- Presiding judge (HACC): Koliush O.L.
- Judge (HACC): Tkachenko O.V., Shkodin Ya.V.
- Secretary : Pashtenko I.O.
- Lawyer : Veselova A.V., Bezuhloho V.D.
- Prosecutor : Perov A.V.
Справа № 385/619/16-к
Провадження1-кп/991/169/19
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 грудня 2019 року м.Київ
Вищий антикорупційний суд у складі колегії суддів - головуючого судді Коліуша О.Л., суддів Ткаченка О.В. та Шкодіна Я.В.,
за участю:
секретаря судового засідання Паштенко І.О.
прокурора Перова А.В.
захисників Веселова А.В., Безуглого В.Д.
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання захисників Безуглого В.Д. та Веселова А.В. про повернення обвинувального акта та реєстру матеріалів досудового розслідування прокурору у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 07 березня 2014 року за № 42014000000000071, за обвинуваченням:
ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Одеса громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України,
ВСТАНОВИВ:
Під час підготовчого судового засідання захисник обвинуваченого ОСОБА_1 адвокат Безуглий В.Д. заявив клопотання про повернення обвинувального акта прокурору, обґрунтовуючи його тим, що обвинувальний акт підписано неналежною особою та не завірено гербовою печаткою; у обвинувальному акті не вказані анкетні дані потерпілої ОСОБА_2 ; обвинувальний акт є неконкретним за змістом, обставини вчинення кримінального правопорушення в якому обвинувачується ОСОБА_1 викладено сумбурно, загальними фразами та не зрозуміло, відсутня конкретизація фактів, що нібито встановлена досудовим розслідуванням, що є порушенням права на захист ОСОБА_1 ; в обвинувальному акті не вказано час, місце, спосіб вчинення злочину, що є порушенням вимог п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України; в обвинувальному акті не наведено змісту порушення норми Закону України «Про судоустрій і статус суддів»; неконкретність обвинувачення та невідповідність обвинувального акта вимогам ст. 291 КПК України; реєстр матеріалів досудового розслідування не відповідає вимогам кримінально-процесуального законодавства, оскільки не містить процесуальних рішень про час надання доступу до матеріалів досудового розслідування потерпілій ОСОБА_2 та складання і погодження обвинувального акту та затвердження обвинувального акту прокурором; в обвинувальному акті не зазначені прізвище, ім`я, по-батькові слідчих та прокурорів, які виконували процесуальні дії під час досудового розслідування. Вважає, що зазначені недоліки обвинувального акта перешкоджають об`єктивному розгляду справи у зв`язку з чим просив повернути вказаний обвинувальний акт прокурору.
Захисник Веселов А.В. підтримав заявлене клопотання адвоката Безуглого В.Д. та також заявив клопотання про повернення обвинувального акта та реєстру матеріалів досудового розслідування прокурору. У клопотанні зазначив, що розгляд справи без формулювання конкретного обвинувачення є неможливим, а винесене рішення буде вважатися незаконним. ОСОБА_2 визнана потерпілою, однак у обвинувальному акті не зазначено розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням. Разом з тим, зазначив про невідповідність реєстру матеріалів досудового розслідування вимогам ст. 109 КПК України, оскільки в ньому не вірно та не в повному обсязі зазначені процесуальні дії та рішення, а саме: не заначено дату та час закінчення досудового розслідування; не міститься відомостей про здійснення спеціального досудового розслідування; не зазначена конкретна дата та час проведення негласних розшукових заходів; не зазначена кваліфікація кримінального правопорушення у п.1 про внесення відомостей до ЄРДР, другого розділу реєстру «Прийняті під час досудового розслідування процесуальні рішення»; не зазначені дані про особу яку було повідомлено про зміну підозри та статтю (частину статті) закону України про кримінальну відповідальність; відсутні відомості про зупинення досудового розслідування, розшук підозрюваного та відновлення досудового розслідування; прокурором не зазначені відомості про закінчення досудового розслідування.
Крім того, надав заперечення на ухвалу слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 06.04.2016 про надання дозволу на здійснення спеціального досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42014000000000071, при цьому вказавши, що ухвала слідчого судді незаконна та необґрунтована, та така що винесена в порушення вимог ст. 297-4 КПК України.
Прокурор просив відмовити у задоволенні клопотання про повернення обвинувального акта, зазначив, що обвинувальний акт відповідає вимогам ст. 291 КПК України та може бути призначений до судового розгляду. Щодо неконкретності обвинувачення зазначив, що обвинувальний акт містить фактичні обставини так і конкретизоване кримінальне правопорушення, його обставини, які інкримінують ОСОБА_1 . У обвинувальному акті зазначено дату, час як було встановлено на досудовому розслідуванні під час яких ОСОБА_1 було отримано неправомірну вигоду. Вважав заявлені клопотання захисників є предметом судового розгляду при дослідженні доказів сторін, а не в рамках розгляду питань про повернення обвинувального акта. Щодо визнання ОСОБА_2 в якості потерпілої зазначав, що дане рішення було прийняте у зв`язку із заявою про визнання потерпілою. Щодо не зазначення шкоди завданої кримінальним правопорушенням пояснив, оскільки в матеріалах справи відсутні документи, про те, що потерпіла мала грошові кошти у сумі 5400 тис. доларів, тому про це не було зазначено в обвинувальному акті, підтвердження цих даних необхідно доводити під час судового розгляду. Щодо відсутності відомостей в реєстрі матеріалів досудового розслідування, вважає доводи захисника необґрунтованими та такими, що не відповідають дійсності. Заначив, що підпис прокурора у обвинувальному акті є, він засвідчений печаткою, відомості про потерпілу також зазначені в обвинувальному акті.
Суд, розглянувши клопотання, заслухавши думки учасників судового провадження, дійшов висновку, що клопотання захисників Веселова А.В. та Безуглого В.Д. про повернення обвинувального акта та реєстру матеріалів досудового розслідування прокурору не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Відповідно до ч. 4 ст. 110 КПК України обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування.
Згідно з ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право, у тому числі, повернути прокурору обвинувальний акт, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу.
Вичерпний перелік обов`язкових вимог до змісту та форми обвинувального акта, а також перелік додатків до нього визначено ст. 291 КПК України.
Обвинувальний акт складається слідчим, після чого затверджується прокурором. Обвинувальний акт може бути складений прокурором, зокрема, якщо він не погодиться з обвинувальним актом, що був складений слідчим. Обвинувальний акт підписується слідчим та прокурором, який його затвердив, або лише прокурором, якщо він склав його самостійно.
Інших вимог до обвинувального акта закон не містить.
Як вбачається з обвинувального акта та реєстру матеріалів досудового розслідування, вони містять всі необхідні відомості та реквізити.
Обвинувальний акт за обвинуваченням ОСОБА_1 складений старшим детективом НАБУ та затверджений прокурором, підписаний старшим детективом та прокурором, який його затвердив. Із доданих до обвинувального акта документів не вбачається, що він підписаний неуповноваженою особою. Обвинувальний акт скріплений гербовою печаткою та містить всі реквізити офіційного документу. У зв`язку з чим в цій частині доводи захисника є необґрунтованими.
Висновок захисника Безуглого В.Д. про те, що в обвинувальному акті не вказані анкетні дані потерпілої ОСОБА_2 не відповідає дійсності, оскільки в обвинувальному акті вказано, що потерпілою у кримінальному провадженні є ОСОБА_2 , (зазначено прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство), (сторінка перша обвинувального акта).
Також не заслуговують на увагу доводи захисника Веселова А.В. про те, що в обвинувальному акті не зазначений розмір завданої кримінальним правопорушенням шкоди, оскільки наявність такої шкоди не є обов`язковою ознакою об`єктивної сторони складу злочину, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_1 . Наявність же підстав для визнання певної особи потерпілою у цьому кримінальному провадженні може бути предметом дослідження під час судового розгляду. З огляду на викладене, зазначені захистом обставини не можуть бути підставою для повернення обвинувального акту прокурору.
Суд також не приймає до уваги доводи захисту про те, що обвинувальний акт є неконкретним за змістом, обставини вчинення кримінального правопорушення в якому обвинувачується ОСОБА_1 викладено сумбурно, загальними фразами та не зрозуміло, відсутня конкретизація фактів, що нібито встановлена досудовим розслідуванням, оскільки конкретність та доведеність обвинувачення досліджуються під час судового розгляду та оцінюються судом в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення та не можуть бути предметом дослідження під час підготовчого провадження. Правильність логіко-граматичного побудування викладу фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, не може оцінюватися судом в контексті відповідності обвинувального акта вимогам КПК України, а неточності та розбіжності, в разі їх наявності, можуть бути усунуті під час судового розгляду кримінального провадження із врахуванням положень ст. 22, 23, 26 КПК України. Отже, висновки захисника щодо порушення права ОСОБА_1 на захист є необґрунтованими.
Щодо посилання захисника як на підставу для повернення обвинувального акта на те, що при викладі фактичних обставин кримінального правопорушення у обвинувальному акті не зазначено час, місце та спосіб вчинення злочину, суд зазначає, що у вказаному обвинувальному акті викладені фактичні обставини кримінального правопорушення так, як їх вважає встановленими орган досудового розслідування, а тому суд не може вдаватись в оцінку правильності їх встановлення на цій стадії судового провадження. Тому в цій частині клопотання також не підлягає задоволенню.
Щодо доводів захисника про те, що в обвинувальному акті не наведено змісту порушення норми Закону України «Про судоустрій і статус суддів», суд звертає увагу на таке. Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України обвинувальний акт має містити відомості про виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення. Вказаний обвинувальний акт відповідає зазначеним вимогам. Оцінка ж обґрунтованості обвинувачення, до якої, зокрема, може належати й посилання сторони обвинувачення на порушення обвинуваченим відповідних законодавчих актів, належить до процесу доказування і не є предметом розгляду під час підготовчого провадження. Отже, в цій частині клопотання також не підлягає задоволенню.
Щодо посилань захисту на неконкретність обвинувачення, суд зазначає таке. Під формулюванням обвинувачення слід розуміти короткий виклад тексту диспозиції кримінально-правової норми, порушення якої інкримінується особі, фабула обвинувачення виступає фактичною моделлю вчиненого злочину, а юридичне формулювання (формула та формулювання обвинувачення) - це правова модель злочину, вказівка на кримінально-правові норми, порушення яких інкримінується обвинуваченому (постанова ВСУ від 24.11.2016 у справі № 5-328кс16).
У вказаному обвинувальному акті наведені фактичні дані, що в своїй сукупності дають уявлення стосовно кожного з елементів складу кримінального правопорушення, а також можливість зіставити фактичну складову обвинувачення з його юридичною формулою, а правильність логіко-граматичного побудування цих даних не може оцінюватися судом в контексті відповідності обвинувального акта вимогам КПК України. Конкретність та доведеність обвинувачення досліджуються під час судового розгляду та оцінюються судом в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення і не можуть бути предметом оцінки під час підготовчого судового засідання. Тому у цій частині клопотання захисників є необґрунтованими.
Щодо посилань сторони захисту на те, що у реєстрі матеріалів досудового розслідування невірно та не в повному обсязі зазначені процесуальні дії та процесуальні рішення, суд зазначає таке. Дійсно, відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 109 КПК України реєстр матеріалів досудового розслідування повинен містити вид заходу забезпечення кримінального провадження, дату і строк його застосування. Перевіривши зміст реєстру матеріалів досудового розслідування суд дійшов до висновку, що він відповідає вимогам ст. 109 КПК України, зокрема в ньому вказані номер та найменування процесуальних дій, проведених під час досудового розслідування, реквізити процесуальних рішень, прийнятих під час досудового розслідування; вид заходу забезпечення кримінального провадження, дату і строк його застосування. Відсутність у реєстрі матеріалів досудового розслідування відомостей, на які посилаються захисники у своїх клопотаннях, не може вважатися невідповідністю обвинувального акту вимогам кримінального процесуального закону та не може бути підставою для повернення обвинувального акту прокурору.
Щодо посилання захисника Безуглого В.Д. на те, що всупереч вимогам п. 4 ч. 1 ст. 291 КПК України в обвинувальному акті не зазначені прізвище, ім`я, по батькові слідчих та прокурорів, які виконували процесуальні дії під час досудового розслідування, суд зазначає таке. Як убачається з обвинувального акта, в ньому відповідно зазначено прізвище, ім`я, по батькові, займана посада детективів, які здійснювали досудове розслідування та прокурорів, які здійснювали процесуальне керівництво у цьому кримінальному провадженні. Разом з тим, реєстр матеріалів досудового розслідування містить прізвище, ініціали, посади особи, які приймали рішення під час досудового розслідування. У зв`язку з чим в цій частині доводи захисника також є необґрунтованими.
Також на обґрунтування клопотання про повернення обвинувального акта захистом подано заперечення на ухвалу слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 06.04.2016 про надання дозволу на здійснення спеціального досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42014000000000071. Суд зазначає, що, дійсно, згідно з ч. 3 ст. 309 КПК України, ухвала слідчого судді про надання дозволу на здійснення спеціального досудового розслідування оскарженню під час досудового слідства не підлягає, а заперечення проти такої ухвали можуть бути подані під час підготовчого засідання в суді, однак зазначена норма не зобов`язує суд розглянути такі заперечення, а лише вказує на можливість їх подання стороною кримінального провадження, а тому, з огляду на цілі та завдання підготовчого провадження, на цій стадії судового провадження суд не уповноважений надавати оцінку цим запереченням.
Таким чином суд дійшов висновку, що доводи, які викладені стороною захисту у клопотаннях не знайшли свого підтвердження, обвинувальний акт відповідає вимогам чинного Кримінального процесуального кодексу України, суттєвих порушень, за яких суд має повернути обвинувальний акт прокурору, судом не встановлено, а тому клопотання про повернення обвинувального акта прокурору не підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст. 314-316 КПК України, суд,
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_1 адвоката Безуглого В.Д. про повернення обвинувального акта прокурору, - відмовити.
У задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_1 адвоката Веселова А.В. про повернення обвинувального акта та реєстру матеріалів досудового розслідування прокурору, - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Заперечення проти ухвали можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч. 1 ст. 392 КПК України.
Повний текст ухвали складений 17 грудня 2019 року.
Головуючий суддя О.Л. Коліуш
Судді - О.В. Ткаченко
Я.В. Шкодін