Document No. 85478702

Справа № 333/1268/18

Провадження1-кп/991/88/19

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2019 року м.Київ

Вищий антикорупційний суд у складі колегії суддів - головуючого судді Коліуша О.Л., суддів Ткаченка О.В. та Дубаса В.М.,

за участю:

секретаря судового засідання Паштенко І.О.

прокурора Висоцької Н.В.

представників потерпілого Сапронової А.Ю., Шевченко Т.М.

захисників Джеваги М.В., Забарського В.В., Кравченко Я.І. Ощепкової В.І., Скрипки П.А.

обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3

представників третьої особи Сухом`яткіна К.М., Міхальова А .О .

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі судових засідань Вищого антикорупційного суду в м. Києві в режимі відеоконференції клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_1 адвоката Джеваги М.В. про повернення кримінального провадження Комунарському районному суду міста Запоріжжя для винесення ухвали про передачу кримінального провадження відповідно до чинного законодавства та про повернення обвинувального акту прокурору, клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_3 адвоката Ощепкової В.І. про повернення кримінального провадження Комунарському районному суду міста Запоріжжя, у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 07 листопада 2013 року за № 42013080040000048, за обвинуваченням:

ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у смт. Олександрівка Кіровоградської області, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 364, ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 366 КК України,

ОСОБА_2 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Брянськ, Російської Федерації, громадянки України, проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 ,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 366 КК України,

ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_3 у с. Курчум Курчумського району Східно-Казахстанської області, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_3 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 364 КК України,

ВСТАНОВИВ:

01.10.2019 до Вищого антикорупційного суду із Комунарського районного суду м. Запоріжжя надійшов обвинувальний акт із матеріалами судового провадження у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР 07 листопада 2013 року за № 42013080040000048, за обвинуваченням ОСОБА_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 364, ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 366 КК України, ОСОБА_2 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 366 КК України та ОСОБА_3 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 364 КК України.

Під час підготовчого судового засідання захисник обвинуваченого ОСОБА_1 адвокат Джевага М.В. заявив клопотання про повернення даного кримінального провадження Комунарському районному суду міста Запоріжжя для винесення ухвали про передачу кримінального провадження відповідно до чинного законодавства.

Своє клопотання захисник обґрунтував тим, що Комунарський районний суд міста Запоріжжя, порушив порядок передачі цього кримінального провадження, оскільки передача кримінального провадження відбулась без постановлення ухвали, що є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону. Крім того вважає, що направлення кримінального провадження разом із наданими сторонами письмовими доказами є грубим порушенням ч. 4 ст. 291 КПК України. Просив повернути кримінальне провадження до Комунарського районного суду м. Запоріжжя для винесення ухвали про передачу кримінального провадження відповідно до чинного законодавства.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_3 адвокат Ощепкова В.І. під час підготовчого судового засідання заявила аналогічне клопотання про повернення кримінального провадження Комунарському районному суду міста Запоріжжя для винесення ухвали про передачу кримінального провадження відповідно до чинного законодавства, мотивувавши його тими ж доводами, що і захисник Джевага М.В.

Обвинувачені ОСОБА_1 та ОСОБА_3 у судовому засіданні підтримали позицію своїх захисників, щодо повернення обвинувального акту до Комунарського районного суду м. Запоріжжя та просили клопотання задовольнити в повному обсязі.

Обвинувачена ОСОБА_2 та її захисник Кравченко Я.І. не заперечували проти задоволення клопотання захисників Джеваги М.В. та Ощепкової В.І.

Захисники Забарський В.В. та Скрипка П.А., представники третіх осіб підтримали клопотання захисників про повернення обвинувального акту, просили його задовольнити.

Прокурор заперечувала проти направлення кримінального провадження до Комунарського районного суду м. Запоріжжя, посилаючись на те, що кримінальне провадження передано до Вищого антикорупційного суду без порушень норм КПК України та просила у задоволенні клопотання відмовити в повному обсязі.

Представники потерпілого Сапронова А.Ю. та Шевченко Т.М. просили вирішити клопотання на розсуд суду.

Суд, розглянувши клопотання захисників Джеваги М.В. та Ощепкової В.І., дійшов висновку, що клопотання не підлягають задоволенню з таких підстав.

Відповідно до п.п. 4 абз. 2 п. 20-2 Розділу ХІ Перехідні положення КПК України (в редакції Закону України №100-IX від 18.09.2019, який набрав чинності 22 вересня 2019 року) з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо початку роботи Вищого антикорупційного суду» у разі якщо судовий розгляд у судах першої та апеляційної інстанцій не закінчено до дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо початку роботи Вищого антикорупційного суду» у кримінальних провадженнях, досудове розслідування яких здійснюється Національним антикорупційним бюро України або досудове розслідування яких здійснювалося Національним антикорупційним бюро України та закінчено прокурорами Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, такі кримінальні провадження передаються до Вищого антикорупційного суду для розгляду в установленому цим Кодексом порядку. На думку суду, вказана норма є нормою прямої дії, яка не містить порядку передачі таких кримінальних проваджень, хоча імперативно вказує на необхідність її здійснення.

Вказане кримінальне провадження направлено до Вищого антикорупційного суду згідно із супровідним листом Комунарського районного суду м. Запоріжжя № 333/1268/12184/2019 від 23.09.2019. Касаційний кримінальний суд у складі Верховного Суду надав роз`яснення про порядок передачі кримінальних проваджень до ВАКС лише 27.09.2019, тобто після направлення цього кримінального провадження з Комунарського районного суду м. Запоріжжя до Вищого антикорупційного суду.

Виходячи із системного аналізу ч. 6 ст. 34, ч.ч. 2, 3 ст. 35, ч. 1 ст. 314 КПК України, суд, якому направлено кримінальне провадження з іншого суду, після визначення колегії суддів для конкретного судового провадження повинен розпочати судове провадження зі стадії підготовчого судового засідання, під час якого і вирішуються питання, пов`язані з підготовкою до судового розгляду, в тому числі і питання підсудності. Суд також звертає увагу на те, що КПК України не містить такої стадії судового провадження, як прийняття до розгляду кримінального провадження. З огляду на викладене, посилання у клопотанні захисників Джеваги М.В. та Ощепкової В .І. на порушення Вищим антикорупційним судом кримінального процесуального законодавства через прийняття до розгляду цього кримінального провадження є необґрунтованими.

Згідно з ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти рішення, передбачені п.п. 1-6 ч. 3 ст. 314, ч. 3 ст. 315 КПК України, та вирішити питання, пов`язані з призначенням кримінального провадження до судового розгляду. При цьому суд має право направити обвинувальний акт до відповідного суду для визначення підсудності тільки у випадку встановлення непідсудності кримінального провадження та з підстав, передбачених ч. 1 ст. 34 КПК України. Інших підстав для направлення обвинувального акту до іншого суду на цій стадії судового провадження закон не передбачає. Порядок та підстави направлення кримінального провадження з одного суду до іншого визначено ст. 34 КПК України, якою не передбачена можливість направлення кримінального провадження безпосередньо з одного суду першої інстанції до іншого суду першої інстанції (за виключенням випадків, передбачених п.п. 4 абз. 2 п. 20-2 Розділу ХІ Перехідні положення КПК України), ба більше, не передбачена така підстава як відсутність ухвали.

Судом не встановлена непідсудність цього кримінального провадження Вищому антикорупційному суду, тому відсутні підстави для звернення до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду з поданням про вирішення питання про направлення кримінального провадження до іншого суду.

Отже, клопотання захисників Джеваги М.В. та Ощепкової В.І. не підлягають задоволенню.

Крім того, в підготовчому судовому засіданні адвокатом Джевагою М.В. було заявлено клопотання про повернення обвинувального акту прокурору.

У своєму клопотанні захисник посилався на те, що обвинувальний акт не відповідає вимогам КПК України, оскільки: 1) направлений до суду обвинувальний акт щодо особи, якій не повідомлялося про підозру та порушує право на захист; 2) обвинувальний акт містить посилання на докази, які ще не досліджувалися судом, що порушує принцип змагальності сторін; 3) обвинувальний акт не відповідає вимогам ч. 1 ст. 291 КПК України та статусу офіційного документу; 4) обвинувачення є неконкретним, що не дає можливості стороні захисту належним чином підготуватися до обвинувачення; 5) обвинувальний акт підписаний неуповноваженою особою.

Захисники Забарський В.В., Кравченко Я.І., Ощепкова В.І., Скрипка П.А., та обвинувачені ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 підтримали заявлене клопотання, з підстав, зазначених захисником Джевагою М.В. у клопотанні.

Прокурор заперечувала проти клопотання захисника про повернення обвинувального акта і просила у його задоволенні відмовити, у зв`язку з його необґрунтованістю, зазначила, що обвинувальний акт складено у відповідності до вимог кримінального процесуального законодавства, при його затвердженні прокурором дотримані вимоги закону.

Представники потерпілого Сапронова А.Ю. та Шевченко Т.М. просили вирішити клопотання на розсуд суду.

Суд, заслухавши думки учасників судового провадження, дійшов висновку, що клопотання захисника Джеваги М.В. про повернення обвинувального акта прокурору не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Відповідно до ч. 4 ст. 110 КПК України обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування.

Згідно з ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право, у тому числі, повернути прокурору обвинувальний акт, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу.

Вичерпний перелік обов`язкових вимог до змісту та форми обвинувального акту і реєстру матеріалів досудового розслідування визначено ст. 291 КПК України, відповідно до якої обвинувальний акт має містити такі відомості:1) найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер; 2) анкетні відомості кожного обвинуваченого (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); 3) анкетні відомості кожного потерпілого (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); 4) прізвище, ім`я, по батькові та займана посада слідчого, прокурора; 5) виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення; 6) обставини, які обтяжують чи пом`якшують покарання; 7) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням; 7-1) підстави застосування заходів кримінально-правового характеру щодо юридичної особи, які прокурор вважає встановленими; 8) розмір витрат на залучення експерта (у разі проведення експертизи під час досудового розслідування); 9) дату та місце його складення та затвердження.

Обвинувальний акт складається слідчим, після чого затверджується прокурором. Обвинувальний акт може бути складений прокурором, зокрема якщо він не погодиться з обвинувальним актом, що був складений слідчим. Обвинувальний акт підписується слідчим та прокурором, який його затвердив, або лише прокурором, якщо він склав його самостійно.

Інших вимог до обвинувального акта закон не містить.

Як вбачається з обвинувального акту, він містить всі необхідні відомості та реквізити.

Оцінюючи обвинувальний акт з точки зору його відповідності вимогам КПК України під час підготовчого судового засідання, суд не вправі оцінювати процесуальні дії та рішення органу досудового розслідування, в тому числі щодо повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину, оскільки з`ясування таких обставин виходить за межі компетенції суду на стадії підготовчого провадження, такі обставини підлягають дослідженню під час судового розгляду. З огляду на викладене, посилання захисника на те, що до суду направлений обвинувальний акт щодо особи, якій не повідомлялося про підозру, не приймаються судом до уваги.

Щодо доводів захисника про те, що обвинувальний акт містить посилання на докази, які ще не досліджувалися судом, що порушує принцип змагальності сторін, суд зазначає, що наявність в обвинувальному акті посилань на певні докази не є тотожнім їхньому наданню суду та дослідженню, тому такі посилання не можуть порушувати принципу змагальності сторін, передбаченого ст. 22 КПК України, відповідно до якого кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом, сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом. Отже, в цій частині доводи захисника є необґрунтованими.

Зазначений обвинувальний акт складний слідчим та затверджений прокурором, підписаний слідчим та прокурором, який його затвердив, тому посилання захисника на його невідповідність вимогам ч. 1 ст. 291 КПК України не відповідають дійсності. Позиція захисника щодо необхідності скріплення обвинувального акта гербовою печаткою базується на необхідності додержання вимог щодо реквізитів офіційного документу, які містяться у підзаконних нормативно-правових актах, що визначають правила діловодства та документообігу. Такий підхід суперечить ст. 1 КПК України, відповідно до якої порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством, яке складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України. У зв`язку з чим в цій частині доводи захисника також є необґрунтованими.

Щодо неконкретності обвинувачення, суд зазначає, що під формулюванням обвинувачення слід розуміти короткий виклад тексту диспозиції кримінально-правової норми, порушення якої інкримінується особі, фабула обвинувачення виступає фактичною моделлю вчиненого злочину, а юридичне формулювання (формула та формулювання обвинувачення) - це правова модель злочину, вказівка на кримінально-правові норми, порушення яких інкримінується обвинуваченому (постанова ВСУ від 24.11.2016 у справі № 5-328кс16).

У вказаному обвинувальному акті наведені фактичні дані, що в своїй сукупності дають уявлення стосовно кожного з елементів складу кримінального правопорушення, а також можливість зіставити фактичну складову обвинувачення з його юридичною формулою, а правильність логіко-граматичного побудування цих даних не може оцінюватися судом в контексті відповідності обвинувального акта вимогам КПК України. Конкретність та доведеність обвинувачення досліджуються під час судового розгляду та оцінюються судом в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення і не можуть бути предметом оцінки під час підготовчого судового засідання. Тому у цій частині клопотання захисника є необґрунтованим.

Щодо підписання обвинувального акта неуповноваженою особою, суд відзначає, що ч. 4 ст. 291 КПК України містить вичерпний перелік додатків до обвинувального акта, а надання суду інших документів до початку судового розгляду забороняється. Із доданих до обвинувального акта документів не вбачається, що він підписаний неповноваженою особою.

Отже, суд дійшов висновку, що доводи, які викладені стороною захисту в поданому клопотанні не знайшли свого підтвердження, обвинувальний акт відповідає вимогам чинного Кримінального процесуального кодексу України, суттєвих порушень, за яких суд має повернути обвинувальний акт прокурору, судом не встановлено, підстав для його повернення прокурору суд не вбачає, а тому клопотання про повернення обвинувального акта прокурору не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. 314-316 КПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання захисника Джеваги М.В. про повернення кримінального провадження до Комунарського районного суду м. Запоріжжя - відмовити.

У задоволенні клопотання захисника Ощепкової В.І. про повернення кримінального провадження до Комунарського районного суду м. Запоріжжя - відмовити.

У задоволенні клопотання захисника Джеваги М.В. про повернення обвинувального акту прокурору - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали складений 08 листопада 2019 року

Головуючий суддя О.Л. Коліуш

Судді - О.В. Ткаченко

В.М. Дубас