Справа № 991/9372/25

Номер провадження 1-кп/991/114/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2026 року Вищий антикорупційний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 ,

ОСОБА_3 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурорів ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

обвинуваченого ОСОБА_7 ,

його захисників адвокатів ОСОБА_8 ,

ОСОБА_9 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 про звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності у межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 14 січня 2021 року за № 52021000000000016, за обвинуваченням

ОСОБА_10 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Краматорськ Донецької обл., проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 27, ч. 3 ст. 369, ч. 2 ст. 366-2 КК України,

В С Т А Н О В И В :

І. Історія провадження

1.1. На розгляді Вищого антикорупційного суду (надалі - ВАКС) перебувають матеріали зазначеного кримінального провадження.

1.2. 22 жовтня 2026 року до ВАКС надійшло клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 про звільнення від кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження щодо обвинуваченого ОСОБА_7 в частині висунутого йому обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 366-2 КК України у зв`язку із закінченням строків давності.

Клопотання обґрунтоване тим, що відповідно до обвинувального акта зі зміненим обвинуваченням ОСОБА_7 інкримінується, серед іншого, вчинення 30 березня 2021 року кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 366-2 КК України. Отже, на думку захисника, днем вчинення інкримінованого діяння є 30 березня 2021 року.

Захисник зазначив, що кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 366-2 КК України, відповідно до ч. 4 ст. 12 КК України є нетяжким злочином, а строк давності притягнення до кримінальної відповідальності за нього згідно з п. 3 ч. 1 ст. 49 КК України становить п`ять років та станом на день розгляду клопотання сплив.

Відтак захисник просив суд розглянути клопотання невідкладно, звільнити ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 366-2 КК України у зв`язку із закінченням строків давності та закрити кримінальне провадження в цій частині.

ІІ. Позиції учасників судового засідання

2.1. Сторона захисту обвинуваченого ОСОБА_7 висловила консолідовану позицію, якою підтримала клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 з викладених у ньому мотивів.

Адвокат ОСОБА_8 стверджував, що ч. 2 ст. 366-2 КК України у ході розгляду окресленого клопотання має бути застосована у тій редакції, яка діяла на момент вчинення інкримінованих обвинуваченому ОСОБА_7 кримінальних правопорушень.

2.2. Прокурори ОСОБА_5 та ОСОБА_6 не заперечували проти задоволення заявленого клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 .

ІІІ. Мотиви суду

3.1. Заслухавши думку осіб, які беруть участь у судовому засіданні, проаналізувавши клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 про звільнення від кримінальної відповідальності, матеріали кримінального провадження у межах, необхідних для вирішення цього клопотання, суд дійшов таких висновків.

3.2. Правове регулювання

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається судом у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності. Особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність (ч. 1 ст. 285 КПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 44 КК України особа, яка вчинила кримінальне правопорушення, звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом. Згідно з ч. 2 цієї статті звільнення від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом, здійснюються виключно судом.

Стаття 49 КК України регулює питання звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності. У той же час, ч. 2 ст. 4 КК України встановлено, що кримінальна протиправність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння. Закон про кримінальну відповідальність, що посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, не має зворотної дії в часі (ч. 2 ст. 5 КК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки: 1) два роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачене покарання менш суворе, ніж обмеження волі; 2) три роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі, чи у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років; 3) п`ять років - у разі вчинення нетяжкого злочину, крім випадку, передбаченого у пункті 2 цієї частини; 4) десять років - у разі вчинення тяжкого злочину; 5) п`ятнадцять років - у разі вчинення особливо тяжкого злочину.

Перебіг давності зупиняється, якщо особа, що вчинила кримінальне правопорушення, ухилилася від досудового розслідування або суду (ч. 2 ст. 49 КК України). Перебіг давності переривається, якщо до закінчення зазначених у частинах першій та другій цієї статті строків особа вчинила новий злочин, за винятком нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк не більше двох років (ч. 3 ст. 49 КК України).

Відповідно до ч. 4 ст. 12 КК України нетяжким злочином є передбачене цим Кодексом діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк не більше п`яти років.

Якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання (ч. 4 ст. 286 КПК України). Суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність (ч. 3 ст. 288 КПК України).

Звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності є обов`язком суду у разі настання обставин, передбачених ч. 1 ст. 49 КК України, та за наявності згоди обвинуваченого на звільнення з підстав спливу строків давності. Встановивши наявність усіх передбачених законом обставин, суд зобов`язаний звільнити особу від кримінальної відповідальності за цією підставою незалежно від того, на якій стадії перебуває кримінальне провадження (постанова Верховного Суду від 26 лютого 2019 року у справі № 309/1201/15-к; ухвали АП ВАКС від 28 січня та 13 лютого 2025 року у справах № 991/6143/21, № 757/870/18-к відповідно).

3.3. Обставини, встановлені судом

3.3.1. На розгляді ВАКС перебувало кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 52021000000000016 від 14 січня 2021 року, за обвинуваченням ОСОБА_11 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 27, ч. 3 ст. 369 КК України, та ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 27, ч. 3 ст. 369, ч. 2 ст. 366-2 КК України (справа № 991/1329/22, провадження № 1-кп/991/10/22).

21 січня 2025 року прокурор ОСОБА_12 відповідно до приписів ст. 338 КПК України звернувся із обвинувальним актом щодо ОСОБА_11 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 27, ч. 3 ст. 369 КК України, а також ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 27, ч. 3 ст. 369, ч. 2 ст. 366-2 КК України.

Ухвалою ВАКС від 12 вересня 2025 року було, серед іншого, зупинено судове провадження з розгляду кримінального провадження за № 52021000000000016 від 14 січня 2021 року, за обвинуваченням ОСОБА_7 та виділено в окреме судове провадження матеріали в частині обвинувачення ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 27, ч. 3 ст. 369, ч. 2 ст. 366-2 КК України.

Того ж дня протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду цьому кримінальному провадженню за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 27, ч. 3 ст. 369, ч. 2 ст. 366-2 КК України, визначено номер справи № 991/9372/25 та номер провадження № 1-кп/991/114/25.

Ухвалою ВАКС від 17 вересня 2026 року було відновлено судовий розгляд у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 52021000000000016 від 14 січня 2021 року, за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 27, ч. 3 ст. 369, ч. 2 ст. 366-2 КК України.

3.3.2. Відповідно до обвинувального акта зі зміненим обвинуваченням ОСОБА_7 обвинувачується, серед іншого, у тому, що він, обіймаючи посаду заступника начальника управління технічного озброєння та спеціальних досліджень Служби зовнішньої розвідки України, будучи суб`єктом декларування, 30 березня 2021 року, перебуваючи за адресою: м. Київ, просп. Голосіївський, 95, заповнив, а в подальшому подав декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2020 рік, до якої умисно вніс завідомо недостовірні відомості. Зокрема, у розділі «Грошові активи» він зазначив лише 25 000 доларів США накопичень і не відобразив грошових коштів у сумі 3 752 660 доларів США, 846 550 євро, 20 000 фунтів стерлінгів, 242 000 грн та 100 шекелів, які, за версією сторони обвинувачення, станом на 31 грудня 2020 року за офіційним курсом Національного банку України становили 136 499 860,50 грн, що на 135 792 994,50 грн більше задекларованих ним грошових активів, а також не зазначив відомостей про квартиру АДРЕСА_2 , щодо якої він опосередковано, через інших фізичних осіб, вчиняв дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження нею.

Такі дії ОСОБА_7 стороною обвинувачення кваліфіковано за ч. 2 ст. 366-2 КК України як умисне внесення суб`єктом декларування завідомо недостовірних відомостей до декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, передбаченої Законом України «Про запобігання корупції», якщо такі відомості відрізняються від достовірних на суму понад 4000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

3.3.3. Принагідно колегія суддів акцентує увагу, що у первісній редакції висунутого ОСОБА_7 обвинувачення, окреслені дії ОСОБА_7 також було кваліфіковано за ч. 2 ст. 366-2 КК України, однак з посиланням на розбіжність понад 2000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб і на суму 135 582 197 грн. Дата інкримінованого діяння - 30 березня 2021 року - у зміненому обвинуваченні залишилася тією самою.

Крім того, ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 27, ч. 3 ст. 369 КК України. За версією сторони обвинувачення, викладеною в обвинувальному акті зі зміненим обвинуваченням, заволодіння грошовими коштами в загальній сумі 100 000 доларів США завершене 05 квітня 2021 року, тобто після 30 березня 2021 року, а злочинну діяльність припинено затриманням обвинуваченого 06 квітня 2021 року.

3.4. Висновки суду

3.4.1. Щодо закону, що підлягає застосуванню, та категорії кримінального правопорушення

Інкриміноване ОСОБА_7 діяння, за версією сторони обвинувачення, вчинено 30 березня 2021 року та кваліфіковано за ч. 2 ст. 366-2 КК України в редакції Закону України від 04 грудня 2020 року № 1074-IX, чинній на той час. Санкція цієї норми передбачала покарання у виді штрафу від трьох тисяч до п`яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або громадських робіт на строк від ста п`ятдесяти до двохсот сорока годин, або обмеження волі на строк до двох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Надалі ч. 2 ст. 366-2 КК України змінювалася Законами України від 29 червня 2021 року № 1576-IX та від 17 червня 2025 року № 4496-IX. Кожна з цих редакцій охоплює інкриміноване діяння, однак підвищує розмір штрафу та доповнює санкцію позбавленням волі на строк до двох років, тобто посилює кримінальну відповідальність. Відповідно до ч. 2 ст. 5 КК України такі редакції зворотної дії в часі не мають, тому кримінально-правові наслідки діяння, у тому числі його категорія та строк давності, визначаються за санкцією ч. 2 ст. 366-2 КК України в редакції Закону № 1074-IX (ч. 2 ст. 4 КК України).

Оскільки максимальний розмір штрафу за цією санкцією не перевищує десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, інкриміноване діяння відповідно до ч. 4 ст. 12 КК України є нетяжким злочином. Позбавлення волі санкцією не передбачене, а найсуворішим видом основного покарання в ній є обмеження волі на строк до двох років, яке в системі покарань, визначеній ст. 51 КК України, є менш суворим, ніж позбавлення волі на певний строк.

3.4.2. Щодо строку давності

Пункт 2 ч. 1 ст. 49 КК України встановлює трирічний строк давності, зокрема, для нетяжких злочинів, за які передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років. П`ятирічний строк, визначений п. 3 цієї частини, застосовується до нетяжких злочинів, «крім випадку, передбаченого у пункті 2 цієї частини», тобто має залишковий характер.

Строки давності в ч. 1 ст. 49 КК України диференційовано залежно від суворості покарання, передбаченого за діяння: чим суворіше покарання, тим довший строк. Вказівка в п. 2 на позбавлення волі «на строк не більше двох років» визначає верхню межу суворості покарання, за якої до нетяжкого злочину застосовується трирічний строк давності. Нетяжкий злочин, санкція якого взагалі не передбачає позбавлення волі, а найсуворішим покаранням є обмеження волі на строк до двох років, цієї межі не перевищує, а тому охоплюється п. 2, а не п. 3 ч. 1 ст. 49 КК України.

Протилежний підхід призвів би до того, що за нетяжкий злочин із менш суворою санкцією строк давності був би довшим (п`ять років), ніж за нетяжкий злочин, санкція якого передбачає позбавлення волі на строк до двох років (три роки). Така відмінність залежала б лише від розміру штрафу - альтернативного і менш суворого виду покарання, що суперечить наведеній логіці ст. 49 КК України та принципу пропорційності як складовій верховенства права (ст. 8 Конституції України).

Таке розуміння п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України не є застосуванням закону про кримінальну відповідальність за аналогією (ч. 4 ст. 3 КК України), позаяк суд не поширює на ці правовідносини норму, що регулює інші відносини, а встановлює зміст самого п. 2 за критерієм, визначеним у ньому законодавцем, - граничною суворістю передбаченого покарання. Водночас кримінальний закон не повинен тлумачитися розширено на шкоду обвинуваченому (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Коккінакіс проти Греції» від 25 травня 1993 року, § 52), тому віднесення діяння з менш суворою санкцією до залишкового п. 3 ч. 1 ст. 49 КК України є неприйнятним.

Цей висновок колегії суддів узгоджується і з подальшими змінами закону. Починаючи з редакції Закону № 1576-IX, санкція ч. 2 ст. 366-2 КК України передбачає позбавлення волі на строк до двох років, тож за вчинення такого діяння після посилення відповідальності строк давності прямо визначається п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України і становить три роки. Застосування до особи, діяння якої каралося м`якше, довшого строку давності, ніж той, що встановлений за те саме діяння за суворішої санкції, погіршувало б її становище лише через те, що діяння вчинено до посилення відповідальності, що не узгоджується із засадами, закріпленими в ст. 58 Конституції України та ст. 5 КК України.

Отже, строк давності притягнення ОСОБА_7 до кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 366-2 КК України становить три роки (п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України).

За змістом обвинувального акта зі зміненим обвинуваченням інкриміноване діяння вчинено 30 березня 2021 року. Навіть з урахуванням визначеного законом строку подання щорічної декларації за 2020 рік - до 01 квітня 2021 року, трирічний строк давності закінчився не пізніше 01 квітня 2024 року. Вирок у цьому кримінальному провадженні не ухвалювався.

3.4.3. Щодо відсутності підстав для зупинення та переривання перебігу строку давності

Матеріали кримінального провадження не містять відомостей про те, що ОСОБА_7 ухилявся від досудового розслідування або суду, тому підстав для зупинення перебігу давності відповідно до ч. 2 ст. 49 КК України немає. Зупинення судового провадження ухвалою ВАКС від 12 вересня 2025 року було зумовлене участю обвинуваченого у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, а не його ухиленням від суду, і до того ж відбулося після закінчення строку давності.

ОСОБА_7 у цьому кримінальному провадженні обвинувачується також у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 27, ч. 3 ст. 369 КК України, частину з яких, за версією сторони обвинувачення, вчинено у квітні 2021 року, тобто в межах трирічного строку давності.

Однак відповідно до ст. 62 Конституції України та ст. 17 КПК України особа вважається невинуватою, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Тому вчинення нового злочину як підставу переривання перебігу давності за ч. 3 ст. 49 КК України може бути встановлено лише обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. У постанові Верховного Суду від 31 березня 2026 року у справі № 214/3602/21 зазначено, що «лише ухвалення обвинувального вироку встановлює факт учинення особою нового злочину як підставу для переривання давності притягнення її до кримінальної відповідальності».

Обвинувальних вироків щодо ОСОБА_7 не ухвалювалося, отже, перебіг строку давності за ч. 2 ст. 366-2 КК України не переривався.

3.4.4. Щодо згоди обвинуваченого ОСОБА_7 на звільнення від кримінальної відповідальності

Відповідно до ч. 3 ст. 285 КПК України обвинуваченому, який може бути звільнений від кримінальної відповідальності, повинно бути роз`яснено суть обвинувачення, підставу звільнення від кримінальної відповідальності і право заперечувати проти закриття кримінального провадження з цієї підстави. У разі якщо обвинувачений, щодо якого передбачене звільнення від кримінальної відповідальності, заперечує проти цього, судове провадження проводиться в повному обсязі в загальному порядку.

Судом роз`яснено ОСОБА_7 суть обвинувачення, підставу звільнення від кримінальної відповідальності, її нереабілітуючий характер та право заперечувати проти закриття кримінального провадження з цієї підстави.

Натомість обвинувачений ОСОБА_7 підтвердив суду, що розуміє суть пред`явленого йому обвинувачення та наслідки звільнення від кримінальної відповідальності з нереабілітуючих підстав, не заперечує проти закриття кримінального провадження в цій частині та надав згоду на звільнення від кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 366-2 КК України у зв`язку із закінченням строків давності. Отже, передбачених ч. 3 ст. 285 КПК України перешкод для вирішення цього питання немає.

Крім того, колегія суддів зауважує, що згідно з витягом з інформаційно-аналітичної системи «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості» № ФОВМ-007348838 станом на 22 жовтня 2026 року відомості про наявність у ОСОБА_7 незнятої чи непогашеної судимості відсутні.

3.4.5. З огляду на викладене, за відсутності відомостей про зупинення чи переривання перебігу строку давності, суд вважає за необхідне задовольнити клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 , звільнити ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 366-2 КК України на підставі п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України у зв`язку із закінченням строків давності та закрити кримінальне провадження щодо нього в цій частині на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України.

Судове провадження щодо ОСОБА_7 в частині обвинувачення у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 27, ч. 3 ст. 369 КК України, підлягає продовженню в загальному порядку.

На підставі викладеного, керуючись ст. 369, 372 КПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 , - задовольнити.

2. Звільнити обвинуваченого ОСОБА_10 від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України у зв`язку із закінченням строків давності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 366-2 КК України.

3. Закрити кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 14 січня 2021 року за № 52021000000000016, у частині обвинувачення ОСОБА_10 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 366-2 КК України, на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.

Ухвала може бути оскаржена до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду протягом семи днів з дня її оголошення шляхом подання апеляційної скарги через Вищий антикорупційний суд.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Головуючий суддя ОСОБА_1

Судді ОСОБА_2

ОСОБА_3