Document No. 85075650

УХВАЛА

Іменем України

21 жовтня 2019 року

м. Київ

Справа №4910/60/19

Провадження № 51-5182ск19

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Луганського Ю. М.,

суддів: Ковтуновича М. І., Фоміна С. Б.,

розглянувши касаційну скаргу представника Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» адвоката Любченка Олексія Івановича на ухвалу судді Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 03 жовтня 2019 року про відмову у відкритті апеляційного провадження,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 13 вересня 2019 року задоволено клопотання детектива Національного антикорупційного бюро України Барабанщикова Є.С. про тимчасовий доступ до документів у кримінальному провадженні за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 212,

ч. 5 ст. 191, ч. 4 ст. 368, ч. 2 ст. 364, ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 358, ч. 1 ст. 205-1, ч. 1 ст. 366 КК України, відомості про які внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань

16 квітня 2015 року за № 42015000000000722, та надано детективам Національного антикорупційного бюро України тимчасовий доступ до документів, які перебувають у володінні Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» (ЄДРПОУ 00135390) з можливістю їх вилучення, зокрема, карток взаєморозрахунків з компаніями-контрагентами, а також документів щодо руху товарно-матеріальних цінностей за зовнішньоекономічними контрактами (за переліком, зазначеним в ухвалі слідчого судді).

Ухвалою судді Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 03 жовтня 2019 року, на підставі ст. ст. 309, 399 КПК України, відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою представника ПАТ «Укрнафта» адвоката Любченка О. І. на вказану ухвалу слідчого судді.

Не погодившись із зазначеним рішенням представник ПАТ «Укрнафта» адвокат Любченко О. І. звернувся з касаційною скаргою, в якій просить ухвалу апеляційного суду скасувати та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції, оскільки вважає її незаконною та необґрунтованою.

Перевіривши доводи, наведені в касаційній скарзі, долучену до неї копію судового рішення, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити на таких підставах.

Відповідно до положень п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги та наданих до неї судових рішень та інших документів вбачається, що підстав для задоволення скарги немає.

У частині 1 та 2 ст. 309 цього Кодексу наведено вичерпний перелік ухвал слідчого судді, які підлягають апеляційному оскарженню під час досудового розслідування, до якого оскаржувана ухвала слідчого судді не віднесена.

Разом з тим, згідно із ч. 3 ст. 309 КПК України скарги на інші ухвали слідчого судді, до яких відноситься ухвала слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 13 вересня 2019 року, оскарженню не підлягають і заперечення проти них можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді.

Отже, суддя Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду обґрунтовано дійшла висновку, що вищенаведена ухвала слідчого судді згідно зі ст. 309 КПК України не підлягає оскарженню в апеляційному порядку, а тому діяв відповідно до положень ч. 4 ст. 399 цього Кодексу і прийняв законне, обґрунтоване, належно вмотивоване судове рішення, з яким погоджується і колегія суддів касаційної інстанції.

Щодо доводів адвоката Любченка О. І. про порушення апеляційним судом права на доступ до правосуддя, колегія суддів вважає, що вони не ґрунтується на законі з огляду на таке.

Так, в постанові Верховного Суду України від 03 березня 2016 року № 5-347кс15, суд зазначив, що «забезпечення права на оскарження» є більш широким поняттям, ніж поняття «право», яке використовується в главі 31 «Провадження в суді апеляційної інстанції», оскільки воно передбачає, крім самого «права», ще й гарантований державою механізм його реалізації.

Окрім того, конституційний принцип забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду гарантує право звернення до суду зі скаргою в апеляційному чи касаційному порядку, яке має бути реалізоване, за винятком установленої законом заборони на таке оскарження.

Згідно з ч. 5 ст. 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував на тому, що право на справедливий суд, передбачене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, не встановлює вимоги до держав засновувати апеляційні або касаційні суди.

В рішеннях Європейського суду з прав людини від 28 травня 1985 року «Ашінгдан проти Сполученого Королівства» (Ashingdane v. the United Kingdom), від 8 січня 2008 року «Скорик проти України» зазначено, що право на суд, одним із аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним, воно може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги.

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні по справі «Кромбах проти Франції» від 13 лютого 2001 року вказував, що держава має право встановлювати певні обмеження права осіб на доступ до суду, такі обмеження мають переслідувати легітимну мету, не порушувати саму сутність цього права, а між цією метою і запровадженими заходами має існувати пропорційне співвідношення (п. 96 Рішення у справі «Кромбах проти Франції» від 13.02. 2001 року).

За таких обставин, наявність визначених у законі вимог щодо звернення до суду вищого рівня в разі незгоди із судовим рішенням не є тотожним обмеженню в доступі до правосуддя.

Що стосується посилання адвоката Любченка О. І. на правовий висновок наведений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 року у справі № 243/6647/17-к (провадження №13-16cво18), то колегія суддіввважає його необґрунтованими, оскільки у цьому висновку йдеться про постановлення слідчим суддею ухвали, що не передбачена кримінальними процесуальними нормами, тоді як оскаржена до апеляційного суду ухвала слідчого судді прямо передбачена статтею 164 КПК України, а порядок її оскарження визначено у п. 10 ч.1 ст. 309 КПК України.

При цьому, колегія суддів погоджується з висновком судді Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду про відсутність підстав для застосування приписів

ч. 6 ст. 9 КПК України щодо застосування загальних засад кримінального провадження, визначених ч. 1 ст. 7 КПК України.

Враховуючи викладене, з касаційної скарги та наданого до неї судового рішення колегія суддів не вбачає підстав для її задоволення та вважає, що у відкритті провадження слід відмовити.

Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» адвоката Любченка Олексія Івановича на ухвалу судді Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 03 жовтня 2019 року про відмову у відкритті апеляційного провадження.

Ухвала є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

Ю. М. Луганський М. І. Ковтунович С. Б. Фомін