків та процесуальні підстави для звернення з цим клопотанням прямо регламентовані чинним кримінальним процесуальним законодавством України.

При цьому сторона обвинувачення наголошує, що встановлені під час досудового розслідування ризики, передбачені п. п. 1, 2, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, не зменшилися, продовжують існувати та виправдовують покладення на підозрювану відповідних обов`язків, а обґрунтованість підозри повністю виправдовує подальше обмеження її прав.

Надаючи оцінку обґрунтованості поданого клопотання та вирішуючи питання про продовження дії покладених на ОСОБА_4 обов`язків, слідчий суддя детально досліджує, перевіряє та оцінює кожен зазначений ризик окремо, та виходить із наступного.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певний ступінь можливості, що підозрювана особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваної ОСОБА_4 , має дійти обґрунтованого висновку про високий ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Клішин проти України», наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер. Поряд з цим, слідчий суддя наголошує, що КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у майбутньому.

Наявність же ризиків, на які посилається прокурор у клопотанні, загалом доводиться матеріалами провадження, які у достатній мірі переконують слідчого суддю у наявності ймовірності їх виникнення. Водночас, слідчий суддя зазначає, що ступінь цієї ймовірності та реальність можливості здійснення тих чи інших дій безпосередньо залежать від стадії провадження та особи підозрюваного. Зокрема, встановлені на початковому етапі розслідування ризики по мірі провадження мають тенденцію до зменшення або втрати своєї актуальності.

Перевіряючи наявність ризику переховування від органів досудового розслідування та суду, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя виходить із необхідності комплексного аналізу як суворості можливого покарання, так і особистих обставин життя підозрюваної ОСОБА_4 ..

Дослідивши матеріали кримінального провадження у їх сукупності, слідчий суддя доходить висновку, що ризик переховування ОСОБА_4 від органів досудового розслідування та суду продовжує існувати.

Першочерговим чинником обґрунтованості цього ризику є суворість передбаченого законом покарання. Підозрюваній інкримінується вчинення особливо тяжкого корупційного злочину (у співучасті), санкція якого є безальтернативною та передбачає позбавлення волі на строк від 7 до 12 років із конфіскацією майна. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (зокрема, у справах «Пунцельт проти Німеччини» та «Вемхофф проти Німеччини»), суворість можливого вироку є вагомим та легальним фактором, який об`єктивно спонукає особу до ухилення від правосуддя. Усвідомлення невідворотності тривалого тюремного ув`язнення та втрати майна створює постійний і реальний стимул для втечі.

Вказаний ризик підсилюється матеріальним становищем підозрюваної в частині наявності у її розпорядженні ліквідних особистих фінансових ресурсів та стійких зв`язків з іншими учасниками провадження, що свідчить про її спроможність тривалий час забезпечувати своє проживання поза межами правосуддя.

Разом з тим, оцінюючи матеріальне становище підозрюваної як чинник ризику втечі, слідчий суддя вважає за необхідне зазначити, що окремі доводи прокурора у цій частині є недоведеними та юридично некоректними.

Так, посилання обвинувачення на розмір статутного капіталу ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_27», власником якого є підозрювана, не може беззаперечно свідчити про наявність у неї «на руках» аналогічного обсягу готівкових коштів. Статутний капітал є правовою величиною, яка відображає загальні активи юридичної особи (часто виражені в майні чи обладнанні), і не є тотожною особистому вільному доходу фізичної особи.

Аналогічно, слідчий суддя критично оцінює посилання прокурора на власність співмешканця підозрюваної. В силу приписів кримінального процесуального закону, майновий стан третіх осіб, навіть якщо вони перебувають у близьких стосунках із підозрюваною, не є її особистим активом і не може автоматично враховуватися як обставина, що полегшує її втечу, за відсутності доказів прямого контролю чи доступу підозрюваної до цих коштів.

Аналізуючи матеріальне становище підозрюваної ОСОБА_4 , слідчий суддя зазначає, що відображені прокурором доходи підозрюваної за останні 27 років не можуть беззаперечно свідчити про наявність у неї вільних фінансових ресурсів для втечі чи переховування на даний час. Вказані кошти накопичувалися протягом тривалого періоду, за рахунок них підозрювана здійснювала щоденні витрати на забезпечення життєдіяльності.

Крім того, факт накладення арешту на майно підозрюваної за своєю правовою природою навпаки обмежує можливість особи розпоряджатися чи конвертувати такі активи у готівку. Відтак, арештоване майно є заблокованим і не посилює технічну спроможність особи до втечі. Твердження прокурора про роботу підозрюваної в Апараті Верховної Ради України слідчий суддя також відхиляє, оскільки вона звільнилася звідти у 2020 році, а отже, цей фактор впливу станом на сьогодні повністю відсутній.

Проте, навіть за виключенням вищевказаних недоведених або спірних майнових елементів, наявний у підозрюваної ОСОБА_4 рівень легальних особистих доходів та вільних активів є об`єктивно достатнім для висновку, що вона володіє ресурсами, спроможними забезпечити її високу мобільність.

Таким чином, слідчий суддя констатує, що ризик переховування підозрюваної ОСОБА_4 наразі є реальним, обґрунтованим та високим. Суворість покарання хоч і не є єдиною підставою для висновку про небезпеку втечі особи, проте у сукупності з іншими факторами об`єктивно підвищує вірогідність настання процесуального ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Досліджуючи обґрунтованість доводів сторони обвинувачення щодо наявності ризику знищення, приховування або спотворення речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, слідчий суддя зазначає, що прокурор не навів нових доводів та не надав доказів на підтвердження реальності цього ризику на поточному етапі провадження. Враховуючи, що більшість першочергових слідчих дій уже проведено, а документи вилучено, слідчий суддя вважає цей ризик мінімізованим.

При цьому сама по собі роль особи у механізмі вже вчиненого злочину (на думку обвинувачення) не може автоматично та безумовно свідчити про її майбутню процесуальну поведінку після офіційного оголошення підозри.

Слідчий суддя зауважує, що хоча специфіка інкримінованого підозрюваній злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, дійсно пов`язана з обігом значного масиву фінансово-господарських та організаційно-розпорядчих документів, проте ОСОБА_4 , як фізична особа, чи її ймовірні співучасники не мають жодних правових чи адміністративних важелів для знищення або зміни інформації, яка вже депонована у сторонніх закордонних реєстрах чи фінансових інституціях. Збирання цих доказів у порядку міжнародного співробітництва є тривалою, але суто процедурною дією правоохоронних органів, яка жодним чином не залежить від волі чи дій підозрюваної. Документи, для отримання яких скеровано запити про міжнародну правову допомогу, перебувають під правовим контролем компетентних органів іноземних держав. Це виключає можливість доступу до них підозрюваної особи, а тому доводи прокурора про наявність ризику їх знищення чи приховування є безпідставними.

Крім того, щодо факту володіння компанією, яка виконує будівельні роботи на території ІНФОРМАЦІЯ_11, та регулярного відвідування адміністративної будівлі установи, вказана обставина дійсно свідчить про наявність логістичного доступу на об`єкт. Проте, обвинуваченням не надано жодних конкретних доказів (матеріалів НСРД, даних телефонних з`єднань, показань свідків), які б підтверджували, що підозрювана використовувала цей доступ для ознайомлення з документацією згаданих державних закупівель, чи здійснювала спроби незаконно отримати оригінали або копії документів, які ще не вилучені слідством. Сам по собі факт виконання її підприємством легальних підрядних будівельних робіт та спілкування з керівництвом ІНФОРМАЦІЯ_11 з питань господарської діяльності фірми не може автоматично свідчити про намір вчинити кримінально карані протиправні діяння щодо фальсифікації чи знищення доказів у кримінальному провадженні.

Враховуючи специфіку інкримінованого правопорушення, яке стосується розтрати коштів, виділених на забезпечення спеціальною технікою та обладнанням, основний масив доказової бази за своєю правовою природою є офіційним, банківським та цифровим. Уся тендерна документація, договори, специфікації товару та транзакції через казначейські рахунки обов`язково відображаються та дублюються в електронних системах (зокрема, Prozorro) та базах фіскальних органів, а отже, створення будь-яких нових «виправдовувальних» документів заднім числом або внесення змін до існуючих документів у ІНФОРМАЦІЯ_11 не матиме жодного процесуального значення, оскільки вони суперечитимуть уже зафіксованим у державних реєстрах цифровим слідам, доступ слідства до яких здійснюється незалежно від волі підозрюваної.

Окрім цього, посилання прокурора на те, що підозрювана може контактувати зі співучасниками та координувати їхні дії щодо приховування слідів злочину чи безпосередньо впливати на службових осіб ІНФОРМАЦІЯ_11, за своєю правовою природою охоплюється іншим самостійним процесуальним ризиком - ризиком незаконного впливу на свідків чи інших підозрюваних (п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України), і не може дублюватися як єдиний доказ існування ризику, передбаченого п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України. Сама по себе обізнаність підозрюваної зі специфікою оформлення документів є наслідком її професійного досвіду і не може автоматично трактуватися як намір вчинити протиправні діяння.

За таких обставин, слідчий суддя доходить висновку, що доводи прокурора в цій частині ґрунтуються переважно на припущеннях та ретроспективному аналізі дій особи під час вчинення злочину, а не на конкретних фактах її поточної протиправної поведінки.

З огляду на викладене, слідчий суддя вважає, що ризик спроб штучного створення або спотворення доказів усе ж існує, проте його ступінь є помірним.

Аналізуючи ризик незаконного впливу на потерпілого, свідків, експерта чи спеціаліста у цьому кримінальному провадженні, слідчий суддя констатує його суттєвість та актуальність.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 23, ч. 4 ст. 95 КПК України, суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання, і не вправі посилатися на відомості, надані слідчому чи прокурору.

За таких обставин ризик психологічного або іншого впливу на учасників процесу з метою зміни їхньої позиції зберігається у повному обсязі не лише на етапі збирання доказів, а й протягом усього судового розгляду - до моменту безпосереднього допиту свідків судом.

Так, дослідивши матеріали клопотання та додані до нього докази, слідчий суддя вважає доводи прокурора в цій частині повністю обґрунтованими. Інкримінований підозрюваній злочин за ч. 5 ст. 191 КК України вчинено у співучасті, що передбачає наявність широкого кола осіб, які володіють інформацією про обставини розтрати коштів при закупівлях спеціальної техніки та обладнання (ІНФОРМАЦІЯ_24). Статус свідків у провадженні мають службові особи Адміністрації ІНФОРМАЦІЯ_11, ДЗ ІНФОРМАЦІЯ_11, а також працівники, бухгалтери та керівники приватних компаній, залучених до ланцюжків постачання.

Характер та обставини вчинення правопорушення вказують на координуючу роль підозрюваної у злочинній схемі, яка забезпечувала узгодження дій між учасниками на кожному етапі та здійснювала контроль над документальним і фінансовим супроводом діяльності товариств-постачальників. Наведена роль свідчить про то, що підозрювана є детально обізнаною щодо дій та можливих показань кожного з учасників кримінального провадження, що надає їй суттєво більші, порівняно з іншими фігурантами, можливості для здійснення цілеспрямованого позапроцесуального впливу. Цей чинник підсилюється наявністю у неї численних стійких зв`язків серед працівників та керівного складу Адміністрації ІНФОРМАЦІЯ_11, а також тим фактом, що вона є власником компанії, яка виконує будівельні роботи на території вказаної установи, що забезпечує їй безперешкодний регулярний доступ до її адміністративних приміщень та керівництва установи.

Визначальним для слідчого судді є те, що вказаний ризик уже знайшов своє практичне підтвердження в ході розслідування даного кримінального провадження, а не є виключно гіпотетичним припущенням обвинувачення.

Як вбачається з представлених слідчому судді матеріалів, під час проведення негласних слідчих (розшукових) дій зафіксовано, що у березні 2024 року підозрювана ОСОБА_4 безпосередньо надавала інструкції свідку ОСОБА_26 (на той час - директору ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_12») щодо її участі у слідчих діях Національного бюро. Зокрема, вона надавала вказівки щодо уникнення нею ( ОСОБА_26 ) та іншим свідком ( ОСОБА_27 ) явки на допити до органу досудового розслідування. Реалізація цих протиправних інструкцій призвела до реального перешкоджання розслідуванню, у зв`язку з чим ухвалами слідчого судді на ОСОБА_26 та ОСОБА_27 правомірно накладалися грошові стягнення за невиконання процесуальних обов`язків. Крім того, матеріалами розслідування, зокрема результатами огляду вмісту мобільного телефону, вилученого під час обшуку в ОСОБА_28 , підтверджено факти аналогічного спілкування підозрюваної з іншими свідками, під час якого вона обговорювала перебіг, матеріали та перспективи даного кримінального провадження, надаючи коментарі та орієнтири щодо поведінки свідків.

Отже, наявність зазначеного ризику підтверджується дослідженими матеріалами кримінального провадження, які обґрунтовано переконують слідчого суддю у його актуальності.

Оцінюючи обґрунтованість доводів сторони обвинувачення щодо наявності ризику вчинення іншого кримінального правопорушення чи продовження кримінального правопорушення, у якому підозрюється, слідчий суддя зазначає, що прокурор на підтвердження вказаного ризику посилається на обставини інших кримінальних проваджень.

Зокрема, обвинувачення вказує на факт проведення обшуку автомобіля, яким користувалася підозрювана ОСОБА_4 , у межах кримінального провадження № 12026100080001133 від 08.05.2026 за ч. 2 ст. 194 КК України (умисне знищення або пошкодження майна). При цьому прокурор посилається на судове рішення у тому провадженні, у якому відображено показання потерпілого ОСОБА_24 , який зазначив про наявність триваючого конфлікту з підозрюваною через спільні бізнес-інтереси, після недосягнення порозуміння якого вона звільнилася. Також прокурор наголошує, що підозрюваній ОСОБА_4 уже офіційно повідомлено про підозру в іншому кримінальному провадженні № 12025240000000936 від 21.08.2025 за ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 366 КК України.

Заперечуючи проти вказаного ризику, сторона захисту зазначає, що посилання на вищевказані провадження є безпідставними, а підозра в кримінальному провадженні № 12025240000000936 є надуманою, передчасною та не підтвердженою належними доказами.

Оцінюючи зазначений ризик з урахуванням доводів сторін, слідчий суддя дійшов таких висновків.

Аналізуючи доводи прокурора в частині кримінального провадження за ч. 2 ст. 194 КК України, слідчий суддя зазначає, що сам по собі факт проведення обшуку транспортного засобу, яким користувалася підозрювана ОСОБА_4 , а також показання потерпілого про наявність конфлікту на ґрунті бізнес-відносин, не є беззаперечним та прямим доказом наміру чи спроб особи перешкоджати даному кримінальному провадженню. Матеріали клопотання не містять відомостей про оголошення особі підозри у вчиненні злочину, передбаченого ст. 194 КК України, або про встановлення судом її вини. Наявність цивільно-правових чи господарських конфліктів у минулому, які призвели до звільнення, за відсутності вироку суду або хоча б процесуального статусу підозрюваної у тій справі, лежить поза межами предмета дослідження під час обрання запобіжного заходу у цьому провадженні. Посилання на вказані обставини ґрунтуються на припущеннях і не можуть свідчити про схильність особи до протиправного перешкоджання правосуддю іншим чином.

Натомість, аргументи прокурора щодо наявності іншого кримінального провадження, у якому особі вже офіційно повідомлено про підозру за ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 366 КК України, слідчий суддя оцінює як суттєві.

Слідчий суддя відхиляє твердження сторони захисту про те, що вказана суміжна підозра є надуманою. В силу вимог кримінального процесуального закону, слідчий суддя у цьому засіданні не наділений повноваженнями переглядати обґрунтованість підозри чи давати правову оцінку діям сторін в іншому самостійному кримінальному провадженні, оскільки це є предметом дослідження інших судових розглядів.

Для оцінки ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, визначальним є сам юридичний факт перебування особи під статусом підозрюваної у кількох корупційних кримінальних провадженнях одночасно. Наявність ще однієї офіційної підозри у вчиненні аналогічних за характером (економічних та службових) правопорушень об`єктивно збільшує загальний обсяг кримінально-правового тиску на особу та суттєво підвищує її мотивацію до вжиття будь-яких можливих заходів позапроцесуального характеру з метою уникнення відповідальності. Усвідомлення масштабу розслідувань та загрози кумулятивного суворого покарання створює реальні передумови для того, що особа може вчиняти дії, спрямовані на перешкоджання встановленню істини.

З огляду на викладене, слідчий суддя вважає, що ризик перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином усе ж існує, проте його ступінь є помірним.

Дослідивши матеріали кримінального провадження, слідчий суддя констатує доведеність та актуальність ризиків, передбачених п. п. 1, 2, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. Наявність цих загроз підтверджується зібраними доказами, які переконують у їх реальності на теперішньому етапі розслідування.

Водночас, оцінюючи ступінь вираження вказаних загроз, слідчий суддя зазначає, що якщо ризики, передбачені пунктами 2 та 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, наразі мінімізувалися, то ризики переховування та впливу на свідків й інших учасників провадження (пункти 1 та 3 цієї статті) продовжують залишатися суттєвими.

Наявність вищевказаних суттєвих ризиків у своїй сукупності свідчить про існування обґрунтованих підстав для продовження строку дії всіх раніше покладених на підозрювану ОСОБА_4 обов`язків у повному обсязі для забезпечення належної процесуальної поведінки.

Розглядаючи питання щодо продовження обов`язку, передбаченого п. 2 ч. 5 ст. 194 КПК України, слідчий суддя зважає на доводи сторони захисту про необхідність скасування територіальних обмежень для вільного пересування підозрюваної в межах України. Захист наголошував, що такі обмеження негативно впливають на виконання її посадових обов`язків, оскільки вона очолює стратегічне будівельне підприємство, діяльність якого потребує регулярних службових відряджень країною.

Прокурор проти скасування вказаного обов`язку заперечував. В обґрунтування своєї позиції він посилався на ухвалу слідчого судді про збільшення розміру застави та зазначив про наявність даних НСРД, які, на переконання обвинувачення, свідчать про порушення підозрюваною обов`язку в частині спілкування з іншим підозрюваним, зокрема ОСОБА_20 , щодо обставин кримінального провадження. Сторона захисту ці доводи заперечувала, вважаючи висновки прокурора передчасними, та наголошувала на належній процесуальній поведінці підозрюваної ОСОБА_4 та відсутності будь-яких порушень з її боку.

Оцінюючи вказані аргументи, слідчий суддя зазначає, що на момент розгляду цього клопотання повний текст ухвали про зміну розміру застави відсутній, що унеможливлює дослідження її детального мотивування. Крім того, відповідно до вимог кримінального процесуального закону, слідчий суддя на цій стадії не наділений повноваженнями переглядати чи надавати правову оцінку іншим судовим рішенням, які набрали законної сили.

З огляду на актуальність раніше встановлених ризиків переховування та впливу на учасників провадження, слідчий суддя відхиляє доводи захисту про скасування територіальних обмежень, а тому клопотання прокурора в частині продовження обов`язку не відлучатися із визначеного населеного пункту без дозволу підлягає задоволенню.

Крім того, слідчий суддя відзначає належну процесуальну поведінку підозрюваної ОСОБА_4 в частині виконання обов`язку щодо повідомлення органу досудового розслідування про зміну свого місця проживання. Слідчим суддею враховано, що на теперішній час підозрювана зі слів захисту проживає за адресою: АДРЕСА_1 , що не заперечено прокурором, а тому вказані відомості підлягають відображенню в цій ухвалі.

З огляду на викладене, клопотання прокурора САП підлягає задоволенню.

Визначаючи строк дії обмежень та зважаючи на положення ч. 6 ст. 194 КПК України, слідчий суддя вважає за необхідне продовжити строк дії покладених на підозрювану обов`язків на два місяці - до 14 грудня 2026 року включно. Водночас, враховуючи доводи сторони захисту та вимоги кримінального процесуального закону, слідчий суддя зазначає, що строк дії таких обов`язків продовжується до вказаної дати, але в межах строку досудового розслідування, що є достатнім для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваної.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 9, 176-178, 182, 194, 309, 372, 376 КПК України, слідчий суддя

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання задовольнити.

Продовжити на два місяці строк дії обов`язків, покладених на підозрювану ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючу за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:

- прибувати до слідчого (детектива), прокурора та суду за кожною вимогою;

- без дозволу слідчого (детектива), прокурора або суду не відлучатися з м. Києва, Київської області;

- повідомляти слідчого (детектива), прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;

- утриматись від спілкування із ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , а також із іншими підозрюваними у даному кримінальному провадженні - ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 з приводу обставин, викладених у письмовому повідомленні про підозру від 13.08.2026;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади (Центральне міжрегіональне управління ДМС у м. Києві та Київській області) свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон та інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Визначити термін дії обов`язків, покладених судом на підозрювану ОСОБА_4 до 14.12.2026 включно, але в межах строку досудового розслідування.

Контроль за виконанням покладених на підозрювану обов`язків покласти на прокурорів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, які здійснюють процесуальне керівництво у кримінальному провадженні № 52023000000000600 від 01.12.2023.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_1