Справа № 991/11881/26

Провадження №11-сс/991/727/26

У Х В А Л А

29 жовтня 2026 року місто Київ

Суддя Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 перевірив апеляційну скаргу Національного банку України в особі представника ОСОБА_2 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 07.10.2026 про відмову в задоволенні заяви Національного банку України про роз`яснення ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 24.09.2026, постановленої за результатами розгляду скарги адвоката ОСОБА_3 щодо порушення прав особи, яка тримається під вартою, у кримінальному провадженні № 52026000000000092 від 18.02.2026.

Історія провадження

1.24.09.2026 слідчий суддя Вищого антикорупційного суду за результатами розгляду скарги адвоката ОСОБА_3 , поданої в порядку статті 206 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) щодо порушення прав особи, яка тримається під вартою, у кримінальному провадженні № 52026000000000092 від 18.02.2026, постановив ухвалу (далі - ухвала від 24.09.2026). Цією ухвалою слідчий суддя витребував від Національного банку України (далі - НБУ) інформацію та документи і зобов`язав його в межах повноважень державного нагляду та регулювання на платіжному ринку невідкладно, але не пізніше 24 годин, вчинити дії, зазначені в резолютивній частині ухвали, щодо внесення застави за ОСОБА_4 .

2.09.10.2026 ухвалою судді-доповідача Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду (далі - Суд) у провадженні № 11-сс/991/703/26 відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою НБУ на ухвалу від 24.09.2026.

3.02.10.2026 НБУ в особі представника ОСОБА_2 звернувся до слідчого судді із заявою про роз`яснення ухвали від 24.09.2026.

4.07.10.2026 ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду (далі - оскаржувана ухвала) відмовлено в задоволенні заяви НБУ про роз`яснення ухвали від 24.09.2026.

5.13.10.2026 до Суду надійшла апеляційна скарга НБУ в особі представника ОСОБА_2 на оскаржувану ухвалу.

6.14.10.2026 суддя-доповідач витребував з Вищого антикорупційного суду як суду першої інстанції матеріали, необхідні для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

Короткий зміст оскаржуваної ухвали

7.Слідчий суддя відмовив у задоволенні заяви НБУ про роз`яснення ухвали від 24.09.2026, мотивувавши це тим, що основні обґрунтування заявника полягають не в незрозумілості мотивувальної або резолютивної частин ухвали, а в незгоді з нею, маючи при цьому, власну суб`єктивну думку щодо змісту її викладу.

Вимоги та короткий зміст апеляційної скарги

8.В апеляційній скарзі НБУ висловив прохання: (1) прийняти апеляційну скаргу до розгляду та відкрити апеляційне провадження; (2) розглянути апеляційну скаргу в судовому засіданні з викликом учасників провадження за участі представника НБУ; (3) скасувати оскаржувану ухвалу; (4) постановити нову ухвалу, якою роз`яснити ухвалу від 24.09.2026, зокрема: (а) на підставі якого закону, на реалізацію якого повноваження та у який спосіб НБУ повинен вчинити дії щодо перевірки фактів блокування платежів, оцінки дотримання надавачами платіжних послуг вимог законодавства та вжиття заходів реагування щодо внесення застави за ОСОБА_4 ; (б) які платежі та які банки, фінансові установи, надавачі платіжних послуг підлягають перевірці; (в) які конкретно дії, передбачені законом, НБУ повинен вчинити, у який спосіб і яким надавачам платіжних послуг забезпечити «наявність фактично доступних каналів для прийняття застави», а також що слід розуміти під цим словосполученням.

9.На обґрунтування вимог апелянт зазначає, що ухвала від 24.09.2026 містить зобов`язальні вимоги до НБУ, зміст яких є незрозумілим, тому НБУ звернувся із заявою про її роз`яснення. НБУ вважає, що: (1) відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України він може діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені законом, проте законодавство та нормативні акти НБУ (зокрема Положення № 276 і Положення № 135) не визначають ухвалу слідчого судді підставою для здійснення нагляду, а інспекційна перевірка, безвиїзний нагляд і застосування заходів впливу вимагають значно більше часу, ніж 24 години; (2) порядок виконання платіжних операцій визначений Законом України «Про платіжні послуги», а НБУ з огляду на статтю 63 Закону України «Про Національний банк України» та частину 4 статті 5 Закону України «Про банки і банківську діяльність» не наділений повноваженнями надавати надавачам платіжних послуг вказівки щодо виконання платіжних операцій; (3) резолютивна частина ухвали від 24.09.2026 не містить ідентифікаційних даних платежів і переліку надавачів платіжних послуг, які підлягають перевірці; (4) слідчий суддя, відмовивши в роз`ясненні, не усунув неточностей цієї ухвали та надав пріоритет процесуальним нормам перед частиною 2 статті 19 Конституції України, що є істотним порушенням процесуального закону. Щодо права на апеляційне оскарження апелянт посилається на частину 4 статті 380 КПК, яка передбачає можливість оскарження в апеляційному порядку ухвали про відмову в роз`ясненні судового рішення особою, яка звернулася із заявою про роз`яснення.

10.Щодо строку апеляційного оскарження апелянт зазначає, що на момент подання апеляційної скарги повний текст оскаржуваної ухвали до його електронного кабінету в підсистемі «Електронний суд» чи на поштову адресу не надходив. Клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження апелянт не заявляв.

Оцінка та мотиви судді-доповідача

11.Суддя-доповідач на етапі прийняття апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді має перевірити апеляційну скаргу на наявність чи відсутність перешкод для призначення її до розгляду, передбачених пунктами 2-4 частини 3 та частини 4 статті 399 КПК.

12.Відповідно до визначеної законодавцем послідовності норм кримінального процесуального закону апеляційний суд має: (1) перевірити, чи належить оскаржене судове рішення до предмета його перевірки; (2) встановити наявність у особи права на апеляційне оскарження з урахуванням певних особливостей; (3) визначити, чи було додержано особою, яка подала скаргу, порядок і строки апеляційного оскарження; (4) дослідити відповідність апеляційної скарги вимогам статті 396 КПК. Проте якщо на певному етапі перевірки апеляційним судом буде встановлено, що є перешкода для відкриття апеляційного провадження, то встановлення інших обставин є процесуально недоцільним, оскільки ця перешкода позбавляє суд можливості прийняти апеляційну скаргу до провадження [постанова Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду (далі - ОП ККС ВС) від 06.12.2021 у справі № 654/1820/18].

13.Суддя-доповідач відмовляє у відкритті провадження, зокрема, якщо апеляційна скарга подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку (частина 4 статті 399 КПК).

14.У цьому провадженні належить вирішити, чи може бути оскаржена в апеляційному порядку ухвала слідчого судді про відмову в задоволенні заяви про роз`яснення ухвали, постановленої за результатами розгляду скарги в порядку статті 206 КПК.

15.На це питання суддя-доповідач надає негативну відповідь з підстав, наведених нижче.

Щодо переліку ухвал слідчого судді, які підлягають апеляційному оскарженню

16.В апеляційному порядку можуть бути оскаржені ухвали слідчого судді у випадках, передбачених КПК (частина 3 статті 392 КПК).

17.У частинах 1 та 2 статті 309 КПК наведено перелік ухвал слідчого судді, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку під час досудового розслідування. У випадках, прямо передбачених КПК, на досудовому розслідуванні можуть бути оскаржені й інші ухвали слідчих суддів, зокрема у випадках, передбачених частиною 3 статті 379 та частиною 4 статті 380 КПК. Інші ухвали слідчого судді оскарженню не підлягають, а заперечення проти них можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді (частина 3 статті 309 КПК). Цей перелік є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.

18.Оскаржувана ухвала до переліку, наведеного в частинах 1 та 2 статті 309 КПК, не входить.

Щодо похідного характеру ухвали за результатами розгляду заяви про роз`яснення судового рішення

19.Право на апеляційне оскарження ухвали про відмову в роз`ясненні судового рішення передбачене частиною 4 статті 380 КПК.

20.Разом з тим ОП ККС ВС у постанові від 09.03.2026 у справі № 712/11657/25 (провадження № 51-3615кмо25) виходила з того, що ухвала про внесення виправлень у судове рішення чи про відмову у внесенні виправлень має особливу правову природу, обумовлену її похідним характером. Така ухвала не вирішує питань по суті, а її зміст завжди взаємопов`язаний зі змістом судового рішення, до якого вносяться або не вносяться виправлення. Тому її оскарження має здійснюватися в тому самому порядку, що й оскарження судового рішення, щодо якого вирішувалося питання про виправлення, а під час з`ясування можливості оскарження мають бути враховані передбачені КПК обмеження права на оскарження цього рішення.

21.ОП ККС ВС також зазначила, що посилання лише на відсутність такої ухвали в переліку, наведеному в статті 309 КПК, не може бути єдиною підставою для висновку про те, чи підлягає вона апеляційному оскарженню відповідно до частини 3 статті 379 КПК. Необхідно надати оцінку тому, чи підлягає апеляційному оскарженню судове рішення, щодо якого вирішувалося питання про внесення виправлень. Встановивши, що ухвала слідчого судді за скаргою на бездіяльність прокурора згідно з частиною 3 статті 307 КПК оскарженню не підлягає, ОП ККС ВС дійшла висновку, що ухвала, якою до неї внесено виправлення, також не може бути предметом апеляційного оскарження.

22.Наведену правову позицію сформульовано щодо статті 379 КПК, проте вона підлягає застосуванню за аналогією і до статті 380 КПК. Обидві норми надають суду, який ухвалив судове рішення, право вирішувати питання щодо власного рішення без зміни його змісту, а саме виправляти описки та очевидні арифметичні помилки або роз`яснювати рішення. Ухвала за результатами розгляду заяви про роз`яснення, як і ухвала про виправлення описки, не вирішує жодного питання по суті, окрім самого роз`яснення рішення або відмови в ньому. Зміст такої ухвали залежить від змісту судового рішення, роз`яснення якого просить заявник, адже оцінити правомірність відмови в роз`ясненні неможливо без оцінки змісту цього рішення. Частина 3 статті 379 та частина 4 статті 380 КПК передбачають можливість оскарження відповідних ухвал, не встановлюючи для цього окремих умов, відмінних від тих, що діють щодо основного рішення.

23.З наведеного випливає, що право на оскарження, передбачене частиною 4 статті 380 КПК, не створює ширшого обсягу апеляційного оскарження, ніж той, що існує щодо ухвали, роз`яснення якої просив заявник. Ухвала про відмову в роз`ясненні судового рішення може бути оскаржена в апеляційному порядку лише тоді, коли в апеляційному порядку може бути оскаржено судове рішення, роз`яснення якого було предметом заяви.

Щодо оскаржуваності ухвали від 24.09.2026

24.Ухвалу від 24.09.2026 постановлено за результатами розгляду скарги в порядку статті 206 КПК. Ухвал слідчого судді, постановлених за результатами розгляду скарг у цьому порядку, перелік, наведений у статті 309 КПК, не охоплює. Звернення до суду з апеляційною скаргою на таке рішення є підставою для відмови у відкритті апеляційного провадження (постанова ОП ККС ВС від 27.05.2019 у справі № 766/22242/17). Аналогічну позицію викладено в постановах Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 15.08.2019 у справі № 219/13025/18 та від 21.08.2019 у справі № 361/1538/19.

25.Ухвалою судді-доповідача від 09.10.2026 у провадженні № 11-сс/991/703/26 відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою НБУ на ухвалу від 24.09.2026 саме з тих мотивів, що ця ухвала не підлягає оскарженню в апеляційному порядку (частина 4 статті 399 КПК).

26.Оскільки ухвала від 24.09.2026 не підлягає апеляційному оскарженню, оскаржувана ухвала, якою відмовлено в її роз`ясненні, має похідний характер і також не може бути предметом апеляційного оскарження.

Щодо інших доводів апеляційної скарги

27.Доводи апеляційної скарги про те, що ухвала від 24.09.2026 містить незрозумілі зобов`язальні вимоги, які не узгоджуються з повноваженнями НБУ та визначеними законом підставами, порядком і строками здійснення нагляду, а слідчий суддя не врахував вимог частини 2 статті 19 Конституції України та не усунув неточностей цієї ухвали, стосуються суті оскаржуваної ухвали та ухвали від 24.09.2026. Оскільки ухвала від 24.09.2026 не підлягає апеляційному оскарженню, а оскаржувана ухвала має щодо неї похідний характер, ці доводи не можуть бути предметом апеляційного перегляду.

28.Посилання апелянта на частину 4 статті 380 КПК як на підставу для апеляційного оскарження оскаржуваної ухвали оцінено вище. Інших доводів щодо права на апеляційне оскарження апеляційна скарга не містить.

29.Оскільки наявна перешкода для апеляційного перегляду оскаржуваної ухвали, суддя-доповідач не перевіряє апеляційну скаргу на відповідність іншим вимогам КПК щодо прийнятності. З тих самих мотивів не вирішується клопотання апелянта про розгляд апеляційної скарги в судовому засіданні з викликом учасників провадження.

Висновок за наслідками перевірки апеляційної скарги на прийнятність

30.Ухвала слідчого судді про відмову в задоволенні заяви про роз`яснення ухвали, постановленої за результатами розгляду скарги в порядку статті 206 КПК, апеляційному оскарженню не підлягає. З цих мотивів слід відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою НБУ.

31.Керуючись частиною 4 статті 399 КПК, суддя-доповідач постановив:

1.Відмовити у відкритті провадження за апеляційною скаргою Національного банку України на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 07.10.2026.

2.Копію ухвали про відмову у відкритті провадження невідкладно надіслати особі, яка подала апеляційну скаргу, разом з апеляційною скаргою та усіма доданими до неї матеріалами.

Ухвала набирає законної сили з дня її постановлення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Касаційного кримінального суду Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її постановлення.

Суддя ОСОБА_1