- Presiding judge (HACC AC) : Nykyforov A.S.
- Judge (HACC AC) : Pavlyshyn O.F., Chorna V.V.
- Secretary : Serdiuk Yu.S.
- Prosecutor : Harvanko I.M.
Справа № 991/1415/19
Провадження №11-сс/991/152/19
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 листопада 2019 року м. Київ
Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:
головуючого Никифорова А.С.,
суддів Павлишина О.Ф.,
Чорної В.В.,
за участю секретаря судового засідання Сердюк Ю.С.,
прокурора Гарванка І.М.,
підозрюваного ОСОБА_1 , захисника Дорошенка К.К., Веремійчука К.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційні скарги захисників Дорошенка Костянтина Костянтиновича та Веремійчука Кіма Олександровича, що подані в інтересах підозрюваного ОСОБА_1 , на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 02 листопада 2019 року про застосування щодо підозрюваного ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою по кримінальному провадженню № 52019000000000906 від 11.10.2019, у справі № 991/1415/19 (провадження № 1-кс/991/1898/19), стосовно підозрюваного:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уроженця смт Золочів Золочівського району Харківської області, громадянина України, одруженого, що має на утриманні двох малолітніх дітей, працює на посаді директора ДП «Гутянське лісове господарство», проживає і зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.369 КК України,
ВСТАНОВИЛА:
Зміст оскаржуваного судового рішення
і встановлені судом першої інстанції обставини
Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 02 листопада 2019 року було частково задоволено клопотання старшого детектива Національного бюро Першого відділу детективів Третього підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України Харкевича Юрія Івановича та застосовано щодо підозрюваного ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком 60 (шістдесят) днів - з 30.10.2019 до 28.12.2019, із визначенням застави у розмірі 2 600 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що в грошовому еквіваленті становить 4 994 600 грн. У разі звільнення підозрюваного ОСОБА_1 з-під варти у зв`язку з внесенням застави, його зобов`язано прибувати за кожною вимогою до детектива, прокурора у кримінальному провадженні та суду, залежно від стадії кримінального провадження.
Крім того, вказаною ухвалою на підозрюваного ОСОБА_1 покладено наступні обов`язки:
1. не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає - смт Золочів Харківської області, без дозволу детектива, прокурора, за виключенням виїзду до місця своєї роботи ДП «Гутянське лісове господарство» в смт Гути Богодухівського району Харківської області;
2. повідомляти детектива (слідчого), прокурора про зміну свого місця проживання;
3. утримуватися від спілкування зі свідками у цьому кримінальному провадженні : ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ;
4. здати на зберігання до органу досудового розслідування (детективу у кримінальному провадженні) свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України та в`їзд в Україну;
5. носити електронний засіб контролю.
Строк дії запобіжного заходу у вигляді застави, в разі її внесення, та обов`язків, покладених на підозрюваного в разі його звільнення з-під варти, у зв`язку із внесенням застави, визначений до 28.12.2019 року.
Оскаржувана ухвала слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 02.11.2019 обґрунтована наступним.
ОСОБА_1 було повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 369 КПК України, на підставі зібраних доказів, детальний перелік яких зазначений у клопотанні. Вказаний злочин є тяжким, у зв`язку із чим щодо підозрюваного ОСОБА_1 допускається обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Слідчим суддею Вищого антикорупційного суду встановлено наявність ризиків, передбачених пунктами 1, 2, 4 статті 177 КПК України. Так, наявність ризику переховування ОСОБА_7 від органів досудового розслідування та/або суду підтверджується тим, що підозрюваний має документ для виїзду за кордон, який дотепер не вилучений детективом, він має можливість матеріально себе забезпечувати за рахунок численних активів, часто подорожує за кордон, зокрема, за останній рік декілька разів виїжджав до Туреччини, тому, у разі незастосування запобіжного заходу, ОСОБА_1 може залишити місце постійного проживання під загрозою настання кримінальної відповідальності за підозрою у вчиненні тяжкого злочину та переховуватися від органів досудового розслідування як на території України, так і за кордоном, використовуючи наявні фінансові ресурси. Крім того, ОСОБА_7 проживає у смт Золочів Харківської області, яке знаходиться на відстані 25 км. від кордону Російської Федерації, а Харківська область межує з тимчасово окупованими територіями Донецької та Луганської областей.
Встановлений слідчим суддею наявний ризик знищення, переховування або спотворення речей і документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального провадження обумовлений тим, що у кримінальному проваджені не був встановлений та відшуканий автомобіль «Merсedes», який був залучений для передачі коштів детективу, який підозрюваний може знищити чи сховати.
Ризик перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином підтверджується тим, що під час передачі коштів ОСОБА_4 , ОСОБА_1 залучив іншу особу, яка виконувала його вказівки з приводу їх передачі, а тому перебуваючи на волі, підозрюваний може надавати як вказаній особі, так і іншим особам, вказівки з метою перешкоджання досудовому розслідуванню.
Разом з тим, слідчим суддею вказано, що у судовому засіданні не знайшли свого підтвердження доводи прокурора про існування таких ризиків: незаконний вплив на свідків у цьому кримінальному провадженні, оскільки особи, які є свідками у іншому кримінальному провадженні за № 52019000000000105 від 06.02.2019, чи не встановлені і не викликані органом досудового розслідування для дачі показань, не є свідками у цьому кримінальному провадженні в розумінні КПК України; ризик вчинення іншого кримінального правопорушення, оскільки прокурор не надав підтвердження тому, що ОСОБА_1 є підозрюваним або обвинуваченим у іншому кримінальному провадженні, що б могло вказувати на те, що він може вчинити інший злочин.
Слідчим суддею враховано норми законодавства, на які посилались сторони, тяжкість злочину, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_1 , відомості про його майновий стан, вік підозрюваного, стан здоров`я, відсутність судимості, наявність постійного місця роботи, сімейний стан, наявність на утриманні дітей, наявність міцних соціальних зв`язків.
Виходячи з вищевикладеного, слідчим суддею Вищого антикорупційного суду було встановлено, що більш м`які запобіжні заходи, передбачені статтею 176 КПК України, аніж запобіжний захід у виді тримання під вартою, не забезпечать виконання підозрюваним процесуальних обов`язків та не гарантують можливості запобігти ризикам, зазначеним у частині 1 статті 177 КПК України. Крім того, слідчим суддею визначено ОСОБА_1 заставу у розмірі 2 600 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що в грошовому виразі становить 4 994 600 грн., після внесення якої підозрюваний звільняється з під варти, із покладенням вказаних вище обов`язків.
Вимоги апеляційної скарги
і узагальнені доводи особи, яка її подала
Не погодившись з ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 02.11.2019, захисником Дорошенком К.К. 07.11.2019 було подано апеляційну скаргу. Захисником Веремійчуком К.О. також було подано апеляційну скаргу, отриману Апеляційною палатою Вищого антикорупційного суду 11.11.2019 (з урахуванням доповнень від 13.11.2019).
Так, захисники посилались на те, що детективом Національного антикорупційного бюро України стосовно ОСОБА_1 здійснено провокацію підкупу; затримання ОСОБА_1 є незаконним, а оформлення такого затримання здійснено із порушеннями кримінального процесуального закону; порушено право на захист, оскільки обмежувалось право ОСОБА_1 на спілкування із своїми захисниками; порушувалось право їх підзахисного на отримання медичної допомоги; підозра стосовно ОСОБА_1 є необґрунтованою; слідчим суддею Вищого антикорупційного суду під час обрання ОСОБА_1 запобіжного заходу не взято до уваги аргументи сторони захисту, відсутність ризиків та обрано найбільш обтяжливий запобіжний захід із встановленням завідомо непомірної суми застави. Крім того, адвокат Веремійчук К.О. вказав, що зазначена вище ухвала слідчого судді підлягає скасуванню у зв`язку із невідповідністю висновків суду викладеним у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження. Тому, адвокати Дорошенко К.К. та Веремійчук К.О. прохали скасувати ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 02 листопада 2019 року (справа №991/1415/19, провадження №1-кс/991/1898/19) та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання старшого детектива Національного бюро Першого відділу детективів Третього підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України Харкевича Юрія Івановича.
Обґрунтовуючи вимоги про скасування ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 02.11.2019, захисники наводили наступні доводи.
Так, захисники вказали, що без втручання детективів Національного антикорупційного бюро України у хід розвитку подій, злочин, у якому підозрюється ОСОБА_1 , не був би вчинений. У зв`язку із цим, докази, які були здобуті внаслідок такого підбурення, є недопустимими у значенні ст. 87 КПК України і на них не може ґрунтуватися повідомлення про підозру.
Виходячи із фактичних обставин, у діяннях ОСОБА_1 відсутній склад злочину, оскільки версія слідства будується на припущеннях, здогадках та не підтверджених доказами міркуваннях щодо його участі у вчиненні злочину.
Затримання ОСОБА_1 здійснено без належної на те ухвали слідчого судді, а слідчим суддею не було розглянуто по суті скаргу на його незаконне затримання. Протокол про затримання ОСОБА_1 було складено лише через 7 годин після фактичного затримання останнього, чим порушено вимоги ч. 5 ст. 208 та ч. 1 ст. 106 КПК України.
Крім того, старшим детективом Національного антикорупційного бюро України Нєдовим Р.С., за переконанням адвоката Веремійчука К.О., грубо порушено право на захист, оскільки перше побачення останнього зі своїми захисниками було здійснено лише через 9 годин після його фактичного затримання та порушено право на отримання медичної допомоги.
Ризики щодо ОСОБА_1 є необґрунтованими, оскільки: останній неодноразово перебував за кордоном та кожного разу повертався, а детективом чи прокурором не надано жодного доказу того, що він планує переховуватися; тяжкість покарання за вчинення злочину, у вчиненні якого
підозрюють ОСОБА_1 , сама по собі не може виключати можливість призначення більш м`якого запобіжного заходу; розшукуваний автомобіль «Merсedes», який за версією досудового розслідування використовувався під час передачі коштів, не має значення для кримінального провадження.
Сума застави є завідомо непомірною, оскільки доходи ОСОБА_1 та його заощадження є очевидно недостатніми для внесення застави у сумі 4 994 600 грн., з урахуванням того, що навіть у разі реалізації усього майна, належного останньому, її не можливо покрити.
Слідчим суддею Вищого антикорупційного суду не враховано особисті якості підозрюваного ОСОБА_1 , такі як особа не притягувалась ані до кримінальної, ані до адміністративної відповідальності; одружений, має двох малолітніх дітей, які перебувають на його утриманні; має постійне місце роботи, за яких характеризується позитивно; наявність міцних соціальних зв`язків.
Позиції учасників судового провадження
Захисники Дорошенко К.К. та Веремійчук К.О. у судовому засіданні підтримали доводи, викладені в їх апеляційних скаргах, прохали скаргу задовольнити. Додатково вказали, що їх підзахисному важко користуватися своїм правом на захист, оскільки кожного разу йому необхідно отримувати дозвіл детектива на виїзд до м. Києва, де працюють адвокати. Оскільки з вини детектива ОСОБА_1 не мав можливість своєчасно отримати дозвіл на виїзд до міста Києва, захисники вимушені надавати правову допомогу за місцем його мешкання у Харківській області, враховуючи щільний робочий графік захисників, виключно у вихідні дні. Крім того, детективи вимагали здати паспорт для виїзду за кордон. Паспорт громадянина України не входить до цього переліку, тому його утримання є незаконним і паспорт слід повернути. У зв`язку з відсутністю у ОСОБА_1 паспорта громадянина України, він позбавлений можливості користуватися послугами залізничного та авіа транспорту. Зазначили, що відповідно до протоколу приймання на зберігання від 07.11.2019 паспорт громадянина України був переданий захисником ОСОБА_1 на зберігання нібито добровільно, однак насправді він був переданий під тиском детектива. Також, захисниками вказано, що носіння електронного засобу контролю ОСОБА_1 є не обґрунтованим.
Крім того, захисники вказали, що на усе майно ОСОБА_1 накладено арешт, тому він не може це майно використовувати для переховування та не міг за його рахунок сплатити заставу.
Присутній у судовому засіданні підозрюваний ОСОБА_1 апеляційну скаргу підтримав, наполягав на незаконності обраного йому запобіжного заходу. Вказав, що електронний засіб контролю, вдягнений на нього, постійно спрацьовує, тому прохав скасувати застосування до нього електронного засобу контролю, зобов`язувався виконувати усі інші покладні на нього обов`язки.
Прокурор наполягав на необґрунтованості апеляційних скарг, просив залишити їх без задоволення, а оскаржувану ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 02.11.2019 без змін. Вказав, що на даному етапі досудового розслідування кримінального провадження суду не можливо надати усі докази у справі, однак наявні матеріали кримінального провадження вказують на обґрунтованість висунутої підозри. Доводи сторони захисту щодо протоколів НСРД прокурор вважає вирваними із контексту. Тому, прокурор пояснив, що слідчим суддею Вищого антикорупційного суду повно та всебічно досліджено наявність обґрунтованої підозри, яка висунута ОСОБА_1 , існування ризиків у вигляді можливого переховування підозрюваного від органу досудового розслідування; знищення, переховування або спотворення речей і документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального провадження; перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином. Так, наявність у ОСОБА_1 майна, на думку прокурора, свідчить лише про його майновий стан, а не про неможливість переховуватися. Вказаний автомобіль «Merсedes», який розшукується, міг бути визнаний речовим доказом, проте, його місцезнаходження на даний час не встановлено. Крім того, ОСОБА_1 може залучити інших осіб для вчинення злочину, як і вже ймовірно ним було вчинено під час передання неправомірної вигоди. Порушення права на захист або на отримання медичної допомоги не було, оскільки було залучено захисників із безкоштовної правової допомоги та викликано лікарів, які оглянули ОСОБА_1 Всі ці обставини були належним чином відображені у протоколі. Прокурор також звернув увагу на той факт, що задля отримання правової допомоги не
існує жодних перешкод. Він особисто не заперечує проти надання дозволу на виїзд ОСОБА_1 до міста Києва для зустрічі із захисниками, однак сторона захисту до нього із таким проханням не зверталась. А тому у випадку відповідного звернення він надасть таку згоду. Наголосив, що паспорт громадянина України надає можливість виїжджати за кордон, тому його повернення може сприяти переховуванню ОСОБА_1 за кордоном.
Мотиви суду
Заслухавши доповідь головуючого, доводи учасників судового провадження та обговоривши їх, дослідивши матеріали апеляційного провадження, Суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
Кримінальним процесуальним кодексом України не визначено поняття обґрунтованої підозри, тому Суд, в силу вимог ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», керується практикою Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права. Так, відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, обґрунтована підозра є нижчим стандартом доведення, ніж переконання поза розумним сумнівом, та вимагає меншої ваги доказів, ніж для ухвалення обвинувального вироку. Однак таке переконання суду має бути засновано на об`єктивних фактах. Європейський Суд визначає, що «розумна підозра передбачає існування фактів або інформації, які повинні задовольнити об`єктивного спостерігача в тому, що особа, щодо якої розглядається питання, вчинила злочин. Те, що позначено словом "обґрунтована", залежатиме від усіх обставин» (справа «Фокс, Кемпбел і Хартлі проти Сполученого Королівства», 30 August 1990, § 32).
Так, 31 жовтня 2019 року ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369 КК України, яке виразилось у пропозиції службовій особі, яка займає відповідальне становище, надати неправомірну вигоду у сумі 100 000 доларів США та наданні такої вигоди за вчинення службовою особою в інтересах того, хто пропонує та надає таку вигоду, в інтересах третьої особи дій з використанням наданого їй службового становища. Суд погоджується із доводами слідчого судді, що на час розгляду клопотання наявні достатні докази, які об`єктивно підтверджують, що існують факти та інформація, які переконують у тому, що ОСОБА_1 міг вчинити зазначений злочин. Зокрема протокол огляду (том 1 а.с. 67-82), протокол огляду місця події (том 1 а.с. 39-42), протокол за результатом проведення негласної слідчої дії (том 1 а.с. 209-217).
Посилання захисників на наявність провокації з боку органу досудового розслідування на цьому етапі спростовується протоколами негласних слідчих дій, відповідно до яких можна дійти висновку про наявність у ОСОБА_1 реальної мети надати детективу ОСОБА_4 неправомірну вигоду за вчинення ним певних дій в інтересах підозрюваного з використанням наданого службового становища. Питання щодо належності, допустимості та достовірності доказів, які обґрунтовують підозру та існування провокації, можуть бути предметом судового розгляду у випадку розгляду справи судом. На даному етапі колегія суддів має лише встановити доведеність того, що підозрюваний міг вчинити кримінальне правопорушення і є підстави для здійснення подальшого досудового розслідування, яке не обов`язково має закінчитись складанням обвинувального акту.
З огляду на наведене, колегія суду, перевіряючи обґрунтованість підозри, дійшла до висновку, що підозра, про вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369 КК України, є обґрунтованою тією мірою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення. Вказане було належно встановлено слідчим суддею Вищого антикорупційного суду при постановленні ухвали про застосування до ОСОБА_1 запобіжного заходу.
Суд досить критично ставиться до посилань захисників на незаконність затримання ОСОБА_1 , складання протоколу затримання та вручення пам`ятки про процесуальні права підозрюваного, які були складені через 7 годин після затримання, та на порушення права на захист, з огляду на наступне. Слідчим суддею в оскаржуваній ухвалі надано належну оцінку зазначеним обставинам та не підтверджено порушення прав ОСОБА_1 . Так, не встановлено порушення принципу «негайності» в разі затримання ОСОБА_1 , враховуючи тривалість його доставки з місця затримання до приміщення НАБУ у м. Києві, що зайняло 7 годин, після чого йому було негайно забезпечено право на захисника та вручена пам`ятка про його процесуальні права, а також складено протокол про затримання.
Відповідно до вимог ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Суд вважає, що слідчим суддею Вищого антикорупційного суду у достатній мірі враховані наявні ризики у вигляді можливого знищення, сховання або спотворення речей та документів, що мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення та можливе перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином. Так, слідчим суддею було враховано, що досі не встановлений і не відшуканий транспортний засіб - автомобіль марки «Merсedes», що був залучений для передачі коштів детективу, який підозрюваний може знищити чи сховати. Також слідчим суддею обґрунтовано враховано можливість надання ОСОБА_1 вказівок тій особі, яка була ним залучена для передачі коштів ОСОБА_4 , з метою перешкоджання досудовому розслідуванню.
Однак під час апеляційного розгляду Судом встановлено наявність ризику, передбаченого ч. 5 ст. 177 КПК України. Так, злочин, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_1 , був вчинений ним з метою надання неправомірної вигоди детективу для закриття останнім іншого кримінального провадження щодо службових осіб державного підприємства, яке очолює ОСОБА_1 . В протоколах негласних слідчих дій ОСОБА_1 повідомляє про свої неформальні зв`язки із представниками правоохоронних органів і прокуратури та про вчинення такими особами на його користь певних дій в обмін на неправомірну вигоду. Зазначені обставини можуть свідчити про схильність ОСОБА_1 до надання ним неправомірної вигоди посадовим особам. А тому, колегія суддів вважає доведеним наявний ризик, на який посилався детектив у клопотанні про обрання запобіжного заходу, - можливе вчинення ОСОБА_1 іншого кримінального правопорушення.
Одночасно із цим Суд не вважає доведеним існування ризику у вигляді можливого переховування підозрюваного від органу досудового розслідування чи суду, який був встановлений ухвалою слідчого судді.
З моменту повідомлення про підозру ОСОБА_1 не вчинив дій, які б могли свідчити про його намір переховуватись, прокурором не наведені під час розгляду справи випадки ухилення підозрюваного від явки до детектива. ОСОБА_1 був присутнім у судових засіданнях під час розгляду клопотання детектива про застосування запобіжного заходу та при його апеляційному перегляді. Мешкання підозрюваного у с.м.т. Золочіві Харківської області, що за 25 км від кордону із Російською Федерацію та межування Харківської області із тимчасово окупованими територіями Донецької та Луганської областей не може свідчити про намір підозрюваного залишити територію України з метою уникнення кримінальної відповідальності. Окрім того, детективом вилучений закордонний паспорт підозрюваного, що нівелює можливість його виїзду за кордон.
Разом з цим Суд звертає увагу, що вилучення у особи паспорта громадянина України заборонено, крім випадків, передбачених законодавством (п. 23 Постанови Верховної Ради
України «Про затвердження положень про паспорт громадянина України та про паспорт громадянина України для виїзду за кордон»). ОСОБА_1 не є особою, яка взята під варту або засуджена до позбавлення волі, тому Суд констатує, що таке вилучення перешкоджає реалізовувати ОСОБА_1 свої права, зокрема, посвідчувати його особу та підтверджувати громадянство, укладати цивільно-правові угоди, здійснювати банківські операції, пересуватись залізничним та авіа транспортом на території України. Однак, оскільки таке питання не було предметом розгляду слідчого судді та не вирішено оскаржуваною ухвалою, тому Суд не може вирішувати його під час апеляційного розгляду.
Суд вважає непереконливими доводи захисників щодо порушення з боку сторони обвинувачення права на захист їх підзахисного через необхідність кожного разу отримувати ОСОБА_1 дозвіл на виїзд до м. Києва з метою спілкування із ними. Колегія суддів враховує пояснення прокурора, надані у судовому засіданні, в яких він зазначив, що ним не було відмовлено ОСОБА_1 у виїзді до м. Києва з метою спілкування із захисниками. Особа є вільною у виборі захисника, незалежно від адреси робочого місця останнього. Суд враховує позицію прокурора щодо відсутності перешкод з боку сторони обвинувачення у спілкуванні підозрюваного із захисниками. А тому зазначений аргумент захисників суд вважає таким, що не знайшов свого підтвердження у судовому засіданні.
Зі змісту статті 182 КПК України вбачається, що застава є безстроковим запобіжним заходом. Оскільки предметом апеляційного розгляду є апеляційні скарги захисників, а прокурор не скористався правом на оскарження ухвали слідчого судді в частині строку дії застосованого запобіжного заходу у вигляді застави, у даному випадку Суд керується принципом перегляду судового рішення в межах апеляційної скарги та лише констатує, що слідчим суддею Вищого антикорупційного суду помилково визначений строк дії обраного запобіжного заходу у вигляді застави до 28 грудня 2019 року, оскільки такий строк може стосуватись лише дії обов`язків, покладених на підозрюваного.
Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура (стаття 2 КПК України).
Слідчий суддя, суд зобов`язаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе: наявності обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявності достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатності застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні (частини перша, друга статті 194 Кодексу).
Суд зауважує, що слідчим суддею Вищого антикорупційного суду належним чином враховані обставини, що характеризують особу підозрюваного, тяжкість злочину, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_1 , відомості про його майновий стан, вік підозрюваного, стан здоров`я, відсутність судимості, наявність постійного місця роботи, сімейний стан, наявність на утриманні дітей, наявність міцних соціальних зв`язків. Вищенаведені обставини були в достатній мірі враховані слідчим суддею Вищого антикорупційного суду під час розгляду клопотання та при вирішенні питання про застосування до підозрюваного запобіжного заходу вірно враховано те, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти доведеним під час розгляду ризикам та не забезпечать належної процесуальної поведінки підозрюваного, а застосування тримання під вартою із можливістю внесення застави, яка була внесена у сумі 4 994 600 грн, із застосуванням електронного засобу контролю, є саме таким запобіжним заходом, який може забезпечити належну поведінку та виконання підозрюваним процесуальних обов`язків, при цьому не порушуючи його право на працю, з можливістю підтримувати життєдіяльність підозрюваного та членів його родини.
З урахуванням наведеного, враховуючи фактичні обставини кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_1 , беручи до уваги його особу, Суд погоджується із рішенням слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 02.11.2019 щодо обраного підозрюваному ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та залишення апеляційних скарг захисників Дорошенка Костянтина Костянтиновича та Веремійчука Кіма Олександровича без задоволення.
Керуючись статтями 132, 176, 177, 182, 183, 376, 404, 405, 407, 418, 532 КПК України, колегія суддів -
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційні скарги захисників Дорошенка Костянтина Костянтиновича та Веремійчука Кіма Олександровича, що подані в інтересах підозрюваного ОСОБА_1 , на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 02 листопада 2019 року про застосування щодо підозрюваного ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді тримання під вартою - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 02 листопада 2019 року про застосування щодо підозрюваного ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, у справі № 991/1415/19 (провадження № 1-кс/991/1898/19) - залишити без змін,
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий: А.С. Никифоров
Судді: О. Ф. Павлишин
В.В. Чорна