Document No. 86073043

Справа № 760/20466/18

Провадження1-кп/991/129/19

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

27 листопада 2019 року м.Київ

Вищий антикорупційний суд колегією суддів у складі:

головуючого судді Кравчука О.О.,

суддів: Гавриленко Т.Г., Сікори К.О.

секретар судового засідання Мітніцька О.В.

за участю:

прокурора: Касьяна А.О.

захисників: Дульського О.Л., Пархети А.А., Шепіля С.В.

обвинувачених: ОСОБА_1 , ОСОБА_2

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду у м. Києві клопотання захисників обвинуваченого ОСОБА_1 адвокатів Дульського О.Л., Пархети А.А. та клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_2 адвоката Шепіля С.В. про повернення обвинувального акта прокурору у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 23 листопада 2017 року за № 52017000000000824, за обвинуваченням:

ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Дружківка Донецької області, фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України,

ОСОБА_2 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Краматорськ Донецької області, фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , у вчиненні злочину, передбаченого частинами 4, 5 ст. 27, ч. 3 ст. 368 КК України,

ВСТАНОВИВ:

1. Клопотання учасників кримінального провадження

1.1. У підготовчому судовому засіданні захисниками обвинуваченого ОСОБА_1 адвокатами Дульським О.Л. та Пархетою А.А. було подане письмове клопотання про повернення обвинувального акта прокурору, яке було оголошено адвокатом Дульським О.Л. під час судового засідання.

Зокрема, у клопотанні захисники просять постановити ухвалу про повернення прокурору обвинувального акта у кримінальному провадженні № 52017000000000824.

Своє клопотання захисники обґрунтовують тим, що обвинувальний акт складено з численними порушеннями вимог Кримінального процесуального кодексу України, що унеможливлює всебічний, повний та об`єктивний судовий розгляд.

Необхідність повернення обвинувального акта прокурору обґрунтовується захисниками наступними доводами:

- в обвинувальному акті відсутні відомості про потерпілих у кримінальному провадженні. На думку захисників обвинуваченого ОСОБА_1 адвокатів Дульського О.Л. та Пархети А.А., у цьому кримінальному провадженні є особи, які набули процесуального статусу «потерпілий». Зокрема, захисники вказують на те, що 22.11.2017 ОСОБА_3 звернувся до Управління захисту економіки в Донецькій області із заявою щодо ознак вчинення кримінального правопорушення за фактом вимагання адвокатом ОСОБА_2 неправомірної вигоди у сумі 5000 грн, на підставі якої 23.11.2017 Національним антикорупційним бюро України було розпочато кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі ЄРДР) за № 52017000000000824.

Окрім того, 30.11.2017 ОСОБА_4 звернувся до Управління захисту економіки в Донецькій області із заявою щодо ознак вчинення кримінального правопорушення за фактом вимагання адвокатом ОСОБА_2 неправомірної вигоди у сумі 8000 грн, на підставі якої, 23.11.2017 Національним антикорупційним бюро України було розпочато кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 52017000000000824.

Захисники стверджували, що права та обов`язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого, та наполягали на тому, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 набули процесуального статусу потерпілих у кримінальному провадженні № 52017000000000824, а тому незазначення в обвинувальному акті відомостей про потерпілих є безумовною перешкодою для прийняття рішення, передбаченого п. 5 ч. 2 ст. 314 КПК України;

- обвинувальний акт не містить викладу фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими. Захисники наголошували, що підтвердження та обґрунтування фактичності даних органу досудового розслідування та висновків сторони обвинувачення, викладених в обвинувальному акті, має зазначатись з посиланням на докази, які мають бути зазначені саме в обвинувальному акті, а не просто перераховані в реєстрі матеріалів досудового розслідування. Таким чином, на думку захисників, дані, які зазначені в обвинувальному акті, не є фактичними, а є припущеннями та домислами, що є порушенням ст. 63 Конституції України, ст. 17 КПК України та п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України;

- обвинувальний акт не містить формулювання обвинувачення. З точки зору захисників, в обвинувальному акті в «формулюванні обвинувачення» як ОСОБА_1 , так і ОСОБА_2 продубльовано фактичні обставини кримінального правопорушення, вказані на початку обвинувального акта, за таких обставин формулювання обвинувачення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 теж ідентичне одне одному та містить описово-розповідний характер. Відсутність в обвинувальному акті належного формулювання обвинувачення унеможливлює якісний і повний захист особи, і, як наслідок, є підставою для повернення обвинувального акта прокурору, оскільки на підставі такого обвинувального акта неможливо провести судовий розгляд справи;

- ОСОБА_1 фактично не здійснено повідомлення про підозру з дотриманням вимог та у спосіб, визначений КПК України. Захисники наголошували, що повідомлення про підозру ОСОБА_1 було вручено неуповноваженою на те особою, а тому останній не має процесуального статусу підозрюваного.

Разом із тим, як додаток до свого клопотання захисниками було подано скаргу на незаконне процесуальне рішення «Обвинувальний акт», прийняте начальником шостого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Козачиною С.С. Зміст скарги полягав у тому, що оскільки ОСОБА_1 не набув статусу підозрюваного у згаданому кримінальному провадженні, це унеможливило і висунення йому обвинувачення в кінцевому процесуальному рішенні «Обвинувальний акт» та передання його до суду.

1.2. У підготовчому судовому засіданні захисником обвинуваченого ОСОБА_2 адвокатом Шепілем С.В. було заявлено усне клопотання про повернення обвинувального акта прокурору.

Своє клопотання захисник Шепіль С.В. мотивує тим, що обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 52017000000000824 не відповідає вимогам чинного законодавства.

Необхідність повернення обвинувального акта прокурору обґрунтовується захисником наступними доводами:

- обвинувальний акт не відповідає вимогам законодавства, а саме п. 3 ч. 2 ст. 291 КПК України, оскільки в тексті обвинувального акта відсутні відомості про потерпілих у даному кримінальному провадженні, якими, на думу захисника Шепіля С.В., є особи, які звернулись із заявами про вчинення відносно них кримінальних правопорушень, а саме ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які мали набути цей статус під час досудового розслідування;

- формулювання обвинувачення відносно ОСОБА_2 , викладене в обвинувальному акті, є ідентичним формулюванню обвинувачення відносно ОСОБА_1 , чого відповідно до закону бути не може;

- на думку захисника, ОСОБА_2 не вручено повідомлення про підозру та повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри у процесуальний спосіб та він не набув процесуального статусу підозрюваного у даному кримінальному провадженні. Оскільки ОСОБА_2 є адвокатом, відносно нього мав застосовуватись особливий порядок здійснення досудового розслідування, в тому числі повідомлення про підозру повинно було складатись та вручатись спеціально уповноваженою на те особою, а саме Генеральним прокурором України, його заступником, керівником відповідної регіональної прокуратури. В цьому ж випадку повідомлення про підозру та повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри ОСОБА_2 було складено заступником генерального прокурора України, а вручалось начальником шостого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Козачиною С.С.

2. Позиції учасників кримінального провадження

2.1. Думки учасників щодо клопотання захисників обвинуваченого ОСОБА_1 адвокатів Дульського О.Л. та Пархети А.А. про повернення обвинувального акта прокурору.

Прокурор проти задоволення згаданого клопотання заперечував, вважав його безпідставним. Свої заперечення щодо заявленого клопотання прокурор мотивував тим, що в обґрунтування свого клопотання захисниками було покладено матеріали, які під час підготовчого судового засідання не досліджувались, та суд позбавлений можливості перевірити відповідні доводи захисника.

Щодо незазначення у тексті обвинувального акта відомостей про потерпілих, прокурор повідомив, що адвокати посилаються на матеріали, які суд на стадії підготовчого судового засідання не може досліджувати та перевіряти, а він, відповідно до положень ст. 291 КПК України позбавлений можливості надавати суду будь-які документи для спростування тверджень захисника. Разом із тим, відповідно до чинного законодавства, визнання чи не визнання особи потерпілим є виключними дискреційними повноваженнями прокурора у кримінальному провадженні. Водночас рішення про визнання будь-яких осіб потерпілими у даному кримінальному провадженні не приймалося, та матеріали досудового розслідування не містять про це жодних відомостей. Оскільки на переконання слідчого та прокурора підстав, передбачених ст. 55 КПК України, для визнання зазначених захисником осіб потерпілими немає, дані особи мають статус заявників. Стаття 368 КК України, яка інкримінується обвинуваченим ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , має формальний склад злочину та не передбачає настання матеріальної шкоди та заподіяння збитків.

Щодо думки захисника про відсутність у тексті обвинувального акта посилання на конкретні докази, то це прямо заборонено ст. 291 КПК України.

В частині тверджень щодо однаковості тексту формулювання обвинувачення як для ОСОБА_1 , так і для ОСОБА_2 , то так, дійсно текст є однаковим, оскільки вказаним особам інкримінується вчинення одного злочину у співучасті, та пособник відповідає за діяння, у вчиненні якого він сприяв виконавцю, а тому діяння є спільним для обох осіб.

Щодо порядку вручення повідомлення про підозру, то на думку прокурора, на стадії підготовчого судового засідання суд позбавлений можливості перевірити порядок здійснення повідомлення про підозру, оскільки для цього необхідно досліджувати ряд процесуальних документів, що стадія підготовчого судового засідання не передбачає. Прокурор зазначив, що твердження захисника про те, що особи не набули статусу підозрюваного, не відповідає дійсності. Так, ОСОБА_1 був затриманий у порядку ст. 208 КПК України, та відповідно до положень КПК України статус підозрюваного виникає в особи також і з моменту її затримання. У подальшому ОСОБА_1 було здійснено повідомлення про підозру у порядку ст. 278 КПК України, яка передбачає, що повідомлення про підозру може бути вручено в порядку вручення повідомлень. А тому повідомлення про підозру ОСОБА_1 було здійснено належним чином, але доказів цього на даній стадії судового розгляду прокурор надати не може.

Щодо несформульованості обвинувачення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , на думку прокурора, ці твердження не відповідають дійсності, оскільки обвинувачення відносно ОСОБА_1 сформульовано в обвинувальному акті починаючи з 9 аркуша та закінчуючи 15 аркушем, де описано час, місце та спосіб вчинення злочину, юридична кваліфікація діяння; обвинувачення відносно ОСОБА_5 сформульовано в обвинувальному акті починаючи з 15 аркуша та закінчуючи 22 аркушем, воно є детальним та в повній мірі відповідає законодавству та надає обвинуваченим можливість здійснювати свій захист. Виходячи із вказаного, підстав, передбачених ст. 291 КПК України для повернення обвинувального акта, на думку прокурора, немає.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_1 адвокат Пархета А.А., висловлюючи свою думку, зазначив, що заявлене клопотання є спільною позицією захисту обвинуваченого ОСОБА_1 , та вказав наступне:

- обвинувачення ОСОБА_1 висунуте в спосіб, не визначений законом, оскільки повідомлення про підозру здійснено не було;

- в обвинувальному акті не сформульовано обвинувачення, оскільки фактичні обставини та формулювання обвинувачення - це різні речі, та вони не можуть бути ідентичними для двох осіб, які займали різні посади та вчиняли різні дії;

- реєстр матеріалів досудового розслідування не відповідає вимогам КПК України, оскільки у ньому відсутні будь-які відомості про складення обвинувального акта;

- обвинувальний акт не містить відомостей про потерпілих у цьому кримінальному провадженні, що позбавляє їх можливості висловлювати свої думки та захищати свої права. Просив клопотання задовольнити.

Обвинувачений ОСОБА_1 підтримав думки своїх захисників.

Обвинувачений ОСОБА_2 та його захисник адвокат Шепіль С.В. підтримали заявлене адвокатами Дульським О.Л. та Пархетою А.А. клопотання.

2.2. Думки учасників щодо клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_2 адвоката Шепіля С.В. про повернення обвинувального акта прокурору.

Прокурор проти заявленого клопотання заперечував, вважав його безпідставним.

Обвинувачений ОСОБА_1 та його захисники адвокати Дульський О.Л. та Пархета А.А. проти задоволення згаданого клопотання не заперечували.

Обвинувачений ОСОБА_2 підтримав позицію свого захисника.

3. Мотиви та оцінки суду

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України, суд має право повернути обвинувальний акт прокурору, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу. Таким чином, вказаною правовою нормою визначено виключну підставу для повернення обвинувального акта прокурору - невідповідність обвинувального акта вимогам закону.

Суд, заслухавши заявлені клопотання та думки учасників провадження, дослідивши обвинувальний акт із додатками, дійшов висновку щодо відсутності підстав для задоволення письмового клопотання захисників обвинуваченого ОСОБА_1 адвокатів Дульського О.Л. та Пархети А.А., а також усного клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_2 адвоката Шепіля С.В. про повернення обвинувального акта прокурору з таких підстав:

3.1. Щодо доводів сторони захисту про відсутність в обвинувальному акті відомостей про потерпілих.

Згідно з ч. 1 ст. 55 КПК України, потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди.

Із системного аналізу положень ст. 55 КПК України випливає, що права та обов`язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження у якості потерпілого. Однак, за відсутності спричинення особі, яка є заявником, моральної, фізичної або майнової шкоди, вказана особа визнаватись потерпілим не може. При визначенні шкоди як підстави для визнання особи потерпілим необхідно виходити з того, що шкода від кримінального правопорушення має бути спричинена безпосередньо цій особі.

Відомостей про завдання шкоди фізичним особам ОСОБА_3 та ОСОБА_4 суду не надано, відповідні особи не зверталися до суду щодо визнання їх потерпілими.

Окрім того суд враховує надані захисником Шепілем С.В. копії заяв про згоду відповідних осіб на конфіденційне співробітництво.

Суд звертає увагу також на те, що обвинуваченим ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , відповідно до обвинувального акта, не інкримінується вчинення злочину шляхом вимагання. Відповідно ж до усталеної судової практики (постанова Верховного Суду України №5-124кс15 від 21.01.2016 р.) ознака вимагання відсутня у випадках, коли інкримінується одержання неправомірної вигоди за непритягнення до юридичної відповідальності (що по суті є незаконним інтересом особи, яка надає неправомірну вигоду).

Зважаючи на наведене, підстав для визнання відповідних осіб потерпілими або необхідності наведення відомостей про них в обвинувальному акті в якості потерпілих, суд не вбачає.

Окрім того, суд зауважує, що потерпілий як потенційний учасник кримінального провадження відповідно до п. 19 ч. 1 ст. 3 Кримінального процесуального кодексу України, належить до сторони обвинувачення, і тому його відсутність у кримінальному провадженні не порушує прав обвинувачених на захист. Зокрема, сторона захисту не позбавлена права в установленому порядку заявляти клопотання про виклик відповідних осіб до суду для допиту в якості свідків.

3.2. Щодо доводів сторони захисту про відсутність в обвинувальному акті викладу фактичних обставин та формулювання обвинувачення, а також щодо здійснення повідомлення про підозру неуповноваженою особою.

Відповідно до вимог пункту 3 частини третьої статті 314 Кримінального процесуального кодексу України, у підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт прокурору, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу.

Як убачається зі змісту пункту 5 частини другої статті 291 Кримінального процесуального кодексу України, обвинувальний акт має містити виклад фактичних обставин, правову кваліфікацію кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими.

Таким чином, формулювання обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення прокурор викладає в обвинувальному акті в такому виді, в якому вважає його встановленим. Формулювання обвинувачення викладено в обвинувальному акті, що розглядається, так, як це вважав за необхідне прокурор та сформульоване прокурором відносно обвинуваченого ОСОБА_1 на аркушах 9-15, а відносно обвинуваченого ОСОБА_2 на аркушах 15-22.

Питання про узгодженість викладення матеріалу в обвинувальному акті, власне фактичних обставин справи, а також про узгодженість викладених фактичних обставин справи з формулюванням обвинувачення та з правовою кваліфікацію кримінального правопорушення, як і конкретизація правової кваліфікації кримінального правопорушення, в тому числі щодо однаковості чи неоднаковості формулювання обвинувачення чи викладу фактичних обставин для різних обвинувачених, не може бути предметом розгляду у підготовчому судовому засіданні, оскільки на цій стадії судового провадження суд не вправі вдаватися до оцінки вказаних обставин.

Відповідно до вимог частини третьої статті 314 Кримінального процесуального кодексу України, на стадії підготовчого судового засідання суд має встановити, чи відповідає по формі обвинувальний акт вимогам Кримінального процесуального кодексу України, зокрема його статті 291. Повернення ж обвинувального акта може мати місце, коли обвинувальний акт не відповідає вимогам КПК. Самі обставини, викладені в обвинувальному акті, формулювання обвинувачення та правова кваліфікація кримінального правопорушення, тобто суть обвинувального акта, а також питання щодо наявності в іншої особи процесуальних прав для вручення підозри, не є предметом розгляду в підготовчому судовому засіданні.

З наведених міркувань судом відхиляється також і скарга захисників обвинуваченого ОСОБА_1 адвокатів Дульського О.Л. та Пархети А.А. на незаконне процесуальне рішення «Обвинувальний акт», прийняте начальником шостого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Козачиною С.С., що подана з посиланням на те, що ОСОБА_1 не набув статусу підозрюваного у згаданому кримінальному провадженні.

Таким чином, колегія суддів вважає, що обвинувальний акт у даному кримінальному провадженні в цілому складений у відповідності до вимог Кримінального процесуального кодексу України, зокрема статті 291 КПК України, а саме: в ньому міститься виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правова кваліфікація кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення. Отже, доводи, на які посилаються захисники в своїх клопотаннях, не є такими, які свідчать про такі порушення Кримінального процесуального кодексу України, що перешкоджають призначенню справи до судового розгляду.

3.3. Що стосується твердження сторони захисту про невнесення всіх необхідних відомостей в реєстр матеріалів досудового розслідування, то хоча суд і вважає, що вказаний документ має містити всі дані, які вказані в ч. 2 ст. 109 КПК України без винятку, проте, неповнота такого реєстру, за умови долучення його до обвинувального акта, також не свідчить про наявність підстав для прийняття рішення, передбаченого п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України та може бути з`ясована в ході судового розгляду кримінального провадження. А незазначення в реєстрі матеріалів досудового розслідування, який відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 291 КПК України долучений до обвинувального акта, такого процесуального рішення як складання обвинувального акта, на думку суду, не може бути підставою для повернення обвинувального акта прокурору, оскільки жодним чином не порушує права обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Отже, з огляду на перелік обов`язкових відомостей, які повинен містити обвинувальний акт відповідно до вимог ст. 291 КПК України, та підставу повернення обвинувального акта прокурору, передбачену п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України, а також з урахуванням наведених мотивів суду, доводи, вказані стороною захисту в заявлених клопотаннях, не можуть бути підставою для повернення обвинувального акта, а тому у задоволенні клопотання захисників обвинуваченого ОСОБА_1 адвокатів Дульського О.Л. та Пархети А.А. та клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_2 адвоката Шепіля С.В. слід відмовити.

Виходячи з викладеного, керуючись пунктом 1 частини першої, абзацом 2 частини третьої статті 34, пунктом 4 частини третьої статті 314, статтями 369, 372, пунктом 202 розділу ХІ «Перехідні положення» Кримінального процесуального кодексу України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. У задоволенні клопотання захисників обвинуваченого ОСОБА_1 адвокатів Дульського О.Л. та Пархети А.А. про повернення обвинувального акта прокурору - відмовити.

2. У задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_2 адвоката Шепіля С.В. про повернення обвинувального акта прокурору - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її проголошення.

Головуючий суддя: Кравчук О.О.

Судді: Гавриленко Т.Г.

Сікора К.О.